Перші греко-католицькі священики у Чернівцях відправляли службу Божу в Римо-Католицькому костелі, при вівтарі Успіння Пресвятої Богородиці. Між двома конфесіями існувала домовленість, що русини, тобто українці, користуються храмом вранці – до восьмої години, а пізніше Службу тут відправляють римо-католики. Однак, коли громада католиків візантійського обряду Чернівців почала поступово збільшуватися, їм вже було затісно в костелі, та й такий розподіл часу не підходив.

І тоді чернівчанин Тадей ТУРКУЛ подарував невеличку земельну ділянку й пожертвував власні кошти на будівництво нової церкви для греко-католиків Чернівців. 31 травня 1820 року було освячено наріжний камінь її фундаменту. А 10 червня 1821 року, у неділю Зіслання Святого Духа, новозбудована церква отримала благословення.

Варто зауважити, що першу назву церква отримала на честь святих Петра і Павла. У літописній історії Чернівців зафіксовано, як у зв’язку з цією великою подією буковинці здійснили похід з процесією – від костелу до новозбудованої церкви.

З історії церкви

Теодор Лаврецький був парохом до 1835 року, а потім протягом 46-ти років душпастирював отець Теодор Максимович. І саме в цей період ведеться розбудова церковного господарства. У Відні замовляють іконостас та два бічні вівтарі. У розписі іконостасу та вівтаря брав участь відомий польський іконописець Адам Отеховський. На жаль, не збереглася історія походження чудотворної ікони храму. Однак відомо про замовлення її копій у Краківській друкарні 1879 року.

У тих же роках при церкві засновується перша українська громадська організація на Буковині – братство святого апостола Тадея, яке розгорнуло свою діяльність також і в культурно-просвітницькій царині міста, чим високо піднесло авторитет української Церкви. І саме при цьому храмі було тоді засновано перше жіноче товариство Буковини «Мироносиці».

Серед парафіян Успенського храму були відомі культурно-політичні діячі: професори Чернівецького університету Ігнатій Онишкевич та Степан Смаль-Стоцький, до речі, засновник всесвітнього скаутського руху, видатні буковинські письменники Юрій Федькович, Ольга Кобилянська, Ірина Вільде.

У 30-х роках минулого століття на Буковині проживало вже 18 тис. українських греко-католиків. А на початку 40-х їх було вже на 10 тис. більше! Звісно, новозбудована церква виявилася замалою для вірян. І відомий у краї архітектор Володимир Залозецький розробив проект розбудови (чи добудови) новішої частини храму. Цікава деталь: слухаючи службу у храмі, мало хто нині здогадується, що стоїть або в старій церкві, або в храмі, який збудували пізніше. До слова, архітектор Залозецький виріс неподалік храму – на вулиці Руській, в родині відомого українського громадського діяча.

Боярин, який дбав за людей

Згадуючи основні історичні моменти у житті греко-католиків Чернівців, не можна оминути постаті людини, завдяки якій і постав головний греко-католицький храм – собор Успіння Пресвятої Богородиці. Тадей Туркул, який пожертвував гроші на його будівництво, був одним із найбагатших людей Буковини, в родині якого берегли традиції благодійництва.

Під кінець свого життя цей боярин склав заповіт, за яким все своє майно, у тому числі й чернівецьку корчму, заповів греко-католицькій громаді. Аби вона мала за що побудувати собі церкву – перший на Буковині греко-католицький храм. Величезну на той час суму – 4000 флоринів – отримав за його заповітом також заклад для бідних. Ще частина коштів пішла на побудову дерев’яного греко-католицького храму в Глибоці. І не випадково, а саме із вдячності до цього мецената, храм у Чернівцях протягом кількох десятиліть (до 1937-го) носив ім’я святого Тадея. З того часу і до сьогодні церква носить назву Успіння Пресвятої Богородиці.

