Після гучного успіху в Києві, до нашого міста завітає з гастролями Дніпровський театр «Віримо», який за свої попередні візити вже встиг закохати у себе багатьох поціновувачів мистецтва.

Цього разу у містян є нагода побачити на сцені Чернівецької обласної філармонії нову прем’єрну виставу цього потужного колективу – «Біла пошесть» за п’єсою чеського драматурга Карела Чапека.

Процитуємо відгуки з соцмереж дніпровських та київських глядачів, які вже мали змогу побачити виставу:

Вражаюча режисура, сценографія (потужно алегорична, метафорична і, одночасно, багатофункціональна центральна декорація), «високовольтна» акторська гра

Це не передати словами… я в захваті, як і завжди. П’єсі майже 100 років, а актуально – ніби написано зараз. Майстерність театру на вищому рівні. Наполегливо рекомендую

В залі вражаюча, напружена тиша. Скільки сатиричних, історичних, літературних, сучасних алюзій, що поглиблюють сприйняття

Мої сльози в кінці були тихі, але гучніші за всі оплески

Це тільки мала частина відгуків, якими глядачі діляться на просторах інтернету, але судячи зі всього – вистава вартує того, щоб бути побаченою.

Крім того, після кожного з показів відбудеться зустріч із постановниками та акторським складом вистави. Так чином театр має змогу отримати «наживо» зворотній зв’язок, відповісти на питання та розповісти про процес створення постановки.

Вхід на подію – безкоштовний, але обов’язковою є попередня реєстрація за посиланням https://forms.gle/sRsVt642GgmFYunx9

Творча команда проєкту буде щиро вдячна за добровільні донати глядачів на користь ЗСУ

Початок вистав о 18.30

Показ вистави та форуми відбуваються в рамках проєкту «Біла пошесть: фантастичний реалізм часів однієї війни», який реалізується ГО «Народна допомога Україна» у партнерстві із Дніпровським драматичним молодіжним театром «Віримо!», та співфінансується програмою ZMINA: Rebuilding, створеною за підтримки Європейського Союзу в рамках спеціального конкурсу заявок на підтримку українських переселенців та українського культурного і креативного секторів, за підтримки МБФ «ІЗОЛЯЦІЯ» , Trans Europe Halles та Malý Berlín

Запис Прем’єра “Білої пошесті” Дніпровського театру “Віримо” – у Чернівцях спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Наш Гімн України об’єднує людей і робить їх сильнішими. Слова: Павло Чубинський, мелодія: Михайло Вербицький.

Томазо Джованні Альбіноні «Адажіо». Виконують залужена артистка України Олени Урсуляк та Світлани Дейбук (фортепіано).

Пісня, музика, мистецтво допомагають підняти наш дух і укріпити віру в перемогу!

Слава Україні! Героям Слава!
Україна понад усе!

Більше фото з заходу за посиланням – ГІМН УКРАЇНИ У ВИКОНАННІ ОЛЕНИ УРСУЛЯК ТА СВІТЛАНИ ДЕЙБУК У ЧЕРНІВЦЯХ

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис Гімн України просто неба у виконанні Олени Урсуляк та Світлани Дейбук у Чернівцях спершу з'явиться на Медіа-Версії.

     Виступ камерного академічного оркестру «Капріччіо»

А кількома днями раніше, 23 серпня відбулася ще одна українська прем’єра – ораторії Мар’яна Кузана (Франція) «Посланіє» на слова Т. Шевченка зі сценічною дією.

На прем’єру класичного твору Володимира Івасюка завітала сестра композитора з чоловіком.

Подружжя Оксана Івасюк та Віктор Павлюк, знімок минулих років.

Відома філологиня, доцентка кафедри української літератури Оксана Івасюк із вдячністю вручила диригенту Павлу Чеботову вишуканий букет. 

Оксана та Володя Івасюки

Загалом Mandyczewski Fest – це фестиваль із надзвичайно цікавим спрямуванням. Музика, яка звучала щовечора від 22 серпня на різних майданчиках Чернівців, переконала нас, що композитори австрійської доби, такі як буковинці різних національностей Є.Мандичевський, К.Мікулі, А.Гржималі, С.Воробкевич, так і українські класики  М. Лисенко, Л. Колодуб, М.Скорик, Є. Станкович, В. Сільвестров, О. Чмут, Л. Затуловський навіть усупереч складним історичним періодам бездержав’я були носіями української культури. Саме завдяки їм збережено феномен української ідентичності в музичному мистецтві.

Завершиться Мандичевські фест 29 серпня о 17:00 в Соборі Успіння Пресвятої Богородиці УГКЦ, якому виповнилося 200 років, концертом духової музики за участю академічного камерного хору «Чернівці» під диригуванням Надії Селезньової. 

Початок о 17.00.

Довідково: 

Mandyczewski Fest проходить у Чернівцях учетверте. 

Євсевій Мандичевський — український та австрійський музикознавець, диригент і композитор. Народився у селі Багринівка Чернівецької області. Написав одинадцять українських хорів, два з яких на слова Шевченка.

Навчався музики у знаменитого композитора, педагога і православного священика Сидора Воробкевича. Тоді ж брав уроки музики і в Адальберта Гржималі – чеського композитора і музиканта, який кілька років творив і працював у Чернівцях.

 З 18 років Мандичевський мешкав у Відні: вчився там, був професором Віденської музичної академії, але зв’язків з Україною не поривав і часто навідувався до Чернівців. 

Мандичесвським захоплювався Брамс, але про нього нічого не знали на  батьківщині. У рік, коли  виповнилося 160 років від дня народження Мандичеського, на Буковині і започаткували грандіозний проєкт – Mandyczewski Fest. 

