“Сьогодні ми не просто відкриваємо двері нашого центру, ми відчиняємо цілий світ можливостей, де кожен з вас може стати винахідником, конструктором, програмістом, інженером, дизайнером, режисером, оператором, журналістом. Рік обіцяє бути цікавим і наповненим відкриттями”, – до гостей ОЦНТТУМ з привітанням звернулася Ірина Чернега, заступник директора з навчально-виховної роботи Чернівецького ОЦНТТУМ.

Чернівецький  ОУНТТУМ – унікальний центрі, де фантазія та інновації зустрічаються, щоб творити майбутнє! Вас чекають нові проєкти! Центр пропонує  безліч можливостей, щоб спробувати себе в різних технічних напрямках.

Організатори запропонували учасникам гурків і гостям, школярам, їх батькам ознайомитись коротенько з усіма гуртками і пройти справжній квест, а тих хто першим справиться з усіма завданнями, чекали подарунки.

Ми бажаємо вам захопливого навчального року, наповненого відкриттями, експериментами і досягненнями. Пам’ятайте – немає нічого неможливого, коли ви йдете до своєї мрії з наполегливістю! Дякуємо ЗСУ за мирне небо над Чернівцями! 

Більше фото з заходу за посиланням – «На крилах технічних мрій стартуємо до відкриттів» – стартував новий навчальний рік у Чернівецькому ОЦНТТУМ

Вл. інфор.

Запис У Чернівецькому ОЦНТТУМ стартував новий навчальний рік: «На крилах технічних мрій стартуємо до відкриттів!» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Нині серед молоді дуже популярні обряди, які проводяться за межами палацу урочистих подій. Так, цьогоріч уже пройшов 221 весільний обряд, з яких 168 – в органному залі, 29 – в ресторанах та 24 – в музеї народної архітектури, – зазначає Галина СОЛОГУБ, директор палацу урочистих подій. Хоча й Палац урочистих подій не втрачає своєї популярності, оскільки в ньому було проведено близько 400 обрядів. Отож, за вісім місяців поточного року ми провели понад 600 весіль, – каже Галина Федорівна.

– Цей весільний рік, як і осінній сезон, ми розпочали із золотого весілля, що вважається доброю прикметою для молодят. На даний момент відсвяткували 5 золотих та одне срібне весілля. Саме вересень є найбільш врожайним щодо весіль, – продовжує пані Сологуб. – На цей місяць уже заплановано близько 260 обрядів. У такі дні, як субота та неділя проводитимемо їх не менше 30. Жовтень та листопад нині ще частково вільні.

У листопаді, як відомо буде день із магічними цифрами – 11.11.11. На нього вже записалися 7 пар. Хоча надмірної уваги до нього поки що не спостерігається. Хоча молодята полюбляють такі чудернацькі дати.

Трансформер чи рибка?..

Організація свята – справа не з легких. Тому варто все обдумати і записати, не забути про запрошення й оформлення автомобілів. Ясна річ, обрати неперевершену сукню для нареченої та не менш шикарний костюм для нареченого.

Та все ж вибір весільної сукні для Неї – це, напевно, найважче з усього переліченого, оскільки сьогоднішні весільні сукні вражають своєю різноманітністю: вузькі та пишні, короткі й довгі, різних фасонів та кольорів.

Марін ГУРАЛЮК, чернівецький дизайнер, який спеціалізується на весільному вбранні розповідає, що на наступні 2-3 сезони модними будуть моделі «рибка», але вони потребують ідеальної фігури. Якщо у вас занадто круті стегна чи звабливо великі груди не ризикуйте й одягайте те, в чому вам буде комфортно. Зараз акцент роблять на складний крій та драпірування, натомість обираючи простоту в прикрасах. Не варто завантажувати сукню каменями Сваровскі.

