Учасники події, внутрішньо переміщені українці та українки з Запорізької, Харківської, Донецької та Луганської областей, самі взяли участь в приготуванні буковинської ухи на молоці, почули розповіді про буковинські кулінарні традиції, насолодились буковинським гумором та заспівали пісень – ну і, звісно, частувалися запашною і наваристою стравою.

Майстер-клас та частування буковинською юшкою на молоці організувала ГО «Буковинська медична громада», а провів відомий у Чернівцях громадський діяч, закоханий у свій край, його історію, у минулому – депутат міської ради та чиновник  Юрій Бурега.

Подія є частиною проєкту «Почни життя спочатку» від ГО «Буковинська медична громада» у рамках проєкту «Термінова підтримка ЄС для громадянського суспільства», що впроваджується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу».

Запис На Буковині переселенці вчилися готувати юшку на молоці спершу з'явиться на Медіа-Версії.

На Дністрі утворилися злоякісні новоутворення – пластикові острови та піраміди.

Наш Дністер є другою за розмірами рікою України після Дніпра. Та, на відміну від нього, Дністер ще зберіг своє швидкоплинне річище й красу унікального каньйону – одного із 7 природних чудес нашої держави. І зберегти це диво – наше завдання.

У національному природному парку «Хотинський», який, власне, й покликаний зберігати це природне диво, однією з болючих екологічних проблем є забруднення узбережжя Дністра й водосховища пластиковою тарою – ПЕТ-пляшками.  До цього потроху докладаються всі мешканці чотирьох областей у басейні Верхнього Дністра, але результати природним рухом отримує Дністерське водосховище як найбільший відстійник.

Під час проведення на узбережжі екологічних акцій ми, заради наукової цікавості, підраховували кількість порожніх ПЕТ-пляшок, що «велично» мандрували течією. У середньому за хвилину через створ пропливало 15 штук, а це – 900 пляшок щогодини і  21600 за добу!  Не дивно, що у невеликих затоках вітер «набиває» цілі пластикові острови й піраміди у метр заввишки, а інша частина узбережжя в смузі прибою вкрита валами непотребу. Тут уже не до туризму, не до пляжної рекреації чи яскравих буклетів-путівників!

Що робити з цією багатотонною токсичною масою? По-перше, потрібні хоча б невеликі спеціалізовані баржі, щоби навантажувати й вивозити виловлений непотріб. А на водосховищі, крім круїзних та спортивних катерів, такого технічного дива нема. По-друге, зібране треба здавати кудись на переробку, а бізнес поки що не вбачає в цьому профіту. Можна, звісно, спалювати на місці, бо краще нехай один раз посмердить на чистому повітрі, ніж потім сторіччями труїтиме наших вдячних нащадків. Але ж давить «господарська жаба»: це ж цінна вторинна сировина!

Можна підійти до справи й з іншого боку: щоби не мести, треба не смітити! Але тут замало виховання й психологічних тонкощів. Залишається лише дивуватися, що людина  самоназвала свій біологічний вид «двічі розумним», хоча результати її діяльності наводять на зовсім протилежну думку.

У нас регулярно проводяться акції з очищення ділянок узбережжя: «Міжнародний день чистих берегів», «Я прибрав. Твоя черга!». Торік, крім півсотні працівників нашої установи, в очищенні берегів Дністра брали участь учні шкіл Кулішівки та Михалкового. А ще разом із Хотинською міською радою провели масштабну екологічну акцію «Пластику – НІ!». Зацікавила багатьох виставка дитячих робіт, виставлених на конкурс «Друге життя пластику» та «Еко-торба – модний тренд». Учасників заходу залучали до вікторин, квестів, під час яких не тільки діти, а й дорослі  дізнавалися чимало корисного й вражаючих фактів про сміття. Родзинкою акції стало змагання «Зменшуй об’єм пластику» між командами Хотинської гімназії та спецшколи-інтернату №2. І я дуже сподіваюсь, що гасло таких заходів  – «Зміни своє споживацьке ставлення до природи та її ресурсів» – увійдуть у душі й стануть потребою для кожного з нас. Зрештою, ми все ж таки homo sapiens, тож не будемо нищити природу, а разом з нею і себе, коханих?!  Адже поява злоякісних новоутворень на Дністрі – це усім нам попередження. Річка – хвора, а отже, не здорові й ми…

Андрій ДОМАНЧУК, директор НПП «Хотинський»

Запис 22 березня  – Всесвітній день охорони водних ресурсів: Злоякісні пластикові пухлини на Дністрі спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Наші предки вирішували проблеми енергозабезпечення своєї діяльності відповідно до технічного рівня своїх часів. При цьому вони не вдавалися до перекриття великих річок, пересування гір з місця на місце та інших мегапроектів, які порушували хід природних процесів і псували довкілля, а покладалися на волю Господа й відновні джерела енергії. Вітряки, водяні млини та інші винаходи навіть увійшли у фольклор, вірування та містичні уявлення народів.

Наприклад, у австрійському Зальцбурзі, візитівкою якого є Моцарт і замок на високій скелі, ченці, чия скромна обитель притулилася біля підніжжя гори, проявили властиву святим отцям кмітливість, прорубали крізь скелю 200-метрову галерею і пустили по ній струмок. Його води й донині крутять колесо спочатку млина, а нині електрогенератора, використовуючи ресурси дармової відновлюваної енергії. Як же тут не еко – ай Ja, ja!

На Хотинщині перевагу віддавали не греблям на малих річках, а понтонним млинам, заякореним на головній течії Дністра. На їх невтомну роботу не впливали коливання рівня води у великій ріці, а лопаті вправно пінили воду, збагачуючи її таким необхідним живим організмам киснем. І експлуатаційні затрати невеликі, і екологічний профіт наочний, і люди при справі.

Не псували понтонні млини мальовничого каньйону Дністра і в австрійській частині Буковини та у Галичині. Зокрема, біля с.Самушин на топографічній мапі кінця XIX століття зафіксовані три стаціонарні плавучі млини, які не один рік привертали увагу місцевих мешканців і приїжджих. По обидва боки Дністра у Мосорівці змагалися у спритності буковинський та галицький млини. Кмітливі газди з Брідка тримали ще 5 понтонних млинів. Два стаціонарні млини на штучних перепадах функціонували на Вікнянському потоці, але шкоди іхтіофауні вони не завдавали через повну відсутність риби у цьому невеличкому струмку. Ці 13 водяних млинів забезпечували роботою щонайменше 35-40 людей, а мешканців навколишніх сіл – борошном.

Нині, у пору технократичного наступу на Дністер, громадськість Чернівецької та сусідніх областей відбивається від намірів ПрАТ «Укргідроенерго» збудувати на Дністрі у верхній частині каньйону ще 6 низьконапірних гідроелектростанцій, сумарна потужність яких не перевищуватиме потужності одного генератора Дністровської гідроакумулювальної  електростанції біля Новодністровська. Зупинити цю атаку нахрапом важче, ніж розлюченого носорога чи слона.

Світом поширюється кампанія «Греблі – геть!». Розумною альтернативою греблям мали би слугувати спроби уважно вивчити досвід попередників щодо заміни водяних колес на лопаті численних компактних електрогенераторів, щоби не демонструвати екологічну неміч і бездарність черговими мегапроектами і пустопорожніми обіцянками вселенських благ для придністровських аборигенів.

Віталій КОРЖИК, еколог, кандидат географічних наук

Запис МАЛА ГІДРОЕНЕРГЕТИКА НА СТАРИЙ ЛАД спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Про це свідчать факти, зібрані науковцями, експертами й громадськими  активістами, які виступили проти будівництва каскаду ГЕС на верхньому Дністрі на Форумі Громадської взаємодії «Збережемо Дністер – Чернівці». З цього найбільш актуального нині для Західної України й сусідньої Молдови питання  на Форумі одностайно прийнята Резолюція із вимогами до Кабміну України відмовитися від злочинного проекту.

Від каскаду ГЕС на Тірасі не залежить енергетична незалежність держави 

Форум відбувся у чернівецькому Центрі культури  «Вернісаж» за підтримки Інституту Центральної Європи, громадської організації «Вільна Шпальта» та Міжнародної асоціації «Eco-Tiras» (Тірас – стародавня назва Дністра). Оскільки у залі зібралися люди не тільки зацікавлені та небайдужі,  а ще й професіонали своєї справи, обговорення відбулося конструктивне, предметне, жваве, а подекуди навіть і бурхливо.

Із привітанням до Форуму громадської взаємодії звернувся перший заступник голови Чернівецької облдержадміністрації Михайло ПАВЛЮК.  Але йому не вдалося просто так зійти з подіуму: довелося відповісти на пряме запитання чернівецького професора Богдана РІДУША, як він, Павлюк, особисто ставиться до будівництва цих міні-ГЕС. Відповідь чиновника зустріли оплесками. Відтак присутні висловили пізніше сподівання, що він сприятиме офіційному зверненню  Чернівецької ОДА до Кабінету міністрів стосовно недоцільності та неприпустимості будівництва каскаду ГЕС на Верхньому Дністрі. Бо середній Дністер, за твердженням профі, кандидата географічних наук Віталія КОРЖИКА, уже давно перетворився на водойму з технічною водою. А спричинила таку неприємну оказію Дністровська ГЕС. Якщо подібне станеться з Верхнім Дністром, Україна втратить одну з найбільших річок Європи, яка на 70%, за словами еколога з Кишинева Наталії ВІЦИНСЬКОЇ, забезпечує Молдову прісною водою.

Одним із фейкових  аргументів прихильників будівництва каскаду ГЕС, – а ними є ПрАТ «Укргідроенерго» й уряд України на чолі з Гройсманом, – є, мовляв, досягнення енергетичної незалежності України. Та, виходячи з фактів і оперуючи цифрами, спеціалісти стверджують: каскад із 6-ти мініГЕС вироблятиме лише 2,7% електроенергії від того, що дають нині діючі ГЕС на Дністрі і значно менше того, що виробляє 1 (!) агрегат Бурштинської ГЕС на сусідньому Тернопіллі.

Кому вигідне будівництво смертельно небезпечних для довкілля гребель

Доктор географічних і кандидат історичних наук Богдан Рідуш у своєму виступі наголосив, що світом поширюється тенденція «Греблі – геть». Відтак скрізь – і в Європі, і в Америці – греблі нині розбирають. Натомість в Україні збираються будувати їх аж 6, та ще й такою ціною – втрати Дністровсього каньйону та знищення культурної спадщини. Адже, крім знищення берегів, флори та фауни, переформатування ландшафтів, втрати якості води, тільки на Заставнівщині будуть втрачені літописне місто Василів із його багатою трипільською культурою, пам’ятка мистецтва палеоліту Дорошів, село з давньослов’янським поселенням Рашків тощо. До того ж уже за 10 років водойми біля гребель замуляться на 8-10 метрів і за першої ж потужної повені все це вийде на береги. Тож не дивно, що всі  присутні на Форумі називали будівництво каскаду ГЕС на Верхньому Дністрі катастрофою та злочином. І виникає закономірне питання: хто ж за цим стоїть? Кому вигідне це будівництво?

Найперше – потужному монстру ПрАТ «Укргідроенерго», яке не менш потужно підтримується урядом Гройсмана.  Про ціну цього питання говорилося неодноразово, бо люди на Форумі зібралися грамотні, які розуміються на економічних підосновах.

Оплатять авантюру державних чиновників споживачі електроенергії

Знаний еколог з Києва Петро Тєстов одразу ж окреслив проблему: планове будівництво здійснюватиме державне підприємство «Укргідроенерго» з власних коштів. Іншими словами, гроші на будівництво мініГЕС уже закладені до тарифів, які оплачуються нами, споживачами електроенергії. Натомість зароблять на цьому зовсім інші люди – наближені до урядовців підприємці, серед яких більшість є їхніми родичами чи близькими друзями. Бо тільки вони мають доступ до тендерів і державної кишені, і саме вони є тими підрядниками, які освоюватимуть десятки й сотні мільйонів державних гривень, тобто наших з вами кровно зароблених. Бо, як нагадав слова британської прем’єрки Маргарет  Тетчер економіст, керівник Буковинського центру реконструкції та розвитку Ярослав Кирпушко, не існує жодних державних грошей, є тільки гроші платників податків.

Цікаві історії довкола ОВД, ТЕО й дозволів громад на будівництво   

ОВД – це оцінка впливу на довкілля. І вона, за глибоким переконанням Петра Тєстова, просто не може бути позитивною щодо будівництва гребель на Верхньому Дністрі. Адже дві обласні ради, на території яких переважно й мають розташуватися зазначені ГЕС, прийняли рішення про заборону цього будівництва. Спочатку виступили депутати Тернопілля. Вони створили робочу групу, до якої запросили науковців і вже за їхніми висновками прийняли доленосне рішення. А за ними Івано-Франківська обласна рада вже на емоціях повторила їхній крок. Щоправда, перед тим з різкою критикою Дністровського прожекту витупили вчені з Івано-Франківського інституту нафти і газу. На жаль, Чернівецька обласна рада досі «зберігає мовчання». Хоча торік при управлінні екології та природних ресурсів ЧернівецькоЇ ОДА відбулася зустріч громадськості краю з представниками «Укргідроенерго». Висновки її теж не були втішними для гідроенергетиків.

Свого часу «Гідроенерго» все ж намагалося зробити вигляд нібито публічного обговорення цього будівництва і зібрало в Новодністровську громадськість, але якось так мало не потаємно, що більшість організацій, які не є  кишеньковими, дізналися про цей захід у день його проведення.  До слова, 2016 року проти цього проекту виступило й міністерство екології. Та, незважаючи на це, підготовка будівництва каскаду гідроспоруд не припиняється. Проведені тендери й до кінця року запланований ще один – на 10,5 млн грн.

Прикметно, що навіть запрошені гідроенерегиками науковці, які готували на замовлення «Укргідроенерго»  висновки для технічно-економічного обгрунтування (ТЕО) будівництва каскаду ГЕС, не змогли злукавити і присвятили 74 (!) сторінки свого документа особливостям та унікальності фауни, яка буде знищена, і лише 4 сторінки – компенсаторним заходам, які, зрозуміло, нічого не дадуть. Який висновок напрошується з цього? Єдиний – вчені засуджують будівництво ГЕС і це видно навіть з ТЕО.

А член громадської ради при Чернівецькій ОДА, юрист Антоніна Гошовська, яка родом із села Горошева – його  мають затопити, –  розповіла, як гідроенергетики «працювали» з громадами: «Не дозволите будувати, ми від’єднаємо вас від електрики», – такими словами починалися перемовини.

