У період від 22 до 26 квітня 2024 року відбулася XXІІ Всеукраїнська конференція-конкурс науково-дослідних робіт «Зоряний шлях» за 10 науково-практичними напрямами в онлайн-форматі.

На Конференцію-конкурс було надано 81 конкурсну роботу, відбулося 229 онлайн-підключень, а в обговоренні доповідей взяло участь більше 250 учасників та гостейКонференції-конкурсу з 8 областей України, серед яких: Дніпропетровська, Житомирська, Київська, Кіровоградська, Львівська, Полтавська, Хмельницька та Чернівецька.

За результатами цікавої та плідної праці Конференції-конкурсу, координатори науково-практичних напрямів відзначили, що науково-дослідні роботи та доповіді конкурсантів цього року були більш змістовними, обґрунтованими, з науковим та дослідницьким потенціалом учасників «Зоряного шляху». Найкращі роботи та доповіді учасників було відзначено дипломами (56 переможців).

Учасників Конференції-конкурсу привітали: Ірина ФЕДОРЕНКО, заступник генерального директора з науки та освіти  НЦАОМ; Віктор ХУТОРНИЙ, Заслужений працівник освіти України, завідувач методичного сектору навчально-методичного відділу НЦАОМ, голова організаційного комітету Конференції-конкурсу; Марина КИЛИМНИК– начальник навчально-методичного відділу НЦАОМ.

На урочистому відкритті Конференції-конкурсу до уваги учасників та гостей було запропоновано фільм «22 роки зоряних мрій».

26 квітня 2024 року, в рамках підведення підсумків та закриття Конференції-конкурсу відбулася онлайн-зустріч, оголошення результатів та перегляд фільму «Наука для космосу».

Вітаємо команду Чернівецької області з успішним виступом на XXІІ Всеукраїнській конференції-конкурсі науково-дослідних робіт «Зоряний шлях»:

Секція «Космічна медицина та біологія» – молодша група:

Матвій Пастушак, учень 5 класу, с. Зарожани, Чернівецька область, Клішковецький ОЗО імені Леоніда Каденюка – Диплом І ступеня;

Уляна Каленчук, Чернівецький ліцей №13, вихованка Чернівецького центру юних техніків ім. Л.К. Каденюка – Диплом І ступеня.

Секція «Історія космонавтики та ракето-космічної техніки» – старша група:

Семен Гінінгер, учень  10 класу Чернівецького багатопрофільного ліцею №11 «Престиж», гурток Чернівецького ОЦНТТУМ – Диплом І ступеня.

Секція «Наукові дослідження у космосі» – старша група:

Данило Темофійчук, учень 10 класу Чернівецького ліцею №1, вихованець Чернівецького центру юних техніків ім. Л.К. Каденюка – Диплом ІІ ступеня;

Аліна Зубова, учениця 11 класу Чернівецького багатопрофільного ліцею №11 «Престиж» – Диплом ІІІ ступеня;

Амелія Муржук, с. Мала Буда, Чернівецька обл.  – Грамота за досягнення у вирішенні поставленої задач.

Секція «Технічна творчість і ракетокосмічне моделювання» – молодша група:

Данієл Басараб, с. Мала Буда, Чернівецька обл. – Диплом І ступеня.

Секція «Комп’ютерні технології» – молодша група:

Себастіян Падурару, с. Мала Буда, Чернівецька обл. – Диплом ІІ ступеня.

Секція «Природні явища та екологія космосу» – старша група:

Олена Сайко, учениця 10 класу Чернівецького багатопрофільного ліцею №11 «Престиж» – Сертифікат учасника.

Колектив НЦАОМ ім. О.М. Макарова висловлює щиру подяку за плідну співпрацю у просвітницькій роботі щодо залучення молоді до заходів НЦАОМ, за підвищення освітнього, пошукового рівня здобувачів освіти та за активну участь у XXII Всеукраїнській конференції – конкурсі науково-дослідних робіт «Зоряний шлях»: Чернівецькому ЦЮТ ім. Л.К. Каденюка; Клішковецькому опорному закладу освіти ім. Л. Каденюка; Чернівецькому багатопрофільному ліцею №11 «Престиж»; ОЗ Великобудському ліцею; Чернівецькому ліцею №1, Чернівецькому обласному центру науково-технічної творчості учнівської молоді.

Конференція об’єднала та об’єднує тих, хто обрав для себе пріоритетом Космічне майбутнє. За дні роботи конференції учні продемонструвати свої творчі, пошукові, науково-дослідні роботи, мали можливість обмінятися знаннями та досвідом, відзначалися самостійністю наукового аналізу зібраних матеріалів, їх систематизації та класифікації досліджуваних явищ, зустрілися з видатними вченими ракетно-космічної галузі та знайшли нових друзів. Дякуємо учасникам і їх керівникам за цікаві дослідження і доповіді. Велика подяка організаторам конференції за можливість прийняти участь, обмінятися досвідом, висловити свої думки, поспілкуватися з однодумцями.

Дякуємо ЗСУ за можливість працювати, вчитися і вчити.  Всім бажаємо успіхів і миру Україні!

©Тетяна Спориніна,
фото автора та з сайту НЦАОМ ім. О.М. Макарова

Запис Вітаємо команду Чернівецької області з успішним виступом на XXІІ Всеукраїнській конференції-конкурсі науково-дослідних робіт «Зоряний шлях» у Дніпрі спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Цього року, попри повномасштабну війну в Україні, до Всесвітнього дня прибирання  приєдналися 5270 жителів Буковини! Школярі, студенти, представники органів державної влади, соціально відповідального бізнесу, екоактивісти та просто небайдужі громадяни разом очистили 209 локацій, одна з яких об’єднала десятки внутрішньо-переміщених осіб із Херсонської області. Спільними зусиллями зібрали 167 66 кг сміття, 2713,5 кг знайденої вторинної сировини здали на переробку. Виручені за вторинну сировину кошти волонтери переказали на підтримку ЗСУ.

Загалом у 24 регіонах України, попри війну, до Всесвітнього дня прибирання долучився 74 921 учасник!

Українці  могли взяти участь у таких форматах: цифрове прибирання; традиційні прибирання на локаціях, колективні прибирання на території установ, організацій; індивідуальні прибирання (зокрема, прибирання вдома та збір теплих речей на благодійність/у гуманітарні хаби); розбір завалів; плогінг (збір сміття під час пробіжки); формування Національної мапи пунктів прийому вторинної сировини recyclingpoints.org «Знайди, сортуй, здавай» (сортування вторинної сировини та відправка на переробку).

Найпопулярніші знахідки на локаціях: пляшки, упаковка, обгортки, пакети. Також часто зустрічалися скло, папір та відходи органічного походження. Та й це ще не все. У парках, лісах, на берегах річок, подвір’ях учасникам вдалося знайти і дуже дивні, але не менш небезпечні відходи: старі пральні машини, акумулятори від автомобілів, деталі від телефонів, унітаз, іграшки, люстру, черевики. До сміттєвих пакетів також потрапили безліч використаних памперсів та шприців! Закликаємо українців доносити ваші особисті відходи до сміттєвих баків, адже у майбутньому сміття може заподіяти непоправної шкоди як довкіллю, так і здоров’ю людини. 

“Щиро дякуємо кожному учаснику, партнеру, волонтерам та команді організаторів. Ми всі сьогодні чекаємо на перемогу України. Це буде визначний день для нашої країни, а наводити лад у хаті перед святами у нас в крові. Тому ми вийшли та вкотре показали усьому світові, що українці сміливий та сильний народ! Ми дбаємо про наш дім під назвою “Україна” і піклуємося про свою землю. Те, що зробили тисячі українців разом – просто вражає. Тепер можна з чистим серцем заявити – ми готуємось зустрічати Перемогу!” – зазначила координаторка Всесвітнього дня прибирання в Україні, лідерка Всеукраїнського молодіжного руху «Let’s do it Ukraine» Юлія Мархель.

У зв’язку з воєнним станом, організатори додали новий формат участі у події онлайн – цифрове прибирання. Тож, під час екоподії було очищено 632 864 ГБ цифрового сміття. Таким чином разом учасники вберегли навколишнє середовище від викидів в атмосферу 158 тонн CO2, а також використання 316 432  кВт-год на рік.

Українці за кордоном також мали змогу долучитися до міжнародної події, подякувати приймаючим містам та підтримати своє рідне місто навіть на відстані. Зокрема, одна з найбільших локацій українців за кордоном  була організована у Барселоні. Там екосвідомі українці та іспанці протягом двох годин очистили 5 місцевих пляжів від сміття. А от у Австрії українська спільнота прибирала у Відні та зібрала 428 кг сміття. Активно приєдналась українська громада у країнах: Польща, Німеччина, Італія, Ірландія, Чехія, Туреччина, Індія, ОАЕ та інших. Долучалися також і українські представництва за кордоном, зокрема, у Всесвітньому дні прибирання взяли участь Посольство України в Естонії, Чехії, Болгарії та Албанії. 

За підтримки Міністерства освіти і науки України, Українського державного центру позашкільної освіти та Національного еколого-натуралістичного центру до прибирань долучились 34 339 учасників від закладів освіти та прибрали 2776 локацій. В результаті спільної роботи освітян зібрано 279 135 кілограмів відходів (28 662 кілограми з яких відправили на переробку) та видалено 98 347 гігабайтів цифрового сміття. 

Подія пройшла з дотриманням карантинних норм та правил воєнного стану. Локації Всесвітнього дня прибирання були рекомендовані органами місцевого самоврядування та попередньо перевірені співробітниками ДСНС на наявність мінно-вибухових предметів; поруч обов’язково було бомбосховище, куди учасники могли спуститися у разі повітряної тривоги. Під час сигналу тривоги волонтери у сховищах проводили цифрове прибирання разом з усіма учасниками.

В рамках підготовки до Всесвітнього дня прибирання організатори спільно з військовими розробили спеціальні інструкції з протимінної безпеки “Основи мінно-вибухової справи, безпека цивільних громадян”, які важливо знати кожному, провели навчання для волонтерів та координаторів, які можна переглянути онлайн. Перед традиційними толоками волонтери проводили інструктажі техніки безпеки, розминки та реєстрували учасників. На деяких локаціях знайдені відходи сортували  та здавали в найближчі пункти прийому вторинної сировини.

Щороку до ініціативи “World Cleanup Day” долучаються світові лідери: Президенти низки країн, а також князь Монако Альберт ІІ, крон принцеса Швеції Вікторія, активістка Гретта Тунберг. В Україні до ініціатив Всеукраїнського молодіжного руху “Let’s do it Ukraine” приєднуються представники влади та зіркові амбасадори: Наталка Карпа, Онука, Alyona Alyona, Джамала, Jerry Heil, Світлана Тарабарова, Маша Краш, Марія Мельник, Катруся Кравченко, Микита Вакулюк, Марія Мельник, Ілля Ярема, а також низка блогерів, спортсменів, акторів, ведучих.

У 2022 до ековідповідальних амбасадорів долучились: гурт «Друга ріка», Олег Виговський, Олег Скрипка, Ілона Гвоздьова, Дмитро Жук, Марія Данілова, KAZKA, Тимур Мірошніченко, Анна Добриднєва, В‘ячеслав Соломка, Єва Кляцкіна, Анастасія Аверіна, Євгеній Янович, Дмитро Костильов,  Аля Калініченко, SHUMEI, YAKTAK. Своїм прикладом селебриті мотивували тисячі українців ставати на шлях екологічних змін і приєднуватися до історичної акції.

“Україна переживає важкі часи і у той час, коли ми намагаємося прибрати біологічне сміття російського походження зі своєї території, захищаємо свою державу героїчно – ми маємо показати, що ми живемо і ми хочемо залишити для майбутніх поколінь, для себе: чисту, красиву, могутню державу,” – Валерій Харчишин, фронтмен гурту «Друга ріка», генеральний директор ГО «УААСП».

Організатор – Всеукраїнський молодіжний рух «Let’s do it Ukraine» спільно з міжнародним рухом «Let’s Do It World», Міжнародним молодіжним рухом «School Recycling World» за підтримки Всеукраїнського молодіжного центру, корпорації Біосфера, в рамках співпраці з гуманітарним напрямом Нової пошти.

Організаційне сприяння: Міністерство молоді та спорту України, Міністерство освіти і науки України, Міністерство інфраструктури України, Міністерство закордонних справ України, Міністерство розвитку громад та територій України, Міністерство культури та інформаційної політики України, Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, Державна екологічна інспекція України, Державне агентство розвитку туризму України, Державна служба України з надзвичайних ситуацій, Український державний центр позашкільної освіти, Обласні державні адміністрації, органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, громадські організації, об’єднання, соціально відповідальний бізнес та медіа. 

Хай небо буде мирним, а Україна чистою!

Прес-центр Всеукраїнського молодіжного руху «Let’s do it Ukraine»

Фото Микити Тарасенка

Запис Понад 5 тисяч буковинців приєдналися до Всесвітнього дня прибирання. Попри війну! спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Відповідно до постанови Західного апеляційного суду від 31 серпня 2021 року ДП «Чернівецький лісгосп» за незаконну рубку дерев зобов’язане сплатити 3 млн 81тис.745 грн. Крім того, державне підприємство відшкодує 29,980 тис. грн за проведену експертизу та 46,226 тис. грн. судового збору.

