Депутатка обласної ради Світлана Фочук, яка була на вшануванні разом з представниками обласної ради в Чернівцях, особливо втішена відзнакою, яку отримав її колега-волонтер, а нині – український військовий, а депутат Кіцманської міської ради Ярослав Яремій разом з волонтерським центром, яким керує наша активістка Анна Юрбаш, долучилися до організації спортивного забігу пам’яті полеглих.

«Найменше, що ми можемо зробити для наших полеглих Героїв – це пам’ятати про них. А живих – шанувати, молитися про Божий захист і волонтерити для передової на повну силу, бо кожна наша дія – це збережене життя бійця, – написала на своїй фейсбук-сторінці Світлана Фочук. –

Пишаюся багаторічною дружбою з односельчанином Віктором Угренюком, який сьогодні, в День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, отримав Відзнаку голови Чернівецької обласної ради – нагрудний знак «НЕЗЛАМНІ».

Свого часу ми, четверо мешканців Кам’яної, створили благодійний фонд «Буковина для миру», який Віктор очолив, і допомога доставлялася на фронт безперервно. Віктор і сам неодноразово її возив аж на «нуль», а згодом долучився до лав військовослужбовців.

Сьогодні ця чудова людина заслужено відзначена нашим місцевим самоврядуванням. А ми – друзі, односельці, бійці – любимо його і шануємо. Здоров’я тобі, Вікторе, і скорої Перемоги всім нам!

А яскраві соняхи в руках тих, хто, зібралися в Чернівцях біля найбільшого Прапора, були як символом пам’яті, так і символом нескореності і всепереможного життя».

А Ярослав Яремій у своїх соцмережах зауважив, що «часи війни продукують сумні дати»: «Щодня загарбники вбивають – і наших воїнів, і мирне цивільне населення((( Щодня жалоба як в окремих родинах, так і в цілих містах. І практично кожний день тепер для нас є днем пам’яті. Завершення цього тижня – це День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України у п’ятницю і Міжнародний день зниклих безвісти в суботу».

«Найменше, що ми можемо зробити для наших полеглих – це пам’ятати про них. Долучитися в будь-який спосіб до вшанування їх пам’яті», – додав він, розповівши далі: «На Кіцманщині пам’яті загиблих героїв присвятили спортивний забіг, у якому за наших захисників бігли діти з різних куточків України – Харківщини, Запоріжжя, Дніпропетровщини. Долучилися і самі захисники – воїни, які зараз проходять реабілітацію в медзакладі.

У самому Кіцмані схилили голови перед пам’яттю полеглих на Алеї слави.

Вдячний своїм колегам, друзям, волонтерам, однопартійцям, які об’єдналися у спільному душевному пориві, в організації важливих подій, у допомозі дітям і воїнам. Тільки разом переможемо зло!»

Пресслужба обласної організації партії ВО «Батьківщина»

Запис Вшановуючи загиблих – пам’ятаймо про живих! спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Молоді й круті менеджери державного (на цьому наголошую!) підприємства «Акціонерне товариство «Українська залізниця» (Укрзалізниця) навряд чи бачили культовий радянський фільм, що посів 5-те місце у загальному списку лідерів прокату з переглядом у 75 мільйонів глядачів, «Весілля в Малинівці». Одним із головних героїв музичної комедії був ад’ютант ватажка банди Грициана Таврічєского злодій Попандопуло. Так ось його неперевершена жадібність, хитрість і злодійкуватість викликала в моїй уяві узагальнений образ менеджерів Укрзалізниці. Вибачайте, шановні, але це такий творчий політ фантазії автора.

А читач обов’язкоао пригадує неперевершену сцену, коли Попандопуло ділив з «колегою» награбоване, кидаючи на свою купку цінні речі й примовляючи при цьому: «І це тобі, і це тобі…», а коли натрапив на непотрібний чепчик – відклав його «другові». Чим не наші «залізничники»? (У лапки взяла це слово тому, що, як правило, залізничниками називають тих, хто доглядає й ремонтує колію, водить потяги тощо. А тут йдеться про залізничних зверхників). Хіба не їхньою захланністю викликані останні «сюрпризи» для буковинців від Укрзалізниці? Судіть самі.

