Містечко Знам’янка в центрі України, яке більше відоме тим, що є важливим залізничним вузлом, має ще щонайменше один «туристичний магніт»: бальнеологічну лікарню з унікальними радоновими джерелами і розкішним садом.

Окрім власне лікування, тут пропонують ще й психоемоційну корекцію, а «чисте, насичене фітонцидами та ефірними сполуками повітря посилює лікувальний ефект та забезпечує чудовий відпочинок і гарний настрій», як пишуть в інтернеті вдячні пацієнти. Насправді, одужувати починаєш уже від самого лише краєвиду за вікном – і це навіть у передвесняну сірість, а що вже казати про ті пори року, коли тут усе буяє квітом і зеленню!

Персонал з нетерпінням очікує цвітіння висаджених нещодавно саджанців павловнії, яку ще звуть то «принцесовим», то «сапфіровим», то «адамовим» деревом.

Зрештою, як її не називайте, а вона – прекрасна, надзвичайно швидко росте і точно зможе скласти конкуренцію знаменитим ужгородським сакурам, і на фотосесії з квітучими деревами охочі із задоволенням їздитимуть до Знам’янки. Тим паче, що тут і підлікуватися можна, і не лише  за традиційними путівками від 13 до 21 дня, а й за «туром вихідного дня».

Виконувач обов’язків директора Комунального підприємства “Знам’янська обласна бальнеологічна лікарня” Кіровоградської обласної ради Юрій Вісяников похвалився не лише цими новими послугами, але й цифрами: минулого року очолюваний ним заклад отримав виручку 27 млн грн.

«Понад 50 років (від 1968-го) наш заклад успішно надає послуги  з реабілітації, за цей час тут пролікували більше 200 тисяч людей, – розповів керівник. – Ми надаємо широкий комплекс лікувальних процедур – тут лікують травми і захворювання опорно-рухового апарату, неврологічні захворювання, хвороби шкіри, обміну речовин, системи дихання, надають реабілітацію після ковіду. Розроблені програми з лікування військовослужбовців».

Усе це можливо завдяки унікальним радоновим джерелам, мінеральна вода яких має оптимальний склад, концентрацію речовин, дуже ефективну для лікування. Заклад має дві свої свердловини, розташовані в кілометрі від закладу. Вода подається сюди, підігрівається  і відпускається – у ванни, душі, тут застосовують вертикальне витяжіння хребта в басейні, горизонтальне витяжіння.

Відновлюються регенеративні функції, покращується імунітет, разом з іншими процедурами це дає дивовижний результат: після лікування вдається відновити рухливість, покращити самопочуття, повернути комфорт. А також можна скористатися лазеротерапією, озонотерапією, парафінотерапією тощо, тут діє сольова кімната, надають лікування п’явками…

Можна придбати путівку чи курсівку, приїхати на кілька тижнів або тільки на вихідні, проходити відновлення в комплексі або отримати монопроцедури…

Вартість курсу станом на зараз – від 960 грн на добу, включно з 3-разовим харчуванням, проживанням і процедурами. Окремі процедури можна брати додатково. Курс лікування триває від 13 до 21 дня. Спинальні хворі можуть потребувати реабілітації до 35 днів.

Тут є окремі номери для людей з інвалідністю, котрі потребують догляду і не можуть пересуватися самостійно, і кількість таких кімнат планується збільшити. Також у планах – облаштувати окремі кімнати для реабілітації людей після інсульту, щоб відновити рухливість. Також напрацьовують програму для наших захисників.

«В умовах війни лікування захисників – прерогатива спеціалізованих закладів і санаторії для військових, – пояснює Юрій Вісяников. – Та зараз ми з головою обласної ради напрацьовуємо цю програму для нашого закладу. Раніше реабілітація учасників бойових дій фінансувалося системою соцзахисту населенення, зараз ми працюємо над програмою, яка дозволить їх підтримати не через фонди, а через обласні бюджети, бюджети громад. Ця програма ще не прийнята, лише анонсована. Але ми просимо 10-15 млн грн бюджетних коштів, це дозволить нам відновити здоров’я 500 захисників за рік».

