“Цього тижня виповнилось 25 років моїй політичній силі – партії “Батьківщина”, – пише Ільченко на своїй фб-сторінці. – На офіційній сторінці ви можете подивитись коротенький ролик, в якому перелічені основні здобутки… але я хотів би все-таки викласти і свій погляд, неофіційно-експертний. Все-таки із цієї далеко непростої чверті століття майже 20 років партійної історії я спостерігав на власні очі.

Скористаюсь можливістю і нарешті, відповім на питання про “претензійну назву” партії, а також про гасло “партій багато – Батьківщина одна”.

Знаєте, іноді складається враження, що люди не пам’ятають назв партій, які ще не так давно гриміли в медіа. Наприклад, “Слуга народу” – це хіба не претензійна назва? А “Голос”? А ще була така партія, “Садопоміч”… пробачте, “Самопоміч”. А ще на моїй пам’яті була така організація, “Україна, Яку Будуємо Самі” із епічною аббревіатурою УЯБС. А пам’ятаєте ГАК – Громадянський Актив Києва?… Ще був “Демальянс”, який був такий страшний, його так всі боялись… що він кудись розчинився.

На всьому цьому строкатому фоні претензій і пафосу ювілярка виглядає… доволі невишукано. Всеукраїнське Об’єднання “Батьківщина” – із цією назвою партія пройшла всю свою історію (ще раз нагадую – “Блок Юлії Тимошенко”, який досі поминають, був реальним блоком декількох партій). І на відміну від перелічених прикладів, не забулась, а досі продовжує працювати в парламенті. Так і виходить, що партій багато, а ось така “Батьківщина” – одна…

Чим же мені запам’ятались ці двадцять п’ять років. Перш за все, друзями – більше друзів, ніж в “Батьківщині”, я не зустрів ніде (включаючи фейсбук).

Але я все-таки експерт і системний аналітик, отже, крім чисто особистого враження, необхідно навести щось об’єктивне і більш суттєве. На щастя, в “Батьківщину” я вступив саме тому, що в ній було достатньо системних проєктів, які варті згадки навіть через роки. Із них я вибрав п’ять.

– Енергетична реформа 2000 року. Більшості вона запам’яталась як повернення світла після довгого періода віялових відключень, а тому сприймається чисто емоційно. Однак це було системне рішення, яке можна і треба знову вивчати – бо перед Україною стоять аналогічні проблеми, і уже ясно, що голий ринок їх не вирішить. В основі тодішнього рішення лежало поняття Національної Енергетичної Мережі (National Grid) – термін, добре відомий британським енергетикам. Воно виходило із розуміння, що виробництво електрики – це складний процес, який включає в себе не лише генерацію, а й доставку і накопичення. Відповідно, необхідно на державному рівні передбачити систему не лише загального менеджмента, а й мікроменеджмента – який буде враховувати заміщення поставок, пікове споживання, раптові скачки, стихійні лиха тощо – і приймати рішення на основі чітких критеріїв. Юлія Тимошенко тоді заклала тільки саму основу – “енергетичний пул”, в рамках якого можна було легко контролювати заміщувальні схеми поставок, і ловити за хвіст численних посередників. І цієї основи вистачило для того, щоб не лише відновили енергетичний баланс, а й на 8% підняти ВВП. Окремо необхідно зауважити – у нас уже ті часи забули, а в російській пресі тоді стояв формений вереск “у наших компаній атбірают Україну” (що, до речі, дає опосередковану відповідь на питання, хто від початку марив пробковими шоломами і звідки неоколоніалізм розповзся світом). Кому треба, я покажу скрин із прикладом.