Від 1 лютого  цього року поїзд 117К Чернівці-Київ доправляє буковинців до столиці тільки у понеділок, середу і п’ятницю. Нагадаю, вартість квитка – від 310 до 420 грн. І вільних місць на цей поїзд, коли він курсував щодня, не було. Та не подумайте, що наше залізничне Попандопуло скоротило свої доходи. Натомість воно знайшло вдалий для себе вихід: продовжило шлях потягу з Києва через Львів аж до Чернівців: нині це швидкісний поїзд  007Д. А з Чернівців до Києва через Львів іде цей же потяг, але за номером 0080. На перший погляд нібито все й непогано. Та тільки ціни на той поїзд, що йде через Львів, удвічі дорожчий за той, що ходить нині через день. Ну а якщо квитків у купе на 007Д/0080 немає, то вам не відкрутитися від люксу за 1691,33 грн…

Варто наголосити, – а про це не перший рік б’є на сполох місцева влада, – Укрзалізниця закриває на Буковині ще й вантажні станції. Іншими словами, докладається до знищення й без того не дуже розвиненої економіки краю. Складається враження, і цю думку висловлювала не тільки я, що Північну Буковину збираються приєднати до Південної – на території Румунії. Бо зв’язок Чернівців із Сучавою, мабуть-таки, кращий, ніж з Києвом. І це при тому, що щільність залізничної мережі, залишеної нам ще від австріяків, третя у Європі, але наразі використовується найгірше. Хоча колись через станцію Сокиряни проходило до сотні поїздів за добу, а нині – один-два. І це тоді, коли експерти стверджують, що й демонструє вся Європа, автоперевезення значно менш вигідні за залізничні. Тому у сусідів, і зокрема найближчих – румунів, курсують залізничні платформи, які перевозять завантажений колісний транспорт, бо так значно вигідніше, ніж коли вантажівки їхали би шляхами-дорогами.

І ще один міжнародний штрих: після візиту президента Молдови пані Санду Україні саме з руки домовитися про проїзд потяга 117/118 Чернівці-Київ через Молдову, тобто через Сокиряни на Окницю, а відтак на Могилів. Цим шляхом поїзд колись доїжджав до Києва за 10 годин. А враховуючи, що тепер він не зупинятиметься на території Молдови, то загалом буковинці добиралися би до столиці за 9 годин. Так само і гості з Києва. Адже не секрет, що нині туристи перестали їздити на Буковину через транспортну інфраструктуру, чи то пак – її відсутність. Хто ж бо собі ворог?

А тепер кілька слів про компанію, яка, практично, забила болт на Чернівецьку область. Почнемо з того, що Укрзалізниця де-факто є державним підприємством-монополістом у сфері залізничних перевезень. Компанія забезпечує 80% вантажних і майже 50% пасажирських перевезень, що здійснюються усіма видами транспорту. За обсягами вантажних перевезень українська залізниця посідає четверте місце на Євразійському континенті, поступаючись лише залізницям Китаю, Росії та Індії. Тож Укрзалізниця є нібито, цитую, «національним перевізником вантажів та пасажирів, метою діяльності якого є задоволення потреб у безпечних та якісних залізничних перевезеннях у внутрішньому та міжнародному сполученні, забезпечення ефективного функціонування та розвитку залізничного транспорту тощо». Та у 2018-му компанія була перетворена постановою Кабміну України від 31 жовтня 2018 р. (№938) з публічної (ПАТ) на приватну (АТ). Але за словами тодішнього керівника Укрзалізниці Євгена Кравцова, жодним чином не змінилася форма власності Укрзалізниці, тобто вона залишається державною. Щоправда, формулювання «приватна компанія є державною» якось важко сприймається з токи зору здорового глузду. Та, може, їм нагорі видніше?.. Бо ще тоді у 2018-му  Євген Кравцов заявив: «Попри зміну типу з публічного на приватне акціонерне, товариство, як і раніше, повністю залишається у власності держави. Єдиним акціонером товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України. 100% акцій Укрзалізниці належать державі і не можуть бути відчужені». Але ж Статут АТ «Укрзалізниця» після цієї постанови був змінений!
Крига скресла?
Зрозуміло, нова представницька влада одразу ж зреагувала на створення незручностей для своїх краян. І вже вчора, 8 лютого,  голова Чернівецької обласної ради Олексій Бойко обговорив ситуацію щодо скорочення кількості рейсів потягів із Чернівців до Києва та закриття Укрзалізницею вантажних станцій разом із іншими актуальним для області проблемами з міністром інфраструктури України Владиславом Криклієм та народним депутатом Володимиром Козаком.  Відтак Олексій Бойко подякував «… за поінформованість про проблеми області та активну участь у їхньому вирішенні» – повідомила пресслужба обласної ради.