Як повідомлялося раніше, на підставі матеріалів перевірки, проведеної державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Чернівецької області, Військовою прокуратурою Чернівецького гарнізону в інтересах екологічної інспекції було заявлено позов до Господарського суду Чернівецької області про стягнення з підприємства заподіяної шкоди за незаконну порубку 712 дерев породи дуб, граб, бук, липа на площі 2,2 га.

Господарський суд Чернівецької області 11.09.2020 року згідно рішення у справі №926/4465/16 задовольнив позовні вимоги в повному обсязі. Зокрема, ДП «Чернівецьке лісове господарство» зобов’язано сплатити також судовий збір та відшкодувати інспекції вартість судових експертиз. Однак, розгляд справи продовжився в Західному апеляційному господарському суді, постановою якого залишено без задоволення апеляційну скаргу ДП «Чернівецький лісгосп» .

Михайло АВРАМ, перший заступник начальника екологічної інспекції

Запис За незаконну рубку дерев суд зобов’язав «Чернівецький лісгосп» відшкодувати понад 3 млн грн збитків спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Незабаром мішечки стануть повноцінною заміною пластикових пакетів. Нещодавно Комітет Верховної Ради підтримав законопроєкт №2051-1 про їхнє обмеження, і за умови прийняття цього закону, їх розповсюдження каратиметься штрафами. Винятком стануть лише пакети, що використовуються для м’яса, риби, сипучих продуктів. Саме тому Міжнародний молодіжний рух «School Recycling World» радить розпочати перехід на екоторбинки вже сьогодні.

«Шийте торбинки, змінюйте світ на краще та вигравайте призи», – закликають організатори Всеукраїнського проєкту «Мішечок», яки є частиною руху з поширення доступних екологічних рішень. Торбинки можуть ставати щоденною корисною звичкою в кожній родині – альтернативним пакуванням  при покупці товарів. До участі в проєкті запрошуються активні школярі області та їх родини.

Мета конкурсу – поширення ідеї відмови від пластику. Кілька годин чи навіть хвилин використання пакетів завершуються сотнею років на звалищі. За даними Zero Waste Europe, середній час використання одного пакета — 25 хвилин, а розкладається він від 100 до 500 років залежно від типу. Середньостатистичний українець використовує близько 500 пакетів за рік. Якщо порахувати за кількістю населення, то за рік викидається близько 20 млрд пакетів. Всі вони спочивають на звалищах, самотньо блукають вулицями України, потрапляють до організму тварин або в питну воду.

Умови прості: пошити торбинку, сфотографувати, опублікувати у соцмережах з відповідними хештегами (#ПакетНеПотрібен #мішечокSRW #schoolrecyclingworld #мішечок) і позначити відповідні сторінки (www.instagram.com/schoolrecyclingworld, www.facebook.com/Schoolrecyclingworld ). Виконавши це, автоматично стаєш учасником розіграшу призів.

Конкурс серед учнівської молоді, шкіл та позашкільних навчальних закладів проводиться з індивідуальними та колективними номінаціями. Головний подарунок – принтер для сублімаційного друку – отримає школа, учні якої пошиють найбільшу кількість мішечків.

Екомішечки для користування в повсякденному житті шитимуть до 7 травня. Переможців оголосять 12 травня 2021 року в новинах на сайті schoolrecyclingworld.org.

Будьте активними, креативними та екологічно відповідальними. Шийте мішечки, користуйтеся ними в побуті, діліться в соціальних мережах. Можливо, саме ваш мішечок стане трендом весни 2021, який підхоплять українці, – коментує Президент Міжнародного молодіжного руху «School Recycling World» Юлія Мархель.

Нагадаємо, що у 2020 році учасники проєкту разом пошили 18 441 мішечків, якими й дотепер користуються в повсякденному житті.

Положення проєкту та конкурсу за посиланням: http://surl.li/phtf.

Для колективних учасників додатково необхідно ознайомитися з положенням та заповнити анкету за посиланням: https://forms.gle/CRGAHxVQpSfqfQU47.

Дійте публічно – живіть екологічно!

Фото Суспільне.Черкаси

Організатор проєкту – Міжнародний молодіжний рух «School Recycling World» за сприяння Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Міністерства освіти і науки України, Українського державного центру позашкільної освіти, Національного еколого-натуралістичного центру та за підтримки  генерального партнера – компанії PepsiCo Україна. 

Запис Екоторбинка проти поліетиленового пакета: закон – вже завтра, а навички – сьогодні і негайно! спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Учора, 11 січня,  на сайті Чернівецької облдержадміністрації з’явилася інформація під заголовком «На Буковині посилять контроль за екологічною безпекою». Вона привернула мою увагу через те, що газета «Версії» постійно цікавилася та писала про екологічні проблеми краю. Натомість те, про що йшлося у публікації, викликало хіба що легкий подив. Хоча вже давно варто було б у моєму віці перестати дивуватися. Бо вже протягом останніх 30 з гаком років чую від обласного керівництва розмови (ТІЛЬКИ РОЗМОВИ!!!) про «запобігання появі стихійних сміттєзвалищ, протиправній вирубці лісів, незаконному видобутку корисних копалин, забрудненню річок», а також про поводження з побутовими відходами. І що ж ? Хіба що небудь змінилось? Ні! Тож знову струс повітря.   

Та краще самі ознайомтесь із текстом повідомлення ЧОДА і переконайтесь у тому, що я маю рацію. Отже, читайте:  

«На Буковині посилять контроль за екологічною безпекою»

Про екологічну безпеку Чернівецької області йшлося під час наради заступників голови Чернівецької обласної державної адміністрації Богдана Ковалюка та Романа Скигаря із заступником начальника Державної екологічної інспекції Карпатського округу Вадимом Колегаєм.

Так, під особливим контролем фахівців – поводження із побутовими відходами, зокрема запобігання появі стихійних сміттєзвалищ на території Буковини. Боротимуться екологи і з такими актуальними для краю порушеннями, як протиправна вирубка лісів, незаконний видобуток корисних копалин, забруднення річок.

Під час зустрічі обговорили також питання посилення в області державного нагляду в усіх сферах природокористування.

Крім того, Вадим Колегай зазначив, що з січня 2021 року дозволили проведення планових перевірок суб’єктів господарювання, які належать до високого ступеня ризику. Торік такі перевірки були заборонені через карантинні обмеження. Так, на Буковині, до прикладу, можуть здійснювати державний нагляд (контроль) підприємств лісогосподарського призначення, житлово-комунального господарства, автозаправних станцій тощо. Критерії, за якими визначають ступінь ризику від проведення господарської діяльності, а також періодичність таких перевірок, визначає відповідна постанова Кабінету Міністрів України».

Що мене здивувало у цьому повідомленні? Найперше, його неймовірна «новизна і свіжість». Протягом щонайменше останніх 30 років постійно чую про це від наших буковинських очільників. А чи змінилося щось? Може, стало менше смітників? Ні. Чи  перестали незаконно рубати ліс? Питання риторичне. Ну а щодо поводження з побутовими відходами, то тут ми у хвості всієї України. У нас немає навіть роздільного збору сміття, яке давно є у Львові, Франківську та інших містах. І це при тому, що існує відповідний законодавчий акт про обов’язковість такого підходу. Та закон у нас не виконується. Зате скільки грошей уже на це пішло. Адже йшлося і про завод із сортування сміття, і про завод із його переробки. Одне слово, бла-бла-бла…

Принаймні, нагадаю лише про один із багатьох інформаційно-освітніх проєктів, який мав назву «Академія сортування сміття». Він тривав  з 1 грудня 2018 р. до 30 квітня 2019 р. і реалізовувався за підтримки Всеукраїнської ініціативи «Активна Громада» від Інституту «Республіка» та  Національного Демократичного Інституту (NDI). 

Тоді у ЗМІ повідомлялося, що «у Чернівцях 93% твердих побутових відходів акумулюються на полігоні, який розташований на вул. Чорнівська. Під полігон виділено 42 гектари земель сільськогосподарського призначення. Щорічно сюди завозиться 520 000 кубічних метрів твердо-побутових відходів. Наразі стоїть питання про розширення площі даного полігону на 15 га. Смітєзвалище локалізується в Садгірському районі міста.

Згідно з рішенням Чернівцької міської сесії VII скликання статутний фонд МКП «Чернівціспецкомунтранс» збільшено на 8 млн грн. Ці кошти будуть спрямовані зокрема на закупівлю контейнерів для роздільного сортування сміття. Та водночас у чернівчан ще не сформована культура та навички поводження з твердими побутовими відходами. Це у свою чергу сповільнює процес впровадження розподілу сміття та подальшої його утилізації на сміттєпереробних заводах і ринку вторинної сировини. Тому метою проєкту є навчити населення м. Чернівці правил сортування шляхом проведення інформаційних семінарів і тренінгів. Навчання проводитимуться для представників ОСББ, житлово-будівельних кооперативів, житлово-будівельних товариств, органів самоорганізації населення та для школярів.»

А тепер ми знову повертаємося до цієї теми в такому ракурсі, ніби вперше про неї йдеться. Та ще, нарешті, дозволили дещо перевіряти. «Періодичність же цих перевірок визначає відповідна постанова Кабінету Міністрів України», – повідомляє пресслужба ЧОДА. Прикметно лише, що згадана постанова Кабміну датована… 6 березня 2019 року. До того ж, панове очільники, у нас знову локдаун…

Людмила ЧЕРЕДАРИК, яка 39 років пише про екологічні проблеми Буковини

P.S. Вибачайте за різкість, але ж не можна «заговорювати» таку важливу тему! Час зрозуміти, що природа не прощає. Та й мені, якщо відверто, набридло за ці роки слухати одне і теж. Але ж керувати, як відомо, не ціпом махати. Ніхто не відповідає за свої обіцянки та розмови, на жаль. Тому і живемо у лайні.

Запис Бла-бла- бла-бла! Повернення до перевірок – це посилення екологічного контролю? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Свого часу Віталію КОРЖИКУ,   автору цих рядків  – і постійному дописувачу «Версій»  – пощастило взяти участь у навчальному тренінгу «Охорона лісів та національних парків», організованому фондом USAID – Американською програмою міжнародного розвитку. Цей фонд підтримує розвиток міжнародної співпраці та навчання у різних сферах суспільного життя як самих штатів, так і залучених країн. Побачене й почуте саме на цьому тренінгу безпосередньо стосувалося професійних і людських інтересів Віталія Коржика. Серія його статей про американський досвід зацікавить багатьох…

1. ОПЛОТ СВІТОВОГО ІМПЕРІАЛІЗМУ –  або  ДЕМОКРАТІЯ В ДІЇ

Програма «Охорона лісів та національних парків» є вкрай актуальною не лише для Америки, але й інших країн світу, зокрема й України, де гостро стоїть проблема не тільки збереження, але й розширення площ лісів та заповідних територій. За своїми міжнародними зобов’язаннями Україна мусить довести площу охоронюваних природних територій щонайменше до 20% від усієї площі держави, що нині виглядає навіть фантастичним. Програма тренінгу акцентувалася на чотирьох областях України – Закарпатській, Львівській, Івано-Франківській та Чернівецькій, де зосереджені найбільші масиви старовікових лісів, які потребують надійної охорони.

Приймала нас Рада з міжнародних відносин штату Вермонт. Кандидатів на поїздку відбирали організатори – і це вже саме по собі було доволі повчальним. Від поданих 160 заявок у першому турі відсіяли 100 претендентів. Після другого туру кількість зменшилася до 30, вони пройшли співбесіди й узяли участь у ділових іграх. Врешті-решт, залишилося 11 переможців, які представляли три національні природні парки, державні управління екології, лісогосподарські структури й незалежні громадські організації.

Витримані були й гендерні вимоги: дві представниці не дуже слабкої статі представляли Львівщину. З’ясувалося, головною вимогою до претендентів була їхня участь у діяльності ГО екологічного спрямування. Чому – ми зрозуміли вже у Штатах.

Звісно, до поїздки ми мали здебільшого дещо упереджене ставлення до Америки та американців, що спрямовано «вбивалося» в нашу свідомість радянською пропагандою й відсутністю іншої достовірної інформації. Тож певним шоком для нас стала новина, що ми житимемо по двоє у сім’ях середнього класу. Приймали, переважно, сім’ї пенсіонерів, які насолоджувалися заслуженим відпочинком, чиї дорослі діти працювали у великих містах і жили окремо. Зрозуміло, вони нудьгували і радо хотіли би бачити нові обличчя з різних кінців світу. Організатори потурбувалися й про наші особисті бажання.

Ми з напарником – Ігорем Коляджиним, головним лісничим Брошнівського держлісгоспу з Івано-Франківщини – попервах проживали у дерев’яному будинку дружної сім’ї струнких і відносно молодих Меган і Грегора Епплвудів у найбільшому, 30-тисячному місті,  штату Вермонт – Берлінгтоні. Грегор працював у системі телебачення і саме лобіював арабський телеканал «аль Джазіра», навколо терористичних загроз якого йшли бурхливі дискусії. Меган була організатором і першим президентом Всесвітньої спілки екотуризму, а після передачі поста іншому працювала основним експертом у численних проектах розвитку екотуризму у Південній Азії, Африці, Латинській Америці. Спілкування з ними принесло багато користі і цінної інформації. Потреби жвавої роботи змусили їх залишити нас, і нам підшукали в сусідньому містечку Річмонді сім’ю Вінді й Девіда Савойє (фото зверху), відставного військового льотчика, пенсіонера і власника приватної контори з економічних питань.

