МОЛИТВА

Царям, всесвітнім шинкарям,
І дукачі, і таляри,
І пута кутії пошли.

Робочим головам, рукам
На сій окраденій землі
Свою ти силу ниспошли.

Мені ж, мій Боже, на землі
Подай любов, сердечний рай!
І більш нічого не давай!

24 травня 1860 р., С.-Петербург
Тарас Шевченко

Зміни у законодавстві України 16.01.2014 року стали викликом не тільки для тих, хто підтримує Євромайдан.
16.01.2014 парламентська більшість ухвалила з порушенням процедур кілька законів, які утискають низку прав громадян і посилюють для влади можливість карати учасників акцій протесту й інших незгодних із діями влади.
17 січня о 18:00 на Євромайдані відбулися збори небайдужих.
У своїх виступах активісти засудили прийняття законів, які знищують демократію в Україні, обмежують свободу слова, мирних зібрань та запроваджують цензуру для ЗМІ. Усіх присутніх закликали не залишатися байдужими, коли в країні встановлюється диктатура.

Також кожного дня о 17:00 біля памятника Т.Г. Шевченку віруючі моляться за тих, хто стоїть на Євромайданах.

В КАЗЕМАТІ
Моїм соузникам посвящаю

III
Мені однаково, чи буду
Я жить в Україні, чи ні.
Чи хто згадає, чи забуде
Мене в снігу на чужині —
Однаковісінько мені.
В неволі виріс між чужими
І, неоплаканий своїми,
В неволі, плачучи, умру.
І все з собою заберу,
Малого сліду не покину
На нашій славній Україні,
На нашій — не своїй землі.
І не пом’яне батько з сином,
Не скаже синові: — Молись,
Молися, сину, за Вкраїну
Його замучили колись. —
Мені однаково, чи буде
Той син молитися, чи ні…
Та неоднаково мені,
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять…
Ох, не однаково мені.
…
17 квітня — 19 травня 1847 р., С-Петербург
Тарас Шевченко

ПОДРАЖАНІЄ 11 ПСАЛМУ

Мій Боже милий, як-то мало
Святих людей на світі стало.
Один на другого кують
Кайдани в серці. А словами,
Медоточивими устами
Цілуються і часу ждуть,
Чи швидко брата в домовині
З гостей на цвинтар понесуть?
А ти, о Господи єдиний,
Скуєш лукавії уста,
Язик отой велеречивий,
Мовлявший: ми не суєта!
І возвеличимо надиво
І розум наш і наш язик…
Та й де той пан, що нам закаже
І думать так і говорить?
— Воскресну я! — той пан вам скаже, —
Воскресну нині! Ради їх,
Людей закованих моїх,
Убогих, нищих… Возвеличу
Малих отих рабов німих!
Я на сторожі коло їх
Поставлю слово. І пониче,
Неначе стоптана трава,
І думка ваша і слова —
Неначе срібло куте, бите
І семикрати перелите
Огнем в горнилі, словеса
Твої, о Господи, такії.
Розкинь же їх, твої святиє,
По всій землі. І чудесам
Твоїм увірують на світі
Твої малі убогі діти!

15 лютого 1859 р., С.-Петербург
Т.Г. Шевченко

Я не нездужаю, нівроку,
А щось такеє бачить око,
І серце жде чогось. Болить,
Болить, і плаче, і не спить,
Мов негодована дитина.
Лихої, тяжкої години,
Мабуть, ти ждеш? Добра не жди,
Не жди сподіваної волі —
Вона заснула: цар Микола
Її приспав. А щоб збудить
Хиренну волю, треба миром,
Громадою обух сталить,
Та добре вигострить сокиру,
Та й заходиться вже будить.
А то проспить собі небога
До суду Божого страшного!
А панство буде колихать,
Храми, палати муровать,
Любить царя свого п’яного,
Та візантійство прославлять,
Та й більше, бачиться, нічого.

22 листопада 1858 р., С.-Петербург.
Тарас Шевченко

Тетяна Стрільчик, “Версії”,
фото автора

Запис Євромайдан у Чернівцях. 17.01.2014. Збори небайдужих… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Чернівецький окружний адміністративний суд 4 січня постановив заборонити ініціативній групі Комітету підприємців Буковини проводити 5 січня збори з питань Всеукраїнського референдуму про недовіру Президенту України Віктору Януковичу та перевибори Верховної Ради навесні 2011 року.

