Типове правопорушення

До слідчих Чернівецького відділу поліції надійшла цілком звичайна заява про правопорушення. Звернулася жінка, доньку якої – неповнолітню Ф. – обдурили шахраї. Дівчинка Ф. з такою ж, як і сама, неповнолітньою подругою М. на ковзанці познайомилися з хлопцями (дорослими, повнолітніми, 1995-го р.н.) – П. і Б. Слово за словом, зустріч за зустріччю – дівчинка Ф. і хлопець П. починають зустрічатися, а більшою компанією – з подругою М. і другом Б. – разом проводити дозвілля: пити каву, переглядати фільми – вдома у Ф., на її ноутбуці. А згодом, як пише в заяві мама Ф., дівчинка Ф. віддає хлопцям П. і Б. на їх прохання спочатку золоту каблучку, а потім і ноутбук. Речі вони здають в ломбард, гроші привласнюють. І тільки після звернення мами до правоохоронців усе повертають… Здавалось би, проблема вирішена. Але ж заява була – тож справу починають розслідувати…

Типове покарання

А під час досудового слідства П. і Б., на яких, власне, у своїй заяві вказала мама дівчинки Ф., з підозрюваних перетворилися на… свідків. А новою підозрюваною у кримінальному правопорушенні за ст. 190 Кримінального кодексу України («шахрайство») стала… подруга дівчинки Ф. – дівчинка М. Начебто саме вона видурила цінні речі у подруги, розповівши їй, що дуже потребує грошей. І саме це начебто встановило слідство і передало справу до суду. Варто додати хіба що одну обставину: 17-річна дівчинка М. – кругла сирота. Тож подбати про неї нікому. Тому держава безоплатно надала їй адвоката.

Захист не погодився як з методами, так і з результатами досудового розслідування. І оголошував про це в суді першої інстанції. Попри це, Першотравневий районний суд визнав неповнолітню М. винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 190 Кримінального кодексу України («шахрайство») і присудив покарання у вигляді  1-го року позбавлення волі (з іспитовим строком на 1 рік).

Дмитро ПАЛІЙ, адвокат обвинуваченої М.: «Захист не погоджується з тим, що райсуд не задовільнив наше клопотання, подане ще під час розслідування: що досудове слідство проводилося особою, яка не мала на те повноважень – а отже, усі проведені нею слідчі (розшукові) та процесуальні дії не є законними. Також нами було з’ясовано, що вказані у звинуваченні події відбувалися не в ті дати, які вказувалися у першому обвинувальному акті, що цих злочинів моя підзахисна не вчиняла та інші обставини.

Тим часом районний суд не врахував, що прокурор (Солдатова) за погодженням з заступником керівника Чернівецької міської прокуратури подала новий обвинувальний акт із вказанням нових дат вчиненого правопорушення. І про це стороні звинувачення було відомо ще на стадії досудового розслідування! Але все одно до суду справа пішла так, ніби всі дати відповідали дійсності. Тобто при ухваленні вироку було допущено невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду, фактичним обставинам кримінального провадження… Захист звернув увагу на багато таких речей у розслідуванні цього правопорушення, на основі яких Першотравневий райсуд прийняв несправедливе, на наш погляд, рішення, і ми з обвинуваченою подали апеляційну скаргу».

Нетипова апеляція

Отож, минулого тижня колегія суддів Апеляційного суду в Чернівецькій області у складі головуючої О.Струбіцької, суддів В.Давнього і К.Семенюка завершила розгляд кримінального провадження №12016260020000699 щодо вироку Першотравневого райсуду під головуванням судді Стоцької стосовно неповнолітньої М., визнаної винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 190 ККУ. Загалом колегія суддів під головуванням О.Струбіцької проробила величезну роботу, ретельно дослідивши усі обставини оскаржуваної справи і провівши десять судових засідань!

Далі подаємо витяги з ухвали Апеляційного суду щодо цієї справи без коментарів.

«В ході розгляду апеляційної скарги зазначене обвинувачення М. не було доведено».

«…І орган досудового розслідування, і районний суд не спростували показання обвинуваченої …, не наведено доводів на спростування її позиції, що є обов’язком органу досудового розслідування і суду… Районним судом взято до уваги показання потерпілої, її матері, свідка П., який дружив з потерпілою, його друга Б., тобто осіб, які мали між собою і родинні, і соціальні зв’язки, районним судом не встановлено повно і об’єктивно фактичних обставин справи між обвинуваченою та зазначеними особами та діями, які їй інкриміновано».