І голову Кіровоградської облради, який працює над тим, щоби вкласти сюди кошти, цілком можна підтримати у цьому прагненні: заклад справді виглядає показово: охайне приміщення (попри чималий розмір і 55-річний його «вік»), чисті ванни різноманітного призначення і конфігурацій, велика кількість пропонованих послуг, пристойні номери для проживання, простора їдальня…

«Продовжуємо, навіть у ці складні часи, купувати медичне обладнання, – продовжує Юрій Вісяников. –  Ми перша медустанова, яка отримали фінансування з Фонду підтримки підприємців – що дозволило придбати безконтактну масажну ванну для такої корисної процедури, де людина не контактує з водою, а масаж відбувається струменем води через мембрану. Також минулого року купили нову аерогідромасажну ванну останнього покоління, відремонтували 17 номерів і цього року також плануємо продовжити ремонти інших кімнат. Оновлюємо систему опалення. Через ЮНІСЕФ отримали зараз потужний генератор на 160 кіловат на випадок блекауту».

При цьому всьому в перші місяці повтомасштабного вторгнення росії під дахом бальнеологічної лікарні знайшли прихисток понад дві сотні вимушених переселенців. Спочатку вони жили тут зовсім безкоштовно, згодом для них запровадили пільгову ціну 240 грн, а коли почався опалювальний сезон – встановили плату 400 грн.

«Загальновідомо, що дуже багато хвороб трапляються через стреси, нервове напруження. А зараз величезний стрес переживає вся наша країна. І ми розуміємо, що саме зараз зможемо бути найбільш корисними для багатьох людей, – підсумовує керівник закладу. – Готуємося до цього, закуповуємо медичне обладнання, поліпшуємо територію, щоб змогти приймати якомога більше тих, хто цього потребує».

Після такої екскурсії до комунального підприємства на Кіровоградщині згадується наша майже спочила у бозі «Брусниця».

Буковинське комунальне підприємство «Бальнеологічний курорт Брусниця» до певного часу повторювало долю Знам’янського, ніби вони рідні брати: лікарня тут відкрита 1966-го, родовище мінвод унікальне (за складом – одразу трьох видів найпопулярніших світових курортів: сірководнева «Мацеста», гідрокарбонатно-хлоридно-натрієва типу «Єсентуки-4» і хлоридно-натрієва, аналог «Миргородської»), а в 2013-му (приблизно в той же час, як і «побратим» з Кіровоградщини) перейшла з бюджетного фінансування на госпрозрахунок. І якщо центральноукраїнська оздоровниця втрималася на плаву і ще й почала розквітати – для буковинської це стало початком кінця.

Спритні бізнесмени вловили ідею, що буде непогано користуватися дарами природи, облагородженими комунальними зусиллями, для розвитку власної сфери послуг. І звели поруч готель, в результаті чого комунальний санаторій став уже не джерелом розвитку громади, а периферійним додатком до приватної справи. Потім бізнесові апетити зросли до ідеї бути не просто надавачем послуг при унікальних джерелах, а власником – і джерел, і землі, з-під якої вони б’ють. Самоврядування, яке мало би стояти на сторожі інтересів громади, почало свою гру – і програло. Замість запропонованої передачі майна комунального підприємства в оренду на умовах обласної ради (а це збереження колективу водолікарні, забезпечення безкоштовного лікування наших бійців та їхніх родин, сплата в бюджет чималих сум за оренду, будівництво нових корпусів і т.ін.) – голова облради отримав підозру в хабарі і «завислу» на понад три роки кримінальну справу, а санаторій «Брусниця» на півтора року завмер.

“Розворушити” «Брусницю» спробували в липні 2021-го: санаторій відвідав новий голова обласної ради.  «Завдяки вжитим управлінським заходам теперішнього керівництва та депутатів обласної ради з 1 липня санаторій знову розпочав роботу й активно приймає відвідувачів. Діяльність установи вдалося відновити без залучення бюджетних коштів», – йдеться в повідомленні облради у фейсбуці. Щоправда, далі сором’язливо додається: «Поки що умови бальнеологічного санаторію «Брусниця» зовсім не європейські, і на це є об’єктивні причини. Та обласна рада докладатиме всіх можливих зусиль…» – ну і далі обіцянки.

Фото molbuk.ua

А вже у травні 2022-го, коли тут розмістили сотню вимушених переселенців, місцеві ЗМІ писали: “Санаторій не надає медичні послуги майже рік, вимушених переселенців поселили у двох корпусах, які раніше також не працювали”.

