«В таку ніч неможливо, йдучи Підвальною чи якоюсь іншою темною вулицею, котрі є зворотньою стороною, чимось на кшталт підшивки чотирьох ліній ринку, і не згадати, що цієї пізньої пори ще часом бувають відчинені деякі з тих особливих і таких привабливих крамниць, про котрі в дні звичайні забувається. Я називаю їх цинамоновими крамницями через темні панелі тієї барви, якими вони обшиті».
Бруно Шульц, «Цинамонові крамниці». Переклад  Т. Возняка

Приємно погуляти вулицями Дрогобича… 28-29.05.2014

Була і обідня перерва, під час якої ми обмінялися телефонами, візитівками і остаточно переконалися в смачній кухні і незрівняній гостинності дрогобиччан. Також запевняю, що сало їдять всі народи світу.

Вернісажі Фестивалю

Вілла Б’янки, Музей Дрогобиччина.
Малярство Юрка Коха (Львів): «Територія Бруно Шульца».
Юрій Кох є автором обкладинки до книги пререкладів Юрія Андруховича «Цинамонові крамниці та всі інші оповідання» Бруно Шульца.

Оригінали фресок Бруно Шульца, ілюстрації до казок братів Грімм на стінах дитячої кімнати, які були знайдені у 2000 році.

Пйотр Луціан (Piotr Lucjan), люблінський художник створив авторську мистецьку книгу про Бруно Шульца. Над цією книгою автор працював три роки.

Театр Сцена Пластична

Вистава Лєшека Мондзіка «Дзеркало» Театру Сцена Пластична Люблінського Католицького Університету. 

Вистава «Дзеркало» відбувалася у спортивний залі університету. Все було достатньо утаємнено і трохи незвично: по п’ятеро ми заповнювали глядацькі місця темного залу (на одну годину перетвореного на театральний).

Під час вистави можна було навіть звільнитися (тимчасово) від контролю свідомості чи навіть втратити в темряві зали власну індивідуальність та зануритися усіма відчуттями в рухоме зображення. Ми фокусуємося на предметах, тінях, рухах, фіктивних і реальних світах, символах…

Темрява в залі, напружена музика, мерегтливі тіні, зорові образи настількі переконлливі, що продовжуєш вірити в реальність подій навіть на рухомому дзеркалі.
Ілюзія дійсності, яка переплетена символізмом – через це багато асоціацій…
Темрява ізолює глядача і це створює певний комфорт, але одночасно і певну пригніченість…

Шкода, що нас не познайомили з акторами. На поклін актори і режисер не вийшли. Може це така задумка автора.

Обговорювати виставу ми пішли до Клубокав’ярні “82-100”, Ринок 23, Підвалля.

Ірина Колодійчик, журналіст, випускниця Києво-Могилянської школи журналістики.

– Ким є для тебе Бруно Шульц, Ірино?
– Уперше із творчістю Бруно Шульца я познайомилася на першому курсі. Брала участь у виставах студентського театру «Альтер», створеного десять років тому тими ж людьми, які зараз є організаторами Шульцфестивалю в Дрогобичі. Тексти збірок оповідань «Цинамонові крамниці» та «Санаторій під Клепсидрою» відкрили для мене інший Дрогобич, фантазійний і магічний. Можемо уявити, яким було місто в період між двома світовими війнами, та, завдяки майстерній метафоричній оповіді, відчути атмосферу, зануритись у світ, який давно зник. Малюнки, графіка Бруно Шульца є наче кадрами з його оповідань. Співставляючи його тексти і малюнки, маємо цілий пласт історії міста періоду міжвоєння й початку другої світової війни.