Людмила Чередарик

Запис Прем’єра «Квартету» Володимира ІВАСЮКА відбулася у Чернівцях спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Браво! Дякуємо академічному симфонічному оркестру та солістам Чернівецької обласної філармонії імені Дмитра Гнатюка за прекрасний концерт і подарунок до Дня міста.

Більше фото з заходу за посиланням –   КОНЦЕРТ АКАДЕМІЧНОГО СИМФОНІЧНОГО ОРКЕСТРУ ПРОСТО НЕБА У ЧЕРНІВЦЯХ

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис Концерт до Дня міста від академічного симфонічного оркестру та солістів Чернівецької обласної філармонії спершу з'явиться на Медіа-Версії.

21 серпня з концертом у залі органної та камерної музики Чернівецької обласної філармонії ім. Д.Гнатюка виступив органіст із Франції – Жан-Марі Леруа.

Жан-Марі Леруа (орган, Франція)
Асистент органіста – Анна Батюкевич
Ведучий — Юрій Гавриляк

Цього разу в Україну приїхали і найрідніші пана Жан-Марі Леруа: донька пані Барбара Леруа і дружина пані Espina Viviane.

Художній керівник, Заслужений діяч мистецтв України пан Остап Савчук вручив музиканту із Франції Жану-Марія Леруа диплом учасника фестивалю органної музики.

Дякуємо Жану-Марі Леруа за чудовий концерт! Браво!

Більше фото з концерту за посиланням – ЖАН-МАРІ ЛЕРУА У ЧЕРНІВЦЯХ

©Тетяна Спориніна,
фото автора і SergyiS

Запис Жан-Марі Леруа на фестивалі органної музики у Чернівцях спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Дякуємо за чудовий концерт. Вітаємо ювіляра! Браво!
Більше фото з концерту за посиланням – ТВОРЧИЙ ВЕЧІР МИКОЛИ ГАКМАНА

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис Творчий вечір заслуженого артиста України Миколи Гакмана спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Дякуємо за чудовий концерт! Браво!
Більше фото з концерту за посиланням – «CONCIERTO LATINO»

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис «Сoncierto Latino» від Лучіани Гакман спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У 1997 році президент Асоціації французьких хорів Марсель Корнелю в інтерв’ю французькому радіо так оцінив виступ капели: ««Орея» — це один з чотирьох кращих хорів у світі, які я коли-небудь чув, і це кращий посол України, яких я зустрічав …»
А у 2009 році Келлі Парк, художній керівник 1-го міжнародного хорового фестивалю у м. Інчон (Південна Корея), сказав так: «Цей колектив встановлює нові світові стандарти хорового мистецтва і є найкращим послом України за всі роки».
Щороку «Орея» здійснює гастрольні турне такими країнами, як Франція, Норвегія, Німеччина, Італія, Швейцарія, Іспанія, Польща та дає багато концертів у містах України.
І цього року чернівчани мали унікальну можливість ще раз почути і побачити музичну феєрію і стати учасниками ще однієї неймовірної сенсації в хоровому мистецтві.

Браво! Дякуємо за концерт!
Більше фото з концерту за посиланням – АКАДЕМІЧНА ХОРОВА КАПЕЛА «ОРЕЯ» У ЧЕРНІВЦЯХ…

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис Концерт академічної хорової капели «Орея» у Чернівцях спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Євсевій Мандичевський — «БУКОВИЙ КРАЙ» (1888 р.),
сценічна кантата для хору, солістів і оркестру за п’єсою Й. Відманна (виконується мовою оригіналу)
Упорядник видання оригіналу партитури — ДІТМАР ФРІЗЕНЕГГЕР
Поетичний переклад — ВОЛОДИМИР КАМ’ЯНЕЦЬ, ПЕТРО РИХЛО
Алегоричні персонажі:
Буковина — НАДІЯ ФЕСЕНКО (сопрано)
Сільван — ВОЛОДИМИР ФІСЮК (тенор)
Рустиція — БОГДАНА ЗАЙЦЕВА-ЧЕБАН (сопрано)
Монтан — ІГОР РАЦА (баритон)
Хор місцевого люду — Академічний камерний хор «Чернівці»
Художній керівник і головний диригент — НАДІЯ СЕЛЕЗНЬОВА
Академічний симфонічний оркестр Чернівецької обласної філармонії
Диригент — ЙОСИП СОЗАНСЬКИЙ

Браво! Дякуємо за прекрасний концерт!
Більше фото з концерту за посиланням – КАНТАТА «У БУКОВОМУ КРАЇ» ЄВСЕВІЯ МАНДИЧЕВСЬКОГО

©Тетяна Спориніна,
фото автора і SergyiS

Запис Євсевій Мандичевський — «БУКОВИЙ КРАЙ» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Диригент – Кшиштоф Камінські (республіка Польща)
Соліст – Олександр Конєв (фагот)
Йосип Созанський – художній керівник Академічного симфонічного оркестру Чернівецької філармонії.
Надія Селезньова – художній керівник академічного камерного хору Чернівецької обласної філармонії.

Генрік Чиж – «Canzona di Barocco» для оркестру
Джон Эрнест Гальярд – соната для фагота з оркестром
Олександр Бородін – «Князь Ігор»
Сергій Рахманінов – симфонія №2

Більше фото з концерту за посиланням –  КШИШТОФ КАМІНСЬКІ У ЧЕРНІВЦЯХ.

Браво! Дякуємо за концерт!

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис Польський диригент-музикант Кшиштоф Камінські у Чернівцях спершу з'явиться на Медіа-Версії.

11 листопада відбувся концерт Народного артисту України, Лауреата державної премії ім. Т.Шевченка Анатолія Баженова (скрипка) та Заслуженої артистки України Катерини Баженової (фортепіано) у залі Чернівецької обласної філармонії ім. Д.Гнатюка.

