До складу Національної збірної України увійшли юніори з Харкова, Кривого Рогу, Львова та Чернівців. На міжнародному рівні нашу країну в складі збірної представляли юні чернівчани, вихованці Чернівецького центру юних техніків ім. Л. Каденюка Олексій КОСИЛО і  Андрій САДОВЯК. Тренери: Ігор Олійник, Ольга  Косило. Також на цьому чемпіонаті у Болгарії Ольга Косило, керівник гуртка «Авіакосмічне моделювання» Чернівецького центру юних техніків ім. Л. Каденюка, була командним менеджером.

Спортсменам з України вдалось зайняти весь п’єдестал. Такого в історії чемпіонатів з авіамодельного спорту ще не було: всі три призери з однієї країни у класах F-1-A, F-1-B, F-1-P. Збірна команда України в класі F-1-P суттєво випередила найближчих конкурентів і як результат – команда чемпіон світу в класі F-1-P. І в підсумку, при підрахунку загальних командних балів у всіх трьох класах українці вибороли абсолютне перше місце і стали чемпіонами світу.

Андрій Садовяк  з Чернівців виступав в класі F-1-B і посів 14 місце.

Срібним призером Чемпіонату Світу в класі F-1-P став Олексій Косило який приніс команді стільки ж балів, як і чемпіон(1187). Олексій Косило захоплюється фізикою, астрономією, авіацією, спортивним орієнтуванням, стрільбою з луку… У його науковій роботі МАН була потавлена задача: створити максимально легкі крила, з максимально великим розмахом. Тоді автор досяг результату, а саме швидкість зниження моделі рекордно мала, всього 0,29 м /c.  Олексій продовжував працювати над посиленням міцності і жорсткості для того, щоб ці крила можна було використовувати при більших навантаженнях.  І вже в травні 2022-го Олексій Косило виборов золото на найбільшій виставці молодіжних винаходів INOVA-MLADI, яка відбулася у Хорватії. Нагороду  отримав за розробку, проєктування та виготовлення цільно формованої консолі крила моделі класу f-1-b. І судячі з виступу у Болгарії, це той випадок, коли співпали і теорія і практика.

У телефонному режимі поспілкувалися із Ольгою Косило, мененджером команди України на чемпіонат світу серед юніорів з авіамодельного спорту (2022 FAI F1ABP Junior World Championships for Free Flight Model Aircraft).

– Пані Ольго! Вітаємо нашу команду з чудовим виступом на чемпіонаті світу! Що для нас ця перемога?

–  Наші юніори на п’єдесталі 5 разів підняли прапор України і тричі на весь світ пролунав гімн нашої країни! Діти спромоглися вчерговий раз нагадати світу, що Україна – найсильніша країна. А ця перемога –  маленький крок до найважливішої перемоги. Адже саме ці діти, майбутні інженери-авіатори є одними з тих, хто виведе нашу країну на Олімп.

–  Ви були не просто менеджером команди, ви самі долали і шлях ло Болгарії на автомобілі. Тренер, мама, менеджер, капітан автоперегону до Пордіму… Шлях взагалі неймовірно  складний…

–  Так, шлях до перемоги був складний. Через військові дії і загрози обстрілів аеродромів,  наші спортсмени не мали можливості тренуватися дома. І для того, щоб хоча б облітати моделі перед стартом, виїхали на змагання трохи раніше. Тренування відбувались в надскладних умовах за температури повітря +46-48. Але ми змогли, ми справились.  Україна –  Чемпіон – це дуже важлива перемога, адже всі ми розуміємо, наскільки зараз важлива авіація у всіх її проявах. Вітання переможцям!!!

Вітання  команді України за триумф на чемпіонаті світу!

©Тетяна Спориніна,
фото  з архіву Ольги Косило

Запис Команда України – чемпіон світу з авіамодельного спорту серед юніорів у Болгарії! спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Останніми роками, через недоступність Криму, все більше туристів їде на Херсонщину, Миколаївщину чи Одещину. Їх ваблять історичні пам’ятки старих міст, море та розвинена сфера розваг. Готелі Одеси тішать високим сервісом і нерідко – навіть прийнятними цінами (за умови, що готель забронюєте вже навесні). Та підрахувавши всі витрати та уявивши ймовірні незручності вітчизняного сервісу, доходиш висновку: полетіти до Туреччини – все одно… дешевше.

