Першого вересня, у традиційний для України День знань, один з луганських колег-журналістів на своїй сторінці у Фейсбуці написав: «А ви не помітили, що багато з тих, хто повів сьогодні дітей не в луганські школи, плачуть? Ні, їх гарно зустрічають. Вони живі. Але вони не можуть приховати своїх сліз. Ось такий він, сьогоднішній День знань».

Емоцій не приховували не лише вимушені переселенці з Луганщини чи Донеччини. Колишні кримчани теж витирали сльози, і сльози радості змішувалися зі сльозами втрат.

Сім’я Енвера Кадирова у червні змушена була покинути рідний Сімферополь. Родина з п’ятьма дітьми. Лишили все, взяли тільки най­необхідніше. Приїхали на Буковину. 33-річна Надіє каже, що спочатку діти по-справжньому мерзли, особливо малюки, ходили в колготках. Зараз винаймають дім у Хотині, шукають мож­ливості недорого придбати пральну машинку, холодильник, зимові речі. Надіє із чоловіком почали працювати, а діти першого вересня, як і належить, пішли до школи.

ШКОЛЯРКА З МЕДРЕСЕ

Найстаршій донечці Енвера і Надіє – 15. Вона єдина з Кадирових-школярів у школі ще не була, хоча й записалася. У цієї дівчинки особливі умови: вона з 5-го класу навчалася в мусульман­ській релігійній школі медресе. У таких школах дівчатка навчаються окремо від хлопчиків. Тож Земінє звикла до такого стану речей, до мусуль­манського одягу… І до рідного Сімферополя. Тож наразі, коли світ навколо неї змушено змі­нився, сама вона поки не готова психологічно це прийняти. Хвилюється, що зовні відрізня­ється від нових однокласників, боїться, що її не сприйматимуть. «Та ще й особливий підлітко­вий вік дається взнаки», – зітхає мама Надіє. Медресе з дистанційною формою навчання в Україні не надто багато: точніше – єдина школа в Одесі, і набір до неї завершений. Тож наразі вирішується питання про можливість навчання Земінє екстерном. І вирішується позитивно: ди­рекція і вчителі гімназії №2 готові йти назустріч родині, Земінє здобуватиме знання у комфорт­ний для неї спосіб. А батьки сподіваються, що згодом доня познайомиться з ровесницями і все стане на свої місця.

ДВІЙНЯТА

11-річні сестрички Мєдінє й Емінє уже пішли до звичайної школи. Враження чудові, діти за­доволені! У їхньому класі 30 дітей – у Сімферополі було менше. Трошки остерігаються за успішність, адже раніше українською мали лише два пред­мети – власне українська мова та література. Тепер українською вивчатимуть усе, але вчителі заспокоюють, що проблем не буде, тільки треба докласти трошки більше зусиль.

Дівчатка зібрані до школи так, як належить. Волонтери з Чернівців передали їм у подарунок портфелі з канцтоварами (ті ж волонтери, що всі ці місяці опікувалися цією і багатьма іншими ро­динами вимушених переселенців, забезпечували усім – від одягу й харчів до тимчасового житла). Власниця одного з хотинських магазинів зробила велику знижку на шкільний одяг, а деякі пред­мети шкільної форми просто подарувала.

Школа дівчаткам подобається, нових уроків не бояться, відчули затишок. Мама Надіє навіть від факультативної християнської етики не має застережень: «Це ж за бажанням, як я розумію? Якщо захочуть – можуть піти, посидіти, послу­хати. Молимося ми по-своєму, 5 разів на добу: до сходу сонця, перед обідом, після обіду, перед заходом сонця і вночі».

ТАТО- «ШКОЛЯР»

Енверу пощастило народитися 43 роки тому саме першого вересня. І цього разу в нього було потрійне свято: власний день народження, День знань у дітей-школярів, а також він цього дня і сам… пішов «до школи». Енвер здобував другу освіту – юридичну, адже упродовж трьох років працював у правозахисній організації. За­кінчивши на «відмінно» в Сімферополі перший курс, вирішив не покидати навчання і перевівся в ЧНУ. Причому досклав – також на «відмінно» – ще три предмети і став одразу третьокурсни­ком. Родина неймовірно щаслива.