Справа наліво: Олексій Бойко, Владислав Криклій, Володимир Козак

Граблі – старі, а ті, хто наступає на них?

Кілька років тому, після першої спроби пустити через день поїзд Чернівці-Київ та після перших закриттів вантажних станцій у краї, обласні представницька та виконавча влади намагалися вирішити так зване залізничне питання. На обговорення запросили представників Укрзалізниці, місцевих підприємців, які використовують колію в бізнесі, а також колег із Румунії. Протягом дня тривали гарячі жваві дискусії та обговорення. На жаль, розмовами все й закінчилося. І це попри те, що румунська сторона була готова надати Україні свої залізничні платформи. Та це виявилося нікому не потрібним.

Чи зміниться щось на краще нині? Принаймні, голова обласної ради буде наполегливішим і в цьому сумнівів немає. А от чи нардеп буде відповідальнішим та зацікавленішим? Хтозна. Бо під час роботи на посаді генерального директора ДП «Укрзалізниця» Володимир Козак неодноразово звинувачувався у порушенні тендерних процедур, а його статки відтак оцінили на мільйони.

Про молодого 34-річного міністра Владислава Криклія теж подейкують різне. Скажімо, придбав нерухомість у Києві, будучи радником Авакова, а потім директором Головного сервісного центру МВС, але зазначив при цьому у декларації невисокі доходи тощо. Та, мабуть, головним є інше. У 2017/18 роках реформа сервісних центрів МВС була визнана серед найбільших перемог України. І водії не дадуть збрехати: зміни в МВС у плані обслуговування відбулися кардинальні.

Тож хто вирішить залізнично-транспортну проблему Буковини?

При всій повазі до нового голови Чернівецької обласної ради та його революційних починань у краї, до молодості й таланту міністра інфраструктури, до розуміння проблеми з боку народного депутата – їм не здолати «сю скалу». З огляду на відсутність грошей у держави та дороговартісність проєкту, такі європейського спрямування проблеми вирішуються у Брюселі. Так стверджують експерти. Але вчорашня «Зустріч Трьох» може стати тим чарівним пенделем, який надасть рух у потрібному напрямку уряду, а вже той звернеться до європейської столиці.

І, можливо, буковинцям усміхнеться доля…

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»

Запис Потягів у Чернівцях усе меншає, а «Укрзалізничний Попандопуло» дбає лише за себе спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Теплий одяг, взуття, матраци, білизну для бійців, одяг і іграшки для дітей, продукти – це все у найбільшому з можливих контейнері передали американські українці з Портленду (Орегон) в Україну через Іллю Мунтяна. Ілля – член великої буковинської родини, один з 13-ти братів і сестер з Глибоцької Кам’янки. Хтось із них свого часу виїхав до США, а хтось мешкає в Україні. Попри те, що Ілля живе в Америці вже 15 років, з отриманням громадянства не поспішав: каже, що займався бізнесом (має фірму з вантажних перевезень), ростив дітей (їх у нього четверо – три сини і донька) і нечасто задумувався про громадянство. А коли нарешті цим зайнявся і отримав запрошення на співбесіду на певну дату – відклав, бо саме запланував їхати в Україні з гуманітарною допомогою.

«Там усі вихідці з України – українці»

Ілля мешкає в Портленді, разом з 80-ма тисячами інших вихідців з України. Він етнічний румун, але можливостей спілкуватися саме з вихідцями з Румунії у США має небагато, каже: «Там усі вихідці з України – українці». Приїхав до США, вигравши Грін-кард, молодим 26-річним чоловіком. Уже там зустрів свою долю – також з України (його дружина з с. Велика Буда на Герцаївщині), там народилося його четверо дітей – старша донечка, якій зараз 10, і сини, яким 8, 6 і 3.

Там збудував трак-бізнес, упродовж семи років був лідером церковної молодіжки, завжди активно займався доброчинством. Їхня церква «Віфанія» надавала гуманітарну допомогу малоімущим мешканцям Мексики, будувала християнські церкви в Африці, фінансувала будівництво криниць на посушливому континенті… Сам Ілля має на постійному матеріальному утриманні двох африканських дітлахів – надсилає їм гроші на харчі та одяг через місіонерів і пересвідчується у тому, що з дітьми все гаразд, завдяки світлинам, які йому надсилають.

«Так багато повторюєш «треба робити», що візьми і зроби!»

