Початково планував статтю як розповідь про природні багатства Черемоша й про те, що створення заказника на Черемоші допоможе зберегти річку від руйнування. І що місцевим громадам слід всіляко вітати створення заказника. Але події, що відбуваються навколо річки, дозволяють говорити про те, що річка перетворилася на заручника «зеленого тарифу» і бізнесменів від політики обласного й районного масштабу. На кону стоїть питання виживання річки, унікальної екосистеми, обличчя не тільки району, області, але й усієї країни.
кружечок:
Черемош і Білий Черемош – унікальні річки. Історично, природно, культурно унікальні.

«Річка», «Біла річка», «Чорна річка». Так з повагою, острахом і любов’ю кажуть гуцули Верховини про Черемош і дві його притоки – Білий Черемош і Чорний Черемош, від злиття яких утворюється Річка. Наче немає у світі інших річок, наче тільки Черемош може носити горде ім’я «Річка». Оспіваному в піснях, легендах і казках, сьогодні Черемошу загрожує небезпека. Велика небезпека від малих і міні-ГЕС, що їх більше десятка напланували на Чорному, Білому і Великому Черемошах. А ще – браконьєрство, забруднення води неочищеними стоками. Звісно, все одразу вирішити неможливо, але з чогось починати треба. Перше, що було вирішено, – захистити Річку від забудови. Адже після перекриття греблями гірська річка перетвориться на систему замулених ставків. А риба, чиє життя залежить від течії й яка охороняється в Європі, – головач (дунайський лосось), форель, марена – просто вимре. У Червоній книзі України чітко зазначено, що гідротехнічне будівництво є основною причиною зникнення цих і багатьох інших риб. Будівництво гребель, водосховищ і заганяння води у труби призведе до того, що річки будуть втрачати саме ті якості, завдяки яким вони сьогодні є унікальними, а деякі ділянки можуть узагалі залишитися без води. Наочно те, що відбувається з річками завдяки ГЕСівцям, уже сьогодні можна побачити на Білому Черемоші в Яблуниці, а також на Грамотному – Пробійнівці, що на Білому Черемоші. Місця спаплюженої природи, місця мертвого туризму.
Чорний і Білий Черемоші – річки-брати, але є різниця, що відразу кидається в очі. Чорний Черемош захищений. Захист – це активність громад, екологів і туристів, які стали на захист Чорної ріки. І статус гідрологічного заказника місцевого значення, який був наданий річці у 2001 році.  Статус заказника захищає річку на іншому рівні – як об’єкт природно-заповідного фонду, тобто об’єкт, що перебуває під особливою охороною держави. На річці заборонено змінювати гідрологічний режим – тобто ті природні процеси, які протягом тисяч років зробили Черемош Черемошем. Щоби річка залишалася живою й здоровою, з рибою, з камінням, чиста й недоторкана. Такий Черемош живе у піснях і своєю неповторною природною красою приваблює туристів з України й світу, живить чистими водами Карпати, є гостинною домівкою для червонокнижних видри, марени, головача тощо.

