Театралізована благодійна зустріч до 205-ої річниці від  дня народження Антона Кохановського відбулася 3 грудня 2022-го у Чернівцях.  Відвідувачі разом з акторами та оповідачем могли здійснити уявну  подорож у ХІХ століття та відкрити для себе цікаві історії, які пов’язані з Антоном Кохановським та розвитком нашого міста. Переформанс відбувся у мистецькому центрі «АРТпростір на Кохановського».

Антон Кохановський народився 17 листопада 1817 року у Тернополі в сім’ї дрібного службовця польського походження. У 1823 році батьки переїхали до Чернівців, де юний Антон здобував середню освіту. Навчання продовжив на правничому факультеті Львівського університету, потім працював у Станіславі. 1850 року Кохановський повернувся до Чернівців і став адвокатом, а вже через 18 літ очолив Буковинську палату адвокатів…

У 1873 році з нагоди 50-річного правління цісаря Франца Йозефа Антон Кохановський був відзначений
титулом барона, про що повідомили всі буковинські часописи. Ось як писала про це газета «Czernowitzer Gemeinde Zeitung».

«11 грудня відбулося урочисте засідання міської ради та всіх службовців магістрату з нагоди надання бурґомістру Антонові Кохановському титулу барона. Д-р Райс звернувся до Кохановського наступними словами: «Найвища відзнака завдяки милості і благосклонності Його цісарської високості викликала справжню радість у всього населення Чернівців. Це відзнака нашого любого і шанованого всіма бурґомістра, якого в народі вже десятки років іменують «батьком міста». Радість така велика і загальна, вона охопила всі верстви населення, всі кола суспільства без винятку, і бідних, і багатих, і молодих, і старших. Особливо тішаться з цього відзначення представники міської ради. Через нагородження свого голови і керівника вони і самі відчувають себе відзначеними. На ниві невтомної десятилітньої діяльності міська рада вітає свого бурґомістра і мені надана особлива честь донести почуття членів міської ради до шановного бурґомістра. Я не в змозі перерахувати всі Ваші заслуги перед містом. Проте, одне хочу сказати від себе і членів міської ради: Ви віддавна і постійно є яскравим прикладом вірного обов’язку і невтомної самовідданої праці на благо громади і ми всі шануємо Вас як сутність справжньої громадянської бюргерської доброчесності. Що я можу сказати про Вашу працю? Розвиток нашого міста заявляє про це чітко і голосно. Куди не глянеш, майже все виникло під Вашим покровитель ством. З Вашим іменем і Вашою особистістюпов’язані всі міські справи, деякі, природно, потребують розширення, покращення чи вдосконалення, і все ж для нашого міста це гігантський, колосальний прогрес. Наші любі Чернівці враз наближаються до міст західної культури. Все у нашому магістраті і в управлінні містом відбувається під Вашим керівництвом. І я маю наголосити ще на одному важливому моменті. Якщо би в нашому міському середовищі панував дух розбрату, в цьому залі існували б національні чи конфесійні протиріччя, тертя, то нічого не було би досягнуто. У нас постійно більшість комунальних питань вирішуються в дусі прогресу, панує злагода, і це у великій мірі заслуга нашого бурґомістра. Тому я хочу як товмач виразити почуття колег, членів міської ради і від всього серця побажати Вам, пане бурґомістре, доброї долі, довгі роки стояти на чолі нашої міської управи, бути повним здоров’я і ясного духу на благо процвітання нашого міста!»

За часи бургомістра Кохановського в Чернівцях збудували резиденцію митрополитів, міський театр, вірменську церкву, катедральний собор та будівлю Буковинського ощадного банку (тепер художній музей). Також Антон Кохановський ініціював зведення палацу для засідань буковинського крайового сейму. Завдяки старанням Кохановського у 1875 році цісар Франц Йосиф підписав указ про заснування університету. Через посаду Кохановський очолював раду шкільництва, санітарну раду, раду у справах нужденних та фонд нужденних. Був одним із засновників музичного товариства, намаганнями якого збудували філармонію. Кохановський очолював Товариство прикрашення Чернівців, головною метою якого було озеленення міста… Кохановський подарував місту другий годинник на ратуші, інакший, ніж той, що вже був на вежі…