Яке майбутнє чекає на Західну Україну, якщо каскад ГЕС побудують

Для річки: Зникнення швидкоплинного Дністра, погіршення якості води, перетворення живої річки на смердючі ставки-водосховища, замулювання.

Для населення:   Підтоплені землі та частково відселені мешканці усіх сіл на берегах Дністра. Висота підйому води щонайменше 9 метрів.

Для Дністровського каньйону: Затоплення частини одного із 7-и природних чудес України, втрата туристичного осередку європейського значення.

Для туризму: Втрата можливості розвивати туризм, бо сплави стоячою водою фактично неможливі.

Для риби: вимирання видів, які не живуть без стрімкої течії.

Для господарства: «Закопування» у греблі мільярдних коштів для будівництва електростанцій у регіоні, який не потребує додаткової енергії.

Для наших дітей і онуків: Вони вже ніколи не побачать вільноплинного Дністра, другої за величиною річки України. НІКОЛИ!

За наслідки руйнувань відповідальних не знайдемо

На цьому наголошували Олександр Вікирчак, начальник відділу науки Національного природного парку (НПП) «Дністровський каньйон», та Віталій Коржик, представник НПП «Хотинський». Як голова громадської ради при Чернівецькому управлінні екології, п.  Коржик тривалий час листувався з директором «Укргідроенерго» п. Сиротою і виявив, як він стверджує, пласти брехні. Йдеться про відтворення рибних запасів після будівництва Дністровської ГЕС та ГАЕС. Як відомо, внаслідок «цих будівництв століття» у Дністрі зникла не лише червонокнижна риба, а й звичайна. Хоча під час будівництва обіцяли провести рибовідтворення. Але п. Сирота спершу чомусь не отримував документи – вони, бачте, десь загубилися. Та коли нарешті відповів, то з’ясувалося, що ПрАТ не є правонаступником попередніх забудовників, оскільки не експлуатує Дністровське водосховище, тож товариство не буде займатися рибовідновленням.  Одне слово, екологи, мастіть собі голову!

– Подібне відбудеться й з працевлаштуванням селян та переселенням людей, – наголошує Віталій Коржик. – Адже землі всі приватизовані, куди будуть переселяти?

Говорилося й про те, що Дністер катастрофічно замулюється і  дно водосховища вже на 2/3 вкрите намулом. Отже при Громадській раді створили раду екологічної безпеки, від імені якої зверталися до Прем’єра і Президента. У відповідь – мовчання. Раптом  подумалося: а, може, вони теж загубили звернення? Бо губити документи – це відома чиновницька хвороба. Чи слух у них поганий на громадські звернення? Адже загальновідомо, що чиновницький слух налаштований виключно на гроші і зиск, та ще на вимоги начальства.

Утім, дехто з учасників Форуму висловив побоювання, що хтось намагається перед виборами підставити владу під удар. Та невже наша влада настільки нерозумна, щоби спонукати громадян до радикальних дій? Бо настрої в багатьох мешканців, які живуть на берегах Дністра, саме такі. Про це теж говорили учасники Форуму.

Насамкінець вони одноголосно прийняли резолюцію та в кулуарах дійшли висновку, що треба переводити проблему будівництва каскаду ГЕС на Верхньому Дністрі у політичну площину й активно діяти далі. Адже ціна питання – не мільйон чи мільярд гривень, а наше з вами майбутнє, яке намагаються просто знищити. Задля відомих срібників…

Резолюція Форуму Громадської взаємодії «Збережемо Дністер – Чернівці»

«Ми, представники місцевих громад, природоохоронних організацій, науковці та громадські активісти, що зібралися на Форум Громадської взаємодії «Збережемо Дністер – Чернівці», обурені намірами уряду і ПрАТ «Укргідроенерго» всупереч природоохоронному законодавству і волі місцевих громад збудувати каскад із 6 гідроелектростанцій на Верхньому Дністрі.

Реалізація цього проекту, який знищить природне русло Дністра на ділянці щонайменше у 200 км, матиме катастрофічні наслідки для довкілля, унікальної природної і культурної спадщини Дністровського каньйону, туристичного потенціалу регіону.

Незважаючи на ухвалені впродовж 2016-2018-го років рішення місцевих громад, обласних та районних рад про неприпустимість реалізації проекту, одностайну позицію громадськості та екологів, заборону будівництва об’єктів гідроенергетики в межах природно-заповідного фонду України, значні кошти уже витрачаються на підготовку до будівництва.

Такі дії є відвертим викликом установленому Конституцією України правовому порядку й демократичному ладу, правам, безпеці й гідності кожного з нас.

Ми вимагаємо від Кабінету Міністрів України:

1.Ухвалити рішення про відмову від будівництва нових ГЕС на Дністрі і заборонити здійснення будь-яких робіт у цьому напрямку, в т.ч. розробку техніко-економічного обґрунтування, отримання кредитів чи витрачання коштів.

2.Переглянути Програму розвитку гідроенергетики на період до 2026 року, зокрема вилучити з неї та всіх урядових і відомчих рішень положення про можливість побудови каскаду верхньодністровських гідроелектростанцій.

Відповідно вимагаємо від Чернівецької обласної державної адміністрації:

офіційно звернутися до Кабінету міністрів України щодо недоцільності та неприпустимості будівництва каскаду ГЕС на Верхньому Дністрі.

І вимагаємо від Чернівецької обласної ради: наслідувати приклад Тернопільської та Івано-Франківської обласних рад і прийняти рішення щодо неприпустимості будівництва каскаду ГЕС на Верхньому Дністрі.

Ми закликаємо місцеві громади, представників влади всіх рівнів, громадські та експертні середовища, науковців, журналістів та всіх небайдужих громадян до об’єднання зусиль і координації дій задля виконання цих вимог і збереження Дністра для нинішнього та майбутніх поколінь».

Решення прийняте одностайно, відкритим голосуванням 28 серпня 2018 року

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії», фото Світлани ГНАТИШИНОЇ, «Хотинські вісті»                         

Запис Задля грошей і тенДЕРибану знищують Дністер разом із 7-им дивом України –  Дністровським каньйоном спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Щорічно протягом дня і ночі 4 липня в усьому світі спелеологи, тобто дослідники підземного простору, які в народі називають печерами, відзначають своє професійне свято. Щоправда, назвати його професійним важко, бо така професія – «спелеолог» – офіційно є лише в Туреччині, де у штатному розкладі Стамбульського університету  такий «титул» мають лише чотири співробітники-науковці. Та, як усім відомо, на те вони й турки.

Далекого 1973 року чернівецькі ентузіасти-дослідники об’єдналися у спелеоклуб «Троглодит», який безперервно та успішно працює вже 45 років. З цього приводу ми звернулися до ветерана підземних справ Віталія Коржика, який із великим задоволенням погодився сказати кілька слів про суть спелеології та її значення для усієї іншої, «непросвітленої» печерами популяції буковинців.

– Я думаю, краянам зайве нагадувати про Чернівецький спелеоклуб «Троглодит», назва якого перекладається з давньогрецької як мешканець печер. Ця неофіційна, юридично зареєстрована науково-дослідна, природоохоронна та еколого-просвітницька організація функціонує виключно на громадських засадах і особистому ентузіазмі його членів. Крізь горнило клубу пройшло  понад 400 спелеологів 5-ти печерних поколінь. Нині ж активно працюють 30 ентузіастів, які щорічно до скарбнички Буковини та суміжних регіонів України «додають» кілька нових печер. Можна згадувати наукові, спортивно-технічні і спелеоохоронні досягнення клубу, але це візьме забагато часу.

На відміну від інших, спелеологи бачать світ ізсередини

Хочу лише акцентувати увагу на тому, що «Троглодит» у своєму Статуті особливо підкреслює екологічний напрямок діяльності. На відміну від інших, спелеологи бачать світ ізсередини. Екологічні проблеми, які нині дошкуляють людству завдяки наполегливим зусиллям специфічного соціобіотичного виду «Гомо сапієнс», не лежать лише на поверхні, а у багатьох випадках провокуються станом підземного середовища. І проблема, яку ти не бачиш, про неї не знаєш або вперто не хочеш знати, від того не зникає. Тому своєю діяльністю ми намагаємося привернути увагу мешканців краю до питань, пов’язаних з підземеллями й довести їхню значимість і актуальність, бо без біблейської земної тверді все інше – ніщо.

Серце не болить, коли не бачать очі?

Про перелік головних проблем, пов’язаних із карстом, скажу окремо.

А їх, себто проблем, утворилося і накопичилося настільки багато, що давно слід вжахнутися й терміново взятися за їхнє вирішення.

Новоселиччина та Хотинщина отримують щорічно до 6-8 тисяч кубометрів (!!!) нових порожнин!

Найголовнішою, на мою думку, є проблема катастрофічного закарстування (тобто прискореного у тисячі разів збільшення об’ємів підземних порожнин) у регіонах поширення велетенських лабіринтових печер, передусім славнозвісної «Попелюшки» у східних частинах Новоселицького та Хотинського районів. Тут, завдяки постійному відкачуванню вод з Кривського гіпсового кар’єру Республіки Молдова і виносу в розчиненому стані гіпсів та вапняків, щорічно утворюється до 6-8 тисяч кубометрів (!!!) нових порожнин. З ними пов’язані катастрофічні провали до 20-метрових глибин, про які ми постійно чуємо, зникнення ставків, загальне погіршення інженерно-геологічної обстановки (проектанти та будівельники добре розуміють, що воно за таке). Процес розпочався й зупинити його важко. В недалекій перспективі варто очікувати на утворення прямого проточного каналу (спочатку підземного, а далі й наземного), яким води з Дністровського водосховища стрімко хлинуть у долину Прута, руйнуючи продуктивні землі, села, споруди. І це буде реальна екологічна катастрофа та ще й міжнародного масштабу! Що потрібне для того, щоби керівники області нарешті збагнули і осягнули цю небезпеку: велетенські провали з численними людськими жертвами та матеріально-технічними й економічними збитками на площі 600 квадратних кілометрів? Чи не доведеться повністю спускати Дністровське водосховище?

Такі масштабні проблеми назрівають і в Кіцманському та Заставнівському районах, де завдяки войовничому невігластву керівництва колишнього облагропрому і діям Кіцманської райагрохімії допущене грубе втручання у гідрогеологічний баланс великої спелео-карстової системи долини річок Совиця-Веренчанська та Совиця-Заставнівська на площі 400 квадратних кілометрів. За нашими даними, темпи щорічного приросту порожнин за рахунок зростання підземного перетоку з долини в долину сягають тут 4-5 тисяч кубометрів (!!!). З цього приводу спелеоклубу у 1988-1989 роках довелося вести з ними цілу війну, яку ми морально і науково виграли. Втім, ні облагропрому, ні райагрохімії давно вже немає, почили в Бозі й головні дієві особи супротивника, а проблема ж залишилася нащадкам і щорічно її масштаб зростає.

Печерні ридаючі очі самурая (Дністровський каньйон)

У тих же Кіцманському, Заставнівському, Новоселицькому та Хотинському карстових районах за останні 40 років безвідновно щезло близько 40 природних озер. Ландшафти змінюються буквально на очах, завдяки зростаючій гідродистрофії. І, що найгірше, там же найвищий ступінь забруднення карстових лійок сміттям, бо куди ж скидати сміття, як не в ями природного походження?! Тож вбачаю проблему не стільки у карстових западинах, як у головах місцевих жителів, бо потім їм же доводиться споживати з карстових джерел цю ж саме ними забруднену воду. Довести ці прості істини до «споживачів» вкрай важко.

Замість епілогу – про техніку безпеки

То що там стосовно техніки безпеки? – адже підземелля не прощають помилок.

Найкраща ознака неухильного дотримання нами правил техніки безпеки – це той упертий факт, що всі ми ще живі і здорові. Разом із шахтарями ми, спелеологи, маємо й високу покровительку – Святу Варвару. Зрештою, сам Ісус Христос був народжений у печері, у печері ж і похований. Ми впевнено крокуємо до світлої пітьми. А тому наш девіз: «Світ належить тому, хто йому радий!»

Запис Віталій КОРЖИК: «Світ належить тому, хто йому радий». Та, попри власний оптимізм, спелеолог попереджає про катастрофу міжнародного значення, яка чекає на буковинців спершу з'явиться на Медіа-Версії.

На Буковині відкрили новий туристичний маршрут під назвою «Дністровські барви» – від пляжу в Кострижівці, що на Заставнівщині, 150-кілометровий маршрут, розрахований на 6 днів,  проляже аж до Хотина.  Аби туристи почувалися в безпеці, їм видають спеціальне спорядження. Інструктори ж мають відповідні дозволи для проведення сплаву. З огляду на те, що сплав проходитиме Дністровським каньйоном, хочеться закликати туристів: поспішайте побачити це диво природи, якому вже понад 350 мільйонів років, адже воно може зникнути вже за нашого життя, якщо чиновникам все ж таки забагнеться здійснити каскад Дністровських ГЕС.

Запис Мандрувати, сплавляючись Дністром спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Дуже хочеться сподіватися, що фраза звучатиме саме так: «Знищувати не можна, створювати», адже йдеться про збереження Дністровського каньйону – одного з семи чудес України.   

На відкритті ХІ-го Київського безпекового форуму 12 квітня  чернівецький киянин і київський чернівчанин, як називає себе кандидат філософських наук Максим КИЯК, звернувся із запитанням до Прем’єр-міністра України В. Гройсмана та Прем’єр-міністра Молдови П. Філіпа стосовно будівництва каскаду ГЕС на верхньому Дністрі. Воно звучало так: «Чи дійсно все настільки погано з українською енергетичною безпекою, що потрібно чіпати річку Дністер, забезпечивши тим самим мінус одне чудо України, мінус десять відсотків до особистого політичного рейтингу та мінус сто до власної карми?».

Відповідь Гройсмана була однозначною і короткою: «Ми прийшли не знищувати, а створювати». Натомість пан Філіп пояснив ситуацію розлогіше. Він, зокрема, сказав, що нині працює спільна група експертів із 19 спеціалістів, яка вивчає тему, досліджуючи наслідки створення каскаду ГЕС на верхньому Дністрі на екосистему та довкілля. Молдовський прем’єр підкреслив також, що ми маємо залишити те природне багатство, яким нині володіємо, своїм дітям і онукам.

Утім, мешканцям України загалом і жителям Буковини зокрема залишається, мабуть-таки,  сподіватися тільки на удачу. Бо, як засвідчили результати дослідження політичних аналітиків, український прем’єр торік виконав лише 49% своїх обіцянок.

Вл. інф.      