А риба тим паче вмирає мовчки

Натомість Білий Черемош сьогодні у значно гіршому стані. На Верховині це річка-вигнанець – як і люди, що живуть на її берегах. Адже цінність Білого Черемошу як річки була не меншою, ніж Чорного.  Проте… Внаслідок перекриття греблею Яблуницької ГЕС у верхню частину річки можуть проскочити лише окремі головачі, а туристи відмовляються їхати сюди, щоби не носити на собі плоти і байдарки через безводну ділянку в Яблуниці. На Пробійнівці – притоці Білого Черемошу – побудовано 2 малі ГЕС, які не тільки перекрили річку, але й стали причиною знищення водоспаду, що своїм існуванням «заважав» трубі. Безгосподарність, що супроводжується скиданням у річку тирси від пиляння деревини, і браконьєрство так само тяжко відбиваються на річці. Попри це, Білий Черемош ще живий, все ще унікальний. Головна популяція дунайського лосося поки ще живе у Черемоші і Білому Черемоші – попри рішення, що знищать цю унікальну рибу. Риба вмирає мовчки. Річка теж. Але чи наважаться сказати своє вагоме слово люди на берегах Черемошу?
На жаль, на заваді захисту річки стала спрагла до грошей районна влада. Ще кілька років тому від нинішніх керівників району можна було почути «плани», за якими Білий Черемош повинен був перетворитися на промислову зону з будівництвом ГЕС. Таке ставлення до річки пояснювали тим, що, начебто, на Білому Черемоші цього бажає громада, туристи туди не їдуть і взагалі, начебто, це якийсь «не такий» Черемош. Під час поїздок Білим Черемошем і притоками ми неодноразово переконувалися, що це не так. І громади там за збереження річки, і люди – такі, як треба.
Громада Білої Ріки проти перефарбованої влади

Громада Білої Ріки, ніби підкреслюючи виправданість назви села, взагалі показала дива стійкості, коли чергувала, захищаючи річку вдень і вночі, влітку і взимку, попри шалений тиск з боку забудовників і влади. Тоді вони отримали підтримку і екологів, і туристів, і місцевої, на той момент, опозиції. Всі стверджували, що Великий Черемош разом з Білим, Чорним Черемошем і усіма притоками треба неодмінно захистити від забудови ГЕС. Змінилися часи – і колишні політики-«опозиціонери» тепер при владі. Аж раптом їхня позиція кардинально змінилася! Очевидно, ГЕСівці знайшли для районної влади дуже переконливі аргументи. Та про те, як вони виступали проти ГЕС, пам’ятають їхні виборці, що живуть і на Білому Черемоші. Нові керівники Верховинщини виявились хитрішими за попередників. Те, що вони почали робити, можна назвати «Операція «Кляуза». Вони вирішили скористатися схемою, яка, за «дивним збігом» обставин, була вже випробувана на Сараті в сусідній Чернівецькій області. Полягає вона у використанні міфу і маніпуляціях. Бо насправді Карпати істотно полисіли саме за Австрії, адже вона  сплачувала Німеччині контрибуцію за програну війну саме карпатським лісом і жодним чином не переймалася збереженням Карпат. Зрештою, яке збереження, коли для риб кляузи були нездоланною перешкодою!

Коли ж греблі-кляузи-труби перекриють річку, то про туризм, зокрема водний та екологічний, на Черемоші можна буде забути назавжди. Хоча місцеві «діячі» дійшли до такого нахабства, вкупі з невіглаством, що стверджують, ніби це будуть туристично-рекреаційні об’єкти! Втім, у світі знають екологічний туризм і водний туризм, а от про «кляузно-дамбовий» ніхто ще не чув.

Кажете, панове, туристи поїдуть подивитися на кляузи? Може, на одну й поїдуть. Найближчу, до якої буде хороша дорога. А далі не поїдуть, бо кому цікаво побачити ще 5-6 таких же гребель, витрачаючи на це час і гроші. Зараз у верхів’ях Білого Черемошу, на Перкалабі, існує досить добре збережена кляуза Кронпринца Рудольфа. Ось її і варто було б зберегти як історико-інженерну пам’ятку. Тоді, за цією справжньою, унікальною цікавинкою туристи підніматимуться вгору долиною Білого Черемоша, а села в долині розвиватимуться як туристичні осередки з унікальною, недоторканою природою.

Якщо говорити про економіку, то ГЕС – це не панацея, а радше, руйнівник майбутнього

Що дадуть енергосистемі України забудовані ГЕСами Черемош і Білий Черемош? Тисячні долі відсотка в регіоні, де існує надлишок електроенергії і де найбільші енергетичні виробники – Бурштинська і Добротвірська ТЕС – продають її за кордон за ціною, нижчою, ніж «зелений тариф» для МГЕС. Для порівняння, 1 кВт-год. електроенергії для Польщі Україна продає за 7,5 євроцентів, тоді як за 1 кВт електроенергії для малих, міні- та мікро- ГЕС платить власникам від 10 до 17 євроцентів. Йдеться про економіку, що залишає помітний слід лише в кишенях власників малих ГЕС!
кружечок

Що ж дадуть малі ГЕС мешканцям долини Черемоша? Обіцянки від влади, забудовану річку і відсутність перспектив заробляти на туризмі.

