До цієї значної дати – а вчора виповнилося 95 років від дня воз’єднання – працівники Краєзнавчого музею запросили  чернівчан на цікаві заходи.

Фото Donа Leonа

Чернівчанин Троян ВЛАЙКО, родич славетного Миколи СПИНУЛА передав до фондів музею портрет свого предка. Його у подарунок доньці Спинула до її 100-річчя написав народний художник України Іван Холоменюк за фотографією 1927 року. Після смерті доньки відомого буковинця 2003 року портрет перейшов на зберігання Троянові Влайкові, а віднині він посяде почесне місце в основній експозиції музею.

– Микола Спинул був одним із організаторів Буковинського Віча, поважним діячем освіти й тричі обирався до австрійського парламенту та Буковинського крайового сейму, – розповідає Троян Валерійович. – За радянської влади за такі діяння він був висланий до Сибіру.

Євдокія ГАВРИЩУК-АНТОНЮК, завідувачка науково-методичного відділу Чернівецького краєзнавчого музею презентувала книгу «На крутежах прикордоння», де, ґрунтуючись на документах, вона змалювала історію рідного села  Чорнокозинці на Хмельниччині та політичного діяча, який в ньому й народився – Антіна Постоловського. Саме навколо його життя і обертається сюжет книги.

– Я опрацювала чимало архівних документів, щоби написане максимально наблизити до реальних подій, – розповідає Євдокія Іванівна. – Над книгою я працювала майже все життя. А почалося з того, що у фондах Чернівецького краєзнавчого музею я знайшла негативи, які стосувалися землі, на якій Антін Постоловський сформувався, як учитель, поет,  письменник, коректор, церковний діяч, розбудовник держави, військовий –  надзвичайно гуманна та знана у світі людина. Пані Євдокія видала книгу власним коштом.

– На жаль, дуже багато українців не знають звідки вони і хто їхні предки, – каже Ігор Буркут, історик, кандидат історичних наук, політолог. – Євдокія Іванівна зробила величезну роботу: вона не лише власних предків відновлювала, а й історію рідного села. Книга надзвичайно цікава. Ми давно знайомі, тож я знаю, наскільки вона ретельний дослідник: підняла таку величезну кількість документів, що інколи аж дивує, звідки в неї ця інформація…

Ігор Григорович впевнений: якби такі книги були б написані про кожне село, це ще більше поріднило б українців.

Письменниця Віра Китайгородська певна, що книгу може читати будь-хто: історик, студент, краєзнавець, літератор, – і навіть бандурист може виконувати під музику, бо вона написана речитативом…

22 січня 1919 року воз’єдналися дві України – Українська Народна Республіка та Західноукраїнська Народна Республіка. Офіційно цей день в Україні відзначається від 1999 року. Цього дня прийнято також згадувати іншу подію, яка відбулася рівно на рік раніше, 22 січня 1918 року: видання IV Універсалу УЦР, яким проголошувалася повна незалежність УНР.

30 грудня 2011 року указом Президента України Віктора Януковича День соборності на офіційному рівні було скасовано, натомість установлено «День Соборності та Свободи України». Вважається, що цього дня народилася єдина соборна Україна.

Лідія КИРИЛЮК, «Версії»

Запис Без минулого немає майбутнього спершу з'явиться на Медіа-Версії.