Держекоінспекція в Чернівецькій області входить до десятки найкращих. А за показниками в охороні та використанні водних ресурсів – до трійки найкращих екоінспекцій України.

На Буковині нема підприємств, які згубно впливають на довкілля. Та це не означає, що з екологією все гаразд. Порушення законів про довкілля на землях лісового та природно-заповідного фонду, незаконне видобування гравійно-піщаної суміші з річок та заплав, забруднення річок стічними водами, неналежне поводження з побутовими відходами – головні екологічні проблеми краю.

За завдані екології збитки за 9 міс. року інспекцією та в її інтересах виставлено 120 претензій і позовів на суму 1,6 млн грн, а за збитки, завдані державі, сплачено 3,2 млн грн. І 50% від виплачених штрафів і компенсацій йде до сільських, селищних, міських бюджетів, де скоєні порушення.

В судах розглядаються матеріали ще майже на 5 млн грн. Правоохоронним органам за 9 міс. для подальшого реагування і встановлення винних осіб передані 32 матеріали. Відкрито 11 кримінальних проваджень.

За цей час наші інспектори провели 108 перевірок дотримання законодавства у використанні земель водного фонду, зокрема видобуванні гравійно-піщаної суміші. Притягнуті до адмінвідповідальності 83 особи на 13,5 тис. грн.  Загальна ж сума розрахованих збитків становить 8,5 млн грн. Виставлено 65  претензій і позовів на суму 66,8 тис. грн. – сплачено 64 тис. грн. Найбільше фактів самовільного користування надрами фіксується у Кіцманському, Новоселицькому та Сторожинецькому районах.

Непокоїть забруднення поверхневих вод стічними водами підприємств житлово-комунального господарства. Через неефективну роботу очисних споруд у жодному з перевірених підприємств ЖКГ не дотримуються нормативів гранично допустимих скидів забруднювальних речовин у водойми. Бо більшість очисних споруд застаріли. Вони не виконують свою функцію у повному обсязі. Найгірша ситуація з очисними спорудами у Глибокій, Сторожинці, Новоселиці, Хотині й Заставні.

Охорона рослинного світу, в тому числі лісових ресурсів та природно-заповідних об’єктів теж у наших пріоритетах. Зазначу, що стан лісового фонду за таксаційними показниками –  серед кращих у західному регіоні. Та є певні проблеми: за підсумками 48 перевірок до адмінвідповідальності притягнули 188 осіб на суму майже 30 тис. грн. Хоча загальна сума розрахованих збитків становить 660,3 тис. грн. Виставлено 13 претензій на 407, 4 тис. грн, а сплачено – 14 на суму на понад 1,5 млн грн.

На розгляді в судах перебувають матеріали щодо незаконних порубок лісу на суму близько 5 млн грн. Звертаю увагу, що за чинним законодавством перевірки лісових господарств здійснюються  раз на 2 роки, що значно ускладнює виявлення порушень лісового законодавства і запобігання ним, в тому числі незаконним рубкам лісу.

Ще одна серйозна проблема – поводження з відходами. Закон «Про відходи» від 1 січня 2018 року заборонив захоронення на території країни неперероблених побутових відходів. На жаль, у нашій області недостатньо організовано роздільне збирання побутових відходів. Сміттєсортувальний завод у Чернівцях з річною потужністю 120 тис. т не вирішує проблему утилізації та переробки твердих побутових відходів, що спричиняє швидке заповнення полігону. Екологічна свідомість людей ще не досягла належного рівня: досить часто після ліквідації одного несанкціонованого смітника на цьому ж місці виникає новий.

Щоби вирішити нагальні екологічні  проблеми, потрібно покращити законодавчу базу та матеріальне забезпечення інспекції. Одне слово, потрібні спільні зусилля органів влади та громадськості.

