Пролонгований ефект музичних занять

Науковці Північно-Західного університету (Чикаго, США) встановили, що заняття музикою в дитячому віці сприяють збереженню слуху на схилі років. Адже відомо, що з настанням старості якість слуху знижується. Причина криється у змінах, які відбуваються в мозку людини. Часто це пов’язане також зі змінами в барабанній перетинці та слухових кісточках. Приміром, уповільнюється реакція на швидко змінювані звуки – адже з віком знижується провідність нервових волокон. Тобто людина не встигає зреагувати на отриманий звуковий сигнал і думає, що недочуває. Проблеми з відрізненням людського мовлення від стороннього шуму – серед головних скарг людей поважного віку. Це призводить до соціальної ізоляції та депресії, хоча вікові зміни – лише частково їхня причина.

Однак, якщо людина в дитинстві грала на тому чи іншому музичному інструменті, у старості її реакція буде на мілісекунду швидшою, ніж в інших його ровесників. Здається, дрібниця, але насправді навіть мінімальні затримки в мілісекунди спричиняють серйозний дискомфорт.

До свого дослідження науковці залучили 44 особи у віці від 55 до 76 років. З’ясувалося, що найшвидша слухова реакція була в людей, які займалися музикою у віці від 4 до 14 років. Ніхто з них не грав на музичних інструментах на момент експерименту. Це дає можливість припустити, що заняття музикою мають пролонгований ефект.

Заняття, що сприяють розвитку мозку

Науковці зазначають, що в дітей, які навчалися музиці, розвиваються творчі здібності, активуються певні зони кори головного мозку. Гра на більшості інструментів потребує координації та зосередженості, а постійне вивчення нових творів тренує пам’ять людини, що захоплюється музикою.

У тому ж університеті в Чикаго для порівняння запросили 18 музикантів, які починали заняття музикою в дитинстві, і 19 людей – не музикантів. В обох групах були люди у віці від 45 до 65 років. З ними провели низку тестів на перевірку якості слуху й пам’яті.

З’ясувалося, що результати тестів у музикантів набагато кращі, ніж в їхніх «немузичних» ровесників.

На думку науковців, запам’ятовування звукових послідовностей, характерне для гри на будь-якому музичному інструменті, сприяє розвитку розумових навичок. Потреба тримати в пам’яті музичні тексти добре тренує мозок і дозволяє йому зберігати працездатність тривалий час. Навчання музики налаштовує нервову систему на розрізнення найтонших нюансів звуку. І ця здатність зберігається в людей до похилого віку.

До речі, науковці з Університету Канзасу нещодавно з’ясували, що навчання музики в дитинстві покращує не лише слух і реакцію мозку, але й просторову пам’ять людини, а також її здатність адаптуватися до нової інформації.

Бетховену просто не пощастило

Здавалося б, тривале перебування в умовах, що інтенсивно впливають на орган слуху, повинне призводити до зниження його гостроти, але це не так: канадські дослідники з’ясували, що професійні музиканти чудово чують і в старості. Приклад Бетховена – навіть не виключення з правила, бо Людвіг ван Бетховен оглух у результаті інфекційного захворювання ще до 30 років.

Співробітники науково-дослідного інституту Ротмена в канадському Торонто науковими методами спростували широко розповсюджений міф про те, що професійні музиканти, які більшу частину життя перебувають у світі голосних звуків, на старість починають потерпати від розладів слуху.

Автори дослідження запросили для участі в ньому 79 професійних музикантів різних спеціальностей, у віці від 19 до 91 (!) року й 89 осіб у віці від 18 до 86 років, що не мали жодного стосунку до музичного мистецтва. У спеціальній лабораторії усіх досліджуваних піддали особливому тестуванню, яке визначало стан їхнього слуху за різними параметрами. Було встановлено, що у віці 70 років особи, які професійно займалися музикою, мали гостроту слуху на рівні 50-річних людей, які музикою не займалися.

Багато хто стикався з тим, що людина похилого віку від певного моменту починає по кілька разів перепитувати про те, що йому кажуть, хоча радіо й телевізор чують, як і раніше, добре.  Однак у професійних музикантів подібне погіршення відсувалося щонайменше на 20 років. Більше того, як установили дослідники, заняття музикою ще й суттєво поліпшують пам’ять, до того ж ця особливість теж зберігається до глибокої старості.