У концерті взяли участь і музиканти струнного квартету «Chernowitzer». У програмі звучали твори Л.Бетховена, П.Чайковського, А.Дворжака, І.Карабиця, В.Сильвестрова, М.Равеля…

Дякуємо за чудовий концерт!
Браво!

©Тетяна Спориніна.
фото автора

Запис «Буковинський листопад – 2017»… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Від 9 до  18 листопада у Чернівцях проходитиме Регіональний фестиваль класичної музики «БУКОВИНСЬКИЙ ЛИСТОПАД -2017».

9 листопада о 18:30 фестиваль відкриється у залі філармонії світовою прем’єрою творів Дж. Майєрбера та А. Сегал у виконанні академічного симфонічного оркестру, академічного камерного хору «Чернівці», солістів – вокалістів Чернівецької обласної філармонії. Диригує добре знайомий чернівчанам диригент з Ізраїлю Марк Воллох.

10 листопада о 18:30 в органному залі розпочнеться концерт органістки з Одеси  Олени Удрас.

11 листопада о 18:30 твори для скрипки та фортепіано виконуватимуть у залі філармонії київський скрипаль, народний артист України Анатолій Баженов та піаністка з Києва, заслужена артистка України Катерина Баженова.

12 листопада о 16:30 в органному залі виступатиме камерний оркестр «Chernovitzer». Знавці музики вважають колектив унікальним.

14 листопада о 18:30 шанувальники духової музики зможуть послухати у залі філармонії гру музикантів-духовиків академічного симфонічного оркестру у складі духових камерних ансамблів  «Nota bene» та «Bukovynabrass».

15 листопада о 18:30 в залі філармонії своїх прихильників порадує академічний камерний оркестр «Capriccio» під орудою керівника й диригента ансамблю, чудового скрипаля Павла Чеботова.

16 листопада о 18:30 в залі філармонії у супроводі симфонічного оркестру співатимуть тенор Володимир Фісюк і сопрано Богдана Зайцева-Чебан.

17 листопада о 18:30 під керівництвом Мирослави Которович у залі філармонії виступить Fantastic Chamber Orchestra з Києва.

18 листопада о 18:30 концертом у залі філармонії фестиваль закриє академічний хор «Орея» Житомирської обласної філармонії під керівництвом заслуженого діяча мистецтв України Олександра Вацека.

Квитки на концерти можна придбати у касі філармонії.

Запис Буковинський листопад бринітиме музикою спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Сіді Львівна Таль народилася 8 вересня 1912 року у Чернівцях у небагатій родині пекаря. Артистичні здібності Таль виявила ще в дитинстві: вона співала, танцювала, виконувала комічні сценки. З 13 років вчилася швейному ремеслу. У 1926 році була прийнята в єврейську трупу Сари Канер (1882-1859) на амплуа інженю.
У 1928 році Таль переїхала до Бухаресту, де вступила до трупи театру «Роксі», грала на сцені знаменитого залу «Помул верде».
Вперше з’явилася на сцені в 1928 році. До 1940 року працювала у Чернівцях, Яссах, Бухаресті. Після 1940 р. грала в єврейському театрі в Кишиневі.
У липні 1941 р, на початку нацистської окупації Бессарабії, Таль евакуювалася до Ташкента, де працювала на Узбецької кіностудії, озвучуючи кінофільми, потім в складі театральної бригади дала понад тисячу концертів.
З 1946 — актриса єврейського ансамблю Чернівецької філармонії. Грала комедійні та драматичні ролі (переважно травесті): Естерке і Елька («Скарб» за Шолом-Алейхемом), Мотл («Хлопчик Мотл» Шолом-Алейхема), Зямка Копач — (в однойменній п’єсі Даніеля), Еліза («Пігмаліон» Б. Шоу) та ін.
Сіді Таль виступала також в опереті, виконувала естрадні номери: балада «Серце матері» в естрадній виставі «Завжди з вами» з трансформаційними номером у програмі «Ворогом на зло», виконувала народні ліричні, жартівливі, характерні пісні, а також танці різних стилів та жанрів.
У цей день на концерт прийшли шанувальники таланту неперевершеної Сіді Таль, також і чернівчани, які особисто знали співачку, пам’ятають її концерти. Марія Фантух привітала і присутніх у залі Марка Володимировича Очосальського, скрипаля, диригента, викладача Чернівецького училища мистецтв ім. С. Воробкевича, Леоніда Борисовича Затуловського, композитора, педагога, лауреата міждународної премії імені Сіді Таль, Заслуженого діяча мистецтв України. Також глядачі мали можливість послухати ретро записи голосу Сіді Таль…

Браво! Дякуємо за концерт!
Більше фото з концерту за посиланням – ЗІРКИ НЕ ГАСНУТЬ! ДО 105-Ї РІЧНИЦІ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ СІДІ ТАЛЬ

©Тетяна Спориніна,
фото автора і SergyiS

Запис ДО 105-Ї РІЧНИЦІ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ СІДІ ТАЛЬ спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Диригент – Марк Воллох, Ізраїль.
Солісти: Володимир Фісюк (тенор), Сніжана Гаврилюк (сопрано), Карл Немечек (труба), Поліна Круглова (альт), Ольга Ліфоренко (фортепіано), Олександр Кривич (фортепіано).

У програмі концерту звучали твори Г.Ф. Телемана, Й. Неруди, В.А. Моцарта, Й. Брамса, Дж. Гершвіна.

Після концерту читаємо і перші відгуки (на ФБ) від шанувальників музики. Любов Шилюк, завідувач відділу мистецтв обласної наукової бібліотеки ім. Михайла Івасюка.

