8 травня 1945 Антигітлерівська коаліція офіційно прийняла Акт про беззастережну капітуляцію збройних сил Нацистської Німеччини, підписаний наступником Гітлера, президентом Німеччини Карлом Деніцом.
Резолюцією Генеральної асамблеї ООН від 22 листопада 2004 року, приуроченою до 60-ї річниці закінчення Другої світової війни в Європі, проголошені присвячені пам’яті жертв цієї війни Дні пам’яті та примирення, що відзначаються 8 та 9 травня.

8 травня перший урок у 7-Б класі Чернівецької гімназії №2 пройшов на тему «Мужність і відвага крізь покоління»…

70 років, як завершилася Друга світова війна. Ми перемогли ворога, який напав на нашу землю. Ця Велика Перемога – Перемога наших батьків, дідів, наших героїчних мам і бабусь, наших предків – наша Перемога, адже в кожній родині є ті, хто пішов на фронт боротися за незалежність своєї країни. За даними Інституту історії української національної академії наук, жертви України в тій війні склали від восьми до десяти мільйонів людей.

Сьогодні ми вклоняємося воїнам – переможцям над нацизмом, нинішнім захисникам Вітчизни, які своїми мужніми вчинками утверджують спадкоємність українських традицій у прагненні до волі.

Учні спілкувалися із заступником командира Окремого Добровольчого Батальйону на Буковині «Карпатська Січ» Дмитром Чернишовим і бойовим волонтером, членом громадського формування з охорони громадського порядку та державного кордону “Сотня Буковини” Андрієм Рудько.

Дмитро Чернишо під час Революції Гідності очолював службу безпеки та охорону чернівецького Майдану (Центральна площа, біля памятника Тарасу Шевченку).
Зараз Дмитро Чернишов – заступник командира Окремого Добровольчого Батальйону «Карпатська Січ», відповідає за напрямок матеріально-технічного забезпечення бійців.
Батальйон дислокований у м. Курахово Донецької області, а частина бійців воює у Пісках.
Займається забезпеченням усім необхідним бійців на передовій – військова екіпіровка, продукти харчування, маскувальні халати та сітки, медикаменти, боєприпаси.
Керівництво країни з метою уникнення непередбачених ситуацій запропонувало «добровольцям» визначитися і пройти процедуру легалізації, щоб продовжити воювати в зоні АТО в складі Збройних сил. Батальйон «Карпатська Січ» буде входити до складу ЗСУ у складі 93-ї окремої гвардійської механізованої бригади шостого армійського корпусу Сухопутних військ ЗСУ.
У складі цього батальйону усього воює понад 500 бійців, з них вихідців з Буковини – більше 30. Регулярно виїжджають групи наших бійців до місця дислокації в м. Курахово на Донеччині. Вони входять до складу Буковинської чоти.

Андрій Рудько після  9-го класу вчився у залізнодорожному коледжі.

Андрій за фахом електрик, працював оператором на “Новій пошті”, помічником різчика на фірмі.  . Учасник Майдану, бойовий волонтер.

Андрій є членом громадського формування з охорони громадського порядку та державного кордону “Сотня Буковини”, відповідає за збір продуктів харчування для бійців на фронт.

7 разів Андрій Рудько іздив з волонтерською місією на передову у зону АТО.

Ми пам’ятаємо, якою страшною трагедією для українського народу була Друга світова війна. Ми пам’ятаємо, що агресора зупинили спільними зусиллями об’єднані нації. Ми пам’ятаємо, що той, хто захищає свою землю, – завжди перемагає. Ця пам’ять робить нас сильнішими. Вона – запорука неминучості нашої перемоги сьогодні.

“На мене покладено обов’язки командира підрозділу. Я буду йти на передову зі своїми бійцями і добре усвідомлюю, яка велика відповідальність покладена на мене за життя кожного бійця не лише перед законом, але перед його батьками, дружиною і дітьми”, –  розповідає Дмитро Чернишов.

