Перед початком концерту присутні хвилиною мовчання вшанували пам’ять полеглих Героїв України. Ця тиша у Мармуровій залі звучала особливо проникливо й нагадувала, якою ціною сьогодні виборюється можливість жити, творити й співати українську пісню.

Особливого змісту концертові додала благодійна мета. Усі кошти, зібрані під час заходу, колектив спрямує на придбання зарядної станції «Бандера-павер» для свого колеги — викладача Коледжу ЧНУ та воїна 36-ї окремої механізованої бригади Іллі Гудзика.

У концертній програмі прозвучали стрілецькі та повстанські пісні, духовні й хорові твори, обробки українських народних мелодій, твори українських та буковинських композиторів. Кожна композиція звучала щиро й сильно, нагадуючи: українська пісня — це не просто мистецтво, а жива пам’ять народу, його історія і незламний дух.

За диригентським пультом — художній керівник капели, лауреат премій імені Сидора Воробкевича та Марка Черемшини Любомир Равлюк. Музичний супровід забезпечила концертмейстерка Людмила Нагірна. Ведучими вечора стали Галина Абрам’юк та Дмитро Павлюк.

До Мармурової зали прийшли викладачі, студенти, друзі капели, шанувальники хорового мистецтва.

Під час концерту ректор Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича Руслан Білоскурський вручив учасникам капели подяки за багаторічну сумлінну працю, вагомий внесок у розвиток хорового мистецтва та популяризацію української пісні. Це стало щирим визнанням багаторічної діяльності колективу, який уже багато десятиліть є важливою частиною культурного життя Буковини.

Народна аматорська чоловіча хорова капела «Дзвін» — один із найвідоміших чоловічих хорових колективів Буковини. Колектив діє при Центрі культури та дозвілля ЧНУ й об’єднує викладачів, співробітників, студентів університету та знаних митців краю.

Особливо приємно було бачити, що упродовж багатьох років капела «Дзвін» об’єднувала не лише професійних музикантів, а й представників різних факультетів університету. Чимало співаків прийшли до колективу саме з математичного факультету ЧНУ. Як людина, яка закінчила свого часу матфак, знаю, що у свій час у капелі співали студенти-математики, викладачі фізмату, а потім матфаку — зокрема Володимир Кирилович Маслюченко, Михайло Леонович Свердан,  Антон Михайлович Садовяк та інші. Це ще раз підтверджує особливу атмосферу «Дзвону», де любов до науки гармонійно поєднувалася з любов’ю до української пісні.

На концерті був присутній і колишній ректор Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Степан Васильович Мельничук, який упродовж багатьох років підтримував і опікувався капелою «Дзвін». На його адресу зі сцени прозвучали щирі слова вдячності за увагу до хорового мистецтва та підтримку колективу.

Зі словами вдячності виступили представники Чернівецького обласного об’єднання ВУТ «Просвіта» імені Тараса Шевченка, Чернівецького обласного товариства «Політв’язнів та репресованих», профспілкової організації працівників та Студентського парламенту ЧНУ.  Теплі слова лунали також від рідних учасників капели та численних шанувальників хорового мистецтва. Атмосфера вечора була особливо щирою й піднесеною — такою, коли музика звучить не лише зі сцени, а й у серцях слухачів.

Привітати колектив завітав і  Народний артист України Павло Дворський.

Під час концерту прозвучала й пропозиція порушити клопотання про присвоєння художньому керівникові капели Любомиру Равлюку почесного звання «Заслужений працівник культури України». Адже багаторічна праця диригента, його відданість українській пісні та внесок у розвиток хорового мистецтва Буковини давно заслуговують на високе державне визнання. Водночас хочеться, аби підтримка таких ініціатив звучала не лише у словах зі сцени. Авторитетні громадські та культурні організації, які висловлюють вдячність колективу, мають вагу й можливість бути почутими. Тому важливо не просто згадувати про клопотання, що «перебуває у кабінетах», а й наполегливо сприяти його реальному розгляду та втіленню. Люди, які десятиліттями працюють для української культури, заслуговують не формальної, а дієвої підтримки.

Сьогодні, коли Україна виборює свою свободу, такі концерти набувають особливого значення. Бо хорова пісня — це не лише мистецтво. Це підтримка, молитва, пам’ять і сила, яка об’єднує людей.

Капела «Дзвін» вкотре довела: українська пісня звучить не лише зі сцени — вона звучить у самому серці народу.