А ось і друге відділення…. Подарувало справжню насолоду від високотехнічного, в усіх планах, виконання Брамса та Гершвіна.
Відчуття стилю Брамса, мелодики, зміни темпів, звуковидобування, технічність виконання “не технічних” розділів, сценічна витримка, співзвучність з оркестром і неперевершений зовнішній вигляд артиста – Професорки Музичної академії ім. Петра Чайковського Ольги Ліфоренко – вищий клас виконання та звучання…
Гершвін – вельми класний твір – Рапсодія в блюзовому стилі – виконував наш читач – Олександр Кривич, зараз вже студент Київської академії – хороший музикант, хороший учень, гарний виклад матеріалу – технічно, музично, в характері, впевнено, дуже потішили звуковидобуванням вмілі, треновані багаточасовими тренуваннями, пальці молодого талановитого піаніста!!!
І, о да!!! Завжди розрізниш, коли музикант це робить з великою любов’ю до справи!!!
Браво!!!

Професор Тарас Івасютин, завідувач кафедри сучасних іноземних мов факультету історії, політології та міжнародних відносин ЧНУ ім. Ю. Федьковича.

У філармонії відбулося справжнє музичне свято. У виконанні Академічного симфонічного оркестру під орудою маестро з Ізраїлю Марка Воллоха, до речі родом з Чернівців, звучала музика на всі смаки; арії з опери Моцарта “Дон Жуан” (молоді але вже визнані солісти В. Фісюк, С. Гавриллюк), концерти для альта з оркестром Г. Ф. Телемана (солістка М. Круглова), для мисливського ріжка з оркестром (цей інструмент прозвучав вперше в Чернівцях у виконанні музиканта з Німеччини К. Немечека), вершинний був другий відділ, у якому прозвучав 4-й концерт для ф-но з оркестром у неперевершеному виконанні професора з Києва Ольги Ліфоренко та знаменита рапсодія в стилі блюз у блискучій інтерпретації молодого піаніста Олександра Кривича.
Окреме браво музикантам оркестру!

Дякуємо за концерт.
Більш детальний фотозвіт концерту за посиланням – КОНЦЕРТ АКАДЕМІЧНОГО СИМФОНІЧНОГО ОРКЕСТРУ ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ФІЛАРМОНІЇ

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис Концерт Академічного симфонічного оркестру Чернівецької обласної філармонії спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Василь БАРВІНСЬКИЙ – кантата “Заповіт”
Михайло ВЕРБИЦЬКИЙ – увертюра №2
Мирослав ВОЛИНСЬКИЙ – кантата «Стоїть в селі Суботові»
Станіслав ЛЮДКЕВИЧ – кантата “Заповіт”
Борис ЛЯТОШИНСЬКИЙ – музика до кінофільму “Тарас Шевченко”
Микола ЛИСЕНКО – кантата “Б’ють пороги”

Солісти
Світлана Дейбук (мецо–сопрано)
Богдана Зайцева-Чебан (сопрано)
Володимир Фісюк (тенор)
Ігор Раца (баритон)
Василь Мельничук (бас)
Академічний камерний хор «Чернівці» Чернівецької обласної філармонії
Художній керівник – Надія Селезньова
Камерний хор Тернопільської обласної філармонії
Художній керівник – Народний артист України Богдан Іваноньків
Академічний симфоничний оркестр Чернівецької обласної філармонії
Художній керівник – Заслужений діяч мистецтв України Йосип Созанський
Диригент – Заслужений діяч мистецтв України Андрій Савчук
Концертмейстер – Лілія Холоменюк
Ведуча – лектор-мистецтвознавець Неля Марковська

Як умру, то поховайте
Мене на могилі
Серед степу широкого
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу… отойді я
І лани і гори —
Все покину, і полину
До самого Бога
Молитися… а до того
Я не знаю Бога.
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров’ю
Волю окропіте.
І мене в сем’ї великій,
В сем’ї вольній, новій,
Не забудьте пом’янути
Незлим тихим словом.

Тарас Шевченко, 25 грудня 1845, Переяслів

Більш детальний фотозвіт концерту за посиланням – У Чернівецькій філармонії звучали музичні твори на вірші Тараса Шевченка

Дякуємо!
Браво!

p.s.  Завдяки журналісту  Наталії Фещук після концерту ми зробили спільну  фотографію із головним диригентом Національної хорової капели “Думка”, Героєм України, професором Національної музичної академії у Києві Євгеном Савчуком і з диригентом концерту, Заслуженим діячем мистецтв України Андрієм Савчуком.

©Тетяна Спориніна,
фото автора і SergyiS

Запис Шедеври української музики на слова Тараса Шевченка спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Черкаський академічний заслужений український народний хор є лауреатом Національної премії України імені Тараса Шевченка. Художній керівник та головний диригент – заслужений діяч мистецтв України Леонід Трофименко.

Більш детальний фотозвіт за посилнням – ЧЕРКАСЬКИЙ НАРОДНИЙ ХОР ЗІБРАВ У ЧЕРНІВЦЯХ АНШЛАГ

©Тетяна Спориніна,
фото автора і SergyiS

Запис Виступ Черкаського народного хору у Чернівцях спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Сьогодні, 3 лютого, Академічний симфонічний оркестр обласної філармонії присвятить свій концерт світлій пам’яті генерального директора філармонії Анатолія Юрійовича Візнюка. У концерті прозвучить симфонічна поема №3 Ф.Ліста «Прелюди», концерт для фортепіано з оркестром №2 С.Рахманінова, симфонія №5 П.Чайковського. Початок о 18.30.

