В Україні працюють маслозаводи, які активно виробляють фальсифікат вершкового масла – це виявило спільне розслідування каналу «1+1» та організації «Громадський контроль».

Телевізійники організували експертизу двох зразків масла, яке продається в роздрібних мережах, – від маслосирзаводів в смт Шишаки на Полтавщині  і Рожнятові на Івано-Франківщині – за ціною 20-25 грн.

На пачках значиться, що воно виготовлене зі 100-відсоткового молока і називається «Масло солодковершкове». Та лабораторія виявила в обох зразках значний вміст рослинних жирів і зовсім не виявила… молока.

До такого розслідування спонукали слова  голови Спілки молочних підприємств України Вадима Чагаровського про те, що 40% вершкового масла в Україні – підробка.

Отже, виїзд на місце

Маслосирзавод на вулиці Заводській у Шишаках виявився офіційно закритим 2 роки тому. На території – опломбоване обладнання та іржаві ємності для вершків. Колись це було потужне підприємство, що виробляло одні з найкращих сирів у країні, масло, згущене молоко.

Охоронець закритого заводу розповів, що підприємство кілька разів змінювало назву: «Гадячсир», «Полтавамолпром», «Техмолпрод», «Техмолпром». Масло з узятого зразка могли виготовити як у Гадячі (Полтавська область), так, наприклад, і в Білій Церкві.

Про те, що завод все-таки працює, свідчила черга фур біля прохідної підприємства.

«Керівництво заводу не дало пояснень, що це за масло», – розповідає Влада Миронова, голова організації «Громадський контроль».

Цей завод не вперше ловлять на підробці: Укрметртестстандарт уже встановлював, що згущене молоко, випущене тут, не містить молока.

Торгові інтернет-майданчики рясніють оголошеннями про продаж вершкового масла з Гадяча за ціною 60 грн/кг. На думку експертів, ціна справжнього масла повинна бути удвічі більшою.

За адресою, вказаною на другий пачці, – смт Рожнятів Івано-Франківської області, вулиця Мазепи, 115,  – знайшли пустир і приватний будинок. Єдиний в смт молокозавод, за кілька кілометрів звідси, за словами охорони, теж не працює.

Територія за парканом свідчить про інше: свіжі корпуси, підстрижені газони. Місцеві жителі розповідають, що завод працює 2-3 рази на тиждень, правда, молоко в населення не бере.

Іванофранківське у білоруській пачці

Малюнок на пачці масла з Івано-Франківщини, яке продають по 14 грн, один в один повторює одну з білоруських марок. Собівартість української пачки, якщо вона зроблена з трансжирів, не перевищує 5 грн з упаковкою, кажуть фахівці.

До речі, трансжири заборонені в 9 країнах світу і, зокрема, у Данії, Норвегії, Ісландії. Кількість серцево-судинних захворювань і смертей від них там істотно скоротилася.

Запис Фейкові заводи в Україні виробляють фейкове масло спершу з'явиться на Медіа-Версії.

В «Укрметротестстандарті» з’ясували, що міститься у складі «екстракту лохини» (рос. голубики). 30 мг препарату вартують понад 300 грн, Продається він вільно, але на упаковці немає інформації ні про склад, ні про виробника.

При продажу препарату аферисти публікують поради нібито від відомих медиків про цілющі властивості цих ліків. Згадані медики заперечують своє авторство. Розповсюджувачі обіцяють, що 9 крапель на добу протягом місяця – і ви здорові «навіки». Замовити це диво можна в інтернеті. Так от, експерти «Укрметротестстандарту» з’ясували, що жодними ягодами там і не тхне, так само, як і користю для здоров’я: це просто забарвлена вода, передає «Кримінал ICTV». Та правоохоронці розібратися з аферистами не поспішають.

Між тим, у зловмисників своєрідне почуття гумору: російською препарат зветься «Экстракт голубики», а українською «голубика» – лохина…

Запис Лохина для лохів, або Що насправді продають українцям як дорогі ліки спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Із початком дії Угоди про зону вільної торгівлі з ЄС багато говориться про якість продукції українських виробників, які, щоб вийти на європейський ринок, мають дотримуватися високих стандартів. Тим часом планка для харчової продукції, яка завозиться в Україну, залишається відверто заниженою, а подекуди держава взагалі не перевіряє те, що потрапляє на український ринок. Як наслідок, українці, купуючи продукти навіть відомих західних торгових марок, отримують товар гіршої якості, ніж споживачі в ЄС. Чим відрізняється куплений в Україні і в Німеччині шоколад, скільки насправді у заморожених креветках води, і що не так із сиром, який продають у нас, – пояснюють фахівці.

Приводом для цього матеріалу стали результати проведеного у Литві дослідження складу продуктів харчування, які виробляються міжнародними європейськими компаніями в ЄС.