– Загальноприйнятими вважаються 5 силуетів весільних суконь, – продовжує пан Марін. – Це – принцеса (інколи кажуть «баба на самоварі»), трапеція (образний силует), ампір (його помилково називають сукнею для вагітних), пряма-вузька сукня та рибка (або русалка). Та нові часи вимагають нових рішень. Сьогодні особливе місце посіли короткі весільні сукні та, так звані, «трансформери» – сукні, які під час весілля з одного силуету перетворюються в інший. Дуже цікаво виглядають також сукні, що міксуються, тобто поєднуються. Для прикладу: мікс ампіру з пишною спідницею виглядає досить елегантно.

Щодо ціни, то весільне вбрання можна придбати і за тисячу гривень, і за 100 тис. Та, за словами спеціаліста, і це не найвища ціна. Та більшість наречених купують сукні, ціна яких коливаються від 4 до 10 тис. грн.

– Щодо кольору, то вже 3 роки поспіль модним вважається використання чорних барв у весільному вбранні, – наголошує пан Марін. – Та це коли у вас є причини на те, щоби використати цей колір, а якщо ні, то краще відмовтеся.

Пан Марін зазначає також, що всі чорні елементи на весільній сукні – це той же чорний квадрат – від невміння малювати. Бо й надалі головними вважають білий та сріблястий кольори, а також усі пастельні відтінки.

Без цього – і ні туди, і ні сюди

На виборі сукні весільний образ нареченої не завершується. Знадобиться ще, як мінімум, зачіска та візаж, які підкреслять красу обраниці. Оксана КАШУЛ, топ-стиліст, перукар і візажист, розповідає, що нині в моді простота та ніжність. Дуже популярними є зачіски у стилі ретро, а також розпущене волосся, що в’ється. Стосовно візажу, то нині набули популярності фіолетові й зелені тіні. У моді також червоні та морквяні відтінки губних помад.
Ще один невід’ємний атрибут весілля – обручки.

– Зараз на ювелірному ринку спостерігається їх величезний вибір, – зазначає Сергій ДУЛЬГЕР, ювелір. – Популярним і надалі залишається золото, а саме – біле та зелене (його ще називають європейським). Щодо форми, то нині в моді прямі обручки, хоча прихильники традицій і надалі обирають опуклу форму. Ціни – різноманітні. Вузькі можна придбати і за 1000 грн, а є такі, що сягають і 4 – 5 тисяч.

Букет коханої нареченому обійдеться в 300 грн або й вище – все залежить від вибору квітки, кількості їх у букеті та величини бутонів.

Фотоальбом на згадку молодятам зроблять за 280 доларів. Якщо ж наші наречені забажають інноваційну новинку під назвою фотокнига, то за неї вони викладуть 320 доларів. Натомість отримають 1000 кадрів та 50 роздрукованих фото.

Ціна ж відео буде коливатися від того, де проходитиме зйомка – у місті чи за його межами. Зазвичай відео пропонують двох форматів – перший вартуватиме близько 2 800 грн, другий – біля 3 200 грн.
Бенкет – смерть шлунку?

Гарно організований бенкет – це, насамперед, можливість для ваших гостей отримати від вашого свята добрі враження. Тому вибір ресторану для весілля також належить до одного з найбільш відповідальних етапів при підготовці до імпрези.

Більшість ресторанів нашого міста змусять батьків молодят добре викластися. Середня ціна одного весільного місця під час весілля на 100 пар коливається від 250 до 350 грн. При цьому ресторан треба забезпечити власною випивкою, солодощами і фруктами.

Зрозуміло, що будь-який, навіть, напівграмотний дієтолог, а тим паче – гастроентеролог скаже, що один такий весільний бенкет вкоротить вам життя щонайменше на тиждень. Бо не можна споживати таку кількість їжі за один вечір – її вистачило б не на один день. Та ресторани змушують до такого дикунства замовників, інакше не візьмуть замовлення й не обслужать. Бо це тільки у нас в Україні, клієнт – особа безправна. Тоді як за кордоном превалює його диктат.

