Екобокси, призначені для безпечного зберігання відпрацьованих ламп та елементів живлення до подальшої їх утилізації, встановлені у приміщеннях міської ради та ЦНАПу, а також у будівлях колишньої Шевченківської та Першотравневої районних рад, у приміщеннях підприємств, які утримують житловий фонд. Угоду на подальшу утилізацію зібраних ламп та відпрацьованих елементів живлення укладено з ТОВ «Укрресурси 2011».

Для зберігання люмінесцентних виробів використовується фосфатована листова сталь, вона стійка до ударів, механічних пошкоджень, не плавиться при підвищених температурах. У контейнері відсутні стики, які можуть утворювати витік, він може розміщуватися в більшості приміщень, захищений від корозії, дрібних подряпин і вигорання. Щоби скло не розбилося об метал, внутрішня частина контейнера обшита поролоном.

Запис У Чернівцях з’явилися екобокси для використаних люмінесцентних ламп та хімічних елементів живлення спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Інтерактивна мапа сміттєзвалищ України поповнилася новим інформаційним сервісом, який дозволяє визначити розташування найближчого пункту приймання вторинної сировини. Про це повідомляє прес-служба Мінекології .

«Ми розраховуємо, що зібрана в одному місці інформація про пункти приймання вторсировини не лише спростить їх пошук, а й дозволить залучати все більше громадян до роздільного збирання сміття. Це вкрай актуальна тема, враховуючи не лише наші зобов’язання перед ЄС, а й весь той негативний вплив, якого зазнає природа і самі люди через неправильне поводження із відходами», – зазначив міністр екології та природних ресурсів Остап Семерак.

За його словами, лише Київ «продукує» за рік майже 1,5 млн тонн сміття, і тільки близько п’ятої частини його утилізується.

«Звичайно, проблема сортування та утилізації сміття має вирішуватись на різних рівнях: законодавчому, державному та місцевому. Проте головний локомотив зрушень в екосвідомості є самі громадяни, а сортування сміття справді вимагає нових підходів і змін у самосвідомості. Не забуваємо, що змішані відходи – це сміття, а зібрані роздільно є ресурсами. Наприклад, 1 тонна макулатури зберігає від вирубування близько 20 дерев», – сказав міністр.

Загалом на мапі відображено понад 700 пунктів на всій території України з їх контактними даними та класифікацією видів вторинної сировини, яку там приймають (батарейки, люмінесцентні лампи, макулатура, пластик, скло і тощо). Найбільше таких об’єктів зареєстровано у Києві (119), на Закарпатті (75), Харківщині (84) та Дніпропетровщині (37).

Щоб знайти необхідний об’єкт, потрібно під зображенням Інтерактивної мапи сміттєзвалищ знайти рядок «Шари» та обрати зі списку «Пункти прийому вторсировини». Позначення на карті змінять свій колір на синій, тепер залишилося серед них вибрати найближчий пункт прийому.

Новий сервіс працює у тестовому режимі, але вже зараз дозволяє користувачам вносити корективи до розміщеної інформації у випадках, коли пункт приймання вторсировини не було виявлено за вказаною адресою або контактна інформація є неточною.

Крім того, користувачі мають можливість додавати інформацію про нові пункти приймання вторинної сировини, які з’явилися у їхньому населеному пункту, але не вказані на мапі.

Запис Інтерактивну мапу сміттєзвалищ доповнили інформацією про пункти прийому макулатури і пластику спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Цивілізаційні блага, крім великих плюсів, мають ще й величезні мінуси. У побуті, приміром, ми користуємося предметами, які містять небезпечні речовини. Після вичерпання терміну використання такі предмети стають небезпечними відходами. Насамперед це джерела живлення, які ми називаємо батарейками, та лампи денного освітлення.

Батарейки містять іони важких металів. Їхня кількість невелика, однак, це досить токсичні компоненти. Потрапляючи у природні води, вони передаються по ланцюгах живлення, накопичуються у живих організмах і можуть спричинити їхню загибель.

