За словами Рафєєнка, в якого на Донбасі залишився дім, батьки та бабусі, «Довгі часи» – це можливість пробачити всім і попрощатися: «Неможливо повернутися у той ментальний стан і повернути собі попереднє ставлення до російської культури. Є речі, які я ніколи не пробачу ні собі, ні тим, хто приніс війну в мій дім. Але мій текст – спроба вибачитися за те, що ніколи більше не буду дивитися на речі так, як я дивився. І спроба пробачити часу, що я існую в ньому, а він жодним чином не враховує мене і робить мені настільки боляче».

Довідково:

Володимир Рафєєнко народився 25 листопада 1969 року в Донецьку (Україна). 1996 року закінчив Донецький національний університет (російська філологія, культурологія). Працював літературним редактором і провідним менеджером у видавництвах Донецька. Публікується від 1995-го. Член українського відділення «Пен-центру» (UKRAINIAN CENTRE OF THE INTERNATIONAL PEN). Автор 6 романів, книги новел, 3 віршованих збірок. Має публікації в літературно-художніх журналах Нью-Йорка, Стокгольма, Києва, Одеси, Москви, Санкт-Петербурга, Вроцлава, Відня, Берліна. З липня 2014 року через війну на південному сході України вимушено проживає в Києві.

Запис «Довгі часи» від Володимира Рафєєнка: в абсурді чи на межі реальності? спершу з'явиться на Медіа-Версії.