«У відповідності до вимог ст. 485 КПК України під час досудового розслідування чи судового розгляду кримінальних правопорушень, вчинених неповнолітніми, … також з’ясовуються: повні всебічні відомості про особу неповнолітнього, … наявність дорослих підбурювачів та інших співучасників кримінального правопорушення. Зазначена норма закону є обов’язковою до виконання, однак проігнорована як органом досудового розслідування, так і судом, саме нез’ясування цих даних стало підставою для того, що не повно і не об’єктивно встановлено фактичні обставини даного кримінального провадження».

«Законодавством передбачено особливі вимоги розгляду кримінальних проваджень щодо неповнолітніх, зокрема, необхідно зважати, що під час постановлення вироку щодо неповнолітньої особи суд повинен суворо дотримуватися принципів законності, справедливості,  обгрунтованості покарання та ухвалювати рішення щодо неповнолітнього, керуючись принципом найкращих інтересів дитини, встановленим в ст.  3 Конвенції ООН про права дитини. Недотримання судом міжнародних принципів здійснення кримінальних проваджень щодо неповнолітніх може призвести до порушення права на справедливий суд, гарантований ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

«Недотримання районним судом вказаних вимог нормативних актів призвело до прийняття поспішного висновку про доведеність вини М. …, з чим не погоджується Апеляційний суд…».

«Районним судом упереджено досліджено докази кримінального провадження на основі виключно показань потерпілої Ф., свідків Б. і П., які обрали позицію власного захисту від відповідальності, надано цим доказам наперед встановлену силу, при цьому судом проігноровано позицію власного захисту обвинуваченої М. та не мотивовано, з яких підстав суд повністю проігнорував позицію захисту обвинуваченої, тоді як взяв до уваги позицію захисту вищевказаних осіб».

«Апеляційний суд критично оцінює показання свідків П. та Б….»

«Свідки П. та Б., які є повнолітніми, у своїх показаннях вигороджують відсутність власної вини у інкримінованих обвинуваченій М. діях, але при цьому не заперечують власних активних дій по заволодінню майном потерпілої, здачі його до ломбарду, викупу його з ломбарду, розпорядження грошима, розрахунок з потерпілою».

З вивчення показів свідків Б та П. у районному суді Апеляційний суд вбачає, що «саме ці особи здавали речі потерпілої в ломбард, свідки визнають, що гроші за речі з ломбарду були у їхньому розпорядженні, вони ними розпоряджалися, вони ці гроші і повернули матері потерпілої, при цьому районний суд не дав оцінки цим показанням, зокрема тому, що свідок П. і потерпіла зустрічалися, що зазначені свідки, вказуючи на ініціативу М., яка була неповнолітня, у тому щоб здати речі потерпілої до ломбарду, самі здали ці речі туди, отримавши гроші і ними розпорядившись, вказують, що частину дали М., однак у своїх показаннях не вказують, що мали до неї претензії щодо повернення грошей за ноутбук до ломбарду, самі їх сплатили і повернули матері потерпілої».

«…Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, законний представник потерпілої Ф., будучи добре знайомою з обвинуваченою М., не вказала при її зверненні із заявою до правоохоронних органів про вчинення шахрайських дій з її донькою, а вказала на двох невстановлених осіб…»

«Дані щодо М. були внесені до ЄРДР шляхом самостійного виявлення слідчим кримінального правопорушення…»

«Районним судом не дотримано вимог ст. 370 вимог КПК України, вирок районного суду підлягає  скасуванню як такий, що не відповідає нормам матеріального та кримінального процесуального права».

Із свідків – знову у підозрювані?

Апеляційний суд приділив майже сторінку тексту для обгрунтування того, що слідчий, який вів досудове розслідування стосовно неповнолітньої обвинуваченої (а це слідча слідчого відділу Чернівецького відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області А.Алієва), не мав на це відповідних повноважень, а суд цю обставину проігнорував. «У відповідності до вимог ст. 484 КПК України кримінальне провадження щодо неповнолітньої особи, в тому числі якщо кримінальне провадження здійснюється щодо декількох осіб, хоча б одна з яких є неповнолітньою, здійснюється слідчим, який спеціально уповноважений керівником органу досудового розслідування на здійснення досудових розслідувань щодо неповнолітніх», – констатує Апеляційний суд і зазначає, що ці вимоги не були дотримані: «Здійснення досудового розслідування слідчим, який не має повноважень на таке розслідування, вказує на вчинення процесуальних дій особою, яка не мала даного процесуального права на такі дії». Далі  Апеляційний суд наголошує на необхідності дотримання вимог ратифікованої Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Конституції України і наводить як приклад одну із справ Європейського суду з прав людини, згідно з якою «принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов’язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов’язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного».

