13 листопада 2019-го виповнилося 214 років від появи сосисок. Health.info розповідає, скільки сосисок можна їсти без шкоди для здоров’я.

Не можна рекомендувати сосиски для щоденного споживання, адже для виготовлення сосисок часто використовують сировину невисокої якості. А спеції та підсилювачі смаку підвищують апетит, та це далеко не всім корисно, кажуть експерти.

Вживання кількох сосисок раз на тиждень або кілька разів на місяць здоровій людини не зашкодить. Однак дієтологи звертають увагу, що далеко не всі сосиски підходять для дитячого харчування.

Батьки повинні знати, що діти мають споживати м’ясо у вигляді натуральних котлет або тефтелек. І для зміцнення здоров’я потрібно вживати й тваринну їжу.

Запис Скільки сосисок можна з’їсти без шкоди для здоров’я спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Дотепер вакцинацію проти туберкульозу проводили на 3 — 5-й день від народження дитини, а ревакцинацію — у віці 7 років. Проти гепатиту В — за схемою: перша доба життя, 1-й та 6-й місяці життя дитини.   Проти дифтерії, правця та кашлюку — у 2-й, 4-й, 6-й, 18-й місяці й у 6 та 16 років, а далі кожні 10 років — лише проти правця і дифтерії. Проти гемофільної інфекції — у віці 2, 4, 12 місяців. Проти кору, епідемічного паротиту чи краснухи — у 12 місяців і 6 років. Зі змінами у календарі щеплень кількість їх зменшиться.   “Відтепер другу дозу вакцини проти гепатиту В дитина отримуватиме у другий місяць життя, не у перший, — розповідає Ольга Стефанишина, заступниця міністра охорони здоров’я України. — А щеплення проти туберкульозу проводитиметься лише раз — на 3 — 5 ту добу від народження. Ревакцинацію проти туберкульозу в 7 років скасували як таку, що не має доведеної ефективності”.

— Скільки щеплень, згідно з календарем, тепер потрібно робити? І які саме?  

— До національного календаря включено щеплення проти 10 хвороб. Та кількість їх проти кожної з них — різна.   Вакцинацію проти туберкульозу слід робити раз; проти гепатиту В — тричі; проти дифтерії, кашлюку, правця — чотири рази (опісля потрібно вакцинуватися проти дифтерії та правця кожні 10 років); проти поліомієліту — шість разів; проти гемофільних інфекцій —тричі; проти кору, краснухи, паротиту — двічі.   Більша частина щеплень припадає на перші 18 місяців життя дитини. Ревакцинацію проти дифтерії та правця потрібно проводити у 6 та 16 років з подальшою ревакцинацією кожні 10 років.   — Чому постала потреба в оновленні Національного календаря щеплень?  

— Ці новації відповідають найкращим світовим практикам та рекомендаціям Всесвітньої організації охорони здоров’я. До слова, всі щеплення, які проводяться згідно з національним календарем, безплатні для пацієнтів. Їх можна робити в державних поліклініках.

Запис МОЗ зменшило кількість обов’язкових щеплень спершу з'явиться на Медіа-Версії.

11 червня виповниться рік, як Україна отримала безвізовий режим із країнами ЄС. Але обов’язковою умовою для безвізових мандрів є наявність у громадянина біометричного паспорта. Все, що варто знати про його отримання — у публікації сайту “24”.

Запис Біометричні паспорти: як, де і за скільки оформити спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Що ж собою являє аутизм?

– Він належить до групи загальних порушень розвитку, – розповідає Алла ФЕДОРУЦА, асистент кафедри Нервових хвороб, психіатрії та медичної психології, лікар медико-психологічного центру БДМУ. – Деякі сфери дитячої психіки розвиваються відповідно до віку дитини, нерідко навіть із випередженням, а інші, навпаки, різко уповільнюються. До таких «загальмованих» сфер належать сфера комунікації, особливо мовне спілкування, здатність адекватно сприймати дійсність, віддзеркалювати соціальні ситуації й реагувати на них.