– Дрогобицький фестиваль Бруно Шульца, який він для тебе?
– Міжнародний фестиваль Бруно Шульца був започаткований і організований подружжям Віри та Ігоря Меньок  2004-го за допомоги «Товариства Бруно Шульц Фестиваль у Любліні» та ентузіастів з різних міст Польщі. Я відслідковую діяльність фестивалів від початку заснування, ав деяких брала активну участь. Організатори тісно співпрацюють із національними державними культурними інституціями Польщі, запрошують науковців та митців із різних країн Європи. Мабуть, для європейця є певним викликом відвідання невеликого містечка в Західній Україні, яке не є настільки туристичним, як, скажімо, Львів. Для мене особисто фестиваль – це місце зустрічі та обміну думками та рефлексіями з митцями з інших країн, як із загальновідомими та мейнстрімовими особистостями, так і з молодими, може, й ще не зовсім популярними.
Цей фестиваль не має масової реклами, якщо порівнювати з іншими мистецькими подіями в Україні, але, можливо, організатори вважають, що творчість Бруно Шульца в Україні здатна захопити і мати відзвук лише у невеликої групи людей і тому не апелюють до широкого загалу. Проте спробувати прочитати й зануритисяв атмосферу оповідань Бруно Шульца може кожний, зараз у книгарнях є чудовий переклад Бруно Шульца українською мовою Юрія Андруховича. А графіка, рисунки Бруно Шульца доповнять текст і сприйняття. Та, може, з’явиться бажання приїхати на Фестиваль Бруно Шульца у Дрогобич 2016 року.

Вернісажі фестивалю

Хоральна синагога.
Дрогобицька хоральна синагога в Дрогобичі є пам’ятником архітектури, вона й досі вважається найбільшою і найкращою у Східній Європі. Будівництво хоральної синагоги розпочалося в 1842 році за кошти єврейської громади і було завершено аж у 1865 році, причому зразком у зовнішньому оздобленні стала німецька синагога в Касселі. Окупація Галичини гітлерівською Німеччиною призвела до сумної статистики… Згодом в храмі розмістили склад солі, а відтак – меблевий магазин. На початку 90-х років минулого століття синагогу передано єврейській громаді міста.

Художник Бартоломей Міхаловський   (м. Люблін, Польща). Виставка “Весна”.

Бартоломей Міхаловський народився в Любліні, член Асоціації польских художників. Випускник Університету Марії Кюри-Склодовської у Любліні (1991). Участник багатьох персональних та колективних виставок у польських містах і закордоном: у Брюсселі, Белграді, Дрогобичі, Берліні.
Прерогативою художника є акварель.
Участь художника у фестивалі відбулася 2006-го виставкою «Рекорди Дрогобича» (Villa Bianca).
Це вже четверта виставка Бартоломея Міхаловського у синагозі:
2008 – «Назад»,
2010 – «Місто… через 10 років Казімєж у Дрогобичі»,
2012 – «Дорога»,
2014 – «Весна».

На виставку до синагоги потрапила зранку, вже 29 травня. Дуже вдячна Ірині Колодійчик, яка була моїм гідом. Часу обмаль, адже о першій годині мала від’їжджати маршруткою до Львова, потім потягом – на Чернівці.
Біля синагоги є ознаки великих ремонтних робіт. Скоріше і ремонту та реставрації. Фінансує реставрацію, як я довідалася від Ірини, колишній дрогобичанин, російський олігарх В. Вексельберг. Брама до синагоги була зачинена, ми почали шукати охоронців. Ірина зателефонувала пану Бартоломею Міхаловському. Як у казковому кіно дуже швидко прийшов і сам художник. Допоміг знайти чергового, синагогу відкрили і пан Бартоломей люб’язно показав свою експозицію «Весна».
Мені розказали, що мотузка, на якій кріпилася одна з картин, під час підготовки виставки розв’язалася і картина впала. Пан Бортоломей розсудив, що це певний знак і вирішив подарувати саме цю картину у колекцію Фестивалю та Кімнату-Мізей Бруно Шульца у Дрогобичі. Звичайно, це дуже щирий подарунок і спасибі від всіх.