«Важливі не стільки ціна, скільки співвідношення ціна/якість», – експерт

Головний редактор журналу «Український туризм» Юрій САМОЙЛОВ виділив кілька чинників, що впливають на вибір місця відпочинку українцями:

«На вибір більшості туристів впливає не стільки ціна, скільки співвідношення ціна/якість. Не секрет, що у багатьох випадках якість турецького/болгарського сервісу є відчутно вищою за сервіс вітчизняного. А стосовно Туреччини впливає ще й чинник широко розповсюдженої на курортах цієї держави моделі «All inclusive», тоді як у нас вона застосовується лише де-не-де. Безвізовий режим, а у випадку Туреччини – ще й можливість в’їжджати на її територію за українськими ID-картками, та велика кількість чартерних авіарейсів (а щодо Болгарії – ще й автобусних) призводить до того, що для значної кількості громадян України дістатися до курортів Туреччини та Болгарії практично не відрізняється від аналогічної процедури для курортів Одещини, Миколаївщини та Херсонщини».

Турист хоче сервісу, «all inclusive», природних і гастрономічних родзинок

Сьогодні Туреччина – це, окрім іншого, комфортабельні готелі. На території кожного готелю є басейни, СПА-центри, сади та інші зелені насадження, дитячі майданчики, водні гірки. Номери з сучасним ремонтом, щоденним прибиранням, телевізорами і кондиціонерами.

У більшості готелів діє програма «Все включено», а це означає, що сніданок, обід і вечеря  «безкоштовні» – входять у вартість оплаченого туру. Жителі країн СНД часто бувають  шоковані тим, що вся їжа безкоштовна та її багато й вона дуже смачна.

У Туреччині неймовірна природа, апельсинові гаї, гори, чисте море й чисте повітря. В Одесі море з роками все бруднішає, а щоби помилуватися природою, доводиться виїжджати за місто.

Вибираючи відпочинок в Туреччині, ви зможете побачити іншу культуру, інший менталітет і поспілкуватися з цікавими місцевими жителями, які запросто розмовляють зрозумілою нам російською.

Якщо порівняти ціни на тури, за інформацією «CoralTravel», маємо таке:

в Одесі для сім’ї номер з 3-4 кімнат на 6 днів, разом із дорогою, обійдеться приблизно у 20 тис. грн. Звісно, дешевше зняти кімнатку на цілу родину у спальному районі, але такі райони зазвичай доволі віддалені від моря і вам доведеться витрачати чимало часу та грошей, щоби дістатися пляжу.

Прокат лежака в Одесі вартує 50 грн. Щоби відпочивати на приватному пляжі, треба орендувати шезлонг – близько 300 грн. Розваги теж «влетять у копієчку»: пострибати на батуті – 30-40 грн за 10 хв.,прогулянка на катамарані – 40-150 грн/год, на каное – 120 грн, на надувному банані – 100 грн, на скутері – 250 грн. Віндсерфінг – 200 грн/год.

Відпочивальники скаржаться, що ціни на харчування в Одесі подекуди вищі за столичні. Скажімо, горнятко кави – від 30 гривень. Сніданки (яєчня чи омлет з випічкою та напоями, або сирники чи млинці) пропонують у кафе за 70-100 грн. Ціни на овочі та фрукти також не нижчі за київські. У середньому чеки на одну людину – від трьохсот гривень.

Номер для сім’ї в Туреччині та Болгарії на 6 днів (Allinclusive) разом із харчуванням і дорогою – 17-20 тис. Це набагато вигідніше.

Артур ЛУПАШКО, генеральний директор керуючої компанії «RibasHotelsGroup», називає ще одну причину, чому українці вибирають курорти за кордоном:

– Згідно з опитуванням мандрівників із 26 країн, проведеним компанією Booking.com, нинішнього року туристи надають перевагу країнам і курортам, які готові вразити в гастрономічному плані. Так, 41% респондентів заявили, що цьогоріч хочуть скуштувати нові страви. Для порівняння, 2017-го таке бажання висловили близько 29%. І третина мандрівників не поїде до регіону, який не обіцяє якихось кулінарних новинок або оригінальної автентичної кухні.

Що обирають пересічні відпочивальники? Одеситка – за Болгарію

Ми попросили жительку Одеси Мілану ВОЛОШИН, яка відпочивала як у рідному місті, так і за кордоном, порівняти найпопулярніші в нас курорти різних країн.