Запис ДНІСТРОВСЬКИЙ КАНЬЙОН: Знищувати не можна створювати:  де влада поставить кому? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

«Будівництво каскаду гідроелектростанцій на Дністрі: енергетична незалежність чи знищення довкілля?» – «круглий стіл» на цю тему відбувся в області з ініціативи управління Координаційної ради з питань екологічної безпеки при управлінні екології та природних ресурсів Чернівецької ОДА. Під час бурхливого обговорення влада почула одностайну думку громадськості та науковців: будувати ГЕСи на рівнинній річці можуть тільки… ідіоти. Вибачайте, але саме такий вираз звучав у залі щонайменше 3-4 рази. Отже, тепер влада має визначитися, як діяти далі.

Бакота знищена, на черзі Дністровський каньйон

Принаймні надалі Чернівецька обласна рада має нарешті прийняти рішення про заборону будівництва каскаду ГЕС на Дністрі, як це давно вже зробили депутати Тернопільської та Івано-Франківської облрад, наклавши мораторій на будівництво.

Як відомо, Дністровська ГЕС уже завдала природі непоправної шкоди: втрачений назавжди неповторний куточок природи та історії українського народу – Бакота. Нині ця унікальна місцина – на дні водосховища, як і кілька сіл Чернівецької області; зникли три види осетрових риб, що водилися до будівництва у річці; біля Хотинської фортеці утворився намул у 10 метрів завтовшки і до річки там не підступитися; гинуть птахи в Одеських плавнях, які висихають. І це далеко не повний перелік втрат, хоча поки що маємо справу тільки з квіточками. Справжні наслідки на нас ще очікують у майбутньому.

Та не встигло зґвалтоване довкілля оговтатися від будівництва Дністровської ГЕС та ГАЕС, як уже пропонується поставити на Дністрі ще й каскад із 6-ти ГЕС, які буквально знищать перлину України та одне з її 7-ми чудес – Дністровський каньйон. Що тут можна сказати? Апетит приходить під час їжі, як люблять казати французи.

Комітет з питань екологічної політики ВРУ – проти рішення Кабміну

Нагадаємо читачам суть питання: державна компанія ПАТ «Укргідроенерго» планує будівництво Верхньодністровського каскаду ГЕС у межах Івано-Франківської, Тернопільської та Чернівецької областей відповідно до Державної програми розвитку гідроенергетики до 2026 року, схваленої торік Кабінетом Міністрів України, хоча розглядалася й затверджувалася вона без участі міністра екології. На жаль, подібне можливе тільки в Україні, бо жодна європейська держава без згоди міністра екології навіть не ворухнеться. Та Міненергетики проігнорувало все на світі, крім власних інтересів. Адже, погодьтеся, викинути 155 млн грн лише на ТЕО (техніко-економічне обґрунтування будівництва 6-ти ГЕС) для них, мабуть, означає – покласти чималий куш до власної кишені. Саме такі думки лунали у багатьох виступах під час «круглого столу». Який сенс вивчати те, що вже давно вивчене?!.

Тому на Буковині громадські природоохоронні організації, об’єднані у Громадську раду при управлінні екології, ініціювали обговорення доцільності зазначеного будівництва із такими негативними наслідками для довкілля. Відповідні «круглі столи» за участі представників облдержадміністрацій відбулися і в Комітеті Верховної Ради з питань екологічної політики. Відтак комітет висловився за необхідність перегляду Державної програми з гідроенергетики, а міністр екології та природних ресурсів України Остап Семерак, перебуваючи в нашій області, зазначив, як ми вже повідомляли, що будівництво ГЕС без державної екологічної експертизи проводитися не буде.

Модератору «круглого столу» було непереливки, та він впорався

У роботі «круглого столу» взяли участь понад півсотні учасників, у тому числі голови Хотинської і Заставнівської РДА та райрад, голови сіл, яких зачепить даний проект, а також помічник-консультант народного депутата України, секретаря комітету екологічної політики ВРУ Остапа Єднака Петро Тєстов, представники МБО «Екологія–Право–Людина», НПП «Дністровський каньйон», ГО «Захист тварин», керівники національних природних парків Буковини, науковці Чернівецького національного університету, керівники структурних підрозділів ОДА тощо. Провідний науковий співробітник Інституту телекомунікацій і глобального інформаційного простору НАН України, професор кафедри гідротехнічного будівництва Національного університету водного господарства та природокористування (УВГП), доктор технічних наук Дмитро СТЕФАНИШИН надіслав до Чернівців свої міркування щодо недоцільності побудови каскаду ГЕС на Дністрі, виклавши аргументи, серед яких і той, що пропонований урядом каскад ГЕС не тільки не завадить повеням, як обіцяють гідроенергетики, а навпаки, їх провокуватиме. Спеціаліст каменя на камені не залишив від аргументів «Укргідроенерго». Зокрема, в його зауваженнях до планів будівництва, надісланих учасникам круглого столу, є і таке: «В офіційному листі ПАТ «Укргідроенерго» говориться, що «можливість створення Верхньодністровського каскаду ГЕС буде розглядатися на сучасних, прийнятих у світовій практиці підходах». І далі має місце посилання на приклади Швейцарії, Австрії. Однак жодних прикладів Швейцарії, Австрії, Франції чи Норвегії, подібних до випадку з Дністровським каньйоном, насправді не існує. У цих країнах ГЕС будують у горах, а не на рівнині». Отже, практик-науковець заскочив, вибачайте, «Укргідроенерго» на корпоративній підтасовці фактів  – чи просто брехні. А далі він, як профі, зробив висновок, що будівництво більшості вітчизняних ГЕС було економічно невиправданим і недоцільним, бо Україна – рівнинна держава, тому затоплені території були неймовірно великими, як і втрати земельних, лісових та інших природних ресурсів.

В унісон з такими думками звучали практично всі виступи. Серйозний аналіз подав кандидат географічних наук, голова Громадської ради обласних екологічних організацій Віталій КОРЖИК. Розкритикував міністерську ідею й професор-гідролог ЧНУ Юрій ЮЩЕНКО. А юрисконсульт МБО «Екологія–Право–Людина» Марта ПАНЬКЕВИЧ повідомила присутнім, що їхня організація позивається до суду із вимогою скасувати енергетичну програму розвитку до 2016 року як таку, що прийнята з порушенням закону – без громадського обговорення.

Розпочався ж «круглий» стіл досить бурхливо, бо представники громад не могли втримати емоцій після виступів Владислава ШАЙГОРОРДСЬКОГО, начальника відділу з роботи з персоналом та правового забезпечення філії Дністровської ГЕС ПАТ «Укргідроенерго» та представника «Укргідропроекту» з Харкова, які змалювали райдужну картину суспільного щастя після зведення ГЕС. Відтак модераторові «круглого» столу Миколі Білоконю, в.о. начальника управління екології та природних ресурсів Чернівецької ОДА, було непереливки, та він блискуче впорався з усіма ризиками.

Здоровий глузд таки переміг

– Під час засідання були обговорені усі «за» та «проти» будівництва, – підбив підсумки «круглого столу» на сайті управління екології та природних ресурсів п. БІЛОКОНЬ. – Зокрема, голова Хотинської райради Олександр ПЛАКСИВИЙ повідомив присутнім, що районна рада вже прийняла рішення стосовно недопущення будівництва гідроелектростанцій на території району. Загалом же присутні зійшлися на думці щодо необхідності  перегляду державної програми розвитку гідроенергетики до 2026 року та необхідності концентрувати зусилля на завершенні будівництва чотирьох енергоблоків на Дністровській ГАЕС, бо це більшою мірою допоможе досягти енергонезалежності країни.

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»

Запис Громада й профі проти будівництва каскаду ГЕС на Дністрі спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Доки наше громадянське суспільство без суттєвих позитивних зрушень намагається боротися проти утопічної ідеї будівництва 6 (!) нових гідроелектростанцій на середньому Дністрі, головна зацікавлена особа – публічне акціонерне товариство (ПАТ) «Укргідроенерго» (гендиректор І.Г.Сирота) – щосили форсує процес і вже оголосило тендер на проведення досліджень і розробку техніко-економічного обґрунтування (ТЕО) будівництва стартовою вартістю 150 млн грн бюджетних коштів. Проти цього вже виступили обласні ради Івано-Франківської та Тернопільської областей, а міністр екології пан Остап Семерак, перебуваючи нещодавно на Буковині, із болем у серці поскаржився, що уряд, членом якого він є, прийняв Програму розвитку енергетики України на період до 2030 року без участі Міністерства екології та природних ресурсів!

Громадська рада при управлінні екології Чернівецької облдержадміністрації, яку я представляю, із розумінням підійшла до розгляду цієї непростої та системної проблеми і, будучи щиро патріотичною, вирішила не обмовляти поважну організацію, якою є ПАТ «Укргідроенерго», яке вдень і вночі неухильно дбає про енергетичну незалежність України, і не ганьбити честь та добре ім’я нашої держави в очах світової спільноти, надто в очікуванні чергових фінансових траншів і бажання влізти до ЄС. Та, попри усе, хочемо звернути увагу державних мужів на те, що відбулося у Німеччині. Проблеми однакові, то ж все пізнається у порівнянні.

Нещодавно світову екологічну громадськість шокувала новина з Німеччини, де уряд Ангели Меркель, дбаючи про енергетичну незалежність держави, надто з огляду на нафто-газовий шантаж путінської Росії, прийняв Програму розвитку енергетики на період до 2030 року. Швидко наростити м’язи енергетичної міці Бундесреспубліки планувалося, перед усім, за рахунок будівництва потужної гідроелектростанції на Середньому Рейні. Вона мала педантично відповідати всім суворим вимогам ЄС щодо пріоритетного використання відновлювальних природних ресурсів. А за їхнього злісного невиконання законослухняна й богобоязна Німеччина отримає жорсткі економічні санкції від Греції та інших партнерів по ЄС.

У місці прориву Рейном валу низькогірних лісових масивів Зонвальд (Soonwald) і Таунус (Taunus) глибина знаменитої Рейнської долини (нижче міст Майнц – Вісбаден) сягає 300 метрів, що з інженерної точки зору є напрочуд чудово, а ширина зменшується до якихось технічно мізерних 500 – 800 метрів. Тож, ГЕС збільшить виробництво електроенергії на життєво важливі й вирішальні 0,5% від наявного нині обсягу електрогенерування. Проштовхнути цю ідею в життя доручено ПАТ (Партнерському акціонерному товариству) «ДойчеГідроЕнерго» (Gemeinsame Partnerschaft «Deutsch Wasserkraft») як фактичному господарю всіх решти гідроелектростанцій країни.

Як у кожній поважній європейській державі, «Deutsch Wasserkraft» почало з піару і морального виховання населення. Незаперечними аргументами на користь справи були твердження, що:

– велика кількість місцевого населення, яке проживає у цій економічно депресивній зоні, отримає робочі місця;

– місцеве населення отримає дешеву електроенергію, що дозволить зменшити комунальний прес на кишеню кожного, бо німецька ощадливість є взірцем для інших;

– зростуть рекреаційні потужності регіону і все узбережжя вкриється кемпінгами та туристичними базами, водне плесо німецького внутрішнього моря довжиною 300 та шириною 50 кілометрів заповнять круїзні лайнери, а німцям не доведеться щороку ламати голову над тим, де дешево та ощадливо провести літні вакації;

– з’явиться гарна переправа через широкий Рейн і всі зможуть безперешкодно й цілком безкоштовно ходити туди-сюди греблею;

– водосховище виконуватиме протипаводкову функцію;

– будівництво здійснюватиметься за кошти недержавних інвесторів;

– у європейських Австрії, Швейцарії, Норвегії, Швеції електроенергія виробляється здебільшого саме гідроелектростанціями, тож трохи тупуватим і жирним німецьким бауерам та бюргерам варто наслідувати прогресивний досвід використання відновлювальних джерел енергії, а не безперестанно дудлити пиво.

Але ці залізні аргументи «несвідома», тож невгамовна й абсолютно «безвідповідальна»  зелена частина німецької спільноти парирувала наступними малограмотними та,  звичайно ж, популістськими доводами, які «не витримують жодної серйозної критики». Відомий у Рейнській області еколог Dr.W.Kuchen озвучив їх:

– буде затоплена велика кількість міст, зокрема Майнц, Вісбаден, Франкфурт на Майні, Дармштадт, Мангейм, Людвігсхафен, Гайдельберг, Карлсруе та ще зо дві сотні менших містечок і купа сіл з усіма заводами та міжнародними аеропортами;

– доведеться перебудувати всю дорожню та залізничну мережу, переселити понад 20 мільйонів потенційних набувачів електричних вигод. Але, питається, куди? – Адже країна індустріальна і щільно заселена!

– робочі місця з’являться максимум для однієї тисячі висококваліфікованого технічного персоналу, а як і де знайдуться робочі місця для отієї армії примусово виселених і некомпетентних у амперах та вольтах переселенців?

– дешева електроенергія пролетить повз суперзаощадливих споживачів, як фанера над столицею сусідньої держави, бо окремих електромереж ніхто будувати не збирається;

– переправа з’явиться лише одна, а скільки доведеться демонтувати наявних і збудувати нових мостів у складних геологічних та гідрологічних умовах?

– кому буде потрібна така рекреація на великій і широкій водоймі, коли всі можливі береги давно освоєні, приватизовані і непідступні? А ще замулюватиметься дно, а вода на великих мілководдях відповідатиме суті відомої німецької приказки: Stehend Wasser stinkt, тобто «стояча вода смердить»;

– протипаводкова функція в рази перебільшена і притягнута за хвіст та свинячі вуха, бо усі збитки високі води наносять у верхів’ях Рейну, тоді як абсолютно рівнинна Голландія нижче за течією ще ніколи від паводків не страждала, натомість терористична загроза цілісності греблі не даватиме спокійно спати  з причин можливого виникнення рукотворного цунамі;

– шанована енергетична фірма не настільки бідна, щоби жебрати гроші на будівництво з федерального бюджету, а ті 150 євромільйонів на розробку ТЕО є лише маленькою компенсацією держави в разі невдачі чи форс-мажорних обставин, тобто страховий бонус і приманка для фірми;

– що дозволено сусіднім Австрії та Швейцарії з їхніми набридливими Альпами та ущелинами, то не дозволено більш рівнинній і густо заселеній Німеччині; до того ж у цих гірських республіках починають чухатися від того, що там уже наробили з оцими греблями, палко не радять наслідувати чужі помилки та рекомендують уважно приглядатись до нової світової тенденції, що набирає сили, і широкої кампанії під гучним девізом «Греблі – геть!».