Ось тут ми з гордістю відчули переваги вільної демократичної України, оскільки наші шляхи кілька разів перетиналися з подібною делегацією з Білорусі. Їх оселили в готелі, максимально скоротивши всі контакти з тубільцями. Серед них виділялися три здоровезні, широкоплечі і широченні у стегнах дівахи, які тримали «належний порядок» у колективі різнобарвної і скромної інтелігенції. Виявилося, це була остання група, яку Бацька з болем у серці відпустив до лігва ворогів, звісно, за американські кошти.

Приємним сюрпризом стали й безпосередні знайомства з американцями середнього достатку. Це доволі різноманітні в расово-національному, професійно-культурному й ментальному сенсі люди, доволі демократичні, без англійської стриманості та потреби у третій особі для знайомства перших двох. Практично в кожного є хобі, якому вони віддаються сповна і з почуттям власної гордості. Тігель американського життя й культури не переплавив і у них родової пам’яті: вони чудово знають своє коріння –  предків до четвертого-п’ятого покоління та звідки й коли вони потрапили до Штатів. Скажімо, предки Меган у четвертому поколінні мешкали в Уельсі, а Грегора – у Німеччині. Предки Вінді загубилися десь серед перших англійських переселенців, а Девід виводив свій рід від французьких савойярів (мешканців провінції Савойя). А ще мене здивував рожевий до червоного колір обличчя у багатьох і чоловіків, і жінок. Виникало запитання: та хто ж більше червоний – корінні індіанці чи європейські зайди?

Повернімося до громадського життя. Девіз «Мій дім – моя фортеця» побутує й у Штатах, та, оскільки людина – істота соціальна, щоби не здичавіти, вона потребує комунікацій із собі подібними. У американців не має звичаю приймати друзів і гостей удома, тому поза бізнесом і справами державної ваги життя вирує у численних громадських організаціях. Середній американець перебуває в тій чи іншій громадській організації, відповідно до своїх уподобань. Подобаються метелики? – заходіть на сайт і вступайте у члени метеликолюбів. Бажаєте милуватися заходами сонця? – ласкаво просимо до відповідної  асоціації! Хочете захищати носорогів у Африці чи  пінгвінів у Антарктиді – знайдуться й такі ж організовані ентузіасти.

Відтак, держава віддала своїм громадянам усі права на організацію власної активності й максимально сприяє її успішній реалізації. Нам корисно було вивчити їхній досвід, і на це було виділено третину спільного часу, щоби заново не відкривати суспільного велосипеду. Стало зрозумілим, чому пріоритет при відборі на поїздку надавався вмінню працювати у громаді. Вивчати гарний досвід ніколи не соромно.

 До речі, чи є Америка оплотом світового імперіалізму, якщо в неї ніколи не було колоній, а реальна демократія і Свобода, надто особиста, – державне гасло?!

Віталій КОРЖИК, еколог. Далі буде.

Запис АМЕРИКА ОЧИМА ЕКОЛОГА (частина 1) спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Таку цифру оприлюднила Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ). Забруднене повітря спричиняє рак, інсульт, хвороби серця й легенів.

За оцінками ВООЗ, сьогодні забруднення повітря є найбільш серйозним екологічним ризиком для здоров’я. Щороку від нього передчасно помирають 7 млн людей.

Україна лідирує серед країн Європи із забруднення повітря. Від цього щороку передчасно помирає один із 1000 українців. Про це свідчать дані Інституту параметрів здоров’я і оцінки (Institute for Health Metrics and Evaluation) за 2017 рік.

Відсутність рішучих кроків з боку уряду України у сфері моніторингу та охорони атмосферного повітря спровокувало хвилю мереж альтернативного, тобто самостійного моніторингу. Сьогодні  мешканці Івано-Франківська, Дніпра, Маріуполя, Києва та Запоріжжя можуть побачити хоч якісь дані про рівень забруднення через мобільні додатки та онлайн-карти. Про Чернівці цього, на жаль, не скажеш…

Вл. інф.

Запис Щороку забруднене повітря забирає 7 млн людських життів спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Нібито вже давно всі знають, що забруднене повітря погано впливає на здоров’я,  скорочуючи життя. Та науковці спромоглися підрахувати, на скільки коротшим стає наше життя через погану екологію. Фахівці університету Техасу проаналізували статистику 185 країн і з’ясували, що в середньому погане повітря забирає в кожного з нас понад рік життя. У найбрудніших країнах Африки та Азії ця цифра становить понад 2 роки, а тамтешнє повітря вважається гіршим за чинник онкології. Україні в цьому розумінні пощастило трохи більше: погане повітря забирає 9 місяців.
Йдеться про забруднення частками, меншими за 2,5 мікрометри. Вони можуть спричиняти хвороби серцево-судинної системи, легень і передчасну смерть. Безпечної норми забруднення немає, але гранично допустимим вважається забруднення у 10 мікрограмів часток на кубічний метр повітря.
Статистика засвідчує, що 95% жителів нашої планети дихають забрудненим повітрям, живучи в містах. Здебільшого забруднення повітря відбувається через спалювання викопного палива. Науковці закликають шукати інші джерела енергії.
Варто приплюсувати, що куріння забирає в нас 1,82 року, нездорове харчування – 1,67 року, погана питна вода – 0,57 року.
Відтак щороку на планеті Земля від забруднення повітря помирає 8,8 млн людей, а від куріння – 7,2 млн, тобто забруднена атмосфера  є найбільш серйозним чинником ризику, – повідомляє Politeka.

Запис Скільки років життя ми втрачаємо через брудне повітря спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Комплексну програму з охорони навколишнього природного середовища «Екологія» у Чернівецькій області на 2019-2021 роки затвердили на 30-й сесії обласної ради.

Як повідомляє прес-служба облради, Програма спрямована на запобігання забрудненню довкілля і зменшення його шкідливого впливу на навколишнє середовище та здоров’я людей, раціональне використання природних ресурсів, розширення, відтворення та збереження територій і об’єктів природно-заповідного фонду, лікувально-оздоровчих, рекреаційних, водних та інших природних комплексів і унікальних територій, формування на їх основі регіональної екологічної мережі, дотримання екологічної безпеки на території Чернівецької області, створення умов для переходу до сталого розвитку регіону. Загальний обсяг фінансових ресурсів для реалізації завдань програми становить 462 тис. грн.

Запис На охорону екології на Буковині виділили майже півмільйона спершу з'явиться на Медіа-Версії.

 

Секрети довголіття

Різноманітна, вітамінізована, переважно вегетаріанська їжа, постійна праця, уникання нервових стресів та душевних переживань, регулярні спортивні вправи, ретельний контроль за вагою й висока культура особистої гігієни, а головне – чудова генетична спадковість, чисте, не забруднене стічними водами та шкідливими газовими викидами природне середовище гірського району – усе це складові небаченого довголіття легендарного героя минулого – Кощея Безсмертного (деякі заздрісники називають його Чахликом Невмирущим!). Такого дещо несподіваного висновку нещодавно дійшли вітчизняні геронтологи.

Цікава знахідка

Популяцію нового, досі невідомого науці виду кажанів виявив відомиий шукач пригод Івашко-дурник у глухому лісовому урочищі «Хата Баби-Яги». Про свою знахідку юний слідопит-краєзнаець повідомив мудрагелів-зоологів. Для перевірки цього факту  запланована наукова експедиція фахівців Чернівецького краєзнавчого музею до зазначеного району.

Судова хроніка

До кримінальної відповідальності притягається військовослужбовець Ілля Муромець. Зловживаючи своїм службовим положенням та застосовуючи недозволені знаряддя полювання, він знищив останнього представника роду динозаврів – Змія Горинича, занесеного до Червоної книги тридесятого царства. Фауні планети нанесена непоправна шкода. Широкі кола обуреної природоохоронної громадськості та наукового світу вимагають суворого й прилюдного покарання браконьєра без огляду на його попередні заслуги перед державою та суспільством.

Розплата за необережність та екологічну несвідомість

За даними хімічного аналізу, у воді, відібраній з козячого сліду, містилися високі концентрації токсичних сполук важких металів. Всупереч категоричній забороні позаштатного інспектора з охорони довкілля сестриці Оленки її безвідповідальний і легковажний братик Івашко напився із зазначеної копанки, порушивши тим самим елементарні санітарні вимоги до водопостачання з відкритих поверхневих водойм. Така необережність, на думку фахівців-токсикологів, і призвела до швидкісних тяжких мутацій в організмі з перетворенням юного бовдура на козеня. Тож завжди дослухайтеся до порад екологів і дорослих.

А порода дрібнішає…

Не так вже й давно, в  доступній для огляду пам’яті людства, один вовк без особливих зусиль і енергозатрат міг закинути собі на спину двох дорослих людей і нести їх без перепочинку кілька сот кілометрів бозна-куди (пригадаємо Івана-Царевича та Василину Прекрасну). З надійних літературних джерел відомі факти викрадання дикими гусями і перенесення повітрям на великі відстані дітей (Івасик-Телесик). На старовинних гравюрах невідомі художники з фотографічною достовірністю відтворювали бачені ними особисто факти розміщення на спинах китів дерев, житлових та адміністративних споруд.

В останні два століття такі факти не зафіксовані. Мабуть, порода дрібнішає і вироджується.

Наукове спростування

Ще з дитинства в нашій свідомості вкорінилася уява про джерела живої та мертвої води як про плоди маячні чи поетичних фантазій розігрітих брагою римачів. Однак прискіпливе вивчення першоджерел, архівних матеріалів, криміналістичних реконструкцій, історико-географічних досліджень із залученням спеціалістів судово-медичної експертизи чітко довели, що джерела так званої живої води – то звичайнісінькі виходи мінеральних вод з високим вмістом терапевтично-активних іонів. Вони були здавна відомі людям.

Джерела ж так званої мервої води – то приховані підпільні викиди неочищених агресивних стічних вод стародавніх примітивних шкіряних виробництв. Там широко застосовувались різноманітні неліцензійні, нелегально завезені різноманітні дубильні речовини, від яких необережні швидко давали дуба.

Наливне яблучко

Не менш відома широкому загалу й історія з царевичем Єлісеєм, сімома богатирями та царівною-білосніжкою, яка скуштувала немите наливне яблучко з рук украй сумнівної особи і впала у глибоку кому. Чому воно наливне і що туди було налито? Експертиза довела, що яблучко надійшло з промислового саду на Хотинщині, де протягом вегетаційного сезону дерева 25 разів оброблялися контрабандними несертифікованими отрутохімікатами невідомого походження. При натурному обстеженні саду і контрольному відлові комах фахівцями кафедри екології ЧНУ ім. Ю. Федьковича з’ясувалося, що перші особини комах зафіксовані тільки у 100 метрах від огорожі, а характерні опилювачі квітів – бджоли – повністю відсутні. Тож, дійсно, мертві бджоли не гудуть. Лише екстренні заходи з реанімації дозволили повернути необережну красуню до життя.

Рецепт приготування блюда «Людина Радянська» (для деяких претендентів на булаву Президента України на нинішніх виборах).

Беруться 180 націй та народностей, очищуються від буржуазно-націоналістичного бруду і шкіри, виймаються і добре промиваються мізки. Інтенсивно перемішуються у велетенському казані, пропускаються через м’ясорубку, довго тушкуються в ідеологічному соусі від класиків марксизму-ленінізму і густо приправляються русифікацією. Під час приготування постійно відбираються дисидентський накип й піна незадоволення. Отримана маса відстоюється у черзі до утворення однорідної аморфної та інертної безкласової консистенції. Подається монолітно однією партією під бравурні марші та гасла нестримного палкого патріото-інтернаціоналізму.

Віктор ПЛЯЦОК, аналітик-природоохоронець

Запис Першоквітневі природоохоронні ретроспективи про казки та екологію спершу з'явиться на Медіа-Версії.

На Дністрі утворилися злоякісні новоутворення – пластикові острови та піраміди.

Наш Дністер є другою за розмірами рікою України після Дніпра. Та, на відміну від нього, Дністер ще зберіг своє швидкоплинне річище й красу унікального каньйону – одного із 7 природних чудес нашої держави. І зберегти це диво – наше завдання.

У національному природному парку «Хотинський», який, власне, й покликаний зберігати це природне диво, однією з болючих екологічних проблем є забруднення узбережжя Дністра й водосховища пластиковою тарою – ПЕТ-пляшками.  До цього потроху докладаються всі мешканці чотирьох областей у басейні Верхнього Дністра, але результати природним рухом отримує Дністерське водосховище як найбільший відстійник.

Під час проведення на узбережжі екологічних акцій ми, заради наукової цікавості, підраховували кількість порожніх ПЕТ-пляшок, що «велично» мандрували течією. У середньому за хвилину через створ пропливало 15 штук, а це – 900 пляшок щогодини і  21600 за добу!  Не дивно, що у невеликих затоках вітер «набиває» цілі пластикові острови й піраміди у метр заввишки, а інша частина узбережжя в смузі прибою вкрита валами непотребу. Тут уже не до туризму, не до пляжної рекреації чи яскравих буклетів-путівників!

Що робити з цією багатотонною токсичною масою? По-перше, потрібні хоча б невеликі спеціалізовані баржі, щоби навантажувати й вивозити виловлений непотріб. А на водосховищі, крім круїзних та спортивних катерів, такого технічного дива нема. По-друге, зібране треба здавати кудись на переробку, а бізнес поки що не вбачає в цьому профіту. Можна, звісно, спалювати на місці, бо краще нехай один раз посмердить на чистому повітрі, ніж потім сторіччями труїтиме наших вдячних нащадків. Але ж давить «господарська жаба»: це ж цінна вторинна сировина!