Якщо вам заманеться похизуватися або ж кудись вкласти гроші, організуйте ще й фуршетний стіл. Для цього знадобляться додатково, не мало і не багато, 250 доларів. Але зауважте! Продукти на ньому – ваші! Організатори такого столу приносять тільки свої таці.
Як бачимо, весілля – задоволення не з дешевих. Та все ж в усі часи та в усіх народів весілля було одним із найвеселіших і найважливіших свят у людському житті. Про цю важливу подію в своєму житті дівчата, як відомо, мріють змалку, а хлопці – з моменту, коли по-справжньому закохаються.

Запис Омріяна подія у житті чи небачені витрати гаманця? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Сім’я Галущаків – Людмила та Віталій, – зі своєю донечкою Іринкою вже третій рік поспіль проходять центральною алеєю парку парадною колоною.

– Щороку у нас нова ідея: то велика собачка, яка тримала маленьку лялечку-цуценятко, то гніздечко з пташенятком. А цього року доця почала так «літати», що ми виріши перевтілити її у льотчика. Вертоліт ночами конструювали, коли Іринка спала: чоловік каркас складав, а я його тканиною обтягувала. Нам дуже подобається це свято, воно емоційне, тому і приходимо сюди.

До речі, парад лише демонструванням дитячих візочків та велосипедиків не обмежився, він перетворився на справжню костюмовану процесію, адже у казкових героїв перевтілювалися не лише діти, а й їхні батьки.

– Наш будиночок мишеняти будували з картону цілий тиждень, а костюми взагалі шили ще за місяць до параду, – Аня Шерневська демонструє своє казкове вбрання та візочок-будиночок, з якого зацікавлено визирає її синочок Ваня.

– У попередніх двох парадах ми теж брали участь, тому і цього року пропустити його не могли. З нетерпінням чекали, Ваня все повторював: «Парад колясок», «парад колясок»… Я дуже люблю щось вигадувати, потім втілювати ідею в життя. Певно, це така розвага для мене, але найбільше – для дитини. Торік перетворили візочок у вулик, ми були бджілками… Але вже наступного року дитина почне ходити у садочок, тож я навіть не знаю, чи захоче Ваня кататися на візочку, – посміхається пані Аня.

Свято, яке організували ГО «Громадський актив міста» спільно з ПП «Промо-студія», не обійшлося без цікавих вікторин та ігор, сімейних фотосесій, урочистих вручень різноманітних номінацій, а також подарунків від організаторів та спонсорів… Зокрема, кожен екіпаж дитячого візочка чи велосипедика отримав у подарунок іграшку від дизайнера Романа Хащука. Але найголовніше для кожного учасника параду і просто випадкового перехожого – це, звісно, море позитивних емоцій та щирі дитячі усмішки.

Запис Центральною алеєю парку дефілювали малюки на кораблях та у гелікоптерах спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Скільки б не було розмов, що квіти – банальний подарунок і ними вже нікого не здивуєш, зазвичай пишний букет від близької людини викликає сплеск позитивних емоцій. А уявіть, якщо це не просто букет, а ціла валіза квітів, інкрустована перлинами, прикрашена мереживами, до того ж у квітах серед зими метушаться живі метелики? Скажете, що таке не можливе? Героїня нашої розповіді, власниця арт-майстерні «Фан-Фан Тюльпан» Тетяна КШИШ, спеціально до дня Святого Валентина розповість читачам «Версій», як зі звичайного свята зробити подію, що запам’ятається на все життя.

Сміливі жінки шукають себе…

– Розкажіть про створення «Фан-Фан тюльпан»…

– Моїй студії вже три роки. До її відкриття я була власницею магазину мобільного зв’язку. Власне, там з нудьги почала вишивати. Досі моя робота не була пов’язана з декором, але ручну працю я любила з дитинства. Свої вироби дарувала друзям і рідним. Цей період можна умовно назвати тривалою репетицією перед відкриттям студії…

– Жанр, у якому ви працюєте, досить незвичний…

– Напевно, його можна назвати декорованою флористикою. Або ж флористикою різнопланового жанру. Працюю як з живими, так і зі штучними квітами. Важко кількома словами описати весь спектр моєї роботи. Зі своїм колективом виготовляю ексклюзивні букети з живих квітів, квіткові композиції у валізах і чобітках, можу професійно прикрасити квітами все, що завгодно… У такій роботі задіяно багато прикрас, які створюють маленькі, але дуже важливі деталі. Можна дуже вдало поєднати квіти зі склом, намистинками, мереживом…

– Висловлюючись сучасними термінами, вас можна назвати флористкою-іміджмейкеркою?