У відпрацьованих лампах денного освітлення найнебезпечніший компонент – ртуть. Вона швидко випаровується (леткість речовини) і здійснює токсичний вплив на живі організми, призводячи до нервових розладів, головного болю і навіть смерті. До того ж, потрапивши у довкілля, ртуть вступає у певні перетворення за участі мікроорганізмів. При цьому виникають інші небезпечні сполуки, що містять ртуть і мають ліпофільні (це які?) властивості, і зрештою, чинять свою негативну дію на живі організми.

Виникає закономірне питання: якщо ці відходи такі небезпечні, то як з ними поводитися? Відповідь дуже проста: їх потрібно збирати окремо від інших складників побутового сміття і в жодному випадку не викидати разом з іншим побутовим сміттям. Бо викинувши батарейку на смітник, ми тим самим,  нехай і несвідомо, починаємо злочинну дію проти живих організмів. З нашої вини може загинути (і гине!) якась жива істота. Скажімо, на далекому, ще й безлюдному острові в океані помирають пташенята. Відео про це вже виклали в Інтернет науковці.

Зрештою, і громадяни, як на мене, вже готові до збирання джерел живлення. Але тут виникає ще одне запитання: оскільки не можна викидати до контейнера зі сміттям відпрацьовані батарейки та перегорілі лампи денного освітлення, то куди ж їх нести?

За кордоном це питання вирішено давно і просто. Для збору відпрацьованих елементів живлення  у багатьох місцях є спеціальні контейнери, в які викидаються виключно батарейки. А що ж у нас? Десь поодиноко такі контейнери є в нашому місті. До речі, до організації збору відпрацьованих батарейок долучилися і студенти університету. Але чи знає пересічний чернівчанин, де ці контейнери? Більшість, на жаль, ні! Та ще їх замало.  Вже час поставити такі контейнери в усіх навчальних закладах, готелях, магазинах, де продають товари, які працюють від елементів живлення і, зрештою, в усіх супермаркетах. Тоді у нас не буде проблем, куди подіти це небезпечне для довкілля сміття.

Складніше з відпрацьованими лампами денного освітлення. У нашому місті є кілька організацій, які їх приймають і потім передають на утилізацію. Та чи знаємо ми, городяни, що це за організації і, головне, де вони знаходяться? Швидше за все, ні. Однак, чи треба нам це знати? Може, простіше було б, аби ЖРЕПи та ОСББ збирали такі відпрацьовані лампи? Однак такі функції на них не покладені. Гадаю,  органи місцевого самоврядування повнні вирішити це питання або ж запропонувати свій вихід. Але це треба робити вже зараз, не відкладаючи й не обіцяючи, що з часом у нас буде свій завод з переробки цих відходів.

А як у них?

Чому Швейцарія – екологічно чиста країна  

Щоби правильно поводитися з побутовим сміттям, потрібні відповідні знання. Європейці ними володіють. Візьмемо до прикладу використаний пакетик чаю. Що ми робимо з ним? Кидаємо у смітник. А що ж робить у цьому випадку пересічний швейцарець? Він покладе етикетку до картонного сміття, пакетик – до старих газет, заварку – до компосту, скріпку – до використаного металу, а ниточку – у маркований мішок для сміття. І це не жарт! А наслідки такого поводження вражаючі: Швейцарія вже давно стала екологічно чистою країною, яка раціонально використовує свої відходи, перетворюючи в доходи. Там нікому на думку не спаде викидати у сміття використані батарейки. Державна інформаційно-організаційна компанія провела роботу з населенням стосовно шкоди довкіллю від компонентів, які містяться у батарейках. І громадяни не тільки купують батарейки, а ще й здають їх на утилізацію. Швейцарці доручили собі прибрати свою країну – і у них це вийшло.