…Коли зателефонувала до Енвера 2-го вересня, він відповів радісний і захеканий: виявляється, був у дітей в школі, забрав їхні підручники й ніс їх додому. І справ у нього ще чимало. Першого ж вересня дві родини – Кади­рових і ще одних кримчан – відкрили в Хотині на вул. Кліща, 80 кафе-халял, де пригощатимуть татарською їжею: пловом, шаурмою, самсою, пахлавою… Буковина прийняла вимушених переселенців гостинно. Хоча туга за рідним краєм їх так і не відпустила…

«Я В ЗАХВАТІ ВІД БУКОВИНЦІВ»

Надіє Кадирова все повторює слова вдяч­ності. Чернівецьким волонтерам. Учителям, дирекції школи, де навчатимуться її діти, ке­рівництву садочка, куди ходять молодші сини – 3-річний Іса і 4-річний Муса. Сусідам, які допомагають чим можуть. Власникам будинку, який родина винаймає. «Живемо в домі на землі. У Сімферополі мали квартиру. Тут у нас є піч, криниця. Немає зручностей у будинку – та де ж нині знайдеш зручності? Наша знайома кримчанка, з трьома дітьми, винайняла житло лише на короткий період, за три місяці має його звільнити. А у нас все більш стабільно. У Сімфе­рополі ми жили поблизу російського гарнізону і початок війни – солдатів, військову техніку – бачили на власні очі. Були тим шоковані…»

Єдине, про що просить Надіє буковинців – ставитися з розумінням і пояснювати своїм дітям, що люди бувають різні, можуть належати до ін­ших релігій, носити інакший одяг. І що треба шу­кати порозуміння з тими, хто не схожий на тебе.

Буковина має репутацію такої, що про це знає. Хіба ж не так?

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис Першовересень: Свято зі сльозами на очах спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Весна не тільки пробуджує природу, вона приносить радість і нам, піднімаючи настрій і налаштовучи на позитив і здійснення нових планів. Відродження дарує жвавість і натхнення, поєднуючись із новим і прекрасним – новими ідеями, задумами та перспективами. У повітрі вже відчуваємо запах весни, ніби природа готова до нового життя. І це неабияк надихає.

Проте з приходом весни починаються й деякі загострення,  що може затьмарити таку гарну картинку. Зокрема – весняний авітаміноз і сезонна депресія.

Не забувайте про фрукти й свіже повітря

Відчуваєте млявість, вас дратують дрібниці, іноді важко заснути, а вранці – встати з ліжка? Важко сконцентруватися на роботі чи навчанні? Це ознака того, що час подумати про введення у раціон вітамінів. Адже першопричиною весняного авітамінозу є нестача вітамінів, – розповідає Оксана ОЛІНИК, доцент кафедри внутрішньої медицини Буковинського державного медичного університету:

– До кінця зими вітамінів у продуктах харчування залишається зовсім не багато. Наприклад, яблука за час зберігання втрачають більше половини вітамінів С і В, а цитрусові – третину. У картоплі до весни аскорбінки (вітаміну С) залишається вшестеро менше, ніж було восени, та й та випаровується при варінні-смаженні. Тому близько 80% чоловіків і жінок не отримують із їжею рекомендованих норм вітамінів і мінералів. Та найчастіше авітаміноз (правильніше – гіповітаміноз) зустрічається у вагітних жінок і матерів, які годують грудьми, людей похилого віку та дітей у період активного росту. У зоні ризику люди, що неправильно або неякісно харчуються, мають значні фізичні навантаження, стреси.

Якщо людина не реагуватиме на сигнали організму про допомогу, це може призвести до значного зниження працездатності, виникнення проблем з імунітетом, фізичними та інтелектуальними можливостями. Ознаками вітамінної недостатності є часті простудні захворювання з тривалим одужанням, запаморочення навіть у стані спокою, бліда та суха шкіра, сухе, посічене волосся, тріщини в куточках губ, кровоточиві ясна, хронічна втома, дратівливість, апатія, неуважність і забудькуватість.

Загальний підхід у лікуванні гіповітамінозів спрямований на ліквідацію причин, що призвели до нього, корекцію харчового раціону на збагачення нутрієнтами, тобто вітаміноносіями. Для цього лікарі рекомендують насичувати організм природними вітамінами, не вживати харчів з барвниками і консервантами, відмовитися від фастфудів і надто жирної їжі. Натомість до раціону треба ввести більше здорових, домашніх страв. Перевагу надавати сирим фруктам і овочам, а також квашеним капусті, помідорам, огіркам.

Отже, якщо їсти більше фруктів, більше часу проводити на свіжому повітрі і не забувати про здоровий сон, насолоджуватися весною буде приємніше.

Піші прогулянки, нові знайомства, розваги й позитив

Апатія, дратівливість і лінощі – прояви депресії. За статистикою, кожний п’ятий українець страждає від неї навесні. Такий стан пов’язаний з міжсезонням, пояснюють психологи.

