Що таке «Мрія»

Ан-225 «Мрія» — найбільший транспортний літак у світі.
Створений для перевезення космічного корабля «Буран» і надважких вантажів.

Шість двигунів.
88 метрів розмаху крила.
84 метри довжини.
Понад 240 світових рекордів.
Єдиний у світі завершений екземпляр.

Його створило конструкторське бюро, засноване видатним авіаконструктором Олегом Антоновим, людиною, яка дала українській авіації крила. Цьогоріч виповнилося 120 років від дня його народження.
27 лютого 2022 року, під час боїв за Аеропорт Гостомель, «Мрію» було знищено.
Але чи можна знищити мрію?
І коли зараз діти створюють її моделі — це не просто технічна творчість. Це пам’ять. Це відновлення символу. Це віра.

Ось що розповідає про конкурс «Мрія, що злітає знову» Ольга Косило,  його організаторка, заступниця директора з навчально-виховної роботи Чернівецького центру юних техніків, віце-президент МАПО з технічної творчості та керівниця авіамодельного гуртка:

– В конкурсі взяли участь 78 дітей із 9 областей України. Учні створили 78 моделей «Мрії»: 40 метальних копій, 30 паперових напівкопій, чотири стендові копії, по одній радіокерованій, кордовій, з електродвигуном та на гумомоторі. Коли ми оголошували початок онлайн-акції, то навіть не розраховували, що стільки дітей візьмуть участь. Вразила також варіативність поданих робіт. Обрати переможців серед такої кількості конкурсантів буде непросто. Для нас дуже важливо, щоб молодь не просто знала про «Мрію», але й мріяла створити щось подібне, величне, що прославить Україну у світі.

– До акції долучилися учні авіамодельних, автомодельних, політехнічних гуртків, а також радіоелектронного конструювання. Вік учасників – від 6 до 18 років. При цьому приблизно половина – це діти 6-11 років. В конкурсі взяли участь 20 дівчат. Нагадаємо, в межах онлайн-акції «Мрія, що злітає знову» учні закладів позашкільної освіти, технічних гуртків, STEM-студій та студенти професійних училищ мали створити власні макети легендарної «Мрії» і готові моделі опублікувати окремим дописом у Facebook.

На нагородженні в музеї маленькі руки школярів  тримають моделі найбільшого літака у світі.  Акціонерне товариство «АНТОНОВ» за підтримав конкурс і і передали  чудові призи для учасників і переможців.

З вітальним словом до учасників звернулися заступниця начальника управління освіти Чернівецької міської ради Надія Шевченко, директор  Чернівецького центру юних техніків імені Леоніда Костянтиновича Каденюка Віталій Яценко. Почесними грамотами були нагородженні і керівники авіамодельних гуртків Солонецький Олександр, Олійник Ігор та оргкомітет конкурсу.

Віталій Яценко пригадав епізод, який відбувся  25 років назад.

25 листопада 2001 року. Київ. Холодний, вологий, майже зимовий день. У повітрі — сніг. І ми — делегація УМАКО «Сузір’я» — стоїмо під крилом найбільшого літака у світі. Тоді відзначали 10-річчя УМАКО «Сузір’я». І нам випала честь побачити справжню «Мрію» — Ан-225. Не на екрані. Не на фото. А живу. Гігантську. Нереальну. Ми стоїмо на аеродромі у Гостомелі, базі підприємства «Антонов». Саме там базувався Ан-225. Ми стояли під двигунами, які здавалися будівлями. 27 лютого  2022 року під час боїв за Гостомель «Мрію» було знищено.

Але чи можна знищити мрію?
Сьогодні ми дивимося на моделі «Мрії».
Навколо — діти з дипломами, медалями, сяючими очима.
Вони не бачили справжній Ан-225.
Але вони його відтворюють.
І в цьому — продовження.
Маленькі руки тримають модель найбільшого літака у світі.
Маленькі серця носять великі мрії.

«Мрія» вона живе в пам’яті, у дитячих роботах, у світових рекордах, у фотографіях, у наших серцях.

Час довів: мрії не зникають.
І поки є діти, які будують літаки, Україна має небо.