Сергій РОБУЛЕЦЬ, головний державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища в Чернівецькій області

Запис Сергій РОБУЛЕЦЬ: «На часі покращення законодавчої бази та матеріального забезпечення екоінспекції» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Аби маленькому українському селу у переддень Нового року потрапити в сюжет телеканалу «Інтер» – погодьтеся, треба постаратися. Та село Атаки, що на Хотинщині,  таки спромоглося: обридлі його людям сміттєзвалище й незаконні кар’єри з видобутку будівельного каміння побачила ціла Україна…

Телевізійників запросили до села представники громадської організації «Нове суспільство», яким на сміттєзвалище й незаконні кар’єри поскаржилися мешканці Атак. Звісно, спочатку активісти самі дослідили предмет скарги. І виявили смердюче звалище площею близько 300 кв.м і 3 кар’єри десь до 6 метрів завглибшки. Мешканці села зовсім небезпідставно остерігаються екологічної катастрофи, в якій сморід – це просто маленька неприємність, порівняно з тим, що може трапитися далі.  А йдеться ж про розлив ріки, підтоплення (усі об’єкти людських скарг розташовані на березі Дністра), а далі – зсув через «розкопки» у недозволених місцях. І на завершення – потрапляння органічних та неорганічних відходів туди, де їм зовсім не місце – з усіма наслідками…

У телевізійному сюжеті наших колег зацікавив один красномовний пасаж. Чиновники начебто можуть реагувати на проблему перевіркою тільки за наявності письмової заяви від мешканців. «На жаль, наші мешканці звикли, аби хтось приїхав і їм щось зробив. На жаль, це біда нашого суспільства», – пояснює на камеру начальник держекоінспекції. І до цього твердження ми ще повернемося.

Поки тележурналісти висвітлювали подію на екранах, активісти писали запити у відповідні інстанції, відповіді на які й оприлюднили цими днями на сторінці «Нового суспільства» в мережі Фейсбук.

У відповіді Атацької сільської ради цілком вичерпно роз’яснюється ситуація щодо сміттєзвалища: так, було, мовляв, ліквідоване 2014-го, далі зробили акт вибору земельної ділянки під сміттєзвалище, але виявилося, що там частина ділянки – в зоні орендованої землі і за межами населеного пункту, тому паспорт уже й не виробляли. Заходи вживалися, питання вирішується, несанкціонований видобуток каменю також припинений і вживаються заходи з його (чого? Видобутку чи каменю? Та менше з тим…) ліквідації. Наскільки відповідь правдива – сказати важко, та принаймні, без виляння.  Чого не скажеш про відповіді від екоінспекції.

Екоінспекція надала дві різні відповіді на два однакові запити.. Різниця полягала в тому, що один запит п. Бурдужан надіслав як керівник громадської організації, а другий – як звичайний громадянин.

Отже, у першій відповіді, направленій Голові правління ГО «Нове суспільство» О.Бурдужану, екоінспекція обіцяє «взяти до уваги факти, викладені у запиті». Визнає, що «в Атацькій сільській раді на це сміттєзвалище відсутній паспорт місць видалення відходів». І запевняє, посилаючись на цілий перелік серйозних документів, що «Держекоінспекція не надає дозволи на видобування корисних копалин». А також рекомендує «для більш точної інформації… звернутися до управління екології та природних ресурсів Чернівецької обласної державної адміністрації».

У другій відповіді, направленій громадянину О.Бурдужану, стверджується: «…Під час позапланової перевірки встановлено, що сміттєзвалище діюче та знаходиться в межах виділеної земельної ділянки, воно відкрите насипне, видалення відходів відбувається за допомоги ущільнення з поверхневою грунтово-глинистою присипкою, по периметру діючого сміттєзвалища на момент перевірки було частково відсутнє обвалування». Водночас, «за порушення вимог природоохоронного законодавства голову Атацької сільської ради було притягнуто до адміністративної відповідальності по ст. 82 КУпАПна суму 850 грн».

Трохи не склалося в інспекції з перевіркою кар’єрів: «Стосовно фактів щодо видобування каменю, то на момент перевірки при натурному обстеженні території за даними координатами, осіб, які б здійснювали дане видобування, не виявлено». Ну, і  фраза з попередньої відповіді про «Держекоінспекція не надає дозволи…».

Інша в цьому листі й рекомендація. Тут інспекція вже радить «повідомляти правоохоронні органи та Державну екологічну інспекцію у Чернівецькій області (негайно) з відповідними фотоматеріалами при виявленні Вами осіб, які здійснюють самовільне добування надр для притягнення винних осіб до адміністративної та кримінальної відповідальності за самовільне користування надрами».