Антон Кохановський подякував: «Я глибоко зворушений словами свого заступника, яких я не очікував і за які я щиро вдячний. З початк у міського самоврядування я отримав довіру виборців. Завжди самовіддано і невтомно працював, завжди старався, щоби в міській раді панували мир і злагода, і вони сприяли інтересам громади. Про національні і конфесійні відмінності не йшлося. І коли наше місто досягло такого значного піднесення, коли важливі справи отримали добре вирішення, то це не тільки моя заслуга. Це заслуга міської ради, наших попередників, які допомагали приймати правильні рішення. Також це заслуга працівників магістрату, які постійно працюють з великою старанністю та почуттям обов’язку. Визнання, які надав мені його Величність, є також визнанням самого крайового міста. За все це я вдячний народові, вам, вашим попередникам, які постійно мені довіряли. Правда, на початку міської автономії ми були молоді і гарячі і утримувати мир у магістраті було дещо тяжко. Перший обраний президент рицар фон Петрович залишив службу через 2 роки, після чого я двічі на 4 роки був обраний бурґомістром, але був змушений залишити управління містом, тому що був обраний головою Буковинського сейму. Оскільки я більше не займаю цієї посади, то маю честь безперервно бути бурґомістром. Настрої ум іській раді стали спокійнішими, в останні десятиліття всі зусилля направлені на мирне вирішення міських справ, на благо громади».

У 1889 році Антон Кохановський був удостоєний звання «Почесний громадянин міста Чернівці». 24 грудня про це повідомила віденська газета «Neue Freie Presse»: «Міська рада сьогодні з нагоди 25-ти річного ювілею діяльності з початку міської автономії та визнання багаторазових заслуг на ниві діяльності бурґомістра під бурхливі овації найменувала бурґомістра Чернівців Антона Кохановського почесним громадянином крайового міста Чернівці. Громадський комітет запропонував встановити у залі засідань ратуші портрет бурґомістра у повний зріст. Ця пропозиція була приязно сприйнята всіма верствами населення і згодом це було зроблено. У золоту книгу почесних громадян Чернівців додалося ще одне надзвичайно достойне ім’я».

Дякуємо організаторам, виконавцям за прекрасний перформанс – театралізовану благодійну зустріч. Дякуємо за доброчинність! Віримо в добро, чекаємо на перемогу! Україна понад усе!

Портрет Антона Кохановського від Олени Ясінської.

Свою політичну кар’єру Кохановський розпочав з 15 тисячами мешканців, а закінчив, коли місто вже має 75 тисяч чернівчан.

Антон Кохановський барон Ставчанський помер 10 вересня 1906 року у віці 89-ти років. День похорону 13 вересня видався хмарним. «Над містом сіре небо, йде легенький дощ. Непривітна погода відповідає похмурому настрою містян. Купці закрили магазини, одягли жалобну одежу. В усіху становах панує урочиста тиша. Корпоративно збираються службовці для участі у похованні першого громадянина міста. Навчання у школах призупинено. Шкільна молодь разом з учительськими колективами збираються взяти участь у похорон Кохановського. Зупинено трамвайний рух. Море людей зібралося у центрі міста. Численні делегації різних благодійних товариств, Буковинської ощадної каси, Крайового музею,Буковинської місцевої залізниці, Чернівецького товариства електростанції та трамваю, палати адвокатів, товариства лікарів, громади Ставчани, всіх не перелічити.

Слово прощання проголосив бурґомістр д-р Райс:  «…Дух Кохановського не зникне. Серед всіх Твоїх численних доброчесностей сіяла твоя благородна, чиста сердечна доброта, яка і у малих, і у старих перетворилася у гасло, яке стало лейтмотивом всього Твого життя, всіх Твоїх рішень, всіх Твоїх діянь:
«Любіть великодушно, допомагайте щиро, творіть добро»…».

