Великодня програма зі справжніх перлин класичної духовної музики – ораторії  «Сім слів Спасителя на хресті» Й. Гайдна та арії з кантати «Страсті за Матвієм» Й.С.Баха –  уперше прозвучала в Чернівцях у виконанні Академічного камерного оркестру Чернівецької обласної філармонії під керівництвом Павла Чеботова та солісток – заслуженої артистки України Людмили Шапко (скрипка) та Світлани Дейбук (сопрано).

Скрипаль, диригент, художній керівник камерного оркестру народний артист України Павло Чеботов розмірковує про відсутність «продавців музики» в Чернівецькій філармонії, невідому «Мелодію» Володимира Івасюка, яка стала би чудовим саундтреком до подій на Майдані, та унікальну мову музики.

Про нову програму

Вона, по-перше, спеціально підготовлена до Великодня. І цим уже особлива. По-друге, це неперевершена музика на біблійні теми у супроводі текстів з Євангелія. З нею слухач немовби потрапляє в ті події, що відбулися майже дві тисячі років тому. Ми хочемо, щоби люди відчули ці моменти ще глибше, адже музика, як відомо, спілкується з людськими почуттями напряму.

Про духовну музику

Поняття «духовна музика» може мати кілька значень. Адже це музика, пов’язана з культом, музика, що виконується під час релігійної служби. Сюди можна віднести твори Баха, Генделя, Гайдна. Але найперше – це музика, що звертається напряму до людської душі.

Про музику, що «б’є в десятку»

Я ніколи для себе не розділяю музику на класичну чи романтичну, сучасну чи авангардну. Є музика хороша і та, яку нецікаво слухати. Коли вибираю репертуар для оркестру, керуюся саме цим. Ми хочемо грати лише те, що «б’є в десятку». Те, що зачепить публіку і змусить повернутися до концертного залу.

Про розмаїття стилів

Оркестр гарно грає тоді, коли виконує  музику різних стилів. Кожний композитор – це окремий стиль. Не епоха головне, а власне персона. Здавалося б, і Стравінський, і Прокоф’єв жили в один період, але це зовсім різна музика.

Наш репертуар дуже різоманітний. Приміром, цього сезону ми виконували твори композиторів ХХ століття – Стравінського, Прокоф’єва, Шостаковича, Бріттена. Я буквально купався в цій музиці. І дуже задоволений тим, що наприкінці травня виступимо в Луцьку на фестивалі, присвяченому творчості Стравінського. Там ми виконаємо його музику до балету «Аполлон Мусагет».

Перед цим ми «сиділи» на романтизмі – Чайковський, Гріг, Россіні. Ще раніше – на старовинних стилях: Моцарт, Бах, Гендель. І всі ці речі – досі в репертуарі оркестру. Ми працюємо не так, щоби просто відіграти програму і забути, а щоби після репетиції в будь-якого моменту могли відновити твір.

Щодо планів, то хочу спробувати  авангард. Приміром, Веберна чи Шонберга.

Про «культуртрейдерів»

Чернівецька публіка – одна з найкращих в Україні. Біда ж у тому, що у нас, з одного боку, є чудова публіка і, сподіваюся, непоганий оркестр, але між ними немає посередника. Тобто структури, яка зв’язала б  їх – в одному місці, в один час, щоби ми зі слухачами отримали взаємне задоволення. І цю функцію мала би виконувати філармонія.

Ось погляньте, Чернівецька філармонія – одна із найбільших в Україні. Більша, ніж Київська. У нас є і симфонічний оркестр, і камерний оркестр, і камерний хор, але публіка чомусь не йде. Бо немає менеджера, який займався би організацією концертів. Керівництво філармонії має бути продавцями, «культуртрейдерами», а не чиновниками. Може, це прозвучить надто пафосно, але філармонія повинна виховувати духовне культурне суспільство!