Виставковий простір – ніби декорація якогось постановочного перформансу: розбиті вікна, тріщини, сліди згарищ, фрагменти іудейських текстів на стінах, яскраві промені, сонячні плями крізь розбиті шибки…
На довгих мотузках у просторі покинутої синагоги на нас дивляться прекрасні акварелі художника Міхаловського: постаті людей, відлуння міста, силуети амбітних будинків, вілл, вулиця з фіакром, площі, які може бачити птах, пролітаючи над містом… Дивують несподівані, виразні співвідношення фарб та додаткові кольори, які виникають на сірому тлі картин разом із сонячними проектованими променями від відкритих та розбитих вікон… Простір ніби рухається. Разом із часом… Відчуття єднання, перетікання разом із часом смужкою Мебіуса…

WORKSHOP

Історичний факультет Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. 29.05.2014

Суспільно-історичні доповнення до творчості й біографії Бруно Шульца

До побачення, Дрогобич!
Спасибі, друзі, за спілкування з  вами, за можливість поринути у світ примарний,  символічний,  емоційний , іноді сентиментальний,  відвертий,  неоднозначний…

Додому їхала через Львів.

Часу – на одну філіжанку кави…

“Вона – авеніда. Вона лиш цілий день п’є каву. Вона так заповнює безсенсовність. Кава – її сенс.
Або: її сенс – кава.
Або: кава – засіб – мета, мета – кава.
Або: кава – кава – кава…”

Тарас Прохасько. Спалене літо

Тетяна Стрільчик, фото автора,

Чернівці — Дрогобич – Львів – Чернівці

Запис Шульцфест – 2014. Нотатки з фестивалю. Продовження… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Бруно Шульц (1892–1942) – польський письменник і художник єврейського походження з українського міста Дрогобича.

Писав польською та німецькою мовами.
Навчався у Львівському політехнічному інституті та Віденській академії мистецтв (стажувався в Парижі, Варшаві).
У 1924–1941 роках працював учителем малювання та ручної праці у державній чоловічій гімназії ім. Короля Владислава ІІ Ягайла в Дрогобичі. Одним з його учнів був Анджей Хцюк, який залишив теплі спогади про свого вчителя.
На початку 20-х років Бруно Шульц працював над циклом малюнків «Книга ідолопоклонництва», брав участь у колективних експозиціях у Варшаві та Львові. Тоді ж він у Закопаному ознайомився з письменниками В. Риффом та Деборою Фоґель. Листування з цими однодумцями склали основу першої книги Бруно Шульца «Цинамонові крамниці», яку йому вдалося видати за сприяння відомої письменниці Зофії Налковської. Дебют Шульца став сенсацією в Польщі.
Після виходу у світ «Цинамонових крамниць» Бруно Шульц переживав найактивніший період своєї творчості: працював над книжкою «Санаторій під клепсидрою», перекладав «Процес» Франца Кафки. Як митець, Бруно Шульц формувався під впливом філософських ідей Карла Ґустава Юнґа та Франца Кафки.
На початку листопада 1942 р. всіх євреїв Дрогобича переселяють до ґетто. 19 листопада 1942 р., маючи потрібні документи, Бруно Шульц мав тікати. Того самого дня, пізніше названого «чорним четвергом», у ґетто виникла стрілянина, під час якої Бруно Шульц був убитий двома пострілами в голову шарфюрером СС Карлом Ґюнтером. Місце поховання невідоме.
Інформація з Вікіпедія

Головна ознака фестивалю Бруно Шульца – відчуття безпосередньої участі в ньому. Тут немає відстороненого чи випадкового глядача, гостя.
Не уявляю собі, як в усій складності дуже щільної на різні події програми, організатори чітко скеровують  мистецькі траекторії.

Це моя друга подорож до Дрогобича. До Бруна Шульца – художника, письменника. Для мене – саме у такий послідовності. Художник Олег Любківський колись відкрив мені світ художника Бруно Шульца, Фестиваль у Дрогобичі – світ письменника Бруно Шульца. А Леонід Гольберг – що є таке чудове місто Дрогобич і незрівнянні дрогобичани.

