вже три місяці воює з коронавірусом, витягуючи людей з лабетів смерті

Лікарі-отоларингологи, маючи інший профіль, не мають зобов’язань перед коронавірусними хворими. Тим паче, коли вони ще й належать до працівників кафедри. Та коли Чернівецька міська лікарня №1 терміново перепрофілювалася на базовий медзаклад з лікування хворих на COVID-19, Світлана Анатоліївна Левицька, яка основним місцем роботи має Буковинський держмедуніверситет і вже 21-й рік працює у лорвідділенні міської лікарні №1, написала заяву на долучення її до списку лікарів, що працюють з хворими на коронавірус. І це тоді, коли понад половину медиків просто зникли: пенсіонери пішли на пенсію, хтось подався у відпустки за свій рахунок, а дехто просто канув у невідомість…

– І не було страшно? – одразу ж виникає закономірне питання…   

– Чесно кажучи – ні. Бо кожний у житті має свій обов’язок: під час війни його виконують військові, а під час епідемій – лікарі. Та й мама відреагувала спокійно. Зауважила тільки, що якби був живий тато (який пішов у кращі світи  два роки тому), він вчинив би так само…

Можливо, мій крок став позитивним поштовхом і для наших медсестричок, які ризикували за 3-4 тисячі гривень. Та згодом і вони заспокоїлися, позбулися страху.

…Першим із нас захворів завідувач відділення Олександр Миколайович Понич. Пам’ятаю, як він після чергової здачі аналізів прийшов і сказав ніяково: «Я – позитивний…». Відтак ми всі перехворіли, хоча й без ускладнень і наслідків.

– А вдома як?

–  Моя донька – програмістка, як і чоловік. Живе і працює у Києві. Чоловіка ж я, зрозуміло, заразила, хоча й береглася…

– Люди панікують?

– Страх і паніка – цікаві психологічні речі. Коли вони вимикають логіку, це доходить до  комічного, до абсурду. Приміром, заходжу в «скафандрі» у бокс до хворого, виглядаю як інопланетянин. А він і цікавиться в мене з острахом: чи бува не коронавірусний лежить у сусідньому боксі?  Ну що тут скажеш…  

– …І сміх, і гріх. А були випадки, які вас вразили?

– Ну, приміром, така історія, найсвіжіша: потрапила до нас важка 68-річна бабуся. Може, не варто казати про 68-річну жінку – бабуся, та хвороба старить усіх… Вдома у неї залишався чоловік-інвалід, якого вона доглядала 8 років. Тож боролася за життя шалено: 4-5 тижнів в реанімації, далі ще 52 дні дихала киснем. За цей час у нашій лікарні від COVIDу помер її чоловік. Тоді вона почала мотивувати себе 2-річною онукою. Щонайменше 7 разів ця літня жінка була не те що на межі життя і смерті, а заглядала у вічі смерті, стоячи однією ногою в могилі. Натомість минулого тижня ми всією лікарнею проводжали її додому… Уявляєте?..

– У моєї подруги яка першу половину життя пропрацювала акушер-гінекологом, а другу – травматологом, є такий жарт: коли пацієнт хоче жити, медицина безсила… 

– У цьому вислові щось є, бо дуже багато залежить від внутрішнього налаштування і психологічного стану пацієнта, його, так би мовити, мотивованості на життя.

– Пані Світлано, у вас великий досвід роботи й чимало друзів і колег відповідного рангу за кордоном. Як ви оцінюєте ситуацію? Що на нас чекає?

– Так, маю друзів в усьому світі. Приміром, мій колега-американець пішов працювати з COVID-хворими волонтером. У Німеччині, за словами колеги, спрацювали організованість, притаманний німцям орднунг – порядок. Часто спілкуюся з лор-професором із Риму. У них там позитивні результати стали наслідком дієвих карантинних заходів, хоча і не завжди було відповідне забезпечення й чогось постійно не вистачало.

– А коли епідемія піде на спад?

– Тільки тоді,коли буде достатня кількість імунізованих людей, тобто тих, які вже перехворіли.

– А буває, що людина перехворіла, та імунітету не здобула?                

– На жаль, і таке трапляється. Китай вийшов із цієї ситуації, та далеко не все оголошує. На вивчення нового вірусу підуть роки, відтак ще зарано говорити про якісь підсумки.