Про допомогу Україні Ілля почав говорити у своєму колі як тільки тут почалася війна. Знав про біду, яка спіткала його Батьківщину, не лише з інтернету, а й від рідних, які тут живуть.

Чи не найбільше дізнавався від старшого брата Івана, який довгий час очолює Чернівецьку обласну організацію партії ВО «Батьківщина», тож окрім емоційних, життєвих речей пояснював і багато політичних моментів. Разом дійшли розуміння, що поки політики шукатимуть виходу з цієї ситуації, хлопцям, які воюють, мають допомагати всі: хто чим може. Ілля буквально протуркотів вуха усім у церкві про Україну, поки нарешті йому не сказали: ти так багато говориш «треба робити», що візьми і зроби! Йшлося не лише про те, щоби зібрати вантаж – з цим якраз проблем у християн немає. Йшлося про адресну доставку гуманітарки саме тим, хто її потребує. І Ілля, після двох місяців збору речей і продуктів, сам вирушив до України.

Проблемою стало розмитнення величезного контейнера: начебто через те, що в документах його вага вказана в американських паунтах, а треба було в кілограмах. Владнання цього непорозуміння затяглося на два тижні. Насправді з розмитненням гуманітарного вантажу в Україні часто трапляються перешкоди: підприємці нерідко оформляють як гуманітарку свій бізнесовий вантаж, тож митники таким деклараціям не дуже довіряють.

Повернення назад через це також відклалося на два тижні. Але немає поганого, яке б не обернулося на добре: через затримку з від’їздом, в Україну за чоловіком приїхала й дружина з наймолодшим сином. Трирічний Айзек – Ісаак – неймовірно щасливий від зустрічі з численними родичами і з Україною. Тут усе не так, як в Америці.

А поки дружина добиралася зі США на Буковину, Ілля мандрував на український Схід…

Частину вантажу відправили на Донеччину, в Красноармійськ, де надійна людина – пастор місцевої церкви – уже відповідав за доставку необхідних речей бійцям на передову і переселенцям у їхні тимчасові помешкання. Частину речей доставили в Чернівці, де згодом передали «Волонтерам Батьківщини», які розподілили їх між волонтерськими організаціями як Чернівців, так і районів краю

На зібрані, окрім речей, американськими християнами кошти Ілля закупив продуктів уже тут, в Україні – олії, цукру, крупів, оформив це у продуктові пакети, додав хлібобулочних виробів, які забезпечили буковинські родичі, що займаються пекарською справою. Частину роздав на Буковині переселенцям та іншим малозабезпеченим родинам, які цього дуже потребують, решту повіз на Схід разом з 4-ма земляками з рідної Кам’янки.

Понад 70 ящиків речей і харчів передали представникам ВО «Батьківщина» Луганщини – буковинські «батьківщинівці» співпрацюють з однопартійцями з перших днів війни і знають, що це надійні побратими.

А ще частину довезли на передову особисто. Бачили все.

«З Божою допомогою зберемо знову допомогу для України»

Ілля просив американських доброчинців збирати тільки нові речі гарної якості – і ті відгукнулися. Всі зібрані речі – нові, з етикетками. Передавати їх з рук  в руки бійцям, які їх найбільше потребують, було особливо щемливо. І матраци солдатам у бліндажі, які давно забули, що таке м’яке ліжко, і натільну білизну півсотні воїнів, які тижнями очікують подальших наказів у глухому лісі, і теплі шкарпетки й шапки тим, хто ночами відчуває, що ця тепла зима насправді не така вже й тепла…

Дивно було, що мешканці наполовину зруйнованого обстрілами села продовжують вірити, що «Росія все дасть».

Відчули потребу бійців у молитві. Молилися за бійця-односельчанина, який ледь оговтався після того, як під час начебто перемир’я і припинення вогню був зненацька обстріляний у спину. Молилися і за себе, коли доставляли бійцям ліки разом з київськими капеланами. Трохи моторошно було чути інструкції: «Якщо почнеться обстріл – вистрибуйте з машини і намагайтеся якомога далі від неї віддалитися». Надія була лиш на Бога, і Він допоміг.

«Багато з Америки відправляють допомоги, – каже Ілля. – Але самі не їдуть і не знають, що куди доходить. Ми ж хотіли мати одного відповідального, який це все зробить до кінця. І я хотів усе бачити. Сам. Переконатися. Побачив, маю багато розказати, що тут бачив. І думаю, що через допомогу Божу після Нового року почнемо збирати новий вантаж».