Про накладання цих обмежень на реалізацю права на мирне зібрання перед судом клопотав виконавчий комітет Чернівецької міськради, мотивуючи тим, що Комітет підприємців Буковини планував проведення цієї акції у непристосованому для цього місці – на автостоянці біля КП МТК «Калинівський ринок» уздовж проїжджої частини вул. Калинівської, що могло суттєво ускладнити рух транспортних засобів на зазначеній вулиці, а також призвести до необхідності звільнення автостоянки та вулиці від припаркованого транспорту, що у свою чергу не дасть можливості організаторам забезпечити безпеку людей під час проведення заходу. Запланована акція могла спричинити також перешкоди господарській діяльності Калинівського ринку. Крім того, її організатори не вказали орієнтовну кількість учасників і відповідального за проведення заходу, а також не зазначили час його закінчення.

Позовні вимоги виконкому міськради підтримало УМВС у Чернівецькій області, яке просило суд повністю задовольнити адміністративний позов, оскільки умови проведення ініційованого заходу не дозволяють виконати вимоги відповідної інструкції щодо організаційних дій правоохоронців під час масових заходів, що в свою чергу може негативно вплинути на якість і стан охорони громадського порядку під час зборів.

За сухими рядками прес-релізу стоїть ціла трагедія з елементами детективу, дивовижними інтригами за участі всіх гілок місцевої влади та тілесними ушкодженнями в учасників подій.

Та спочатку – про «тонкощі документообігу».

Заявку на проведення зібрання організатори подали ще 24 грудня минулого року. Її розгляд і відмова відбулися аж 4 січня. Саме цього дня на 18 год. призначили засідання Окружного Адміністративного суду. Представника ж Комітету підприємців Буковини повідомили про це близько 17 години. А тим часом підготовка рішення суду підкріплювалася дуже переконливими діями влади…

– Увечері 4 січня, о 17.00, мене викликали до податкової, де начальник провів зі мною співбесіду. – розповів Янош Дабула, підприємець з Глибокої. – Після цього до мене телефонували високі міліцейські чини, пропонували зустрітися, не повідомляючи причини. Потім запропонували прийти до райвідділу.

Я відмовився йти туди без адвоката, без офіційного повідомлення, але погодився зустрітися з ними в себе на подвір’ї. Приїхали дві машини. Мені показали папір, нібито рішення суду, в якому перераховується багато статей кримінального кодексу, які я, як учасник акції 5 січня, можливо, порушу. Зокрема, стаття «хуліганство», «перекриття дороги», «масові заворушення». Тобто, ви розумієте: я порушу завтра статті кримінального кодексу, якщо просто прийду на мирне зібрання стосовно проведення референдуму.

Чому такі попередження правоохоронних органів з’явилися о восьмій вечора, хоча рішення суду було виголошене о 22.15? Виходить, рішення суду нема, проте силовикам воно відоме. Тиск психологічний на мене і на мою родину, безумовно, чинився. Було встановлено зовнішнє спостереження за моєю квартирою, були дзвінки з карного розшуку, опитані практично всі мої родичі та друзі про місце мого перебування.

Тиснули на всіх активістів, щоби вони відмовилися від проведення заходу, гарантованого Конституцією України. Активісти, які діяли в рамках закону, для влади вже апріорі винні, оскільки висловили політичні погляди про можливість зміни влади за допомоги народного референдуму…

Дії силовиків відбуваються на межі, за якою вони набувають незаконного, кримінального характеру. Чому вільна людина у вільній країні не має права висловити свої погляди? Тож сьогодні ми збираємо всі факти, які вважаємо перевищенням посадових повноважень робітниками МВС щодо активістів-підприємців.

Лідія Гаїна, підприємець Калинівського ринку, також розповіла, що 4 січня мала розмови з представниками податкової та силових структур:

– 4 січня в обід зателефонували з сільради Остриці, де я прописана, що мене розшукують. Секретар сільради розповіла, що міліцейські їй сказали, що на мене чекають неприємності, коли піду на мітинг. Дзвонили з Новоселицької ДПА: «Лідіє Іванівно, ви один з організаторів завтрашнього мітингу, жінка ви не дурна. У ваших інтересах зрозуміти, що мусите все зробити, щоби мітингу не було. Щоби не було потім неприємностей: звідки ви берете килими, які у вас декларації за всі роки…
О сьомій п. Гаїна із сином зустрілася з представниками міліції на дорозі біля каплички. Жінку почали переконувати, що її «використали «свободівці» – дешева політична сила…»

