Поціновувачі гуцульського та буковинського різьбярства отримали  змогу оцінити талант заслуженого майстра народної творчості України Івана Терена на виставці в Обласному художньому музеї. Виставка, без перебільшення, окрім мистецького, має терапевтичний ефект, адже відомо, що сміх, щирий сміх – лікує. Загальне враження від усього, що тут виставлене – щось таке раблезіанське. У нашому безнадійному сьогоденні з малими зарплатами та пенсіями, натомість високими тарифами й цінами на все – виставка Івана Терена піднімає градус сприйняття дійсності до високої плюсової позначки. Підписи під різбленими картинами можна тлумачити від автора, а можна вигадувати свої – і це так само буде весело. А ще буковинські сміхованці вражають єдністю задуму й виконання: тут немає жодної роботи, яка вибивалась би із загального кола народного гумору.

Радіє вдалим заручинам «Весела сваха», широко і щиро сміється козак, жадібно облизує пачки грошей скнара… Отак ми й живемо – між сміхом і плачами. І дякувати майстру Івану Терену, хвилини сміху триватимуть трохи довше.

Вл. інф., фото Ігоря Константинюка  

Запис Різьблена карикатура, або «Буковинські сміхованці» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Про це повідомляє BBC.

Під час недавнього візиту до США Еммануель Макрон подарував Дональду Трампу саджанець, викопаний із місця історичної битви при Белло Вуд у Нормандії. Тоді, в 1918 році, там загинули близько 2 тисяч американських солдатів.

Чому дерево біля Білого дому прибрали, невідомо. Видання Huffington Post послалося на анонімне джерело в Єлисейському палаці, яке сказало, що дерево помістили на карантин як імпортовану з-за кордону рослину, що не пройшла фітосанітарний контроль.

Фотографії Макрона, Трампа та їхніх дружин, що садять дерево, стали джерелом мемів в інтернеті. 

Запис З галявини біля Білого дому зникло дерево Макрона і Трампа спершу з'явиться на Медіа-Версії.

З гір на долину
біжу, стрибаю, рину!
Місточки збиваю,
всі гребельки зриваю,
всі гатки, всі запруди,
що загатили люди, –
бо весняна вода,
як воля молода!

“Той, що греблі рве”

…уже не стало сього дуба,
що стільки бачив наших рад і танців,
і лісових великих таємниць.
Вже німці міряли його, навколо
втрьох постававши, обсягли руками —
і ледве що стікло. Давали гроші,
таляри биті, людям дуже милі,
та дядько Лев заклявся на життя,
що дуба він повік не дасть рубати.

Лісовик

…минай людські стежки, дитино,
бо там не ходить воля, — нам жура
тягар свій носить. Обминай їх, доню:
раз тільки ступиш – і пропала воля!

Лісовик

Тетяна Стрільчик, “Версії”

Запис Лісова пісня… 2013 спершу з'явиться на Медіа-Версії.

За ініціативи Асоціації деревообробників Буковини та за підтримки GIZUkraine у Чернівцях відбулося засіданні робочої групи «Кластер деревообробки: можливості для галузі та регіону».

За словами директора Асоціації деревообробників Буковини Володимира ДОРОША, проект розрахований на кілька років і передбачає залучення як грантових ресурсів, так і бюджетних коштів. До того ж, до його реалізації будуть залучені всі зацікавлені сторони: влада, деревообробні підприємства та громадські організації. Створення кластера сприятиме глибинній переробці деревини в регіоні, дозволить залучити нові інвестиції в галузь та підвищити конкурентоспроможність місцевих виробників.

Наразі ж головне завдання робочої групи полягало в тому, щоби обговорити можливості створення і концепцію кластера деревообробки в Чернівецькому регіоні. Саме тому до участі в ній були залучені провідні вітчизняні фахівці у галузі кластерної економіки (буковинського аграрного кластера, львівських кластера деревообробки й IT-кластера) та підприємці деревообробної галузі краю, посадовці ОДА та обласного управління лісового і мисливського господарства.

Довідка: Кластер в економіці – це галузеве, територіальне та добровільне об’єднання підприємницьких структур, які тісно співпрацюють із науковими установами, громадськими організаціями та органами місцевої влади з метою підвищення конкурентоспроможності власної продукції і сприяння економічному розвитку регіону. Кластерний метод організації економіки є одним із найефективніших способів забезпечення самодостатності регіональних економічних систем. Найбільш успішним прикладом кластерної економіки у світі є відома Силіконова долина в США, де сконцентровані провідні підприємства IT-галузі.