Як виявилось литовцям не додають какао, цукру та полуниці, порівняно з німцями. Так, наприклад, у чаї Nestea у Німеччині до складу входить лише цукор, а у Литві – сахароза та стевія, у печиві Milka в Німеччині 35% шоколаду, а у Литві лише 32%, в йогурті Activia Danon німцям кладуть 9% полуниці, а литовцям тільки 8,2%. Окрім того, в країнах нової Європи в продуктах використовується більше хімічних домішок, аніж у більш заможних країнах ЄС.

Міністр сільського господарства Литви вважає це несправедливою комерційною практикою. Його підтримав єврокомісар з питань захисту споживачів. Тож балтійська держава буде добиватись усунення цієї дискримінації через проведення загальноєвропейського дослідження та прийняття відповідних нормативів Євросоюзом.

Тим часом, ця ситуація змушує українців задуматися: якщо громадяни Литви, яка є членом ЄС, отримують гіршу продукцію, то що тоді можна сказати про товари на полицях українських магазинів?

Що перевіряє держава

Генеральний директор Української асоціації постачальників торговельних мереж Олексій Дорошенко зазначає, що «литовці отримують в чотири рази менше за німця, а українець у п’ять разів менше за литовця».

«Тому про склад продуктів навіть відомих міжнародних компаній можна лише тільки здогадуватись або читати їх на упаковці. Висновок один: рівень життя країни напряму впливає на якість продуктів, які ми купуємо. В Україні держава вже давно не проводить досліджень якості та безпечності продуктів, тому ми й не маємо у своєму розпорядженні відповідних даних», – наголошує він.

Аналогічних до проведених Литвою досліджень в Україні на державному рівні справді немає. Голова Держпродспоживслужби Володимир Лапа у коментарі ІА ZIK зазначив, що їхня служба працює у відповідності до українського законодавства і звірятись з західними перевірками не може, оскільки не має бази Європейського Союзу.

Також він пояснив, в яких випадках проводяться перевірки харчової продукції, яка ввозиться в Україну: «Підстави для цього передбачені Митним кодексом. Це невідповідність маркування, це якщо маркування не відповідає вимогам, не герметичне або розірване. Виключно за таких підстав ми направляємо на проведення лабораторного дослідження. Взагалі в нас діє система, коли, якщо йдеться про продукцію тваринного походження, ми даємо можливість імпортувати підприємствам, які мають єврономери. Тобто перший етап відсіювання продукції – на рівні підприємств, які постачають. А другий етап – якщо є законодавчі підстави направляти товар на лабораторні дослідження, ми направляємо».

Голова Держпродспоживслужби також додав, що згідно із новим законодавством, має бути розроблений довгостроковий план моніторингу і буде визначена певна періодичність контролю, відповідно до якої відбиратимуть зразки продукції. План цей мають затверджувати на наступний рік.

Наразі ж про якісний склад продуктів західних торгових марок в Україні можемо судити лише з окремих досліджень громадських організацій і науковців. І висновки їхні не вселяють оптимізму.

Непотріб з-за кордону і хаос на внутрішньому ринку

Сьогодні Україна перетворилася на таке собі сміттєзвалище європейського непотребу, вважає заступник голови правління Союзу споживачів України Олег Цільвік.

Для цього, каже він, є об’єктивні підстави, як низька купівельна спроможність населення. Але є й фактор держави, яка фактично не виконує свої обов’язки перед громадянами, не забезпечуючи безпечність продукції, яка потрапляє на внутрішній ринок. Експерт переконаний, що ефективність Державної служби з питань безпечності харчової продукції та захисту споживачів сьогодні фактично нульова.

«Держава перевіряє продукцію, тільки якщо є якісь масові отруєннями людей. Тобто це поодинокі випадки. А системно цей контроль не здійснюється через брак коштів, але, скоріше за все, через, відсутність політичної волі. Ті дослідження, які проводять громадські організації і які виявляють фальсифікат, на жаль, не є затребуваними з точки зору держави. Нині діюче законодавство не дозволяє виходити на перевірки за зверненнями громадських організацій. Тобто для того, щоб державний орган належними чином відреагував, має звернутися фізична особа-споживач. А, як ви розумієте, споживачу не просто купити за 50 чи 100 грн сир, випробувати його в лабораторії на наявність рослинних жирів, сплатити за це 1,5 тис. грн і потім скаржитися на продавця або виробника. Крім того, у більшості випадків сьогодні народ купує на ринках, де фіскальний чек не видають й ідентифікувати продавця чи отримати документи про походження товару неможливо. Тобто така реальна ситуація – повний хаос на внутрішньому ринку», – вважає Олег Цільвік.