Планувала поїхати на фестиваль давно, хоча б на один день. Але остаточно взяла квитки на потяг лише в понеділок, 26 травня, коли відбулися вибори.

Слово «фестиваль» у будь-якому сенсі контрастує із поняттям війни. Та несвідомо, раптом виникають деякі асоціації з тими драматичними подіями, що переживає зараз Україна. Бруно Шульца вбили через те, що від був євреєм. В Україні вбивають за те, що ти – українець. На український землі вбивають за прапор України… І це не страшний сон, це – дійсність. Незбагнений абсурд… І вже страх перед страхом…

«Часом Книга засинала, і вітер роздував її лагідно, ніби столисткову троянду – вона розгорталася пелюстина по пелюстині, повіка за повікою, всі сліпі, оксамитові й заспані, криючи у своїй серцевині, на самому денці, лазурову зіницю, павину суть, галасливе гніздо колібрі…»
Бруно Шульц. «Цинамонові крамниці». Переклад Ю. Андруховича

Дрогобич привітний, сонячний, уквітнений. Городяни вже зранку занурюються у свої буденні справи на тлі духмяних квітів, акації та жасмину.

Відвідала Дрогобич 28 травня. Це  був уже третій день фестивалю.
Велика кількість текстів – монологів, діалогів. Головне – правильно вибрати з пропонованого. Адже повтору у програмі не буває.
Побувала на авторській зустрічі з письменниками.
На Віллі Б’янки представлена виставка малярства Юрка Коха (м. Львів) «Територія Бруно Шульца».
У синагозі експонується виставка «Весна» художника Бартоломея Міхаловського (м. Люблін, Польща).
А вже ввечері дивилася  виставу Лєшека Мондзіка «Дзеркало» Театру Сцена Пластична Люблінського Католицького Університету.

Багато зустрічей, спілкування, емоцій, вражень.

– Що для Вас особисто, пані Наталіє, є Фестиваль Бруно Шульца?
– Для мене Фестиваль Бруно Шульца – це нагода ще раз побачити напрочуд близьке місто Дрогобич та поспілкуватися з друзями. Це місто кілька років тому подарував мені Леонід Гольберг. Цьогоріч я взяла із собою сина, щоб він теж мав змогу зануритися в мистецьку, одухотворену атмосферу, послухати цікавих, непересічних людей, побачити живопис і театр. Дрогобицький фестиваль – дуже сконцентрована подія, з можливістю потрапляння не тільки в творчу реальність власне Шульца. Завдяки йому вдається збагнути певні глибинні речі, до яких у повсякденному житті просто не доходить думка чи уява. Простір Шульца – настільки відкритий і різноманітний, що потрактувати його образи чи образи Дрогобича вдається найприроднішим для себе шляхом. До того ж для мене – мешканки Києва – дуже важливо осягнути саме карпатський, західноукраїнський дух, якому в інших місцевостях України немає відповідників.

ДРОГОБИЧ

…час із других рук
Бруно Шульц

Долоня міста досконала
Чи втримає зболілий цвях:
Людину, що в собі гуляла –
Як той сновида по дахах?
Все обірвалось. Чорні сходи
Намацує воєнна лють,
І невідтворені пригоди
У горлі руба їй стають.

Є другі руки – щоб вловити,
Відкритися на спогад слів.
Зникомі пальці-белемніти
З навколошульцевих часів –
Чиї долоні їм стискати
В міжріччі вулиць, в ліхтарях,
У місті, де такі стигмати
Лишає безпритульний цвях?

Наталія Бельченко

Зустрічі з письменниками

Авторська зустріч з письменниками відбулася у міській бібліотеці імені Вячеслава Чорновола.