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис Буковинець відклав інтерв’ю з одержання американського громадянства, щоби відвезти гуманітарну допомогу спершу з'явиться на Медіа-Версії.

На сесії були присутні 63 з 64 депутатів. Засідання відкрив голова територіальної виборчої комісії Микола Каспрук, а далі згідно з регламентом, сесію розпочав найстарший депутат – п. Телешман.

На посаду голови Чернівецької обласної ради депутати висунули дві кандидатури – чинного голови ОДА Олександра Фищука і керівника обласної організації партії ВО «Батьківщина» Івана Мунтяна. Після голосування і підрахунку бюлетенів переможцем став Іван Мунтян, який набрав 47 голосів. Кандидатура Олександра Фищука набрала 14 голосів. Два бюлетені були з позначкою «не підтримую жодного кандидата».

Нагадуємо, що БПП «Солідарність» має в облраді 15 мандатів, «Батьківщина» – 12, «Аграрна партія» – 7, «Радикальна партія Ляшка» і «Самопоміч» – по 5, «Свобода», «Народний контроль», «Наш край», «Укроп», «Опоблок» – по 4.

Запис Головою Чернівецької облради обраний «батьківщинівець» Іван Мунтян спершу з'явиться на Медіа-Версії.

хижий вишкір пантери й терплячість верблюдів?

Мешканці с. Кам’яна на Сторожинеччині вимагають приведення тарифів на приміський проїзд до законної норми

Хто пам’ятає радянські й пострадянські часи, коли до найближчих приміських сіл можна було добратися хіба що потягом, та й то до однієї станції на кілька населених пунктів, той може вважати нинішні маршрутки панацеєю. Але хто змушений за свій доїзд переплачувати, потерпати від неякісно переобладнаного і брудного транспорту, його переповненості – той вимагає кращого. І належного, згідно з законом.

Мешканці приміського с. Кам’яна, що на Сторожинеччині, уже роками скаржаться на перевізника свого маршруту – ПП «Багіра». Частина автобусів переобладнана на пасажирські з вантажних. Квитків за проїзд водії не видають, поводяться брутально. Пільговиків возять за повну плату. Ціноутворенням займаються на власний розсуд.

Як має бути

Як же здійснюються приміські пасажирські перевезення, відповідно до закону?

Розглядається оптимальний маршрут, де є потенційні пасажири, охочі дістатися «з точки А в точку Б». Складається паспорт маршруту. Замовник проводить конкурс на цей маршрут: перевізники, охочі працювати на ньому, пропонують свої умови (кількість транспортних одиниць, інтервал перевезень, ціну тощо). Переможець конкурсу  приступає до роботи. Якщо він не виконує своїх зобов’язань – його карають відстороненням від роботи (зазвичай переводять на тимчасове обслуговування маршруту – до проведення нового конкурсу, або й замінюють іншим тимчасовим перевізником). Замовником перевезень у Чернівецькій області є обласна державна адміністрація.

Паспорт маршруту – це документ, що містить схему маршруту, розклад руху, таблицю вартості проїзду, графіки режимів праці та відпочинку водіїв тощо (ст. 1 ЗУ «Про автотранспорт»)

 Як є: точка зору перевізника

Директор ПП «Багіра» Павліна ХРАПЧИНСЬКА вважає, що цілковито дотримується закону: «Я працюю на цьому маршруті вже 7 років, і жодних скарг на мене не надходило. Якщо вони були зареєстровані – нехай їх покажуть. Згідно з постановою КМУ №240, перевізник має право сам регулювати ціну за проїзд. У паспорті маршруту записано, що довжина маршруту – 10,2 км, отже я дію в рамках закону. Якщо хтось хоче «закоротити» маршрут тільки до центру, то як селяни добиратимуться до кінця села ще понад 1,5 км?

На уточнення, за що ж п. Павліну позбавили постійного маршруту і перевели на тимчасовий, каже – «ні за що»: «Жодного акту про порушення на маршруті «Чернівці – Кам’яна» не зафіксовано, тож я маю всі підстави позиватися до суду». Щодо видачі квитків на маршруті, п. Павліна зазначає: «Хтось видає, хтось не видає – це цілком на відповідальності водія. Я вимагаю, щоби видавали, і всі податки сплачую. Жодних проблем досі з цим маршрутом не було, проблеми починають бачити тільки перед виборами».

ПП «Багіра» має намір брати участь у новому конкурсі перевізників на цей маршрут.