– Проект “Ідеальна країна”. Я досі вважаю його за системністю другим по значущості проектом “Батьківщини” – і не лише тому, що саме там почалась моя довга дорога як експерта. Це не просто була перша соцмережа в Україні – це було те, що зветься “проблемно-орієнтованою соціальною аналітикою”. Знаєте, напевне, модель кризового менеджмента під красивою назвою SARA – Search, Analyse, Response, Assessment. Так от в Україні єдина спроба застосувати цю модель була зроблена якраз в “Ідеальній країні” – більше таких спроб не було. В його основі лежить уявлення, що законодавство повинно йти не від теоретичних побудов певних “ідеальних відносин”, а від аналізу того, як ці відносини складаються в суспільстві. А для цього необхідно якомога широко збирати описи низових проблем та варіантів їх рішень, які потім мають аналізуватись, виводитись певна спільна модель, яка перш за все вирішує підсвічені проблеми (і за можливістю не породжує нових), і результує в набір практичних законопроектів. В “Ідеальній країні” була реалізована повнофункціональна модель цього ланцюжка – від форм опису проблем до функціоналу автоматизованої розробки законопроектів. Вона не “вистрелила” лише тому, що з’явилась в 2007 році, а поширення інтернету у нас набуло критичної межі аж в 2010-2011 рр. (до речі, цікаво якось прослідкувати, яку роль в лібералізації ринку інтернет-послуг зіграли вимоги Манафорта, який планував використати інтернет для своїх пропагандистських програм – і наскільки це було одним із наслідків покращення добробуту громадян, закладене урядом Тимошенко).

– Законодавча реформа 2005 року. Переважна більшість читачів таку і не згадають, бо вона ніколи так не називалась і не розглядалась в такому контексті. Однак вона все-таки була. В попередньому блоці я описав модель законотворчості, яка йде “знизу”. А в Україні традиційно законотворчість йде “згори” – законотворці спершу пишуть закон, “по теоретичним тезам” (часто взятих з якоїсь методички або наукоподібної статті), а потім цей закон обростає положеннями, листами, роз’ясненнями, трактовками, підзаконними актами, в яких поламає ногу і професійний юрист… Зараз, до речі, цей принцип дійшов свого апогея – законопроекти, які тягнуть через парламент, не більші за 10-20 сторінок, бо там все винесено на постанови Кабміну. Тобто, у нас начебто правова система є, а на практиці всім в ручному режимі керує уряд. Так ось в 2005 році Тимошенко зібрала команду експертів-правників, прошерстила закони і скасувала більше ТРЬОХ ТИСЯЧ отаких ось листів та роз’яснень, за кожним із яких ховались чиїсь інтереси чи навіть прямо схеми. Це знову ж таки, єдиний приклад, коли законодавство цілеспрямовано аналізувалось як складна система, і цілеспрямовано шукались методи спрощення правового простору і переходу до “низового формату” законотворчого процесу.

– “Конституанта”. Я виокремлюю це в окремий системний проект, тому що Основний Закон завжди повинен бути центром правової системи. Всі закони мають конкретизувати чи розвивати норми Основного Закона по кластерному принципу – це полегшує розробку нових законів і полегшує аналітику їх застосування. Більше того, такий принцип дозволяє представити законодавство моїм улюбленим математичним методом – як граф, де вузлами будуть виступати поняття, а кластерами – правові сфери. За допомогою такої моделі можна буде просто ковзати по законодавству, як по хвилі – а життя людини стане на порядок простіше, якщо вона здатна сама розібратись в законах, які стосуються її добробуту та життя, а не налякано тицяється куди попало і таким чином стає легкою здобиччю для шахраїв, які пропонують зробити все “за один клік та безкоштовну реєстрацію через смс”.

– “Новий Курс”. Це уже всі знають – масштабний проект системного аналізу стану української економіки, який було виконано експертами і науковцями з різних галузей. Я й сам трохи доклав до нього руку, тому я й називаю його останнім – хоча він представляє собою результат осмислення і глибокого аналізу всіх попередніх системних проектів та рішень як самої Тимошенко, так і партії “Батьківщина”. Не було б ніякого Нового Курсу, якби не було енергетичної реформи, правової реформи, спроб створити проблемно-орієнтовану аналітику і ще багато-багато всього…

… я не сумніваюсь, що точно так само можна знайти і численні невдачі партії. Але цим із задоволенням уже не перше десятиріччя займаються цілі армії експертів – так що, я думаю, можу собі дозволити зосередитись на здобутках та успіхах.