У суботу, 4 лютого, у залі органної та камерної музики – концерт органної музики «Золота епоха романтизму» (соліст – народний артисти України Володимир Кошуба). Початок о 18.00

10 лютого – один концерт диригентів з Кореї і Академічного симфонічного концерту обласної філармонії. Початок о 18.30.

Запис спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Визнання Олександра Гоноболіна давно перетнуло межі нашої держави. Його твори лунають на концертних майданчиках Франції, Болгарії, Угорщини, Німеччини, Росії, Голландії, Іспанії, Ізраїлю, Грузії та Абхазії. У вересні нинішнього року композитор установив творчий рекорд, поповнивши свою скарбничку нагород лауреатством одразу двох престижних міжнародних конкурсів – «Crossover competіtіon award» у Мангеймі (Німеччина) та «Project Trіo» в Нью-Йорку. У цих конкурсах на перемогу претендували понад 400 музикантів зі ста країн світу.

У Чернівцях твори композитора прозвучали у виконанні академічного камерного оркестру «Capriccio», а запросив його на Буковину диригент камерного оркестру, народний артист України Павло Чеботов. Митців поєднує давня творча дружба, яка й стала поштовхом до організації концерту. У програми концерту були оркестрові мініатюри, хоча композитор не оминув і більш складні та серйозні твори.

«Ларго» – мініатюра для скрипки соло з фортепіанним супроводом, як зізнається сам митець, дуже дорогий для нього твір. Він присвячений чудовій жінці – Жанін Лебре з маленького французького містечка, яка допомагає багатьом українським колективам. Ця  мелодія стоїть як рінгтон на його мобільному телефоні. Та музикант був приємно здивований, коли почув свою мелодію на чужому телефоні – навіть не в Україні, а в Угорщині. Втім, це й не дивно: ніжна, прониклива мелодія звучить дуже щиро, захоплюючи слухачів глибиною почуттів.

Своєрідне розмаїття до програми концерту вніс «Вокаліз», чарівна партія сопрано у виконанні солістки Чернівецької філармонії Олени Урсуляк і в супроводі струнного оркестру…

Теплим оксамитовим тембром віолончелі заспівав свою пісню вітер у виконанні лауреата Національного конкурсу імені Лисенка Миколи Головіна. Поетична назва твору «Пісня вітру» наштовхнула на запитання до автора: як природа впливає на нього та його творчість?  «Ніяк, – відповів Олександр. – Усі емоції йдуть лише від людей, і пишу я для людей. Мої концерти – це мої діти, народжені з величезної любові до людей. І кожний твір – це купа переживань!».

Зливу почуттів збурив «Концерт для двох скрипок», який уперше прозвучав саме у Чернівцях у виконанні двох віртуозів – Олександра Гоноболіна і Павла Чеботова. «Твір є моєю реакцією на події, що відбувалися на Майдані, – ділився маестро. – Виконати його раніше не вдавалося: потрібен другий скрипаль, а партія доволі складна. Тож ноти просто лежали на поличці і чекали свого часу. І цей час настав».

Музична мова Олександра Гоноболіна – щось особливе. Це сплав класичних інтонацій з ритмами джазу. У повільних композиціях можна прослідкувати український мелос. Легка, сповнена живого гумору, музика херсонського композитора та майстерна гра і самовіддане керування диригента академічного камерного оркестру Чернівецької філармонії Павла Чеботова створили справжнє святкове музичне дійство, чим і насолодилися всі присутні, що тривалий час не відпускали зі сцени артистів, викликаючи «на біс».

Анна БАРСУКОВА, музикознавець

На знімку:  Академічний камерний оркестр «Capriccio», сидять (зліва направо) Павло Чеботов, Олександр Гоноболін і засновник оркестру Юрій Гіна.

Із одкровень композитора й вірт

Запис Маестро Натхнення спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Скрипаль, диригент, народний артист України, художній керівник академічного камерного оркестру Чернівецької обласної філармонії Павло Чеботов народився на Волзі, навчався у Горьківській державній консерваторії, об’їздив із концертами мало не весь Сибір (пригадує й роботу в симфонічних і камерних оркестрах Куйбишева, Горького, працю на посаді художнього керівника Томської обласної філармонії і концертний тур рікою Об із зупинками й виступами в кожному селі і місті. І взагалі в Сибіру був у всіх великих містах, крім Іркутська, про що шкодує: «Байкала не бачив!»)… А Україну знав за дитячими враженнями – з батькових гостинців. Батько, який служив у Кривому Розі, привозив звідти дружині й малому синові яблука й горіхи. Так і уявляв собі Павло Україну – солодкою і запашною, як яблучний рай, такою і побачив її, переїхавши до Миколаєва. А вже в Чернівцях зрозумів, що таке рай для музиканта. Це коли є де виступати, є з ким і є перед ким.

 Про Чернівці вперше почув… у Горькому

Усе життя Павла Миколайовича Чеботова – низка дивовижних збігів і випадковостей. Які, зрештою, склалися у такий закономірний життєвий успіх.

У принципі, доволі випадково поїхав Павло навчатися саме до Горьківської консерваторії – бо Саратовська була ближчою до рідної домівки і батьків, а Московська – звісно, престижнішою. Але музиканти їдуть вчитися не до якогось міста, а до певного Вчителя. Таким для Павла Чеботова став Гурій Васильєв, який викладав у Горькому. Так само до Васильєва приїхала з далекої України юна Людмила Шапко. Блискуче закінчивши музучилище в Чернівцях, вона єдина з курсу отримала направлення до Київської консерваторії. Та її колишній педагог казала, що їй потрібен не Київ, а Васильєв.