Людям відверто брешуть, їх залякують

Альтернативою є збереження річки. Серед іншого, шляхом створення заказника. Що заказник принесе річці і людям?
По-перше, перспективу збереження Білого Черемошу в природному стані і включення як повноцінного об’єкта до Європейської Смарагдової мережі – низки найцінніших природних об’єктів Європи.
По-друге, збереження і відновлення чисельності рідкісних видів риб – головача (дунайського лосося), марени та інших. Перспективу розвитку пізнавального й рибальського туризму.
По-третє, перспективу перебудови або знесення греблі Яблунецької ГЕС – перешкоди для річки, риби й туризму. Як це робиться, наприклад, у США на найцінніших річках.
По-четверте, перспективу розвитку прирічкових поселень – від Кутів і Устерік до Сарати і Перкалаба, коли новим поштовхом для економічного росту міг би стати туризм.
Під час маніпулятивних дій, які вчинялися представниками влади, не зацікавленими у збереженні Річки, серед депутатів місцевих рад активно поширювалися чутки про те, що створення заказника призведе до того, що на річку нікого з місцевих не пустять, огородять парканом, не дадуть набирати воду чи забудують ГЕСами!

Абсолютно відповідально заявляю: це відверта брехня!
Відповідно до проекту «Положення про заказник на Черемоші і Білому Черемоші», у заказнику передбачається:

*суворе дотримання норм Водного кодексу України, тобто базового водного законодавства. Обов’язок щодо його дотримання існує і сьогодні, проте статус заказника передбачає особливу увагу до збереження річки;

*заборона усіх заходів, які можуть призвести до зміни гідрологічного режиму заказника. Ця норма саме й передбачає заборону на будь-які зміни природи річки. Заборонене буде будівництво гребель, труб, ГЕСів тощо;

*заборона промислового рибальства, якого тут ніколи й не було. Натомість дозволяється любительське рибальство, тобто таке, яке було тут спокон віків;

*заборона видобування піщано-гравійних матеріалів. Ця заборона існує і зараз, тож нічого нового заказник не принесе;

*заборона забудови та порушення берегової смуги. Ця норма існує у Водному кодексі для всіх річок і зараз;

*заборона забруднення, засмічення та інших дій, що призводять до погіршення умов для іхтіофауни, зміни фізичних і хімічних властивостей води, зниження її здатності до самоочищення. Все це – додатковий захист для річки і для людей, які хочуть бачити її живою і чистою.

А для того, щоби не було сумнівів стосовно статусу заказника та його впливу на життя мешканців, у проекті «Положення про заказник» прямо прописано, що робити можна:

*дозволяється проведення заходів з поліпшення охорони та захисту природних комплексів на підставі висновків наукових установ;

*дозволяється проведення заходів щодо підтримки аборигенних (місцевих) видів риб на підставі висновків наукових установ;

*дозволяється здійснення науково-дослідних робіт;

*дозволяється водний туризм;

*дозволяється любительське рибальство.

А щоби впевнитися – добре заказник чи погано, – мешканці долин Білого Черемошу і Великого Черемошу можуть поглянути на Чорний Черемош, де заказник існує від 2001 року. Права громад там жодним чином не порушені, туристів і роботи на кілька порядків більше та й апетити забудовників удається успішно стримувати.

Порівнюйте, робіть висновки і приймайте рішення. Майбутнє Річки, Білої Річки, ваших дітей нині залежить від вас.