Богдан Задура – польський поет, прозаїк і літературний критик. Був редактором квартальника «Акцент», а від 2004-го – головний редактор польського часопису «Творчість». Від дебюту в 1960-х видав уже 25 збірок віршів і 7 книжок прози.

Коли у залі побачила постать Богдана Задури, зразу пригадався вірш «HOTEL UKRAINA». Вперше «Готель «Україна»» прочитала на сторінці у фейсбуці поета Андрія Любки.

…
krzyczą
chwała Ukraini Herojam chwała
nikt do nich nie wychodzi
nikt im nie otwiera
dziwi mnie
że wybrali tylko
dwie pierwsze klatki
zupełnie nie zainteresowani
tą w której mieszkam
budzę się w warszawskim mieszkaniu
słyszę te same głosy co we śnie
na ekranie telewizora
prjama translacja z Majdanu
*
wstyd mi kochani
że tym bardziej
jestem z wami
im bardziej nie słyszę
waszych przywódców
i wszystkich
którzy mówią
do was ze sceny
również po polsku…

Bohdan Zadura
…
***
з лівого боку екрану напис:
НАЖИВО: криваві сутички в Києві
заходжу на espreso.tv/
чи точніше на його ретрансляцію
постріли
барикади
палаючі шини
море голів
з готелем “Україна” в тлі
промови
які час від часу
заглушує
реклама зубної пасти…

«Нічне життя» Богдана Задури – збірка вибраного з чотирьох авторових видань: «Питання часу», «Усе», «Нічне життя» і «Воскресіння пташки» (2005–2012).

Авторська зустріч з Ігорем Бєловим

Ігор Бєлов, поет, перекладач (Росія). Переклади з польської, украінської та білоруської поезії – в журналах «Новый мир», «Дружба народов», «Воздух», «Сибирские огни», «Интерпоэзия», «ШО», «TextOnly» тощо.

Русский глобус

открытка из Вильнюса
картонная бабочка выпорхнула из рук
и растаяла в воздухе хлопнув дверью
нержавеющий ливень молча стоит вокруг
и теряет время

я никогда не узнаю – настолько почерк размок –
где теперь тебя носит словно письмо в бутылке
и в каком кафе цеппелина свинцовый бок
распорот ножом и вилкой

под какими звездами дыхание затая
за тобой наблюдает уже полвокзала
а из динамиков льется через края
первый весенний гром со вкусом металла

я тебя буду помнить даже когда умру
так вот они и звучат на улице и в квартире
чайкам не обломившиеся слова на морском ветру
и не поймешь что в записи а не в прямом эфире

к северу от границы крутят песню о двух мирах
заткнувшую глотку морю и антициклону
это вильнюсский поезд несется на всех парах
жемайтийского самогона

Игорь Белов

Дорогой россиянин, битву у гастронома
ты проиграл заранее, не выходя из комы.
Поздно глаза заливать, колотить витрины –
нет у тебя ни родины, ни тем более Украины.

Ты не стоял неделями на ледяном Майдане,
а разлагался заживо, корни пустив в диване,
олимпиадой тешил рецепторы недалекие,
снегом ее искусственным горло забив и легкие.

Тебе твои паханы по самое сердце вдули,
которое ты ни разу не подставлял под пули.
В сны твои не ломились кубометры огня и дыма –
что ж, ковыряй своей вилкой червивую мякоть Крыма.

Льется с экрана мед, только тебе не сладко –
двинула по зубам тебе киевская брусчатка
там, где над зимней площадью, над баром и магазином,
круглые сутки горело солнце в парах бензина.

А ведь когда-то ты был битником и бродягой,
ангелом-разнорабочим с неупиваемой флягой,
срать бы не сел в одном поле с хозяевами домена,
поверившими, что им море Черное по колено.

Ну, а теперь, будучи вдвое старше,
ты рукоплещешь пехоте родной на марше.
Вечный студент, онанирующий в потемках,
что ты оставишь возлюбленным и потомкам?