Прибувши до Горького, Людмила прийшла на один з уроків педагога Васильєва. Це був урок з Чеботовим… Коли згодом Павло запитав в учителя, хто і звідки та дівчина, яка спостерігала за заняттям, у відповідь почув: «Студентка з Чернівців». «Коли викладач зрозумів, що я не знаю, що таке Чернівці – подивився на мене як на людину несповна розуму. Сказав: «Это же Маленький Париж!» І згодом я в цьому переконався».

Народний артист України Павло Чеботов

Чернівці потягнули до себе через викладача

Після кількох років навчання у Гурія Васильєва Павло і Людмила мало не опинилися зовсім поруч із Чернівцями – у Кишиневі. Через особисті причини їхній викладач переїхав саме туди, і як віддані Вчителеві, які свято вірять у нього – учні вирішили їхати за ним, тим більше, що лише їх двох з 19-ти учнів свого класу він запросив. Та не так сталося, як гадалося. Павлові батьки сказали: жодного Кишинева! А Людмилі ректор просто не віддав документів. У нього, як з’ясувалося, був свій план. На його переконання, Людмила повинна була вчитися в однієї з найкращих скрипальок світу – Ніни Бейліної. Бейліна тоді працювала в Москві та в Горькому – приїжджала зі столиці щомісяця на тиждень, займалася зі студентами, а наступного разу вже студенти їхали до неї в Москву.

Знову ж таки завдяки закономірному збігові, у Бейліної став учитися й Павло. Видатна скрипалька помітила його ще під час якогось рядового концерту-іспиту, а коли він після від’їзду Васильєва сам до неї зателефонував, одразу згадала і, попри завантаженість, взяла до свого класу.

«Чому стільки років граємо разом? – Павло Миколайович сам відповідає на запитання про нього і його дружину Людмилу Олександрівну, із якою наступного після випускного дня подали документи до ЗАГСу і відтоді не розлучаються. – Ми діти зі звичайних незаможних родин, вчилися в одних педагогів, були в однакових руках. Мали однакові погляди на мистецтво, на світ. Доля нас звела».

 Томськ як зразок філармонійної діяльності

Попри рекомендацію на навчання в аспірантурі, Павло Чеботов спочатку відслужив у армії (аспірантура була згодом, у Саратові – і знову не так, як він собі планував, але, мабуть, Бог так влаштував для того, щоби він мав змогу частіше бачити батьків). А згодом прийняв пропозицію стати заступником концертмейстера симфонічного оркестру в Томську. Адже там обіцяли ще й житло.

Томська філармонія, де Чеботов і Шапко працювали в оркестрі понад 5 років, була однією з кращих у Союзі. Там виступали найвідоміші зірки, там – як і в столиці – проводилися найбільш знакові концерти, там дивовижний перший секретар обкому Єгор Кузьмич Лігачов не лише забудував область птахофабриками, а й дбав про культуру.  Саме він домігся дозволу на будівництво нового концертного залу в Томську. А ще відомий випадок, коли, замість того, аби скористатися запрошеннями, які обов’язково надавали установи культури посадовцям, Лігачов за квитки на виставу театру Вахтангова послав гроші! За себе і за всю родину! Звісно, посадовці нижчого рангу наслідували його приклад.

І саме в Томську подружжя скрипалів познайомилося з музикою, якої не знало в радянські часи – попри освіту і навіть аспірантуру! Це були церковні сонати Моцарта, які грали скрипалі в супроводі органу – в Томську тоді вже був орган.

«В мої руки саме тоді потрапив камерний оркестр, – пригадує Павло Миколайович. –  Камерне музикування – це абсолютно особлива річ. Музикант симфонічного намагатиметься жодним чином не сісти в оперу. Це інший репертуар, і взагалі – інший спосіб життя. Симфонія – це сцена, опера – це яма. Камерний оркестр – це щось наближене до сольного виконання. Невелика група людей – 10-15, максимум 20 музикантів – очі в очі, одне дихання, одні відчуття, виконання за внутрішніми уявленнями. Спільне музикування – це суть камерного музикування. Ми цього торкнулися! Ми грали музику епохи бароко (XVII-XVIII ст.) і сучасну. І раптом – серед інших – до Томська приїжджають музиканти, що грають церковні сонати Моцарта! Саме з нот, які вони нам дали, почалася моя колекція музики для двох скрипок із супроводом. Другого такого зібрання в Україні точно немає і, гадаю, не тільки в Україні». Така колекція є лише у Чернівцях!

До України – через Москву

«У Москві ми з дружиною «зависали» в нотних магазинах, які просто обожнювали! – згадує Павло Чеботов. – Зараз їх, на жаль, уже немає. А тоді – величезні приміщення, безліч чудових видань, і ціна – копійки (показує гарно збережене німецьке видання Петерса, ціна на звороті – 55 копійок. – авт.) Ми скуповували там усе, а особливо – дуетний репертуар».

А якось Павла Миколайовича, що на той час уже обіймав посаду художнього керівника Томської обласної філармонії, відправили до столиці на курси підвищення кваліфікації. Там – знову ці дивовижні збіги обставин! – він оселився в одному номері з керівником Миколаївської філармонії, від якого почув історію, що у Миколаєві є камерний оркестр, але не надто потужний  – і фактично без репертуару. І несподівано для співрозмовника сказав: «Візьми мене в оркестр!»

Той не повірив, бо ж як може проситися в оркестр успішний керівник філармонії, якого на кожній нараді за приклад ставлять! А успішний керівник просто втомився від адміністративної роботи… Тож коли згодом прийшла телеграма-запрошення до Миколаєва, Павло просто сказав Людмилі: «Ми їдемо з Сибіру. До Миколаєва».