Запис На Буковині створять деревообробний кластер спершу з'явиться на Медіа-Версії.

– У рамках цього проекту реалізується низка різноманітних заходів. Безпосередніми його учасниками є приватні підприємства – власники сільських садиб, органи місцевого самоврядування та журналісти, – розповідає Ольга НИКОЛАЙЧУК, керівник проекту.

Усі вони навчалися і обмінювалися досвідом. А для журналістів влаштували поїздку. П’ять днів вони їздили Південною Буковиною і ще п’ять днів – Північною. Працівники ЗМІ мали змогу побачити те, що може бути цікавим для туристів як із одного боку кордону, так і з іншого.

На колір і смак – товариш не всяк. Тільки не в туристичній Румунії

Комплекс різноманітних послуг румунської сторони розрахований на туристів з різними смаками й уподобаннями . Одним подавай активний відпочинок, бо вони люблять лижі та санки. Інші воліють пасивно відпочивати. Для таких є сила-силенна цікавих історичних місць – це і монастирі XVI – XVII ст., і церкви, і найрізноманітніші  музеї. Враховується також і різна вага гаманця.

– В усіх містечках добре розвинена інфраструктура, що дуже важливо, – розповідає Юрій ЧОРНЕЙ, редактор інформаційного агентства «BukNews», учасник каравану журналістів транскордонного проекту «Долаючи кордони: розвиток гірського туризму». – Власники пропонують туристам невеличкі чотири-, три-, двоповерхові готелі, сільські дерев’яні садиби, теж із повним забезпеченням – гарячою водою, телевізорами та інтернетом. До речі, температуру в кімнаті ви можете регулювати самостійно.

Господарі подібних садиб купують старі типові південно-буковинські хати і  роблять там євроремонти, обладнуючи новими меблями, телевізорами, комп’ютерами. А ззовні це – маленька старенька хатинка з низькими віконцями.

До речі містечка, які відвідали журналісти, за їхніми свідченнями, були дуже подібними до Путили та Вижниці.

Газу в румунів і досі немає, вони палять дровами. Але це не заважає їм мати гарячу воду та гарячі батереї в будинках. Централізоване опалення у них є навіть у селищах, не тільки у містечках. До речі, на котельні гроші дав Євросоюз. 

Нині на території Південної Буковини збереглися унікальні монастирі із зовнішнім розписом, які наразі добре відремонтовані та відреставровані. Довкола цих монастирів живуть ченці.

– Дух захоплює від їхніх музеїв, – продовжує колега Юрій Чорней. – Румуни відкривають їх практично в кожному селі. Мені запам’ятався музей дерева, там можна побачити все: дерев’яні ложки, колеса, човни, вози, вулики, тобто все, що можна було зробити з дерева. Можна відвідати музей також під відкритим небом, де зібрані млини та характерні будинки для Південної Буковини тощо.

В музеї дерева експонується унікальна ложка, єдина в Європі, якій понад 300 років. А найстарішому експонату – понад 670 років.

За 15 хвилин рятувальники були в горах

– Не обійшлося і без курйозних історій, – продовжує розповідь п. Чорней. – Нас запросили відвідати в Карпатах гору Рареу, на вершині якої розташований шестиповерховий готель. Його господар запросив нас у гості. Колись там була ґрунтова дорога, нині її заасфальтували. Їхали ми спершу лісовою дорогою, добре прочищеною. Однак автобус наш добрався до середини гори і застряг, а все тому, що падав великий сніг і фактично ми порушили заборону на в’їзд, бо цієї пори року туди не можна їздити автобусом, а тільки джипом.

Спершу ми не хотіли звертатися до рятувальників, але згодом зателефонували таки їм. І яке було наше здивування, принаймні українських журналістів, що через 15 хвилин до нас прибула їхня гірська міліція, звичайні міліціонери та працівники служби МНС. І ми зрозуміли, що тут служби і справді працюють, і працюють дуже оперативно, а не створюють видимість роботи.

– Румуни дуже люблять свою країну і дуже поважають свої звичаї: нам треба у них вчитися, – наголошує Юрій Чорней. – Вони кажуть, що в них усе унікальне. Може, і в нас таке є, але вони кажуть, що тільки в них. Вони в хорошому сенсі патріоти, патріоти своєї держави. У них – здоровий патріотизм.