Про «важку» музику

Пригадую один анекдот. Раніше на радіо була така програма «Концерт по заявках». І ось на радіо телефонує, скажімо, товариш Сидоров. Просить поставити Полонез Огіньського. «Будь ласка», – відповідає ведучий. За якийсь час Сидоров знову телефонує. Просить поставити Симфонію Чайковського. «Немає питань», – відповідає ведучий. За якийсь час Сидоров просить поставити Симфонію Шостаковича. Ведучий виконує прохання слухача. Нарешті, той замовляє «Просвітлену ніч» Шонберга. І тут ведучий не витримує і каже: «Слухайте, товаришу Сидоров, візьміть себе в руки і послухайте Полонез Огіньського!». Тобто товариш Сидоров «виріс» настільки, що «переріс» ведучого програми. Я це веду до того, що класична музика може бути важкою для сприйняття лише для людини непідготовленої, яка її мало слухає, не відвідує концерти. Є категорія людей, які відвідують концерти класичної музики постійно. Це одна й та ж публіка, яка прийде за будь-якої погоди. І такі «фанати» є й у нашому місті.

Про невідомий твір Івасюка

Кор.: – Який музичний твір ви би обрали «саундтреком» до трагічних подій на Майдані?

П.Ч.:–  Нещодавно в Чернівцях відбувся концерт, присвячений пам’яті Небесної сотні. І там ми виконали «Мелодію» Володимира Івасюка. Це наша знахідка. За радянських часів цей твір музиканти відмовлялися виконувати. Ноти мені передав батько Володимира Івасюка, Михайло Григорович, після смерті сина. Ми з дружиною (заслуженою артисткою України Людмилою Шапко – ред.) переклали цей твір на дві скрипки з фортепіано. Відтоді «Мелодія» постійно в нашому репертуарі. Більш пронизливої, надривної і, підкреслимо, української музики не можу назвати. Є більш відомий твір – «Мелодія» Скорика – та його грають усі. А от «Мелодія» Івасюка – це наше, буковинське, те, чого ні в кого немає. У мене кілька разів просили ноти, але я відмовляюся їх давати. Не тому, що я жадібний. Просто це наше, це той твір, який є свого роду одкровенням. Володимир Івасюк відомий загалу як автор популярних естрадних пісень. Але, з’ясовується, що він ще й дуже серйозний композитор. На жаль, склалося так, що він прожив небагато, але встиг у студентські роки написати цей твір. Незважаючи на те, що він датований 70-ми роками, «Мелодія» не втрачає своєї актуальності й нині. І, відповідаючи на ваше питання,– це саме та музика, що найбільш співзвучна нинішнім подіям.

Про «високу планку»

Наш оркестр – один із найстаріших в Україні. Він створений Юрієм Гіною ще 1975 року,  і 1978-го посів перше місце на Республіканському конкурсі камерних ансамблів у Києві. Щоправда, тоді на всю Україну камерних оркестрів було лише три: Херсонський, Рівненський та Чернівецький. От відтоді він і існує. Ним керували різні люди, з першого складу нікого серед живих немає. Коли я повернувся з Туреччини – це десь у 2008 році – оркестр перейшов до мене.

Є речі, які об’єднують музикантів оркестру: вони всі – фанати своєї справи. І тут не мають значення ні вік, ні характер, суттєве лише те, що ми граємо одну музику. Коли я став диригентом оркестру, тут був зовсім інший стиль роботи. Попередній керівник філармонії якось викликав мене до себе і сказав: «Є чудова пропозиція: за місяць поїхати на фестиваль до Києва на дуже хороших умовах. Ось репертуар, який оркестр має виконувати». Я подивився на список. «Серенада» Дворжака – оркестр її не грає. Струнна симфонія Чайковського – в репертуарі оркестру її немає. Я відповідаю: «Це дуже складні твори, за місяць ми з ними не впораємося, навіть, якщо будемо репетирувати щодня». Зате тепер у нашому репертуарі є і Дворжак, і Чайковський, і Стравінський… Я взяв курс на те, що оркестр має накопичити гідний репертуар. І ми постійно підіймаємо цю планку. Будь-який оркестр грає тим краще, чим більше він устиг зіграти. Ніхто не народжується геніальним музикантом. Це той шлях, який слід пройти.