Можна підійти до справи й з іншого боку: щоби не мести, треба не смітити! Але тут замало виховання й психологічних тонкощів. Залишається лише дивуватися, що людина  самоназвала свій біологічний вид «двічі розумним», хоча результати її діяльності наводять на зовсім протилежну думку.

У нас регулярно проводяться акції з очищення ділянок узбережжя: «Міжнародний день чистих берегів», «Я прибрав. Твоя черга!». Торік, крім півсотні працівників нашої установи, в очищенні берегів Дністра брали участь учні шкіл Кулішівки та Михалкового. А ще разом із Хотинською міською радою провели масштабну екологічну акцію «Пластику – НІ!». Зацікавила багатьох виставка дитячих робіт, виставлених на конкурс «Друге життя пластику» та «Еко-торба – модний тренд». Учасників заходу залучали до вікторин, квестів, під час яких не тільки діти, а й дорослі  дізнавалися чимало корисного й вражаючих фактів про сміття. Родзинкою акції стало змагання «Зменшуй об’єм пластику» між командами Хотинської гімназії та спецшколи-інтернату №2. І я дуже сподіваюсь, що гасло таких заходів  – «Зміни своє споживацьке ставлення до природи та її ресурсів» – увійдуть у душі й стануть потребою для кожного з нас. Зрештою, ми все ж таки homo sapiens, тож не будемо нищити природу, а разом з нею і себе, коханих?!  Адже поява злоякісних новоутворень на Дністрі – це усім нам попередження. Річка – хвора, а отже, не здорові й ми…

Андрій ДОМАНЧУК, директор НПП «Хотинський»

Запис 22 березня  – Всесвітній день охорони водних ресурсів: Злоякісні пластикові пухлини на Дністрі спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У Чернівцях нинішнього понеділка відбулися громадські слухання на тему: «Оцінка впливу на довкілля будівництва енергоблоків №№ 3 і 4 Хмельницької атомної електростанції».

Розвиваємо атомні енергогенерувальні монстри біля Карпат

У  майже порожньому залі була приблизно однакова кількість як представників Національної атомної енергогенерувальної компанії (НАЕК) «Енергоатом», так і громадськості. Це може свідчити двояко: або людям усе байдуже, або ж вони не вірять, що можуть на щось вплинути, принаймні, не на енергетичну стратегію держави. 

Присутні зосередилися на тому, які енергоблоки працюють на Хмельницькій атомній електричній станції (ХАЕС), чи є потреба будувати нові, який тип реакторів планується на 3 та 4 енергоблоках ХАЕС, їхня безпека, за які кошти планують добудовувати енергоблоки № 3 та 4, чи вистачить води для охолодження обладнання тощо.

Природно, що працівники НАЕК все подавали у рожевих фарбах, переконували, що без добудови ХАЕС на країну чекає енергетична криза.

Ми багаторазово чули твердження: «Атомні електричні станції менш небезпечні для довкілля ніж теплові вугільні та гідроелектростанції». Але цей вислів слід закінчити: «… до того часу, поки не станеться аварія». А про страшні наслідки аварій не знають мабуть тільки немовлята. Не будемо на цьому зосереджуватися, про це вже писано-переписано. Та одна із загроз функціонування АЕС, серед яких і Хмельницької – теплове забруднення довкілля. Обов’язковий структурний елемент атомних станцій – ставок-охолоджувач. Так ніжно його називають проектувальники й експлуатаційники. Проектні параметри водосховища Хмельницької АЕС – площа водяного дзеркала 20 км², а об’єм води 120 млн.м³. Після охолодження обладнання теплі технологічні води скидають у водойму, температура якої, залежно від пори року, може зростати до 30 ⁰С. Навіть для купання людей це занадто. Тож, крім різних хімічних реакцій, нагрівання води призводить до зростання вологості повітря, формування нових, нехарактерних для цієї місцевості, повітряних потоків. Такі чинники призведуть до антропогенної зміни клімату в малому регіоні. Але пам’ятаймо: всі глобальні планетарні зміни складаються з малого.  

Серед проблем є й такі, що вирішуватимуться… колись

Тут наявна ще одна проблема. Намагаючись переконати громадськість, що АЕС – екологічно безпечні системи, атомники зосереджують увагу на власне АЕС. Але ж АЕС – тільки частина атомно-енергетичного комплексу, який охоплює добування уранової руди, її переробку, збагачення, виготовлення тепловиділяючих елементів (ТВЕЛ). Після відпрацювання ТВЕЛи треба утилізувати, закладати на тривале зберігання, захоронювати тощо. Великий ступінь ризику забруднення довкілля радіоактивними матеріалами існує в районі уранових шахт. Щебінь, який утворюється під час будівництва шахт і добування уранової руди, використовують для створення та ремонту доріг. Але, як науковець, зазначу, що всі, хто користується цим щебенем, зазнають радіоактивного ураження. А ще в Україні не відпрацьована технологія переробки ТВЕЛів: їх зберігають, як то кажуть, до кращих часів, коли освоять потрібні процеси. Тож усе це ляже на плечі майбутніх поколінь українців.

Будуватимуть за кошти українців, а дохід – в інші кишені

Жвавим було обговорення джерел коштів для завершення спорудження блоків № 3 і 4 Хмельницької АЕС. Працівники НАЕК відверті: оскільки електроенергія в Європі дорожча, ніж в Україні, то на цьому можна заробити і це – головне джерело інвестицій. Виходить так: Європі – екологічно чисту енергію, а нам, українцям, –  забруднені радіацією території. І це називається «Енергетичний міст «Україна – ЄС». Та найцікавіше, що атомники збираються закласти добудову блоків у тариф. «Підвищимо ціну електрики населенню на 1 копійку й отримаємо мільярд гривень на будівництво 3 і 4 блоків», – відверто розповідає заступник генерального директора ХАЕС Олег Раклінський.      

Але тут виникає логічне запитання: якщо Україна має надлишок електроенергії, то для чого будувати нові блоки АЕС? Відповідь проста: якщо можна заробити багато й просто зараз, то навіщо від цього відмовлятися. На тих, хто приймають рішення про будівництво нових АЕС, не лягає необхідність займатися рекультивацією територій, переробкою радіоактивних відходів…. Цих людей тоді вже не буде. Виправлятимуть помилки сучасників їхні діти й онуки. Це такої долі ми для них хочемо?

конфлікт

Олег ДЕМЧЕНКО: «Що отримають від нових енергоблоків український народ загалом і чорнобильці, зокрема?»

Голова громадської організації «Чорнобильці Буковини» Олег Демченко кілька разів цікавився в делегації атомників, чим вони допоможуть чорнобильцям, яких нині позбавили практично всіх пільг. «Я не можу знайти 30 тисяч гривень для дівчинки з сім’ї чорнобильців, яка помирає від раку! У мене сотнями люди йдуть на той світ! А ви могли б виділити бодай півкопійки на чорнобильський фонд. Вибачайте, але я підніму проти будівництва всіх чорнобильців!.. Наболіло! Вибачайте», – сказав Олег і вийшов.

Забігаючи наперед, скажемо, що, підбиваючи підсумки обговорення, громадськість виставила умову, щоби пропозицію ГО «Чорнобильці Буковини» про перерахування певної частки  коштів з виробленої енергії 3 і 4 блоками ХАЕС на потреби чорнобильців закріпили законодавчо. На жаль, у присутніх активістів були великі сумніви, чи так станеться…      

Данський Посилений Зелений Сценарій захоплює 

Чи існують альтернативи енергетичного забезпечення України, уникаючи будівництва нових блоків АЕС?  Враховуючи світовий досвід, впевнено можна відповісти: без АЕС можна обійтися. Помандруємо подумки до Данії – держави у північній Європі. Це високорозвинута аграрно-індустріальна країна; хоча має власні родовища нафти і газу,  експортує нафту, вугілля і природний газ. Атомну енергетику не розвиває. В цій країні великі зусилля спрямовані на використання відновлюваних джерел енергії і припинення імпорту енергоносіїв. Згідно Посиленого Зеленого Сценарію до 2030 р. Данія планує припинити імпорт нафти, вугілля і природного газу; енергетичні потреби будуть забезпечені за рахунок біомаси, біогазу, рідких видів біопалива, сонячного обігрівання, фотоелектрики та енергії вітру. Віриться, що так і буде.

Можливості використання в Україні відновлюваних джерел енергії великі, але зусиль докладається дуже мало. Нічого нового вигадувати не потрібно – треба скористатися відомим досвідом і працювати…..

Ярема ТЕВТУЛЬ, доктор хімічних наук, голова громадської екологічної організації «АкваБук»,

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»

Запис Україна для Європи розвиває АЕС, а сама Європа переходить до відновлюваних джерел енергії спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Завершив свій земний шлях Віктор Павлович Мотовилін, людина непересічної долі і твердого характеру, наполеглива у досягненні мети, чудовий організатор і роботяга.

Він пройшов усі щаблі кар’єри, не втрачаючи при цьому людської гідності.  До 90-х років працював на посаді третього секретаря обкому партії, куруючи, як фахівець, сільське господарство Чернівецької області.

А наостанок доля поставила його на захист природи й життя – в буквальному сенсі, коли

1989-го відомчі природоохоронні інспекції об’єднали в Комітет з охорони природи (за минулі роки фігурував під багатьма назвами). Як відомо, після Чорнобиля (1986) та чернівецької алопеції (1988) прокинулася екологічна свідомість людей. Натомість партія і партійці не надто користувалися любов’ю та повагою. Відтак призначення Мотовиліна ми, екологи, сприйняли із побоюванням, що партійний бонза і не фахівець зруйнує все позитивне, що вже було набуте.

Та сюрпризи лише починалися. Перше, що зробив на новому посту Віктор Павлович, – зібрав загальні збори різномастого колективу й оголосив: «Я – аграрник і ним лишаюся, ви – природоохоронники. Моє завдання керівника – забезпечити умови праці, ваше – ретельно виконувати свої обов’язки». Питання непрофесіоналізму одразу зникло. А далі Мотовилін учився: входив у тонкощі справи, уважно дослуховувався до підлеглих, у суперечках визнавав свої помилки і навіть за потреби вибачався, що досі було нечуваним явищем.

Важливим завданням стало «вибивання» приміщення під нову організацію. Віктор Павлович натиснув, де треба, своїм натрудженим плечем –  і через місяць комітет отримав власне приміщення просто у центрі Чернівців – навпроти будинку з левами. За півроку всі 10 районних інспекцій теж отримали приміщення.

А чого варті природоохоронні органи без мобільності? Не пройшло й півроку, як у країні суцільного дефіциту всі районні інспекції, а також обласний комітет отримали автомобілі. Екологічні питання ставали чи не найголовнішими – і найсуперечливішими, відтак постала проблема забезпечення екологічної гласності. Власна газета допомогла б об’єктивно висвітлювати  екологічні проблеми  області, ставши рупором держуправління екології. Віктор Павлович сказав свої знамениті «Кх-кх», подумав – і за місяць газета профспілок «Практика» почала випускати екологічні вкладки майже в кожному номері, а надалі й видавати повні екологічні випуски.

Екологічні активісти вимагали тоді радіаційного моніторингу довкілля. «Це так необхідно?» – порадився зі співробітниками Віктор Павлович. За деякий час у двох пунктах Чернівців запрацювали датчики.

Мотовилін доклався і до розвитку природно-заповідного фонду Буковини. Коли я висунув пропозицію про необхідність створення національного природного парку (НПП) на Буковині біля Вижниці площею 2 тис. га, він запитав: «Чому так мало? Якщо робити, то робити!». Серед фінансового року він «вибив» кошти, залучив науково-дослідні установи, і за кілька років НПП «Вижницький» зі слова став плоттю.

Не оминули нас і церковні справи. Після отримання Україною незалежності більшість колишніх переслідувачів релігії – комуністів – навернулась до Христа, тож чіплятися до священників стало якось «не комільфо». І тут трапилася надзвичайна подія: при самовільному розширенні дороги на спуску до Свято-Іоанно-Златоустівського монастиря у с.Хрещатик бульдозерами скинули весь ґрунт на прилеглий схил, знищивши смугу водозахисних зелених насаджень. З боку Заліщиків це виглядало злісною наругою над природою. Треба було вживати відповідних заходів.

Віктор Павлович після важких вагань доручив це мені. Я цілий день «відловлював» настоятеля монастиря отця Володимира, змусив його підписати протокол, а на обвинувачення у переслідуванні вірян порекомендував йому уважно вивчити Святе Писання і знайти місця, де Господь заповідав не псувати довкілля.

Рахунків у банку вони не мали, бо «пухли» виключно за кошти мирян. Пошуки банківських рахунків у єпископаті в Чернівцях виявилися невтішними, до того ж там відкараскалися від ганебного вчинку монастиря. Однак останнім документом у мою папку «Сльози отця Володимира» було підтвердження про сплату всієї суми позову на понад 10 тисяч тодішніх карбованців. Це був перший – і, здається, єдиний – прецедент покарання безбожних порушників природоохоронного законодавства в історії новітньої України.

Віктор Павлович став зачинателем нової обласної екологічної служби і завдяки своїм організаторським здібноостям успішно розбудував її структуру.

Із його уходом в іншій світ завершилася ціла епоха природоохоронної справи Буковини. Тож нехай зберігається світла пам’ять про цю непересічну Людину!

