«Про що б там не говорили і до яких угод би не прийшли, тільки за нами – українцями – буде останнє слово», написала лідерка «Батьківщини» на своїй сторінці у Фейсбук напередодні телефонної розмови президента США Дональда Трампа з президентом РФ Володимиром Путіним.

За її словами, тільки українці можуть побудувати таку Україну, в якій хочуть жити.

Тільки ті нації й народи, які можуть самі вирішувати власну долю, заслуговують на майбутнє. А ми – заслуговуємо! Ми це довели і собі, і цілому світові! Все буде Україна! – запевнила Юлія Тимошенко.

Нагадаємо, Глава зовнішньополітичного відомства Європейського союзу Кая Каллас ще до цієї зустрічі заявила, що позиція Москви говорить про її бажання досягти від України не миру, а капітуляції.

“Ті умови, які вони представили, показують, що вони насправді не хочуть миру, тому що вони представляють як умови всі свої кінцеві цілі, яких вони хочуть досягти від війни”, – заявила Каллас журналістам у Брюсселі.

Тим часом, дипломатичний процес відбувався на тлі наступу російської армії у Курській області, де їй вдалося взяти ключовий райцентр Суджа.

Перша телефонна розмова Трампа з президентом росії після повернення на пост президента США відбулася 12 лютого.

Трамп, який перевернув політику США, зблизившись із москвою, раніше намагався представити Україну як країну, з якою складніше вести переговори, ніж із росією.

У лютому його зустріч з президентом Володимиром Зеленським у Білому домі закінчилася гучним скандалом та зривом переговорів, які делегації змогли відновити згодом у саудівській Джидді.

МЗС Росії перед другою телефонною розмовою Путіна і Трампа дало зрозуміти, що будь-який довгостроковий мирний договір щодо України повинен відповідати вимогам Москви.

Запис ДОЛЮ УКРАЇНИ ВИРІШУВАТИМУТЬ ЛИШЕ УКРАЇНЦІ спершу з'явиться на Медіа-Версії.

На релігієзнавчому контексті вчорашньої інавгурації нового/старого американського президента Трампа зосередився у дописі на своїй сторінці у фейсбуці доктор філософських наук з ЧНУ ім. Юрія Федьковича Олександр БРОДЕЦЬКИЙ.

Адже подія насправді не лише цікава як видовище чи фешн-показ, а й показова і «програмна» як певний зразок подальших дій.

«За давньою традицією невід’ємною частиною інавгураційного дня у США є богослужіння за участі обраних Президента й Віцепрезидента та їхніх дружин / чоловіків, – пише Олександр Бродецький. – Воно зазвичай відбувається у храмі тієї конфесії, до якої належить глава держави. Або – якщо він позаконфесійний – у тому храмі, котрий узгоджено як такий, що влаштовує ключових учасників.

Нині, 20 січня 2025 р., таке богослужіння відбувалося у вашингтонському храмі Святого Івана (St. John’s Church). Він належить до єпископальної (англіканської) Церкви, його настоятель – Роберт Фішер. На одній зі світлин бачимо, як він зустрічає Трампа і Меланію перед входом у церкву.

Є ще одне обов’язкове релігійне дійство – вже безпосередньо під час інавгурації. Це молитва чи, точніше, відозва (invocation) до Бога, яку здійснюють ті чи інші релігійні провідники.

На другій інавгурації Трампа її виголосили, по-перше, католицький кардинал й архієпископ Нью-Йорка Тімоті Долон і, по-друге, авторитетний євангелістський пастор Франклін Ґрем.

А ще одна неодмінна відозва до Бога відкрила сьогодні й інавгураційний обід. Її виголосив Беррі Блек – Капелан Сенату.

Беррі Блек – адвентист сьомого дня і перший за всю історію афроамериканець на цій релігійно-церемоніальній посаді (займає її від 2003 р.). Відеозапис інтерв’ю з ним для української служби “Голосу Америки” (2023 р.).

До речі, а чи знали Ви взагалі про існування окремої посади Капелана Сенату? Так, є така. Й існує від 1789 року. Функція Капелана – відкриття кожної сесії Сенату молитвою, відозвою до Бога, а також супровід чи координація задоволення релігійних потреб сенаторів, їхніх помічників та членів родин.

Капеланами Сенату поки що ставали тільки пастори тих чи інших християнських конфесій. Однак часом (разово) для здійснення молитви при відкритті Сенату запрошуються й гостьові капелани, які представляють інші релігії.

