Доброволець Вікторія Полійовська приїхала 13 грудня додому з Пісків на екзаменаційну сесію. До Нового року вона збирається на фронт знову. У неї є велике бажання зробити подарунки для хлопців одного із відділень   “Карпатської Січі”: кожному бійцю замовити чашку з фотографією бійця і його позивним. Це для 37 бійців. Учні, батьки, вчителі Чернівецької гімназії №2 підтримали цю ініціативу. Деякі класи зголосилися зробити 2 чашки, менші класи – одну. Фірма Неонікс, до якої звернулися з замовленням, зробили великі знижки. Учні гімназії передають також новорічні малюнки, казкові скульптурки, зроблені власноруч  бійцям на фронт.

У кожному класі зараз є діти, у яких батьки на фронті. І вони розповідали про своїх батьків, про те, що в них теж була невеличка відпустка. А у одного хлопчика батько ще ні разу не приїжджав. І найкращим подарунком для нього і для всіх – є закінчення війни…

Акцію підтримали учні 1-Б, 2-Б, 3-А, 4-А, 4-Б класів, старшокласники і учні середньої ланки: 6-А, 6-Б, 7-Б, 8-Б, 9-А, 9-Б, 10-А, 11-А, 11-Б. Спасибі вам!

На 19.12.2015 року зібрали кошти для подарунку 23 бійцям. Спасибі учням, батькам гімназії №2, вчителям, всім, хто допоміг коштами, подарував чудові малюнки і скульптурки.
Хто має бажання долучитися до ініціативи, звертайтеся до Вікторії Полійовської. Телефон: 0509344668.

Спасибі всім бійцям, які охороняють наше мирне небо.
Слава Україні! Героям слава!

Більш детальна інформація за посиланням: НОВОРІЧНІ ВІТАННЯ І ПОДАРУНКИ ДЛЯ БІЙЦІВ. 

21.12.2015. ЗВІТ

Ось і перше горнятко-кружка-чашка… Витягли з печі. На поверхні стінок більше 100С. Красава! Ще раз дякую фірмі Неонікс за знижки. Дякую Художнику за чудовий макет. Дякую учням, їх батькам, вчителям гімназії №2 за кошти на горнятко, а саме: ініціативу підтримали учні 1-Б, 2-Б, 3-А, 4-А, 4-Б класів, старшокласники і учні середньої ланки: 5-А, 6-А, 6-Б,  7-Б, 8-Б, 9-А, 9-Б, 10-А, 11-А, 11-Б. Гімназія зібрала коштів на 25 горняток. Ми вже замовили 22 горнятка. Завтра доброчинець обіцяв передати кошти ще на 12…
Спасибі всім доброчинцям!

22.12.2015 завдяки допомозі пані Лариси Ключевської ми замовили ще 11 горняток. Пані Лариса Ключевська передала на виготовлення горняток (і на остачу, що лишиться – трохи смаколиків) – 1000 грн.
Велике спасибі! Тепер є для всіх, хто в підрозділі. Також напередодні лікар М. передала кошти на два горнятка, економіст Т.Р. – на одне горнятко, вчитель Т.Т. – на два горнятка, вчитель О.М. Пошалик – одне горнятко. Таким чином будуть подарунки для всіх з підрозділу.

24.12.2014

І вже вечері ми забрали з фірми Неонікс всі горнятка – 41 шт.

Далі буде…

Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис НОВОРІЧНІ ВІТАННЯ І ПОДАРУНКИ ДЛЯ БІЙЦІВ спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Все, за що би він не брався, вдавалося йому блискуче…»

–  Увечері Женька зателефонував дружині зі службової квартири у Києві: «Як готуються вдома до зустрічі героя?̓» – від передчуття зустрічі голос звучав радісно. Він загалом був вселою й сонячною людиною. А вночі в нього відірвався тромб,  і наш Женька просто… не прокинувся,  – розповідав В’ячеслав ЯВКІН, найближчий друг Євгена Вікторовича ПАНАСЕНКА .