Отже, Одеса:

– В Одесі пляжі, порівняно з Херсоном, чистіші,  як на мене.  Щодо цін – тут усе дуже «накручено». Уже на вокзалі з тебе намагаються здерти таку ціну за таксі, яка тобі навіть не снилася. Так само у ресторанах і кафе, надто у центрі. Пам’ятки культури: у спальних районах немає нічого цікавого. А у центрі, на набережній, усе можна оглянути максимум за два дні. На мою думку, катакомби – ось заради чого сюди варто приїхати. Вхід коштує 250 грн з людини. До Одеси найкраще їхати з середини травня або на початку вересня. Влітку тут «дурдом»: з’їжджається безліч людей і центр просто забитий. Особисто в мене це спричиняє дискомфорт. Потрібно також стежити за своїми речами – бо дуже крадуть, ріжуть сумки, витягають гроші, документи. Щодо цього потрібно бути дуже обережним.

Туреччина:

– Наші їдуть переважно на південь Туреччини до Середземного моря, бо там і чистіше, і вода солоніша. Ті, хто хочуть «пошопитися», їдуть  саме до Стамбула. Я була в Анталії. Там дуже красиво. Гірські хребти з одного боку, з іншого – море. До Кіпру приблизно 100 км. Хочу зазначити, що в Туреччині існує окрема класифікація готелів: сімейні (багато зелені тощо) та молодіжні. Біля останніх – дуже багато клубів, ресторанів і всякої всячини саме розважального характеру, як для молоді. Для себе я відзначила один лайфхак (корисну пораду – ред.). Оскільки більшість українців знає російську мову, то продавці на базарі саме таким чином вішають тобі локшину на вуха,  заманюють щось купити, причому за захмарними цінами. А ми із сім’єю переходили на українську, радилися, щоби ніхто нас не розумів. І це справді спрацьовує. Ціна на екскурсії дуже накручена. Дешевше домовитися з кимсь із місцевих, аніж переплачувати. Стосовно гарного часу для поїздки: я була в Туреччині на початку вересня, і температура повітря трималася на рівні 43°. Тож їхати треба так само в кінці травня – на початку вересня, інакше можна просто «померти від спеки».

І нарешті – Болгарія:

– Якщо в Туреччині ми платили доларами та євро, то у Болгарії гроші переводили на їхні леви. Удома треба подбати, щоб під час поїздки у гаманці шелестіли євро, бо з гривнями – там ніяк, а долари обмінювати на місцеві леви менш вигідно.

У цій країні дуже мальовничі ландшафти, багато стародавніх містечок. Болгарія славиться своїми винними  заводами. В них своє приголомшливе виробництво вин, і ціна відносно невисока. Якщо порівнювати із Одесою чи Туреччиною – у Болгарії найчистіше узбережжя, вода прозора, заходиш ніби в скло. Температура на 7-10 градусів вища від України. Пляжі також дуже чисті. Зрозуміло, це європейська країна і стандарти все ж таки зіграли свою роль. Якість готелів, що в Туреччині, що у Болгарії – однакова.

Отже, які моря оберуть українці для відпочинку – дізнаємося після сезону. Наразі ж, схоже, своїми грошима вони «голосують» за «закордон».

Уляна КАЛИН, студентка кафедри журналістики філологічного факультету ЧНУ ім. Ю.Федьковича

Запис Літо-2018: де відпочивати спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Цифри засвідчують: дозволити собі літній відпочинок спромігся лише один з десяти українців. Бо відпочили наразі близько 4 млн. наших співвітчизників. Трохи більше половини з них оздоровлювалися на Батьківщині – в Криму, а друга половина – на зарубіжних курортах, витративши при цьому в середньому $800-1000.

Нинішнього року потік туристів до Криму вже перевищив показники відповідного періоду 2012-го на 28%. Закордонний напрямок дав приріст у 15%. Треба врахувати, що до піврічної статистики не ввійшли два літніх місяці та «оксамитовий вересень». Відтак, за підсумками року можна очікувати корекцію на 2-3%.

Розширився і спектр переважного попиту українських туристів. Крім «классики жанру» – Туреччини – значним попитом користувалися недешева Італія, а також Таїланд, Емірати та Чорногорія. Значно збільшилася кількість тих, хто відвідав Грецію (за рахунок скидок туроператорів, які почасти сягали 20%).