Трагічна сторінка від великих безбожників

Нова, трагічна, сторінка в історії церкви відкрилася для буковинських греко-католиків з приходом більшовицької влади. Вже 1946 року на Буковині заборонили богослужіння в українських греко-католицьких церквах. Священики та громада були змушені йти в підпілля. Собор Успіння Пресвятої Богородиці забрали в підпорядкування Православної Церкви (Московського Патріархату). Частина вірних УГКЦ перейшла до римо-католицького костелу, а частина – до сусідньої православної Миколаївської Церкви. Тривалий час вірні збирались у підпіллі, а в соборі Успіння Пресвятої Богородиці хоч і зорганізувалась двадцятка вірних, але ця громада була не дуже велика і навіть не могла платити податки.

У 1961 році собор закрили. Святиню перетворили на промисловий склад. Слава Богу, парафіянам дали змогу перенести церковний іконостас, який є окрасою для всієї Буковини, та вівтарі Пресвятої Діви й Ісуса Христа до церкви Святого Миколая, що знаходилася поруч.

Відродження

Друге життя греко-католицької церкви у Чернівцях розпочалося наприкінці 80-х років ХХ століття, коли, власне, розпочалася реабілітація УГКЦ та її вірних в Україні.
Ініціативний комітет у листопаді 1989 року отримав від Чернівецької міської ради дозвіл на проведення Богослужіння перед зачиненими дверима рідної церкви. Перша така служба Божа відбулася біля дверей собору 8 січня 1990 року. Її провів отець Микола Сімкайло з Івано-Франківська, нині – єпископ Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ.

Завдяки організованим діям громади та за допомоги демократичних сил Буковини, собор офіційно відкрили 6 жовтня 1991 року. Протягом 1990-х чернівецька громада УГКЦ входила до складу Івано-Франківської єпархії. 31 жовтня 1993 року в Коломиї відбулась інтронізація владики Павла Василика, єпископа-ординарія Коломийсько-Чернівецької єпархії. І Чернівці стають його другим престольним містом. Єпископ Василик прийняв буковинців як своїх рідних дітей.

Звісно, знівечений храм ще довго показував молільникам свої рани, адже в ньому господарювали безбожники. Але в церкві розпочалася активна реставраційно-відновлювальна робота. Після складних перемовин із братами сусіднього православного Свято-Миколаївського храму та при допомозі народного депутата України Тараса Кияка іконостас і два вівтарі повернулися до свого храму.

2006 року єпископ Микола Сімкайло проголосив створення Буковинського вікаріату Коломийсько-Чернівецької єпархії Української Греко-Католицької Церкви.

У різні часи Буковину і Чернівці відвідували визначні діячі УГКЦ: у 1900 році як єпископ Станіславський до Чернівців прибув Андрей Шептицький (якийсь час греко-католицька церква у Чернівцях належала до Станіславського єпископства), 1991 року Буковину відвідує кардинал Мирослав-Іван Любачівський, у 2006 році у Чернівцях побував тодішній глава УГКЦ, кардинал Любомир Гузар.

Сьогодні у Чернівцях діє три греко-католицькі храми: собор Успіння Пресвятої Богородиці на вул. Руській, церква Різдва Пресвятої Богородиці (вул. Нікітіна, неподалік залізничного вокзалу), церква Покрови Пресвятої Богородиці у Садгорі.

Варто звернути увагу, що всі три святині освячені іменем Богородиці. Також у соборі Успіння Пресвятої Богородиці перебуває Чудотворна ікона Матері Божої Чернівецької «Надія безнадійним». Перед нею моляться в безнадійних життєвих ситуаціях, особливо безплідні жінки. Існує багато свідчень про чудесне народження дітей у сім’ях, які колись були безплідні. Причому, розповідають, що діти народжуються в дні церковних свят…

Запис Чудотворна ікона Матері Божої Чернівецької «Надія безнадійним» дарує безплідним дітей, які народжуються у дні церковних свят спершу з'явиться на Медіа-Версії.