Про ностальгію

Шість років я прожив у Туреччині, де викладав у консерваторії й працював у оркестрі Стамбульського оперного театру. Ми з дружиною багато де поїздили. Бували в Ізраїлі, Німеччині, Франції, Польщі, Румунії, Швеції. Але певної миті я відчув, що далі так не можу: хочу назад, в Україну – і дружина мене підтримала. Може, ми якісь ненормальні, але в такій проблематичній обстановці нам комфортніше жити, ніж в іншій країні без проблем і в комфорті. Мені подобається в Україні. І це при тому, що за походженням я росіянин. Тут моя друга Батьківщина. Тут я прожив 30 років. І не збираюся нікуди їхати, незважаючи на те, що за кордоном музиканти можуть заробити більше. Хочеш концерти? – На тобі. Хочеш оркестр? – Тримай. Хочеш грошей? – Та, будь ласка. Але, тим не менш, недобре мені там. Тут у мене свій оркестр. Тут я живу. Тут я вдома.

Про унікальність музичного мистецтва

Чесно кажучи, неодноразово стикався з дивним явищем. Коли я слухав «Серенаду» Дворжака, не хотів брати її до репертуару оркестру – не чіпляло. Але, коли я сам буквально «вліз» у партитуру, коли «перемолов» цю річ у собі, пережив її, тоді виявив, що це надзвичайна музика. Не завжди треба судити про твір з того, як його виконують. У чому зміст мистецтва? В тому, що кожний  виконавець – унікальний. Хтось скаже: чого я піду слухати Концерт Мендельсона, коли я вже чув його сто разів у різних виконаннях. Дивак: цей музикант виконає його інакше. Бо Концерт Мендельсона – це лише форма. Головне – як виконавець зрозумів цей твір і як відкрив його публіці. А кожний зробить це по-своєму. От спитайте з десяток людей після концерту, про що вони слухали музику, – і отримаєте десять різних відповідей! І це правильно. Кожний знаходить в музиці щось своє.

…Можна читати проповіді, можна читати книги, але це аж ніяк не замінить музичного мистецтва. Це специфічна мова. Та годі балачок. Говорити про музику – це вкрай невдячна справа. Музику треба слухати. Там, де закінчуються слова, починається музика.

Руслан КОЗЛОВ, «Версії»

Запис Великдень: через музику до душі спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Для чернівецького Камерного оркестру нинішній концертний сезон розпочався надзвичайно вдало. Концерт 12-го жовтня в Залі органної та камерної музики пройшов з величезним успіхом. У першому відділі прозвучали шедеври світової скрипкової музики у блискучому виконанні Народного артиста України Павла Чеботова, а другий відділ подарував неймовірну насолоду від «хітів» музичної класики. Переповнений зал аплодував стоячи… Вдячні слухачі тривалий час не хотіли відпускати музикантів…

Завдяки цілеспрямованості й неймовірному творчому ентузіазму Павла Миколайовича Чеботова, репертуар Камерного оркестру охоплює творчість композиторів різних епох, країн і навіть континентів. Важливе місце в ньому посідає музика ХХ-ХХІ ст. У найближчих планах оркестру і виконання творів українських композиторів.

У колективі панує особлива творча атмосфера, відчувається емоційний та енергетичний запал, поєднуваний з працьовитістю й наполегливістю. Музиканти не бояться експериментувати, вони весь час вивчають складні нові твори (і все це за дві репетиції на тиждень!) – одне слово, викладаються на всі сто, щоби дивувати  чернівчан цікавими прем’єрами.