– Дитина-аутист не завжди є розумово відсталою, – продовжує Алла Анатоліївна. – Найчастіше батьки починають помічати проблеми дитини у віці від 2 до 2,5 років. Наприклад, дитина не розмовляє чи не сприймає мову матері. Тоді батьки починають звертатися до ЛОР-лікарів і сурдологів, оскільки, думають, що у дитини вади слуху і тому вона не розуміє мови, не спілкується з ровесниками, не реагує на певні ситуації. Від цього у неї страждає й інтелект. Бо якщо дитина щось знає та розуміє, вона не може застосувати ці знання в спілкуванні.

Якщо вірити статистиці, діагноз «аутизм» трапляється досить часто: один випадок на 160 дітей в Україні. У Чернівецькій області кількість таких дітей прирівнюється до сотні.

Коли батьки починають аналізувати поведінку своєї дитини до року, вони зауважують, що хвора дитина була крикливою та частенько струшувала кистями рук. Дитина-аутист реагує на шум та ігнорує звернені до неї слова. Часто батьки звертаються також і до невролога, на що їм зазвичай  відповідають, що це легке неврологічне порушення. – Та якщо дитина перестає розуміти звернену до неї мову, починається затримка психо-мовленнєвого розвитку. Тому й потрібно звертатися до психіатра, – додає пані Алла. – Проблема загальних порушень розвитку – це проблема дуже ранньої діагностики. Оптимальний варіант – два, три роки.

Якщо такі дітки проходять своєчасну реабілітацію, то 80% з них уникають розвитку захворювання. Вони розвиваються практично як здорові, мають ті ж можливості в житті, що й решта.

У нас діагностують цю недугу набагато пізніше. Трапляється й таке, коли лікар каже: «А, хлопчик (найбільше до цієї хвороби схильні саме вони – авт.) до трьох років не говорить? Не страшно, зачекайте до п’яти – заговорить». Батьки чекають, і звертаються до психіатра, коли дитині залишається до школи рік, півтора. А це вже пізня діагностика, яка значно ускладнює реабілітацію.

Більше того, іноді батьки вважають свою дитину лише замкнутою, а тому й не бажають нікуди звертатися. І це при тому, що аутизм стоїть на четвертому місці після розумової відсталості, епілепсії та ДЦП. Але, на відміну від цих хвороб про аутизм, більшість з нас майже нічого не знає. Раніше аутизм вважали одним із проявів дитячої шизофренії або класифікували як розумову відсталість. А як окреме захворювання стали виділяти відносно недавно – у 40-х рр. минулого століття.

– Щодо ранньої діагностики, то її повинні проводити спеціально навчені педіатри чи дитячі неврологи, – наголошує Алла Анатоліївна. – Якщо говорити про поширеність цієї хвороби, то статистиці довіряти важко. Адже значна частина випадків не діагностується, велика кількість хворих дітей не перебуває на обліку у психіатра. А часто навіть самі батьки сподіваються, що проблему вдасться вирішити самотужки.

Лікування аутизму – це, насамперед, реабілітація за спеціальною програмою навчання. Здорова дитина розвивається «автоматично», а дитину із загальним порушенням розвитку на кожному етапі потрібно підштовхувати та спрямовувати.

Дуже часто аутизм спостерігається не як поодиноке захворювання, його супроводжують інші психічні розлади – гіперактивність і неможливість сконцентрувати увагу. У лікуванні, звісно, не можна обійтися і без застосування спеціальних препаратів.

На Заході основою такої терапії є препарати, що називають психостимуляторами. Але, згідно з нашим законодавством, більшість з них визнана наркотиками. Вони не доступні навіть для дітей, яким життєво необхідні. В Європі серед маленьких пацієнтів психіатрів діти з гіпераактивністю становлять 30%.

– Терапія аутизму насамперед полягає в навчанні дитини, у стимуляції її розвитку, – каже п. Алла. – Аутистам потрібно моделювати поведінку в життєвих ситуаціях. Сприяти розвиткові дитини слід за допомогою спеціальних вправ. Перший етап – застосування техніки сенсорної інтеграції, яка спрямована на відновлення відчуттів. Другий – навчити дитину концентрувати свою увагу. Наступний – домогтися, аби поведінка дитини була адекватною. І звісно – навчання.

