Метою пленеру була популяризація творчості великого майстра Іоанна Георга Пінзеля. В пленері взяли участь художники з України та країн Прибалтики – Литви, Латвії та Естонії. В притаманній кожному особистій манері митці відтворили побачене в подорожі мистецькими шляхами Пінзеля. Це, зокрема, зображення замків, монастирів, церков Львова і Львівщини, Бучача, Годовиці та інших міст, пов‘язаних з іменем Пінзеля і його діяльністю.

Постать І.Г. Пінзеля стала відомою широкому загалу завдяки Борису Григоровичу Возницькому – багаторічному директору Львівської картинної галереї (зараз – галереї мистецтв), музейнику-подвижнику, Герою України. Він довгий час відшукував і збирав часто напівзруйновані шедеври скульптора. Тому проект і виставка є також даниною пам‘яті про цю непересічну особистість.

Міжнародний живописний пленер був ініційований і організований благодійним фондом «Відродження історико-культурної спадщини України» ім. героя України Б.Г. Возницького (м. Львів, президент – Олександра Лісаковська), Рівненською обласною організацією Національної спілки художників України. Куратором виставки є Гінтарас Біла (Литва).

Дякуємо організаторам за виставку, а художникам за унікальні роботи, які відобразили історико-культурну спадщину Західної України, зокрема місць, де жив і творив геніальний скульптор XVIII століття Іоанн Георг Пінзель.

Більше фото з виставки за посиланням – ВИСТАВКА ЖИВОПИСУ «МИСТЕЦЬКИМИ ШЛЯХАМИ ПІНЗЕЛЯ» У ЧЕРНІВЦЯХ .
©Тетяна Спориніна,
фото автора і SergyiS

Запис Виставка живопису «МИСТЕЦЬКИМИ ШЛЯХАМИ ПІНЗЕЛЯ» у Чернівцях спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Про переваги безкоштовного громадського транспорту для сайту Європейська правда розповідає  Віталій Галицьких, керівник талліннського офісу юрфірми “Ілляшев та Партнери”

Естонія стала першою країною ЄС з безкоштовним громадським транспортом. Відповідну постанову підписала міністр економіки та інфраструктури Кадрі Сімсон. Якщо точніше, то міністр підписала постанову, яка затверджує ціни на квитки повітових автобусних ліній, при цьому внутрішньоміських ліній це не стосується, так само, як і комерційних перевезень між містами.

Центри громадського транспорту мали до середини травня повідомити, скільки грошей їм потрібно для ущільнення мережі ліній, безкоштовного або пільгового проїзду. В разі, якщо транспортні центри хочуть замість безкоштовного проїзду пропонувати проїзд за пільговою ціною, вони отримають відповідну дотацію.

Повітові автобусні лінії є найдоступнішим видом громадського транспорту в кожному з повітів Естонії, за рік на даних лініях реєструється близько 18 мільйонів поїздок. Оскільки ці напрямки є економічно невигідними для приватних компаній, то держава їх дотувала.

Загалом у 2017 році Естонія дотувала такі лінії на 21,7 млн ​​євро, органи місцевого самоврядування – ще на 3,2 млн, і лише 11 млн склав дохід від продажу квитків.

Мотивуючи своє рішення, міністр економіки та інфраструктури Кадрі Сімсон заявила: “Наша країна має можливості для вдосконалення даної сфери. Тепер настав час зробити крок вперед. Нам хотілося б, щоб люди, які живуть у сільській місцевості, віддавали перевагу використанню громадського транспорту, а не особистих автомобілів.

Нам потрібна альтернатива, щоб допомогти працівникам заощадити гроші і знизити вартість життя в сільській місцевості. Одним зі способів є безкоштовні повітові автобуси.

Я вважаю, що за вибір місця проживання в сільській місцевості треба заохочувати, а не карати”.

Варто зазначити, що з 1 січня 2013 року Таллінн став першою європейською столицею, де було скасовано плату за проїзд для жителів міста. До цього проїзд коштував 1 євро, якщо придбати квиток заздалегідь, і 1,6 євро, якщо купувати його у водія автобуса. За підрахунками міської управи, сім’я з чотирьох осіб стала економити на проїзді до 600 євро на рік.