Ну і потім, ювілярка заслужила – адже всі перелічені мною системні проекти варті вивчення, осмислення, модернізації… і повторення, на новому, якісно кращому рівні.

Сподіваюсь, що так і буде”.

Запис Партій багато – «Батьківщина» одна спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Такий висновок робить «РБК-Україна» у своїй статті «Старий новий курс».

Автори статті нагадали читачам, як під час президентської кампанії-2019 Юлія Тимошенко здивувала багатьох, розповідаючи про сучасні технології і блокчейн в рамках презентації своєї програми «Новий курс». Зараз команда «Батьківщини» актуалізує цю програму задля подальшого втілення.

«Новий курс» чекає свого часу, щоб бути реалізованим. Я впевнений, що в наступному парламенті буде коаліційна більшість, і вона, швидше за все, не обійдеться без «Батьківщини». Це означає, що таким способом ми зможемо реалізувати «Новий курс», – вважає один із представників фракції.

Про те, що команда Тимошенко серйозно готується до наступних виборів свідчить не лише робота над програмою – сама лідерка партії проводить регулярні зустрічі з виборцями в рамках всеукраїнського турне.

«В останній рік лідер «Батьківщини» регулярно відвідує регіони, проводячи зустрічі з робітниками, вчителями та лікарями. Навіть конкуренти Тимошенко визнають: «живе» спілкування з електоратом – одна з її сильних сторін», – йдеться в матеріалі.

Цитуючи власні джерела, автори статті допускають, що Тимошенко невигідно і ризиковано утворювати коаліцію зі «слугами народу», тому вона може обрати варіант «не втручатися в процес і отримувати свої бонуси, поки правляча партія буде йти вниз».

Саме падіння рейтингів і єдності в монокоаліції, а також чвари всередині президентської команди можуть стати причиною проведення дострокових парламентських виборів.

«У своїй публічній риториці Тимошенко і її партія активно виступають за дострокові вибори Ради. Ймовірно, в наступному парламенті коаліція буде представлена не однією партією, а «Батьківщина» отримає більше мандатів, ніж у неї є зараз. Тоді шанси Тимошенко зайняти прем’єрську посаду в новій коаліційній конструкції будуть явно вище», – резюмують автори РБК-Україна.

Нагадаємо, у листопаді провідні соціологічні служби зафіксували відчутне падіння показників «Слуги народу» та зростання підтримки «Батьківщини». Команда Юлії Тимошенко майже наздогнала президентську партію – їхні рейтинги перебувають у межах статистичної похибки.

https://www.rbc.ua/rus/news/staryy-novyy-kurs-timoshenko-batkivshchina-1638616152.html

Запис «Батьківщина» Тимошенко має підтримку людей, програму дій та шанси очолити коаліцію в новій Раді, – РБК спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Підвищення конкурентоспроможності закладів охорони здоров’я (указ Президента № 261/2021)

Хто ухвалив: президент.

На кого вплине: мешканців України, Кабмін, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування

Що змінює:

• доручає Кабміну:

закласти в бюджеті на наступний рік кошти для збільшення зарплат лікарів до 20000 грн, а середнього лікарського персоналу до 13500 грн

забезпечити реконструкцію та оснащення сучасним діагностичним обладнанням опорних лікарень

розробити механізми державно-приватного партнерства, концепцію медичного самоврядування, ужити заходів щодо недопущення заборгованості із виплати зарплати та посилити захист прав медичних працівників.

• доручає ОДА та КМДА:

затвердити план розвитку спроможної мережі госпітальних округів

сприяти укладенню колективних договорів та розвитку профспілок в органах охорони здоров’я

• рекомендує органам місцевого самоврядування:

розробити критерії матеріального стимулювання керівників комунальних закладів охорони здоров’я залежно від результатів діяльності закладу

забезпечити укладення колективних договорів та вжити заходів для створення в закладах спостережних/опікунських рад.