Підготував Дмитро ВАСИЛЕНКО, «Версії»

Запис Музика в дитинстві – слух у старості спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Урочисте відкриття 70-го концертного сезону в Чернівецькій обласній філармонії  відбудеться 27 вересня о 18.30 за участі Чернівецького академічного симфонічного оркестру (художній керівник та диригент – Заслужений діяч мистецтв України Йосип Созанський), Академічного камерного  хору «Чернівці» (художній керівник – Надія Селезньова) та хору Академічного заслуженого Буковинського ансамблю пісні і танцю (художній керівник – Народний артист України Ярослав Солтис). Партії солістів прозвучать у виконанні Олени Урсуляк (сопрано), Світлани Дейбук (мецо-сопрано), лауреата міжнародних конкурсів Віталія Соболєва (тенор) і Народного артиста України Ярослава Солтиса (баритон).

Дев’ята симфонія Людвіга ван Бетховена – унікальний симфонічний твір з грандіозним хоровим фіналом на слова оди «На радість» Ф. Шіллера. Симфонія вражає не лише своїми масштабами, але й особливим, «вселенським» звучанням. Не випадково музика її останньої частини лягла  в основу гімну Європейського Союзу.

Про підготовку до концерту та музичне життя філармонії поцікавилися у Йосипа Созанського:

– Уже традиційно концертний сезон розпочинається спільним оркестрово-хоровим проектом. Чому нинішнього року обрали саме Дев’яту симфонію?

– Це – вершина симфонічної музики Бетховена, твір глибинний, філософський, написаний композитором  наприкінці життя. В цій симфонії є багато такого, чого немає в інших…

– Наприклад, монументальний хоровий фінал?

– Так. Це – геніальний винахід Бетховена. Загалом, у його творах немає жодного «зайвого» звуку… Хтось сказав, що у Бетховена – кожна нота свята… Його музику рекомендують грати якнайбільше, адже це – величезна школа для оркестру.

– 9-та симфонія – твір складний і масштабний. Чи  вдається досягнути збалансованого звучання оркестру, хору та солістів?

– Це важко, але головне, що в нас є бажання виконувати такі складні твори. Проводимо окремо репетиції хору, оркестру і лише потім все поєднуємо. Я відчуваю, що зараз ця симфонія буде звучати набагато краще, ніж перший раз (2011 р.). Всі виконавці значно впевненіші в собі.

– Цього літа ви побували з оркестром в Італії.  Як сприймала чернівецький оркестр закордонна  публіка?

– Цього року відзначається 200 років від дня народження Дж. Верді, тому на концертах ми грали його найвідоміші твори –з  опер «Аїда» й «Травіата». Публіка дуже добре нас сприймала. Безперечно, найяскравіше враження – виступ в місті Барі. Там ми грали в оперному театрі Петруцеллі – одному з найбільших в Італії. В кінці грудня, на Новорічні свята, планується ще одна поїздка. До нас також приїдуть італійські диригенти. Дж. Піччініно диригуватиме твором, який у Чернівцях ніколи не виконувався – це «Симфонічні танці» Л. Бернстайна з мюзиклу «Вестсайдська історія».

– Оркестр, як правило,виконує твори класиків, романтиків; значно рідше можна почути «сучасну музику» ХХ-ХХІ ст. Чи плануєте розширювати репертуар?

– Ми плануємо поступово знайомити чернівецьку публіку із сучасною музикою. Приміром, в лютому наступного року виконуватимемо Концерт для скрипки з оркестром №1 А. Шнітке. Такі твори я включав би до кожного концерту. Головне – давати слухачам стільки, скільки вони можуть сприйняти, грубо кажучи, «перетравити»… А загалом є ще багато музики, яку треба зіграти, перш ніж перейти до сучасної.  У найближчих планах – симфонічні твори Р. Штрауса та Г. Малера.

До цьогорічного репертуару ми включили твори, які вже виконували. Окрім Дев’ятої симфонії Бетховена, «Реквієм» Дж. Верді, «Carmina Burana» К. Орфа. З нового – «Кавказ» С. Людкевича до 200-ї річниці від дня народження Т. Шевченка.

Валентина МАРУНЯК, Любов ФЕДОРЧУК, студентки теоретичного відділу училища мистецтв ім. С. Воробкевича

Запис «У Бетховена – кожна нота свята» спершу з'явиться на Медіа-Версії.