Анатолій ПАВЕЛКО, спеціаліст з питань збереження річок і гідроенергетики Дунайсько-Карпатської програми Всесвітнього фонду природи WWF в Україні

Запис Заказник на Черемоші – заручник місцевих політиків і «зеленого тарифу» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У період, коли управління охорони навколишнього природного середовища очолював Борис Баглей (2011- 2014 рр., бо ж нині він, як відомо, кермує Дністровсько-Прутським басейновим управлінням водними ресурсами), сталася подія, що дуже негативно вплинула на екологію Карпат: саме тоді почалися обговорення, а відтак і планування будівництва на карпатських ріках міні-гідроелектростанцій.

Піонерами була івано-франківська влада. Натомість природоохоронці Буковини твердили, що не допустять подібного плюндрування рідного довкілля. Зокрема, Борис Баглей наголошував під час своїх численних прес-конференцій, що видавати дозволи на будівництво малих ГЕС неприпустимо і, мовляв, на гірських річках Буковини їх не буде. Його слова зафіксовані багатьма засобами масової інформації.

Отже, до історії питання – мовою газет того часу

Цитую, зокрема, п. Баглея: «Ця проблема дуже перебільшена. У нас відбудована одна станція в Яблуниці, що на Путильщині ще 2009 року. Більше в найближчій перспективі не планується. Була нарада у міністра й він усім начальникам управління сказав, що «ваш дозвіл (на будівництво малих ГЕС, – ред.) – це ваша заява на звільнення». Окрім того, маю свою думку як біолог: будівництво вважаю недоцільним, економічно необгрунтованим, яке може зашкодити природі».

Та кілька місяців потому редакція «Версій» отримала з міністерства документ за підписом Баглея, що дозволяв будувати міні-ГЕС у Путильському районі.

Ось кілька повідомлень того часу: «У Чернівецькій області готується програма розвитку малих гідроелектростанцій, якою передбачено в тому числі вивчення гідропотенціалу області. Про це журналістам повідомив начальник управління інфраструктури та туризму обласної державної адміністрації Дмитро Павел. «Програму буде реалізовано протягом 2011-2015 років, – сказав він. – Після завершення дослідницьких робіт будівельним компаніям надаватиметься право на конкурсній основі будувати малі ГЕС. За результатами програми планується збудувати на території області 12 малих ГЕС.
Фінансуватиметься програма повністю за кошти меценатів. Зокрема, вже надійшли пропозиції на проведення досліджень на 1,5 млн грн. Обов’язковою умовою для будівельних компаній буде проведення робіт з берегоукріплення та виконання пакету завдань зі створення соціальної інфраструктури».

А далі – ще гірше: «Справді, нині розроблено комплексну програму будівництва малих ГЕС на гірських річках Чернівецької області до 2020 року, – розповів Степан МЕЛЬНИК, заступник генерального директора «Чернівціобленерго». – Гідроенергетичний потенціал малих річок нашого краю становить 884 мільйони кВт годин на рік. Його використання дозволить зекономити щороку майже 270 тисяч тонн органічного палива. Наразі відновлено лише одну міні-ГЕС – Яблуницьку на Білому Черемоші. Її потужність становить 1 мВт. Водночас потребують відновлення малі гідроелектростанції на річці Черемош – у селах Банилові, Мілієвому, Іспасі, у Глибоцькому районі на Сіреті – у Кам’янці та Йорданештах. У Путильському районі запропонували до будівництва нові міні-ГЕС: «Мар’їна Гать» (800кВт) – у селі Яблуниця на річці Білий Черемош, «Калиничі» (700 кВт) – у Сараті на річці Перкалаб, «Сарата» (700 кВт) – у селі Сарата на річці Сарата, «Кляуза» (500 кВт) – у Сараті на річці Перкалаб, «Голошина» (3600 кВт) – у селі Голошина на річці Білий Черемош. У перспективі до 2020 року пропонують збудувати шість нових малих ГЕС у басейні Пруту загальною потужністю 2305 кВт і чотирьох нових ГЕС у басейні Сірету загальною потужністю 1015 кВт.
«Передбачається, що вартість однієї кіловат-години, яку закуповуватиме державний енергоринок від цих міні-ГЕС, становитиме 88,08 копійки без ПДВ, а з ПДВ – 1,05 гривні, – каже Анатолій МАЛЯР, начальник обласного представництва НКРЕ. – Розвиток малих гідростанцій – одна з програм розвитку альтернативних джерел енергії».