«Стосовно ж того, що везуть до нас з європейського ринку, то це продукти низької якості. Буквально тиждень тому я був на форумі, де збиралися виробники молочної продукції, і там наводили приклад. Було досліджено сім зразків сиру, який виробляється в Польщі і реалізується в нас. Виявилося, що всі ці зразки були фальсифікатом сиру, бо містили жири рослинного походження», – додає він.

Фальсифікат і згода виробників

Олена Сидоренко, експерт з якості та безпечності харчових продуктів, професор кафедри товарознавства, управління безпечністю та якістю Київського національного торговельно-економічного університету, також підтверджує, що продукти, які продаються під однією маркою в Україні і в Європі, часто відрізняються за своїм складом. І це, за словами фахівця, може бути зумовлено двома чинниками.

«Один із них – фальсифікація. Тобто коли відомий бренд фальсифікують, а оскільки ринковий контроль в Україні зараз ослаблений, законодавство змінюється, то немає можливості систематичних перевірок», – зазначає експерт.

Вона пояснює, що підроблену продукцію часто можна відрізнити за упаковкою. Наприклад, якщо «Нестле» реалізовується у жерстяній тарі з наклеєною паперовою етикеткою, то це просто фальсифікат, оскільки для цього бренду характерна жерстяна тара без паперової етикетки. Справжня кава «Якобс» реалізується лише в скляній тарі. Якщо в іншій – то це фальсифікат.

Також в Україну часто постачають фальсифікований чай. До прикладу, напис «Made in China» свідчить про те, що це 100% фальсифікат, тобто низькосортний чай запакований як високосортний під виглядом якогось бренду. Тоді як на справжньому фірмовому чаї має бути напис, яка це китайська торгова компанія, яка провінція, де зібраний чай, і потім його характеристики.

Інша причина, чому реалізовувана в Україні імпортна продукція може відрізнятися за складом від європейської, – це умови, які прописані в контракті між виробником і постачальником. Фірма, яка в Україні займається розповсюдженням певної імпортної продукції, може в контракті прописати свої умови для того, щоб здешевити продукт і щоб він, відповідно, був затребуваним на українському ринку, де купівельна спроможність населення значно нижча, ніж у країнах Західної Європи.

«Відповідно, тоді той чи інший бренд може для України виробляти таку продукцію, яка за певними параметрами буде відрізнятися. І тоді це проблема нашої держави і проблема відсутності контролю з боку держави, а не проблема бренду. Так, брендовий виробник може сказати, що не буде поставляти продукцію з іншими вимогами, але зрозуміло, що це бізнес, і виробники завжди зацікавлені в прибутку, тому поставляють ту продукція, на яку є замовлення», – зазначає Олена Сидоренко.

Вона пояснює, що для здешевлення продукції виробники замінюють найбільш дорогоцінні компоненти. Ось лише кілька прикладів.

Скажімо, якщо в Європі у крабових паличках вміст м’яса риби 60%, то для нас можуть виготовити палички з вмістом сурімі лише 20%.

У заморожених креветках, які також імпортуються в Україну і є далеко не дешевим продуктом, може бути багато глазурі – навіть 50%. Це додає маси, і у споживача створюється зорове враження, що він купив багато креветок, а насправді там багато льоду.

Також суттєва різниця буває у складі шоколаду. Наприклад, у шоколаді, який продають в Німеччині, може бути 40% какао-масла, тоді як та ж сама торгова марка в Україні може продавати шоколад лише з 20% какао-масла. «Проте основне, що склад продукції має бути зазначений на упакуванні. Будьмо пильними, не сподіваючись лише на відомий бренд», – наголошує Олена Сидоренко.

За матеріалами інтернет-видань segodnya.ua, zik.com.ua

Запис Україна як сміттєзвалище європейського непотребу, або що “впарюють” українцям під виглядом “брендових” харчів спершу з'явиться на Медіа-Версії.

На прес-конференції Бориса БАГЛЕЯ, начальника управління у справах захисту прав споживачів в Чернівецькій області, обговорювався стан якості продуктів харчування в торговельній мережі.

– Ми виявили майже 90% порушень у перевірених нами торік закладах, – наголосив Борис Михайлович. І виявили 2392 різних видів порушень прав споживачів. Основні серед них – невідповідність вимогам нормативних документів, відсутність супровідних документів та достовірної інформації про товари. На деяких товарах взагалі не було жодного маркування, терміну придатності та дати виготовлення, не вказувалося, хто виробник.

Нині діє мораторій на планові перевірки ринків, – продовжив п. Баглей. –Тому ми не маємо можливості миттєво реагувати на звернення і скарги споживачів. А відсутність елементу несподіваності негативно впливає на ефективність контролю, адже підприємці знають, коли буде перевірка, тож і вживають відповідні заходи. Ми тим часом змушені витримувати 10-денну процедуру.

