«В этой пыльной хмельной городской суете
Нас с тобой познакомила песня.
Это был драгоценный подарок тебе
И мы стали, как ноточки, вместе.

Воспевая тот миг и тот день напролет,
Мы всегда будем помнить, поверьте.
И поэтому нам в этой жизни везет
Вместе с песней, что спело нам сердце…»

Ця пісня «Фестивальна»  була написана для третього Міжнародного фестивалю шансону у Києві (2004) «Пісні заспівані серцем». І вона стала заключною піснею фестивалю. Також Богдан Ластівка – володар  призу «Кришталева гітара», переможець в номінації «Підкорювач  сердець».

Богдан Ластівка народився 16 березня 1962 році в Чернівцях, вчився в СШ №26, потім у Чернівецькому музичному училищі. Вчився у Київській консерваторії ( клас ударних інструментів). Випустив два альбоми пісень: «ШАНСОН БРУСЧАТКИ», «ЖИТУХА» . Це міський романс, лірика і пісні про життя…

– Я належу до тих музикантів, які починали свій творчий шлях у дворах з гітарами, транзисторними радіоприймачами і дешевим сухим вином…
Це було в епоху наших кумирів: BEATLS, DEEP PURPLE, Володимира Висоцького і ще багатьох геніальних творчих особистостей із самих різних напрямків мистецтва. Збираючи тоді навколо себе однодумців, ми прагнули довести щось собі і оточуючим. Увесь вільний час ми віддавали музиці, яка з часом стала частиною мого життя. Класика, джаз, рок, бардівська пісня – немає жанру, який би мені не подобався. А останнім часом я звернувся до пісні.
Велика вдячність від мене моїм співавторам, поетам Генадію Тєрєхову, Емілю Крупнику, аранжувальнику Едуарду Качанову, товаришу Ярославу Унгуряну, аранжувальнику та музиканту Андрію Гуралю. Особлива вдячність всім моїм друзям, їх було значно більше, ніж я можу тут перерахувати. Всім вам, мої слухачі, я висловлюю свою сердешну прихильність.

Мені особисто пощастило цього тижня два рази зустрітися з Богданом Ластівкою: на концерті та після, щоб взяти це інтерв’ю. Ми говорили про людські цінності, про шкільні роки та друзів, що розкидані по всьому світі, про родинний затишок, про тих, заради кого живемо і творимо, про минуле, про різні настрої, сьогодення, плани на майбутнє…
І, звичайно, згадали батьків.

– Батько, Ластівка Дарій Григорович, Заслужений артист України, балетмейстер Заслуженого Буковинського ансамблю пісні и танцю, майже сорок років працював у Чернівецькій філармонії. Мати – Андронова Валентина Леонідівна, артистка балету. Я пишаюся своїми батьками, які віддали мені все саме сокровенне , а головне – життя.
Тому виходив на сцену нашої філармонії з особливим хвилюванням і дуже шкодую, що мої батьки не змогли побачити мій бенефіс.

Концерт не залишив жодного глядача байдужим: і не тільки «починається кружіння світлофорів і прилавків», а зал разом співає: «время, постой, не спеши, не лети, этот миг с тобой останови»… Разом з Богданом Ластівкою виступали та вітали ювіляра Заслужений артист України Олександр Сальников, співачка Тетяна Юхно, молодий виконавець Вадим Балашов, Григорій Головач – акордеон, Євген Думініка – саксофон, Заслужений артист України Сергій Афанасьєв, група Airport – лаунж, Заслужений артист України Володимир Козинець – гітара, оркестр єврейської музики під керівництвом Льва Фельдмана.
І серед своїх пісень, які особливо цінує Богдан Ластівка – «Час, стривай» та «Спроба повернення». А глядачі в захваті від улюбленої пісні про Чернівці і чернівчан «Маленький Париж».

Как-то очень давно,
Один мудрый изрек.
Он почти как Париж,
Милый наш городок.
Поддержали тогда
Все его праотцы.
И с тех пор так зовут
Город наш – Черновцы.

Ах, этот маленький Париж,
Под тенью черепичных крыш,
И как французский шансонье
Пою я песнь свою тебе…

Ті, хто не зміг приїхати на концерт Богдана Ластівки, телефонують, пишуть електронні листи, лишають свої коментарі у блозі газети.

Володимир Астраханцев, скрипаль, концертмейстер Цюріхського симфонічного оркестру:
– К сожалению на этом замечательном концерте не смог побывать,но уверен, что такой замечательный человек и музыкант как Богдан Ластивка снова показал, что он лучший среди лучших..Успехов и аплодисментов тебе, Богдан! С ЮБИЛЕЕМ!!!