У Чернівцях теж є заклади, де можуть навчатися такі хлопчики і дівчатка:

– Там для діток-аутистів складена окрема програма, з ними працюють дефектологи, логопеди, асистенти вчителя. Але при цьому ці дітки навчаються разом з іншими, – розповідає Уляна ЛЕГУСОВА, директор Чернівецької ЗОШ І-ІІІ ст. №24 ім. Ольги Кобилянської. – Тобто цих діток зі здоровими не розділяють, вони навчаються разом.

На Заході люди із таким захворюванням живуть як повноцінні члени суспільства, мають змогу працювати. У нас вони позбавлені такої можливості, бо часом ми полишаємо їх поза увагою.

Для організації навчання й виховання дітей з особливими потребами різної нозології існує мережа спеціальних дошкільних закладів в місті Чернівці: ДНЗ №17 (діти з порушеннями зору), ДНЗ №31 (діти з порушеннями інтелекту різного ступеня), ДНЗ №36 (діти з порушеннями опорно-рухового апарату), №37 (діти з важкими порушеннями мови), а також у серпні 2013 року відкрита спеціальна група для дітей з особливими освітніми потребами в ДНЗ санаторного типу №34. Там можуть виховуватися також діти з аутичними  проявами та аутизмом. Група забезпечена необхідними фахівцями: вчителем-дефектологом, учителем-логопедом, психологом.

Навчання дітей шкільного віку з особливими потребами, в тому числі з аутичними проявами та аутизмом, забезпечується різними формами, зокрема:

–          організація індивідуальної форми навчання в ЗОШ за місцем проживання;

–          організація інклюзивної форми навчання в ЗОШ за місцем проживання.

Лідія КИРИЛЮК, «Версії» 

Запис Аутизм, який він? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

– У Чернівцях раніше був лише один такий апарат, у ендокринологічному диспансері, – розповідає Марія ПОЛІЩУК, начальник управління організації лікувально-профілактичної роботи та розвитку медичної допомоги населенню департаменту охорони здоров’я. – Нині ж у краї з’явилися ще 24 нові апарати зі 100 касетами до кожного. Подаровані апарати, загальною вартістю 4 млн. грн. – благодійна допомога від данської компанії «Нова-Нордікс», найбільшого у світі виробника засобів лікування цукрового діабету. Журналістів запевнили, що надалі картриджі закуповуватимуть з місцевого бюджету, а обстеження пацієнтів буде безкоштовним.

– Коли ще кілька років тому цукровий діабет в дитини  був рідкістю, то нині ми маємо чимало пацієнтів віком 2-3 роки, – додає пані Поліщук.

На Буковині понад 34 тис. людей нездужають на цукровий діабет, із них понад 130 – це діти. Щороку реєструють 3,5 тис. людей, що захворіли вперше.

– Ці апарати ми передамо до поліклінік, райлікарень, обласних дитячих лікарень і ендокринологічного центру, – додає Марина ЛЕОНОВА, головний лікар обласного ендокринологічного центру.

Хворим на цукровий діабет і дітям вимірювати глікований гемоглобін потрібно чотири рази на рік, здоровим – раз на рік.

Буковина посідає друге місце після Хмельниччини за захворюваністю на цукровий діабет. Та чиновниці від медицини запевняють, що це є проявом високого рівня діагностики таких хворих.

А хворіють наші краяни тому, що ведуть нездоровий спосіб життя: споживають забагато жирів, відповідно набирають зайвої ваги, нехтують фізичними навантаженнями, а головне, занадто часто піддаються стресовим ситуаціям. Діабет – хвороба цивілізаційна.

Довідка

Визначення глікованого гемоглобіну є одним із найбільш важливих показників стану хворих на діабет, оскільки дослідження довели, що зниження його рівня лише на 1% знижує ризик інфаркту в діабетиків на 14%,  мікросудинних ускладнень – на 37%, а ризик смерті скорочується на 21%.

Лідія КИРИЛЮК, «Версії»

Запис Обстеження на цукровий діабет буде безкоштовним, – пообіцяли буковинські чиновники від медицини спершу з'явиться на Медіа-Версії.