Школярів цікавило все:
яка техніка в нашій армії, чи нові танки, чи ще за часів ІІ світової війни, що були законсервовані,
чому здали Донецький аеропорт,
яке відчуття, коли їдеш у волонтерській машині, яку обстрілюють, чи є відчуття страху,
про зарплату учасників АТО, про затримки в зарплаті,
про місцевих жителів, кого вони підтримують,
як вдягнені наші солдати,
чи справді гине 2-3 солдати у день, здається, що набагато більше,
чому у штабі не форсують наступ на перемогу
коли закінчиться війна…

Питання були настільки відверті і недитячі, що вимагали теж відвертості і чесності. Неправду діти відчувають зразу, їх не обманеш. І для чого?…

Нехай у Ваших родинах панує злагода і спокій.
І усім нам – миру та злагоди!
Фотографія на пам’ять…

Нехай Бог  оберігає та благословляє кожного нашого солдата!
Повертайтеся живими, здоровими та з перемогою. 
Віримо в перемогу разом!
Слава Україні!

Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис Урок на тему «Мужність і відвага крізь покоління»… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Віктор Завальнюк народився в Чернівцях, виховувався у дитячому будинку. За спеціальністю – механік.
Був комендантом Майдану в Чернвцях, після побиття студентів поїхав на Майдан у Київ. Був у 4 сотні Майдану.
Восени 2014 року пішов добровольцем на фронт. Січень – лютий 2015 року захищав Авдіївку.

– А де ви жили весь час?
– У бліндажі.
– Це, як землянка?
– Так. Це і є землянка.
– А де ви милися? ( я вже зараз розумію, яке моє питання було безтактним і безглуздим)
– Ми ні разу і не милися. Не було ж де. Як приїхали в частину, то перши ділом – в баню.
Позаростали так, що деякі були як батюшки.
– А волонтери до вас приїжджали?
– Так оце пару раз наш чернівецький волонтер, що привіз мобілку, одяг, харчі.
Але головне, що вже вдома, живі. В кінці  було важко, чесно, дуже чекали на ротацію.
Шкода, що капелана у нас не було…
– За тебе і твоїх побратимів постійно ми молилися, у церкві Святої Параскеви Сербської замовляли Сорокоуст. Коли спершу  хотіла заплатити за службу, то зразу мені сказали, що молитися за воїнів – це наша честь і обов’язок.

Потім зайшли до “Буковинської свободівської сотні самооборони”.
Там розібралися із допомогою від волонтерів з Німеччини, спасибі Галині Леонтій, Larisa Uma і всім, хто допомагає нашим бійцям.
Та й є про що поговорити тим, хто стояв на Майдані у Чернівцях, у Києві…

Чудовий березневий день… 

Поспілкуватися з київськими художниками ще й побачити, як художник створює картини — така нагода представилася і для Віктора.

Від себе бажаю, щоб війна скоріше закінчилася і Віктор теж би був на відкритті виставки Богдана 

Якщо б ми планували зустрітися з Дмитром Чернишовим, комендантом Майдану, то напевно щось би не вийшло. А це просто було неймовірно. Як рік назад. На тому самому місці… У той самий час.
Дмитро Чернишов, дядя Діма для молодих майданівців ( взагалі для всіх майданівців), як добрий ангел-охоронець…

У центрі ми обійшли всі спеціалізовані магазини і так і не знайшли значок у вигляді синьожовтого трикутника на блакитний берет десантника. А нова форму, яку Віктор купив (бо після Авдіївки стара форма мала вигляд одягу персонажу, яким лякають людей), вже почала на місці карманів розшиватися по швах.  Бо якість – “швах”… Я вже не говорю про склад тканини.
Далі ми провели Віктора до зупинки. Він у цей день пообіді поїхав до друзів у Хотин…

 26.03.2015

Зустрічі з художниками. І з майбутніми також. Спочатку юний Сашко (майбутній художник) подарував свій малюнок Віктору. І передав для побратимів Віктора листи і малюнки своїх однокласників.

Післі перемоги ми обов’язково зустрінемося і продовжимо нашу розмову.
Cлава Україні!

Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис Власне, про буденні справи бійця з фронту під час відпустки… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

3 серпня у Чернівецькій обласній державній адміністрації відбулася прес-конференція буковинців-добровольців, які створюють підрозділ, що нестиме службу на кордонах України та в зоні АТО.

Добровольці переважно з числа ветеранів війни в Афганістані та в інших гарячих точках.

Дмитро Чернишов, ініціатор створення загону, передав обласному військовому комісару Віталію Чураю 7 заяв добровольців. Серед них – і заява молодшого сина Чернишова.

Обласний військовий комісар Віталій Чурай зазначив, що зараз проводиться оповіщення та вручення повісток і народним обранцям всіх рівнів. Біженці також підлягають мобілізації на загальних підставах. Проте більшість із них є непридатними для проходження військової служби. Знайшовся один доброволець, який родом із Вижницького району, але проживав у Червоному Лимані на Донеччині.

Депутат Шевченківської районної ради Роман Хобзей привітав десантників з Днем ВДВ. Побажав тим, хто на фронті, скорішого завершення війни та меншого свисту куль. Всім повного купола, мирного неба, міцного здоров’я.

Напередодні Віталій Чурай звертався до членів військово-патріотичних організацій, політичних партій, учасників євромайдану та усіх, кому небайдужа доля нашої держави, територіальна цілісність та незалежність, показати особистий приклад населенню щодо забезпечення стабілізації, оборони держави та прибути до військових комісаріатів для укомплектування Чернівецького прикордонного загону.
На прес-конференції обласний військовий комісар відмітив, що усі мобілізовані у третій хвилі будуть проходити медичну комісію.
Зараз члени медкомісії перестраховуються і проводять відбір менш жорстко.
Чоловіків, які отримали категорію «обмежено придатний» та «обмежено придатний, придатний у воєнний час», повістки не отримають, але вони можуть записатися добровольцями.
Не будуть забирати єдиного годувальника у сім’ї.
І було прийнято рішення мобілізовувати тільки одного чоловіка із родини.
Мобілізовані пройдуть підготовку і будуть забезпечені матеріально-технічними засобами й засобами індивідуального зв’язку.

Тим, хто хоче вступити до створюваного буковинського підрозділу, слід звертатися до кабінету №101 обласної державної адміністрації.

Тетяна Стрільчик, “Версії”,
фото автора і SergiyS

Запис На Буковині формується підрозділ добровольців для захисту України спершу з'явиться на Медіа-Версії.

А мені чомусь одразу пригадалося розмова з майданівцем із чернівецького намету Анатолієм Черняком у Києві 27 березня. Він показав мене шляхом оборони на Грушевськоготієї страшної ночі з 18 на 19 лютого, там, де стояли буковинці. Їхнє місце – ліва арка входу на стадіон. Там ще не були зафарбовані псевдо чернівецьких героїв.

Але відновлюють вже арку, фарбують. І барикаду трохи потіснили униз.

Я підняла шматок бруківки, і тепер він стоїть у мене вдома на книжній поличці. Навіть дотепер пахне димом… Німий свідок тих важких, героїчних та трагічних подій Майдану…

… Я почекала, доки всі ТВ усе знімуть, але моя година, що була відведена на зафарбовування, на жаль збігла. Розвернулася, аби йти додому, аж раптом на Майдан прийшли його справжні господарі, ті, що стояли і тут, і в Києві. Хлопці одразу припали на коліно. Таким, до слова. є ритуал їхнього приходу на Майдан.

У четвер, 3 квітня, я знову побувала на Київському майдані. У людей Київського Майдану свій погляд на те, що відбувається в Україні. Він відрізняється від того, що показують ТВ, чи пишуть “продвинуті” журналісти у соцмережах… У майданівців своя правда. Мені їхня правда ближче. Вона справжня. Без декору…

Тетяна Спориніна, Чернівці – Київ – Чернівці,
27.03 – 31.03.2014, 3.04.2014, фото автора

Запис Два кольори… спершу з'явиться на Медіа-Версії.