– За допомоги квітів можна створити оригінальний образ будь-якої жінки. Ексклюзивні віночки, обручі, капелюшки, заколочки, намиста, браслети, персні, сережки, брошки… Часто у моїх виробах прослідковується етнотематика.

– Флористика здавна була популярною, особливо в Україні. Як вам вдається модернізувати цей жанр, а відтак і популяризувати серед сучасних поціновувачок стилю?

– Ми не копіюємо традиційну народну флористику, лише іноді використовуємо її у наших виробах, коли хочемо додати етностиль. Нещодавно в моду ввійшли брошки та обручі, а квітами почали прикрашати одяг і навіть ділового стилю.

– Ваші клієнтки не бояться експериментувати?

– Є багато сміливих жінок, які шукають себе, випробовуючи щось нове. У студії я можу створити вдалий образ для будь-якої жінки. Дехто спершу схиляється до деталей, завдяки яким вони підкреслюють певні особливості своєї зовнішності чи іміджу. Можна спочатку походити з квіткою у волоссі, а потім перейти до більш сміливих прикрас.

– Побутує думка, що штучні квіти – це несмак. Через це багато хто не наважується прикрашати ними свої оселі. Як розвінчати цей міф?

– Гості студії, які приходять сюди вперше, думають, що всі квіти навколо – живі. Дуже цікаво спостерігати за їхньою реакцією: спочатку людина розгублено намагається визначити «справжність» на дотик, але бувають штучні квіти зі специфічної, дуже м’якої матерії. У таких випадках клієнти підносять «рослину» до носа, а потім, остаточно усвідомивши, що це квітка штучна, захоплено посміхаються. Іншими словами, штучні квіти – це не жалюгідна імітація живих, а витвір мистецтва, який в руках умілого дизайнера може додати індивідуальної неповторності будь-якій оселі!

Те, що не марніє

– А в чому, на вашу думку, перевага хенд-мейдових виробів над біжутерією відомих брендів?

– Усе в цьому світі минає, але є речі, які можна залишити навічно, передаючи з покоління в покоління як спадок. Крім того, мої вироби ексклюзивні – це не конвеєр якогось бренду.

– Що саме можете запропонувати в якості коштовного ексклюзивного подарунка?

– Вишиваю бісером сумочки, муфточки, косметички… Це дуже кропітка робота, в яку вкладається багато енергії та сил. Така річ – ексклюзивна і дуже гарна. Її можна зберігати поколіннями, адже з роками бісер не марніє, а якісно виконана робота гарантує довге зберігання виробу…

– Доводилося дарувати свої вироби комусь, окрім друзів чи родичів?

– Рік тому перед 8 Березня уночі працювала в студії зі своїм невеличким колективом дизайнерок. Займаючись роботою, слухали радіо «Люкс FM». Нам так сподобалися ведучі, що ми зробили для них намиста, обручі та брошки і надіслали поштою. Потім лунали вдячні дзвінки, а в Інтернеті ми бачили фото відомих ведучих у наших прикрасах.

Пелюстки троянд – через паркан

– Розкажіть про ще одну грань творчості – декор інтер’єру…

–Саме так: декорування магазинів, ресторанів і просто квартир клієнтів – це ще один спектр нашої роботи. Ми прикрашаємо приміщення, де проводяться свята: весілля, дні народження, корпоративи. А також створюємо особливу атмосферу під час освідчень чи просто романтичних вечерь.