Хорватія й далі у фаворі, справжній бум переживає Іспанія – завдяки тому, що там стали більш лояльно видавати візи українцям.

Загалом туроператори констатують: українці стали більш перебірливими (Болгарія та Єгипет уже не «в моді») – і вже не так сильно чіпляються за пакет «all inclusive». Тільки 23% відпочивальників вважають систему «все включене» обов’язковою умовою при придбанні путівки. Це свідчить про те, що серед тенденцій уподобань українців у літньому відпочинку 2013-го наперед вийшли самостійні мандрівки.

Через це стало важче підраховувати потенційні витрати відпочивальників. Але оператори впевнені, що (окрім Болгарії та Єгипту) це однозначно не менше $800 на одну особу. А з урахуванням зростання популірності «єврових напрямків», витрати українців наближаються до $1000-1500 з особи в сезон.

Найбільш вибагливими й активними покупцями зарубіжних турів, за даними туроператорів, є мешканці Києва, Дніпропетровська й Харкова. А жителі західних областей тяжіють до недешевої Європи (Австрія, Франція, Чехія тощо). Водночас туристи з української «глибинки» або їдуть до трьох-чотирьохзіркової Туреччини, або й зовсім нікуди не їдуть.

Запис Літній відпочинок по кишені лише одному з 10-ти українців спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Цей марш Василь Агапкін, штаб-сурмач 7-го запасного кавалерійського полку, написав у 1912 році, коли розпочалася перша Балканська війна. Свій марш В. Агапкін присвятив всім слов’янським жінкам. І не тільки музикант марив Балканами, героїзмом “братушек-болгар”. У війні проти Османської імперії, що поневолила балканські народи (Болгарія, Греція, Сербія і Чорногорія), мали свій інтерес і Росія, Німеччина, Австро-Угорщина, Франція, Італія, Албанія…
Пройшло майже сто років. Деяких країн вже взагалі немає. А марш “Прощання слов’янки” якоюсь мірою продовжує об’єднувати слов’янський світ…

І коли на сцені відкритого літнього амфітеатру «Аполлонія» у Болгарії ми почули знайому мелодію “Прощання слов’янки” у виконанні духового оркестру, зупинились, ледве знайшли вільні місця і залишились на концерті. Потім звучали твори Й. Штрауса, Р. Штрауса, Ж.Оффенбаха, І. Стравінського, П. Чайковського. І коли я раптом почула ще й знайому карпатську мелодію, вирішила розпитати, а звідки цей оркестр. Але ведучий на завершення концерту ще раз представив: Вишгородський дитячо-юнацький духовий оркестр-студія «Водограй», Україна. Це було досить несподіваним і приємним. Два марші оркестр виконував на «біс». Аплодисменти не вщухали. Напевно діти підкорили публіку не лише вмінням віртуозно грати, але й своєю відкритістю і запалом.
Після концерту ми підійшли привітатися з земляками. Як виявилось, учасники оркестру (в основному це учні-школярі і студенти) відпочивали у Болгарії, а за сприяння Златана Андрєєва, директора фестивалю «Морская ракушка – 2011», 15 липня мали змогу виступити в «Аполлонії» з концертом. Не всі артисти мають спеціальну музичну освіту, а ось методика керівника «Водограю» Ярослава Глібовича дозволяє проявити свій талан всім охочим.

Місцевий амфітеатр вбирає в собі низку значень: кінотеатр, естрадний майданчик, фестивальний майданчик, концертний зал, театр. І підкреслю, що всі концерти, перформанси,  фестивалі, вистави відбуваються на сцені «Аполлонія» безкоштовно.
Так само, як і дитячі майданчики, вуличні тренажерні зали, вхід на міські пляжі – у Болгарії безкоштовні.

Своєю історією болгари пишаються і гордяться. Пан Коста, наш новий друг-болгарин, розповів дуже багато про історію Балканського півострова, історію Болгарії: досить драматичну та героїчну.

Дуже цікавою є художня  картинна галерея у приміщенні так званої «Старої школи» і галерея «Ласкариді». А спостерігати за вуличними художниками – це особлива насолода. Так само, як спостерігати і за навколишніми краєвидами. Дерева тут ростуть без втручання садівників-узурпаторів. Нікому не приходить у голову дерева садистським способом  весною формувати у потворну форму. Липи, клени, граби, верби, горіхи, ясені, інжир ростуть розкішними, квітучими  і як їм заманеться. І не бояться весни, як бояться наші дерева, коли з’являються узурпатори з пилою формувати їх крону.
Квіти у болгар у кожному подвір’ї, як усередині двориків, так і зовні. На вузеньких тротуарчиках стоять у вазонах герань, петунії, олеандри,  троянди,  а на безліч невеличких газонах ростуть чорнобривці, лілії, гвоздики, мальви, гладіолуси.