Апеляційний суд зазначає: «Районним судом  проігноровано вимоги вищевказаних загальнообов’язкових до виконання і дотримання норм права, і винесено вирок, який грунтується на висновках, які не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а сумніви щодо доведеності вини М. трактовано не в її користь, а в користь інших осіб, причетність яких до інкримінованих дій випливає частково із їхніх особистих показань».

Тож окрім задоволення апеляційної скарги, скасування рішення Першотравневого райсуду у цій справі та закриття кримінального провадження за обвинуваченням М., колегія суддів Апеляційного суду прийняла ще одну ухвалу. У ній, зокрема, зазначається: «Із встановлених апеляційним судом фактичних обставин даного кримінального провадження, вбачається причетність до шахрайських дій щодо майна неповнолітньої потерпілої Ф. та втягнення до злочинної діяльності неповнолітньої М., такими особами, як П. … та Б….», які у цій справі чомусь виступали свідками проти неповнолітньої сироти, яка є невинуватою. Тож суд ухвалив: «Повідомити прокурора Чернівецької області про наявність ознак кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч.2 ст. 190 та ст. 304 КК України в діях П. …, та Б. …, провести перевірку по даному факту, прийняти рішення у відповідності до вимог кримінального процесуального закону».

Як ці ознаки кримінальних правопорушень «не були помічені» ні на стадії досудового розслідування, ні під час розгляду в суді першої інстанції – не наше питання, на нього нехай шукають відповідь компетентні органи. Їм і належить дати оцінку як цим особам П. та Б., так і діям правоохоронців: поліції, прокурорам та суду першої інстанції.

Потрачено майже півтора року і чимало державних коштів (на зарплату оновленої поліції, прокурорів, на суд першої інстанції та забезпечення правосуддя), аби апеляційний суд вказав на те, що справа щодо цієї сироти не варта виїденого яйця від самого початку. І адвокат вказував на це правоохоронцям з першого дня, але вони не відреагували: вони вже визначили підозру.

Ресурси, людей, час і кошти, спрямовані на виправлення  «помилки», допущеної на самому початку працівниками поліції, можна було спрямувати на справжню серйозну справу, а не на боротьбу з безневинною сиротою.  Але система не шукає правди, а шукає способи і засоби, аби визнати людину винною, при цьому штучно покращуючи показники «у боротьбі зі злочинністю». А в «систему» входять і прокурори, і слідчі, які взаємопов’язані, і суддя, яка мала би розібратися, але цими питаннями не переймалася.

Але правосуддя є, адже Апеляційний суд, який, за логікою, мав би на це затратити найменше часу, затратив найбільше! І розібрався.

А скільки в Україні сиріт, яким не так пощастило з безкоштовним адвокатом і справедливим судом другої інстанції – можливо, колись повідомить статистика. Якщо вона не буде на службі у правоохоронців, які дбатимуть суто за «показники».

Ця стаття з’явилася, аби привернути увагу як учасників порушеної проблеми, так і цілого суспільства. Адже ситуації, подібні до  описаної нами, є. І вони не такі рідкісні, як здається. Натомість інформаційний простір заповнений дріб’язковими повсякденними та побутовими питаннями. Правоохоронна система законсервована, закрита щодо правдивої інформації, а висвітлює тільки те, що їй вигідно, уникаючи відповідей на нагальні питання і намагаючись приховати дійсні проблеми у ній, про які суспільство в цілому знає. Тільки в такий спосіб – повного і чесного інформування суспільства – справжня реформа має шанс на втілення, а система перейде від «показникової» діяльності до якісної.

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис Феміда – сліпа, але не глуха спершу з'явиться на Медіа-Версії.

В обох випадках мешканці кількаквартирного особняка отримували нових сусідів, які згодом успішно починали судитися за те, аби сантиметр за сантиметром відвоювати житлову площу чи прибудинкову територію тих, хто на цілком законних і документально підтверджених підставах тут жив досі. «Загарбники» починають – і виграють. За допомоги судів, ключову роль у яких грав обласний Апеляційний суд і його суддя П. Саме та, яку в квітні цього року затримали  столичні СБУшники за підозрою у взятті хабаря і яку тільки з 5-го разу Вища кваліфікаційна комісія суддів спромоглася відсторонити від роботи аж… на 10 днів (читайте про це в №№ 11, 28, 29, 36 «Версій»).

У випадку по вул. Головній змучені «п’ятирічкою» судових тяганин люди, які відстояли свої права у двох вищих судах – Верховному та Вищому арбітражному – були вражені, коли рішення цих вищих судів… скасував місцевий районний Шевченківський суд. Так, це, виявляється, можливо. Якщо інтереси безпідставних претендентів на вашу нерухомість у суді представляє адвокат-невістка судді Апеляційного суду. Адже свекруха згодом «освятить» усе своєю ухвалою. Тож нещасливі мешканці приватизованого житла на власній приватизованій землі, з повним пакетом підтверджуючих документів у руках – змушені зносити вибудуваний тридцять років тому сарай, який, бачте, заважає самовільній забудові нових сусідів.