– Лідіє Іванівно, – каже мені той керівник з міліції,– я ознайомився з вашою біографією, ви родом з Тернопільщини, моя землячка. Ви мусите зрозуміти: настав час, коли треба діяти в руслі з нами. Вас поважають підприємці, ви ходите до церкви, ви повинні знати, що влада дана богом. А диктатура нам потрібна, тому що Китай, Корея та Японія процвітають тільки завдяки диктатурі…

Я вже не можу терпіти перевірок Служби внутрішньої безпеки ринку, так званих «смотрящих». Проти мене неодноразово порушували надумані кримінальні справи, робили мене «контрабандистом»… Та я вважаю, що правильно чиню: якщо мене поб’ють, то не будуть бити моїх дітей, щоби моїм онукам легше жилося.

Правоохоронці, за словами підприємиці, повідомили про «ухвалу суду» та запропонували їй підписати якийсь папір. Але, оскільки вона не могла прочитати текст (зустріч відбувалася на вулиці, коли вже було темно) і відмовилася пройти до відділення, домовилися зустрітися наступного дня.

Події вранці 5 січня, за свідченнями пані Лідії, розгорталися миттєво. До місця, де вона торгує, підійшло шестеро чоловіків у чорному, серед них – двоє міліціонерів, з якими вона зустрічалася напередодні. Передчуваючи недобре, жінка почала закидувати всередину товар, коли почула: «Взяти її!».

– Мене схопили, вивернули плащ, затягши на голову, а в мене ж астма, он – потріскали судини на обличчі, спазм з переляку… Протягли 20 метрів до машини, з криками «Тяні бистрєє».

Чоловіки не пред’явили жодних документів. Коли її заштовхували в машину («міліцейська із синіми номерами»), вона вчепилася за двері – то її били по руках (жінка демонструє синці на руках – авт.), зірвали одяг.

– Їх у машині було четверо, – продовжила розповідь перед притихлими журналістами п. Гаїна. Один сидів збоку, другий – в мене на колінах, двоє попереду. І тут збіглися люди, перекрили машині дорогу. А вони повідкривали вікна і почали бризкати сльозогінним газом. Восьмеро передніх чоловіків постраждали – у них опіки очей, обличчя, шиї. Решта людей, коли те побачили, почали розвертати автомобіль, бити його, намагаючись перевернути… І тут – дзвінок. Хтось гукнув: «Викидуйте її й ретируйтесь!».

Після цього Лідію Гаїну, за її словами, просто викинули з машини. Коли приїхала «швидка», жінці на місці надали медичну допомогу. Підприємці порадили їй не їхати до лікарні: «Вони з тобою хтозна що зроблять, це звірі, на їхньому обличчі не було краплі людяності…».

Жінка зняла побої й написала заяву в прокуратуру.

Того ж дня, як повідомив місцевий сайт press.cv.ua, о 14.22 (нагадаємо, що Збори на Калинці анонсувалися організаторами на 14.00) з анонімної поштової скриньки на адреси регіональних ЗМІ було розіслане таке ж анонімне повідомлення «Дострокових виборів та імпічменту президента не буде».

В ньому йшлося про те, що збори підприємців завершилися зібранням близько 40 осіб, тож виглядає так, «ніби гора народила мишу». Бо для юридичних наслідків ініціативна група утворюється на зборах, у яких беруть участь не менш як 200 громадян України. Адміністратори ж сайту зазначають, що «нескладні пошукові маніпуляції видають джерело «анонімного» дзвінка – Будинок з левами…».

Організатори зборів оскаржуватимуть рішення про заборону мирного зібрання в Апеляційному суді, а сам Комітет підприємців легалізується в обласну правозахисну організацію. Зупинятися підприємці не збираються: якщо не відбудуться Всеукраїнські збори ініціативної групи у Києві, знову ініціюватимуть зібрання в Чернівцях. 22 січня у Києві багато політичних сил мають намір зібратися на Майдані й відзначити День Соборності України.

Може, єднання політиків, підприємців, простих громадян зупинить «богодану диктатуру»?

Ігор КОНСТАНТИНЮК, Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис Влада вважає себе «даною Богом» і переконує громадян у необхідності диктатури спершу з'явиться на Медіа-Версії.