Із запису Світлани Анатоліївни 7 квітня ц.р. у Фейсбуці

«Про епідемію і медицину
Важкі часи перевіряють людину. На людяність або підлість, готовність брати на себе відповідальність чи «підставляти» іншого. І в стресовій ситуації є люди, які просто виконують свою роботу, якою б небезпечною вона не була. Або допомагають. Біда – вона спільна, а не тільки тих, хто «знав, яку професію обирає і комусь там клявся».
Інший варіант – кричати, як все погано. З теплого місця, бажано максимально безпечного. Про поганий стан медицини і жахливих медичних працівників, які масово звільняються і не готові допомогати, про відсутність умов тощо. Хто хоче конкретики – тому в соцмережі. Ці добродії там неймовірно активні. Вдома на дивані, або «в кулуарах». А ще – з добре помітним політичним «душком»  і «підґрунтям». Та, власне, зараз не про них.
Так от, міська лікарня №1 працює. І працює непогано. Перетворилася вона за дуже короткий термін на лікувальний заклад, який приймає пацієнтів з COVID-19. У дуже короткий і зусиллями самих медиків, які працювали майже цілодобово, щоб усім було максимально безпечно та комфортно. І оснащена вона не так уже й погано, як комусь здається. До речі, зусиллями все тих же «жахливих» медпрацівників і людей, які не волають, а допомагають.
Звісно, й серед медиків є відважні і боязливі, людяні і черстві, дієві і пустопорожні. Як і всюди. Можна «втекти» на лікарняний, відпустку, зрештою – звільнитися. І так дійсно  робиться. У нас також. Але  можна й просто виконувати свою роботу.
Міська лікарня №1 розгорнута на 50 боксованих ліжок (нині їх збільшено – «Версії»). І допомогу хворим надають 31 лікар (в тому числі досвідчені і найкращі в світі реаніматологи), 49 медсестер і 26 молодших медсестер.
Отже, ми працюємо. А вже за Вами вибір: кричати, як все погано чи спробувати зрозуміти і допомогти».

Про професорку офіційно й стисло:

*чверть століття стажу в ЛОР-практиці;

*тисячі й тисячі операцій на ЛОР-органах;
*тисячі й тисячі пролікованих пацієнтів найширшого вікового діапазону – від немовлят до людей літнього віку;

*дві захищені дисертації, в яких намагалася відповісти на запитання «чому виникає гайморит» і «як запобігти розвитку гайморитів у дітей»;

*а ще наукові дослідження з діагностики, лікування, профілактика запальних захворювань навколоносових пазух і порожнини носа у дорослих та дітей; визначення імуногенетичних предикторів (провісників) розвитку хронічних синуситів; впровадження нового напрямку – функціональної ендоскопічної ринохірургії у педіатричній практиці;

*десятки доповідей на наукових форумах різного рівня, в тому числі за кордоном;
*півсотні конференцій, майстер-класів, тренінгів з оториноларингології, в тому числі за кордоном;

*читання лекцій англійською мовою;
*стажування у кращих ЛОР-клініках України, Хорватії, Австрії;
*проведення майстер-класів, тренінгів, лекцій для лікарів сімейної медицини і педіатрів;
*найкращі й найперспективніші учні, бо зі студентів-гуртківців викристалізовуються найпрацьовитіші інтерни, які згодом перетворюються на перспективних молодих ЛОР-лікарів, за якими майбутнє.

Як отоларингологія об’єднала два Світланиних захоплення

Народилася Світлана у сім’ї лікаря Анатолія Левицького, який після закінчення Чернівецького медінституту працював урологом у Кельменцях. Коли дівчинці було 3,5 року, тата запросили до обласної лікарні.

– І саме там минуло моє дитинство: ми жили на території лікарні у блоці барачного типу. Тож я могла стати тільки лікарем. Тим паче, перед очима був яскравий приклад батька, захопленого своєю урологією. Загалом він був біля витоків організації та становлення
урологічної служби Буковини, яку тривалий час й очолював. Саме за його ініціативи та безпосередньої участі у практику впровадили сучасні операції на нирках і сечових шляхах,
малоінвазивні ендоскопічні трансуретральні операції та складні операції при онкопатології. Відтак я «запала» на хірургію.

– А чи не заважала вам зірковість вашого батька? Пригадую, він був настільки популярним і відомим, що навіть люди далекі від медицини знали це прізвище… 

– Ні, зірковість батька не заважала, швидше була гарним мотиватором. Та й ми «поділили» сферу інтересів: я обрала верх людини, він – її найбільш інтимну нижню))) Єдине, батько був проти, щоб я обрала «велику» (абдомінальну) хірургію чи урологію. Вважав, що це не найкращий вибір для жінки, навіть для такої шаленої. Мав рацію, як завжди.

Та завдяки випадку, а точніше –  через блискучого викладача, який захопив мене своєю спеціальністю, обрала отоларингологію. Батько зрадів. І я також, адже отоларингологія унікально поєднує хірургію і терапію. Друга унікальна риса саме цієї медичної професії – ти маєш справу з патологією, яку бачиш. Одне слово, жодної секунди не шкодую, що зробила отоларингологію справою свого життя.