Понад 5 років тривають суди і по вул. Тихорецькій, 32. Нова сусідка, придбавши квартиру, претендує і на землю навколо будинку, і на комори та сараї, і на сходи, що ведуть на другий поверх до сусідів… Судиться. По розрізнених судових справах (а судових засідань відбулося вже більше сотні) постанови виходять суперечливі. І знову в апеляції на бік нової сусідки стає суддя П. Потерпілі підозрюють, що все робиться для того, аби зрештою їхнє майно перейшло до якихось «бізнесменів», які продаватимуть згодом городянам прекрасні інвестиційні проекти елітного житла, що підніметься на тихій вуличці.

«Версії» дізналися про ще один подібний випадок. Понад 10 років тривають суди за квартиру Людмили Біндіної по вул. Аксенина. Схема подібна: у кількаквартирному особняку одне з помешкань викупив новий сусід, згодом повикуповував більшість квартир. Залишилася одна, яку господарі не захотіли продати. Квартира, в якій вони мешкали ще з 50-х років минулого століття, була ними не просто приватизована, а викуплена 1992-го року.  Тож почалася традиційна для таких випадків епопея з судами: новий сусід позивався до непоступливих мешканців останньої невикупленої квартири, а тим часом розпочав перебудову власних куплених помешкань. Та так перебудовував, що зробив непридатною для життя квартиру сусідів: зруйнував стелю їхньої ванної кімнати, пошкодив кухню, пішли тріщини по стінах кімнати… Робив це все фактично з фальшивими дозволами на будівництво. І коли нарешті у червні цього року пані Біндіна домоглася у  вищому адміністративному суді скасування містобудівнивних умов для нового сусіда, то звернулася до архітектурно-будівельної інспекції, яка зрештою зробили йому припис: «приведення будинку в попередній стан». Сусід відреагував, звернувшись до ДАБК з заявою, що будується насправді… пані Біндіна!

На щастя, інспекція в цій ситуації повелася чітко в рамках закону – встановлено, що ніяких будівельних робіт пані Біндіна упродовж останніх 5 років не вела. А щодо її сусіда, то в.о. заступника начальника інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Чернівецькій області п. Артем Котляр прокоментував: «Шість або сім років розвивалися ці події, цей сусід будував, туди виходила комісія, жодних штрафних санкцій не накладала – нічого не робилося. Ми тепер вийшли, подивилися і зробили все, як має бути по закону. У нього була проектна документація, потім було її корегування, після корегування вона не пройшла експертизи щодо сейсмічної зони. Тобто далі проводились будівельні роботи без затвердження проектної документації. Декларація про початок виконання будівельних робіт була скасована і надано припис про приведення цього об’єкту до вимог чинного законодавства: або повернути в межі закону, або просто знести. Все».

Прочитавши це все, читач може поставити два логічні запитання: перше – а до чого тут суддя П., і друге – навіщо це все писати, якщо настав «хеппі-енд»?

А ось і відповіді. Вся історія з особняком на вул. Аксенина закрутилася тоді, коли суддя П. приймала ухвалу по цій справі, навіть не читаючи апеляційної скарги пані Біднідної. Бо в апеляцій на рішення суду першої інстанції позивачка просила проведення додаткової експертизи щодо дотримання будівельних норм новим сусідом і правильного розподілу часток майна між власниками. А в ухвалі пані Перепелюк чорним по білому на писано: оскільки позивачка не просить про цю перевірку, то і говорити нема про що…

Та й ніякий «хеппі-енд» не настав.

Дочка пані Біндіної Ніна Яцик звернулася зі своєю проблемою до заступника голови комітету  Верховної ради України з питань запобігання і протидії корупції Ю.Г. Гарбуза. Він звернувся до Генпрокуратури. За цим зверненням було відкрите кримінальне провадження №42015000000001163 за ч. 1 ст. 375 ККУ, це провадження було зареєстровано Генпрокуратурою в ЄРДР. Як зазвичай відбувається, справу направили це в Чернівці на розслідування. Розслідування справді проводили, пані Яцик викликали до прокуратури. Вона навіть вимагала «одночасного допиту» (очної ставки) з пані суддею, але цю вимогу не підтримали. І вже є результат: постанова про закриття кримінального провадження «за відсутністю складу злочину».

Тож питання «Чому суддя, яку затримали за підозрою у взятті хабаря, досі працює», залишається відкритим.

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис Чому суддя, яку затримали за підозрою у взятті хабаря, досі працює спершу з'явиться на Медіа-Версії.