©Тетяна Спориніна,
фото автора

P.S. Цю статтю присвячую світлій пам’яті свого батька — викладача кафедри математичного аналізу, який щиро любив і пишався Народною аматорською чоловічою хоровою капелою «Дзвін». Для нього українська пісня, університет і «Дзвін» були частиною життя, якою він по-справжньому дорожив.

Запис Пісня, що тримає дух: у Чернівцях відбувся благодійний концерт капели «Дзвін» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

12 вересня 2025-го в Гончаренко Центрі Чернівців відбувся перший у місті чемпіонат із настільної гри «Еліас». Ініціатором та модератором турніру став письменник Максим Дупешко. Подія мала особливу мету — зібрати кошти для фотожурналіста та військового Ігоря Константинюка, який отримав поранення на Лиманському напрямку. Завдяки учасникам і гостям чемпіонату на момент завершення гри  вдалося зібрати 5300 гривень.

Ігор Константинюк — чернівецький журналіст і фотокореспондент, відомий своїми матеріалами та активною громадянською позицією. Він багато років працював у місцевих виданнях, зокрема в газеті «Версії», де залишив помітний слід своєю фотожурналістикою та репортажами. Ігор став до лав Збройних сил України. Під час служби на Лиманському напрямку він отримав поранення й нині проходить лікування та відновлення.

Пригадаємо фрагмент  фотовиставка Ігоря Константинюка «Трохи фоток Ігоря Константинюка»12 вересня 2018-го у Буковинському медіа-центрі «Belle Vue».

«Еліас» 2025

У змаганні першого у місті чемпіонат із гри «Еліас»взяли участь п’ять команд, серед яких була й команда газети «Версії», де Ігор певний час працював і де його й нині вважають своїм колегою та другом. «Версії» дебютували в інтелектуальних змаганнях та вибороли третє місце.Особлива гордість нашої команди —  літературний редактор газети Лариса Хомич,  яка власноруч зв’язала понад 300 пар шкарпеток для воїнів на фронті.

«Ми грали вперше, але було дуже драйвово. Це не лише інтелектуальний двіж, а й можливість зробити щось важливе разом», — зазначила учасниця команди «Версії».

«Це перший такий чемпіонат у Чернівцях, і приємно, що він одразу мав благодійну мету. Люди прийшли не лише за емоціями, а й заради підтримки нашого героя», — підкреслив організатор Максим Дупешко.

Питання турніру охоплювали широкий спектр тем: літературу, науку, мистецтво, географію, пісні та видатних особистостей. Чемпіонат пройшов у дружній атмосфері, але з азартом і чималим інтелектуальним напруженням.

Варто відзначити й команду-переможця, яка вирізнялася неймовірною швидкістю відгадування слів, командною злагодженістю та азартом. Вони були мега заряджені та грали на швидкості Wi-Fi 6. Навіть після завершення турніру вони залишилися в залі та продовжили гру, демонструючи справжній інтерес і любов до настільних ігор.

Така енергія та досвід стали яскравим прикладом для інших команд, які лише починають свій шлях у змаганнях такого формату.  Це рівень! Це фанати «Еліасу»!

Наша команда «Версії» грала вперше, і відчувалася відсутність досвіду, та це було видно і в інших новачків. Проте кожна команда мала власну тактику. Ми навіть «підглянули» у дуже молодої команди круту фішку — відгадувати слова по буквах і шматочках складів. Завдяки цьому я заробила бал на слові «Втеча з Шоушенка». Є символіка: колись Ігор Константинюк разом із журналістами «Версій» та інших видань виходив захищати книгарню «Букініст». А тепер саме книжковий досвід допоміг перемогти в раунді. Бо як не крути, книга — джерело знань.

Щиро дякуємо організаторам і модератору за чудову інтелектуальну гру та теплу атмосферу! Дякуємо Ігорю за мужність і службу. Дякуємо кожному, хто прийшов цього вечора не просто пограти, а підтримати нашого воїна. Це була гра, що об’єднала азарт, гумор і велике серце.

Друзі! Хто бажає доєднатися для допомоги нашому Ігорю Константинюку, звертайтеся за номером його картки в приват до редакції (так вирішила  редакція). Разом ми зможемо більше.

©Тетяна Спориніна і С⁰ Версії…
фото автора

Ігорю, ми всі дуже вдячні тобі за твою мужність і силу! 

Тримайся, відновлюй сили! Ми всі молимося за наших захисників . Ми молимося за тебе і віримо в твою швидку перемогу над пораненням, як і в Перемогу України! А в цю гру «Еліас», коли завершиться війна, ми разом зіграємо з тобою в команді “Версії” і точно переможемо.

Запис Гра, що об’єднала серця спершу з'явиться на Медіа-Версії.