Тотальність породжена тим, що коли вгорі, замість керування державою на користь народу, розробляються схеми «тендерибанів» з «відкатами», унизу люди, аби вижити, починають і собі діяти за тими ж схемами – лише в менших масштабах.

На це спрямовується колосальне ВСЕ: розум, знання, креатив та інтриги, людські та матеріальні ресурси. Поки на одному полюсі суспільства збираються колосальні цінності у вигляді маєтків, нашпигованих до даху предметами розкошів, мистецькими творами і просто багатійськими забаганками, – на іншому доділюється те, що не урвали вищі владники. Коли те, чого ми очікуємо від влади в тій чи іншій формі – зазначені конституційними правами гідно оплачувану працю, доступні житло та охорону здоров’я тощо – не дають і не збираються давати, люди, кожний на своєму місці, починають шукати інших «джерел». Тоді й виникають псевдонародні прислів’я на кшталт «Не бере лише той, кому не дають». Корупційна гнила влада інфікує все навколо себе і навіть чесна людина не може залишатися осторонь цього сморіду, незаплямованою: в очах корумпованих їй просто не дають або з неї немає що взяти. Та й що зробиться путнього, коли бідний наш бюджет розкрадається ще на етапі підготовки і на всіх рівнях виконання.

Блюзнірство влади в тому, що на кожному витку її створюється свій антикорупційний Закон, у якому чудово розписані антикорупційні діяння і покарання за них. На всіх рівнях державних органів нібито ведеться «запекла боротьба» з цим чотири- чи восьми- чи скількитамголовим змієм. Час від часу ця боротьба показово підкріплюється «злитими» прокуратурі чиновниками – не з найвищих, звісно. Усе чудово! І це нічого, що покладена на тротуарах плитка починає «танцювати» під ногами через місяць,асфальт на дорогах сходить разом зі снігом, а у травмопункті не знайдеться гіпсу, якщо собі щось зламаєш. Це нічого, що навіть здібний студент не отримає більше трійки за курсову чи дипломну, коли писатиме її сам, а не «покладеться» на наукового керівника…

Далі – більше. Студент уже й сам не береться писати ту курсову, якщо можна заплатити за неї і «не паритися». І вагітні разом з родичами обов’язково «домовляються» із  конкретним акушер-гінекологом. За всієї суворості наказів, у дитячий садочок рідко яка дитина потрапляє за путівкою: батьки «домовляються» із завідувачкою садочку, а та вже – з керівництвом міської освіти…

Не претендую на глибокий аналіз, усі приклади – просто з нашого сьогодення. Є в нас, звичайно, і чесні – лікарі чи різного роду інспектори – але… вони як зворотній бік Місяця: усі знають, що вони десь і є, а практично з ними мало хто стикається. Ми всі радше віримо чуткам про корумпованість, ніж відмовляємося від скепсису, коли когось усе ж таки виправдали.

Чи є з цього вихід?

Тільки не нагадуйте мені знов про Мойсея, що водив свій народ 40 років пустелею. По-перше, ніхто ні з наших проводирів, ні з самого народу до пустелі так і не занурився. По-друге, навколо нас життя йде уперед, а не знову в якийсь апендикс історії.

Тож до Європи рухатися нам теж буде не просто: за нашими правилами гри там давно ніхто не живе.

Хоча, стоячи на місці, ризикуємо все ж таки опинитися в пустелі – на яку перетвориться наша розкрадена Україна. Може, час уже не відфутболювати закиди за принципом «ти сам дурень», а всією громадою шукати, за що вчепитися, аби вилізти з гнилого болота?

Лариса ХОМИЧ

Запис Уздовж і впоперек: найгірші наслідки корупції спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Доводиться , на жаль,  констатувати, що нинішні буремні події в Україні стали чудовою нагодою для окремих політиканів-бізнесменів безпідставно облити брудом і позбутися багатьох неугодних їм людей. І Чернівецька область не стала винятком. Яскравим прикладом такого підходу стала історія з відставкою колишнього заступника начальника Державної служби з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області Ігоря Грицака

Революційна доцільність чи революційна анархія?

Користуючись «революційною доцільністю», спритні ділки від нової влади вдало маніпулюють свідомістю наївних студентів і за їхньої допомоги прибирають усіх на своєму шляху. Причому, досить часто не пояснюючи молодим людям, кого і за що вони черговий раз ідуть знімати. І, що найголовніше, не обтяжують себе навіть пошуком доказів бодай якоїсь вини своєї нової жертви. Саме так було і в нашій історії.

…Про існування цієї людини чимало чернівчан дізналися після того, як однієї ночі на чернівецьких парканах з’явилися написи «Грицак – хабарник». Це, погодьтеся, серйозне звинувачення, навіть якщо воно написане фарбою з балончика. Особливо ж, коли в країні оголошене тотальне «полювання на відьом».