Особливі слова вдячності — організаторці конкурсу Ользі Косило. Саме завдяки її енергії, наполегливості та любові до справи «Мрія» знову злетіла — у дитячих руках, у дитячих очах, у дитячих серцях.
Дякуємо всій команді організаторів, педагогам позашкілля, керівникам гуртків, партнерам і Акціонерному товариству «АНТОНОВ» за підтримку конкурсу. Дякуємо кожному наставнику, який навчає дітей не лише креслити й конструювати, а й мислити масштабно.
Для мене ця подія має ще й особистий вимір. У дитинстві я також займалася в авіамодельному гуртку. Пам’ятаю запах бальзи, креслення, перші запуски моделей і те особливе хвилювання, коли твій літак піднімається в небо. Саме тоді народжується віра в можливість польоту.
Тож сьогодні вітаю всіх й як авіамоделіст у душі.
Бо час довів: мрії не зникають.
Вони злітають знову.

©Тетяна Спориніна, член правління Чернівецького міського центру УМАКО«Сузiр’я»

Запис Час довів: МРІЇ не зникають… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

До складу Національної збірної України увійшли юніори з Харкова, Кривого Рогу, Львова та Чернівців. На міжнародному рівні нашу країну в складі збірної представляли юні чернівчани, вихованці Чернівецького центру юних техніків ім. Л. Каденюка Олексій КОСИЛО і  Андрій САДОВЯК. Тренери: Ігор Олійник, Ольга  Косило. Також на цьому чемпіонаті у Болгарії Ольга Косило, керівник гуртка «Авіакосмічне моделювання» Чернівецького центру юних техніків ім. Л. Каденюка, була командним менеджером.

Спортсменам з України вдалось зайняти весь п’єдестал. Такого в історії чемпіонатів з авіамодельного спорту ще не було: всі три призери з однієї країни у класах F-1-A, F-1-B, F-1-P. Збірна команда України в класі F-1-P суттєво випередила найближчих конкурентів і як результат – команда чемпіон світу в класі F-1-P. І в підсумку, при підрахунку загальних командних балів у всіх трьох класах українці вибороли абсолютне перше місце і стали чемпіонами світу.

Андрій Садовяк  з Чернівців виступав в класі F-1-B і посів 14 місце.

Срібним призером Чемпіонату Світу в класі F-1-P став Олексій Косило який приніс команді стільки ж балів, як і чемпіон(1187). Олексій Косило захоплюється фізикою, астрономією, авіацією, спортивним орієнтуванням, стрільбою з луку… У його науковій роботі МАН була потавлена задача: створити максимально легкі крила, з максимально великим розмахом. Тоді автор досяг результату, а саме швидкість зниження моделі рекордно мала, всього 0,29 м /c.  Олексій продовжував працювати над посиленням міцності і жорсткості для того, щоб ці крила можна було використовувати при більших навантаженнях.  І вже в травні 2022-го Олексій Косило виборов золото на найбільшій виставці молодіжних винаходів INOVA-MLADI, яка відбулася у Хорватії. Нагороду  отримав за розробку, проєктування та виготовлення цільно формованої консолі крила моделі класу f-1-b. І судячі з виступу у Болгарії, це той випадок, коли співпали і теорія і практика.

У телефонному режимі поспілкувалися із Ольгою Косило, мененджером команди України на чемпіонат світу серед юніорів з авіамодельного спорту (2022 FAI F1ABP Junior World Championships for Free Flight Model Aircraft).

– Пані Ольго! Вітаємо нашу команду з чудовим виступом на чемпіонаті світу! Що для нас ця перемога?

–  Наші юніори на п’єдесталі 5 разів підняли прапор України і тричі на весь світ пролунав гімн нашої країни! Діти спромоглися вчерговий раз нагадати світу, що Україна – найсильніша країна. А ця перемога –  маленький крок до найважливішої перемоги. Адже саме ці діти, майбутні інженери-авіатори є одними з тих, хто виведе нашу країну на Олімп.

–  Ви були не просто менеджером команди, ви самі долали і шлях ло Болгарії на автомобілі. Тренер, мама, менеджер, капітан автоперегону до Пордіму… Шлях взагалі неймовірно  складний…

–  Так, шлях до перемоги був складний. Через військові дії і загрози обстрілів аеродромів,  наші спортсмени не мали можливості тренуватися дома. І для того, щоб хоча б облітати моделі перед стартом, виїхали на змагання трохи раніше. Тренування відбувались в надскладних умовах за температури повітря +46-48. Але ми змогли, ми справились.  Україна –  Чемпіон – це дуже важлива перемога, адже всі ми розуміємо, наскільки зараз важлива авіація у всіх її проявах. Вітання переможцям!!!