Вона буває дуже різною – ця шалена професорка Левицька

– Пригадую часи, коли ЛОРів називали вухогорлоніс… 
–  Це за органами, які ми лікуємо… А загалом всі хвороби в організмі починаються… з носа. І тільки незначна кількість потрапляє до організму через інший отвір. Та й побудова носа настільки унікальна, що про неї можна говорити годинами. Адже ніс – це кондиціонер цілого організму! А вуха, а гортань!…

– До слова, на Буковині чимало людей мають проблеми з горлом, носом, особливо діти…

– Це через надмірну вологість – ЛОРоргани її не люблять. А щодо дітей, то вони мають хворіти, бо тільки так набувається імунізація організму. Та й загалом хвороба – це стосунки зі світом, тож хворіти – явище нормальне. Водночас зміна імунітету населення у бік його послаблення – дуже негативна тенденція. Нині зустрічаємо ангіни у 6-місячних малят, чого раніше ніколи не бувало.

Про дозвілля: бісер і мандри, а також про чоловіка

Знаючи про навантаження Світлани Левицької, думала, що вільного часу в неї практично немає. Та, мабуть, ця жінка настільки грамотно вміє організувати своє життя, що в ньому присутні різноманітні барви. Вона з гумором пояснила:

– У мене є вільний час, адже маю купу помічників – пральну машину, пилосос, чоловіка… Натомість не маю городу та господарства. Віддаю перевагу здоровому дозвіллю – мандрам, подорожам. Гори – моя любов. Немає такої вершини Карпат, де я не була б.

А ще плету з бісеру. Вироби – ґердани, кольє, браслети – виставляю в Instagram. Зрозуміло, почала з уроків, а тепер дружу зі своєю вчителькою.

Вишукані прикраси – кольє і ґердани з бісеру – ручної роботи п. Світлани.

Ні, роботи свої не продаю, тільки дарую друзям. Це коштовна ручна робота, яка забирає багато часу. Та й бісер також не копійки коштує, якщо якісний. І я не просто плету з бісеру, мені цікаво врахувати особливості та захоплення того, для кого виріб призначений. Приміром одна моя подруга захоплюється спелеологією, тож і кольє для неї виготовила у відповідному стилі…

«Побут не руйнує любов, якщо тільки ви самі цьому не допоможете» 

Світлана Левицька з чоловіком

Цей пост з дуже зворушливим і  романтичним знімком подружжя з’явився на сторінці Світлани у Фейсбуці  нинішнього тижня:

«Як виховати ідеального чоловіка? Ніяк!
Я переконана, що виховати в цьому світі можна тільки себе.
З висоти прожитих років можу дати пораду тим, хто одружений недавно: побут не руйнує любов, якщо тільки ви самі йому не допоможете.

Я переконана: першорядне значення мають почуття, тоді як дрібниці на кшталт: як і кому робити прибирання, як використовувати зубну пасту, – дрібниці, які треба вирішувати в вербальному просторі (це означає – треба розмовляти ).
Придумайте для себе правило, назвіть його як хочете. Головне говоріть про свої почуття, переживання, не ображаючи одне одного. Ми можемо озвучити тільки власні почуття: «Мене засмучує, що ти не піднімаєш сидіння унітазу», а не: «Ти козел».

Так-так. Чи помічаєте знайомі обороти? Пригадайте!
Через рік, десять чи п’ятдесят знаходьте час на розмову, не замовчуйте, не збирайте негатив у собі. На крайній випадок пишіть SMS, головне – спілкуйтеся.
Більшість сварок у сім’ї відбувається з двох причин: недосип і «сам собі вигадав проблему».
Ще один секрет – секс! Хочете міцну сім’ю і стабільні відносини – не відмовляйте один одному в сексі. Купіть таблетку від головного болю, пожертвуйте приготуванням обіду або частиною свого сну, ваша половина і його/її гормони будуть вдячні!
Ще один, секрет – ділюся безкоштовно – народжуйте разом.
Ну і те, про що всі нібито знають:
*Поважайте одне одного.
*Підтримуйте та хваліть.
*Мрійте разом!
*Живіть спільними інтересами.
*Розлучайтесь не надовго – це корисно.
*Робіть приємності, наприклад, намалюйте сердечко помадою в його блокноті.
*І ще, ви теж можете втомлюватися, як не дивно. Кажіть про це».

Післямова: щастя – коли «летиш» на роботу і з такою ж радістю «летиш» додому

Цей невеличкий есей є враженням від спілкування з Світланою Левицькою.

«Чи є на світі щасливі люди? Безперечно. Вони, зрозуміло, в меншості, та їх об’єднують дві речі: по–перше, вони творчі, а по-друге, знають, чого прагнуть. Утім, постулат щодо прагнень має одне-єдине виключення: ті, що мріють про матеріальний добробут, ніколи не відчують справжнього щастя. Це – аксіома. Бо коли з’явиться бутерброд з кав’яром, захочеться ще й спортивного авта на щодень, а далі – величезний дім-палац тощо. Оскільки апетит приходить під час їжі, завжди прагнутиметься чогось більшого, але щастя разом із речами й посадами не завітає до вашої душі».

