11 грудня у Шепеnтівці, Будинку естетики та дозвілля, відбувся сольний концерт поета і шансоньє Еміля Крупника, який святкує 50-річчя від дня народження і 25-річчя творчої діяльності.

Мои отношения с “Черновцами” сложны именно потому, что я воспринимаю “Черновцы” не просто как место, город а как некую живую, духовную субстанцию, с которой постоянно веду диалог. Проблема в том, что так их не воспринимает больше никто…
Тут много нюансов… Я Черновцы чувствую. И старые “еврейские”, и новые “базарные”… Когда я приехал в Израиль, то тосковал, как ни странно, по Черновцам “базарным”… Потому и хотел туда приезжать… А «израильские черновицкие» меня не понимали – это был не их город, они знали, что их города нет, и приезжать не хотели… У тех из них, кто ностальгировал, это выражалось в желании собираться в Израиле и вспоминать “Кобылянскую”, “Тралку” и “кем был Паниковский в 1971 году”…
Для “новых же черновицких” я был “евреем”, символизирующим старые, ушедшие Черновцы…
Я разрывался между этими двумя ипостасями…
На самом деле, все сложнее…

Еміль Крупник: “У пошуку втрачених Чернівців”…

Я ощущаю Черновцы неразрывным целым – от австро-румынских – через советско-еврейские, вплоть до сегодняшнего дня… Наверно, поэтому для меня это живая духовная субстанция. А мучаюсь – от нехватки художественных средств эту цельность выразить…
Еміль Крупник: “У пошуку втрачених Чернівців”…

“А вітри віяли, про рай ми мріяли,
Хоч райські мрії ті і не збулись…”

“Чернівці – як намисто, де перлини – з доброти,
знаю я, краще міста не створити, не знайти!”

У нас є Чернівці і є багато прекрасних людей.
Вони різні, але їх точно об’єднує спільне – любов до Чернівців.
Сподіваємося, що райські мрії все ж здійсняться.
Дякуємо за концерт!

Тетяна Стрільчик, “Версії”,
фото автора

Запис «До Чернівців – з любов’ю», – Еміль Крупник спершу з'явиться на Медіа-Версії.

          Семен Цидельковський народився в місті Чернівці. У 1979 р. закінчив філологічний факультет Чернівецького державного університету. Працював постановником на Чернівецькому телебаченні, директором клубу та редактором радіогазети панчішного об‘єднання. З 1983 р. очолює клуб творчої інтелігенції Будинку естетики та дозвілля м. Чернівці, а з 1984 р. є його директором. Як імпресаріо, організував вагомі зустрічі з видатними діячами культури – В. Коротичем, І. Драчем, Л. Костенко, Д. Гнатюком, А. Роговцевою, Л. Гурченко, Б. Окуджавою, Є. Євтушенком, З. Гердтом, М. Бієшу та ін.
          Письменник є автором книг поезій і прози «Печаль прозрения» (Чернівці: Місто, 1999), «Невозвратные встречи» (Чернівці: Місто, 2002), «Сумасшедшие на стадионе» (Чернівці: Друк Арт, 2007), «После бани» (Чернівці, 2009), «Легенди і небилиці про Пінхаса Фаліка» (Чернівці: Місто, 2011),  статей про поета В. Фоменка «Слово про друга» (1992), «Назавжди залишився з мрією про море» (2002), а також спогадів про нього, надрукованих в книзі В.Фоменка «Земная связь» (Чернівці, 2004), статей та есе про А. Солов‘яненка, Б. Ступку, Є. Євтушенка, М. Палагуту, В. Дячкова.
           Ініціатор та автор передмови до видання «Меридіан серця», 1-го перекладу на українську мову поезій Пауля Целана (Чернівці, 1992), а також автор ідеї видання «Антології українського перекладу» (Чернівці: Букрек, 2001).
За ідеєю митця в Чернівцях здійснено виставу «На шляху до себе» з Б. Ступкою у головній ролі за матеріалами біографії і поезії П. Целана (2001) та моновиставу народного артиста України Б. Ступки «Концерт Ступки з оркестром».
            Семен Цидельковський – консультант та виконавець однієї з ролей в художньому фільмі «Юден Крайс або вічне колесо» (1964 р., реж. В. Івченко, кіностудія ім. О. Довженка).
            Лауреат міжнародної премії ім. Сіді Таль, обласної премії ім. І. Бажанського (2007), заслужений діяч мистецтв України (2009), нагороджений медаллю «На славу Чернівців» у 2012 році.
За матеріалами Чернівецької обласної універсальної наукової бібліотеки ім. М. Івасюка

Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким, всім чернівчанам…

Я  все своє життя живу на вулиці Карла Лібкнехта.
Семена Цидельковського особисто не знала, але завжди з ним віталися, здоровалися, коли зустрічалися.
Довгий час навіть думала, що і він живе в одному з будинків нашої вулиці.
А це він працював в «Шепетівці», будинку естетики та дозвілля, що на розі вулиці Шепетівської та Карла Лібкнехта.
Шепетівка для мешканців нашої вулиці, як і для чернічан, це перші дискотеки, цікаві зустрічі,  виставки, поетичні вечори, презентації книг і авторів, це концерти, тематичні вечори, спектаклі…
Шепетівка для нас – це постать Семена Ісаковича, майже завжди крокуючого швидко та впевнено… Важко збагнути, що вже не побачимо його на нашій вулиці, не почуємо його привітального слова на концертах в Шепетівці, не почуємо його віршів, розповідей…

Cвітла пам’ять…

Тетяна Спориніна, фото автора

Запис Помер Семен Ісакович Цидельковський – патріот Чернівців… спершу з'явиться на Медіа-Версії.