– Люди взимку більш пасивні, менше рухаються, мозок здатний більше вбирати інформацію, ніж продукувати. Тому людина фізично і психічно реагує на зміну пір року, зміну біоритмів, а це відображається на її психоемоційному стані, – каже Алла БОРИСЮК, професор кафедри психології та соціології Буковинського державного медичного університету:

– Весна впливає на наш психологічний стан, отже сезонні зміни настроів і самопочуття цілком реальні. Навіть абсолютно здорові люди з рухливою психікою навесні починають почуватися дивно й незатишно. Причому, це може повторюватися з року в рік.

Серед психологів побутує думка, що весняні проблеми часто є або надуманими, або відбивають особливості характеру. Все залежить від сприйняття людиною картини світу. Якщо оптимістам за будь-якої погоди світить сонечко, то у песимістів завжди похмуро на душі. І, до речі, жінки загалом більш схильні до поганого настрою, ніж чоловіки, бо прекрасна стать відрізняється емоційнішим сприйняттям дійсності.

Найефективніші ліки від депресії – здорове харчування, фізичне навантаження, піші прогулянки, нові знайомства, розваги та позитив. Доклавши мінімальних зусиль, можна надовго забути про весняну депресію, натомість зарядивши себе позитивними емоціями, та із задоволенням радіти весні.

Віта МАРТИНІВ,  студентка відділення журналістики ЧНУ

Запис Добре їсти, добре спати – Бог здоров’я мусить дати спершу з'явиться на Медіа-Версії.

До ознак депресії належать: зниження апетиту, порушення сну, щоденне невдоволення, почуття провини, неможливість зосередитися, занижена самооцінка.

–  Але депресія –не просто поганий настрій, це вже певний діагноз, недуги, яку варто лікувати медикаментозно, – зазначає Альона ГОЛОВІНА, практикуючий психолог. – А от стан, у якому людина перебуває після свят, є так званим, станом післяноворічного виснаження.

Причини дискомфортного стану душі й тіла криються в невідповідності між нашими очікуваннями та реальністю. Можливо, в невирішених побутових проблемах, які, найімовірніше, перейшли зі старого року в новий, у почутті провини перед близькими людьми, яким приділяли замало уваги, з усвідомленням того, що життя стало ще на рік коротшим… Саме ці переживання та негативні емоції, а також розбіжності між очікуваним і отриманим і створюють новорічне виснаження, яке люди звикли називати новорічною депресією. Це природний механізм захисту нашої душі від бурхливих переживань і вражень.

З’ясовано, що жінки схильні до депресії вдвічі більше, ніж чоловіки. Жінки з цього стану виходять важко, а от чоловіки з таким виснаженнями справляються або самостійно, або в чоловічій компанії в обіймах міцних напоїв.

Щоби позбутися такої навали негативу, варто зорієнтуватися у власних бажаннях: чого ми хочемо, а чого ні, до чого прагнемо, а чого боїмося. Психолог радить навіть взяти на роботі один день відгулу та відпочити, «повалятися» в ліжку. Декому, навпаки, допоможе  спорт:  весь поганий настрій людина залишить у спортивному залі.

Та головне в тому, що організму слід відпочити від жирної їжі та алкоголю. Фізичні вправи, свіже повітря та сміх також додадуть вам позитивного настрою. Найкращими ж ліками від післяноворічного виснаження є спілкування. А ще – читайте якнайбільше позитивної літератури, дивіться комедійні фільми, частіше посміхайтеся, говоріть компліменти та якомога більше часу проводьте з рідними та друзями.

Лідія КИРИЛЮК, «Версії»

Запис Як подолати «післяноворічний синдром»?.. спершу з'явиться на Медіа-Версії.

«До єдності, до  праці, до боротьби!» – палко закликали одне одного очільники обласних осередків опозиційних сил. Згадуючи полеглих героїв Українських республік, не забували опозиціонери і героїв теперішніх, зокрема, лідерку БЮТ Юлію Тимошенко.

– Ми відзначаємо не лише 94-ту річницю Соборності України, ми відзначаємо третю річницю від того часу, який могли би жити з новим Президентом України – Юлією Тимошенко, – емоційно наголосив, наприклад, голова обласної «Батьківщини молодої» Олександр Бербека.

Ігор КОНСТАНТИНЮК, «Версії»

Запис День Злуки під опозиційними прапорами спершу з'явиться на Медіа-Версії.