– Здоров’я, любляча родина й улюблена робота, жива мама, друзі. Хіба це не щастя? – каже Світлана Анатоліївна. – А скільки реформ пережила і скільки їх на мене ще чекає, – як завше з гумором додає найдемократичніша шалена професорка, якій немає ще і п’ятдесяти…

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»

Запис Світлана ЛЕВИЦЬКА, шалена професорка спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Звідки беруться у Чернівцях іноземні студенти? Чому ці хлопці та дівчата залишаючи домівки для навчання, їдуть саме до Чернівців, конкретно – до БДМУ? Звідки вони взагалі дізнаються про існування Чернівців? Виявляється, нічого містичного тут немає, а є певний бізнес, ціла низка агенцій, які за договорами з певними ВНЗ рекламують навчання в них і рекрутують студентів, забезпечуючи валюту – у конкретному випадку для БДМУ – та й маючи собі певний зиск також. «Наші гроші» відстежили посередників і ціни на таке залучення від 2015 року. І з’ясували: конкурентність у цьому питанні не забезпечується, хоча нібито й через поважні причини. А от неконкурентне залучення до БДМУ студентів з Азії за рік подорожчало на 13%.

Найчастіше, з’ясували «Наші гроші», договори на залучення громадян Азії на навчання в університеті БДМУ укладає з такою собі фірмою-посередником «The MD House» (Індія). Нинішнього жовтня, як повідомляється у системі «Прозоро», БДМУ за 3,67 млн грн замовив у цієї фірми послуги із залучення на навчання 325 громадян  Азії. Тобто, кажучи простіше, щоби у медвиші з’явився один іноземний студент, БДМУ має сплатити 11 300 гривень. «Наші гроші» не конкретизують, що входить до цієї суми, можна тільки припускати навздогад: реклама, проспекти, поштові видатки, організація співбесід з кандидатами, утримання штату агенції, приміщення, оргтехніка тощо… Дорога справа – іноземні студенти. Та, мабуть, для ВНЗ все ж таки вигідна, бо гроші за навчання перекривають не лише залучення абітурієнтів…

Як усе в Україні, ціна на іноземних студентів піддається інфляції: ще у вересні 2018 року медуніверситет замовляв цій же фірмі залучення громадян Азії на 13% дешевше – по 10 тис грн. за особу. А вже у жовтні громадян Африки до БДМУ постачати – чи то пак, залучати! – взялося таке собі ТОВ «Джудік» за 10 920 грн за особу. Загалом же від 2015 року ціни за виконаними угодами «крутилися» близько 10 тис. грн.

Кажуть, нефайно рахувати чужі гроші. Але ж останній тендер супроводжувався скандалом саме через конкуренцію.  

Ще до аукціону суперник і єдиний конкурент, такий собі Мохамед Мутазаккі із Харкова скаржився до АМКУ на завідому дискримінаційність тендерних вимог. Мутазаккі запропонував у півтора разу нижчу ціну 6 651 грн за особу. Однак його відхилили, формально – через невідповідність наданої документації умовам тендеру. Підприємець повідомив, що має значний успішний досвід залучення іноземців у заклади вищої освіти України, але його договори не тендерні й не комерційні, оскільки він залучав абітурієнтів безоплатно. Однак адмінколегія АМКУ не задовольнила скаргу, бо, на думку адмінколегії, скаржник не довів та документально не підтвердив  це.

Але наведемо ще цікаву інформацію від «Наших грошей», так би мовити, для роздуму.

Закупівлі з таким предметом і сумою в Україні здійснював тільки Буковинський медуніверситет, причому постачальником у 2016-2018 роках була лише фірма «The MD House». Індійською «The MD House» і чернівецькою «МД Хаус» зі статутним капіталом 1 тис грн володіє громадянин Індії Шарма Суніл, мешканець Чернівців. Загалом від 2015 року дві ці фірми плюс  Шарма Суніл як ФОП уклали з Буковинським медуніверситетом угоди на 16,60 млн грн. Навіщо  ж їм безкоштовно?

Іван ДУПА,що не втрачає здатності дивуватися…

Запис Інфляція на іноземних студентах, або Кому в БДМУ безкоштовно – невигідно спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Адреса ще однієї оселі майбутніх медиків – Південно-Кільцева, 8-а. Рік від року кількість прийнятих на навчання студентів зростає: сьогодні в університеті навчається майже 6 тис. студентів, з яких понад півтори тисячі – іноземні громадяни. Чимало майбутніх лікарів приїжджають на навчання з інших областей України. Наразі новий гуртожиток розрахований на 172 особи, але є перспектива добудови ще двох поверхів, як повідомила прес-служба БДМУ.

Запис Буковинський державний медуніверситет отримав 8-й гуртожиток спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Вони взяли участь у Всеукраїнській науково-практичній конференції «Буковинська школа невідкладної неврології», яка відбулася в Чернівцях. Її організатори – Чернівецька лікарня швидкої медичної допомоги, якій виповнюється 35 років, БДМУ,  Громадська організація «Асоціація сімейних лікарів Буковини». До них приєднаються фахівці європейського проекту «Ініціатива Angels»

За програмою конференції  проведено чотири пленарних засідання з актуальних питань неврології, у яких взяли участь провідні неврологи та фахівці суміжних клінічних спеціальностей з Києва, Дніпра, Івано-Франківська, Ужгорода, Харкова, Вінниці, Львова й Чернівців, а також представники неврологічних шкіл Німеччини та Польщі.