Вітання  команді України за триумф на чемпіонаті світу!

©Тетяна Спориніна,
фото  з архіву Ольги Косило

Запис Команда України – чемпіон світу з авіамодельного спорту серед юніорів у Болгарії! спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Організатор заходу – відомий український пілот та військовий льотчик Ігор Табанюк. Щороку на аеродромі в Коломиї він влаштовує справжнє свято не тільки для пілотів з усієї країни, але й для мешканців та гостей міста.  Серед учасників авіазльоту був Дмитро Комаров, український журналіст, мандрівник, фотограф, автор і ведучий програми «Світ навиворіт».  Крім авіафестивалю, ведучий каналу 1+1 прилетів підтримати пілотів коломийського аеродрому.

Коломия 10-11 липня була центром малої авіації України!

Мала авіація здобула велику популярність в приватних цілях – у сфері туризму та повітряного спорту. Але у розвитку малої авіації лежать великі і перспективи в різних сферах: : охорона, пошуково-рятувальні роботи, розвідка місцевості, патрулювання лісових масивів, польоти у важкодоступні місця і регіони.

Більше фото з авіафестивалю за посиланням – НА АЕРОДРОМІ МАЛОЇ АВІАЦІЇ В М. КОЛОМИЯ – ХІ АВІАЗЛІТ!

©Тетяна Спориніна,
фото автора і SergyiS

Запис 10-11 липня Коломия була центром малої авіації України! спершу з'явиться на Медіа-Версії.

За даними Держстату, у 2018 році найбільші зарплати знов у працівників авіаційної сфери, найменші – у поштарів, кур’єрів і медиків. За перші 10 місяців 2018 року зарплата українців виросла в середньому на 25%, порівняно з аналогічним періодом минулого року.
Нерівномірною є оплата праці і за статями: чоловіки в Україні заробляють в середньому на чверть більше за жінок.

Запис Хочеш заробляти – йди в авіацію спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Богдан-Тарас Васильович ГНАТЮК  (25.07.1915, м. Заліщики Тернопільської обл. – 28.11.1998, США) – учений, конструктор, громадський діяч.

Середню освіту здобув у Заліщицькій гімназії. 1935-го закінчив Заліщицьку вчительську семінарію. У 1935—1942 рр. навчався в Гданському політехнічному університеті (Польща), який закінчив у 1942 р. з дипломом доктора з механічної інженерії аеронавтики. Під час Другої світової війни працював у Віденському університеті в галузі швидкохідної аеронавтики й турбореактивних двигунів. Через наближення фронту і наступ Червоної Армії його перевели на авіаційне підприємство у Дорнтер-Верке (поблизу кордону із Швейцарією). У 1946-1948 р. р. – експерт у Міністерстві військово-повітряних сил Франції, у французькій зоні окупованої союзниками Німеччини. Від 1949 р. працював у США: у 1951-1957 р. р. – асистент професора Університету Нотр-Дам (м. Сауз Бенд, штат Індіана); у 1957-1960 р. р. – професор Університету Західної Вірджинії; Від 1960 р. – професор інженерії Технологічного інституту Дрекселя (м. Філадельфія, штат Пенсильванія). Працював також експертом-консультантом Національного управління аеронавтики та космонавтики США (НАСА). Деякий час Б. Гнатюк співпрацював у США з відомим конструктором ракет Вернером фон Брауном. Він брав участь у створенні міжконтинентальних балістичних ракет. Доктор Б. Гнатюк був членом Американського інституту аеронавтики та астронавтики Асоціації військово-повітряних сил США, Американської спілки університетських професорів та інших професійних об’єднань. Незважаючи на постійну зайнятість, він не забував своє українське коріння. У 1964-1970 і 1974-1980 р. р. Б. Гнатюк – голова Організації державного відродження України, до 1985 р. – голова Фундації ім. Олега Ольжича. Належав до ініціативної групи Світового конгресу вільних українців, був членом Українського інженерного товариства Америки, дійсним членом Наукового товариства ім. Тараса Шевченка, Українсько-американської спілки університетських професорів, Українсько-американської координаційної ради. Автор наукових праць з питань динаміки газів, теплообміну, балістики й керованих ракет англійською, німецькою та українською мовами, численних публікацій у періодиці.