– і взагалі, Рейн із його містами, замками, фортецями, архітектурними та культурними пам’ятками, скелею Лорелеї, виноградниками та логістичним Рислінгом – історична німецька ріка, оспівана в національному епосі, зокрема у відомій патріотичній пісні «Wacht am Rhein» (Вахта на Рейні), що об’єднала усі мікроскопічні німецькі князівства у величний Другий Райх.

– Агов! – сказали й небайдужі зелені колеги з Франції. Французька громадськість висловила велику занепокоєність з приводу цих намірів, оскільки в разі будівництва буде затоплена вся долина Рейну й на лівому, французькому, березі – разом із Страсбургом, де засідає міжнародний суд з прав людини. А права людини завжди повинні бути, за вашими ж словами, über alles. Офіційний Париж, заклопотаний передвиборними баталіями, поки що відмовився озвучувати свою позицію.

Herr Johann Sirottman – генеральний директор Gemeinsame Partnerschaft «Deutsch Wasserkraft» – із властивою йому ввічливістю проінформував, що плідні контакти з громадськістю стануть можливими лише після закінчення будівництва греблі, коли потім настане час і можливості для серйозного обговорення екологічних проблем і пошуку шляхів їхнього вирішення. Пізніше під тиском електорату він змінив свою позицію і запевнив, що будівництво комплексу буде можливим лише після проведення відповідних наукових досліджень і отримання експертних висновків від авторитетних установ. Для попередження конфлікту інтересів будуть запрошені незалежні іноземні, у першу чергу українські спеціалісти з Buchenland (Буковини), які краще від місцевих німецьких розуміються у таких рейнських справах.

На що ощадливі громадські експерти з науковими ступенями відповіли: нема сенсу витрачати 150 млн євро на будь-які наукові дослідження, якщо вже є негативні і наочні результати функціонування наявних ГЕС на Верхньому Дунаї. Помилки не треба тиражувати! Anderer Fehler sind gute Lehrer, або ж помилки інших – гарні вчителя. Нерозумно науково доводити, наприклад, що сила гравітації із прискоренням 9,8 м/сек2 на лівому березі Рейну відрізняється від такої на правому, і що вода потече вниз по руслу, а не навпаки, навіть за керівними директивами і бажанням фрау Канцлерки. Ці гроші можна і варто з більшим ефектом спрямувати до тієї ж бідолашної України на вирішення її екологічних проблем, але під копіткий контроль німецьких чиновників, рівень «відкатів» яким незрівнянно менший!

Німецька громадськість, зокрема й екологічно підкована, наполегливо домагається від влади в цьому та в усіх інших питаннях дотримання цивілізаційних норм співіснування, несамовито вигукуючи фразу найвідомішого німецького канцлера Бісмарка: «Усі ми — народ, і уряд – також».

Свою особисту думку висловив і колишній міністр закордонних справ Німеччини (1998 – 2005) від партії зелених Йошка Фішер. На зустрічі він поскаржився на властиве німецьким чиновникам нехлюйство та безвідповідальність, і на наслідок цього – небачене досі бюрократичне свавілля, яке проявилося в тому, що федеральний уряд Німеччини прийняв загальнонімецьку програму розвитку енергетики без його особистої участі і взагалі без повідомлення Міністерства екології. У повному розпачі він процитував нещасливого країною Бісмарка: «З поганими законами і хорошими чиновниками цілком можна правити державою. Але якщо чиновники погані, не допоможуть і найкращі закони».

Тоді «Deutsch Wasserkraft» запустило у світ яскравий комікс-буклет, де кольоровими малюнками намагається втовкмачити у голови несвідомим енергетичну істину. Та як сказав невідомий депутат рейхстагу ще 1877 року, Es wird niemals so viel gelogen wie vor der Wahl, während des Krieges und nach der Jagd – Ніколи стільки не брешуть, як під час війни, після полювання і до виборів. А в даному випадку – ще й так яскраво та енергетично.

Злі язики стверджують, що кваліфікувати дії Бундесуряду, земельного уряду та керівників «Deutsch Wasserkraft» можна як підготовку до злочину із відповідною статтею Федерального закону Німеччини. До слова, він дуже нагадує частину другу ст. 252 Кримінального Кодексу України «Умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об’єктів природно-заповідного фонду – Умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об’єктів природно-заповідного фонду, вчинені шляхом підпалу або іншим загальнонебезпечним способом, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки».

А вже зовсім цинічно, неполіткоректно й абсолютно непатріотично злостивці та жовта преса натякають на корупційні дії. Мовляв, навіть якщо експерти з провідних профільних інститутів та університетів Гайдельберга, Берліна, Дрездена, Гьоттінгена та Чернівців дадуть негативні висновки, що є цілком прогнозованим, то отримають лише пару кісток від отієї жирної гуски, а решту, за споконвічною німецькою традицією, чиновники роздерибанять і розпихають по офшорах.

Gott! halten Sie Deutschland!  Боже, збережи Німеччину від таких енергетиків і їх прісних!Віталій КОРЖИК , еколог, кандидат географічних наук.

P.S. Казка бреше й натякає – добрих молодців навчає.

Запис Чи бути ГЕС на Рейні? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Проблематика конференції:
Розвиток творчої активності учнів у галузі інформаційних технологій;
Формування екологічної культури особистості засобами телекомунікацій;
Виховання духовної культури та патріотичних почуттів громадянина України.

Телекомунікаційний дослідницький проект «Я – Земля» був започаткований ресурсно-методичним центром «Сучасна школа» ще у 2000 році і координувався співробітниками лабораторії екологічного виховання Інституту проблем виховання АПН України.
Школи-учасники цього проекту і зараз продовжують самостійно працювати у цьому проекті, визначивши екологічні проблеми свого регіону. Однією з засновників конференції “Я -Земля” є Ольга Георгіївна Усик, вчитель математики і інформатики Вашківецької школи.
Я – Земля!
Я існую дуже давно. Найрозумніше з творінь – Людина – не виправдовує моїх сподівань. Далеко не завжди її вчинки розумні. Вона знищує те, без чого не може існувати – єдину можливу основу життя – планету Земля і називає це «екологічною кризою». Смертельні хвороби нестерпним болем розривають мене:
· Забруднення техногенними речовинами
· Радіоактивне забруднення
· Скорочення лісів
· Опустинювання земель
· Кислотні опади та смоги
· Парниковий ефект
· Порушення озонового екрану
· Порушення екологічний функцій океану
· Зменшення біологічної різноманітності.
Через нерозумне господарювання страждає й людство, відчуваючи нестачу сировинних і енергетичних ресурсів. Поширюються захворювання людей. Навколо мене кружляють у Космосі штучні супутники. Мене обплутали тенетами газо- і нафтопроводів, електричних і телефонних мереж…
Я – Земля – звертаюсь до всіх, хто мене чує!
Юний друже, допоможи мені!
Врятуй і себе!

Директор Вашківецької ЗОШ Н.К.Бучацька відкриває конференцію.
Чернівецька область, особливо її Карпатський регіон, здавна славиться багатствами свого рослинного та тваринного світу. Значні лісові масиви, сотні малих річок, озер і ставків, чималі площі луків і полонин створюють належні умови для збереження біологічного різноманіття.
Однак на сьогодні незадовільним є стан вирішення питань збирання, транспортування, утилізації та знешкодження побутових відходів, визначення території для складування, зберігання та розміщення відходів. Особливе занепокоєння викликає те, що часто утворюються несанкціоновані звалища побутових відходів. Це може призвести до виникнення надзвичайних епідемічних ситуацій.
У ці дні всі ми згадуємо жертви катастрофи на Чорнобильській атомній станції, найбільшої техногенно-екологічної катастрофи сучасності, що сталася 31 рік тому.
Загадили ліси і землю занедбали.
Поставили АЕС в верхів’ї трьох річок.
То хто ж ви є, злочинці, канібали?!
Ударив чорний дзвін. І досить балачок.
В яких лісах іще ви забарложені?
Що яничари ще занапастять?
І мертві, і живі, і ненароджені
Нікого з вас довіку не простять!
© Ліна Костенко

Учні обговорювали питання і ролі лісів у підтримці водного балансу в умовах Українських Карпат. Протягом останніх п’яти років по всій Україні розгорнулося масове будівництво нових та відновлення старих міні-гідроелектростанцій. Це викликало опір екологів, туристів та місцевого населення, які розгорнули широку громадську кампанію проти будівництва. На Дністрі планують збудувати каскад із шести гідроелектростанцій. Суто адміністративно проект зачепить три області: Івано-Франківську (1 ГЕС), Тернопільську (4 ГЕС) та Чернівецьку (1 ГЕС).
Взагалі, в цивілізованих країнах “бум” малих ГЕС вже минув. Декілька років тому Європейська асоціація малої гідроенергетики ESHA робила комплексне дослідження у всіх країнах ЄС. Мовою оригіналу: “However, according to theeuropean-small-hydropower-association (esha) the current situation of small hydropower development in many EU-27 member states can be described as survival rather than development” (“Згідно з європейською асоціацією малої гідроенергетики поточну ситуацію з малою гідроенергетикою в багатьох країнах ЄС-27 можна описати як виживання, аніж як розвиток”).
А щодо альтернативи, то не треба вигадувати велосипед. У всьому світі енергозбереження є пріоритетом.

Усвідомлюючи складність і масштабність проблем у сфері охорони довкілля, учасники конференції зазначили: активна позиція громадян часто стає визначальною для розв’язання екологічних проблем і є одним із важливих чинників дієвості громадянського суспільства. Ефективне розв’язання проблем охорони навколишнього середовища передбачає також розуміння кожним громадянином своєї відповідальності, причетності до збереження довкілля. Екологічна політика в державі не може обмежуватися лише роботою профільного міністерства – вона включає також об’єднання зусиль громадян, усього суспільства щодо збереження природних ресурсів задля майбутніх поколінь і подальшого розвитку нашої держави.
Учасники конференції були нагороджені дипломами і цінними подарунками.

Наступну конференцію учасники вирішили провести на березі річок Прут – Черемош: прибрати береги річок.

А на завершення конференції вашківецькі учні запросили гостей відвідати Музей “Маланка – Вашківецька Переберія”. Екскурсію музеєм провела Оксана Юріївна Єленюк, вчитель початкових класів Вашківецької школи.

Дякуємо організаторам і учасникам конференції за цікаву дискусію, обмін ідеями та думками, збагачення досвідом.
До наступної конференції у Чернівцях!

Більш детальний фотозвіт конференції за посиланням – ХI ВІДКРИТА НАВЧАЛЬНО-ПРАКТИЧНА КОНФЕРЕНЦІЯ «Я – ЗЕМЛЯ»

Тетяна Спориніна, 27.04.2017
Чернівці-Вашківці,
фото автора, Іллі Сутаєва та Ростислава Гиршвельда

Запис ХІ відкрита навчально-практична конференція «Я – Земля» у Вашківецькій школі спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Участь у заході взяли керівники обласних громадських екологічних організацій, управління лісомисливського господарства та новопризначений начальник управління державного агентства рибного господарства у Чернівецькій області Вікторія Устименко. Висловилися з даного питання всі охочі й дійшли висновку, що проблема потребує додаткового вивчення та обговорення за «круглим столом» на тему «Будівництво каскаду ГЕС на Дністрі: енергетична незалежність чи знищення довкілля?». У ній візьмуть участь представники громад, чия територія має бути затоплена, науковці, екологічна громадськість, незалежні енергоексперти та, зрозуміло, представники «Укргідроенерго».

Як відомо, дві обласні ради – Івано-Франківська й Тернопільська – вже висловилися проти побудови каскаду ГЕС на Дністрі, а отже й проти затоплення частини української природної родзинки – Дністровського каньйону. Натомість від Чернівецької облради Київ реакції ще не отримав. Та, як видається автору цих рядків, влада – і представницька, і виконавча –  хоче розділити відповідальність за рішення із громадськістю.

До слова, цими днями у Києві відбувся подібний «круглий стіл» у  Комітеті Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.  На ньому побував заступник начальника управління екології та природних ресурсів Михайло АВРАМ. Він розповів про київський «круглий стіл» присутнім і наголосив, що думка Міненекології не була врахована під час розробки Всеукраїнської програми розвитку енергетики до 2026 року. Тож нардепи зобов’язалися доопрацювати цю програму з урахуванням зауважень Мінекології. А саме в цій програмі йдеться про будівництво каскаду ГЕС на Дністрі.

Натомість у виступі голови громадської ради при управлінні екології та природних ресурсів Віталія Коржика критикувалася позиція українського уряду стосовно екологічної політики.  Зокрема, прозвучала думка про те, що недарма нині навіть світова екологічна громадськість виступає проти сплюндрування Дністра ГЕСами. На Заході давно зрозуміли, на який негатив для країни та її населення обертається панування прибутку над інтересами довкілля. Саме тому в розвинених країнах, наголосив кандидат географічних наук, головним в уряді є міністерство екології і саме за ним – остаточне слово в будь-якому спірному питанні. В Україні ж, за словами п. Коржика, Мінекології та природних ресурсів є упослідженим, чия думка, як правило, не береться до уваги. «Уся проблема в тому, що у нас Мінекології – це державний орган, до якого ніхто не прислухається, і з яким ніхто не рахується», – підкреслив еколог із багаторічним досвідом. І з  цим важко не погодитися.

Ярослав КИРПУШКО, який нині очолює найстарішу громадську екологічну організацію «Зелений світ Буковини», наголосив на тому, що будівництво ГЕС на Дністрі – це бажання приватної організації освоїти шалено великі державні кошти. А що при цьому відбувається, навіть говорити не доводиться, бо й так усім відомо. Зважаючи ж на ціну питання, ймовірні підкупи високих чиновників в уряді, від яких залежить рішення.

Другим питанням Координаційної ради йшлося про створення штабу громадських інспекторів при держекоінспекції та відповідих підрозділів у районах області.

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»   

Запис Тільки наміри приватної фірми коштують уже 155 млн гривень спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Каскад нових ГЕС на Дністрі посилить повеневу загрозу й затопить Прикарпаття

«Будівництво каскаду нових ГЕС на Дністрі посилить повеневу загрозу на значних територіях вище за течією річки й загалом може призвести до затоплення Прикарпаття», – стверджує спеціаліст із безпеки гідротехнічного та гідроенергетичного будівництва, доктор технічних наук Дмитро СТЕФАНИШИН у розмові з екологом міжнародної благодійної організації «Екологія-Право-Людина» Петром ТЄСТОВИМ. 