1 хлібина повинна  важити близько 680 г.

– Один хитрий підприємець вирішив нажитися на неуважності людей. Тому й продавав хліб зі штампом «ХКЧ» (натомість у Чернівецького хлібокомбінату – «ЧХК»), – каже головний захисник прав споживачів. Нині багато людей скаржиться на неякісний хліб. Але поки ще жодного зразка нам не принесли. Тож, можливо, саме хліб з позначкою «ХЧК» замість «ЧХК» і був неякісним.

Запис Чернівчан годують казна-чим. І найменших – теж! спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Люди панікують: незабаром один з основних продуктів харчування – молоко – стане розкішшю. Владники обіцяють: через два тижні ситуація стабілізується.

– Найбільша проблема – у збільшенні закупівельної ціни на продукт. Протягом 2010 року вона зросла від 1.5 грн до 4-х, – пояснює Олег Надточій, начальник головного управління агропромислового розвитку Чернівецької ОДА. – Ціна збільшилася втричі не просто так. Річ у тім, що на 35% виросла вартість зернових, отже, сильно здорожчали комбікорми. Через це зменшилося поголів’я великої рогатої худоби. Від жовтня 2009-го воно скоротилося на 4,3 тисячі голів.

На прилавках – молочний фальсифікат

Інший бік медалі – в Чернівецькій області припинили свою роботу два великих молокозаводи – у Чернівцях і Новоселиці. Виходить, що в нашому краї взагалі не залишилося власних молокопереробних підприємств?..

– Хоча ширяться такі чутки, насправді все не так погано. На вулиці Коломийській у Чернівцях діє сучасний молокозавод «Аполло», – зауважує Олег Михайлович. – На підприємстві переробляють до 10 тон молока щодоби, а також сир, сметану, йогурти. Ця продукція надходить на прилавки чернівецьких магазинів, а також робиться під замовлення.

Проте, на відміну від Чернівецького молокозаводу та «Екосиру», «Аполо» виготовляє свою продукцію за технічними умовами, тобто розробляє рецептуру на власний розсуд, а не користується ГОСТом. Відповідно, молочна продукція розбавляється рослинними жирами, що значно здешевшує її вартість.

На колишньому молокозаводі навіть не було такого обладнання, щоби додавати стабілізатори чи домішки. Звісно, собівартість натурального продукту набагато вища, тому підприємство не змогло витримати конкуренцію на ринку.

Та, якщо відверто, складається враження, що чернівецький молокозавод комусь дуже заважав. Адже закрили його торік під «шумок» отруєння малюків у дитсадках. Хоча тоді лунало чимало тверезих голосів проти цього неадекватного рішення.

Стає зрозуміло, чому наші магазини «забиті» молочним фальсифікатом. При чому, швидше за все, його буде рівно стільки, скільки купуватиме населення. Тому Олег Надточій попереджає: перш ніж брати продукцію, прочитайте етикетку і відшукайте на ній штамп ГОСТу. Так, принаймні, вбережетеся від підробки.

– У нас з’явилося також чимало білоруської продукції. У Білорусі взагалі дуже добре розвинене скотарство, держава фінансує цю галузь. Тож через перевиробництво частину своєї продукції відправляють на експорт, – пояснює головний аграрій області. – Обмежити постачання молока та іншої молочної продукції від країн-сусідів ми не можемо. А буковинці мають право вибору.

Допоможуть угорці?..

Аби запобігти паніці, владники планують визначити на ринках пільгові місця для селян, які торгують молочною продукцією. Сподіваються, що таким чином удасться трохи збити ціну в супермаркетах, куди більшість молочних продуктів завозять з Білорусі та Росії.

– Уже нині заводи опускають заготівельну ціну. Тож через тиждень-два це відчують і покупці, – обіцяє Іван Надточій. – До того ж, повернуться державні дотації на виробництва молока. Усе це певним чином стримає зростання цін.

Обіцяють подбати і про збільшення поголів’я. До цього вже залучено інвесторів, які вивчають ситуацію в області, щоби в перспективі збудувати тут нові тваринницькі ферми. Завод «Аполло», наприклад, веде переговори з Інститутом тваринництва Академії аграрних наук щодо будівництва ферми на 1000 корів. Іще одна ферма, ймовірно, з’явиться у Новоселицькому районі. Усе це профінансують угорські інвестори. За попередніми підрахунками, вартість цих двох проектів становитиме щонайменше 20 мільйонів євро.

Ольга ТИМОФІЙЧУК, «Версії»

Запис Молочний фальсифікат у Чернівцях переміг натурпродукт спершу з'явиться на Медіа-Версії.