Запис Сусід буковинців із Заліщиків створив найкрутішу американську ракету спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Як повідомляє «Інтерфакс-Україна», будь-яка інформація про діяльність фірми ПрАТ «Буковина» у відкритому доступі відсутня.

Запис Буковинська авіакомпанія постачає зброю до Сирії? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

21-22 квітня 2011.
Два дні у Москві – це і молодіжний симпозіум, і спектакль «Маска і Душа» Юрія Любимова,  і  Садове кільце, і Собор Василія  Блаженного, і виставка малюнків художників журнала «Веселые картинки» в ГУМі, і Страсна п’ятниця, і перемога у Восьмій Міжнародній Олімпіаді з історії авіації і повітроплавання ім. О.Ф. Можайського, і незабутнє спілкування у «Клубі авіабудівників», і нічна Красна площа, і бажання знову повернутись сюди…

До Москви зараз дорога нелегка і далека…

А відрядження до Москви – це скоріше виняток, аніж буденність. І коли ми отримали лист-запрошення на участь у Молодіжному симпозіумі, який був підписаний М.Л. Попович, військовим льотчиком-випробувачем 1-го класу, професором, академіком ПАНІ, полковником-інженером, 101-кратною рекордсменкою світу, Героєм Соціалістичної Праці, без жодного перебільшення – це було почесно, відповідально і здавалось майже нереальним.
Але тепер напевно здається фантастичним і те, що Вікторія Угорська привезла з Москви три нагороди: сертифікат заочного першого туру олімпіаду, де її робота визначена найкращою, сертифікат найбільш популярної серед відвідувачів сайту Олімпіади історико-дослідницької роботи “Через терни до зірок, або Загін космічних дворняг” і головна нагорода – Диплом за ІІ місце Восьмої Міжнародної Олімпіади з історії авіації і повітроплавання ім. О.Ф. Можайського, яка присвячена 50-річчю першого у світі орбітального польоту Ю.О. Гагаріна.

У заочному турі взяли участь юнаки і дівчата з 51 регіону шести країн світу, у тому числі з 9 регіонів України. А у фіналі на симпозіумі були представлені дослідницькі роботи шістнадцяти учасників із різних регіонів Росії, Республіки Азербайджан, Республіки Казахстан та України. І ось переможці цьогорічної олімпіади: 1 місце: Вагабли Еміль (Республіка Азербайджан, Баку); 2 місце: Карпов Андрій (Росія, Москва), Угорська Вікторія (Україна, Чернівіцька область); 3 місце: Івахнов Роман (Росія, Республіка Саха (Якутія)).

Для мене і Вікторії – це велика честь бути присутніми на такому рівні науковому заході.

Ці два дні в Москві – незабутні. Велике спасибі організаторам олімпіади за можливість для учнів  демонстрації  своїх досліджень з історії авіації та повітроплавання, з основ аерокосмічної техніки. Кожен учасник показав високий рівень знань, вніс свій погляд на проблему, яку він досліджував і демонстрував у своїй презентації. Одними з найбільш пам’ятних моментів олімпіади (а їх було багато) – це перші зустрічі 21 квітня, очне знайомство один з одним, жеребкування, прогулянка по нічній Москві, відкриття симпозіуму 22 квітня, представлення членів журі – відомих вчених, конструкторів, льотчиків-випробувачів, журналістів, письменників, нагородження переможців першого етапу олімпіади, виступи учасників олімпіади, прес-конференція, виступ школярів ліцею № 1550, оголошення переможців другого етапу, вищу нагороду – медаль імені А.Ф. Можайського достойно здобув Еміль Вагабли , закриття симпозіуму, екскурсія по Московському машинобудівному виробничому підприємству «Салют», прощальний вечір … зі сльозами на очах …

Ми вдячні всім організаторам, учасникам за незабутні дні симпозіуму.
А також тим, хто допоміг нам приїхати на олімпіаду: міському відділу освіти, моєму другові Lyubov Latreille і ВАТ “Мотор Січ”.
Ще раз велике спасибі всім! І успіхів всім!

Тетяна Спориніна, “Версії”.
21-22 квітня 2011, Москва, фото автора.

Запис Прев’ю двох московських днів… спершу з'явиться на Медіа-Версії.