Що не так:

президент порушує Конституцію, регулюючи питання охорони здоров’я, які віднесені до компетенції Уряду, а також даючи доручення Кабміну, який не є в підпорядкуванні Президента

глава держави втручається в діяльність органів місцевого самоврядування, яким закон надає повноваження самостійно вирішувати питання як про реорганізацію мережі комунальних закладів охорони здоров’я, так і про оплату праці керівників таких закладів

cтворює передумови для небезпечно великого зростання державного боргу, доручаючи суттєво збільшити оплату праці медичних працівників.

Аналітика від Центру спільних дій

Запис Що не так з Указом Президента “на підтримку медиків”? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Головне – справжня мета відвідин Папієвим Буковини.

Папієв приїхав до області, щоб об’єднати усіх колишніх активістів і фінансистів Партії регіонів та утворити в області осередок «Опозиційного блоку». При цьому візит є результатом  розробленого плану, дуже чіткого і простого, втіливши який восени ще цього року, Партія регіонів повністю пануватиме в Чернівецькій області. Аналітики Фірташа все прорахували, намалювали сценарій, знайшли фінансування. План реалізують, скільки б це не коштувало.  І він доволі простий. Шляхом різноманітних маніпуляцій і технологій протягнути до Чернівецької обласної та міської рад якнайбільше своїх прихильників. На перший погляд, ситуація абсолютно неможлива. Та у Фірташа задурно гроші не дають, і аби-хто у нього не працює. Отож вони прорахували, що завдяки чварам серед лідерів Народного Фронту, Блоку Петра Порошенка та УДАРу, внаслідок очікуваного падіння рейтингу «фронтовиків», а також завдяки просуванню своїх людей до прохідних частин партійних списків інших партій їм вдасться отримати більшість у радах. Серед їхніх  союзників – нинішні «тушки» з обласної та міської рад, які згодом опиняться як в Опозиційному блоці, так і, прогнозую, в УДАРі, в БПП, не виключаю – і в більш екзотичних партіях, наприклад Радикальній партії О.Ляшка, чи у «Самопомочі». Самі регіонали в області традиційно мали підтримку 16-20% населення, тож сподіваються на повернення свого виборця, серед яких левова частка – етнічні меншини та вірні УПЦ.

А згодом, шляхом маніпуляцій, тиску, підкупу та підкилимних ігор обрати головою облради підконтрольну людину. Їм вистачить хитрості подати таку кандидатуру, яка дійсно виглядатиме компромісною настільки, що й чимало щирих патріотів проголосують за неї і не зрозуміють, що їх, за партійною термінологією «опозиціонерів», «розвели, як кошенят».

З міським головою все ще простіше – схема відпрацьована на Федоруку. Якщо за їхнього представника на міського голову чернівчани таки не проголосують, то за секретаря міськради голосів за тим же сценарієм вистачить.

А потім, за планом, влада сама дасть їм всю повноту влади у руки: очікуються зміни до Конституції, згідно з якими в межах адміністративної реформи та децентралізації облдержадміністрації будуть ліквідовані, і їх замінять виконкоми рад, чи як там вони називатимуться.

Не буду подавати назви і прізвища, підставляйте самі відповідно до вашої інформації. Як то кажуть, усі збіги випадкові. Проте в кожній із політичних сил, включно із БПП та НФ, будуть і вже є люди Папієва. Вже нині окремі із структур т.зв. «люстраторів» очолюють люди сумнівної зовнішності та біографії, які до Майдану мають надто віддалене відношення. Так само колишні друзі Папієва-Михайлішина з’являються то в якійсь «сотні», то в «самообороні», то серед «радикалів» чи «студентських парламентів». Ще побачимо, де опиниться системний опозиціонер В.Бешлей з компанією – можливо, у тій же «Самопомочі». Усі займають відведені їм місця і чекають команди. До того ж, у них є телеканал, «зірка Василь», радіо і кілька Інтернет-сайтів. Так що до осені ситуація в області аж кипітиме.

