Більше за всіх у Європі за російський газ платить Україна: її остаточно втягують в орбіту московської політики на умовах навіть не молодшого партнера, а цілком залежного васала. Київські правителі пручаються, бо не хочуть ділитися владою і власністю із набагато сильнішим конкурентом.

Для успішного протистояння треба мати високий інтелект, значний дипломатичний досвід і могутніх союзників. Читачеві сам здатен оцінити, наскільки відповідають цим вимогам правителі нашої держави. А результати їхньої діяльності оптимізму не додають. Ще за Ющенка Україна втратила значну частину чорноморського шельфу з великими газовими покладами. Нинішні можновладці підписали угоду з лижним інструктором-авантюристом на будівництво терміналу для прийняття зрідженого газу від альтернативних Росії джерел. Крім всесвітнього глуму й ганьби нічого поки що не отримали.

Останнім часом багато галасу здійнялося навколо угоди з транснаціональною корпорацією «Роял Датч Шелл» на видобуток сланцевого газу Юзівського родовища (Донеччина й Харківщина), щойно  підписаної у Давосі. У світі нині відбувається «сланцева революція»: природний газ починають отримувати з горючих сланців і це  поступово стає прибутковим. Україна має великі поклади сланцю. А США, наприклад, від 1970-х років отримують такий газ і вже не тільки відмовляються від імпорту, але й готуються постачати його на світовий ринок. Свою технологію видобутку вони передають іншим країнам, серед них і нашій. А сланцевий газ дозволить послабити газпромівський зашморг на шиї держав-імпортерів.

Зрозуміло, що монополіст докладає всіх зусиль, аби зірвати невигідні для себе контракти. Так, поляки вже відмовилися від американської технології, бо «Газпром» помітно знизив для них ціну на свою продукцію. Москва й в Україні мобілізує значні сили на боротьбу з видобутком сланцевого газу. У Донецьку вже почалися спільні акції екологів і представників проросійського «Українського вибору», очолюваного кумом Путіна Віктором Медведчуком. Проти «сланцевого проекту» виступають і опозиціонери, які бояться екологічної катастрофи. Та йдеться тут про мільярди доларів, і головний  гравець іде ва-банк.

Тим часом під тиском Міжнародного Валютного Фонду (МВФ) київська влада розглядає питання про підвищення тарифів на газ для населення. На думку експертів, вони й так завищені, до того ж життєвий рівень простих українців помітно падає. Чим платити? Чергове «покращення» може спровокувати соціальний вибух.

Жарти з газом небезпечні навіть на побутовому рівні, це може підтвердити будь-який працівник газової служби. На рівні ж держави ігри з газом можуть призвести до значно трагічніших наслідків, що добре усвідомлюють політологи, політичні оглядачі й чимало політиків. Але величезні прибутки засліплюють очі. А гра лише починається…

Ігор БУРКУТ

Запис Жарти з газом небезпечні спершу з'явиться на Медіа-Версії.