Віталій КОРЖИК, еколог

Запис Світлої пам’яті світлої людини Віктора МОТОВИЛІНА спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Карпати –  легені Європи, тож їхня цілісність є запорукою здоров’я європейців. До слова,  усіх, а не тільки українців. Недарма ж світова спільнота у ХХІ столітті дійшла до усвідомлення концепції Єдиного здоров’я. Це означає, що людина не може бути щасливою, здоровою та успішною, якщо вона мешкає у хворому суспільстві чи хворому навколишньому середовищі. І для збереження довкілля Європа робить дуже багато. Приміром, створює екомережу територій, що охороняються –  «Natura 2000».  

Ключовим об’єктом у програмі розбудови європейської екомережі «Natura 2000» є оселища. Що таке оселища? Це еквівалент широко вживаного в англомовній літературі поняття «habitat» – cередовище проживання певного виду або популяції. Так ось,  у Національному природному парку «Черемоський»,  який розташувався у найбільш віддаленій частині Буковинських Карпат, на Путильщині, є чимало оселищ, які входять до європейської екомережі «Natura 2000». Відтак, презентація нового видання – колективної міжвідомчої монографії «Екологічний менеджмент території, охорона ландшафтного і біотичного різноманіття, рекреаційні ресурси та перспективи розвитку національного природного парку «Черемоський», яка відбулася у нещодавно відкритому  еколого-просвітницькому центрі на базі кафедри ботаніки, лісового та садово-паркового господарства Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича, стала далеко не пересічною подією.

– Чому це непересічна подія? – перепитав заслужений природоохоронець України Микола БІЛОКОНЬ, начальник управління екології та природних ресурсів Чернівецької облдержадміністрації, один із піонерів природно-заповідної справи, який свого часу дуже багато зробив спільно із покійним екологом Володимиром Солодким для появи та розвитку на Буковині мережі Національних природних парків (НПП), і пояснив: – Бо для діяльності таких важливих державних поліфункціональних установ, якими є національні природні парки, необхідне чітке визначення стратегії й тактики подальшого розвитку, розуміння першочергових і наступних кроків. І саме в цьому аспекті завжди потрібна підтримка і допомога науковців-професіоналів. Їх в авторському  колективі – 11, усі вони мають великий досвід роботи у природоохоронній сфері та значну кількість наукових публікацій.

Ліричний відступ за матеріалами монографії

Якщо вам поталанило подорожувати  Путильським районом, ви не могли не закохатися у його дивовижні краєвиди, захопитися неймовірної краси полонинами та лісами. Чивчинські гори, до яких належить і територія Національного природного парку «Черемоський», є серед найбагатших на ендеміки, тобто види рослин і тварин, обмежених певним ареалом, регіонів Українських Карпат. Тільки тут – на горі Великий Камінь –  можна побачити кедрову сосну природного походження й  жовтушник трансільванський, а також  рослину-хижака, що перетравлює комах, – товстянку  альпійську.

.

 Жовтушник трансільванський

 Рослина-хижак товстянка альпійська

Одне слово, дослідження таких відомих на Буковині та за її межами науковців-екологів, як ІллІ ЧОРНЕЯ, доктора біологічних наук, завідувача кафедри ботаніки, лісового і садово-паркового господарства ЧНУ ім. Ю. Федьковича, Василя БУДЖАКА, доцента цієї ж кафедри й кандидата біологічних наук, та Ігоря СКІЛЬСЬКОГО, завідувача науково-дослідного експозиційного відділу природи Чернівецького обласного краєзнавчого музею та за сумісництвом співробітника НПП «Хотинський»,  відкриють таємниці гірської природи. Щоправда, ті місця нині безлюдніють, а традиційні види лісогосподарської  діяльності та випас худоби занепадають.     

Трохи історії: НПП «Черемоський» носитиме ім’я Вавилова

Буковий край і нині вабить до себе не тільки мандрівників, а й науковців навіть світового рівня. Першим ботаніком, який побував тут ще 1888 року, був українець Остап ВОЛОЩАК із Львівщини. Відтак між 20-ми і 40-ми роками ХХ століття тут подорожували під час експедицій румунські вчені Еміліан Цопа, Михайло Гушуляк (українець за походженням), польські дослідники Тадеуш Вільчинський, Гуго Запалович, Богоміл Павловський, а потім і радянські. Серед останніх був і вчений зі світовим ім’ям Микола ВАВИЛОВ.

До слова, світило світової ботаніки, генетики та селекції Микола Вавилов під час своєї останньої експедиції в Карпати знайшов тут природні популяції полби – двозернистої пшениці, зерна якої були знайдені у гробницях фараонів. І саме з Чернівців Вавілова викликали до Москви, де заарештували. На початку 1943 року він помер у в’язниці НКВС.

А тепер трохи офіційності – із сайту Українського товариства генетиків і селекціонерів (УТГіС) імені М.І. Вавилова. Восени 2017 року в  Умані відбувся X з’їзд цього товариства, присвячений 50-річчю заснування УТГіС і 130-річчю від дня народження М.І. Вавилова. На з’їзді  було вирішено присвоїти НПП «Черемоський» ім’я Вавілова. Цю ініціативу підтримали члени громадської організації «Земляцтво буковинців у  Києві «Буковина».

Рослини й тварини не вміють писати…

Та повернімося до презентованої книги. У монографії логічно структуровано окреслені природні умови НПП «Черемоський», його флора і фауна, ландшафтна будова, рекреаційний потенціал цієї унікальної території, соціально-економічні чинники розвитку території. Особлива увага акцентована на специфіці моніторингу довкілля, науковому забезпеченні діяльності установи, обгрунтованому функціональному зонуванні території.

Книга чудово ілюстрована і викладена у доступному для пересічного читача форматі.

Ініціаторами підготовки та видання цієї колективної монографії виступили Буковинське товариство природодослідників, Чернівецький краєзнавчий музей і Національна Академія служби безпеки України, активно долучилися також Інститут біології, хімії та біоресурсів ЧНУ ім. Ю. Федьковича, Управління екології та природних ресурсів Чернівецької облдержадміністрації, Науковий центр превентивної токсикології, харчової та хімічної безпеки імені Л.І.Медведя, окремі науковці НПП «Черемоський».

Про основні проблемні питання функціонування НПП і підвищення рівня його охорони доповіли представники авторського колективу – завідувач кафедри ботаніки, лісового та садово-паркового господарства ЧНУ доктор біологічних наук, професор Ілля Чорней; заступник директора НПП «Хотинський» з науково-дослідної роботи, кандидат географічних наук Віталій Коржик; завідувач науково-дослідного експозиційного відділу природи Чернівецького краєзнавчого музею, кандидат біологічних наук Ігор Скільський, професор спеціальної кафедри Національної академії Служби безпеки України, кандидат біологічних наук і колишній чернівчанин Микола Величко; екс-заступник директора НПП «Черемоський» з наукової роботи Андрій Юзик.

«Рослини й тварини не можуть писати, за них нікому заступитися, крім нас, людей, які разом з ними населяють цю планету, але не є її власниками», – Джеральд ДАРРЕЛЛ, англійський натураліст.  

Рекреаційні та туристичні можливості «Черемоського» безмежні  

Про них розповів кандидат географічних наук Віталій КОРЖИК.

І гора Томнатик  із залишками колишньої військової бази «Памір» теж розташована на території НПП. Там можна спостерігати чудовий зоровий ефект, викликаний  циклональним типом погоди. Коли повітря стає украй прозорим, зростає різкість і створюється ефект наближення об’єктів. Тоді навколишні гори можна побачити в усій красі на 100 км довкола.

Прикметно, що на території  «Черемоського» є унікальні мінеральні води, які лікують серцево-судинні захворювання, травний тракт, урологічні недуги та хвороби шкіри. Аналоги таких вод відомі в Румунії (курорт Бозна), Литві (Друскінінкай), Росії (Стара Русса, Усольє).

Особливості клімату (відсутність як  відлиг, так і низьких температур узимку) такі, що тут можна успішно розвивати як літній, так і зимовий відпочинок. До речі, турист Коржик наводить схеми цікавих туристичних маршрутів та екологічних стежок: «Полонинські мандри», «Дорогою до небес», «Здіймаючись над обрієм», «Горами на велосипеді» тощо. Охочі можуть скористатися…

«Підводні камені» заповідної справи

Суперечки з’являються там, де збираються зацікавлені люди. До такого висновку спонукали мене гострі дебати під час обговорення монографії та екологічних проблем цього гірського регіону. А розпочалися вони з доповіді доктора біологічних наук, професора, академіка АН Вищої школи України, директора Інституту біології, хімії та біоресурсів ЧНУ Михайла Марченка. Він «підняв завісу» над «підводними каменями» у розвитку природно-заповідної справи нашого благословенного краю. І презентація переросла у жваву, деколи й гостру дискусію, до якої активно та емоційно долучилися представники Чернівецького обласного управління лісового та мисливського господарства, національних природних парків, Державної екологічної інспекції у Чернівецькій області, громадськості та засобів масової інформації.

Наведу кілька фактів, які мене, людину, що пише про екологічні питання щонайменше 40 років, особливо зачепили.

Приміром, п. Величко (а він відповідає за свої слова, бо як-не-як працював у СБУ та й нині  викладає у Національній академії СБУ),  наголосив, що хабар – це не корупція. Бо корупційна складова закладається до нормативної бази. І за прикладом далеко ходити не треба: 80-90% закуплених Україною засобів захисту рослин потрапляють до нас із Китаю. В Україні вони не досліджуються. І це при тому, що їхнє використання у самому Китаї заборонене! Хоча у ДП «Науковий центр превентивної токсикології, харчової та хімічної безпеки ім. академіка А.Медведя» МОЗ України, з яким п. Микола співпрацює, є сучасна, сертифікована за міжнародними зразками, лабораторія.  

Гострі дискусії розгорілися й довкола перспектив НПП та певних проблем, які постають між Мінекології та Агенцією лісових ресурсів. Та, мабуть, найбільше списів було зламано довкола нинішнього керівництва національного парку «Черемоський». З’ясувалося, що наукова рада при НПП не має жодного впливу на кадрову політику. Більше того, вона  призначається директором! Чим може закінчитися за таких умов безмежна влада керівника, (коли в директора ще й немає відповідної освіти), спрогнозувати важко. П. Величко розповів присутнім, як цікавився у Міністерстві екології та природних ресурсів України, чому конкурс на посаду здолала людина, яка продемонструвала значно гірші знання та професійні якості за конкурента. Відповіді він не отримав.

Йшлося також і про те, що НПП функціонують здебільшого як лісництва. Хоча їхнє призначення – кардинально протилежне.  Від фахівців почула таке: серед НПП в Українських Карпатах тільки «Верховинський» із сусісідньої Івано-Франківщини працює як належно: на охорону їздять вахтовим методом, маючи при собі сучасні фотоапарати та GPS-навігатори.

І про позитив

Та, попри все, є і добра новина: Чернівецька область в плані науково-методичного забезпечення заповідної справи завдяки буковинським науковцям входить до числа найкращих в Україні. Про це, а також про необхідність розширення природно-заповідного фонду краю йшлося у привітальних виступах заступника голови Чернівецької облдержадміністрації Мирослава Заячука, першого заступника голови Чернівецької облради Інги Маковецької, заступника директора Департаменту освіти і науки облдержадміністрації Надії Періус та у доповіді начальника Управління екології та природних ресурсів облдержадміністрації Миколи Білоконя.

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»

Запис Національні природні парки – не тільки краса, а й запорука здоров’я спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Регіональна екологічна політика у сфері охорони навколишнього природного середовища здійснюється відповідно до Програми соціально-економічного розвитку Чернівецької області та Стратегії її розвитку на період до 2020 року і спрямована на забезпечення сталого та невиснажливого використання природних ресурсів краю.

Протягом І півріччя нинішнього року ми забезпечували державний екологічний моніторинг у регіоні та розвивали заповідну справу.

Рішенням сесії обласної ради від 27.03.2018 з обласного фонду охорони навколишнього природного середовища на проведення 27 природоохоронних заходів виділено  2 млн 100 тис. грн. На охорону та раціональне використання водних ресурсів спрямували  200 тис. грн. На 16 природоохоронних заходів з раціонального використання і зберігання відходів виробництва та побутових відходів – 1 млн 216 тис. грн. На переоснащення лабораторії спостереження за забрудненням атмосферного повітря Чернівецького обласного центру з гідрометеорології використано 81 тис. грн. Посадкового матеріалу придбано на 15 тис. грн. Для збереження природно-заповідного фонду використали 238 тис. грн. Зокрема, на придбання маточного поголів’я зубра європейського ми отримали 150 тис. грн, ще 30 тис. грн. –  на інвентаризацію об’єктів ПЗФ та 58 тис.грн на відновлення природного комплексу дендропарку «Сторожинецький». Крім того, спрямували 350 тис. грн. на екологічну експертизу, науку, інформацію та освіту, підготовку кадрів, організацію праці, забезпечення участі в діяльності міжнародних організацій природоохоронного спрямування.

Ми активно розвивали природно-заповідну справу. Нині в Чернівецькій області нараховується 331 заповідна територія, загальною площею понад 103 тис. га, що становить 12,8% території області. Загальнодержавний показник – 6,7%. Протягом останніх 5 років площа природно-заповідного фонду Чернівецької області  зросла на 20 тис. га.

На сьогодні Мінприроди  схвалило розширення національних природних парків «Вижницький», «Хотинський», «Черемоський». Проводиться розробка відповідних наукових обґрунтувань. Отримуються погодження землекористувачів та Держлісагентства.