До слова, існує й окрема посада капелана другої парламентської Палати – Представників. Нині на цій посаді – пресвітеріанка Марґарет Кіббен.

Цікавий факт. У 1856 р. на посаду капелана Палати Представників призначили людину у віці 94 років. Це був пастор Деніел Волдо. А загалом він прожив 102 роки.

До речі, він – один із шести живих станом на 1864 р. людей, які стали героями виданої того року книжки “Останні люди революції” – про ветеранів боротьби за Незалежність 1775 – 1873 рр. То вже була епоха фотографії, й авторам книжки вдалося зберегти для історії світлини цих людей. А діяли ж вони ще у ХVIII ст.!

Та повернімося в наші дні.

А хто ж за конфесією Трамп? Чи, може, атеїст?

Ні, не атеїст.

В одному з інтерв’ю ще за першого свого президентства він стверджував, що в дитинстві був конфірмований у пресвітеріанську віру (це одне з відгалужень кальвінізму) і довгий час так себе й ідентифікував. Батьки, за його словами, навчали його важливості віри та молитви.

Водночас саме в тому інтерв’ю Трамп розповів, що відтепер вже не вважає себе пресвітеріанином, а є християнином поза деномінаціями.

В інавгураційній промові Трамп, згадавши про замах на нього кілька місяців тому, висловив віру, що “його вберіг Бог, аби зробити Америку знову великою”. Схоже, він використовує цей образ для педалюванння своєї “винятковості”, “богообраності”…

А як щодо релігійної належності Джозефа Байдена?

Він – ревний католик. Регулярний учасник богослужінь. Хоча нерідко на державному рівні обстоює норми, котрі не вітаються офіційно католицькою Церквою.

Наприклад, у грудні 2022 р. він радо підтримав і підписав Закон “Про повагу до шлюбу”, який зобов’язує всі штати визнавати також і одностатеві шлюби.

Цікаво: у 2021 р. після зустрічі з Папою Римським Франциском Президент наголосив: понтифік радіє, що він, Байден, добрий католик, і що йому слід і далі приймати причастя.

Цей акцент Байден, мабуть, зробив через те, що Конференція католицьких єпископів США всерйоз розглядала ініціативу розробити документ, котрий би позбавляв причастя тих політиків-католиків, які підтримують право на аборт. А участь у Таїнстві причастя православні та католики, як відомо, вважають основою християнського життя й запорукою сподіваного спасіння.

Ось такі справи».

Запис Потрійна молитва в день Трампової інавгурації спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Найбільш високооплачуваним світовим лідером став прем’єр-міністр Сінгапуру Лі Сянь Лун. За рік він отримує близько $1,7 млн.

Такий рівень зарплат є частиною спеціальної державної політики – чиновникам платять багато, щоб їх було важче корумпувати, повідомляє “АіФ”.

Зарплата президента США Дональда Трампа – $400 тис на рік плюс надбавка на додаткові витрати в розмірі $50 тис, неоподатковуваний рахунок на поїздки в розмірі $100 тис і $19 тис на розваги. При цьому Трамп отримує всього $1, а іншу частину зарплати віддає на благодійність. Його статки оцінюють у $3 млрд.

Зарплата канцлерки Німеччини Ангели Меркель склала $369 тис на рік.

Президент Франції Еммануель Макрон заробляє $206 тис на рік.

Заробітна плата президента України Петра Порошенка становить 28 тис грн на місяць, що за поточним курсом відповідає $1 тис, тобто за рік президент має $12 тис. зарплати.

Запис Президент Порошенко заробляє учетверо менше, ніж президент Трамп спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Про це повідомляє BBC.

Під час недавнього візиту до США Еммануель Макрон подарував Дональду Трампу саджанець, викопаний із місця історичної битви при Белло Вуд у Нормандії. Тоді, в 1918 році, там загинули близько 2 тисяч американських солдатів.

Чому дерево біля Білого дому прибрали, невідомо. Видання Huffington Post послалося на анонімне джерело в Єлисейському палаці, яке сказало, що дерево помістили на карантин як імпортовану з-за кордону рослину, що не пройшла фітосанітарний контроль.

Фотографії Макрона, Трампа та їхніх дружин, що садять дерево, стали джерелом мемів в інтернеті. 