У рамках конференції відбувся спеціалізований тренінг «Ініціативи Angels»: «Інсульт: від перших симптомів до strokeunit», розбір клінічних випадків із використанням симуляційної системи «BodyInteract» та виставка препаратів від провідних вітчизняних та іноземних фармацевтичних компаній.

Запис Понад 300 лікарів-неврологів з усіх регіонів України, з Німеччини та Польші зібралися у Чернівцях   спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Запис Лікарський молодняк випустили в життя спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Викладачі Буковинського державного медичного університету, студенти БДМУ різних факультетів із задоволенням переглянули концерт, який підготували студенти. На заході був присутній Надзвичайний та Повноважний Посол Індії в Україні Маноджа Кумара Бхарті.

Від 1 вересня 2011-го у Буковинському державному медичному університеті почав функціонувати медичний факультет №3, на якому здійснюється підготовка іноземних громадян за спеціальностями “Лікувальна справа” та “Педіатрія”. Географія представників зарубіжних країн надзвичайно різноманітна. Це і вихідці країн Європи, Америки, Ближнього Сходу, країн Азії, Африки та СНД. На даний час це представники більш ніж 40 держав різних куточків нашої Планети. Найбільша кількість іноземних студентів (майже 80 %) – це вихідці з далекої Індії.

Більш детальний фотозвіт за посиланням – СВЯТКУВАННЯ ДНЯ 3-ГО МЕДИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ БДМУ.

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис Відзначення Дня Медичного факультету №3 БДМУ спершу з'явиться на Медіа-Версії.

АД може виникати як самостійне захворювання або ж компонуватися з іншими подібними хворобами, такими, як бронхіальна астма, алергічний риніт. Ця недуга є однією з найактуальніших проблем сучасної медицини, що зумовлено значною поширеністю, тенденцією до зростання, недосконалістю наявних методів лікування та профілактики і, як наслідок, обмеженням психологічної, соціальної та фізичної активності хворих.

Найчастіше хвороба виникає у дітей віком від 6 місяців до 2 років. Відомі випадки й більш раннього початку захворювання – у 2-3 місяці. Половина малюків, які страждають від атопічного дерматиту, перестають хворіти по досягненню 6 років, а значна кількість хворих перестає страждати від нього вже після закінчення періоду статевого дозрівання. Хоча приблизно у третини захворювання переходить у дорослий вік.

Розвитку дерматозу сприяють неврологічні, імунні, ендокринні порушення, наявність у хворого хронічних вогнищ інфекцій та особливо порушенням роботи травної системи, а саме – підшлункової залози та тонкої кишки, що зумовлює порушення перетравлювання та всмоктування їжі.

За даними сучасних досліджень, у 39% хворих на АД виявлені різні паразитарні інвазії кишок (гельмінти, найпростіші тощо), кишковий дисбактеріоз спостерігали у 72% дітей. Харчова алергія може призвести до загострення АД після вживання певної їжі. Найбільш важкий перебіг дерматозу спостерігається в ранньому дитячому віці, що пов’язане з нераціональним харчуванням, штучним вигодовуванням, нераціональним використанням антибіотиків і обтяженим алергологічним анамнезом у батьків.

Головними проявами АД є запалення, сухість, нестерпний свербіж, оскільки  підвищується втрата шкірою води не тільки в період загострення, але і в період відсутності клінічних проявів, що порушує бар’єрну функцію шкіри.

Лікування 

Розроблена ціла низка спеціальних лікувальних засобів догляду за сухою та атопічною шкірою, до яких належать емолієнти – спеціальні засоби догляду за шкірою, які в присутності води чи без неї утворюють на поверхні шкіри мікроемульсію, яка пом’якшує, відновлює і живить.

Повинен проводитися правильний щодобовий догляд за шкірою (очищення і зволоження), призначають ванни (35-36⁰С) з розчинами крохмалю або житніх висівок, жирними оліями фабричного виготовлення, а для маленьких дітей «ванни Клеопатри» (1 склянку молока емульгують зі столовою ложкою олії і виливають у ванну); душ (35-36⁰С) із засобами з м’якою миючою основою (рН = 5,5) і не містять луги, у наступні 3 хвилини накладати на тривалий час спеціальні дермато-косметологічні засоби. Остаточне рішення щодо вибору конкретного методу лікування приймає лікар-дерматолог.

Зовнішня терапія атопічного дерматиту потребує великої уваги лікаря та витримки батьків, адже вона об’єднує комплекс терапевтичних заходів, які підбираються індивідуально й проводяться систематично і тривало.