Та при ближчому ознайомлені з ситуацією, стає очевидним, що Грицака «пішли» тому, що це комусь було потрібне. Кому? Теж не секрет. За цією «операцією» стояв і стоїть лідер буковинського Автомайдану Олексій Коломієць.

Кримінальна справа за анонімкою: як відкрили, так і закрили

Війну проти Грицака Коломієць розпочав ще наприкінці листопада минулого року, коли його політична зірка сяяла не так яскраво. На прес-конференції він оприлюднив інформацію про нібито зловживання та організацію корупційних схем з боку Грицака. При цьому він посилався на звернення колишніх і нинішніх працівників служби з надзвичайних ситуацій. Але нюанс полягає в тому, що під зверненням не було жодного (!!!) підпису. Тож одразу склалося враження, що Коломієць вирішив прикритися ефемерними людьми, аби розправитися зі службовцем, який чомусь заважав йому.

Факт анонімності звернення, до речі, визнали і правоохоронні органи, однак свої перевірки викладених фактів розпочали. Чи не нагадує це 37-й рік, коли за анонімними доносами без суду та слідства розстрілювали людей?

У чому ж звинувачують Грицака? Міфічні автори звернення вустами Коломійця інкримінують Грицаку те, що його підлеглі щомісяця, мовляв, повинні були здавати певні суми коштів на певний «Фонд», а послуги протипожежного призначення надавали нібито підконтрольні йому фірми. Ці ж фірми надавали й фіктивні послуги, за що отримували кошти від багатьох підприємств краю. Чого гріха таїти, такі схеми «працювали» у багатьох сферах.

Поки правоохоронці з’ясовували обставини ситуації, а Коломієць ліпив з себе образ найвидатнішого революціонера всіх часів та народів, для Ігоря Грицака настало інформаційне затишшя. Та головний автомайданівець краю «вчасно» схаменувся і зрозумів, що усі його безпідставні звинувачення досить скоро отримають належну оцінку, і просто так зняти Грицака він уже не зможе. Тож необхідно було щось швидко робити. «Операцію» призначили на 24 лютого. Сценарій, звісно, обрали класичний: проїзд містом, «обурені» студенти, зелені чоловічки у масках,ультиматуми, підсовування заяви під ніс і кинутий на стіл папірець з образливим написом «хабарник». Все це виглядало відвертим паплюженням офіцерської честі Ігоря Грицака. І він написав заяву.

Але з тим, що його змішали з багном, не змирився. До того ж, усі підстави для цього у нього є. 28 лютого старший слідчий СВ СУ УМВС України у Чернівецькій області капітан міліції Мазур підписав постанову, згідно з якою, у зв’язку з відсутністю в діянні Ігоря Грицака складу кримінального правопорушення, кримінальне провадження за анонімною заявою було закрите. Тобто, жодне з тих звинувачень, якими розкидався Коломієць, не підтвердилося. Підставою ж для цього стали покази підлеглих Грицака, висновки київської комісії, і, що найголовніше, пояснення багатьох підприємців, які офіційно підтвердили, що Ігор Грицак не мав жодного стосунку до їхніх фінансових відносин з фірмами, які здійснювали протипожежні роботи. На цьому можна було б і завершити. Та, як завжди, є одне «але».

Із доповідальної записки заступника голови комісії ДСНС України Т. ПОЛІЩУКА голові комісії А. БОЙКУ

Ти мені відмовив, я тобі це нагадаю: прийде коза до воза

Якщо «люстратор» Коломієць такий впевнений, що у службі надзвичайних ситуацій існували корупційні схеми, то логічніше було б із цим питанням звернутися до керівника служби в області Едуарда Братка. Та Коломієць цього чомусь не робить, а весь свій гнів спрямовує саме проти Грицака.

І цьому є логічне пояснення. За словами полковника Ігоря Грицака, свого часу до нього зверталися Олексій Коломієць і колишній начальник відділу державного пожежного нагляду Добрянський із проханням надати преференції в роботі на ринку протипожежних послуг підприємствам «Профі оберіг» та ПП Павлюк. Але отримали відкоша.

І от тепер Олексій Коломієць вдало використав Майдан і трагедію Небесної сотні, аби довести до логічного кінця свою помсту.

І всі його розмови про відчайдушну боротьбу з корупцією є блюзнірством. Складається враження, що Коломієць бореться не з корупцією, а за те, щоби самому насаджувати корупційні схеми та одноосібно їх контролювати.

Сергій СОСНОВСЬКИЙ

Від редакції: Враховуючи, що ситуація неоднозначна, а звинувачення Коломійця на адресу Грицака досить серйозні, як і аргументи останнього на свій захист, редакція готова вислухати другу сторону конфлікту.

Запис Псевдолюстрація як засіб дрібної помсти спершу з'явиться на Медіа-Версії.