Наш зірковий клас, випускники якого, переважно дівчата, стали кращими лікарями Чернівців. А хлопці роз’їхалися світами: Тарас Фініков працює у Варшаві, а був першим заступником міністра освіти України; Жорка Пісько очолив один із інтитутів Академії медичних наук України; Сашко Молдаван став головним мовником Росії, він директор Інституту мовознавства Академії наук Росії; про полковників трьох розвідок уже говорилдося… Женька Панасенко третій у нижньому ряді справа.

У неділю буде 40 днів, як ми без Женьки. Ще кілька днів – і його душа відлетить. І залишиться лиш пам’ять про нього в тих, кому він допомагав, кого любив, ким опікувався, з ким дружив або навіть просто з ким перетинався.

Пішов з життя дуже хороший, типовий чернівчанин: втрата міста непоправна. Бо Женька – не просто людина рідкісної  душі, це була ціла епоха, носієм якої він був. Дуже багато людей у день його похорону щиро плакали,  хоча він не був їм ріднею. Та й плакали не тільки у Чернівцях, а й у Штатах, Австралії,  Ізраїлі, Росії, Німеччині, Польщі…

…Женька ПАНАСЕНКО народився у 1950-му, в сім’ї режисера місцевого телебачення і вчительки. Дружимо ми з ним, чи то пак дружили, від першого класу. До 9-го навчався у середній школі №5 , а старші класи закінчував у СШ№4. Та це не стало на заваді дружбі.

А знаєте, чим ми всі тоді захоплювалися? Фізикою та математикою. Мабуть, час такий був… технічний. Та й учителів  мали геніальних. Чого тільки вартував чернівецький фізик Гребля! Його випускники навчалися у найкращих технічних вузах Союзу  – інституті ім. Баумана, МФТІ, на фізфаці та матфаці МГУ, у ленінградських і новосибірських вишах, як і учні математика Степана Трофименка!

Женька усіх возив на риболовлю, оплачував навчання дітей своїх друзів. Я, приміром, міг спокійно залишити на нього своїх манюнь  – Антошку і Катрусю. Він був надзвичайно надійним…   

Після школи Євген всупив на оптику, де навчався разом з відомим чернівецьким ученим Ушенком. Та хлопець рано одружився і, кинувши університет, поїхав на Певек, де начальником радіостанції приймав усі суда, які йшли Північним Морським шляхом.

У нього була дуже світла голова і надзвичайно вмілі руки. Таке зустрічається рідко. Тому й очолив свого часу на  «Електронмаші» бригаду наладників нестандартного обладнання: електронником був від Бога!  Його переманювали до Москви та Ленінграда, обіцяючи одразу ж дати квартиру. Та він, по–перше, дуже людбив Чернівці, а по-друге, був справжнім д’Артаньяном: друзі для нього – понад усе. Не міг він їх залишити. І це не порожні слова. Він нас настільки любив, що оплачував навчання дітей тих своїх друзів, кому це було не під силу. Уявляєте? А крім того, всіх возив на риболовлю. От я особисто міг спокійно залишити на нього своїх манюнь – Антошку і Катрусю. Він був надзвичайно надійним…  

Женька був центром, довкола якого все крутилося. Приміром, одного разу на його київській квартирі зустрілися наші однокласники – три полковники розвідки: … з Росії, … з Ізраїлю та … з України. Можете собі таке уявити? Й усі вони навчалися в одному класі! Ось такі наші Чернівці! І такими бувають зигзаги долі.

Женька завжди й в усьому був успішним. За що б не брався – все виходило якнайкраще і навіть у  найскрутніші часи. Цікаво, що в будь-який період життя Чернівців він знаходив своє місце під сонцем і там завжди було затишно й захисно його друзям. Більше того, діти його друзів ставали його друзями. І це коло постійно зростало…

Його не можна відділяти від Чернівців. Разом з ними він розвивався і змінювався.