Микола БІЛОКОНЬ, начальник управління екології та природних ресурсів Чернівецької облдержадміністрації

Запис Як в Чернівецькій області охороняється довкілля  спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Про це свідчать факти, зібрані науковцями, експертами й громадськими  активістами, які виступили проти будівництва каскаду ГЕС на верхньому Дністрі на Форумі Громадської взаємодії «Збережемо Дністер – Чернівці». З цього найбільш актуального нині для Західної України й сусідньої Молдови питання  на Форумі одностайно прийнята Резолюція із вимогами до Кабміну України відмовитися від злочинного проекту.

Від каскаду ГЕС на Тірасі не залежить енергетична незалежність держави 

Форум відбувся у чернівецькому Центрі культури  «Вернісаж» за підтримки Інституту Центральної Європи, громадської організації «Вільна Шпальта» та Міжнародної асоціації «Eco-Tiras» (Тірас – стародавня назва Дністра). Оскільки у залі зібралися люди не тільки зацікавлені та небайдужі,  а ще й професіонали своєї справи, обговорення відбулося конструктивне, предметне, жваве, а подекуди навіть і бурхливо.

Із привітанням до Форуму громадської взаємодії звернувся перший заступник голови Чернівецької облдержадміністрації Михайло ПАВЛЮК.  Але йому не вдалося просто так зійти з подіуму: довелося відповісти на пряме запитання чернівецького професора Богдана РІДУША, як він, Павлюк, особисто ставиться до будівництва цих міні-ГЕС. Відповідь чиновника зустріли оплесками. Відтак присутні висловили пізніше сподівання, що він сприятиме офіційному зверненню  Чернівецької ОДА до Кабінету міністрів стосовно недоцільності та неприпустимості будівництва каскаду ГЕС на Верхньому Дністрі. Бо середній Дністер, за твердженням профі, кандидата географічних наук Віталія КОРЖИКА, уже давно перетворився на водойму з технічною водою. А спричинила таку неприємну оказію Дністровська ГЕС. Якщо подібне станеться з Верхнім Дністром, Україна втратить одну з найбільших річок Європи, яка на 70%, за словами еколога з Кишинева Наталії ВІЦИНСЬКОЇ, забезпечує Молдову прісною водою.

Одним із фейкових  аргументів прихильників будівництва каскаду ГЕС, – а ними є ПрАТ «Укргідроенерго» й уряд України на чолі з Гройсманом, – є, мовляв, досягнення енергетичної незалежності України. Та, виходячи з фактів і оперуючи цифрами, спеціалісти стверджують: каскад із 6-ти мініГЕС вироблятиме лише 2,7% електроенергії від того, що дають нині діючі ГЕС на Дністрі і значно менше того, що виробляє 1 (!) агрегат Бурштинської ГЕС на сусідньому Тернопіллі.

Кому вигідне будівництво смертельно небезпечних для довкілля гребель

Доктор географічних і кандидат історичних наук Богдан Рідуш у своєму виступі наголосив, що світом поширюється тенденція «Греблі – геть». Відтак скрізь – і в Європі, і в Америці – греблі нині розбирають. Натомість в Україні збираються будувати їх аж 6, та ще й такою ціною – втрати Дністровсього каньйону та знищення культурної спадщини. Адже, крім знищення берегів, флори та фауни, переформатування ландшафтів, втрати якості води, тільки на Заставнівщині будуть втрачені літописне місто Василів із його багатою трипільською культурою, пам’ятка мистецтва палеоліту Дорошів, село з давньослов’янським поселенням Рашків тощо. До того ж уже за 10 років водойми біля гребель замуляться на 8-10 метрів і за першої ж потужної повені все це вийде на береги. Тож не дивно, що всі  присутні на Форумі називали будівництво каскаду ГЕС на Верхньому Дністрі катастрофою та злочином. І виникає закономірне питання: хто ж за цим стоїть? Кому вигідне це будівництво?

Найперше – потужному монстру ПрАТ «Укргідроенерго», яке не менш потужно підтримується урядом Гройсмана.  Про ціну цього питання говорилося неодноразово, бо люди на Форумі зібралися грамотні, які розуміються на економічних підосновах.

Оплатять авантюру державних чиновників споживачі електроенергії

Знаний еколог з Києва Петро Тєстов одразу ж окреслив проблему: планове будівництво здійснюватиме державне підприємство «Укргідроенерго» з власних коштів. Іншими словами, гроші на будівництво мініГЕС уже закладені до тарифів, які оплачуються нами, споживачами електроенергії. Натомість зароблять на цьому зовсім інші люди – наближені до урядовців підприємці, серед яких більшість є їхніми родичами чи близькими друзями. Бо тільки вони мають доступ до тендерів і державної кишені, і саме вони є тими підрядниками, які освоюватимуть десятки й сотні мільйонів державних гривень, тобто наших з вами кровно зароблених. Бо, як нагадав слова британської прем’єрки Маргарет  Тетчер економіст, керівник Буковинського центру реконструкції та розвитку Ярослав Кирпушко, не існує жодних державних грошей, є тільки гроші платників податків.

Цікаві історії довкола ОВД, ТЕО й дозволів громад на будівництво   

ОВД – це оцінка впливу на довкілля. І вона, за глибоким переконанням Петра Тєстова, просто не може бути позитивною щодо будівництва гребель на Верхньому Дністрі. Адже дві обласні ради, на території яких переважно й мають розташуватися зазначені ГЕС, прийняли рішення про заборону цього будівництва. Спочатку виступили депутати Тернопілля. Вони створили робочу групу, до якої запросили науковців і вже за їхніми висновками прийняли доленосне рішення. А за ними Івано-Франківська обласна рада вже на емоціях повторила їхній крок. Щоправда, перед тим з різкою критикою Дністровського прожекту витупили вчені з Івано-Франківського інституту нафти і газу. На жаль, Чернівецька обласна рада досі «зберігає мовчання». Хоча торік при управлінні екології та природних ресурсів ЧернівецькоЇ ОДА відбулася зустріч громадськості краю з представниками «Укргідроенерго». Висновки її теж не були втішними для гідроенергетиків.

Свого часу «Гідроенерго» все ж намагалося зробити вигляд нібито публічного обговорення цього будівництва і зібрало в Новодністровську громадськість, але якось так мало не потаємно, що більшість організацій, які не є  кишеньковими, дізналися про цей захід у день його проведення.  До слова, 2016 року проти цього проекту виступило й міністерство екології. Та, незважаючи на це, підготовка будівництва каскаду гідроспоруд не припиняється. Проведені тендери й до кінця року запланований ще один – на 10,5 млн грн.

Прикметно, що навіть запрошені гідроенерегиками науковці, які готували на замовлення «Укргідроенерго»  висновки для технічно-економічного обгрунтування (ТЕО) будівництва каскаду ГЕС, не змогли злукавити і присвятили 74 (!) сторінки свого документа особливостям та унікальності фауни, яка буде знищена, і лише 4 сторінки – компенсаторним заходам, які, зрозуміло, нічого не дадуть. Який висновок напрошується з цього? Єдиний – вчені засуджують будівництво ГЕС і це видно навіть з ТЕО.

А член громадської ради при Чернівецькій ОДА, юрист Антоніна Гошовська, яка родом із села Горошева – його  мають затопити, –  розповіла, як гідроенергетики «працювали» з громадами: «Не дозволите будувати, ми від’єднаємо вас від електрики», – такими словами починалися перемовини.

Яке майбутнє чекає на Західну Україну, якщо каскад ГЕС побудують

Для річки: Зникнення швидкоплинного Дністра, погіршення якості води, перетворення живої річки на смердючі ставки-водосховища, замулювання.

Для населення:   Підтоплені землі та частково відселені мешканці усіх сіл на берегах Дністра. Висота підйому води щонайменше 9 метрів.

Для Дністровського каньйону: Затоплення частини одного із 7-и природних чудес України, втрата туристичного осередку європейського значення.

Для туризму: Втрата можливості розвивати туризм, бо сплави стоячою водою фактично неможливі.

Для риби: вимирання видів, які не живуть без стрімкої течії.

Для господарства: «Закопування» у греблі мільярдних коштів для будівництва електростанцій у регіоні, який не потребує додаткової енергії.

Для наших дітей і онуків: Вони вже ніколи не побачать вільноплинного Дністра, другої за величиною річки України. НІКОЛИ!

За наслідки руйнувань відповідальних не знайдемо

На цьому наголошували Олександр Вікирчак, начальник відділу науки Національного природного парку (НПП) «Дністровський каньйон», та Віталій Коржик, представник НПП «Хотинський». Як голова громадської ради при Чернівецькому управлінні екології, п.  Коржик тривалий час листувався з директором «Укргідроенерго» п. Сиротою і виявив, як він стверджує, пласти брехні. Йдеться про відтворення рибних запасів після будівництва Дністровської ГЕС та ГАЕС. Як відомо, внаслідок «цих будівництв століття» у Дністрі зникла не лише червонокнижна риба, а й звичайна. Хоча під час будівництва обіцяли провести рибовідтворення. Але п. Сирота спершу чомусь не отримував документи – вони, бачте, десь загубилися. Та коли нарешті відповів, то з’ясувалося, що ПрАТ не є правонаступником попередніх забудовників, оскільки не експлуатує Дністровське водосховище, тож товариство не буде займатися рибовідновленням.  Одне слово, екологи, мастіть собі голову!

– Подібне відбудеться й з працевлаштуванням селян та переселенням людей, – наголошує Віталій Коржик. – Адже землі всі приватизовані, куди будуть переселяти?

Говорилося й про те, що Дністер катастрофічно замулюється і  дно водосховища вже на 2/3 вкрите намулом. Отже при Громадській раді створили раду екологічної безпеки, від імені якої зверталися до Прем’єра і Президента. У відповідь – мовчання. Раптом  подумалося: а, може, вони теж загубили звернення? Бо губити документи – це відома чиновницька хвороба. Чи слух у них поганий на громадські звернення? Адже загальновідомо, що чиновницький слух налаштований виключно на гроші і зиск, та ще на вимоги начальства.

Утім, дехто з учасників Форуму висловив побоювання, що хтось намагається перед виборами підставити владу під удар. Та невже наша влада настільки нерозумна, щоби спонукати громадян до радикальних дій? Бо настрої в багатьох мешканців, які живуть на берегах Дністра, саме такі. Про це теж говорили учасники Форуму.

Насамкінець вони одноголосно прийняли резолюцію та в кулуарах дійшли висновку, що треба переводити проблему будівництва каскаду ГЕС на Верхньому Дністрі у політичну площину й активно діяти далі. Адже ціна питання – не мільйон чи мільярд гривень, а наше з вами майбутнє, яке намагаються просто знищити. Задля відомих срібників…

Резолюція Форуму Громадської взаємодії «Збережемо Дністер – Чернівці»

«Ми, представники місцевих громад, природоохоронних організацій, науковці та громадські активісти, що зібралися на Форум Громадської взаємодії «Збережемо Дністер – Чернівці», обурені намірами уряду і ПрАТ «Укргідроенерго» всупереч природоохоронному законодавству і волі місцевих громад збудувати каскад із 6 гідроелектростанцій на Верхньому Дністрі.

Реалізація цього проекту, який знищить природне русло Дністра на ділянці щонайменше у 200 км, матиме катастрофічні наслідки для довкілля, унікальної природної і культурної спадщини Дністровського каньйону, туристичного потенціалу регіону.

Незважаючи на ухвалені впродовж 2016-2018-го років рішення місцевих громад, обласних та районних рад про неприпустимість реалізації проекту, одностайну позицію громадськості та екологів, заборону будівництва об’єктів гідроенергетики в межах природно-заповідного фонду України, значні кошти уже витрачаються на підготовку до будівництва.

Такі дії є відвертим викликом установленому Конституцією України правовому порядку й демократичному ладу, правам, безпеці й гідності кожного з нас.

Ми вимагаємо від Кабінету Міністрів України:

1.Ухвалити рішення про відмову від будівництва нових ГЕС на Дністрі і заборонити здійснення будь-яких робіт у цьому напрямку, в т.ч. розробку техніко-економічного обґрунтування, отримання кредитів чи витрачання коштів.

2.Переглянути Програму розвитку гідроенергетики на період до 2026 року, зокрема вилучити з неї та всіх урядових і відомчих рішень положення про можливість побудови каскаду верхньодністровських гідроелектростанцій.

Відповідно вимагаємо від Чернівецької обласної державної адміністрації:

офіційно звернутися до Кабінету міністрів України щодо недоцільності та неприпустимості будівництва каскаду ГЕС на Верхньому Дністрі.

І вимагаємо від Чернівецької обласної ради: наслідувати приклад Тернопільської та Івано-Франківської обласних рад і прийняти рішення щодо неприпустимості будівництва каскаду ГЕС на Верхньому Дністрі.

Ми закликаємо місцеві громади, представників влади всіх рівнів, громадські та експертні середовища, науковців, журналістів та всіх небайдужих громадян до об’єднання зусиль і координації дій задля виконання цих вимог і збереження Дністра для нинішнього та майбутніх поколінь».