Згідно плану, «фронтовики», БПП та «ударівці» пересваряться і без втручання Папієва, тому нині всі зусилля кинуто на критику і дискредитацію «Народного фронту», Папієв та Фірташ не шкодують грошей. Майже усі люди Фірташа-Папієва залучені до системної і жорсткої критики усіх, від Яценюка до Бурбака і Каспрука включно. Де це тільки можливо. Працює спеціально найнята команда, яку ви всі добре знаєте. Я сама до «фронтовиків» ставлюся з певними застереженнями, хоча разом стояли на Майдані. Постійно їх критикую, прямо в очі. Хто мене знає, може підтвердити. Можуть і самі «фронтовики» визнати. Проте переконана, що в Чернівецькій області системну опозицію Партії регіонів створили саме «фронтовики», хоча, можливо, в її основі і був конфлікт бізнес-інтересів, не знаю. Проте зараз усі, хто їх критикує не за діло, а просто вживаючи без розбору тези про «кулявлобів» для красного слівця, повинен знати, що перебуває на гачку Папієва і виконує його роботу. Наразі без тез про «кулявлобів» не минає жодного коментаря у нібито поважних Інтернет-виданнях краю…

Важлива складова успіху Папієва – місцева православна церква. Таки не дурно того ж дня, як Папієв мав організовувати збори осередку опозиційного блоку, в Чернівці прибув відомий олігарх Новинський у супроводі Онуфрія, і вони разом відвідали отця Жара у Банченах, домовлялись про співпрацю і фінансування. Співпадіння? Не думаю….

При цьому, головна проблема не в тому, яке прізвище буде у голови облради, міського голови чи котрогось із депутатів. Наразі «Опозиційний блок» не стільки політична партія, яка пропонує свій варіант розвитку країни і виходу з кризи, як знаряддя Путіна у дестабілізації ситуації в області. А його союз з православною церквою та Банченами говорить, що вони затіяли щось дуже масштабне.

Тому, щоби реально не допустити повернення регіоналів до влади на Буковині та, відповідно, різноманітних провокацій від них, необхідно вже зараз усім здоровим силам щось робити.

Політикам бракує допомоги Правого сектора?

Хочеться звернутися до місцевих політичних партій. Події на Майдані показали тотальну недовіру населення до політиків, як до Януковича, так і до на той час строкатої опозиції. До усіх. І згодом президентські і парламентські вибори засвідчили, що немає нині довіри до старих політиків. Ні реформ в країні, ні змін на краще. Проте політичні партії, які нині при владі, вдають, що це саме за них стояв майдан. І нібито Майдан переміг.

Партії могли б такими стати, якби самі також пішли на значні кадрові оновлення та очищення, але ж ні. Мені, зокрема, не подобається, що О.Каспрук, ставши міським головою, не сформував нову молоду команду реформаторів, а зробив ставку на старі кадри Федорука, значною мірою зрадників та пристосуванців. Не бачу бажання робити ставку на молодих і у О.Фищука.

Давайте прикинемо, хто опиниться в радах, обласній та міській, восени цього року. Ви бачите там якісь нові прізвища? Ви чули, що хтось із місцевих активістів майдану став членом якоїсь партії, чи його висуватимуть на виборах у списку чи по мажоритарному округу? А серед них є багато активної молоді, яка прагне змін і реформ. Чи може, хтось із воїнів АТО з Буковини, серед яких є героїчні особистості? Я не чула. Здається, лідери партій на Буковині сподіваються просунути своїх старих і перевірених кадрів і цього разу. То ж чи будуть у такому випадку зміни і реформи в краї?

Перед «майданівцями» стоїть завдання виявляти в лавах політичних партій перефарбованих політиків, які є представниками Папієва. Необхідно забезпечити вивчення усіх кандидатів, яких висуватиме та чи інша партія до обласної/міської ради. Зважаючи, що це сотні людей, роботи чимало.