Як є: точка зору споживачів

Сім років тому в конкурсі  на перевезення від Чернівців до приміського села Кам’яна на Сторожинеччині перемогло ПП «Багіра». За ці роки було чимало скарг від пасажирів, та всі вони «зависали» у різноманітних інстанціях, аж поки в лютому цього року пасажири не звернулися до депутата обласної ради Світлани Фочук.

Головна проблема – оплата проїзду. Сьогодні пасажири, які користуються маршрутом «Чернівці – Кам’яна», сплачують за проїзд 7 грн., до того ж, незалежно від того, їдуть вони до центру села чи до його кінця. Тим часом, тарифами передбачено, що проїзд до 10 км вартує менше 4 грн. Сільський голова Кам’яної В.ГІДОРА пояснює, що 7 років тому йшлося начебто про менший кілометраж, але тоді виїзд з Чернівців відбувався з вул. Сторожинецької, а не з вул. Космодем’янської, як зараз, і закінчувався біля церкви, а не на виїзді з села, і тоді це було навіть менше 9 км. Утім, жодних документів про це в нього немає, то було «усна домовленість». У паспорті ж маршруту зазначена цифра 10,2 км. Тобто є документальні підстави для вищої плати за проїзд – адже перевізник їде начебто більше 10 км. У паспорті маршруту не вказано, де саме зупинка в Кам’яній, тож водії ПП «Багіра» влаштували кінцеву зупинку на виїзді з села, посеред поля і там, де це заборонено дорожньою розміткою: дорогу перетинає суцільна осьова лінія. Селяни звернулися по допомогу до депутата облради.

Чого вимагають

 Світлана ФОЧУК, депутат облради (фракція «За Батьківщину»): «Головне, чого вимагають мешканці Кам’яної – і це зафіксовано протоколом зборів села – це приведення до норм тарифів за перевезення. Саме плутанина в документах дозволяє перевізнику завищувати ціну на проїзд. Сільський голова начебто погоджував маршрут довжиною в 9,9  км, хоча точно не пам’ятає, в паспорті маршруту вказано 10,2 км, а комісія, яка обстежувала дорогу на шляху курсування автобусного маршруту загального користування №248 «Чернівці – Кам’яна», взагалі побачила 10,4 км. Комісія складалася більше як з десятка осіб – представників ДАІ, облавтодору, Служби автомобільних доріг, сільських активістів, чиновників ОДА та РДА і власне перевізника – Павліни Храпчинської. Двоє з комісії поставили свої підписи ще до початку обстеження, мені чиновник ОДА не дав можливості детально ознайомитися з актом обстеження, тож питання до об’єктивності комісії залишилися. При цьому я, проїжджаючи той самий відрізок шляху власним транспортом, наміряла 9,6 км. Так, я розумію, що розбіжності можливі і залежать від багатьох причин. Але ж не на 800 метрів!

Те саме і з платою за проїзд. Якщо різниця в копійках – може, вона й припустима. Але йдеться не про копійки. Проїзд до 10 км має коштувати, згідно з тарифною сіткою, 3,75 грн., а платять мої односельчани 7 грн.! Навіть ті, що доїжджають тільки до центру села, а це однозначно менше 10 км навіть за висновком вищезгаданої комісії. 2-3 гривні переплати на одну особу щодня тільки в один кінець – це 350-450 грн. на одну родину з 4-х осіб, яка кожного робочого дня дістається до міста на роботу чи на навчання. У сьогоднішній скрутний час це чимала сума для сім’ї.

Дивно, що на кінцевій зупинці перевізниця організувала цілий мітинг з селян, яких ввела в оману заявами про те, що «депутат облради хоче, аби маршрут пролягав лише до центру села». Це цілковита вигадка й нісенітниця, просто люди не згідні переплачувати за проїзд.

Упевнена, що знайти відповідальнішого перевізника, який дослухатиметься до замовника, не сстановить проблеми. Тож зовсім незрозуміло, чому замовник (обласна державна адміністрація в особі управління інфраструктури) досі дивиться крізь пальці на всі порушення ПП «Багіра».

Що обіцяє влада

Короткий екскурс в історію питання підтверджує, що від «перестановки влад» «Багіра» не міняється. До слова, «Версії» теж писали про неякісне обслуговування пасажирів водіями ПП «Багіра», на яких скаржилися мешканці Сторожинеччини. А ще на початку листопада 2014-го тодішній начальник управління інфраструктури ОДА в інтерв’ю одному з місцевих сайтів зазначав, що наприкінці вересня 2014-го з ПП «Багіра» було розірвано всі договори з обслуговування напрямків на Кам’яну, Дубову і Спаську. Це означало лише, що перевізник перестав отримувати від ОДА відшкодування на пільгові перевезення, але й далі виконує замовлення на підставі тимчасового розкладу руху – до наступного конкурсу.