Решення прийняте одностайно, відкритим голосуванням 28 серпня 2018 року

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії», фото Світлани ГНАТИШИНОЇ, «Хотинські вісті»                         

Запис Задля грошей і тенДЕРибану знищують Дністер разом із 7-им дивом України –  Дністровським каньйоном спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Екологічна громадськість Буковини разом із газетою «Версії» вже четвертий рік поспіль наполегливо протистоїть намаганням приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» (100% акцій держави!) здійснити його давні наміри – збудувати 6 низьконапірних гідроелектростанцій у верхній частині Дністровського каньйону, який є природнім дивом і перлиною України. На всі обґрунтовані докази науковців про недоцільність і хибність цього задуму, а також некоректність аргументів на межі з відвертою брехнею, які підсовуються громадам як приманка, ПрАТ «Укргідроенерго» і далі наполегливо гне свою лінію. Про це вже неодноразово йшлося на шпальтах преси, озвучувалося на «круглих столах» радіо й телебачення, писалося до всіх вищих інстанцій.

Однією зі складових проблем, пов’язаних із будівництвом нових ГЕС, є необхідність відтворення рибних запасів у Дністровському водосховищі та верхньому Дністрі. Адже висока гребля Дністровської ГЕС разом з її супутницею – греблею буферної ГЕС – намертво перегородила колишні шляхи міграції прохідних видів риб на нерест, розчленувавши єдину екосистему на ізольовані клаптики. Те, що залишилося у верхів’ях Дністра – жалюгідна тінь колишніх величезних рибних багатств ріки.

Ще в радянській часи при проектуванні Дністровської греблі, у якій з технічних причин навіть не передбачалися рибопроходи і рибозахисні пристрої на водоводах гідроагрегатів ГЕС, на компенсацію втрат рибного господарства заплановали будівництво нерестово-розплідного господарства і зариблення водосховища. Постановою Ради Міністрів УРСР від 7 жовтня 1973 року №475 будівництво нерестово-розплідного господарства (НРГ) було покладене на «Укрриболовводгосп».

Греблю збудували й успішно здали в експлуатацію 1983 року. Про долю НРГ тихо і надовго забули. 1991-го СРСР закономірно розвалився, а «Укрриболовводгосп» мирно «почив у Бозі», не залишивши прямих нащадків. Спадок же – проблема – залишилася. Кому і як її вирішувати?

2011-го на берегах сивого Дністра створилася нова державна природоохоронна, науково-дослідна та екопросвітницька організація – Національний природний парк «Хотинський», 60% території якого займає водне плесо водосховища. Бюджетна установа, якою є Парк, намітила амбітні плани створення рибовідтворювального виробництва, не останньою чергою – і для підняття реноме держави в екологічній сфері.

Ніхто не може заперечити того факту, що ПрАТ «Укргідроенерго» в особі Дністровського комплексу ГЕС та ГАЕС є прямим правонаступником попередніх радянських енергетичних структур. Важко відмахнутися й від загальносвітового принципу «Порушник – платить». Тож, національний парк, демонструючи державницький підхід до справи, з чистою душею звернувся до ПрАТ із мудрою пропозицією взяти спільну участь у створенні та діяльності цього виробництва. Це логічно й до того ж економічно на два порядки вигідніше. Натомість риба виявилася  своєрідним лакмусовим папірцем ставлення сторін до болючих екологічних проблем.

За традицією, ПрАТ просто проігнорувало листа. Тому, щоби не підводити державних мужів області під гільйотину кадрових оргвисновків, увесь вогонь борні за справедливість узяла на себе Громадська рада при Управлінні екології та природних ресурсів Чернівецької облдержадміністрації, пізніше й Координаційна рада екологічної безпеки Чернівецької області. Листи-звернення були направлені до всіх інстанцій – від Кабміну України до міністерств включно. Далі тривала переписка точилася за відомим сценарієм: «Ми їм про Івана, а вони нам – про Степана».

Врешті-решт наслідком останнього, доволі різкого, звернення Координаційної ради до Міністра енергетики та вугільної промисловості України І.С.Насалика став лист-відповідь від 20 червня 2018 року за №02/15-4939. Квінтесенція позиції Міністерства і підпорядкованих йому структур чітко викладена у четвертому абзаці листа, який варто процитувати повністю.

 «За інформацією ПрАТ «Укргідроенерго», Товариство не є правонаступником щодо зобов’язань або майна «Укрриболовводгосп», до того ж не експлуатує біологічні ресурси  не користується ними на водосховищах, включаючи Дністровське. Отже, згідно із законодавством України, обґрунтування для здійснення компенсуючих заходів ПрАТ «Укргідроенерго» щодо забезпечення безпосереднього відтворення рибних ресурсів відсутні».

Слався, діво Маріє! Отепер все стало на свої місця!

Дійсно, Товариство не користується і не експлуатує рибні ресурси – це йому ні до чого. Воно просто своєю діяльністю і пасивністю сприяє швидкій деградації рибних запасів і, як лідер сусідньої держави, здивовано парирує: «Наших там нема і ми тут ні при чому!»

Це чудовий наочний урок для прихильників так званої великої та малої гідроенергетики: вони, енергетики, вправно робили, роблять і будуть робити своє, а ви, люди-панове, попри їхні гарні обіцянки, мастіть собі голову з усіма наступними похідними проблемами. Розмиваються та руйнуються береги разом із лісами та будівлями – то особисті проблеми лісників і громад, бо ліси й землі – не на балансі ПрАТ. Зникають пляжі та місця відпочинку на берегах – особисті проблеми місцевих органів та охочих похлюпатися  у воді: тури на Багами та Бермуди відкриті і доступні всім. Утворюються трясовини? – Не суньтеся, куди не треба. Застійна вода смердить? – то це ж природне явище, а не вина Товариства. Хочете рибки? – вйо до магазину!

Не буде й обіцяної мешканцям придністровських сіл дешевої електроенергії, бо енергомережі держави об’єднані в єдину систему, а виробництво та розподіл і продаж товару перебувають у зовсім різних руках. Що там про нові робочі місця? То це не про вас писане, бо для автоматизованого управління греблями потрібно обмаль вузьких спеціалістів, а не прості вуйки від сохи, яких і сторожами до споруд близько не підпустять. Куди перебиратися відселенцям із затоплених хат? Викупайте деінде власним коштом уже всюди приватизовані землі і шукайте нової роботи. І все це – на законній підставі! Кесарю – кесареве, слюсарю – слюсареве!

Усе наголошене мають нарешті усвідомити громади, аби не піддатися на підкуп гідроенергетиків.

А поки що ситуація з відтворенням іхтіофауни на Дністровському водосховищі нагадує відому позицію в доміно: «риба»!

Віталій КОРЖИК, кандидат географічних наук, голова Громадської ради при Управлінні екології ЧОДА

Запис ПРОБЛЕМИ – ВАМ, ДОХОДИ – НАМ, або Як Міненерго України нарешті чітко озвучило свою позицію в екологічній сфері спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Міністр екології та природних ресурсів України Остап Семерак у програмі “Подія” на телеканалі “Прямий” розповів про лісову галузь в Україні, шахти та відновлювану енергетику. Подаємо повний запис інтерв’ю.

– Ці ліси, про які всі говорять: Австрія щось таке каже, Євросоюз таке каже, а Україна пручається, частина політикуму не пручається… Моє питання просте: чи дійсно є катастрофічне зменшення лісів в Україні?

Я не буду втомлюватися, поки не зміниться ситуація, говорити про те, що в суспільній свідомості ліси не тільки в Україні, а взагалі в світі – це є частина природи і природоохоронної політики. І, як правило, за справи лісів відповідає Міністерство екології чи Міністерство природи, як то в різних країнах називається. На жаль, в Україні не так. І це треба пам’ятати. Але я настоюю і буду настоювати на тій позиції, що ми повинні це змінити.

Коли це сталося? За часів Януковича було передано з Мінприроди до Міністерства сільського господарства ліси – Державне агентство лісових ресурсів. І, в принципі, сподіватися, що люди, які до лісу ставляться як до ресурсу, будуть до нього ставитися як до частини екосистеми, яку треба зберігати, напевно, марно чи принаймні банально це очікувати. І саме тому я проти такої ситуації. Не тому, що там хтось бореться за якісь впливи чи не впливи.

Тим не менше, ліси є в Україні різні. Це теж важливо. І Державне агентство лісових ресурсів керує, якщо можна таке слово вжити, двома третинами лісів. А ще третина лісів десь знаходиться по інших господарях. Це є комунальні ліси. Уявіть собі, що обласні ради, якісь інші органи місцевого самоврядування мають ліси.

– Голосіївський ліс у нас тут в Києві є.

І є військові ліси, де військові для військових потреб використовують ці ліси. Є національні природні парки. І “Голосіївський” – це національний природний парк, який знаходиться на території Києва. І, до речі, Києву дуже пощастило, що такий національний природний парк тут є, і його треба зберігати. І цей парк належить в управлінні Міністерства природи.

А коли ми говоримо про ліси, які є в національних парках, то в перший місяць моєї роботи на посаді міністра екології я заборонив будь-які санітарні рубки в лісах, які належать до національних парків. Більше того, Міністерство екології і я особисто проштовхували – бо інакше слово не знайдеш – нові санітарні правила рубок всіх лісів по всій території України. Вони були прийняті впродовж півроку штовханини цієї. Тепер що раз, то частіше звучать думки різних експертів – а експерти в Україні бувають дуже різні…

– Україна – країна експертів.

Так. Про те, що ліс сохне, і що його їсть жук-короїд, і треба той ліс нищівно рубати. В принципі, така практика не у всіх країнах Європейського Союзу чи Європи працює, чи світу. Я думаю, що відповідь на це запитання повинні були дати науковці. Очікую від них якогось результату.

Стосовно зменшення чи збільшення лісів. Я поділюся з вами статистикою. За минулий рік Україна посадила приблизно 41 тисячу гектарів лісу, що десь там в сто разів менше, ніж зрубала. Плюс-мінус. Я, на жаль, не маю кінцевої статистики.

– Нас цікавить порядок цифр.

Більше того, я проводив засідання, я є головою урядової комісії міжвідомчої по боротьбі з деградацією земель і опустеленням. І один із засобів цього інструменту – це є висаджування нових лісів. Я був вражений, чесно кажучи, заскочений. В минулому році в Україні було висаджено нових лісів на території 31 гектар. Всієї України – 31 гектар. Ну це якщо би висадило маленьке село 31 гектар – це був би “респект” і “зачот”, як каже молодь. А для всієї країни це катастрофа. Тому крайньо нагальне питання – прийняття нової стратегії розвитку чи реформування лісового господарства, лісової галузі. Є такі проекти, уряд розробив такі проекти.

– Але це ж не критично. Тобто, умовно кажучи, в разі прийняття якогось спеціального закону, створення спеціальних структур просто почати висаджувати нові ліси, і через 10 років насадити їх стільки, скільки порубали, і все буде чудово та красиво.

І це є один із елементів адаптації до змін клімату. До речі, ми зараз в ці дні спостерігаємо не тільки в Україні, а й по всьому світу, висаджування лісів, бо вони поглинають парникові гази. І це правильне рішення. Є країни, де висаджування нових лісів – це є частина державної політики. Наприклад, Ізраїль. Коли українці їдуть на Святу землю подивитися і вклонитися – в кожного свої мотивації – то вони можуть побачити, як відрізняються ті території, які підпадають під ізраїльську програму, і ті, які не підпадають, лишаються на території Палестинської автономії. Там є суттєва різниця.

Я ініціюю таку програму. І у нас є дві постійно діючих акції. Одна – з українськими церквами, і це зараз дуже актуально. Ця акція називається “Паростки єднання” – коли ми разом з церквами, Міністерство екології разом з церквами бореться чи висловлює, швидше, свій протест проти пагубного впливу військового конфлікту на природу. І ми садимо дерева. Ми садимо дерева, починаючи з Києва і закінчуючи Донецькою областю, Львівська область… По всій території. І владики беруть в цьому участь – я їм за це дуже вдячний. Тому що це дуже глибокий зміст. Є інша акція теж з висаджування дерев, яка більше з нашими національними парками, зі школами.

Але з чим ми стикнулися? Ніби є посадковий матеріал, ніби є люди, які хочуть садити, а немає землі, тому що повинна бути земля, яка передбачена для висаджування. І це повинні бути рішення міських рад, рішення якихось інших органів місцевого самоврядування – що на цьому пустирі давайте посадимо. Це повинна бути державна програма, над цим ми працюємо. І як ми вийшли з ситуації? Ми просто звертаємося до шкіл – що давайте ми на ваших територіях щось посадимо. Ми звертаємося до міських парків, де всохли дерева, де є проблеми.

– Пане міністре, ви оптиміст чи песиміст? Цю ситуацію можна змінити, і чи буде вона змінена в ближчий час – рік, два, три, п’ять? Коли замість того, щоб кричали “припиніть нищити дерева”, почнуть кричати “ти вже посадив дерево?” Такі речі.

Це правда. У кожного своя робота: хтось кричить “все пропало”, а хтось тихенько садить дерева.

– Якщо ви кажете, що 1% відновлюють зі ста, навіть 5%, то якось це не складається.

Не складається, але ми повинні це робити. Я – оптиміст. Більше того, я знаю приклади, коли приватні компанії, і це дуже знані компанії, які продають якісь речі по всій Україні, – вони мають програму: якийсь відсоток від своєї виручки йде на висаджування дерев. Є банки, які продають такі продукти, свої якісь послуги, карточки, і частина коштів іде на висаджування дерев. Очевидно, це замало. Але це хороший тренд. І тому я є оптиміст, бо я бачу, що не тільки чиновники, які зобов’язані це робити, про це говорять, але є й приватний бізнес, який готовий на це потратити свій прибуток. Звичайно, вони з цього роблять маркетинг, тобто вони це продають. І окей, нехай продають. Але з цього є позитивний результат.