«У Чернівецькій області до 2015 року збудують 12 малих ГЕС із протипаводковими гідровузлами на гірських річках. Про це йдеться у Регіональній програмі розвитку малої гідроенергетики Чернівецької області на 2011-2015 роки, – інформує власкор ЗІКу. – Малі ГЕС із протипаводковими ємностями дозволять збільшити надходження інвестицій в економіку області, зберегти екологічний баланс навколишнього середовища. Вартість будівництва – понад 1 млрд грн.

На сьогодні більшість запропонованих проектів малих ГЕС у Карпатах передбачають будівництво ГЕС дериваційного типу: вода з річки подається до труби, транспортується трубою на певну відстань (до кількох кілометрів), а далі з труби подається на турбіну для виробництва енергії, після чого повертається в річку нижче від місця забору. Такі ГЕС на загал вважаються менш шкідливими для довкілля, ніж ГЕС греблевого типу, адже потік греблею не перекривається. Але…»

Для довідки: Кляуза (від німецького klause – ущелина) – вид гідротехнічної споруди, гребля, гать.

Слава Богу, цього жаху не сталося. Однак зажерливі людиська від свого плану не відмовилися. І на Перкалабі в Сараті збудували міні-ГЕС, та ще й обманним шляхом.  Ось що розповів про це Анатолій ПАВЕЛКО, спеціаліст з питань збереження річок і гідроенергетики Дунайсько-Карпатської програми Всесвітнього фонду природи WWF в Україні:

–  На Чернівецькій області відпрацьована маніпулятивна схема, з допомогою якої від греблі-кляузи перейшли до будівництва міні-ГЕС. Я б назвав це  «операцією «Кляуза». Саме так зараз діють на Івано-Франківщині. У чому полягає ця схема? А все дуже просто. У розробку беруться маніпуляції та міф-казочка про «матінку Австрію» і про те, що так звані кляузи, тобто греблі, збудовані для сплаву лісу, не шкодять річці.  А що було насправді, дослідили ще польські науковці початку ХХ століття. Карпати істотно полисіли саме за часів «матінки Австрії», бо Австрія піклувалася лише про виплату контрибуції, а не про збереження Карпат. Для риби австрійські греблі були нездоланною перешкодою, і саме тоді, наприкінці ХІХ століття, відбулося перше стрімке скорочення рибних запасів у Черемоші, що підтверджують роботи польських науковців. Тоді частина риби вціліла лише тому, що не було ні браконьєрів з електровудками, ні інших сучасних засобів нищення риби, ні забруднення. Крім того, вже 1927 року величезна повінь зруйнувала ті греблі, як карткові будиночки. І лише деякі з них були згодом відновлені. А до 80-их років минулого століття робочих з них не залишилося.
Що стосується малих і міні-ГЕС, то вони на греблях-кляузах неодмінно з’являться. Ця схема-маніпуляція вже відпрацьована у Сараті, де проектом спочатку було передбачено тільки відновлення кляузи, а потім на неї поставили трубу, а на кінці труби поставили турбіну і генератор. От вам і мала ГЕС! При цьому нахабно занижена категорія складності об’єкту, не проводилася екологічна експертиза тощо. Та й саме будівництво проводилося на території Черемоського заказника! Порушень багато, та незаконне будівництво ведеться і далі.
Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»

Запис Коли вмирає річка, за нею вмирають люди: про страшну небезпеку Черемошу від малих і міні-ГЕС спершу з'явиться на Медіа-Версії.