 Не києм, то палицею: від «енергонезалежності» до «захисту від паводків» 

Після нищівної критики з боку громадськості, туристів, науковців і прийнятих Івано-Франківською й Тернопільською облрадами мораторіїв на будівництво ГЕС на Дністрі «Укргідроенерго» змінило тактику. Якщо раніше енергетики наполягали на будівництві ГЕС для «здобуття енергонезалежності України», тепер головною метою будівництва називають «захист від паводків» і «забезпечення населення водними ресурсами». Саме для захисту від паводків запроектоване створення протипаводкових ємностей на водосховищах каскаду загальним об’ємом 147 млн кубометрів. А гідротурбіни на греблях встановлюватимуть, мовляв, аби «зробити проект реалістичним, залучивши  інвестиції». На цьому, зокрема, наголошувалося у листі ПАТ «Укргідроенерго» на адресу Тернопільської та Івано-Франківської облрад.

«М’який, середземноморський клімат на Дністрі – унікальний»

Розбираємося в ситуації із фахівцем із безпеки гідротехнічного та гідроенергетичного будівництва, доктором техн. наук, професором кафедри гідротехнічного будівництва Національного університету водного господарства та природокористування Дмитром Стефанишиним:

– Повені на Дністрі є характерним елементом гідрологічного режиму річки. Це догма. Жити біля Дністра – це як жити на схилах вулкану: мальовничі краєвиди, родючі землі… поки вода не прийде і все не забере, – каже науковець. – Катастрофічні повені повторюються кожні 10-15 років. Звичайно, вони несуть ризик для населення. Але цей ризик для місцевих давним-давно став добровільним і зрозумілим. Бо повінь приносить намул, який і робить ці землі родючими. Додайте місцевий клімат – м’який, середземноморський. Такого сполучення «родючі ґрунти – вода – м’який клімат» в Україні більше немає ніде. Звідси й легендарні заліщицькі помідори, якими смакує ціла Галичина і не тільки.

«Протипаводкових заходів потребують притоки Дністра…»

– Пане Дмитре, звідки ж ці паводки беруться?

Басейн Дністра – один із найбільш паводконебезпечних регіонів Європи та світу. Саме захист населення від паводків – одна з функцій побудованого в радянські часи Дністровського гідровузла. Паводки на Дністрі формуються переважно у верховій частині басейну влітку та восени за рахунок дощового стоку в Карпатах. На цій ділянці Дністра його притоки впадають у ріку своєрідними скупченнями (так званими «вузлами»). Особливо виразно це проявляється при злитті Бистриці Підбужської, Тисмениці й Верещиці (один «вузол») та Щирки, Зубри й Колодниці (другий «вузол»). Менше згущені сходження з Дністром Болозівки і Стрв’яжу й таких потужних рік, як Стрий, Свіча, Бережниця і Луг – на виході з території Львівської області. Подібні «вузли» є й далі за течією Дністра (Лімниця, Луква, Гнила Липа). Цю специфіку слід обов’язково враховувати при прогнозуванні паводкових розливів у долині Дністра.

– Тобто протипаводкові заходи потрібні в першу чергу в цих «вузлах»?

– Якщо й проводити ці протипаводкові заходи, то на притоках Дністра, особливо на тих, чий стік формується в Карпатах.

Чому «Укргідроенерго» лукавить?..

– Якщо греблі в каньйоні таки побудують, як вплине це на паводки?

– Варто розглядати вплив цих гребель на повеневу ситуацію не взагалі, а на конкретні ділянки. Почнімо з територій у межах каньйону. При створенні водосховищ рівні постійного затоплення прирічкових територій, де розташовуються населені пункти, будуть вище рівнів при паводках, в тому числі і катастрофічних. Адже більшість поселень у Дністровському каньйоні розміщуються на пологих берегах численних меандр – плавних дугоподібних вигинів русла. При природних паводках затоплення «ризикових» територій було ймовірним і короткочасним, а заповнення водосховищ просто ліквідує ці території.

Якщо простіше, сумнівно, що жителі населених пунктів у каньйоні отримають захист від повеней. Швидше навпаки: при паводках більшість поселень зазнаватимуть додаткової шкоди. В тому числі й через заявлені у проекті – як ще одне чи то «благо», чи то «поступка» гідроенергетиків – протиповеневі ємності, через які відбуватиметься додатковий підйом рівнів води у водосховищах каскаду. Частину поселень у каньйоні взагалі доведеться ліквідовувати й переносити, як це колись уже робилося при наповненні Дністровського водосховища. Виходить, що ми захистимо людей, виселивши їх з територій, де вони живуть віками? Болить голова – давайте її відрубаємо?

А тепер подивимося, який буде вплив на території нижче каньйону…

– Трохи нижче від останньої планованої греблі каскаду починається Новодністровське водосховище. Я сплавлявся тут кілька разів, пам’ятаю, як поступово зникає течія…

– Тут іще цікавіше. За ідеєю, нові водосховища мають захищати території вниз за течією ріки. Які ж саме території? Виходить, що йдеться про береги Дністровського водосховища. І це надзвичайно оригінально! Будуємо нові водосховища, щоби захищати від повеней береги вже наявного, що побудовано раніше – в тому числі і для захисту населення від повеней! Цікаво, де зупиняться «захисники» в такій стратегії?

Дністровське водосховище – велике. Загальна протиповенева ємність шести нових водосховищ у каньйоні складатиме менше третини протиповеневої і лише близько 8% корисної ємності Дністровського водосховища (корисний об’єм – 2 млрд м³, протипаводковий – 600 млн м³). І це водосховище, як передбачалося проектом, мало би гарантувати належний захист територій вниз по Дністру. Але, як показує практика, воно аж ніяк не забезпечує належний захист від паводків. Усі ми пам’ятаємо, як «плавали» 2008 року Могилів-Подільський, Ямпіль і населені пункти Буковини нижче за течією. Чому ж немає гарантованого енергетиками захисту? Чи справді визначена в проекті загальна протиповенева ємність нових водосховищ каскаду дозволить суттєво посилити протиповеневий захист територій, які Дністровське водосховище вже нібито має захищати? І тут закрадаються ще більші сумніви в щирості «Укргідроенерго».

Незрозумілі обмеження у підйомі рівня води у водосховищі – серед причин катастрофічної повені 2008 

– Свого часу ЗМІ писали, що причиною масштабного затоплення 2008 року було те, що Дністровське водосховище акумулювало паводок, аж доки не почало підтоплювати дачі когось з начальства. І тоді пішов наказ спустити воду, щоб «огірочки не постраждали»...

– Істину, як шило в мішку, не сховаєш. Але є й певні системні недоліки в проекті Дністровського гідровузла. Досить часто навіть недосконала, розроблена без урахування щорічних, сезонних, передпаводкових прогнозів, схема акумуляції паводків на гідровузлі порушується. І якщо не на користь гідроенергетики, то на користь інших зацікавлених водокористувачів на Дністровському водосховищі. Зазвичай рівень води у Дністровському водосховищі підтримується на позначці, що не перевищує 121,0 м – так званому «нормальному підпірному рівні» (НПР).

У випадку паводку витрати води менше за 2600 м³/с можуть скидатися через Дністровський гідровузол без ризику затоплення територій нижче за течією. На вищу припливну витрату проектом Дністровської ГЕС був запланований підйом рівня води у водосховищі до позначки 125,0 м, так званого «форсованого підпірного рівня» (ФПР).

З деяких міркувань «Укргідроенерго» – про які можна лише здогадуватися – форсування рівня води у Дністровському водосховищі обмежене і підйом до відмітки 125,0 м чинними правилами його експлуатації не допускається. Саме ці обмеження стали однією з причин катастрофічної повені 2008 року.

Звісно, ємність додаткових водосховищ каскаду дозволить дещо покращити ситуацію при паводках, припливні витрати яких перевищують 2600 м³/с. Однак реально «захищатимуться»  лише готелі та інші «рекреаційні» об’єкти, побудовані останніми роками на берегах Дністровського водосховища. І це факт.

Щодо територій нижче Новодністровська, то їхній захист від повеней і надалі залежатиме від скидів води з Дністровського водосховища. Якщо й далі діятиме нинішнє обмеження на підйом води у водосховищі до позначки 125 метрів, то Могилеву-Подільському, Ямполю й далі загрожуватимуть затоплення і підтоплення.

Питання впливу водосховищ на збереження води теж варте уваги, особливо коли в «Укргідроенерго» говорять про водний дефіцит у маловодні роки. Водосховища не лише зберігають воду, вони її ще й «споживають» – через випаровування (взимку – через крижаний покрив) і фільтрацію води. Будь-яке водосховище чи став – перший на обліку споживач води у маловодний період. У маловодні роки водосховища, розташовані уверх за течією, можуть посилювати водний дефіцит на річці униз за течією. Стік навіть великих річок, як Дніпро і Дністер, у маловодні роки може катастрофічно зменшуватися. В тому числі і через численні ставки і водосховища, побудовані на них та їхніх притоках. Ми це добре бачимо в останні два роки.

Молдова занепокоєна проектом будівництва ГКС на Дністрі

 – До речі, Міністерство екології Молдови вже висловило своє занепокоєння цим проектом будівництва і звернулося до нашого Уряду з вимогою врахувати їхні інтереси. Бо Дністер – це головне джерело прісної води для молдован. Їхній міністр екології у себе у Facebook так і написав: «Ми вже відчули на собі вплив Новодністровської ГЕС, яка 2008-го та 2010-го не захистила від повеней, а в 2015 та 2016 призвела до посух». Він наголосив ще й на тому, що будуть вивчені всі двосторонні та міжнародні угоди з цього питання, частиною яких є Молдова й Україна, а також Угоди про асоціацію «Молдова-ЄС» та «Україна-ЄС».

«Будівництво каскаду ГЕС у каньйоні – додаткові повеневі ризики»

– Та повернімось до верхнього Дністра. Що буде з селами й містами вище каньйону? Я не є фахівцем з гідротехнічного будівництва, але гадаю, вище греблі рівень води завжди зростає – і навряд чи це сприятиме захисту від паводків.

– Безперечно, будівництво каскаду ГЕС у Дністровському каньйоні аж ніяк не сприятиме захисту від повеней населених пунктів, розташованих уверх за течією. Це настільки очевидно, що «Укргідроенерго», «Укргідропроект» і всі разом міністри не зможуть заперечити. Бо води Дністра течуть униз, а не вгору. Однак «Укргідроенерго», видно, не полишає надії довести протилежне…

На нашу думку, будівництво каскаду ГЕС у Дністровському каньйоні, навпаки, несе для територій вище за течією Дністра, починаючи від сіл Довге і Маріямпіль, додаткові повеневі ризики. Бо вище від каньйону Дністер протікає в широкій, озероподібній долині, ширина якої сягає 13-15 км, де при повені водночас може збиратися, мабуть, найбільша в басейні Дністра маса води. Тут розміщуються пригирлові ділянки й кількох його приток (Бистриці, Лукви, Лімниці, Сівки, Свіржа, Гнилої Липи тощо), прирічкові території яких при паводках зазнають найбільших збитків.

– Тобто каньйон тут виступає як якась «затичка», яка збирає паводок вище від себе?

– Так – як природна перешкода проходженню паводку. Щоби в цьому впевнитися, достатньо проаналізувати цифри максимальних витрат води на водопостах, розташованих на Дністрі, – «Галич» та «Заліщики». Аналіз показує, що максимальні витрати на водопосту «Галич» (перед каньйоном) складають майже 80% від витрат на розташованому нижче за течією водопосту «Заліщики» (у каньйоні). З урахуванням максимальних витрат Бистриці це сягає 90%. При цьому від 1970 по 1998 рр. при паводках сумарна максимальна витрата Дністра (біля Галича) разом з Бистрицею перевищувала максимальну витрату Дністра біля Заліщиків у 9 разів (у 50% випадків). Це означає, що повінь на Дністрі не лише формується на вході до каньйону, вона затримується перед ним. Тож існує небезпека, що каскад ГЕС в каньйоні посприяє ще й додатковому штучному стримуванню паводкових вод у долині Дністра вище за течією. Бо будь-які греблі – це перешкоди природному проходженню паводку. Відповідно збільшиться повеневий ризик для великої кількості населених пунктів, розташованих у долині Дністра та на його притоках від с. Довге до Галича і вище за течією, включаючи й Івано-Франківськ і Бурштин.

З роками небезпека лише посилюватиметься. Чому? Тому що перед каньйоном почнуть активніше відкладатися наноси. Наведемо ситуацію на водосховищі Роксбург у Новій Зеландії, де відкладення наносів у верхів’ях водосховища спричинило прогресуюче підняття підпору води. За 35 років максимальний рівень води тут піднявся над проектним на 3,5 м. Відтак повені почали спостерігатися на територіях, які раніше ніколи не затоплювалися і не підтоплювалися.

– Висновок очевидний…

– Так. Єдиним реальним виправданням будівництва ГЕС в Дністровському каньйоні могло би бути покращення захисту населення від паводків у басейні Дністра. Однак з багатьох причин будівництво ГЕС в каньйоні не може цього забезпечити. Ба більше, це будівництво ще й посилить повеневу загрозу. А це вже злочин!

 kurs.if.ua

Петро Тєстов, еколог
Обійняв посаду еколога в ЕПЛ («Екологія. Право. Людина») у вересні 2014 року. Спеціалізується на питаннях охорони природно-заповідного фонду, водних об’єктів від забруднення, надмірного використання та порушення гідрологічного й гідрогеологічного режиму, знищення флори та фауни. Переймається розвитком волонтерського руху, екологічної просвіти, охорони лісів, збереження зелених зон міст. Надає консультації з питань охорони довкілля, впливу антропогенних чинників на довкілля, наукову допомогу юрисконсультам у судових справах ЕПЛ. Виступає зі статтями в журналі «Екологія. Право. Людина», бере участь у написанні посібників та інших видань ЕПЛ.

Запис БОРОТИСЯ З ПОВЕНЯМИ… ЗАТОПЛЕННЯМ? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Протести екологів владу не турбують. Як і те, що створення водосховищ призведе до затоплення чималих територій, серед яких заповідні території Національного природного парку (НПП) «Дністровський каньйон», частина НПП «Хотинський» та частина Галицького НПП…

«Версії» неодноразово зверталися до цієї теми. Нинішнього року це вже третя публікація газети на захист Дністра.

Войовничо небайдужу позицію зайняли наші колеги з областей, де планують найбільші затоплення   

Проти каскаду ГЕС висловилися вчені,опитані виданням zbruc.eu:

*– Потужність ГЕС прогнозують на рівні 390 мегават. Якщо порівнювати з атомними електростанціями, майже таку ж потужність має найменший блок Рівненської АЕС, там 400 мегават. Але різниця в тому, що АЕС працює цілодобово і стабільно. А ГЕС за відсутності води чи недостатньої її кількості в період посухи може виробляти енергії вдесятеро менше. Тож 390 мегават ніколи не буде, хіба що в години пік (зранку та ввечері). І хіба що у випадку повені така потужність можлива цілодобово,– доцент кафедри енергоменеджменту Тернопільського національного технічного університету Мирослав Зінь.