Оскільки громадський транспорт став безкоштовним тільки для мешканців столиці, ця новація призвела до несподіваного зростання населення міста: люди, раніше зареєстровані в передмісті, почали змінювати реєстрацію на міську. Оскільки в Естонії частина податків іде до держбюджету, а частина залишається в місцевому самоврядуванні, то Таллінн лише виграв від безкоштовного громадського транспорту, дозволивши мешканцям економити на проїзді і збільшивши свій власний бюджет.

Оскільки слідом за столицею деякі міста Естонії також ввели безкоштовний громадський транспорт, то нова ініціатива міністра була наступним і абсолютно логічним кроком на шляху до повного скасування плати за проїзд на всій території Естонії. Ініціатива широко обговорювалася в суспільстві, а в травні у Таллінні відбулася міжнародна конференція “Безкоштовний громадський транспорт для всіх: мрії та дійсність”, присвячена п’ятиріччю введення безкоштовного проїзду в місті.

На конференції виступили мери європейських міст, які висловлювали свої думки з приводу безкоштовного громадського транспорту, зокрема віце-мер Парижа, мер Дюнкерка, мери німецьких міст Темплін і Тюбінгена, мер шведського міста Авеста, представники литовських, італійських, польських і навіть бразильських міст. Більшість спікерів підтримали ідею безкоштовного громадського транспорту.

Головним мотиватором в ухваленні подібних рішень все-таки залишається складна демографічна ситуація в сільській місцевості. Населення зменшується, середній вік мешканців повітів продовжує зростати, також гостро стоїть проблема нестачі якісної робочої сили. Безкоштовний громадський транспорт має підвищити привабливість повітів, створити умови для мобільності робочої сили, стати значною економією для робітників.

Це рішення є дуже важливим з погляду регіональної політики. Чиновники вважають, що це може мотивувати людей переїжджати в сільські райони, а місцеві жителі зможуть залишитися у своїй рідній області. Усе це – елементи якісного життя: має бути хороша школа, добра робота, доступний і якісний транспорт, який зв’яже школу, роботу і дім.

Дискусія про введення безкоштовного громадського транспорту виявила закономірність, що ті, хто виступає проти такого кроку, самі не користуються громадським транспортом і не бачать у цьому практичної вигоди для себе.

При цьому не всі автобусні перевізники зустріли таке рішення міністерства з радістю.

Автобусне підприємство Samat подало до Талліннського адміністративного суду скаргу, оскільки вважає, що безкоштовний громадський транспорт значно впливає на їхніх пасажирів і є причиною несправедливої ​​конкуренції в автобусному секторі. Оскільки постанова не стосується комерційних ліній, то на даний момент вони змушені конкурувати з лініями, де можна проїхати абсолютно безкоштовно. Компанія також вважає, що міністерство порушує правила Європейського Союзу щодо державної допомоги, в тому числі спеціальні вимоги транспортної постанови з надання державної допомоги транспортному сектору.

Липень 2018 року в Естонії був дуже спекотним, і багато людей вважали за краще проводити вільний час за містом і на пляжах. Безкоштовний громадський транспорт виявився дуже до речі цього літа, та навіть найбільші оптимісти не могли передбачити такого пасажиропотоку.

На багатьох лініях люди змушені стояти годинами в очікуванні автобуса, бо для всіх не вистачає місць. Втім, навіть такі проблеми не знизили привабливість ідеї безкоштовного транспорту.

Жити в сільській місцевості, насолоджуючись природою і при цьому маючи можливість дістатися на роботу на безкоштовному громадському транспорті – це досить вагома причина, щоби потерпіти тимчасові незручності.

Запис Навіщо Естонія зробила громадський транспорт безкоштовним спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Невже історія й насправді повторюється? Нині українці є об’єктом політики нового «аншлюсу», яку проводить путінська Москва. Її основи закладалися ще у пору розпаду СРСР. Правляча в Радянському Союзі партійно-господарська номенклатура та її чекістсько-військова опора не бажали справжньої руйнації найбільшої держави світу, та не мали сил для її збереження. Тому в процесі дезінтеграції країни доклали чималих зусиль для утримання ефективних важелів впливу на владні верхівки нових держав, які виникали на місці колишніх радянських «республік-сестер». Особливу увагу приділили вивезенню до Москви найважливіших документів КДБ, за допомоги яких можна було шантажувати нових політичних лідерів. Крім цього, кремлівські ляльководи залучали щойно сформовану верхівку колишніх республік СРСР до вкрай корумпованого бізнесу, особливо у сфері нафтогазових оборудок.