Аксіома: нема доріг – замовляй вертоліт  

Усе було б чудово, якби не наші дороги… Усі румунські об’єкти, що були заплановані, журналісти відвідали. А от українські відвідати вдалося не всі. Бо, як з’ясувалося, не скрізь можна проїхати. Одна з учасниць журналістського каравану з Києва поцікавилася у Дмитра ПАВЕЛА, начальника управління інфраструктури та туризму ОДА, чому так? І чи робиться щось для покращення? Чиновник, не червоніючи, відповів, що після зими дороги й справді у поганому стані, та їх уже частково ремонтують. А коли дозволять погодні умови, темпи ремонту пришвидшать.

Утім, чи варто ремонтувати шляхи? Адже екстремальний туризм в Україні – це вже її фішка.

Лідія КИРИЛЮК, «Версії», фото Юрія ЧОРНЕЯ

Запис Караван журналістів румунську Буковину побачив, а українську – завадили дороги спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Журі оцінювали банкетні страви учасників, сервірування столу (тематика довільна), якість приготування святкового торта й роботу з карвінгу.

Карвінг — англ. curving (від curve, що значить різати) — «різьблена робота», «різьблений орнамент». До того ж, карвінгом називають різьблення по дереву, льоду, каменю, овочам, а також стиль катання на гірських лижах і сноуборді і навіть спосіб довготривалого хімічного укладання волосся.

Карвінг в кулінарії — це мистецтво фігурного різання по овочах і фруктах, яке зараз досить популярне в ресторанах.

Ігор КОНСТАНТИНЮК, «Версії», фото автора

Запис Фоторепортаж спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Під деревом гуртуються жінки з пакетами і, нахилившись, порпаються у траві. Вони збирають опале листя з цілющого дерева. Адже ліки з листя, кори, квітів і плодів гінкго білоби – надзвичайно чудодійні.

– Знайома, яка вже багато років лікується за допомоги листя цього дерева, порадила й мені назбирати на зиму цілющого «вбрання», – розповідає пані Олена, стоячи під деревом з повним мішечком серцеподібних листочків. – Адже я щомісяця витрачаю на ліки з гінкго білоби купу грошей… Відтак тепер помию добре листячко, висушу, перетру через м’ясорубку та заварюватиму чай. Він помічний для судин мозку, добре очищує організм. Лікуватимусь цінними ліками безкоштовно!

Препарати на основі сполук, виділених з листя гінкго застосовують при деяких судинних захворюваннях, при атеросклерозі та розсіяному склерозі, для поліпшення пам’яті і концентрації уваги. Вони підсилюють мікроциркуляцію крові у тканинах та органах. Існує безліч думок про ефективність гінкго білоби: від реклами до критичних матеріалів у медичних журналах. Але існують дані клінічних досліджень, які зазначають на те, що тривале застосування таких препаратів збільшує ризик розвитку інсульту. Тож, купуючи препарати чи роблячи їх самостійно, – обов’язково проконсультуйтеся з лікарем.

У Чернівцях росте всього кілька гінкго білоб: у ботанічному саду, у парку Резиденції митрополитів та на Соборній площі. Четверта – у дворі будинку, де живе відомий у Чернівцях журналіст Жан Макаренко. Дерево посадив колись його батько.

Килим з гінкго – звична річ

Гінкго дволопасна – єдиний представник класу гінкгових, які були широко розповсюджені на Землі у мезозойську еру. Ці дерева – сучасники динозаврів. Далекими родичами гінкго у відділі голонасінніх рослин є сучасні ялинки та сосни.

У Сибіру юрського та крейдового періоду гінкгові були настільки звичним явищем, що нині зустрічаються у більшості відкладень тих часів. Бо восени земля була вкрита суцільним килимом з листя гінкго, – як нині вкрита кленовим чи липовим листям.

Протягом багатьох століть вважалося, що дикі види цієї рослини не зустрічаються. Тепер відомо, що дика форма гінкго росте у двох районах на сході Китаю.

Легенда про вічне кохання

Листок цього дерева за формою нагадує серце. Через це в народі його називають деревом кохання. За легендою, чоловіче та жіноче дерева гінкго – це земні хлопець та дівчина, які дуже любили одне одного, але не здогадувалися, що їхнє кохання взаємне. Дівчина, у надії дочекатися свого коханого, пішла до Бога і попросила перетворити її на дерево. Бог виконав її прохання  і перетворив на рослину, яку назвав Гінкго. Невдовзі хлопець прийшов до коханої і не знайшов її. Тож і він попросив Бога перетворити його на дерево, щоби їхнє кохання було вічним. Від тих часів на Землі ростуть чоловічі і жіночі дерева гінкго.

Підготувала Любов КАФАНОВА, «Версії»

Запис Чернівчани збирають листя з дерева епохи динозаврів спершу з'явиться на Медіа-Версії.