 Україна – не порожній звук, а згусток емоцій, сповнений запаху яблук і пам’яті про пращура

Миколаїв зустрів саме так, як малювали Павлові дитячі спогади: природними щедротами і достатком на полицях магазинів. Сонце, сади, лиман, вина… «У Миколаєві було відчуття, що ми потрапили до раю! Хоча й раніше з Україною пов’язувало щось незриме: усі дівчатка, в яких я закохувався у школі, були українками, та й безліч знайомих у Сибіру мали українські прізвища, – згадує Чеботов, і розповідає, що батько повідав колись історію, наче родина Чеботових походить з села, започаткованого українцем на прізвище Чобіт, тож у тому поселенні всі були Чеботовими…

Миколаївський камерний оркестр швидко почав здобувати успіхи, став лауреатом другої премії на столичному фестивалі камерних оркестрів. Павло Миколайович з Людмилою Олександрівною виграли внутрішній філармонійний конкурс, призом якого було включення до гастрольного туру Україною… Та надійшла пропозиція переїхати до рідних дружині Чернівців – і подружжя, не довго вагаючись, погодилося.

«Не останню роль зіграло те, – сміється Павло Миколайович, –  що моя теща на той момент умудрилася обміняти нашу томську квартиру на Чернівці». А ще – в Миколаєві не було пристойного приміщення для концертів. Старе розвалили, нового не збудували. Натомість у Чернівцях де не зупинись  – всюди унікальні приміщення для виступів!

І хоча невдовзі скрипалів просили повернутися до Миколаєва, заманюючи житлом, – рішення було прийняте. Тодішній керівник Чернівецької філармонії Володимир Старшинов подивився на них крізь свої окуляри і спитав: «Вам тут добре? Добре. А від добра добра не шукають».

Дует, що триває три десятиліття

«Саме тут ми по-справжньому «засвітилися» дуетом, стали солістами філармонії, розпочали співпрацю з Валерієм Ломанцем – піаністом, концертмейстером, який працював у цій філармонії з незапам’ятних часів. Підготували величезну кількість програм. Грали Вівальді, Генделя, Баха… Сам я був ведучим. Але паралельно працювали ще й в оркестрі.

Чим Чернівці дорогі для музиканта, артиста: є де виступати, грати, і є для кого, – стверджує Павло Чеботов. – Публіка в Чернівцях унікальна. І, судячи з нашого найсвіжішого концерту, – вона є!»

Вони вже менше виступають дуетом – вважають, що, можливо, цей жанр наразі не такий цікавий для публіки. Та й натура в Чеботова така, що постійно хочеться спробувати щось нове.

Свого часу грали в університетській церкві – тоді це був ще культурний центр – і так вразили київського експерта, що він, замість «зрізати» їхню участь у гастрольному турне  Україною (учасників було вже вдосталь), – включив таки їх до програми!

Відкрили у Чернівцях Органний зал – Чеботов одразу створив ансамбль солістів «Консонанс», який успішно гастролював Україною. З’явилася також можливість грати з органістами.

«Потім до Чернівців із творчих мандрів повернувся Віктор Костриж – з ідеєю створити симфонічний оркестр. Ми музикантів мало не на вулицях зупиняли і просили прийти в оркестр. Велика подяка Віктору Павлюку, який був тоді мером і також підхопив нашу ідею. Перший рік оркестр існував як товариство з обмеженою відповідальністю, де було кілька музикантів – наче акціонерів, які навіть вкладали в цю справу якісь гроші…

Коли давали перший концерт, тодішній начальник обласного управління культури навіть не знав, що в місті є симфонічний оркестр. А я від першого дня там концертмейстер перших скрипок, Людмила Олександрівна була концертмейстером других скрипок.

Якийсь час ми проіснували, а потім закінчилися гроші, стало нічим платити. І Костриж попросив мене поговорити з філармонією: чи не взяли б вони нас у штат. І знову  згадую окуляри директора філармонії Старшинова, який зсунув їх на ніс і спитав – чи то себе, чи то нас: «А чому б і ні?» І взяв оркестр штатним колективом філармонії. Саме за його керівництва і симфонічний оркестр став філармонійним, і Органний зал відкрився.

Коли ми приїхали до Чернівців, у філармонії була естрада, Буковинський ансамбль, камерний оркестр, лекторій. Тепер є ще й камерний хор. І я впевнений: зараз такої другої філармонії в Україні немає».

У клубі текстильників 8 років функціонував Клуб любителів камерної музики. Щомісяця готували й виносили на публіку нову програму. В тому числі представляли програми і в Художньому Музеї, який розташовувався тоді на 3-му поверсі кафедрального собору (Чеботов з усмішкою згадує, як виносили інструменти аж на третій поверх перегородженого тоді собору), потім у приміщенні за Резиденцією, і тільки згодом розмістився на Центральній площі.

Поєднання музики і образотворчого митецтва

«Ми мали цикл програм, пов’язаних з художниками і музикою – робили їх у співпраці з тодішньою директоркою музею Тетяною Дугаєвою. Намагалися робити так, щоби люди жили цікавіше. Музикант хоче грати, віддавати людям. Як можна більше зіграти хорошої музики. Найбільше задоволення – коли на сцені тобі щось удається зробити! Підбираєш репертуар, працюєш із музикантами (борешся з їхньою втомою, байдужістю, лінощами, роздратуванням, іноді – заздрістю…) І робиш усе це заради цих двох годин на сцені!

Я не вмію інакше. Свого часу мер Чернівців Микола Федорук запитував, чи не маю я бажання розпочати якийсь бізнес – наприклад, відкрити музичний магазин. Я категорично заперечив: це не моє! Я одразу ж збанкрутую, та ще до тюрми мене посадять (сміється – авт.)