Проте головне завдання – самим іти в ради, в політику та в управління. Диктувати умови політичним партіям та вимагати.

Окремі питання до правоохоронців. Вони розводять руками і розповідають, що, мовляв, Папієв ніякий не злочинець, у розшуку не перебуває, тому чіпати його не можна. А що вони зробили, щоб викрити зловживання Папієва та його команди на Буковині за часів перебування при владі? Бо в золотих батонах Януковича у Межигір’ї є і частка з Буковини. Але її ніхто не шукає. Може, керівництво міліції хоче сказати, що за часів Януковича в області ніяких зловживань не відбувалося, і все було згідно чинного законодавства? Навіть та справа, що порушена під тиском громадськості прокуратурою про порушення Папієвим виборчого законодавства, ініційована не міліцією, а «Опорою» та п. Надією Бабинською. Парламент готується розглядати питання про зняття з Папієва недоторканності, а для місцевої міліції він є чесною людиною. Займіться нарешті роботою, бо громада все бачить. З «антимайданом» справа затихла, колишні керівники УМВС далі на своїх посадах і процеси люстрації дуже і дуже вибіркові, як при попередньому керівникові УМВС, так і при новому. Можете і далі вдавати, що нічого не відбувається, і сподіватися, що всі все забули.

Все ще вважаєте, що на Буковині нічого поганого не триває і вороги нічого не планують, а місцеві правоохоронці готові відстояти стабільність ситуації на Буковині?

Думаю, що вкрай доречно, особливо напередодні Дня перемоги та початку виборчої кампанії до місцевих рад, таки запросити до області роту чи взвод бійців Правого сектору, поки на фронті сяке-таке перемир’я, поквартирувати в Чернівцях, аби вони відпочили, а заодно і посприяли охороні правопорядку. Здається, то буде не зайве. Береженого і Бог береже.

Алла Мустеца, голова Волонтерської організації «Буковина – українському війську»

Від редакції. «Опозиційний блок» у Чернівцях таки зареєстровано. Ще 5 березня 2015 року до обл’юсту були подані документи для зміни назви Чернівецької обласної організації політичної партії «Закон і порядок» на… Чернівецьку обласну організацію політичної партії «Опозиційний блок». Тепер «Опо-блок» на Буковині має «політичну історію» тривалістю в понад рік і може брати участь у виборах?

Запис Партія регіонів готує реванш, або Ще раз про візит Папієва до Чернівців спершу з'явиться на Медіа-Версії.

В обговоренні взяли участь народний депутат ВРУ Максим Бурбак («Батьківщина»), секретар Чернівецького міськкому компартії України Василь Мельник, керівник моложки Партії регіонів Віталій Смандич, голова осередку ВО «Свобода» Віталій Мельничук, заступник місцевого УДАРу Олександр Шкурідін, а також відомі експерти Максим Михайленко, Володимир Фісанов, Ігор Гаврада, Ігор Мельничук, Михайло Шморгун, Ігор Баб’юк.

У жвавій дискусії, яку модерував Арсеній Анциперов,  навколо реалій  доленосного геополітичного вибору держави  та перспектив  підписання Угоди про Асоціацію України з Європейським союзом представники обласних осередків парламентських партій,  за винятком КПУ,  та незалежні експерти-міжнародники, політологи відзначали єдність політичних еліт України навколо євроінтеграційного вибору, наводили переконливі аргументи на його користь та відзначали, що підписання Угоди буде лише початком довгого та непростого шляху демократичних перетворень у суспільстві та економіці.

У той же час експертна думка відзначала, що ситуативне «перемир’я» влади та опозиції навколо Угоди з ЄС не зніме напруги щодо президентських перегонів-2015, які фактично вже розпочались.