Москва намагалася утримати у власних руках контроль над економікою, зовнішньою та внутрішньою політикою країн СНД, їхніми збройними силами та інформаційною сферою. Важливим інструментом впливу вона вважала Московський патріархат, а також шукала можливості втручання у формування політики сусідніх держав у галузі освіти й культури. Грошей на таку діяльність за президентства Путіна Кремль не шкодував. Кінцевою метою цих скоординованих зусиль стало відновлення російської імперії із включенням до її складу втрачених у 1991 році територій.

«Облом» стався від самого початку в балтійських країнах. Латвія, Литва та Естонія негайно провели люстрацію, чим позбавили пряму московську агентуру можливостей формувати їхню політику. Вступивши до НАТО та ЄС, три країни отримали дієві міжнародні гарантії свого незалежного існування від Москви. Кремль врахував цей досвід, тож коли Україна й Грузія спробували повторити шлях балтійських держав, вони отримали могутній удар з півночі. 2008 року Грузія зазнала поразки у війні з Росією, а згодом її президент Саакашвілі та його партія змушені були поступитися владою проросійським політикам. Одночасно Україна пережила кілька інформаційних і торговельних воєн з Росією, зазнала відчутних матеріальних та інших втрат. Президент Ющенко і «помаранчеві» програли вибори «регіоналам», яких прямо підтримував Кремль, в тому числі через російські ЗМІ, які безперешкодно діють в Україні.

«Аншлюс» України готувався давно, нині операція вступає у найважливішу фазу. Москві вдалося зірвати підписання Києвом асоціації з ЄС, тепер вона намагатиметься задушити Україну фінансовою удавкою. Та повною несподіванкою для Путіна виявився Майдан і взагалі розмах протестного руху українців. Прибічникам імперських ідей здавалося, що вони остаточно дискредитували українську «нєзалєжность», відтак можуть скористатися для її ліквідації масовим невдоволенням рядових громадян діями зажерливої та брехливої київської влади. Проте розрахунки не справдилися. Образлива московська пропаганда, знущальне ставлення Кремля до всього українського вплинули навіть на багатьох з тих українців, які раніше з симпатією ставилися до путінської Росії. Повне нерозуміння українського менталітету зіграло злий жарт з авторами імперських планів.

Москва поспішає з «аншлюсом», враховуючи історичний досвід: у 1939-1940 роках Сталін спромігся повернути до складу СРСР більшість утрачених царською імперією земель. Тоді скористалися ностальгійними настроями багатьох колишніх підданих царя-батюшки у країнах Балтії, на Волині й Поліссі, у Західній Білорусі. А молоде покоління, що виросло в інших умовах, ще не встигло прийти до влади. Нині така ж ситуація в Україні: молодь лише готується до активної участі в політичному житті. А в реалізації імперських планів можна спиратися на  тих амбітних представників старшого покоління, які розчаровані своєю непотрібністю в олігархічно-кримінальній державі, що нею володіють представники відомої єнакіївської «Сім’ї». Або ж на тих представників правлячого режиму, досьє на яких вчасно були вивезені до Москви і нині дають можливість шантажувати людей з чорними плямами в біографії.

Час не терпить. Уже через десяток років життя України визначатимуть представники нової генерації, що виросли за часів незалежності й сповідують зовсім інші цінності, ніж вірна спадкоємиця Золотої Орди – сучасна Москва. Та й сама Росія може опинитися в ту пору у стані напіврозпаду чи навіть повної дезінтеграції. Тож Орда поспішає здійснити «аншлюс», доки відчуває в себе сили. Тільки масовий опір українців здатний попередити втрату нашою державою залишків свого суверенітету та остаточне перетворення на провінційну, маловідому світові, тепер уже остаточно окраїну відродженої Російської імперії.

Ігор БУРКУТ

Запис ОРДІ ПОТРІБНИЙ «АНШЛЮС», який перетворить Україну на окраїну відродженої Російської імперії спершу з'явиться на Медіа-Версії.