Окремо:

Загальні рекомендації для хворого на атопічний дерматит:
*коротко стригти нігті; *у період загострення спати в бавовняних шкарпетках і рукавичках; *носити просторий одяг з чистої бавовни; *новий одяг прати перед носінням; *для прання використовувати рідкі, а не порошкові миючі засоби; *при пранні одягу та постільних речей використовувати мінімальну кількість кондиціонера для білизни, після чого білизну необхідно додатково прополоскати; *у спекотну погоду користуватися кондиціонером для повітря; *у сонячну – сонцезахисними кремами, що не викликають контактного подразнення шкіри; *не рекомендується відвідувати басейн в період загострення, *у періоді ремісії після плавання в басейні необхідно приймати душ і наносити крем або мазь з жирною основою; *уникати застосування звичайного мила, оскільки воно може створити лужне РH-шкіри, може містити подразнюючі інгредієнти, краще користуватися емульсіями для купання.

 Пацієнтам не рекомендується: *користуватися спиртовмісними засобами гігієни та будь-якими іншими засобами без рекомендації лікаря; *носити синтетичний одяг; занадто часто приймати водні процедури; *під час миття інтенсивно терти шкіру і користуватися жорсткими мочалками.

Лілія ГУЛЕЙ, асистент кафедри дерматовенерології БДМУ, кандидат меднаук

Запис Кожен третій пацієнт дитячого дерматовенеролога – хворий на атопічний дерматит спершу з'явиться на Медіа-Версії.

До редакції нашої газети звернулися студенти-медики з проханням прослухати разом із ними онлайн-лекцію, яку вони мали відвідати примусово. Я ж вирішила прийти: може й справді цікава лекція буде.

Та Ігор Геруш, проректор з науково-педагогічної роботи, не надто привітно зустрів мене, а деталі порадив дізнатися у ректора.  

У розпал екзаменаційної сесії молодим медикам, майбутнім спеціалістам і викладачам Буковинського медичного державного університету читала публічну лекцію під назвою «Трансплантологія в Україні – етичні та нормативно-правові аспекти» сама Раїса БОГАТИРЬОВА, міністр охорони здоров’я України. Тільки не подумайте, що п. Богатирьова приїхала до нашого міста: всі охочі та не дуже дивилися цю лекцію онлайн.

Студенти у білих халатах і шапочках, сиділи, як один, рівненько та «уважно» слухали, лектора. З усіх боків чулися невдоволені зітхання Як наголосив один з присутніх на лекції студентів (прізвище своє просив не називати), усе це вони давно вже чули від власних викладачів. Як на мене, звучали загальновідомі, навіть мені, речі. А задля цього відірвали від занять та іспитів. Як сказала одна студентка, до лекції вона байдуже ставилася до Богатирьової, але після того, як довелося до восьмої години вечора складати модуль, пані міністр її дратує.

Хоча ректор університету Тарас Бойчук, запевнив, що такого не може бути, бо так допізна могли складати тільки відпрацювання, а не модулі. Утім відпрацьовувати пропущені через Богатирьову теми все ж таки доведеться. До речі, у цій вимозі викладачів теж міститься скритий протест проти такого гаяння навчального часу, хоча не студенти в цьому винні.

…У щорічних деклараціях найвищих посадовців України зазначаються мільйонні прибутки від книг і… лекцій. Навколо авторства таких книг час від часу спалахують скандали. До слова, прочитана на всю Україну онлайн лекція теж, мабуть, зараховуватиметься окремо в кожному виші.

Лідія КИРИЛЮК, «Версії»

Запис Лекція: навчання чи засіб заробітку?!! спершу з'явиться на Медіа-Версії.

– Це був не терористичний акт, а випадкова смерть, – стверджують правоохоронці. Вони  провели ретельний обшук за місцем проживання і за місцем роботи загиблого. Проте зброї та гранат не знайшли. Наразі міліціонери з’ясовують, звідки взялася в чоловіка бойова граната, і чи не було в нього психічних розладів.

Загиблий – колишній прикордонник, свого часу працював у чернівецькому міськвиконкомі, згодом – керівником юрвідділу митниці, вісім років керував садівничим товариством. Проте з новим керівником садівницького товариства, – викладачем медуніверситету, – в нього склалися неприязні стосунки. За словами правоохоронців, чоловік хотів незаконно вивести земельну ділянку з садівничого фонду у житловий. Проте викладач відмовився це зробити, мотивуючи це тим, що для виведення ділянки потрібне рішення сесії міської ради.

– У голови цього садового товариства, діючого на сьогоднішній день, була попередня розмова із загиблим, у них виникла конфліктна ситуація. Викладач написав заяву про те, що йому погрожують до Першотравневого райвідділу УМВС, – розповів Олександр Демидов, керівник УМВС у Чернівецькій області.

Правоохоронці запросили чоловіка на співбесіду. Проте той, замість райвідділу, пішов до свого кривдника – з’ясувати стосунки. 

Тож правоохоронці припускають, що колишній військовик вирішив полякати викладача медуніверситету… гранатою.