Важкі 90-ті: розлучитися з містом, щоби знов зустрітися

«Настали відомі 90-ті і пошуки елементарних способів для виживання. Двічі я виїжджав до Польщі на заробітки. Об’їздив усю Польщу, давав по три концерти на день, увечері падав з ніг – і наступного дня знову те саме…

І, попри те, що Чернівці – місто особливе, була тоді навіть спроба перебратися до Києва. Нам пощастило виступити в столичній філармонії, я вже працював у київському філармонійному оркестрі, велася мова про концертмейстерське місце і викладання в консерваторії. Я вже з’їздив зі столичним колективом на зарубіжні гастролі і міг порівняти їх з гастролями нестоличного – різниця була. Тож питання було практично вирішене, та вперше в житті сталася нестиковка в поглядах з дружиною. Вона не хотіла покидати домівку! Це нас мучило. Але рішення послав Бог. Повертаючись із Києва, в потязі дізнався, що до нас додому телефонував давній товариш і запрошував на роботу до Туреччини. Замість переїзду назавжди до столиці, ми отримали можливість тимчасово попрацювати в іншій країні. І це було чудово!

Щоправда, «тимчасове» затягнулося на 6 років. Ми працювали в місті Афіон, грали в камерному оркестрі, викладали в університеті, насолоджувалися екзотичною природою. Згодом переїхали до Стамбула – це була просто казка, нашарування культур, часів, пластів, конгломератів… Щоправда, працювати доводилося важко, бо працювали в опері, а це означало, що ми фактично починали з нуля. Перші півроку зранку до вечора просто вчили ноти…

Потім знову повернулися до Афіона, виступали в різних містах і на різних фестивалях, а музика Володимира Івасюка лунала в Туреччині не вгаваючи…

Але й ця казка мала закінчитися. Якось я сказав: «Люда, – все. Хочу додому. Якщо не повернемося зараз – то, може, вже й ніколи». Це був 2008-й. Ми поїхали сюди у відпустку, і я вже більше не повернувся до Туреччини. Людмила Олександрівна ще поїхала, пропрацювала півроку до зими – і також повернулася до Чернівців».

Артист – як цілий театр

«Тут я отримав камерний оркестр, працював у першій музичній школі, далі пересів у симфонію. Відтоді в цій якості й існуємо. Людмила пішла з оркестру – її захопила педагогічна робота.

Найбільше часу і сил забирає наш камерний оркестр, наш «Капріччіо», і я дуже задоволений цією обставиною. Все ще цікаво нам працювати дуетом і в супроводі: ми їздили на фестиваль в Конью (Туреччина) разом із дочкою-піаністкою, до Польщі – на фестиваль сімейних ансамблів. Торік виступали на запрошення посольства України в Литві у Вільнюській Ратуші, виступали у німецькому посольстві в Києві, брали участь в Івано-Франківському фестивалі «Прикарпатська весна», грали разом з їхнім камерним оркестром…

Творча родина

Наш камерний працює паралельно із симфонічним оркестром, який репетирує щодня, а камерний – тричі на тиждень по три години, і камерний не відстає: порівняно з тим, як ми починали, – зараз граємо і Дворжака, і Стравінського, і Шостаковича, і Чайковського…

 І дуету 30 років, і камерному оркестру – 40

Гарне поєднання, творчо перспективне. Що таке скрипковий дует – це оригінальний жанр. Дуетів практично у нас немає – тому що дві скрипки. Скрипалі за своєю природою індивідуалісти: грає або один, або в оркестрі. Двом важко знайти спільну мову. Адже це наполовину камерне музикування, а наполовину – сольна гра. Практично неможливо двом людям, не пов’язаним ще чимсь, знайти спільне. І це насправді унікальне явище.

Заслужена артистка України Людмила Шапко

У артиста завжди ідеї, бажання, пориви. Але ми абсолютно безпомічні в плані адміністрування. І не тому, що не вміємо – а тому, що статус не дозволяє. Музикант має бути за якимось флером, має дотримуватися дистанції між глядачем. Має бути зал – і сцена, щось має їх відділяти. Не може артист ходити і розказувати, який він хороший. Саме для цього існує філармонія – як концертна організація, а не господарська, яка платить лише за газ, платню прибиральницям, за зал тощо.

Саме тому я почуваюся не використаним навіть на 50 відсотків. Відчуваю, що міг би дати більше – і стосовно гри, і диригування, і особливо педагогіки. Хоча – можливо, не доля. Казав же свого часу італійський скрипаль і композитор Тартіні про італійського ж композитора, скрипаля-віртуоза, автора понад сорока опер, кантат, ораторій, творця жанру сольного інструментального концерту Вівальді: він думає, що він великий творець опер, хоча насправді він – великий творець концертів. Може, і я так? Почуваюся педагогом, а насправді я – виконавець?

Адже музика – це завжди діалог, це театр! Тільки музичною мовою. Бо ж поєднання дуету і струнного камерного оркестру може дати незрівнянний творчий результат! Для публіки…

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис Чернівці Павла ЧЕБОТОВА: найдовша зупинка у довгих мандрах містами та оркестрами; Україна; кохана дружина; особливе ставлення до музикантів і унікальна публіка спершу з'явиться на Медіа-Версії.

17 січня у залі органної та камерної музики Чернівецькій обласній філармонії відбувся концерт органної музики.
Солістка – Олена Мацелюх (м.Львів). У концерті виступав також соліст Чернівецької обласної філармонії Віктор Білла. Глядачі слухали унікальне виконання органної музики в чотири руки.
Ведучий – Юрій Гавриляк.
У програмі концерту – твори західно-європейських класиків: Г. Ф. Генделя, Й. С. Баха,
Ц. Франка, А. Майї, В. А. Моцарта.

Тетяна Спориніна, “Версії”,
фото автора і SergiyS

Запис Концерт органної музики. Органний дует: Олена Мацелюх і Віктор Білла спершу з'явиться на Медіа-Версії.