Чернівці 60-их: Студенти й старшокласники того періоду були захоплені західним мистецтвом: бітли, зарубіжні фільми, книги… Молодь тоді не бухала. Ми більше переймалися тим, як дістати ту чи іншу платівку, запис закордонних ансамблів. Слідкували за виступами вокально-інструментального ансамбю «Карпати», Софії  Ротару. На танці бігали в ДКА (Будинок офіцерів) на «чердак», у тектсилку. Ми всі тоді вчилися танцювати, бо без цього ти ризикував залишитися без дівчини. У Женьки була безліч романів. Він був надзвичайно привабливим, відкритим і щирим. Розбирався в музиці, літературі і був «своїм» і серед «ліриків», і серед «фізиків». Адже тоді між ними точилася непримиренна боротьба за лідерство – хто, мовляв, важливіший…

Чернівці 70-их: Вони пройшли під знаком Івасюкової «Червоної рути» та ВІА  «Смерічка», яким керував Левко Дутківський. Володя Івасюк, Назарій Яремчук і Василь Зінкевич за кілька років спромоглися перетворити російськомовні Чернівці на українське місто. Адже до того в Чернівцях навіть українці спілкувалися переважно російською. А коли по телебаченню на весь СРСР – від Карпат до Сахаліну – зазвучала «Червона рута», а відтак у Москві на телевізійному конкурсі «Алло, ми шукаємо таланти» Яремчук і Зінкевич разом з ансамблем «Смерічка», виконавши пісню Дутковського «Горянка», посіли перше місце і стали лауреатами Всесоюзного конкурсу, українська естрада, яка стартувала саме з Буковини, заполонила весь Союз. Ми були дуже горді з того. А Женька згадував, що коли його, російськомовного хохла, називали в армії гуцулом, він не ображався, а навпаки радів з того.

До слова, жив Женька поруч з університетським Актовим залом (нині Академічний театр медуніверситету). І саме там відбувся пам’ятний для Чернівців виступ Володі Івасюка. Ажіотаж був шалений. Охочі потрапити на концерт заполонили всі прилеглі вулиці. Якби він потрапив до рук прихильників, вони, напевне, розірвали би його на шматки – аби мати щось на пам’ять про нього. Володя розгубився і не знав, що робити. Тоді Женька разом з його одноклсником Жорою Піськом забрав «зірку» і вивів через дах до своєї картири. Там ми з хлопцями відзначили виступ Івасюка улюбленим молодіжним напоєм – «шипучкою». На вигляд вона була подібною на шампанське, зате коштувала менше карбованця…

Чернівці 80-их: Цей період позначений масовим від’їздом євреїв; застоєм, що почав переходити у кризу; а ще – зародженням двох рухів – громадського та бізнесового.

У кінці десятиліття буковинців об’єднали два лиха – чорнобильська радіація та екологічна недуга (облисіння) дітей 1988 року. Останнє й стало поштовхом до зародження Зеленого руху, який пізніше переріс у Народний. Але саме тоді Марик Клейман клепав кришки для банок і закладав свій капітал. А Женька бригадирував серед таких же талановитих наладників нестандартного обладнання на «Електронмаші». Неймовірно розумна голова й «золоті» руки Панасенка могли продукувати все, що йому тільки заманеться. А заводи військового комплексу тоді  процвітали. І Чернівці разом з ними. Для прикладу, фізичний факультет університету мав на договорних темах з виробничниками 11 млн. карбованців на рік. Тоді як бюджет усього тодішнього ЧДУ становив 5 млн. крб. Розробки буковинської технічної інтелігенції прикрашали найповажніші павільйони ВДНГ, а за випускників-оптиків була мало не бійка: Мінськ, Москва, Київ, Красногорськ… – таким було розподілення.