Громадська спілка “Буковинська Партнерська Агенція”

Вулиця Нікітіна 2, 3-й поверх Чернівці 58000 Україна, телефон / факс: 0372-573034

Електронна пошта:  bpa@poshta.org.ua

Ігор Мельничук, Буковинський політологічний центр

Європейська перспектива України

Якщо минулого року головну тему ялтинської зустрічі YES можна було сформулювати як “між “ЄС” та “ТС”, то цього року було очевидно, що Україна зробила свій інтеграційний вибір. Проте чи вдасться їй повністю його реалізувати – залишилося відкритим питанням. Поки що можна лише констатувати, що інтеграційний вибір будь-якої держави має принаймні чотири аспекти: правовий, економічний, політичний та геополітичний. Для Української держави, яка порівняно недавно здобула вистраждану століттями незалежність усі чотири аспекти мають неабияке значення. Так, правовий аспект – це збереження суверенітету та державності. Економічний аспект – це розвиток країни і добробут народу. Політичний аспект – це забезпечення цивілізаційного майбутнього українського суспільства та збереження незалежності держави. Геополітичний аспект – це визначення ролі та місця України у сучасній структурі міжнародних відносин.

Різноманітні політичні сили в Україні та за її межами роблять свої акценти на тих чи інших аспектах інтеграційного процесу. При цьому одні віддають пріоритет європейському вектору розвитку, інші – євразійському. Одні наголошують на економічних перевагах інтеграції, інші – на політичних. Водночас, свідомо чи ні, але одні недооцінюють правові аспекти, другі – нехтують політичні, треті – не враховують економічні, четверті – відкидають геополітичні. Більше того, усі намагаються апелювати до думки населення та маніпулювати нею. В якості інструментів маніпулювання використовуються як механізми соціального формування суспільної думки шляхом застосування сучасних інформаційних технологій, так і правові механізми, наприклад – проведення референдуму. Це несе у собі негативний момент, оскільки посилює небезпеку можливого розколу українського суспільства

Європейський вибір нашої держави – це перш за все вибір сучасної еліти України (як опозиційної, так і провладної, яка за останній рік суттєво відкоригувати свої інтеграційні пріоритети). Однак сам по собі вибір не може забезпечити успіх і процвітання держави та підвищення добробуту її громадян. Для цього потрібні як політична воля з боку правлячої еліти проводити глибокі структурні зміни у різних сферах суспільного життя, так і розуміння з боку громадян необхідності та важливості таких системних перетворень. На нашу думку, Україні випав унікальний шанс, незважаючи на свої попередні промахи та втрати, за підтримки своїх європейських партнерів здійснити своєрідний інноваційний перехід від IV (масове виробництво, автомобілі, літаки, важке машинобудування, велика хімія) та V (комп’ютери, телекомунікації, електроніка, інтернет) технологічних укладів до його VI рівня (біотехнології, нанотехнології, нове природокористування, нова медицина, роботехніка, високі гуманітарні технології, проектування майбутнього та управління ним, технології складання та знищення соціальних суб’єктів тощо).

Однак, щоб Україні рухатися по цьому шляху необхідно сформувати новий внутрішній порядок денний, визначити головні пріоритети розвитку держави. На нашу думку саме це може стати основою новітньої української національної ідеї, яка об’єднає як захід, так і схід України. Єдине, що потрібно пам’ятати: ніхто за нас не буде працювати, а тому майбутнє Української держави у наших руках.

Ігор Буркут, політолог

Олігархи обирають євроінтеграцію

На Ялтинському форумі правляча верхівка України рішуче підтвердила курс на євроінтеграцію. Якщо раніше вона демонструвала власне бажання одночасно отримувати  дивіденди від співпраці з ЄС і ТС, то нині довелося чітко і однозначно оголосити: Україна прагне підписати саме документ про асоціацію з Європейським Союзом. Точки над “і” українських політиків примусила поставити різка реакція Москви на спроби балансування офіційного Києва між двома інтеграційними утвореннями.