* – Тернопілля використовує в рік 1,3 млрд кВт/год. Генеруючих можливостей у нас немає. Навіть при зведенні ГЕС частка власної електроенергії буде незначною. До того ж прогнозована потужність електростанцій не означає реальну, вона буде значно меншою. Натомість ми маємо інші альтернативні джерела, які менше шкодитимуть довкіллю, – директор Навчально-наукового інституту інформаційних систем Григорій Химич.

*– 61% нашої області розорано. Ми говоримо про програми туристичні, рекреаційні, але ж ніхто не поїде дивитися на орні землі. На Тернопіллі залишається 4 невеличких мікрорайони, важливі для туризму: Кременецькі гори, Товтрів кряж, Бережанське горбогір’я і Дністровська долина (Дністровський каньйон). Останній входить у десятку найцінніших пам’яток України. Тут умови ближчі до субтропічного клімату: температура погожого дня на 6 градусів вища, ніж за межами долини. Долина насичена відповідною рослинністю і тваринним світом: налічується понад 1000 видів вищих судинних рослин, понад 200 реліктових. І ландшафти теж унікальні. Якщо порушити систему, це все зникне, –доктор географічних наук, професор Тернопільського національного педагогічного університету Любомир Царик.

*– Коли будуємо величезне водосховище, ця екосистема розвивається, дозріває, вимирає і на її місці народжується щось нове. Коли ми маємо водосховище об’ємом від 40 до 100 км³, воно формується від 25 до 50 років. Протягом цього часу воно гнитиме: спостерігатимемо цвітіння води. До того ж, є контраст між стоком і скидом води: якщо сток становить 0,3–0,5 метра на секунду, а скид – до 16 метрів на секунду, то яка екосистема таке витримає? Та й якість води буде поганою, у водосховищі триватиме накопичення шкідливих речовин: важких металів, нафтопродуктів, продуктів цвітіння. До прикладу, у Київському водосховищі кілька років тому загинула уся риба, там постійно «цвіте» вода. Схоже чекає на потенційне водосховище на Дністрі. Будь-які великі водосховища – це деґрадація і втрати. Вода в них не може мати навіть поливного чи побутово-господарського значення, не кажучи про питну властивість, – професор Тернопільського педуніверситету Василь Грубінко.

Розрахунки забудовників жодним чином не враховують, наскільки останніми роками обміліли ріки в Україні загалом, і Дністер зокрема: у криницях масово опустилися рівні води. Й нове втручання у природну екосистему тільки погіршить ситуацію.

Заманливо в описі проекту звучить, що створення ГЕС поліпшить соціально-економічні умови проживання населення, зокрема через створення туристично-рекреаційних зон. Але ж ми вже маємо сумний досвід Новодністровськоі ГЕС, який чітко показав, що саме туристичні зони і будуть знищені.

Що буде затоплено у випадку будівництва ГЕС на Дністрі

П’ять із семи запланованих міні-гідроелектростанцій на Дністрі перебуватимуть (у разі їх побудови) в межах Національного природного парку «Дністровський каньйон», який у 2008 році віднесено до переліку Семи чудес України! А дві інші залишають без води кілька сіл, заганяючи Дністер у трубу й залишаючи 17 км сухого русла.

Сумні перспективи у разі будівництва ГЕС на Дністрі змоделював начальник наукового відділу НПП «Дністровський каньйон» Олександр Вікірчак, скрупульозно вивчивши перед­проектну докуменцію майбутнього забудовника.

ГЕС Брідок-Синьків: підтоплення городів або й будинків у Синькові та Зозулинцях, повністю порушується режим Городоцько-Добровлянського й частково – Касперівсько-Городоцького іхтіологічних заказників. У зону затоплення потрапляють частини ботанічних заказників: Стінка Городок-Костільники та Деренівська стінка (ботанічні пам’ятки природи на Тернопіллі), Синьківська кострицева степова ділянка, Урочище Криве.

ГЕС Литячі: підтоплення городів або й будинків у Хмелевій на Прикарпатті. З Тернопільської сторонни Дністер і прибережна смуга в межах НПП «Дністровський каньйон».

ГЕС Вістря:  підтоплення городів або й будинків у селах Вістря та Смерклів, загроза зникнення ботанічного заказника Теребіж біля с. Діброва та Відслонення девону в околицях с. Вістря (геологічна пам’ятка). Через зарегулювання Дністра повністю змінюється його гідрологія, зникають такі червоно­книжні види риб, що люблять течію, як марена, вирезуб, чоп, стерлядь. НПП не виконуватиме природоохоронну функцію.

Устянська ГЕС і ГЕС Монастирок: підтоплення городів або й будинків у Горошовій, Колодрібці, у селах Возилів,Сокирчин, Набережне, Долина.

ГЕС Заліщики (Печорна): підтоплення городів або й будинків у Городниці, Передівані та Івані Золотому. Зникають частини ботанічних заказників.

Що пише Мінприроди:

«…У разі здійснення зазначеного будівництва буде знищено всі прируслові та руслові природні комплекси національного природного парку «Дністровський каньйон», частину природних комплексів національного природного парку «Хотинський» та Галицького національного природного парку, низку об’єктів природно-заповідного фонду інших категорій. Територію вищезазначених національних природних парків передбачається включити до Смарагдової мережі Європи, створення якої на території України передбачено Угодою про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Порушення природного стану цих об’єктів може призвести до зриву виконання зобов’язань України перед ЄС. Наміри України побудувати каскад гідроелектростанцій на українській частині басейну р. Дністер можуть мати й політичні наслідки».

Запис Україна планує загатити Дністер, «умостивши» на ньому сім ГЕС спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Найперше, громадські екологи створили робочу групу з протидії будівництва каскаду ГЕС на Дністрі. Вони мають звернутися також до Чернівецької обласної ради з вимогою про підтримку рішень Тернопільської та Івано-Франківської рад щодо накладання мораторію на будівництво гідроспоруд на Дністрі.

Відсутність очисних споруд на туристично-відпочинкових комплексах у Карпатах. Адже все, що там виробляється внаслідок  життєдіяльності людини, потрапляє без відповідного очищення до річки Верхній Прут, а потім споживається мешканцями населених пунктів і чернівчанами зокрема.

Як і пророкували вчені, пік захворюваності внаслідок Чорнобильської аварії настав 2016 року – через 30 років після події (напівперіод розкладу радіоактивного стронцію). За свідченням голови ГО  «Чорнобильці Буковини» Олега Демченка, щорічно помирає понад 100 членів його організації. А пільги та радіаційні зони свого часу скасував Яценюк за часів свого прем’єрства. Тож вирішено вивчити ситуацію у радіаційно забруднених селах Заставнівського та Путильського районів і провести повторно їхнє дослідження. Щоправда, Кіцманщину тоді не зачепили. Як наголосили, це було зроблено тому, що заражені землі не можна  продавати.

Запис Екологічні бомби Буковини спершу з'явиться на Медіа-Версії.

або Чому енергетична політика уряду веде до екологічної  катастрофи

 У другій половині минулого століття, коли в моді були грандіозні проекти повороту течії річок у протилежний бік, у чиїхось хворих головах народилася ідея будівництва на Дністрі каскаду гідроелектростанцій.  На щастя, тоді їй не судилося бути втіленою у життя. Натомість нині в Україні з’явилися продовжувачі ідей Найкращого друга всіх народів, які мріють закрити річку в трубу, збудувати на ній водосховища –  одне слово, знищити Дністер, а значить, і людей, що живуть на берегах цією річки і живляться її водою.

 Усі проти, але керівництво Дністровської ГЕС пробує домовлятися… 

Найперше, категорично проти запропонованого будівництва Міністерство екології та природних ресурсів України. Причина – відсутність оцінки впливу на довкілля. До того ж, в Україні рік від року зменшується кількість незарегульованих річок, тож ті, що є, треба максимально зберігати й захищати від руйнування й забудови. Та, попри це, не беручи до уваги рішення сесій Тернопільської та Івано-Франківської обласних рад, які  проголосували проти цього будівництва (Чернівецька облрада підготувала рішення про підтримку іванофранківських колег, але питання ще не розглядала), «Укргідроенерго» вже оголосило тендер на  виконання проектних робіт: «Будівництво Верхньодністровського каскаду ГЕС. Техніко-економічне обґрунтування». Оскільки ціна питання надто висока, шукає соратників.

Принаймні сьогодні керівництво Дністровської ГЕС приймає гостей – голів сіл, чиї території  будуть сплюндровані через будівництво аж шести (!) гідроелектростанцій. Журналістів на цю, з дозволу сказати, імпрезу, не запросили. Чому все робиться тишком-нишком, ми вже обговорювали з експертом «Версій» Францом Федоровичем (див. №1-2 «Версій»). Але «шила в мішку» сховати не вдалося і нова «Програма розвитку гідроенергетики» спровокувала всеукраїнську громадську кампанію протесту. Екологи та громадські активісти вимагають накласти мораторій на виконання Програми, зокрема на будівництво Дністровського каскаду ГЕС та Канівської ГАЕС, провести комплексну оцінку економічної доцільності та впливу на довкілля цих будівництв. Більше того, вони закликали міжнародні фінансові установи не фінансувати і не інвестувати у зазначені гроші в Програмі проекти до завершення дискусії в суспільстві. Правильно зорієнтувашись, активісти поставили собі за мету перетворити  всеукраїнську громадянську кампанію протесту на широку громадську ініціативу, яка має контролювати долю «Програми розвитку гідроенергетики» і не допускати будівництва ГАЕС без виконання всіх екологічних вимог.

 Хитрощі та підміна понять очільників гідроенергетики більш ніж насторожує

Буковинці не залишлися осторорнь і долучилися до акції: 7 громадських організацій – «Зелений світ Буковини», Буковинський центр реконструкції і розвитку, «Захист тварин», Бізнес-центр, «Буквиця», «Джем» і Клуб підприємців, а також  Мельнице-Подільська об’єднана територіальна громада звернулися з листом до Міністерства екології та природних ресурсів України і  Міністерства енергетики та вугільної промисловості із вимогою заборонити будівництво каскаду 6-ти ГЕС на Верхньому Дністрі та внести відповідні зміни у «Програму розвитку гідроенергетики до 2026 року» та Енергетичної стратегії України до 2035 року. І вимагали не голослівно, а обґрунтувавши свої вимоги експертними оцінками.

Найперше звернули увагу на те, що Стратегія наголошує не на спорудженні нових, а на збільшенні потужностей чинних об’єктів шляхом реконструкції. На Дністрі вже є дві електростанції – Дністровська ГЕС, збудована ще у 1980-х роках, та Дністровська ГАЕС (гідроакумулююча). Активісти наголошують, що Стратегія віддає перевагу проектам із уже наявним фінансуванням, а будівельники Дністровського каскаду розраховують на мільйонні кредити міжнародних фінансових організацій! Та автори листа сподіваються, що коли іноземні банки дізнаються про суспільний розголос навколо  знищення довкілля і відмивання коштів, то навряд чи дадуть кредит, який  зашкодить їхній міжнародній репутації.

А ще екологи заскочили «Укргідроенерго» на хитрощах та підміні понять: кажуть, що будують каскад ГЕС на Верхньому Дністрі, хоча насправді будуватимуть на Середньому Дністрі, тобто на рівнинній території. А робиться така підміна для того, щоби виникала аналогія з верхньою частиною Дністра у гірській місцевості, де існують проблеми з доступністю енергоресурсів у віддалених районах.

Замість квітучого каньйону, овочево-фруктового раю і туристів – затоплені території

Чим же загрожує будівництво? – Незворотним затопленням земель сільськогосподарського призначення, садиб мешканців, заповідних територій з унікальним кліматом, ландшафтом, заповідною флорою і фауною, де паводки бувають раз на 20, а то й 100 років, наголошується у зверненні. Зараз регіон активно користується туристичним, рекреаційним потенціалом річки: сплави Дністром, розвиток зеленого туризму, екологічне землеробство, відновлення популяцій цінних видів риб тощо. Природні парки приймають десятки тисяч людей. Нині, особливо після анексії Криму, на Дністрі просто шалена кількість туристів. Але ми знаємо, що чекає на нас за умови будівництва каскаду ГЕС. Запрошуємо вас у гості, щоби ви порівняли кількість туристів там, де Дністер тече вільно, і на тій його ділянці, де є Дністровське водосховище. А спорудження ще 6 гребель і затоплення територій знищить усі перелічені можливості, люди втратять свої будинки та городи – єдине джерело виживання мешканців регіону. Будуть знищені унікальні екосистеми, природна спадщина регіону».

Активісти цифрами доводять, що зиск від будівництва 6-ти ГЕС буде незначним. Натомість кліматична особливість регіону може дати значно більше електроенергії, якщо там поставити сонячні батареї.

 Відсутність громадських обговорень Програми взагалі ставить під сумнів чесність намірів ініціаторів і лобістів цього будівництва, – стверджують активісти.

Далі мовою документа:

Каскад ГЕС з низькоефективною технологією, зневоднення і затоплення 5-ти сіл

«Ті 830 млн кВт/год на рік, що їх сподіваються продукувати на каскаді гідроелектростанцій (цифра, до речі, свідчить, що проектанти прогнозують, що станції працюватимуть лише на 24% потужності!), – крапля в морі тієї електроенергії, що її виробляє Україна. А плановані 0,39 ГВт – дрібка, порівняно з наявними, але не використовуваними електрогенеруючими потужностями. Зрештою, цей каскад ГЕС збільшить виробництво електроенергії лише на мізерні 0,5%. Тоді як лише за два останні роки приріст електроенергії у секторі альтернативної електроенергетики, який забезпечили вітрові та сонячні станції, склав понад мільярд кВт/год – на 20% більше від спроможності пропонованих до будівництва каскаду.

Після знайомства з матеріалами, опублікованими ПАТ «Укргідроенерго», експерти зазначають, що даний проект базується на низькофективній технології, тож виникає сумнів його економічна доцільність і здатність принести прибуток, достатній для повернення кредиту. Окрім того, проект має низку техногенних ризиків, найбільшими з яких є підвищена сейсмічність у районі будівництва й нестійкість ґрунтів. До того, є ще й конструктивні та гідрологічні ризики.