Запис З галявини біля Білого дому зникло дерево Макрона і Трампа спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Скандальне творіння журналіста Майкла Вулффа вже розкритикували в адміністрації американського лідера.  

Книга журналіста Майкла Вулффа “Вогонь і лють: у Білому домі Трампа” надійде в продаж на території США 9 січня. У ній містяться подробиці життя американського лідера і його стосунків з рідними і підлеглими. Уривки з книги з’явилися в журналі New York Magazine, пише Кореспондент. 

Журналіст стверджує, що голова Національної економічної ради Гері Кон у листі назвав президента США Дональда Трампа “ідіотом в оточенні клоунів”.  “Це гірше, ніж ви можете уявити. Ідіот в оточенні клоунів. Трамп нічого не читає – ні односторінкових доповідей, ні коротких довідок. Він закінчує переговори зі світовими лідерами на півдорозі, просто тому що втомився”, – зазначено в тексті.  

Також, за словами автора, Трамп заявив нині покійному бізнесмену Роджеру Ейлсу, що його передвиборча кампанія перевершила всі очікування і передбачувана поразка стане для нього перемогою. При цьому Меланія Трамп зовсім не бажала ставати першою леді і жахалася від думки про можливе президентство чоловіка.  

Журналіст заявив, що американський лідер боїться отруєння і забороняє обслузі торкатися його зубної щітки. Він надає перевагу їжі з Макдональдса, а після інавгураціі встановив у своїй кімнаті в Білому домі три телевізори.  

У книзі сказано, що дочка Трампа Іванка хотіла б стати першою жінкою-президентом США. Разом з чоловіком Джаредом Кушнером вона ввійшла до складу президентської адміністрації в надії, що в майбутньому цей досвід допоможе їй зайняти посаду президента.  

У Білому домі вже спростували зміст книги, назвавши її “таблоїдним чтивом”. Раніше Трамп різко розкритикував свого колишнього радника зі стратегічних питань Стіва Беннона, який давав коментарі автору книги.  

Запис “Ідіот в оточенні клоунів”, – у США виходить книга про життя Трампа в Білому домі спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Летовище у… селі

Поки обласний центр Чернівці роками, передаючи об’єкт з однієї комунальної власності в іншу, вишуковує можливості розбудовувати, утримувати і розвивати свій аеропорт, на відстані якихось 20 км від міста помаленьку розкручується ще одне летовище. Приватне. Так, тут не планують приймати «Боїнги», та й навіщо на межі Шипинців і Лужан приймати «Боїнги»? Натомість двомісні «бекаси» і «Ан-2» і малі вертольотики – «Мі-2», а то й дорогі «Робінсони» можуть приземлятися там і злітати звідти з превеликим задоволенням. Адже кожен політ для справжніх поціновувачів неба – це ковток свободи і щастя, а над Буковиною ще й такі дивовижні краєвиди!

• Та авіація – це така складна галузь, що в ній іноді простіше щось зробити, ніж задокументувати це, – зауважує Володимир Захарчук. – Свого часу я орендував у селі колишній військовий аеродром. Таким чином вдалося вберегти його від знищення – адже на що зазвичай перетворюється у нас вільний шматок землі? Або на ділянки під будівництво, або на поле з якимсь, наприклад, рапсом, або на банальне сміттєзвалище… Офіційна оренда, оплата в місцевий бюджет – користь селу. А тим часом ми реконструювали злітну смугу. Зараз вона практично готова, але як рухатися далі? Як, де і які документи потрібно оформляти? Як зробити і оформити заправну станцію на летовищі в Шипинцях-Лужанах для малих повітряних суден? Адже їх і їхнє наземне обслуговування дуже прискіпливо контролюють. На цьому етапі ми застопорилися. І організований нами круглий стіл став потужним поштовхом вперед. Тепер я знаю, що робити далі.