…Всё это я говорю себе, в зеркало на ночь глядя:
тени, как трупные пятна на водной глади,
молча лежат на развалинах человека,
вышедшего в тираж в самом начале века.

Выдумкам и мечтам, песням и разговорам
я затыкаю рот скомканным триколором,
и только держу равнение, потому что
в жилах моих струится портвейн «Алушта».

Если из моды выйдут прогулки строем
прежде, чем каждый из нас дома умрет героем,
кончится всё – терпение, деньги, время,
дождь, валидол, строчки в чужой поэме.

А коли так – трезвея, с иглы слезая,
окна больших мониторов протрем слезами,
и наш пароход – конечно же, философский –
пустит на дно подлодка «Иосиф Бродский».

Ігорь Белов

Авторська зустріч з Олександром Бойченком і Тарасом Прохаськом

Письменники говорили про різні форми реальності, про інших  писменників через власні відчуття і сприйняття, про інтонації, голос споминів,  самоцензуру,  про рішучі моменти історії, белетристику, псевдоесеїстику, способи розповіді,  особисті переживання та емпіричність світосприйняття…

Продовження нотаток – за посиланням:
http://versii.cv.ua/kultura/shultsfest-2014-notatki-z-festivalyu-prodovzhennya/28991.html

Тетяна Стрільчик, фото автора,
Чернівці – Дрогобич

Запис Шульцфест – 2014. Нотатки з фестивалю спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Цього року виповнилося 120-років від дня народження Бруно Шульца та завтра, 19 листопада – 70 років від дня його трагічної загибелі.

Бруно Шульц (1892–1942), польський письменник і художник єврейського походження з українського міста Дрогобича. Його оповідання, опубліковані у збірках «Цинамонові крамниці» та «Санаторій під Клепсидрою», перекладені на понад 40 мов світу та постійно з’являються їх нові переклади.
1992 рік ЮНЕСКО проголосила роком Бруно Шульца.

Бруно Шульц народився 12 липня 1892 року в Дрогобичі, який на той час був тихим провінційним містечком Австро-Угорської імперії. Він був наймолодшим з дітей Якуба Шульца, власника крамниці тканин, і Гендель-Генрієтти Кухмаркер, яка походила з родини дрогобицьких торгівців лісом. В родині Шульців було ще двоє дітей — Ізидор та Ганя.
«На одному із світових перехресть культур та релігій, у Дрогобичі на Галичині наприкінці століття та великого правління кайзера Франца Йосифа І, в народі вічних подорожніх торгівців та мудреців — євреїв року Божого 5652 чи 12 липня 1892 року за Григоріянським календарем в очікуванні на щось незбагненне і передчуване народилося звичайнісеньке немовля. Ім’я принесло собі само — 12 липня саме іменини Бруно».
Тарас Возняк, «Бруно Шульц. Повернення».

Бруно Шульц загинув 19 листопада 1942 року. Його застрелив на вулиці шарфюрер СС Карл Гюнтер.

19 листопада 2012 року у Дрогобичі Полоністичний науково-інформаційний центр імені Ігоря Менька, ДДПУ імені Івана Франка, студентський театр „Альтер” запрошують вшанувати пам’ять Бруно Шульца у 70-ті роковини його загибелі.
Об 11 годині відбудеться спільна молитва на місці загибелі Бруно Шульца.

З 6 до 12 вересня у Дрогобичі проходив V Міжнародний фестиваль Бруно Шульца. Стартував фестиваль в залі Львівського обласного академічного музично-драматичного театру імені Юрія Дрогобича. Відкрили Шульцфест міністр культури України, Надзвичайний та Повноважний Посол Республіки Польща в Києві Хенрик Літвін, Генеральний консул Польщі у Львові Ярослав Дрозд.
Фестиваль Бруно Шульца – це фестиваль зустрічі кількох культур, приклад міжнаціонального, міжрелігійного  та міждержавного порозуміння.
Фестиваль складався з двох частин: перша – від 6 до 9 вересня –  концерти, виставки, театральні вистави та інші мистецькі заходи; друга – від 10 до 12 вересня – мала літературно-науковий характер. Ювілею письменника було присвячено також і одну з основних програм Форуму видавців у Львові – фестиваль «Бруно Шульц у Львові», який поєднав  виставки, кіно і театральні покази, літературні дискусії, книжкові презентації.