Щодо екологічних наслідків, то проект загрожує зневодненням пониззя Дністра, що призведе до катастрофічних наслідків для природи регіону, зокрема для плавневої системи Дністра, яка охороняється Рамсарською конвенцією, а також створить проблеми з питною водою у регіоні. Родючі землі підуть під воду. Красива річка з унікальними краєвидами перетвориться на каскад ставків із практично стоячою водою. Гідроелектростанція ж, яку планують спорудити на іванофранківському відтинку Дністра, має бути дериваційною, тобто 17 кілометрів річки закриють у «трубу». Втім, те, що має з’явитися нижче за течією – у Тернопільській та Чернівецькій областях, – лякає не менше. Біля села Вістря Монастириського району (площа водосховища 357 га), біля села Литячі Заліщицького району (площа водосховища 397 га), біля села Печорна того ж таки району (площа водосховища 261 га), біля села Брідок Заставнівського району Чернівецької області (площа водосховища 487 га), біля села Устя Борщівського району (площа водосховища 357 га) –  а це означає, що всі перелічені населені пункти у процесі будівництва будуть затоплені – людей треба переселяти. Та й загалом великі водосховища – це деґрадація і втрати. Вода в них не може мати навіть поливного чи побутово-господарського значення, не кажучи про питну властивість».

Західняків позбавляють води…

 «Якщо збудують ГЕС-6, під загрозою опиниться ділянка річки в районі села Митків Заставнівського району, звідки подається питна вода у Чернівці. А чимало райцентрів ще не мають очисних споруд. Забруднена вода іде в Дністер. Коли він швидкоплинний,  відбувається аерація цих вод. А коли стоятиме? Без чистої води залишаться близько мільйона людей.  Витрати на водозабір, доведення показників до «технічного» рівня суттєво вплинуть на вартість і якість водопостачання та водовідведення для мешканців. Обмілілі русла не зможуть забезпечити потрібну кількість води для вирощування овочів, що є головним заробітком і способом виживання мешканців придністровських сіл.

Зникнуть і національні природні парки 

Від Галича до Хотина річка тече Дністровським каньйоном, який 2008-го внесено до списку семи природних чудес України і до десятка найцінніших пам’яток України. Ця долина насичена відповідною рослинністю і тваринним світом. Тут умови ближчі до субтропічного клімату: температура погожого дня на 6 градусів вища, ніж назовні, за межами долини. тіт налічується понад 1000 видів вищих судинних рослин і понад 200 так званих реліктових. І ландшафти тут теж унікальні. Якщо порушити систему, все це зникне.

У разі будівництва каскаду ГЕС  будуть знищені всі прируслові та руслові природні комплекси національного природного парку «Дністровський каньйон», частина природних комплексів національного природного парку «Хотинський» та частина Галицького національного природного парку, низка об’єктів природно-заповідного фонду інших категорій. Цей об’єкт цілком знищить екосистему Дністра, що формувалася мільйони років. Непоправної шкоди зазнає іхтіофауна, 70% якої занесено до Червоної книги України та Європейського червоного списку. Дністер втратить своє значення і як меридіальний природний коридор загальнодержавного значення, один з головних комунікаційних елементів національної екологічної мережі та унікальне оселище багатьох видів риб, занесених до Червоної книги України.

Першими зникнуть ендеміки – рідкісні види риб, які водяться тільки в Дністрі. Це вирезуб і стерлядь. Зараз вони живуть і харчуються в районі Дністровського водосховища. Але ікру відкладають у верхів’ях річки. Каскад нових ГЕС перекриє доступ до місць нересту. Отже, популяція цінних риб буде практично знищена. Така ж доля спіткає марен, головнів, підустів, чопів, пічкурів довгоперих…

Негативного впливу зазнає також Хотинський національний природний парк. Зокрема унікальний орнітологічний заказник у Гринячці, де на вікових дубах мешкають сірі чаплі».

Якщо ми люди, ця історія матиме щасливий кінець

Із висновками, якими громадські активісти завершують своє звернення, важко не погодитися: «Очевидно, що зазначені втрати, які на нас чекають, свідчать тільки про виключне  бажання виконавців завдяки будівництву каскаду ГЕС на Верхньому Дністрі освоїти кошти міжнародних організацій, не замислюючись над тим, хто і як має їх повертати». Небайдужі буковинці наголошують на  розділі 2.5. Стратегії, де говориться: «Для подальшого розвитку гідроенергетики потенціал є обмеженим, тож мусить розглядатись з огляду на екологічний вплив та навколишнє середовище (в т.ч. виходячи із міркувань мінімізації обмілінь річок, забезпечення аграрного сектору необхідними іригаційними потужностями тощо).

Як бачимо, будівництво каскаду ГЕС на Верхньому Дністрі не тільки не вирішує проблем, які  покладаються на гідроенергетичний комплекс, а й суперечить цілям Енергетичної стратегії України до 2035 року, викладеним у Дорожній карті: «Ціль 5: екологічно прийнятний рівень впливу енергетики на довкілля. Підціль 5.1. Зниження негативного впливу паливно-енергетичного комплексу на довкілля»

Тож хіба не мають рацію екологи-активісти, які хочуть зберегти від знищення унікальну екосистему, а значні території – від затоплення водночас ? Адже всі ми, тобто ті, хто користується дністровською водою, а це майже мільйон людей, – проти погіршення якості питної води. Найобразливіше, що й зиску особливого з будівництва каскаду ГЕС не буде – хіба що купка людей збагатиться! Саме такі думки виникли після знайомства з документом, до якого мали би дослухатися наші міністри. Коли ж проігнорують, то буковинська громада повинна настояти на своєму, щоби захистити себе, свою землю і своє майбутнє.

 Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»

Запис Сталінські плани втілює в Україні ПАТ «Укргідроенерго»? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

«ДЕНЬ  ДНІСТРА» – це ЕКО-фестиваль біля витоку  річки  Дністер із різноманітною культурною, спортивною, туристичною та розважальною програмою, що поєднує українські і бойківські традиції та сучасні тенденції.

Фестиваль запрошує провести вихідні на мальовничих бескидах села Вовче, біля самого Дністра, серед запашної зелені та у колі друзів. Пожити в наметовому містечку на вовченській землі, що вже п’ятсот років приховує таємниці однієї з найдревніших бойківських культур. На учасників чекають день музично-пісенного свята, поєднаного з таємницями історії, спорту, в колі чотирьох стихій природи. Серед заходів фестивалю – похід по гриби, перегляд кінофільмів під відкритим небом, виступи бойківських колективів, дністровська ватра, похід до витоку р. Дністер і освячення джерела, велопробіг «Турка – Розлуч – витік річки Дністер – Вовче-Турка, змагання позашляховиків та квадроциклів «ДНІСТЕР ТРОФІ», богослужіння у церквах, виставки промислових товарів, сільськогосподарської продукції, творів образотворчого, декоративно-ужиткового мистецтва Бойківщини. Представлення павільйонів кухарського мистецтва «Бойківська кухня», святковий парад-хода бойківської ноші учасників фестивалю, покладання квітів воїнам УПА, футбольний дитячий турнір «Кубок Дністра 2016», матч між командами ветеранів ФК «КАРПАТИ» Львів – ФК «ДНІСТЕР» Вовче, концерти – за участі переможців обласних та Всеукраїнських фестивалів, творчих колективів Турківського району Львівської області, артистів України, танці, феєрверк,

Фестиваль «День Дністра» відбувається під егідою Турківської районної громадської організації «Агенція регіонального розвитку Турківщини» (Україна). Мета фестивалю – популяризація традиційної культурної спадщини, необхідності популяризації екологічної свідомості серед широких верств населення, зміцнення  контактів і культурних зв’язків із містами  Дністровського басейну, обмін знаннями, культурними та народними традиціями, особливостями, досвідом, розширення світогляду.

Запис «Еко-фестиваль «День Дністра 2016» відбудеться на Львівщині 23-24 липня спершу з'явиться на Медіа-Версії.

За народними переказами, назва села походить від слова «вікнина», що означає заболочену місцевість маленької річки Кізя, де з-під високої скелі вона бере початок у центрі села й впадає в Дністер.

Перше, що вразило, чудесні мальовничі краєвиди, неймовірна прозорість повітря. І дуже привітні, гостинні люди у Вікні. Спокій відчувається навіть у поведінці тварин: собаки лагідно машуть хвостом, супроводжують до джерела, ніби показують дорогу, а коза, яку прив’язали на горбочку пастися, весело на нас дивится і радісно біжить за нами… Навіть подумали, може вона хоче пити. Набрали води, з рук дали попити. Ні, коза пити не хотіла, просто хотіла спілкування.

За планом у нас були відвідини палацу барона де Зотта-Вільбурга. Треба було знайти людину, у якої зберігалися ключі. А ми в цей час подивилися центр села. Декілька пам’ятників, гарні, доглянуті квітники. Йдуть перехожі, усміхнені, вітаємося…

Пані Марія показує нам прізвища трьох своїх родичів, які стали жертвами комуністичних репресій.
Коли це фото розмістила на ФБ, моя подруга написала під фото:
“У Вікнянській школі закатували мого діда. На наступний день в тій аудиторії навчались діти. Серед них була племінниця діда. З її слів, всі стіни були забризкані кровю. СБУ досі не дає ніяких даних щодо цієї події… Це, напевно, вікнянські люди. Дідо – з іншого села…”
Галина пояснила:
“Так, прізвища на пам’ятнику – все вікнянські люди. З нашої родини – 3 прізвища…”

1812 року землі між Дністром і Прутом відійшли до Російської імперії. Північна Буковина була поділена між двома імперіями: кордон проходив се­лами Онут, Чорний Потік, Добринівці, Колінківці аж до Новоселиці. У 1809-го за планом барона Вільбурга кріпаками було збудовано двоповерховий палац з колонами і бойовою вежею в сти­лі західноєвропейського романтизму. Наступного року засаджено парк рідкісними видами декоративних дерев.
Напередодні Першої світової війни у Вікні проживали 2500 мешканців і село набрало вигляду містечка, про що писав у своїх спогадах Йосип Броз Тіто – унтер-офіцер австрійської армії, що перебував у цих краях разом зі своєю військовою частиною.

І екскурсію у романтичному палаці де Зотта-Вільбурга, у церкві Іоанна Богослова, на гребні Дністерського каньйону, у місцях боїв Першої світової війни (Брусиловський прорив) проводив сам Ярослав Котик, голова сільради.

Але про це особисто взнала вже десь посередені спілкування. Спочатку у парку ми зустріли чоловіка, який чекав нас з старовинним ключем, з легістю професійного екскурсовода почав розказувати і показувати палац. До нього підходили місцеві жителі, він швидко вирішував якісь їх проблеми, був приязний, веселий, дотепний, встигав певні питання вирішити і в телефонному режимі. І вже з цих розмов зрозуміла, що пан Ярослав – не історик, не екскурсовод, не краєзнавець, а голова сільради. Напевно саме таким має бути голова сільради: любити і гордитися своїм краєм, опікуватися селом, знати, чим воно живе, робити все, для його процвітання…

Наступна екскурсія – у церкву Іоанна Богослова.
Церква збудована у 1824-1826 роках як родинна церква на честь Іоанна Богослова. Уже більше 150 років у Вікнянській церкві перебуває частка мощей цілителя Пантелеймона, які продовжують мироточити. Часточка мощей цілителя Пантелеймона потрапила у буковинське село з Афону, куди часто навідувався один із фундаторів вікнянського храму князь Олександр Кантакузин…

Вікнянська церква збудована  на кошти місцевої поміщиці баронеси Катерини де Зотта-Вільбург і князя Олександра Кантакузина. Останній був нащадком візантійських імператорів Іоанна ІV та Матвія Кантакузинів. Він часто бував на святому Афоні, щедро жертвував на тамтешні монастирі. В подяку за це йому й подарували частину мощей цілителя Пантелеймона та мощі ще одного святого, ім’я якого не дійшло до наших днів. Як доказ автентичності мощів він отримав і завірений ігуменом сертифікат.

Коли обговорювали подальший маршрут подорожі, над нами пролетів лелека. Тут їх гніздиться багато. І новосели є в селі з Донецької області, як розповів Ярослав Котик. Купили хату, господарюють, подобається.
Голова сільради, зазначив, що в планах створення центру реабілітації учасників АТО. Дійсно, природа, краєвиди, бажання людей – всі передумови для створення такого важливого і необхідного центру.

Наступна зупинка –  краєвиди з гребня Дністерського каньйону.

Справа видно споруду водозабору, що в селі Митків Заставнівського району. А в селі Вікно находиться насосна станція і станція фільтрації.

Потім ми поїхали до двох пам’ятників полеглим у Першій світовій війні.
Дорога наша пройшла і через місце переправи на інший берег Дністра. 

А весь шлях нас супроводжували нескінчені поля соняшнику.

Вікно перебувало у зоні воєнних дій під час Першої світової війни.Поля були зриті окопами, сади вирубані, чимало будинків спалено. Багато селян, мобілізованих до австрійської армії, проливали кров за чужі інтереси Австрійської монархії. Перші бої в районі Вікна розпочалися в березні 1915 року, коли зосередивши під Чорнівкою значні сили, австрійці 26 березня змусили відступити А 28 березня австрійцям вдалося прорвати фронт під Вікном на стику російських Заліщицького та Новоселицького загонів.
Головний удар Брусиловського прориву, що розпочався 8 червня 1916 року, був спрямований на села Митків, Самушин, Онут, Чорний Потік, Добринівці. Але напередодні, 4 червня, росіяни провели 6-годинну артпідготовку, вистрілявши на артпозиції до 30 тисяч снарядів. Надвечір росіяни захопили всю ділянку австрійської оборони Митків-Онут, заглибившись на 5 км у бойові порядки австрійців, котрі відійшли на лінію Брідок-Вікно, а протягом ночі стабілізували фронт на лінії Чорний Потік-Брідок.
Події світової війни описав у своїй книзі «Буковина у Першій світовій війні» зять вікнянського барона Вільбурга – Олександр фон Ранда, полковник австрій¬ської армії. Він довів, що перелом у Першій світовій війні відбувся на вікнянських і онутських полях. У перші дні війни найбільше постраждали прикордонні села: Онут, одна половина якого була в Австрії, друга – у складі Росії, Чорний Потік, Вікно, Добринівці, Чорнівка, Топорівці, Рідківці.
За матеріалами М.І. Гнепи, вчителя історії

Звитяжний солдатський чин не повинен бути забутий…

Як не відволікаєшся, але постійно думка про те, що хтось у цей час на сході в окопах.
Боже, пошли нам мир і бережи наших воїнів!..


Дорога додому… Нескінчені соняхи… Мирні соняхи.