Політику України визначає невелика група олігархів, які контролюють владу і власність в державі. Взявши у свої руки найбільш привабливу власність, вони намагаються її не лише зберегти, але і примножити. А з часом найбільш актуальним завданням для них стане безболісна передача цієї власності своїм нащадкам – і цей час наближається швидко. Олігархи розуміють, що найбажанішим для них був би правовий шлях, а справді незалежний суд і верховенство права існують лише в країнах традиційної демократії. Тому своє майбутнє правителі України бачать на Заході, а не на Сході. Російський симбіоз олігархів і силовиків на правові механізми особливої уваги не звертає, а діє за правом сили. У силовому протистоянні з ними українські олігархи вистояти не зможуть через значну різницю у різноманітних ресурсах, якими вони володіють.

В основі підтвердженого владою курсу України на євроінтеграцію лежить бажання правлячої верхівки зберегти у своїх руках управління ресурсами країни у власних інтересах. Ділитися з ними істинні правителі України не бажають ні з ким. І якщо з європейською елітою можна знайти взаємоприйнятний компроміс, то позиція Москви виявилася безкомпромісною. Фактично з Кремля було заявлено: “Все, або нічого”. У подібній ситуації шанси на виграш має лише той, хто діє послідовно, рішуче і швидко.

Судячи по всьому, аналітичні служби сучасної російської влади не відрізняються особливою компетентністю. Для ефективного тиску на Київ Кремлю необхідно мати могутні політичні та економічні важелі, а також проводити добре скоординовану політику багатьох своїх відомств. З’ясувалося, що у Москві переоцінили свої ресурси і уміння впливати на ситуацію. Грубі помилки провідних російських політиків відштовхнули від Москви навіть ті українські політичні сили, які завжди вважалися проросійськими. А коли російські ЗМІ почали звинувачувати президента України у “мазепинстві”, то криза подібної політики спливла на поверхню.

Зверхність російських політиків щодо своїх українських колег, їхнє неприховане презирство до Української “держави, що не відбулася” викликала негативну реакцію багатьох громадян України, котрі раніше вважали Росію “дружньою країною”. Зміни суспільних настроїв в Україні останнім часом відбуваються на користь євроінтеграції. Шантаж і погрози на адресу України, що лунають з Кремля, лише примушують багатьох українців звертати свої погляди у бік Європи – її поведінка відрізняється від російської докорінно. Все більше громадян України вважає, що за євроінтеграцією – майбутнє, що вона дає шанс на всебічний розвиток нашої країни.

Запис ЄС: YES or NO (ТАК, чи НІ)? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

За результатами моніторингу Центру політичних студій та аналітики (ЦПСА), найбільшими порушниками закону «Про доступ до публічної інформації» на місцевому рівні є Чернівецька та Чернігівська обласні державні адміністрації і Рада міністрів Криму. Про це 7 лютого, під час прес-конференцій «Закон про доступ до публічної інформації: два роки умовно», повідомив директор центру Віктор Таран.

З міських рад найбільшими порушниками стали Миколаївська, Черкаська, Тернопільська та Дніпропетровська.

Згадані органи влади надавали найчастіше не надавали інформацію у відповідь на запити або надавали її невчасно чи не в повній мірі.

А от найкращі показники відповідей на запити, відповідно до моніторингу, показали Сумська, Вінницька та Тернопільська обласні державні адміністрації, а також Запорізька, Житомирська та Івано-Франківська міські ради.

Загалом найбільш прозорими з огляду на доступ до публічної інформації, де журналісти і громадськість можуть отримати відповіді на свої запити в повній мірі, є Запорізька, Сумська та Кіровоградська області. А найгірша ситуація – на Закарпатті, у Миколаївській області та в Одеській області», – сказав Віктор Таран.

Нагадаємо, ЦПСА у кожному регіоні моніторить обласні й районні державні адміністрації та органи місцевого самоврядування – міські ради.

 «Телекритика»

Запис Найзакритішими місцевими органами влади є Чернівецька і Чернігівська ОДА та Рада міністрів Криму спершу з'явиться на Медіа-Версії.