• Участь у клубі «Крила Буковини» – задоволення не з дешевих?
• Так, але по-перше, усі, хто літають – мають серйозні бізнеси, тож можуть собі дозволити такий екстрім. А по-друге, мала авіація не замикається на польотах. Окрім питання, як закінчити і документально оформити злітну смугу, я на круглий стіл з питань малої авіації покладав і інші завдання. Серед них – реклама Буковини. Хочу наголосити, що над підготовкою круглого столу працювала вся команда аероклубу «Крила Буковини». Тож коли більше 40 людей з різних куточків України – з Харкова, Сум, Рівного, Тернополя, та навіть зі США, побачили наш край, якого раніше не знали – вони були вражені. Усі вони розмістилися в Шипинцях у готелі «Під липами», суботнього вечора ми для них організували Купальську ніч – зі співами, танцями, катаннями на човнах і пусканням вінків на воду. Окрім щедрого прийому в Шипинцях, гості мали ще й екскурсію до Чернівців, побачили наш розкішний університет… І, звісно, літали над цією красою. Захопилися і обіцяли обов’язково повернутися. Один з американців, який бував в Україні і робив зйомки під час Помаранчевого Майдану, під час Революції Гідності, з завзяттям тут фотографував Купальські розваги, також знімає фільм про малу авіацію в Україні!

«Іноземець шукає глушини…»

• Чи готова Буковина задовольнити цікавість гостей, підтвердити свою унікальність?
• Насправді – ми унікальні, і саме це треба показувати гостям. Наприклад, готель «Під липами» я навмисно робив не як дешевий мотель. Там є нечаста для наших готелів «фішка» – басейн, також увагу привертає зовнішній ліфт… А всередині – 27 картин у техніці левкасу на теми гуцульської міфології!

Та комфорт з «родзинкою» – далеко не все, чого шукають в нас, наприклад, іноземці. Іноземець шукає глушини. А якщо він ще й екстремал, як я… Тож я знаю, що запропонувати таким вибагливим туристам. Я сам давно захоплююся рафтингом, пройшов усі річки колишнього СРСР, знаю й буковинські маршрути. Окрім своєї садиби «Лекече» в горах Вижниччини, можу запропонувати гостям і справжню автентику – на 11 км вище купив справжню старовинну гуцульську хату, збудовану 1848-го року. Це матиме попит, я знаю.

• Така впевненість базується на досвіді? Кажуть, у вас в «Лекечому» сам американський медіамагнат і нинішній кандидат у президенти США Трамп відпочивав?
• «Сам» не відпочивав, але його діти Іванка і Ерік – відпочивали. Мій син познайомився з ними після свого навчання в Англії. Тож приїхали, ходили на полювання, смакували бринзу, банош, гуцульський мед – і вони таки розуміються на ньому! Знали, як перевіряти, чи мед справжній, витягали з нього ложку і дивилися, щоби цівка стікала безперервно. Дуже їм сподобався наш капусняк. А от холодцю вони не зрозуміли, тож ми їм більше й не пропонували. Їли переважно фасулі (сміється – авт.) Десь в архівах навіть зберігаю фото Іванки Трамп, яка в “Лекечому” коле дрова. Тож, можна сказати, і вона “працювала на Україну” (сміється – авт.)

«Готуємо операторів безпілотників для АТО»

• З гостями зрозуміло, а буковинці – літають?
• Звісно. Наш клуб «Крила Буковини» працює вже більше 10 років. За цей час збільшився, зміцнів, розрісся. Маємо фахових досвідчених пілотів – Степана Сологуба, Андрія Донця, вони навчають курсантів. На двомісний літаку «бекасі» є можливість підстрахувати курсанта, взявши управління на себе. Тож ці легкі літаки досить безпечні. Навіть якщо трапляється щось з двигунами – можна спланувати. Також «бекас» має свій парашут. Так що літають хлопці, навіть АТОшники – Валерій Либюк з Шипинців, наприклад, дуже захопився… Члени клубу періодично зустрічаються, обмінюються інформацією, досвідом. От цей круглий стіл багато що роз’яснив нам. Я злітав у Косів на приватний аеродром Олександра Павловича Яворського, подивився, як вони облаштувалися. До речі, моїм пілотом була єдина в Асоціації приватних пілотів пілотеса – Надія (на фото – авт.). Колеги пообіцяли активну допомогу. Також надати всебічне сприяння обіцяв конструктор, президент Асоціації приватних пілотів Юрій Володимирович Яковлєв.  Адже саме в Шипинцях плануємо робити заправку для літаків – а всі установки для цього мають бути сертифіковані. Плануємо розширюватися. Андрій Донець купив літак, ще один – робиться, А-20, кілька мотодельтапланів купити хочемо. Плани є. Ресурсів поки нема (сміється – авт.).