«Антон  Кохановський був справжнім сином ХІХ століття, який вірив у суспільний поступ і невтомно працював на громадській ниві, не «перевертаючи світ», а добиваючись мурашиною працею цілком очевидних і корисних результатів…», – Олександр Масан, «Феномен Антона Кохановського»

Ще фото з заходу  за посиланням – АНТОН РИЦАР КОХАНОВСЬКИЙ ФОН СТАВЧАН…

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис «Антон Кохановський. Спогади» – присвячується 205-ій річниці від дня народження Почесного бургомістра Чернівців… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Август Рот. Портрет Олександра Василька. 1894. Полотно, олія. Чернівецький художній музей

Август Рот. Портрет Антона Кохановського. 1894, Полотно, олія. Чернівецький художній музей

Август Рот. Тополі. 1911. Полотно, олія. Австрійська галерея Бельведер. Відень

Август Рот. Медея. 1941. Картон, олія. Приватна колекція

З Промислового, Буковинського крайового та Музею церковного мистецтва до Краєзнавчого й Художнього…

Портретне мистецтво Буковини цікавить багатьох відвідувачів Чернівецького художнього музею. Ці твори привертають увагу майстерним виконанням і різноманітністю стилістичного вирішення – від академічної манери до експресіоністичних автопортретів і портретів. Їхніми авторами є митці ХІХ-ХХІ століть. Сьогодні експозиція Чернівецького обласного художнього музею знайомить із портретами, серед яких твори як офіційно-представницького напрямку, так і психологічного характеру, а також автопортрети й композиції з портретними зображеннями.

Згадаємо деякі імена митців австрійського періоду:  Е. Бучевський, А. Кохановська, Є. Ліпецький,  Є. Максимович, а також Л. Копельман, І. Розеншток, А. Файстауер, Г. Бьолер, А. Кольнік тощо. Відомо, що переважну частину цієї збірки складають предмети мистецтва, які зберігалися у фондах Краєзнавчого музею, який, своєю чергою, постав на базі кількох чернівецьких музейних установ – Промислового, Буковинського крайового і Музею церковного мистецтва. Як видно з історії, деякі мистецькі пам’ятки пройшли чималий та непростий шлях до колекції сучасного Художнього музею. Це, зрозуміло, позначилося на якості інформації про низку музейних предметів австрійської доби, які надійшли з фондів Краєзнавчого музею. Скажімо, більшість портретів замовного характеру отримані без записів про авторів і без прізвищ портретованих. Відтак, виникає необхідність визначення або уточнення їхніх імен.

Одним з прикладів є установлення факту створення шести портретів знаним живописцем Е. Бучевським, які за документами проходили як портрети невідомих митців. Таким був результат атрибуції* 2011 року, здійсненої завідувачкою науково-експозиційного відділу образотворчого мистецтва Марією Ільків. Непоодинокими є й інші ситуації. Приміром, в акті передачі музею «Парадного портрета Франца Йосифа» не було імені автора, а його прізвище записане з помилками. Саме це й завадило отримати достовірні дані про художника протягом тривалого часу.  На початку 2020-го відомості про цей твір мистецтва середини ХІХ століття були опрацьовані: він належить пензлю Карла Леммермайєра (див. Т. Дугаєва, «Версії», ч.7, 2020). 

Атрибуція в дії: допоміг часопис «Bukowinaer Post»

Сьогоднішня розповідь – про атрибуцію ще двох портретів, які музей отримав 1989 року.  Йдеться про встановлення автора та зображених осіб. Один з них, за документами, належав невідомому художнику. А в документації іншого експоната прізвище автора, як виявилося, було вказане неправильно як українською, так і німецькою мовами. І таке хибне написання залишилося в облікових записах Художнього музею. Тому тривалі спроби визначити особу художника не давали результатів. Але звернення  до часописів австрійського періоду допомогло виявити й виправити цю помилку, а також дізнатися про інші твори митця.