Цитата із times.cv.ua: «Коли відбудеться конкурс? Хто може в ньому брати участь?

– Десь за 1-1,5 місяці. Тому що конкурс не проводять на три маршрути, а загалом по всій області. У конкурсі мають право приймати всі пасажирські перевізники, які відповідають законодавству».

Новий в.о. начальника інфраструктури ОДА Денис АНТОНЯК теж обіцяє незабаром, уже у вересні (до якого також залишилося 1,5 місяці) новий конкурс: «Не розумію, чому це питання не виникало раніше (??? – авт.), а порушене незадовго до конкурсу, і не бачу сенсу терміново заміняти перевізника на тимчасового за місяць-півтора до конкурсу. Втім, вимоги до перевізника на цьому маршруті надішлю до Сторожинецької РДА – можливо, і знайдеться за короткий час той, хто відповідатиме цим вимогам і погодиться на них. У вересні буде проведений конкурс на цей маршрут. Водночас чекатиму на адресу ОДА листа від РДА з пропозиціями затвердити додаткові зупинки на маршруті, ці зміни треба буде внести до паспорту маршруту. Бачу також, що потрібне повторне комісійне обстеження довжини маршруту. Наголошую, що облаштування зупинок – це вже прерогатива місцевого самоврядування, тобто сільради».

На запитання, чи немає загрози, що перевізник відмовиться везти пасажирів до кінця села, а назве кінцевою зупинку в центрі Кам’яної, чиновник запевнив, що перевізник везтиме стільки, скільки зазначено в паспорті маршруту. Нагадуємо, що там стоїть 10,2 км.

Чого слід очікувати

За найгірших прогнозів, пасажирам маршруту «Чернівці–Кам’яна» доведеться дослухатися поради славнозвісного «турецькопідданого» Остапа Бендера, який у романі «Золоте теля» зауважив: «Транспорт зовсім від рук відбився, залишається одне – прийняти іслам и пересуватися на верблюдах».

Коли ж без жартів, то боротьба за якісного перевізника справді може обернутися для пасажирів… хвостом верблюда. По-перше, відсутність чіткого визначення місця зупинки в паспорті маршруту може дати підстави перевізнику вирішити, що кінцева зупинка – в центрі села. Тоді мешканцям околиці доведеться прямувати додому пішки (хоча п. Денис Антоняк запевняє, що перевізник їздитиме так, як записано в паспорті!). По-друге, облаштування зупинки в кінці села ляже на плечі сільської ради (хоча п. Світлана Фочук переконана, що це – завдання замовника, тобто облради).

Зрештою, за результатами конкурсу побачимо, кому насправді служить обласна влада – громаді чи приватним перевізникам.

Та до вересня побудемо оптимістами: кам’янчани можуть дочекатися нового конкурсу перевізників на свій («золотий», як стверджують водії) маршрут. Новий перевізник (якщо ПП «Багіра» після всіх інцидентів уже не переможе в конкурсі) братиме плату відповідно до кілометражу. Видаватиме квитки. Триматиме салон транспорту в чистоті. Не хамитиме клієнтам. І не ставитиметься до пасажирів, як до терплячих верблюдів.

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис Мешканці с. Кам’яна на Сторожинеччині вимагають приведення тарифів на приміський проїзд до законної норми спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Скажімо, для читачів і глядачів основним меседжем 31 сесії VI скликання було звільнення з посади заступника голови облради Валентина Маніліча, якого суд визнав корупціонером. Та, попри це питання, було з десяток, а то і більше, не менш важливих. Та їх мало хто помітив, хоча, приміром, внесення змін до обласного бюджету 2015 року зачіпає всіх, але, практично, нікого не хвилює.

Розкішний особняк для… ментівської верхівки?  

На вул. Федьковича, 52 розташувався розкішний старовинний триповерховий особняк. За радянських часів там був суд Ленінського, тобто нині Шевченківського, району, далі – різні офіси, серед інших – газета «Буковинське віче». Так ось, у порядку денному сесії стояло питання про його передачу в оренду УМВС України в Чернівецькій області. На щастя, депутатам вистачило сумління зняти це питання з розгляду.