Чи не час і нам зробити хоча б ще один крок до створення чистих Чернівців, чистої України  

Алла ЧОБАН, викладач ЧНУ               

Запис Батарейки-вбивці спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Шляхи утилізації відпрацьованих хімічних джерел струму (ХДС), які у побуті називають «батарейками», обговорюються не вперше. Вже спливає рік, як з ініціативи хімфаку Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича розпочато акцію зі збирання використаних ХДС. Хіміки найглибше розуміють нагальну потребу знищення начинених небезпечними речовинами електричних джерел живлення мобільних телефонів, ліхтариків, фотоапаратів, пультів дистанційного керування телевізором чи кондиціонером, дитячих забавок тощо. Кожний може продовжити цей список.

Викинуті ж у побутові відходи маленькі «батарейки» сскладають майже 50%  токсичних речовин у нашому смітті. Але це тільки початок проблеми. Вивезені на сміттєзвалище, вони руйнуються і вся їхня отруйна начинка потрапляє у воду, грунти, а потім і до нашого столу – разом з водою та харчами.

Той, хто розуміє цю проблему, повинен долучитися до акції зі збирання ужитих ХДС. Перші кроки зроблені. Найактивнішими виявилися студенти й учні шкіл області. Днями майже 150 кг ужитих хімічних джерел струму (ХДС) відправлено до Львова для переробки, вилучення шкідливих, їдких і токсичних речовин. Але те, що поїхало на переробку – краплина у морі, адже щоденно до України завозять до 12 тонн (!) нових ХДС. Натомість готових узяти на себе вирішення проблеми практично не знайшлося, що і засвідчив «круглий стіл» з цього питання, який відбувся нещодавно.

Дивна створюється ситуація: ми хочемо, щоби вода й продукти харчування не забруднювалися хімічними речовинами, але шукати клопоти на свою голову всі відмовляються…

І все ж українцям поталанило: завод з переробки використаних ХДС, третій у Європі, функціонує у Львові. Сучасники мають прекрасну нагоду стати першими, хто зможе потім з гордістю сказати: ми дбали про безпечне довкілля для наших дітей і онуків. Але для того, щоби можна було так сказати, треба долучитися до акції.

А точніше, тепер цю екологічну естафету повинні перехопити ті, для кого службовий обов’язок – дбати про запобігання забрудненню довкілля. Пора організувати збирання, зберігання й транспортування на переробку відпрацьованих ХДС.

Як саме? Давайте поглянемо, як вирішується ця проблема у країнах Європи. Далеко й ходити не треба. Місто Клагенфурт (Австрія) – побратим Чернівців.  У магазинах, де продають продукти харчування – туди найчастіше приходять громадяни, –  стоять невеличкі картонні скриньки. На них написано, що тут можна залишити використані ХДС. У Карінтії (столиця м. Клагенфурт) проблемними хімічними речовинами займається служба порятунку, розташована в приміщеннях колишніх пожежних частин. До проблемних хімічних речовин належить уся «побутова хімія», яка уже не використовується – залишки хімічних розчинників, лаків, фарб, засоби для боротьби з комахами й гризунами, непридатні до використання ліки тощо.

Як на мене, в нашій області пункти тимчасового зберігання відпрацьованих ХДС теж можна було б створити при службі порятунку. Її підрозділи є у районних центрах, великих населених пунктах. Службовці цих структур мають бути навченими, як поводитися  з проблемними хімічними речовинами, в тому числі і з використаними ХДС.

До збирання відпрацьованих ХДС повинну долучитися й КП «Чернівціспецкомунтранс», яке займається збиранням й транспортуванням побутових відходів на сміттєзвалище, а також ті, хто їх продає. На створення пунктів збирання ужитих ХДС повинні йти кошти, які сплачують постачальники за майбутню утилізацію ввезеної продукції.

Від редакції: Гадаємо, тема настільки визріла, що може вже невдовзі вибухнути масовими отруєннями. Та й буковинці вже свідомі того, що відходи треба збирати роздільно. Зрештою, знімаємо капелюха й перед екологічною громадськістю, якій вдалося створити довкола цієї проблеми відповідну ауру.