– Цікаво, як ви облаштовуєте простір перед пропозицією руки і серця? Це може стати в пригоді нашим читачам, особливо напередодні Дня св. Валентина…

– Запалюємо свічки, розкладаємо багато квітів, прикрашених різноманітними дрібними деталями. Усе виглядає дуже романтично і незабутньо, адже над подією працює команда професіоналів, яка ретельно готується до прикрашання, продумує все до найменших дрібниць, працює швидко і якісно…

– Як на мене, це дуже інтимна робота, адже ви створюєте індивідуальну атмосферу для кожного клієнта у найважливіші миті його життя. Доводиться часом переходити межу між комерцією та особистим життям замовника?

– Траплялися випадки, коли пари, які розлучалися, влаштовували цілі обряди примирення з нашою допомогою. Скажімо, не раз було таке, що до студії приходили засмучені чоловіки і просили допомогти повернути їхню кохану.

Були навіть пари, за які ми боролися більше, ніж півроку. Працювали для них не лише на календарні свята, а майже щовихідних, виїжджаючи в ресторани і безпосередньо додому. Усе робили непомітно, адже найкращий подарунок – сюрприз…

– Із рестораном зрозуміло. А як можна непомітно прикрасити оселю людини, для якої хтось замовив такий сюрприз?

– Ми виїжджали серед ночі або на світанку, коли винуватець свята дрімає, або його немає вдома. Тихенько розкладали квіти, декорували приміщення. І навшпиньки покидали будинок. Через це наші клієнти назвали нас «ангелами»: ангелів ніхто не бачить, але всі помічають дива, створені ними…

– Робота дуже специфічна, напевно, були курйозні випадки?

– Курйозів, які б впливали на організацію свят, не було, бо працюємо злагоджено і швидко. А ось перекидати через височезний паркан пелюстки троянд доводилося (сміється). Клієнт замовив сюрприз на день народження своєї коханої: на світанку ми розставили квіткові композиції під її парканом і на завершення вирішили засипати подвір’я пелюстками троянд. Тож довелося підстрибувати і перекидувати їх у двір. Вийшовши з дому, жінка побачила своє подвір’я, устелене пелюстками троянд, а відкривши браму, потрапила до… казкової феєрії.

Емма АНТОНЮК, «Версії»

Запис Ангел кохання: між сваркою і примиренням – море квітів спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Довідка «Версій»:

Народилася Олена Тимчук 1 червня, у Міжнародний день захисту дітей. Можливо, саме тому доля її тісно пов’язала з дітьми.

Родом – з Кам’янця-Подільського, але майже все життя прожила у Чернівцях.
За професією – дизайнер одягу і психолог. Нині здобуває третю освіту в Прикарпатському університеті ім. В. Стефаника.

4 роки працювала у школі в Глибоцькому районі. Викладала образотворче мистецтво, інформатику, українознавство, етику, трудове навчання. І сьогодні з душевним теплом згадує колишніх учнів. Хоча колишніх учнів не буває…

Нині художниця керує гуртком «Умілі руки» в Чернівецькому міському Палаці дітей та юнацтва.

– Серед ваших робіт є ікони. Один з Ваших шанувальників сказав, що вони дуже енергетично насичені…

– В основному – це роботи в стилі «декупаж». А щоби написати справжню ікону, треба вести духовний спосіб життя, постити, молитися. Тому, коли створюватиму справжню ікону, обов’язково на деякий час піду в монастир. Думаю, тільки в Божому місці можна по-справжньому навчитися цього мистецтва. Може, саме тому від ікон і йде така неймовірна благодать. Вважаю, що ікона – найвищий рівень художнього мистецтва.
Втім, не тільки ікона, а й будь-яка картина сповнена енергією автора, яка потім передається глядачам – будь то позитив, чи негатив. Тож малюю тільки у гарному настрої.

– А що таке «декупаж»?