Свою позицію пояснив депутат Руслан МЕЛЬНИК:

– Цього не можна робити, бо з практики нам усім добре відомо, що приміщення, які потрапляють на 49 років в оренду, потім діляться між керівним складом. Тож треба, щоби міліція спочатку пройшла люстрацію, і тоді ми переконаємося, що будинок буде точно використаний під гуртожиток для рядових співробітників уже реорганізованої в поліцію струкури. Тим паче, що на ремонт цієї будівлі потрібно 6-7 млн. гривень. І, як уже неодноразово бувало, відповідний серйозний відділ «вибиватиме» гроші з простих підприємців на його ремонти, як вже було з ремонтом приміщення УМВС.

 Вл.інф.

Психлікарню позбавили території –

за згоди медичного закладу та депутатів обласної ради. Чи законно?

 Саме щодо законності цього рішення в мене й виникли серйозні сумніви. Історія ж  питання така. Наприкінці 2002 року підприємець В.І. Чоботар і Чернівецька обласна психіатрична лікарня уклали договір оренди, за яким підприємець отримав у користування під створення міні-пекарень колишній матрацний цех цього медзакладу за адресою вул. Мусоргського, 2. До 2008 року він добудував приміщення, через що виник об’єкт спільної власності, де 243,9 кв. м належить обласній раді, а 842,2 – підприємцю.

На попередній, 30-ій, сесії вже стояло питання викупу підприємцем комунальних часток спільної власності. Але тодішній в.о.прокурора області заявив, що існують певні порушення законодавства, тож не можна дозволяти приватизацію об’єкта, який перебуває на території психлікарні. Питання відправили на доопрацювання.

Як відомо, пацієнти цього мед закладу – особливі, вони перебувають у лікарні роками. Тож раніше мали для прогулянок парко-садову територію, для відпочинку – клуб і бібліотеку, а для так званої трудотерапії – відповідні цехи. Нині нещасних позбавили всього. Втім, це вже, мабуть, тема для окремої розмови.

На 31-ій сесії, що відбулася минулого четверга, питання викупу пройшло «на ура», хоча й досить дивним чином. Усвідомлюю, що ми самі проґавили. Бо саме в момент, коли з колегами  обговорювали попереднє рішення, – причому я запитав колег-депутатів, які сиділи поруч – і вони теж не помітили, що відбулося голосування. Зрештою, для таких облудних дій існують певні механізми: відбувається перезавантаження – одні питання викидаються, інші – переставляються тощо. Але ще один колега зауважив: коли питання про приватизацію частини території з будівлями психлікарні голосувалося, то було зафіксовано 62 голоси. А перед цим і після цього – тільки 54-55 голосів реєструвалося. Тобто депутати прийшли, щоби проголосувати це питання, а потім просто пішли? Тому я завжди й наголошую: «шкурні» питання треба ставити останніми у порядку денному. Тоді буде нормальна явка на сесіях, буде кворум.

Руслан МЕЛЬНИК, депутат обласної ради

Від редакції: Легітимність актів місцевого самоврядування, як відомо, встановлює прокуратура. Тобто, саме вона перевіряє, чи не суперечить те чи інше рішення органів місцевого самоврядування чинному законодавству. До слова, прокурори можуть «прозріти» й оскаржити рішення навіть через три роки. Та ми стільки часу не маємо, відтак просимо обласну прокуратуру дати відповідь на запитання депутата: чи законно 31-ша сесія Чернівецької облради VI скликання позбавила психлікарню території?

Запис У краї рулять депутати або Хто і як вирішує справи громади спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Сьогодні о 9.30 окружний адміністративний суд Чернівецької області мав розпочати розгляд справи по суті за позовом обласної організації «Фронт змін» до обласної ради. Суть позову – скасування рішення Чернівецької облради від 24.12.2011р. «Про обласний бюджет на 2012 рік», а також про зобов’язання облради провести вибори голови. Інтереси «Фронту змін» представляє  народний депутат Геннадій Москаль. На суд з’явилися і сторона позивача, і сторона відповідача, проте судове засідання не відбулося. Як повідомила помічниця судді Василя Левицького, захворіла суддя Віталіна Ковтюк, яка входить до складу колегії суддів, що мали розглядати справу. Про  дату і час судового засідання у цій справі суд повідомить пізніше.

Галина ЄРЕМІЦА

Запис Суд за позовом Фонту Змін проти облради не відбувся спершу з'явиться на Медіа-Версії.