Фото Суспільне

Тож буковинцям же залишається хіба що без надії сподіватись на втілення обіцяного. А тим часом або поповнювати чиїсь приватні кишені, або оздоровлюватися в інших областях України, де межа між приватним і громадським не така тонка, як у Брусниці.

Маріанна Антонюк, Буковина – Кіровоградщина – Буковина

Запис Замість Брусниці, гайда у Знам’янку – на води і «цвітотерапію» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Фото promin.cv.ua

Історія боротьби за обласне комунальне підприємство «Бальнеологічний санаторій «Брусниця» нагадує біблійну історію про «Соломонів суд». Пригадуєте, як до мудрого царя Соломона прийшли дві жінки, які сперечалися за право назватися матір’ю для однієї дитини. Соломон сказав розділити дитину між ними, розрубавши її навпіл. Справжньою виявилася та мати, яка погодилася, щоби дитина дісталася іншій – лиш би була живою. Ця історія надихнула багатьох митців на творчість, і безліч поколінь тепер милуються фресками, гравюрами, картинами і рельєфами на цю тему. На жаль, буковинські «матері» (претенденти на право власності), які сперечаються за «дитя» – комунальний санаторій – навряд чи когось сподвигнуть на творчість. Адже відступатися вони не бажають, а «дитя» уже практично неживе…

Від планів до реалій: стрімголов униз

Близько року минуло відтоді, як комунальний санаторій, розташований у с. Брусниця на Кіцманщині, мав бути переданий в довгострокову оренду інвесторові на визначених облрадою умовах. Умови – збереження лікувального профілю закладу, щорічні вкладення 4,5 млн грн в його розвиток (від 180 до 200 тис.дол. по курсу), щомісячна сплата в розмірі 100 тис. грн оренди за нього і можливість лікування на пільгових умовах відповідних категорій населення. Рішення сесії облради про це є, але в життя воно не втілене – через те, що НАБУ (Національне антикорупційне бюро України) піддало сумніву законність цього рішення і порушило кримінальну справу. Тож замість щомісячних 100 тис.грн в бюджет, 4,5 млн грн за цей рік на розвиток закладу, та і взагалі замість працюючого «Бальнеологічного санаторію «Брусниця» обласна рада тепер має у своїй власності і на своїй землі напівзруйновані будівлі, залишки колективу і купу боргів: невиплачені зарплати нинішнім і колишнім  працівникам, несплачені комунпослуги тощо.

Це вже не перша «пригода» багатостраждального санаторію. Поки він фінансувався з обласного бюджету – хазяйнування відбувалося більш-менш вдало. Відколи підприємство перевели на самоокупність, воно почало занепадати. Було би дивно очікувати чогось іншого від менеджера віком  понад 80 років, тож новий орендар-інвестор, вочевидь, мав би його замінити. Але не так сталося, як гадалося: інвестор досі не зміг вкласти свої інвестиції, усю справу розслідує НАБУ, шукаючи і не знаходячи хабарі, менеджер на 86-му році життя звільнився сам, а санаторій занепадає. І поки обласна рада сушить голову над питанням «що робити?», учасникам і глядачам цієї драми поступово привідкривається відповідь на питання «хто винен?»

Претенденти виходять із тіні

Першого вересня представники керівництва Чернівецької облради відвідали обласне комунальне підприємство «Бальнеологічний санаторій «Брусниця» на запрошення трудового колективу. В убогому залі з облупленими стінами колектив благав прибулих депутатів, фахівців з апарату облради на чолі з першою заступницею голови облради про порятунок, а присутні на зборах представники місцевої громади і бізнесу наввипередки пропонували «варіанти виходу з кризи».

Сільський голова Брусниці Іван Загарія пропонував передати санаторій громаді. Якій саме – поки незрозуміло, бо Брусницька сільрада хоч і об’єднує шість сіл, та створити ОТГ так і не спромоглася, залишившись «білою плямою» на карті децентралізованої Чернівецької області. В який саме спосіб громада хотіла б отримати санаторій – також неясно, бо сільський голова не бачив особливої різниці між «на баланс» і «у власність». На які кошти його розвивати – тим паче немає уявлення. Хіба що відповідь: «Будемо шукати інвестора» звучала голосно.