– Як корисна справа, то чому б і ні. І є ще одна тема. Ви нещодавно сказали, що 2035 року відновлених джерел електроенергії буде 11%.

Так.

– І ви зробили амбітну заяву. А чому так мало? Це принизлива кількість, а не амбітна. 11 – це просто нічого у порівнянні з рештою світу.

Світ є різний.

– Я не кажу про Індію.

Але говорити про те, скільки у нас сьогодні, а у нас сьогодні 1,2%… І в 10 раз за фактично 10 років, навіть чуть-чуть більше. Чому ми говоримо про 35 рік? Тому що урядом схвалена Національна енергетична стратегія – її розробляло в основному Міністерство енергетики. Очевидно, треба було би пана Ігоря Насалика, мого колегу, питати про більш детальні речі. Але я дуже вболіваю за цей документ і підтримую. Дай бог до 35 року нам виконати це завдання.

У нас є стимулюючі інструменти, які підтримують це, “зелений тариф” так званий. Зараз в парламенті і навколо парламенту йде така серйозна дискусія: чи треба, можливо, скасувати “зелений тариф”, можливо, цей “зелений тариф” поширити на спалення сміття, і таке інше. В принципі, це живий організм, і він вариться. Я волію, щоб всі наші стратегії, плани і обіцянки, як ми даємо, ми б виконували.

Тому я хотів би сказати, що до 35 року виконати 11% є вкрай складно. Тому що росте споживання і таке інше. Більше того, це є частин нашої стратегії низьковуглецевого розвитку. До речі, Україна є однією з дев’яти країн світу, які мають затверджену і прийняту світом, а саме Організацією Об’єднаних Націй, стратегію низьковуглецевого розвитку. І це є частина цього документу. Ми, до речі, є серед Франції, Німеччини, Британії, Сполучених Штатів – таких серйозно розвинутих країн. І я вважаю, що розвиток відновлювальної енергетики і розвиток низьковуглецевої стратегії – це є ліфт для української промисловості і української індустрії і, в принципі, конкурентності нас.

Тому що, уявіть собі, сьогодні в світі є коаліція країн – не компаній, а країн – які борються зі споживанням викопного палива, вугілля в першу чергу. Тобто є країни, які сказали, що ми відмовляємося від вугілля, і його не споживають. А український парламент перед канікулами прийняв рішення – плюс 1,5 мільярди гривень на дотації галузі. Звичайно, ці кошти пішли на заробітні плати, на погашення заробітних плат. Але я думаю, що настав час серйозної дискусії і реформи не тільки енергетики, але й видобувної. Тому що це величезна кількість людей. Хоча сьогодні це і не така велика кількість шахт. Сьогодні 30 шахт є на підконтрольній території чи близько того. Якась є кількість шахт на непідконтрольній території.

До речі, вони, крім загрози через спалення, несуть й іншу загрозу – через затоплення. Це ще інша проблема, про яку треба сьогодні думати. Навіть не те, що думати, а вже вирішувати. І ми тратимо багато грошей на відкачування цієї води, і ми їх будемо далі витрачати.

– Ви кажете, що 11% – це в 10 разів більше, ніж зараз, відновлювальної енергетики. А в чому проблема? Взяв, побачив велике поле, яке, наприклад, не обробляється. Я думаю, таких полів достатньо багато можна знайти. Поставив там ці всі батареї чи як вони там називаються – і хай собі виробляють. Де проблема, чому не можна це зробити? Вітряки. Поставив ці вітряки – і хай собі дують, і все.

Насправді кожного тижня Національна комісія енергетики, НКРЕ, яка погоджує “зелений тариф”, за моєю інформацією, плюс-мінус 5-6, до десяти компаніям дає “зелений тариф”. Це означає, що зараз в Україні щотижня появляється до десяти компаній чи тих ділянок, де відновлювальна енергетика розвивається. Величина цих ділянок є плюс-мінус невеличка – 5 мегават, 2 мегавати… Українська мережа не готова до такого стрімкого розвитку.

– Тобто це мережі треба міняти, все збільшувати?

Треба балансувати і таке інше. Це одна проблема, над якою треба, щоб фахівці працювали. Друга проблема – це інвестиції. Це є коштовна інвестиція: чи це вітряки, чи це сонячна, чи біомасу спалювати. Це кошти, які потрібні. Витягувати з кишені й інвестувати.

Насправді українські банки кредитують, і у нас є великий інтерес іноземних компаній. Я декілька разів заявляв про те, що моя ініціатива щодо будівництва великого парку відновлювальної енергетики в Чорнобильській зоні, яка базується на використанні тих мереж, які залишилися після атомної електростанції, і тут не потрібно інвестувати в будівництва, знайшла серйозний відклик на Заході. Ми маємо заяву, яка була зроблена на Раді інвесторів при президентові України, про те, що французька державна компанія готова інвестувати в Україну, в будівництво таких сонячних станцій, величиною в 1 мільярд доларів.

Я нещодавно був з візитом в Японії, спілкувався з моїми японськими колегами. Як результат цього візиту – сьогодні японські інвестори вже цікавляться і приїжджають в Україну, готуються до можливих пропозицій. Є й інші, менші компанії. Насправді бізнес хоче йти, й інвестує, і буде інвестувати. І ця дискусія, про яку я говорив, в українському парламенті – що робити з “зеленим тарифом” – вона теж має певне підґрунтя. Тому що “зелений тариф” є суттєво вищий, ніж тариф на електроенергію з інших джерел. І цей тариф збалансовується – такий коктейль тарифний робиться. І держава повинна належним чином реагувати.

З іншого боку, за останніх два роки, експерти кажуть, технології сонячні подешевшали – питомо на один мегават – десь приблизно на 25%.

– І тенденція буде туди саме.

І тенденція буде йти туди далі. І я розмовляв з німецькими фахівцями з Fraunhofer-Institut – є такий серйозний інститут у Німеччині – вони зробили дослідження, що ці технології досягнуть доволі скоро… Просто у нас і в Німеччині різні ціни на один кіловат. Вони досягнуть ринково обґрунтованих цін, і його вже не треба буде дотувати.

Тому світ рухається в цьому напрямку.

Тому і українська стратегія енергетика, яка до 35 року, про яку ми сьогодні говорили, вона говорить про те, що Україна буде мати атомну енергетику, відновлювальну енергетику, і між ними буде балансуюча, яка буде використовувати вуглецеві джерела палива, але вони будуть мінімізуватися. Можливо, будуть вноситися зміни до цієї стратегії. Але би дуже хотілося, щоб ми до 35 року досягли цієї амбітної цілі – 11%.

І, звичайно, сказати, що Україна стовідсотково буде відновлювальною, очевидно, не можна. Тому що сонце вночі не світить, але, в принципі, вночі треба теж, щоб холодильник хоча би працював.

– Ми говорили про воду в копальнях на шахтах. І ви сказали, що відкачуємо, і треба цю воду відкачувати, і це величезні гроші. А можна собі уявити оптимальний варіант кількості шахт, а решту в якийсь спосіб закрити і забути? Тому що це якийсь тягар. Я з 1991 року чую, що треба щось робити – і нічого ніхто не робить. Може, закрити нарешті?

Очевидно, є такий баланс оптимальний.

– Це цинічно. Але що робити?

На українській землі є три прибуткових шахти. Інші є дотовані. Звичайно, для цього треба мати серйозну політичну волю, і щоб не було виборів, і щоб була відповідь для тих сімей людей, які працюють на шахтах.

– Треба знайти спосіб.

І мати відповідь: а як буде почувати себе енергетика, як буде металургія себе почувати? Це повинно бути комплексне питання. Нас життя підштовхує, щоб ми дали відповідь на це запитання. Очевидно, воно не буде легке. І ми в історії бачили, як це в Британії відбувалося, як це відбувалося в інших країнах.

Але ми не рахуємо ще іншу цікаву цифру – видатки на використання шкідливих технологій. Спалювання вугілля є шкідливою технологією для людини. І для бюджету несе ще й інші видатки – на охорону здоров’я. Тобто ми розуміємо, що Дарницька ТЕЦ чи Дніпровська ТЕЦ – одна знаходиться в Києві, інша знаходиться в Дніпрі – вони, крім тепла та електроенергії для нас, ще й виробляють сажу, пил, сірку. І це все летить в повітря, і люди цим дихають, і люди починають хворіти.

Є статистика, скільки людей на 100 тисяч населення вмирає від цього. І Україна, до речі, там є серед негативних рекордсменів. І з бюджету ми платимо – чи з бюджету держави, чи з сімейного бюджету – на лікування. Зменшується довжина життя, продуктивні сили. Це теж впливає на економічні показники, як це не звучить цинічно…

– Це правда життя.

Але про це теж треба думати. І, скажімо, Канада порахувала ці показники і закрила в деяких провінціях використання вугілля. І показала на пальцях, як то кажуть, що це є економічно обґрунтовано перейти на якесь інше.

Тому коли я говорю про низьковуглецевий розвиток – це не тільки про здоров’я, це не тільки про охорону навколишнього середовища. А насправді це про конкуренцію, це про розвиток і достаток нашої країни. І чим швидше ми почнемо рухатися по цьому шляху – а ми почали вже рухатися і ми є серед дев’яти країн – і чим ми серйозніше будемо рухатися, тим ми крутішими будемо в найближчому часі.

Запис У 2017 РОЦІ ЛІСІВ БУЛО ВИСАДЖЕНО У СТО РАЗІВ МЕНШЕ, НІЖ ВИРУБАНО – МІНІСТР ЕКОЛОГІЇ ОСТАП СЕМЕРАК спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У Чернівцях 5 червня до Всесвітнього дня охорони навколишнього середовища на базі кафедри ботаніки, лісового і садово-паркового господарства Чернівецького національного університету ім. Ю.Федьковича відбулося урочисте відкриття еколого-просвітницького центру збереження біорізноманіття. Перші його відвідувачі – голови ОДА та облради Олександр Фищук та Іван Мунтян – прослухавши лекцію фахівців, отримали відповідні сертифікати.

–  Це вже другий еколого-просвітницький центр, відкритий нами в області, – розповів начальник  управління екології та природних ресурсів облдержадміністрації Микола Білоконь.  –  Перший з’явився торік на Хотинщині, в Рукшинській загальноосвітній школі. З обласного фонду охорони природного навколишнього середовища для цього виділили 100 тис. грн. Створення Центру відбулося згідно з Планом заходів Стратегії розвитку Чернівецької області на період до 2020 року. Головний еколог краю, до слова, зауважив, що дослідження свідчать про те, що регіони з високим рівнем біорізноманіття, як, приміром, Буковина, мають багатші природні ресурси і здатні швидше впоратися з наслідками стихійних лих. Саме біологічне різноманіття створює ту екосистему, в якій ми нині досить комфортно живемо, маючи свіже повітря, чисту прісну воду, різноманітну їжу, захист від повеней, стабільний клімат тощо. Відтак буковинські охоронці природи працюють над розширенням національних природних парків (НПП). Лише протягом останнього десятиліття створені НПП «Черемоський» і «Хотинський», зросла кількість та площа інших цінних природоохоронних територій, за якими Чернівецька область входить до першої п’ятірки найбільш заповідних регіонів України. З усієї території області 12,8% її площі – заповідні.

На жаль, більшість науковців схиляється до того, що нині відбувається шосте, найбільше вимирання видів, спровоковане людським фактором. Загалом вимирання видів – нормальне явище природи. Та, за оцінками вчених, його нинішні темпи перевищують природні в 2-10 разів. У дикій природі зараз кожний третій вид перебуває на межі вимирання. Тому важко не погодитися з головою ОДА О. Фищуком, який у виступі на відкритті Центру, справедливо зауважив: «Біорізноманіття – це один з фундаментальних феноменів, який  характеризує прояви життя на Землі. І саме на ньому вибудовується цивілізація людства й уся його діяльність, як от сільське господарство тощо. І незворотні зміни в біорізноманітті викличуть і незворотні зміни на Землі, перетворивши її на непридатну для  життя людей планету. Тому підстав для збереження біорізноманіття багато, – наголосив посадовець. – І ми повинні берегти, як зіницю ока те, що маємо».

Прикметно, що нинішнього року управління екології та природних ресурсів ОДА випустило атлас-довідник «Заповідні перлини Буковини».

Вл. інф.

Запис  Центр охорони біорізноманіття відкрили у Чернівцях спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Кілька десятків мільйонів євро інвестицій, екологічно чисте виробництво, понад 200 нових робочих місць, капітальний ремонт дороги у невеликому селі… Усе це принесе Нижнім Станівцям, що на Кіцманщині, керамічний завод, пише «Вільне Життя». Проект заводу презентований наприкінці березня у Нижньостанівецькій сільській раді. Сільський голова Нижніх Станівців Іван Гуля розповів, що це – підсумок кількарічних переговорів із європейцями. Усе вирішилося на позитив, коли поблизу сусіднього села Виноград знайшли поклади глини, придатної для виробництва якісної цегли й черепиці. Крім основного виробництва (цегли й черепиці) тут створять також тепличне господарство. На дахах приміщень планують встановити сонячні батареї. Щоби вивозити продукцію, інвестори планують прокласти асфальтну дорогу до траси, оминаючи ближні села. А ще до початку спорудження комплексу відремонтують дорогу через село до місця будівництва. Тепличний комплекс обігріватиметься залишковим теплом печей для випалювання керамічних виробів. Європейські інвестори наполягають на якості продукції та екологічності виробництва.

Запис До Нижніх Станівців прийдуть європейська якість та екологія спершу з'явиться на Медіа-Версії.