І ще одна цікава риса: у магазинах, музеях за тобою ніхто не спостерігає, не вимагають показати вміст сумки на виході. Плакатів з заборонними текстами я не бачила. Звуків мобілок, які перекрикують навіть звуки грому, у болгар я не чула. Не бачила і болгар, що йдуть по вулиці і голосно розмовляють мобільним телефоном, чи в магазинах, чи у транспорті. Якщо хтось голосно розмовляє, або голосно пересварюється, або голосно кричить у мобілку, зразу можна здогадатись, звідки цей турист.

Після морської прогулянки на катері, у порту нас  зустрічали вуличні музиканти. І в їх репертуарі теж було “Прощання слов’янки”.  У кофру флейти-пікколо я поклала 2 леви, за що отримала незрівняну посмішку музиканта-грека. Я була вдячна за гру, а музиканти віртуозно продовжували імпровізувати.

А перегук церковних дзвонів зранку у неділю – це також невеличкий музичний концерт…

І коли знову засміявся гларус, який пролітав над нашою терасою, він нагадав нам про те, що сьогодні ми йдемо на відкриття кінофестивалю. Треба збиратись на «СОФИЯ ФИЛМ ФЕСТ». Все зрозуміло, бо болгарська, як і українська, то є кирилиця.

(Частина 1 – Дещо з життя гларуса і його оточення… :
http://versii.cv.ua/i/?p=13485 )

Тетяна СТРІЛЬЧИК, “Версії”,
фото автора

Запис “Прощання слов’янки” найбільш мелодійно звучить на Балканах… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Сріблясту чайку у Болгарії назавають гларус. Або це ми larus argentatus називаємо сріблястою чайкою. Піщані береги моря здавна були оселею чайок. Їх тривожили хіба що рибалки. Зараз береги – майже суцільні пляжі. І срібляста чайка вимушена пристосовуватись до нових умов. Гларуси переселились на дахи будинків. Кожний будиночок облюбувала собі парочка гларусів. Господарі їх впізнають, підгодовують і вважають своїми. У нашому будинку гларуса звали Георг. І є ще вулиця Гларуса. А єдина повна колонія сріблястих чайок Болгарії налічує п’ятсот пар птахів, що гніздяться на островах Святого Івана і Святого Петра. Інші популяції змістились з берегів у глибину берегової смуги.

Також знаємо, що багато птахів імітують навколишнє оточення. У Болгарії гларуси сміються, регочуть, весело щось перегукують, переспівують. А іноді навіть здається, що вони тобі посміхаються, як люди. Так там навкруги: доброзичливо і гостинно.
Здається, експресивно посміхаються не тільки гларуси, «Веселі Роджери» на прапорах прогулянкових катерів і яхт, поважний астроном з унікальним телескопом, різноманітні квіти на мурах і вуличних бордюрах, але ще й коти, що повільно й виразно уподібнюються навколишньому живота (болг.), тобто життю…

І ще, болгари з повагою відносяться до свого прапору. Біло-зелені та червона горизонтальні смуги полотна держаного прапору іноді піднімають одночасно на парусниках разом з прапорами Євросоюзу і «Веселого Роджера». Так, болгари люди з гумором. І про Євросоюз іноді говорять майже те, що говорять греки на своїх мітингах.

А вулиця Дурна ( наголос на «у») означає провалля, пустота. Під нею знаходяться печери, як нам пояснили.
Зрештою, «рибарски мрежи сръчно изплетени от тънка мъгла. О, разкажете ми, от къде взехте толкова синя, добра тишина»… Саме так: синя, добра, лагідна тиша на тлі шуму морських хвиль і вітру…

Продовження тут –  http://versii.cv.ua/i/?p=13629 – «Прощання слов’янки» найбільш мелодійно звучить на Балканах…

Тетяна СТРІЛЬЧИК,
фото автора

Запис Дещо з життя гларуса і його оточення… спершу з'явиться на Медіа-Версії.