   Два полюси  – Стравінський і Шостакович

На фестивалі оркестр представить програму з творів двох геніїв ХХ – Ігоря Стравінського (1882-1971) і Дмитра Шостаковича (1906-1975). Важко знайти митців настільки різних, як Шостакович і Стравінський. Життя обох композиторів припало на винятково складний та напружений історичний період, насичений кровопролитними війнами та революціями (хоча Стравінський ще встиг захопити «штиль» ХІХ ст.). І якщо Шостакович відчув на собі весь жах сталінського терору, пережив страшні воєнні роки, то Стравінський спостерігав за історичними перипетіями, що випали на долю Росії, здалеку. Ще 1914 року Ігор Федорович покинув батьківщину. Жив у Швейцарії, Франції, США, і лише в останні роки життя відвідав Радянський Союз.

Та композиторів розділяли не лише часові пояси й відстані в тисячі кілометрів. Між ними була величезна світоглядна прірва. Шостакович став музичним літописцем свого часу. В його творчості втілене болісне переживання трагедій особистих та загальнолюдських. Стравінський же був прихильником естетики «чистого» мистецтва, протиставляючи жорстокій дійсності світ краси, впорядкованості, гармонії.

– Ми поєднали твори цих композиторів заради контрасту, – розповідає Павло Чеботов. – Усі три твори – абсолютно різнопланові: «зухвала» музика «Прелюдії та Скерцо» Шостаковича, прекрасний, гармонійний і водночас дещо  «хуліганський» «Аполлон» Стравінського, а також твір зрілого Шостаковича – філософська «Камерна симфонія».

У першому відділі концерту будуть виконані «Прелюдія і  Скерцо»  Шостаковича та музика до балету Стравінського «Аполлон Мусагет».

«Прелюдія та Скерцо» – це опус зовсім юного, 19-річного Шостаковича, який ще не пізнав страшних ударів долі. В цьому творі відчувається дещо юнацька «зухвалість»: музика сповнена гострих, «черствих» звучань, раптових контрастів, пронизана «нервовим» ритмом.

Регіональний фестиваль класичної музики

«Буковинський листопад – 2013»

Зал філармонії

8 листопада: Відкриття фестивалю. Академічна хорова капела «Орея» Житомирської облфілармонії (один із найкращих хорів України).

9 листопада: Брас-квінтет «PHILARMONIC BRASS» Національної філармонії (духовики).

11 листопада: Академічний камерний оркестр Чернівецької філармонії (під орудою народного артиста України Павла Чоботова).

12 листопада: Лауреат Міжнародних конкурсів Андрій Луньов (фортепіано, м. Київ).

13 листопада: Академічний симфонічний оркестр, академічний камерний хор «Чернівці» облфілармонії, камерний хор Тернопільської облфілармонії, хор хлопчиків музичної школи № 1 м. Чернівці. Карл Орф «Карміна Бурана»(Без слів!).

15 листопада: Струнний ансамбль «Quattro Corde» Івано-Франківської облфілармонії.

16 листопада: Лауреати III Міжнародного конкурсу інструментальних ансамблів ім. Дмитра Бортнянського ансамбль солістів «Крещендо», м. Київ (Це варто послухати!).

18 листопада: Вечір фортепіанної музики.

19 листопада: Чоловічий вокальний квартет «Акорд» Тернопільської облфілармонії (Він вразить вас!)

20 листопада: Академічний камерний оркестр «Арката» Вінницької облфілармонії.

Зал органної та камерної музики

10 листопада: Дует солістів обласної філармонії, Світлана Бардаус (орган) і Євгенія Нестеренко (фортепіано).

14 листопада: Інструментальне тріо Хмельницької облфілармонії.

17 листопада: Концерт органної музики. Соліст Чернівецької облфілармонії Віктор Білла (орган) та Юлія Білла (сопрано).

Початок концертів о 18.30. На кожному концерті володар щасливого квитка отримає сувенір.

«Аполлон Мусагет»в Україні не звучав. Чернівці – лідери

Зовсім інша – музика Стравінського. «Композитор 1000 облич», «музичний Протей» – так називали І. Стравінського за вміння перевтілюватися, оволодівати різними художніми стилями, бути завжди на гребні хвилі всього нового. Для свого балету «Аполлон Мусагет» він обрав орієнтиром музичну культуру XVIII століття з характерною для неї витонченістю й галантністю. Та цим композитор не обмежився.