– Декупаж – картини, зроблені на основі вже готового твору. Вони доступні практично кожній людині. Його можна зробити з будь-чого: серветки, фотографії, будь-якого малюнка. Для оформлення беруться рамки, тарілки тощо.

Навчання для душі

Талант художниці Олена відкрила в собі у віці 26-ти років. А почалося все з того, що в школі учила дітей образотворчого мистецтва. Коли ж проходила курси післядипломної педагогічної освіти – усіх вчителів привели в Студію образотворчого мистецтва в Чернівцях. Від цього дня і почалася «кар’єра» художниці.

– Мене захопили роботи нині вже покійного Володимира Петровича Солдатова. Згодом він став моїм учителем і наставником. Це був унікальний викладач! За 10 днів він навчав дитину малювати і блискуче готував до вступу до вишу… Я почала брати у нього уроки художнього мистецтва, – згадує Олена.

– У вас є улюблений художник?

– Захоплююсь художниками доби Відродження, античним, українським і російським мистецтвом. А взагалі вважаю, що не може бути улюбленого чи не улюбленого художника. Є роботи, які подобаються одним і не подобаються іншим…

– Берете від них щось для себе?

– Звичайно, у світових художників я вчусь. Іноді беру якусь композицію, наприклад, маки. Дивлюся, як написав їх один художник, другий, третій, і намагаюся цю ж квітку намалювати по-своєму.

Звичайно, легше від усього взяти фотографію і перемалювати. Але це не мистецтво. Мистецтво буде високим, коли винайти щось своє, авторське. Але це удається одиницям. Серед таких був і мій улюблений вчитель Володимир Петрович Солдатов.

Навіть якщо в людини вроджений талант, він не розкриється, якщо його не розвивати.

Дорослі обирають майбутнє дитини

– За те, що малюю, вдячна Богу та батькам. Коли б не батьки, які постійно дбали про мене і знаходили для мене час, не було би мене такої, як зараз.

Тепер, уже дорослою, ще й учителькою за фахом, бачу, наскільки багато залежить від виховання батьків. Але, на жаль нині батьки мало уваги приділяють своїм дітям. Дивує те, що посидіти у барі дорослі знаходять час, а півгодини зробити уроки з дитиною – ні.

Крім того, часто чую в тролейбусі, яка нині погана молодь пішла. Але ж як може мислити дитина, яка щодня по телевізору бачить відверті сцени, а на вулиці дивиться на білборди із рекламою алкоголю та сигарет. Самі ж дорослі власною поведінкою і переконують дітей, що так жити правильно. Діти вчаться від дорослих.

Якщо картина збуджує в глядача почуття – вона має право на існування.

– Маєте заповітну мрію?

– Хочу мати власну студію, щоби не обмежувати ні себе, ні дітей. Тобто викладати дітям усе комплексно. Адже вмію вишивати, в’язати, шити, робити аплікації соломкою, виготовляти гобелени, знаю писанкарство, декоративний розпис. Тому хочу все це поєднувати і навчати цьому діток.

Проблема ще й у тому, що матеріали треба закуповувати за свій рахунок. Не всі можуть придбати все необхідне для роботи. Я теж на вчительську зарплатню не маю змоги забезпечити учнів потрібними матеріалами.

Та Олена Тимчук не може всидіти на одному місці. Тому, крім уже давно відкритих у собі талантів, вчиться грати на гітарі, відвідує бальні танці.

Пані Олена пишається своїми учнями, адже вони займають призові місця в обласних та міських конкурсах. Нещодавно одна з учениць зайняла перше місце в області та третє місце по Україні в конкурсі «Податки очима дітей».

Любов КАФАНОВА, «Версії»

Олена В’ячеславівна – педагог за покликанням, вона вважає, що діти повинні приходити у гурток за власним бажанням. Набір у групу відбувається за адресою: вул. Шептицького, 10, Чернівецький міський Палац дітей та юнацтва, гурток «Умілі руки», тел. 095 333 0762

Запис Художницею стану, коли винайду власну техніку спершу з'явиться на Медіа-Версії.