– 27 грудня, за кілька хвилин до початку ІІІ пари, до корпусу зайшов невідомий мені чоловік, – розповіла жінка. – Я його не пропустила, оскільки, за службовими обов’язками, нам заборонено пропускати до приміщення сторонніх осіб. Він повернувся і пішов, у цей час на другий поверх піднімався студент, я перевела погляд на нього. І саме тоді пролунав вибух…

Вибухом загиблому вирвало грудну клітину та розірвало черевну порожнину, відірвало частину лівої руки… Вибуховою хвилею зачепило також 18-річного студента і викладача. Їх одразу ж направили до ЛОР-центру обласної лікарні з діагнозом «контузія та закладеність вух».

Начальник УМВСУ в Чернівецькій області Олександр Демидов всі інші версії трагедії, окрім офіційно оприлюдненої, назвав «байками та чутками». Зокрема, він відкинув чутку, що загиблий насправді мав намір звести особисті рахунки з нинішнім секретарем Чернівецької міської ради Віталієм Михайлішиним, який проживає у будинку, розташованому поряд з місцем трагедії…

Ігор КОНСТАНТИНЮК, «Версії», фото автора та Богдана КОНСТАНТИНЮКА

Запис Пенсіонер підірвався радянською гранатою спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У царині забезпечення житлом своїх студентів вельми добре працює Буковинський державний медичний університет: навчальний заклад має 5 гуртожитків з гарними умовами проживання, які загалом вміщують 2350 постояльців. Це переважно студенти стаціонару та інтерни. Про те, чи вистачає місць у гуртожитках і як працює навчальний заклад на поліпшення умов проживання в них, ми поспілкувалися з помічником ректора БДМУ із соціальних питань, лікарем-інфекціоністом, кандидатом медичних наук, доцентом кафедри інфекційних хвороб та епідеміології Юрієм РАНДЮКОМ.

– Нині в гуртожитках БДМУ проживають понад 1600 українських студентів і 630 – із-за кордону, днями ще заселимо студентів з Індії, – каже Юрій Рандюк. – Українці мешкають у першому, другому, третьому та частково четвертому корпусах, іноземці – в четвертому й п’ятому. Пріоритет при поселенні мають ті, хто приїхав до Чернівців на навчання із найвіддаленіших регіонів, а також, безумовно, студенти пільгових категорій – сироти, напівсироти, з багатодітних родин.

Сьогодні 95% студентів, які висловили бажання проживати в гуртожитку, мають таку можливість. Інших 5% змушені поки що самостійно вирішувати питання житла: місць для всіх не вистачає. Щоби змінити ситуацію, від травня керівництво навчального закладу веде перемовини з іншими установами, які мають у своєму підпорядкуванні гуртожитки. Таким чином планують забезпечити добрими умовами проживання за прийнятною ціною решту спудеїв. Окрім того, університет має змогу навчати більшу кількість фахівців, проте керівництво БДМУ розуміє: доки не будуть розширені можливості з надання житла, робити це недоцільно.

За словами помічника ректора, в усіх наявних гуртожитках належні умови: є гаряча вода, власні котельні, системи фільтрації води на кухнях. У всіх корпусах працюють буфети, де можна попоїсти, пральні – щоби студенти мали змогу без особливих зусиль мати охайний вигляд, кімнати для самопідготовки.

– Кімнати, де студенти можуть готуватися до пар, – дуже корисна справа, – каже пан Рандюк. – Бо ж допомагають зосередитися на навчанні, а за потреби – отримати корисну пораду від колег по студентській лаві: для медиків обговорення фахових питань, досвід мають неабияке значення. У таких кімнатах налаштоване дуже добре освітлення, є зручні столи й стільці. Місць там удосталь: у 1-му гуртожитку кімната для самопідготовки має 40 місць, у всіх інших – понад 50.

У першому гуртожитку розташоване центральне відділення університетської бібліотеки, в 3-му – працює абонемент, у 5-му – є можливість скористатися іноземною літературою. В 2-му гуртожитку для студентів обладнали спортивну кімнату. У п’ятому гуртожитку, де мешкають лише іноземці, блочна система, в усіх інших – коридорна. Студентів з інших країн – Сомалі, Гани, Судану, Нігерії, Індії – поселяють посегментно. Так їм зручніше спілкуватися в побуті.

Плата за місяць проживання в 1, 2, 3-му гуртожитках – 175 гривень, у 4 та 5-му – 212. Лікарі-інтерни, магістри та лікарі платять за гуртожиток на 30 гривень більше – з їхньої оплати вираховується податок. Отримані гроші медуніверситет витрачає на оплату комунальних послуг, а також поліпшення побутових умов студентів.

Лідія КИРИЛЮК, «Версії»

Запис Студгуртожиток БДМУ – як добрий готель. Тільки ціна «не кусається» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

На Буковині стартувала вступна кампанія. Прийом документів почався з 2 і триватиме по 31 липня. Приймальна комісія ЧНУ працюватиме щоденно від 8:30 до останнього абітурієнта. Медичний університет працюватиме за тією ж схемою, але матиме вихідний у неділю.