– Стравінський – справжній полістиліст. – зазначає П. Чеботов. – Мені навіть важко визначити музику його балету за стилем. Кода, наприклад – це чистий «мюзикл». Поруч з цим – архаїчні античні мотиви, олександрійський вірш… У  па-де-де – алюзії на балетну музику Глазунова, Чайковського… Тобто, зовсім непередбачувана стильова гра: то бродвейський мюзикл, то піднесений хорал, то задушевна лірика…

Написати балет на сюжет з грецької міфології було давньою мрією Стравінського. В ньому втілений міф про Аполлона – бога Сонця, покровителя 9-ти муз, які уособлюють різні види мистецтва. Звідси й одне з імен Аполлона – Мусагет. У балеті присутні три з них: Каліопа – муза епічної поезії та науки; Полігімнія – муза гімнічної поезії, музики та пантоміми, а також Терпсихора – муза танцю. Протягом балету розкривається становлення бога Аполлона: від народження через оволодіння мистецтвом музики й танцю – до урочистого сходження на Парнас у супроводі муз.

Прем’єра балету «Аполлон Мусагет», створеного одразу трьома майстрами – Стравінським, Баланчиним і Дягілєвим з його трупою – пройшла в Парижі 1928 року. Далі були Вашингтон і Лондон, Мілан і Мадрид. І лише через 84 роки Аполлон і його музи вийшли на російську сцену: 2012 року відбулася прем’єра балету в Москві. В Україні балет ніколи не ставився, навіть його концертне виконання можна почути вкрай рідко. Прем’єра концертної версії «Аполлону» в Чернівцях відбулася навесні цього року (на жаль, ця унікальна подія пройшла досить скромно). Безсумнівно, цей твір стане окрасою фестивалю та одним з приємних «відкриттів» для чернівецьких слухачів.

Загадка «Камерної симфонії»

У 2-му відділі концерту прозвучить «Камерна симфонія» Шостаковича – твір складний, суперечливий та багато в чому загадковий. «Камерна симфонія» – це перекладення для оркестру Восьмого квартету Шостаковича, створене Рудольфом Баршаєм – багаторічним керівником Московського камерного оркестру, який упродовж багатьох років підтримував з композитором дружні і творчі взаємини.

Восьмий квартет був створений всього за три дні! (від 12 до 14 липня 1960 р. у Дрездені під час роботи над музикою до фільму «П’ять днів, п’ять ночей»). Як писав сам автор: «Як я не намагався виконати завдання з кінофільму, поки не зміг. А замість цього написав нікому не потрібний та ідейно порочний квартет». Цікаво, що це єдиний твір Шостаковича, написаний за кордоном. Для того, щоби виїхати з Радянського Союзу, композитору довелося вступити до партії. Цей унікальний, зрілий твір  Шостаковича, присвячений пам’яті жертв фашизму та війни, називають водночас музичною автобіографією та автонекрологом. Пам’ять про власні приниження і постійний страх за себе, родичів, колег, який охоплював композитора в цю напружену епоху, пам’ять про масовий сталінський терор спонукала його створити один з найбільш проникливих, сповідальних творів.

Отже, дізнатися яка з трьох муз стане обраницею Аполлона, а також спробувати розгадати «послання» Дмитра Шостаковича можна буде на концерті, що відбудеться 11 листопада о 18.30 у залі Чернівецької обласної філармонії.

Тетяна КОГУТ, музикознавець

Від редакції: Шкода лише, що про цей концерт можна дізнатися хіба що з газети. Бой ого реклами, як і до виступу нашого симфонічного оркестру, немає. Принаймні, вчора – не було.

Запис Чернівецький камерний – «оркестр тисячі облич» спершу з'явиться на Медіа-Версії.