23 липня 2015.  Це був неймовірний день у Вікні! Щиро вдячні Галині Леонтій за запрошення у таку подорож. І особлива подяка прекрасному товариству: вишуканій пані Марії, давньому другу Крістіану, профі водію Олегу, голові сільської ради Ярославу і всім людям, які у цей день зустрічалися нам у поїздці.
Більше фото за посиланнями: День у Вікні (частина І)
Продовження: День у Вікні (частина ІІ)

Тетяна Спориніна,
фото автора і SergyiS

Запис День у Вікні… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Невдовзі охочі сплавлятимуться Дністром: розвиток національних парків збільшить потік туристів і збереже ліси

Збільшенням заповідних територій на Буковині чомусь опікувалися не місцеві природоохоронці, а громадські організації: одна з Києва – Українське товариство охорони птахів. Друга – з Німеччини. Оскільки все це робилося за грантові гроші, то не будемо заглядати в зуби дарованому коневі.

Наразі вже створені офіційні робочі групи, які займаються організацією змін меж, тобто розширенням НПП. Мінприроди схвалило ініціативу. Таким чином нацпарк «Вижницький» планується збільшити майже на 8,5 тисяч га за рахунок приєднання земель державного підприємства «Берегометське лісомисливське господарство» (7826,6 га) та земель Вижницького держспецлісгоспу АПК (532,3 га). НПП «Хотинский» зросте на понад 7 тис. га. Щодо НПП «Черемоського» у Ярослава Когутяка є великі сумніви: на його думку, обсяг планованого розширення є просто нереальним. «Понад 20 тис. га, – каже він, – це перебір». Землю має передати ДП «Путильське лісове господарство».

Велике туристичне майбутнє, за словами п. Когутяка, чекає на НПП «Хотинський» і, зокрема, Дністровський каньйон. За красою йому немає рівних, та, на жаль, там поки що відсутня практично будь-яка інфраструктура. Треба створювати відповідні умови для інвесторів. А поки що для туристів розробляються маршрути сплаву Дністром.

Знищене один раз зникає назавжди: незаконне будівництво міні-ГЕС на р. Сарата  треба негайно зупинити!

Всесвітній фонд природи (WWF) Україна, Бюро екологічних розслідувань та Національний екоцентр України звернулися до регіональної влади із проханням захистити річки Карпат від незаконної забудови гідроелектростанціями, яка призводить до знищення унікальної природи регіону та особливо цінних річок нашої країни. «Необхідні термінові дії, бо будівництво, що руйнує природу, триває навіть у ці хвилини, – пишуть вони у зверненні. – Так, на річці Сарата на Буковині компанія «Новосвіт» будує малу ГЕС із порушенням законодавства та всіх природоохоронних конвенцій. А знищене один раз зникає назавжди».

Природоохоронці вимагають унормувати гідротехнічне будівництво в інтересах суспільства і збереження природи за чинними нормами українського, європейського та міжнародного законодавств.

Ярослав КОГУТЯК: – Ми провели «круглий стіл», на якому обговорили цю проблему. За годину до початку зібрання зі мною захотів зустрітися представник «Новосвіту» – організації, яка будую міні-ГЕС на Сараті. Але взяти участь у «круглому столі» він категорично відмовився.

З подальшої розповіді п. Ярослава стало зрозуміло, чому будівельник уникає публічності: у нього немає висновку екологічної експертизи. Іншими словами – фактично немає дозволу на будівництво, бо, як наголосив Когутяк, постанова Кабміну дає перелік об’єктів, які не можна здавати в експлуатацію без екологічної експертизи. До них належать і всі об’єкти малої гідроенергетики. Тож державні та громадські природоохоронці звернулися до голови Чернівецької облдержадміністрації з вимогою ввести мораторій на будівництво до його унормування.

До слова, у «круглому столі» взяли участь івано-франківці. В їхній області є дозволи на зведення 5-ти міні-ГЕС. Деякі вже працюють. І люди розповіли, яким жахом обернулося все це для горян. Адже річки міліють, води в них постійно меншає і для роботи турбін забирають усю воду. А це осушує русло ріки. На цій біді наголосив і наш Когутяк. Крім того, він підкреслив, що економічна складова міні-ГЕС дуже перебільшена. Та й електропостачання, за словами сусідів, стало значно гіршим, хоча мало би бути навпаки.

Дністер біля Хотина замулився на 9-10 метрів: якість питної води погіршується

Замулення Дністра біля Хотина, де існують забори питної води, значно погіршує її якість. Це, як відомо, є наслідком діяльності Дністровської ГЕС.

Висота намулу вже сягає 9-10 метрів. Його вміст треба негайно досліджувати, щоби дізнатися, який відсоток у ньому становлять радіонукліди, важкі метали та пестициди. Лише після цього можна буде вирішити, що робити далі з цим намулом і чи можна його використовувати, скажімо, як добриво.

За словами Ярослава Когутяка, вже є певні напрацювання. Проблема не кинута напризволяще.

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»  

Запис Без природи нема вроди, без природи – всім гаплик спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Даний проект охоплює територію басейну Прута, адже річка від витоку до гирла протікає на території України, Республіки Молдова і Румунії, і спрямований на досягнення спільної згодищодосталого управлінняміжнароднимирічковимикоридорами, гармонізуючи всі інтереси та дії на місцевому, регіональному танаціональному рівнях.

У проекті беруть участь 26 партнерів, які представляють інститути та міжнародні організації, відповідальні за управління водними ресурсами, у тому числі і за міжнародні річкові коридори з 12 країн Центральної і Південно-Східної Європи. Зустріч зацікавлених сторін відбулася вчора у Чернівцях. На ній йшлося про покращення якісного станувод, захисту від повеней та паводків, збереження природного середовища, біорізноманіття та річкової екосистеми Прута в цілому.

Вл. іфн.

Запис Завдяки Пруту буковинці в Європі вже давно спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Цього літа виповнююється 30 років від Стебниківської аварії (1983 р.). Саме тоді Чернівці, Хотин, Одеса й інші населені пункти залишилися на тривалий час без питної води, бо Стебницький «Полімінерал» на довгі роки отруїв Дністер, загубив флору і фауну.

Ситуація, що нині склалася на Домбровському кар’єрі в Калуші, може повторити екологічну катастрофу на Дністрі. Та що найбльш обурливе те, що вона є наслідком безалаберності та безвідповідальності влади на всіх рівнях.

Два роки тому, влітку 2011-го, журналістський міжнародний екологічний десант, серед учасників якого була й автор цих рядків, відвідав Домбровський кар’єр під час екологічного прес-туру Дністром. Тоді ж у багатьох ЗМІ з’явилися публікації про небезпеку, яку становить цей кар’єр для всіх, хто мешкає нижче за течією Дністра, в тому числі і для наших сусідів-молдован. А почали бити на сполох місцеві екологи, та їх, на жаль, як і журналістів, ніхто не почув. До слова, потім всі ці матеріали були зібрані в екологічний спецвипуск, підготований та оприлюднений «Версіями». Тож усі ці публікації можна знайти на сайті versii.cv. ua, а також у виданнях, де працюють їхні автори.

Та перш ніж познайомити читача з деякими з них, – офіційна інформація.

За даними моніторингу Академії гірничих наук України, на Домбровському соляному кар’єрі в Калуші виявлений відкритий карстовий канал діаметром майже півметра, з якого, як зазначено в Інформаційному листі до Івано-Франківської ОДА, «витікає скаламучений низькомінералізований потік ґрунтових вод, від 860 до 1300 куб. м за добу». Тож 18 липня в Івано-Франківській ОДА відбулося термінове засідання обласної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій. На ньому обговорювали стан бортів Домбровського соляного кар’єру в Калуші та гідрохімічний склад вод у його затопленій частині. Ця ж комісія класифікувала ситуацію з витоками, що склалася останнім часом на Домбровському кар’єрі, як надзвичайну державного рівня.

У протоколі Калуської міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій йдеться: «Динаміка водопритоку через карстово-суфозійний канал у північному борті колишньої дренажної траншеї на Домбровському кар’єрі збільшилася. Це пов’язане як зі зростанням кількості опадів, так і з розширенням підземного каналу розвантаження вод із водоносного горизонту й тривалим винесенням глинистого наповнювача з товщі гравійно-галькових відкладень. Проникнення ґрунтових вод відбувається на всьому периметрі кар’єрного поля. Формування карсту з утворенням провальних воронок триває й на протилежному борті кар’єру, а також у східному, навпроти внутрікар’єрного відвалу, де розвантажуються води із затопленої частини дренажної траншеї. Всі ці явища призводять до руйнування гірничого масиву та подальшого погіршення техногенно-екологічної ситуації».

плашка

Калуський гексапхлорбензол – єдине в Європі сховище токсичних відходів, яке становить більш як третину всіх токсичних відходів України.

Серед учасників засідання були також представники галузевої науки та однієї з галузевих підрядних організацій, яка готова взятися спершу за проведення геофізичних досліджень, а відтак – за виконання робіт з буріння 7-9 свердловин, які, за їхньою технологією, будуть заповнені сейсмостійким об’ємним розчином, що створить захисну стіну, яка й має зупинити витік розсолів. Роботи проводитимуться під контролем ДП «Науково-дослідний інститут галургії» (м. Калуш) та Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу.

Івано-Франківська ОДА скерувала  до Кабміну звернення стосовно виділення коштів з резервного фонду державного бюджету на ліквідацію наслідків надзвичайної ситуації на Домбровському кар’єрі. Кошти на проведення повторного моніторингу – геофізичних досліджень – розраховують винайти також в обласному бюджеті.

Від редакції: А тепер читайте, про що попереджали владу журналісти. Адже цієї ситуації могло і не бути…

сталося

Корупція України труїть і Молдову

З Держбюджету України виділено 398 млн. грн. на вирішення проблем одного з найбільших у Європі сховища токсичних відходів. Але із закінченням проекту кількість отрутохімікатів зросла, і день від дня ця мерзота – все ближче до Дністра.

Побувавши на місці події (у місті Калуші Івано-Франківської області) і побачивши на поверхні грунту гори білої отруйної солі, здалеку схожу на сніг, ситуацію можна назвати катастрофічною. Гексахлорбензол (гкх), канцероген першої групи – ось що зберігається в бочках на полигоні в Калуші.

Завод калійных добрив ВАТ «Оріана» – банкрот і тепер не працює. Найнебезпечні об’єкти підприємства на даний момент – Домбровський кар’єр, хвостосховища й полігон гкх (10 басейнів зі складеними на дні й прикриттими грунтом бочками).  Один басейн через недбалість – наполовину залитий водою. За паспортом ОАО «Оріана» рахуються захороненими 11.5 тыс. тонн гкх.

Грандіозна афера

В лютому 2010 року Президент Україны видав Закон про визнання міста Калуша й двох найближчих сіл зоною екологічного лиха. У березні того ж року запросили спільну комісію ООН та ЄС для проведення технічної оцінки ситуації. Вони приїхали, взяли проби, очманіли від того, що стан бочок із гкх в тому затопленному басейні взагалі не можна перевірити, а проби поверхневих вод подекуди  перевищують припустимий рівень у 100 разів (!), зробили висновки й надали 22 рекомендації.

Першочергово було вирішено, що Україна візьметься за проект консервації Домбровського кар’єру, а також вивезе гкх на утилізацію до Великої Британії. За це відповідали Міністерство регіонального розвитку й будівництва та Міністерство природоохорони. Гроші виділили обласній адміністрації – 398 млн. гривень.

Проект закінчився наприкінці 2010 року, а змін на краще жителі Калуша й найближчих сіл так і не побачили. «Вода в колодязях гірка від отруйних солей, і цілком можливо, що у грунті, в якому ми вирощуємо овочі, теж присутня ця зараза», – говорять місцеві жителі. «Я став з’ясовувати, – розповідає Михайло Довбенчук, глава громадської организації «Зелений рух Карпат», – гроші були виділені, мер Калуша Ігор Насальник уклав договір з підрядниками для виконання робіт із консервації кар’єру. Вони почали працювати 14 липня, а 21 липня вже була забруднена хлоридами річка Сивка, притока Дністра.

У технічному регламенті підрядників – темрява. Та найголовніше те, що по завершенню робіт з’ясувалося, що вивезли лише 8,5 тис. тонн. На що ж пішла решта грошей?!». У громадськості – однозначна відповідь на це запитання.

Тим часом…

Найобразливіше навіть не те, що гроші спливли, а до пуття так нічого й не зроблено. Після виконання робіт з’ясувалося, що гкх не 11,5 тис. тонн, а все 22 тис. тонн (вочевидь при закопування не все записували!). При цьому Рахункова палата підтвердила, що Закон про утилізацію й консервацію виконувався несумлінно, контролю за рахунками держбюджету не було, виявлені порушення, результату не досягнуто, а на утилізацію тепер уже 22 тис. тонн гкх потрібен ще 1 млрд. гривень. Перевірити виконання операції міжнародні експерти не приїдуть, оскільки грошей вони не давали. Україна їх не кличе, бо розуміє, що «напортачила». Що ж робити місцевим мешканцям і нам, їхнім сусідам? Адже за частих паводків дамби кар’єру можуть не витримати (а ООН і ЄС, до речі, про це попереджають) і отрутохімікати хлинуть у Дністер! Чекати на аналог Стебніківської катастрофи 1983 року, коли воду з Дністра неможливо було використовувати місяцями? Єдиний вихід –  громадянське суспільство повинне домагатися від уряду повторного приїзду міжнародних експертів і повторної комісії, а, можливо, й часткового фінансування, аби потім було легше все контролювати. І ще: Молдова й Україна є частиною Орхуської Конвенції про вільний доступ до інформації з питань впливу на довкілля.

Оцінка міжнародних експертів ООН і ЄС:

У грунтових водах з полігона рівень гкх перевищує 3400 нг/л (за норми в 30 нг/л). Гексахлорбензол – стійка органична сполука, вона токсична у водних середовищах і є довготривалим забруднювачем. Засолення грунтових, поверхневих вод і джерел питної води відбувається вже зараз. Гкх з полигона розповсюджується до найближчого струмка і далі, а також на городи мешканців. Коли не будуть вжиті заходи, ймовірність прориву кар’єру  й потрапляння отрутохімікатів – висока.

Рзмір загрози

Молдовські учені, екологи й гідрохіміки одностайно наголошують, що будь-яке потрапляння солей важких металів у Дністер завдасть великої шкоди і флорі, й фауні ріки. При потраплянні калійних солей на дно зростає мінералізація й підривається уся іхтіофауна. В людей гкх спричиняє ракові захворювання.

Наталія ЖУРМІНСЬКА, «АіФ в Молдовє».

 Як чиновники дерибанять гроші на «засоленому» Калуші

Підготувала Людмила ЧЕРЕДАРИК, “Версії”

Запис Екологічне лихо: буковинці можуть залишитися без питної води спершу з'явиться на Медіа-Версії.