Ймовірний інвестор навіть сидів у президії зборів – депутат облради Василь Шемчук (на фото), який чесно розповів, що свого часу – у минулому скликанні обласної ради – вже хотів стати інвестором санаторію і разом з бізнес-партнерами подавав бізнес-план. Попередня каденція ради не встигла прийняти позитивне рішення, а починати все спочатку в новому скликанні ця група бізнесменів уже не захотіла. Як і подаватися на конкурс. Тому сталося так, як сталося – у конкурсі брала участь лише фірма бізнесмена Юрія Кушніра. Яка його й виграла, і право оренди в якої тепер зависло в повітрі через підозріливе НАБУ. Яке і оголошених хабарів не знайшло, і вину нічию в цій справі не довело.

Ще один ймовірний інвестор метушливо і шумно доводив свої пропозиції з порятунку санаторію з залу: місцевий господарник і Герой України Ярослав Швед.

Цей своїх намірів не приховував і впевнено заявляв: віддайте це мені, без мене ви тут нічого не зробите! І можливо, він навіть має підстави для такої впевненості: він уже впритул підступив до території комунального підприємства своїми розкішними новими корпусами, у яких охочим так само надаються лікувальні послуги. І лікують там тією ж самою сірководневою водою, що і в комунальному підприємстві. Тільки-от ліцензія на видобуток цієї води є лише в комунального підприємства, а в Героя України Ярослава Антоновича Шведа – немає. І Ярослав Антонович змушений цю водичку для потреб своїх клієнтів купувати. І купує – на цілком законних підставах, за угодою.

Погодження Чернівецької ОДА на торгівлю водою між комунальним санаторієм і приватником

Угоду він уклав з комунальним підприємством в особі його головного лікаря пана Бойка. Щоправда, вже колишнього – пан Бойко таки звільнився пару місяців тому. І спитати тепер, чому воду продавали офіційно так дешево – по 3 копійки за літр, поки підприємство загинається – наче й нема з кого. Якщо уважніше розібратися в документах комунального підприємства, невідповідностей там знайдеться більш ніж достатньо – у цьому переконалися присутні на зборах журналісти, які побачили їх неозброєним оком з першого побіжного погляду. І в яких ще оборудках був задіяний екскерівник комунального закладу – то вже питання до правоохоронців. Які натомість вхопилися зовсім за інше, і це призвело до катастрофічних наслідків для комунального санаторію.

Хто в цій ситуації «без Соломона в голові»?

З такої халепи не врятує і наймудріший Соломон, бо ж у когось із «псевдоматерів» є ще й «група підтримки» з правоохоронної системи…

Ярослав Швед переконує обласну владу у щирості своїх намірів

Ситуацію прокоментував голова обласної ради Іван Мунтян: «Нинішній стан санаторію – це не випадковість, а результат втілення давніх і далекоглядних планів окремих людей.  Цьому посприяла і правоохоронна система, і багато держслужбовців, які займали посади у відповідний час. Я готовий сьогодні розповісти про те, що стоїть за цим планом, який був складений задовго до прийняття рішень обласною радою про передачу санаторію в оренду. На сьогоднішніх зборах відкрито говорилося про те, хто мав інтерес до інвестування в це підприємство. От колега-депутат Василь Шемчук заявив, що він відмовився від цієї ідеї, адже не відчував сили виконати висунуті обласною радою умови. Інші ж – зацікавлені в тому, щоби знищити підприємство, аби воно автоматично перейшло у їхню власність. Обласна рада намагалася максимально впливати на цю ситуацію і зберегти підприємство. На жаль, не маємо сил впливати на процеси, які тривають сьогодні– в тому числі, на втручання правоохоронної системи, спрямовані на перешкоджання реалізації законних рішень, які були прийняті облрадою цієї каденції, яку я маю честь очолювати».

А журналісти побачили напівзруйнований санаторій як поле битви претендентів на нього. Які так захопилися процесом боротьби, що забули, власне, про мету. Хоча… Може, зовсім і не забули? Може, якраз комусь із них так і було потрібно – довести до ручки, щоби потім лиш застовбити спустошене місце? Спустошене від власника, але не від щедрих на цілющу воду надр.

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис «Соломонове рішення» для Брусницького комунального санаторію не спрацює? спершу з'явиться на Медіа-Версії.