А кубок здобув харизматичний киянин Євген Ключ, який працює тренером у тренажерному залі і «ліпить себе» вже 18 років, «прагнучи естетичного максимуму у фізичному розвитку».

– Перші мої заняття (ще не бодібілдингом, а просто щодо свого фізичного розвитку) розпочалися, коли мені було 15 років. Тоді я навчався в художній школі і був не досить розвиненим фізично, – каже Євген. – Малювати зараз не вистачає часу, проте дуже хочеться… Дякувати Богу, вистачає натхнення працювати над собою та над своїми вихованцями в тренажерному залі.
За словами Євгена, своїм зовнішнім виглядом він намагається створювати образ, відмінний від стереотипного у нашому суспільстві: мовляв, спортсмени зазвичай – не надто інтелектуально розвинуті, як правило з бритою головою, з поганим мовленням.

– Хочеться, щоби люди сприймали спортсменів як приємних та комунікабельних людей. Адже до нас часто ставляться агресивно: наївся якихось таблеток, це ж треба було таке з собою зробити… Часто доводиться чути, як люди не надто високого рівня культури, відкриваючи пиво і закусуючи його чіпсами, розповідають, які ми погані і помремо завтра від втрати печінки…

Євген не вживає алкоголь, не палить цигарок та не їсть дріжджового хліба. Займається 10 годин на день. Зазвичай готує собі свіжу рибу, варить крупи – каші всіх видів (натуральні, але не пластівці), вживає молочні продукти, овочі та фрукти.

– Мій ранковий сніданок – порція обезжиреного сиру, каші з сухофруктами, банан, можливо з кефіром, горіхи, – каже Євген. – А щодо розмов про якісь пігулки та добавки… Річ в тім, що абсолютна кількість тих, хто займається у тренажерних залах, дуже не інтелектуально підходять до процесу, вони технічно не витримують вправи, не надто детально підходять до розробки методики, не дотримуються режиму харчування і взагалі режиму – тож, відповідно, не можуть досягнути відповідних результатів. Лише чітка дисципліна та методологічний підхід, чіткий науковий розрахунок дають результат. Як тільки один з цих аспектів зникає – результат стає недосяжним. Потрібна серйозна сила волі, відповідна мотивація. Скажу по собі – без змагань дуже важко себе відповідно мотивувати…

– Такі змагання у нашому місті проходять не так вже й часто, – каже Вадим Комарницький президент обласної федерації з бодібілдингу. – Торік восени пройшов черговий чемпіонат України з бодібілдингу і фітнесу за версією НАББА, були ще змагання аж далекого 2000 року… Загалом спортсмени щороку готуються до двох сезонів: весняного (приблизно в квітні-травні) та осіннього (жовтень-листопад). Кубок Буковини є першим змаганням, яке відкриває цього року в країні весняний сезон. Тому сюди приїхали не всі найсильніші атлети країни, адже не кожен ще встиг набрати відповідної форми. Проте 12 спортсменів, які взяли участь у буковинському кубку (принаймні перша п’ятірка) – хороші атлети.

А вже за місяць – кубок країни, міжнародний турнір в Донецьку серії гран-прі, – пояснює пан Вадим. – Проте найбільш серйозним та престижним вважається турнір «Містер Україна», який проводиться восени. Тут солідний призовий фонд, тому, відповідно, збираються кращі атлети.

Сподіваюся, через рік у Чернівцях ми повторимо цей кубок. Гадаю, перший млинець не вийшов глевким…

Запис Що потрібніше для кремезної фігури – мізки чи пігулки? спершу з'явиться на Медіа-Версії.