Отже, чекаємо на реакцію відповідних владних структур.

Телефони: роб. 58-48-99, моб. 067-49-93-2-73

Запис Професор-хімік пропонує владі вихід із екологічного «глухого кута» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Україна з різних джерел, легально чи нелегально, отримує 12 тонн батарейок. Щодня. У вжитку українців функціонує майже півмільярда пристроїв, які живляться від батарейок.

Але найгірші наслідки від цього – негативний вплив на довкілля вже відпрацьованих ХДС. Хоча у загальній структурі відходів вони посідають 0,2%, та містять до 50% усіх токсичних речовин у нашому смітті.

На засіданні «круглого столу» з цих питань, ініційованого інформаційно-правовим центром «Наше право», професор-хімік та еколог Ярема ТЕВТУЛЬ окреслив коло питань щодо небезпек від накопичення відпрацьованих батарейок на сміттєзвалищах і просто у довкіллі. Адже 1 пальчикова батарейка здатна забруднити до 400 літрів води або 20 кв.м грунту. Утім, навіть за недостатньої обізнаності населення в цьому питанні, шкоди ХДС для довкілля ніхто не заперечує. В Україні, у Львові, навіть збудований один з трьох наявних у Європі заводів з переробки таких відходів, «Аргентум», який здатен утилізувати тонну батарейок на добу. Та новітнє обладнання простоює з простої причини: не організоване збирання сировини для нього. Відтак подальше обговорення звелося до двох напрямів: поширення екологічних знань для населення – і хто має організувати збирання відпрацьованих батарейок. Піонер цієї справи професор Тевтуль розповів про досвід університетських хіміків. Нещодавно факультет передав «Аргентуму» близько 150 кг відходів, значну частину яких зібрали школяри області.

Депутати облради від «Свободи» Віталій Мельничук та Ярослав Когутяк (директор Національного природного парку «Хотинський») наполягали, що ініціативи громади мають бути оформлені у відповідну Програму влади, за якою, наприклад, магазини й підприємства, що використовують ХДС, зобов’яжуть збирати й здавати батарейки.. А нардеп Руслан Зелік, мабуть, згадавши піонерські часи, пропонував залучати до збирання хімічних відходів школярів. Цю ідею так само активно заперечували професор-політолог ЧНУ Анатолій Круглашов і лідер громадської організації «Європейське партнерство» Валерій Карбашевський, адже це містить значний ризик для здоров’я дітей, що збиратимуть відпрацьовані ХДС. До того ж реально постають наступні запитання: де зберігати зібране і хто має взяти на себе відповідальність за ці дії.

Знайшлося завдання й для ЗМІ: їм запропоновано розгорнути широку інформаційну кампанію для населення. До речі, «Версії» вже кілька років співпрацюють в цьому питанні з екологами, хіміками і з професором Тевтулем особисто.

Може, й справедлива, пропозиція, що Програму небезпечної утилізації у співпраці з науковцями й громадськими організаціями мала би розробити й контролювати її здійснення міська рада, просто зависла у повітрі: ніхто з міської влади, навіть задекларований у прес-анонсі, не був присутній. Дарма учасники «круглого столу» висловлювалися у форматі «Я готовий…»: вочевидь, очільники міста не готові до реалізації вже накреслених пропозицій. Виникає враження, що всі вони живуть у якомусь іншому довкіллі, куди наші з вами біди просто не сягають.

Лариса ХОМИЧ, «Версії»

А для тих, хто бажав би взяти участь у практичному вирішенні проблеми, повідомляємо: відпрацьовані батарейки ви можете заносити до будь якого з 15 магазинів мережі «Мультимедіа».

Запис Велика біда від маленької батарейки: порятунок залишиться на потопельниках? спершу з'явиться на Медіа-Версії.