Символічний світ Бруно Шульца…

Він і конфіденційний, магічний, з різними настроями, символами – цей простір уяви…
До моєї поїздки у Дрогобич розуміння Шульца було досить наближеним, так мені здавалося, але не осягненим.
Що змінилося після Дрогобича?
Поза всяким сумнівом – світ Бруно Шульца мене полонив та спантеличив.
Але настільки, наскільки я змогла його зрозуміти, відчути і, знов таки ж, тільки наблизитись…
Осмислення реальності і складових часу, що ніби зупинився, як сон, який є правдою…

… затемнений зал малої сцени  з театральним перформансом від Беатрис Альгазі та  колективу Scène Infernale(Париж),
потяг, що приїжджає у Львів рано,
«Зодіак Міста або історія однієї весни»,
Дрогобицький костел святого Бартоломія,
чоловічий вокальний гурт «Kairos» із Любліна під батутою Бориса Cомершафа,
вілла Яроша,
палац Мистецтв – «Вілла Б’янки»,
Дрогобицька хоральна синагога,
муніципальний хор «Легенда» під батурою Ігоря Циклінського,
ніч у готелі з дивною назвою «Тустань», яка розпочалася пізно вночі, точніше о першій чи другій годині ночі. А о 9 годині ранку ми вже були на площі Ринок і дивились новий театральний проект театру «Альтер»,
мистецькі виставки Влодзімежа Фінке,  Ізабелли Ціхонської, Пйотра Луціяна,  Бартоломія Міхаловського, Олега Любківського, Бенка Гомзюка, Олі Чигрик, Станіслова Ожуга,
фотографії Ервіна Шенкальбаха,
виступ музикантів групи „X-Project” (Дрогобич),  рок-групи „Bruno Schulz” (Лодзь) та  етно-групи „ДахаБраха” (Київ),
Віра Меньок, організатор Міжнародного Шульц-фесту у Дрогобичі,
Ґжеґож Юзефчук, художній директор Фестивалю,
дрогобицька Інтернет-газета «Майдан»,
«Жінки з оточення Бруно Шульца» від  Анни Кашуби-Дембської з Кракова,
прогулянка красивими, затишними вулицями Дрогобича…

Та це ще не все…
Насправді , ці два дні у Дрогобичи на V Міжнародному Фестивалі Бруно Шульца «АРКА УЮВИ БРУНО ШУЛЬЦА» – це дуже особисті і емоційні враження, незабутні, але й такі, про які хочеться говорити і не втрачати з ними зв’язок. Так само, як хочеться перечитувати-передивлятися, занурюватися у світ оповідань, есе, малюнків Бруно Шульца. Я можу заплющити очі і навіть до хвилин в деталях пригадати окремі, як кадри у кіно, фрагменти фестивалю.
Вразили й люди, митці, художники, музиканти, письменники, поети, історики, які організували фестиваль «АРКА УЮВИ БРУНО ШУЛЬЦА». Я їм заздрю і захоплююсь…

А завтра, 19 листопада, я теж помолюся і пригадаю Бруно Шульца і тих людей, які загинули…
Того чорного четверга 1942 року у Дрогобичі гітлерівці винищили 265 євреїв…

Тетяна Стрільчик, “Версії”,
фото автора і SergyiS,
Чернівці-Дрогобич-Львів-Чернівці…

Запис Символічний світ Бруно Шульца… спершу з'явиться на Медіа-Версії.