• Як ще, окрім долучення самих АТОвців до польотів, долучаєтеся до допомоги армії?
• Співпрацюємо з одним із авіагуртків, якому надаємо наш майданчик для моделювання повітряного бою, випробування радіокерованих моделей. Разом з ними готуємо для АТО операторів безпілотників (БПЛ). БПЛ створюється точно такий, як справжній, але меншого масштабу – для того, щоби оператори могли здобувати навики і водночас не нищили під час випробувань дорогу техніку. Підготували вже 7 операторів для АТО.

«Хтось живе, щоб заробляти. А я – заробляю, щоб жити»

• Вкладаєте у все, що робите, власні кошти?
• Працював на іноземні фірми, гарно заробляв – чому б і не вкладати. Хтось живе, щоб заробляти. А я – заробляю, щоб жити.

• Ви – «дитя» СРСР. Як вдалося після такої «школи планової економіки» створити успішний бізнес? Чи не шкодуєте за минулим?
• Я свого часу працював на «Електронмаші», ми постачали продукцію в різні країни. Зв’язки були налагоджені, тож коли Союз і завод розпався – створив власну фірму і продовжив співпрацю. Працював у різних країнах, для цього, звісно, вивчав їхнє законодавство – особливо податкове. Для того, щоб цілком його осягнути, іноді роки минали. Тому сміюся, коли наші депутати, які десь щось поверхово дізналися – вже вдають з себе спеціалістів. Поцілував корову – і вже фахівець у сільському господарстві! За Союзом зовсім не шкодую. Тоді було добре тим, хто не особливо хотів працювати: робота – стабільна, аванс-зарплата – регулярно, звільнити, навіть за пияцтво, було дуже важко. А хто хотів щось зробити – тому не давали. Бюрократія зашкалювала. Наприклад, коли в кінці кварталу аврал, посилено працюємо над постачанням автоматики для заправних станцій для ракет на космодром Байконур – а до мене приходять з перевіркою і закидають, що протоколи партійних зборів не оформлені… Або коли роками працюєш і чекаєш своєї черги на отримання квартири – а твій підлеглий переходить на роботу в райком партії і отримує квартиру за кілька місяців…
• Зараз тим, хто хоче працювати – легше?
• Важко також. Але – можливості є. У світі тим, хто щось робить, надають кредити під малі відсотки, а то й зовсім безвідсоткові. У нас поки що – працюєш і платиш, і чим більше робиш – тим більше платиш. Ми народ такий, що нам треба хоча б не заважати – і ми все зробимо.

«Колись і в нас буде, як в Європі»

• Ваші захоплення ж не обмежуються екстремальними видами спорту?
• У Шипинцях підтримую розвиток боксу. Маємо серед односельчан видатних боксерів – Івана Собка – майстра спорту СРСР, фіналіста ІХ спартакіади України, суддю міжнародної категорії Є
  АБА і тренера фізкультурно-спортивного товариства «Україна»; буває в нас і Іван Герасимович Козак– майстер спорту СРСР з боксу, фіналіст чемпіонату СРСР, який зараз мешкає у Львові. Ми відкрили спортзал, тренуємо понад 30 вихованців. Маємо вже срібного призера молодіжних олімпійський ігор. Звісно, що це юнацькі заняття, і коли діти виростають – ідуть у більш імениті і грошовиті клуби. Але поки ростуть – то не по вулицях тиняються, а займаються спортом, і це прекрасно. У всіх починаннях – як з боксом, так і з малою авіацією – маємо підтримку місцевої влади: Шипинського і Лужанського сільських голів.

• Не плануєте йти у владу, щоби змінювати ситуацію кардинально?
• Багато разів пропонували висуватися депутатом від різних партій – я відмовлявся. Я завжди маю свою думку і можу її висловити. А коли ти депутат – то свою думку тримаєш при собі. У нас влада лиш перефарбовується, а люди при владі залишаються ті самі. Тому й система зберігається. Мені в цьому плані подобається підхід поляків, які свого часу прогнали всю комуністичну верхівку і змінили країну. Бував у Словаччині – там якщо створюєш робочі місця, то звільняєшся від податків на 2 роки. У Німеччині в місті Вупперталь, де живе багато емігрантів, в Ратуші на стендах висять готові бізнес-проекти, щоби емігранти не брали допомогу з безробіття, а відкривали власну справу. Нічого не треба придумувати – бери готове і отримуй кредит з мінімальним відсотком для свого бізнесу! Сподіваюся, що все одно в нас колись буде, як в Європі.

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Фото Василя Христафулова

Запис Мала авіація – красиве і корисне спершу з'явиться на Медіа-Версії.