Чернівці 90-их: Тоді змінилося все і кардинально – на 180 градусів. То був час, коли кожний рятував свої сім’ї. Скрізь – суцільна руйнація. Особливо перша половина 90-их. Учителі замість школи стали за прилавки або «бомбили» на дорогах, але ніхто нікого тоді не дурив. – Це я не про схеми, завдяки яким оббирали народ. – Усім точно було відомо, скільки баксів та пляшок горілки треба дати митнику. Тоді ж з’явилися перші «спортсмени». Одне слово, можна було опуститися до рівня звіра.  Але навіть у цей період дикого виживання Женька дбав не лише за себе. Якби ви тільки знали, скільки заробленого він роздав знайомим! Приміром, мій син, завдяки подарованим Женькою 900 маркам, купив машину і почав підробляти.      

А було й таке: братва наскочила на «Калинку». Спочатку їм протистояло четверо – Женька, ще один інженер, учитель і викладач уніерситету. Панасенко був сміливим та ще й переконливим. Він зумів кинути такий клич, що всі, хто був поруч, стали разом з ними і відбили бандитський наліт зайд. Відтоді підприємці Калинівського ринку нікому не сплачували дань і не розраховуавлися за «дах».

А потім він став… кур’єром. Транспортуав із Сибіру гроші за нафту. Не хотів влізати у цю справу, та змусили обставини. Рятував друзів. Без нього 2-3 десятки чернівецьких сімей залишилися б без квартир і без засобів до існування. Просто загинули б. Бо через безвихідь чимало його друзів потрапили до лабетів шахраїв-«пірамідників». Коли все прийшло до логічного і надто сумного кінця, йому запропонували дуже небезпечну, але надзвичайно грошовиту роботу. Женьці довелося погодитися. І точно знаю: його кошти врятували життя багатьом. Страшними вони були – ці «лихі» 90-ті. Але Женька розібрався і з ними.

Останнє десятиліття він працював у нафтовій кампанії. І кожний його не тільки друг, а й просто знайомий знав, що коли життя схопить за горло – Женька Панасенко буде поруч.

Та ось тепер його не стало. І спорожніли Чернівці…

Записала Людмила Лебединська, “Версії”

Запис Слово про друга, чиє життя переплелося з історією Чернівців спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Чернівецький обласний благодійний Фонд допомоги дітям, хворим на рак та лейкемію «Подаруй дитині життя» від 25 листопада  до 20 грудня 2012 року проводив 9-й благодійний марафон «Дарунки Миколая».

Є нині у Чернівцях «Оселя Доброти». Так називають будинок на вуд.Рівненській, 40, у якому чернівецькі доброчинники з різних організацій та підприємницьких структур зазвичай приймають тах, хто потребуує їхньої дієвої допомоги.

На святкове дійство сюди запросили маленьких пацієнтів відділення кардіоонкогематології обласної дитячої лікарні. Їх привіз сюди особисто завідувач відділенням Михайло Гнатюк. Онкохворим дітям роздали подарунки, приготовані благодійниками.

Це було справжнє свято,  неповторне й незабутнє. На дітей очікували різні веселі конкурси, виступи клоунів, жонглера, вихованців зразкових студій танцю та співу. кожну хвору дитину огорнула увага, якої хотілося дати їй вдосталь та від чистого серця.

На завершення свята господарка «Оселі Доброти» подарувала діткам торт та запросила до гостинного столу.

Кожна людина, кожна організація, кожна компанія мають змогу приєднатися до благодійного марафону. Форми допомоги можуть бути найрізноманітнішими:

– подарунки онкохворим дітям ( фрукти, соки, іграшки, книги, тощо);
– закупка необхідного обладнання, медикаментів та витратних матеріалів для кардіоонкогематологічного відділення Чернівецької ОДКЛ м. Чернівці;
– допомога конкретним пацієнтам, які терміново потребують фінансової допомоги;
– переказ коштів на рахунок фонду «Подаруй дитині життя».

Запис Робіть добро для радості в житті – і вам воно добром воздасться спершу з'явиться на Медіа-Версії.