Йдеться про надзвичайно цікавий матеріал, який міститься на шпальті чернівецького видання «Bukowinaer Post» від  31 липня 1894 року. В дописі «Портрети маршалків» розповідається про те, що  крайовий голова (маршалок) Іван Лупул підписав постанову Буковинського крайового сейму про створення живописних портретів маршалків сейму, замовивши їх художнику з Відня Августу Роту, (нім. August Roth). Йшлося про поясні портрети митрополита Євгена Гакмана, баронів Євдоксія Гурмузакі, Антона Кохановського та Олександра Василька, які тепер є цінними художніми документами епохи, а водночас – витворами мистецтва.

Отже, газета понад 120-річної давності повідомила нам справжнє ім’я віденського митця. Ми також дізналися і про його авторство щодо двох музейних експонатів:  репрезентативних портретів голови буковинського крайового сейму Олександра Василька фон Серетського і визначного бургомістра Чернівців Антона Кохановського фон Ставчана.

Про художника й винахідника ручного друку

Працюючи над цими портретами, Август Рот виконував замовлення на створення зображень представницького характеру. Тому, вибудовуючи  образи, автор акцентував  увагу на зовнішності особи, позі, одязі, атрибутах, підкреслюючи її суспільне становище, репутацію тощо. Таким чином художник формував уявлення про особливості діяльності портретованих людей і враження від них.

Так, образ Олександра Василька виконаний з особливою дбайливістю. Його постать подана в парадній уніформі високопоставленої особи. Темно зелений мундир прикрашений розкішним золотим шитвом. У пишному орнаменті використані великі пальмети з мотивами дубового і лаврового листя. Ошатно виблискують орден на стрічці на шиї та ґудзики. Портретна подібність, ретельно прописані деталі, гладке письмо з нанесенням напівпрозорих (лесировочних) шарів фарби – все це відповідає класичному академічному малярству.

Цей твір і напрочуд вимовний портрет Антона Кохановського, урочистість якого підкреслена відтворенням австрійських нагород, вирізняє витончений малюнок і майстерне моделювання рис обличчя.

Тепер, знаючи ім’я митця, стало можливим дізнатися його біографію, про творче становлення й особливості почерку. Август Рот (1864-1952) навчався в Академії мистецтв у Відні. Його вчителями були Леопольд Карл Мюллер і Крістіан Гріпенкерл.

Він був членом  мистецьких об’єднань «Гагенбунд» і «Сецесіон», а також Австрійського товариства Будинку художників «Künstlerhaus». Прикметно, що в каталогах виставок ім’я Августа Рота зустрічається водночас з іменами чернівчан Оскара Ласке, а також Едуарда  Амеседера. Можна додати також, що твір молодшого колеги А. Рота по Академії мистецтв, учня К. Гріпенкерла, також є експонатом нашого Художнього музею. Йдеться про художника Антона Файстауера і його роботу, яка придбана 1994 року. До слова сказати, вона також атрибутована і тепер має назву «Автопортрет».

Однією з істотних рис творчості А. Рота є його різносторонність. Він вправно демонстрував, що добре знається на академічному живописі. Наступними роками, на відміну від замовних портретів, Август Рот створив низку настроєвих і психологічних портретів. Як художник-модерніст, він також звертається до пейзажів та фігуративних композицій. Їх вирізняє темпераментна імпровізація, імпресіоністична жвавість мазка, багатство нюансів кольору тощо. У деяких полотнах живописець тяжів до символізму.

Відомі також і технічні пошуки митця: Август Рот є винахідником ручного друку. Про свій метод тиражування творів без друкарського станка  він розповів у публікації 1921 року «Der Künstlerhanddruck».

Твори Августа Рота зберігаються в Австрійській галереї Бельведер у Відні, Національній галереї в Празі, Будинку мистецтв Брегенц, з’являються його роботи й на світових аукціонах.

Виправлення помилок у музейних записах минулих часів повертає нам авторів музейних експонатів і збагачує таким чином знаннями та враженнями прихильників мистецтва Буковини й відвідувачів Художнього музею.

Тетяна ДУГАЄВА, мистецтвознавиця,  членкиня Національної Спілки художників України

Запис Таємниці Художнього музею Чернівців: як знайшли автора  двох музейних експонатів спершу з'явиться на Медіа-Версії.