Сіма:
– Богдаша!!! Дорогой!!! Еще и еще раз с ЮБИЛЕЕМ!!! Очень жаль что не получилось приехать наслышаны твоим БЕНИФИСОМ!!! Так держать!!! Оставайся таким как ты есть на долгие годы . Мы за тебя очень РАДЫ и ГОРДИМСЯ!!!

Ісаак:
–  Я горжусь таким, как Богдан, земляком. Желаю долгой творческой жизни.

А Еміль Крупник, який предствився як Автор тексту, написав:
Ты не просто Богдан
По фасону.
У тебя первый дан
По шансону!…
Автор текста «починається кружіння світлофорів та прилавків»

Зоя:
– Мої вітання з ювілеєм! Дуже шкода, що не була на концерті.
Хай музика звучить в душі та серці,
нехай мажорним буде кожен день.
Добра, достатку, творчості, любові,
та гарних,світлих, сонячних пісень.
…

Сценарій життя непередбачений. Передбачити успіх складно, як і його запланувати. Тим більше у творчих людей – музикантів, виконавців, поетів, акторів. І у житті будь-якої людини є певні підтексти, нескінчені сумніви, поразки, перемоги, прагнення, мрії… За філіжанкою кави ми говорили з Богданом також про мистецтво, його суперечності, різну реальність та достовірність. Важливо йти від правди. І як важко йти від правди.

Так завари же мне, родная, кофеек,
Мне надоел паршивый лагерный паек,
Мне надоели эти времена,
И непонятная фальшивая струна…

Але коли фальшива тільки струна, її можна замінити.
Відносно легко. Головне – не загубити себе. Не зрадити собі.
Пісня, музика – є долею Богдана Ластівки. І це – його реальний простір. Про це ми ще раз переконалися на його блискучому бенефісі. Браво!

Я стихами отмечу свой путь
В чем-то радостный, в чем-то печальный.
На деревьях желтеет листва,
Дни короче и времени мало.
Я пройду по знакомым местам
Старых книг и старинных кварталов.

А что же нам, а что же нам судьба?
Шагать по жизни от рассвета до заката.
А что же нам, а что же нам душа?
Ведь это то, чем в этой жизни мы богаты…

Тетяна Спориніна, “Версії”,
фото автора і Лесі Ластівки

Фотозвіт з концерту можна переглянути за посиланням –
http://versii.cv.ua/pohlyad/i-kak-frantsuzskij-shanson-e-poyu-ya-pesn-svoyu-tebe/16494.html

Запис “Ти не просто Богдан – за фасоном. В тебе вищий дан – з шансону!” спершу з'явиться на Медіа-Версії.

“Маленький Париж”.
Автор музики: Богдан Ластівка
Автор тексту: Геннадій Тєрєхов

17 березня Богдан Ластівка, який святкує 50-ліття, виступив у Чернівецькій обласній філармонії з концертом «Рідному місту». Богдан Ластівка та його друзі-музиканти подарували глядачам улюблені мелодії, ностальгічні та дещо зворушливі спогади, віртуозну гру, святковий настрій…

Богдан Ластівка народився 16 березня 1962 році в Чернівцях, вчився в СШ №26, потім у Чернівецькому музичному училищі. Вчився у Київській консерваторії ( клас ударних інструментів).

Випустив два альбоми пісень: “ШАНСОН БРУСЧАТКИ”, “ЖИТУХА” . Це міський романс, лірика і пісні про життя….
«Я належу до тих музикантів, які починали свій творчий шлях у дворах з гітарами, транзисторними радіоприймачами і дешевим сухим вином…
Це було в епоху наших кумирів: BEATLS, DEEP PURPLE, Володимира Висоцького і ще багатьох геніальних творчих особистостей із самих різних напрямків мистецтва.
Збираючи тоді навколо себе однодумців, ми прагнули довести щось собі і оточуючим.
Увесь вільний час ми віддавали музиці, яка з часом стала частиною мого життя. Класика, джаз, рок, бардівська пісня – немає жанру, який би мені не подобався. А останнім часом я звернувся до пісні…», – ці слова Богдана Ластівки можна прочитати на персональному сайті музиканта-  http://lastivka.eu/.

Концерт не залишив жодного глядача байдужим: і не тільки «починається кружіння світлофорів і прилавків», а зал разом співає: «время, постой, не спеши, не лети, этот миг с тобой останови»…

Оплески!
Браво!