Усі абітурієнти приймаються за результатами ЗНО. Але є певна категорія має право на вступні іспити. Це ті, хто мають атестат до 2008 року, і пільговики: сироти, чорнобильці, інваліди.

– Подавати документи можна до 31 липня, але ті, хто ще повинен складати іспити, подаватимуть документи до 20 числа цього місяця, – зазначив Володимир ГЛУБОЧЕНКО, відповідальний секретар приймальної комісії БДМУ.

У ЧНУ для тих, хто складатиме іспити, діятиме така ж схема. Але тільки ті абітурієнти, що матимуть творчий конкурс, повинні здати документи до 17 липня. Для прикладу, на конкурсній основі зараховуватимуться абітурієнти-журналісти та фізкультурники.

–  Дані про всіх вступників будуть реєструватися у єдину Державну електронну базу із питань освіти, – розповів Тарас ЗВОЗДЕЦЬКИЙ, відповідальний секретар приймальної комісії ЧНУ. – Минулого року існувала, так звана, електронна форма подачі заяв. Цього року форму змінили, подача документів відбувається вже онлайн: абітурієнт заповнює електронну заяву, яка одразу ж вноситься у цю базу, якщо все зроблено правильно і відмови немає, абітурієнт може вступити у вуз на рівні із іншими. А документи занести вже після 1 серпня, побачивши, що він вже є студентом даного університету.

Зазначимо, що приймальні комісії найбільших університетів міста працюють за адресами: Буковинський Державний Медичний Університет – вул. Богомольця, 2,  Чернівецький національний університет – вул. Коцюбинського, 2.

Лідія КИРИЛЮК, «Версії», фото автора

Запис У Чернівцях вузи приймають абітурієнтів спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Суніл ШАРМА – голова студентського індійського земляцтва в Чернівцях. З ним наша розмова:

– Суніл, кілька слів про історію свята та його відзначення на Батьківщині.

– День Республіки Індія відзначається 26 січня. Його святкування було започатковано у 1950 році. Хоча фактично незалежність від британського уряду була отримана індійськими територіями 15 серпня 1947 року. Проте передумови для становлення Індії як республіки з’явилися дещо раніше. Сталося це за підсумками засідання Індійського Національного Конгресу в Лахорі в ніч з 31-го грудня 1929-го року на перше січня 1930-го, під час якого було піднято триколірний прапор та прийнято рішення, що 26 січня стане святом Незалежності, яке символізує створення Демократичної Суверенної республіки Індія. А згодом, 26 січня 1950 року, вступила в силу Конституція Індії.

Конституція Індії – унікальна тим, що вона є найбільшою за обсягом конституцією в світі – включає 465 статей, 12 великих додатків, більше 70 поправок і складається з 117 369 слів у версії англійською мовою, крім якої існує також офіційний переклад на хінді. Кожен закон, що приймається урядом, повинен відповідати конституційним нормам.

День Республіки святкують усі громадяни Індії. Його характерна ознака – святкові процесії в Делі, а також у столицях усіх штатів. У Делі процесія проходить на центральному проспекті Радж Патх, там представлені красиво й яскраво оформлені платформи від кожного штату. Участь у дійстві беруть школярі, народні танцюристи, оркестри. Також до цього Дня приурочені різноманітні танцювальні та музичні фестивалі, театральні постановки, в яких беруть участь представники усіх штатів Індії.

– Наразі ви далеко від Батьківщини. Як пройшло святкування Дня Індії в БДМУ?

– Цього року на сцені палацу «Академічний» національні танці Індії виконували разом з індусами студенти-українці. Загалом у наших колег це дуже добре виходило. Усі ми демонстрували пісні і танці різних штатів Індії. Схоже на те, що Україну та Індію єднає щось таке внутрішнє, глибинне. Адже в свою чергу ми із задоволенням виконуємо українські народні танці та пісні. До речі, в конкурсі «Студент року БДМУ-2011» третє призове місце виборов Анураг Сонеджі, студент ІІІ курсу медичного факультету.

Уже стало доброю традицією, що на святкування до Чернівців приїжджає з офіційним візитом другий секретар Посольства Республіки Індія в Україні пан Аміт Верма.
Надзвичайно приємно, що на святкування приходять не тільки студенти та викладачі медуніверситету, але й мешканці Чернівців.

– А як живеться студентам-іноземцям у стінах українського університету?

– Ми почуваємося рідними в медичній університетській родині. Довкола друзі-українці та й ректорат створив прекрасні умови для проживання та оволодіння знаннями. Адже головне для нас – стати добрими фахівцями. Задля цієї мети ми тут…

Запис На день Республіки Індія до Чернівців прибув амбасадор спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Запис Стоматологічний корпус для навчання та безкоштовного лікування спершу з'явиться на Медіа-Версії.