Чудово, чи не так? Спочатку представник екоінспекції скаржиться на людей, які  «звикли, аби хтось приїхав і їм щось зробив» (у телесюжеті, до якого ми обіцяли повернутися на початку матеріалу). Потім радить звернутися зі своїми бідами до іншої структури. І зрештою, рекомендує самим виявляти і фіксувати на фото (!) порушників, сигналізувати куди лише можна. І то негайно! Причому, так і не визначившись: то сміттєзвалище – діюче, чи на нього все-таки відсутній паспорт? І якщо воно діюче, то за що оштрафували сільського голову на 850 грн?

І насамкінець, от просто цікаво: а навіщо нам тоді ці всі інспекції, управління, органи і структури, якщо вони посилають нас робити їхню роботу самим?

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

P.S. Ситуацію зі сміттєзвалищем і незаконними кар’єрами в Атаках на Хотинщині (реальну, а не за документами екоінспеції) редакція бере під інформаційний приціл.

Запис Чиновницьке хамелеонство, або Дві відписки –  дві великі різниці. У цьому переконалися мешканці Атак на Хотинщині спершу з'явиться на Медіа-Версії.

По-перше, утримання диких тварин, тим паче занесених до Червоної книги, потребує спеціальних дозволів. Тож повідомлення у ЗМІ про неординарну подію потягнуло реакцію природоохоронної прокуратури, яка зобов’язала місцеву екологічну інспекцію дослідити ситуацію й передати справу до суду. Але це виявилося не так просто. Як повідомив начальник відділу державної екологічної інспекції Роман ПРИКАЗКА, зайти на подвір’я власника рисі не вдалося: той або був відсутній, або просто не вийшов до природоохоронців. Потрапити на приватну територію інспектори можуть лише в рамках провадження кримінальної справи (якби така була) або за рішенням суду. Наразі офіційний виклик до екоінспекції направлений утримувачеві рисі через сільську раду. Далі після виконання всіх необхідних формальностей справа має бути передана до суду. Вже суд вирішуватиме подальшу долю тварини – це буде або вилучення рисі і відправлення її в природне середовище (швидше за все – в угіддя Вижницького природного національного парку), або інші варіанти утримання рисі, якщо шанси рисі вижити в дикій природі вже втрачені через її звикання до неволі.

Утримувач рисі, очевидно, буде ще й оштрафований – якщо таке рішення прийме суд. Водночас, попри вимоги законодавства мати дозволи на утримання диких тварин, сам механізм отримання таких дозволів не виписаний. Тобто отримати їх практично неможливо.

Але й доля рисі – не єдина проблема, яку порушило оприлюднення інформації про хижака на приватному буковинському подвір’ї. Великокучурівська рись поставила руба питання… свободи слова!

Власник рисі – приватний підприємець Сергій Шехтер – після публікації матеріалу телефонував до авторки матеріалу Галини Єреміци із погрозами через буцімто порушення його приватності. Журналістка написала заяву на ім’я начальника Сторожинецького РВ УМВС України у Чернівецькій області з вимогою порушити кримінальну справу за фактом перешкоджання професійній діяльності. Міліція реагувала на заяву доволі мляво, та й саме документування події відбувалося неохоче. Попри це, місцевим правоохоронцям удалося побувати у погрожувача вдома, взяти його пояснення і навіть погладити рись по шовковистому хутру. Це було до візиту екологів, тоді рисевласник ще приймав відвідувачів.

Кореспондентка «Версій» своїми діями в цій скандальній ситуації продемонструвала дві важливих речі: по-перше, справжню роботу добувача інформації, а по-друге – алгоритм реагування на спроби перешкоджання журналістській діяльності. Це сигнал як потенційним погрожувачам, так і потенційним отримувачам погроз. «Стукайте – і вам відчинять», навіть правоохоронці.

За юридичної підтримки Незалежної медіа-профспілки України і розголосу, який надали справі колеги Галини Єреміци, перешкоджання професійній діяльності журналіста було зупинене в зародку. А доля тварини і дотримання закону наразі перебуває в руках правоохоронних і наглядових органів.

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис Рись і журналістка втрапили в історію спершу з'явиться на Медіа-Версії.