Тетяна СТРІЛЬЧИК,
фото автора

Частина II за посиланням –
http://versii.cv.ua/pohlyad/ti-ne-prosto-bogdan-za-fasonom-v-tebe-vishhij-dan-z-shansonu/16595.html

Запис «И как французский шансонье пою я песнь свою тебе…» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Концерт теребовлянської зірки зібрав майже повен зал драмтеатру

Звісно, послухати знайомі хіти (зокрема, пісні «Шикидим», «Два кольори», і навіть кавер на композицію «Hotel California»), а також подивитися на молодого дідуся прийшли, переважно, представниці чарівної статі, яких не злякала ціна квитків у 120-150 гривень. Своїм концертом «Освідчення» співак звітувався перед чернівецькою публікою за 25 років творчої діяльності, співав рок і коломийки українською, російською, турецькою та англійською мовами. А ще напередодні концерту співак активно спілкувався з журналістам: розповідав про нові альбоми, про своє ставлення до політики, чернівецьких даішників, запрошував до себе на концерт, розповідаючи анекдоти, – нібито про чернівецький театр…

– Я й актором можу бути! Богдан Бенюк давно кинув на мене оком, хоче взяти мене до себе в спектакль, замінити себе мною, у ролі солдата Швейка, особливо на початку вистави, коли він 40 хвилин не рухається… Звісно, це важко, але я подужаю, – запевнив Віктор Павлік.

Пісня «Приречений на любов» – останнє придбання Віктора, в прямому і переносному сенсі

– Навесні я планую випустити три альбоми: російськомовний «Я живу в раю» з однойменною піснею, яку мені подарував Микола Трубач, україномовний «Світ за вікном», який цікавий своєю музичною стилістикою (тут намішана музика, схожа на пісні гуртів «A-Ha», «Depeche Mode», «Duran Duran»). А також англомовний альбом «No promises, no forgiveness» («Ні обіцянок, ні пробачень»). Нещодавно я придбав і записав драйвову пісню «Приречений на любов», тож з нового року планую на неї знімати відео…

«У народі мене називають – «калуський бабій», – жартує дідусь Віктор. Нещодавно його внуку Давиду виповнилося два рочки.

На запитання, як він ставиться до політики, співак вигукнув: Політика? Ай донт ноу нафік!

–Я тільки знаю, хто у нас президент, хто у нас спікер, дуже добре знаю брата спікера, адже у нас невдовзі концерт у Новгограді-Волинському. Це батьківщина братів Литвинів. Петро Михайлович, – наймолодший брат, – вирішив зробити подарунок своїм землякам, – пояснює Віктор Павлік, і на мить замислюється… – Про політиків… Знаю, хтось помер, хтось осуджений, принаймні, я так чув… Я не дуже читаю газети і дивлюся телевізор, – зізнається співак.

Анекдот від Віктора Павліка:

Прем’єра вистави. Режисер-постановник нервово проходжає по фойє. Раптом посеред вистави із зали прочиняються двері, і звідтіля тихенько виходить молодий чоловік, поспішаючи до виходу. Режисер-постановник підбігає до нього:

– Я перепрошую, молодий чоловіче, вам що, вистава не сподобалась?

– Боже борони! Вистава пречудова!

– Вам не сподобалась гра акторів?

– Та що ви, актори ж усі мої улюблені, грають просто неймовірно!

– Вам, мабуть, не сподобалась декарації… Я так і знав, казав же: «не монтуйте таку дурнувату декорацію!»

– Та що ви, заспокойтесь, з декораціями усе гаразд! Мені усе сподобалось!

– Так чому ж ви з вистави йдете?!

– Страшно самому у залі сидіти…

Дуже люблю чернівецьких даішників!

– Вони, коли мене зупиняють, у дорогу з собою дають яблука, виноград, – згадує свої зустрічі з чернівецькими державтоінспекторами Віктор Павлік. – Знаєте, у мене є пісня «ДАІ присвячується»: «І в спеку, і в морози, і в заливні дощі, чергують на дорогах підрозділи ДАІ. І не дарма повчають дорослих і дітей: порядок у державі – безпека для людей» (співає, – авт..). Зі своїм  сином Олександром хочемо видати разом однойменний диск, вже і макет розроблено: на обкладинці диску – моя машина з номерами і сина, а позаду написано «без права продажу»…

Ігор КОНСТАНТПИНЮК, «Версії»
 

Запис Віктор Павлік: «У Чернівцях покращились дороги!» спершу з'явиться на Медіа-Версії.