Архивы Академічний камерний хор «Чернівці» - Медіа-Версії

Українська музика +слова ШЕВЧЕНКА = шедевр

Lida — Fri, 17 Mar 2017 14:50:06 +0000

Андій Савчук, дириген

Ще ніколи у Чернівецькій обласній філармонії не звучало так багато творів на слова Тараса Шевченка. В урочистому, але неординарному, незаідеологізованому заході на честь 203-ї річниці від дня народження Тараса Шевченка та 175-ї річниці від дня народження Миколи Лисенка 11 березня взяли участь потужні колективи та солісти: академічний камерний хор «Чернівці», камерний хор Тернопільської обласної філармонії, академічний симфонічний оркестр Чернівецької філармонії, Світлана Дейбук (мецо-сопрано), Богдана Зайцева-Чебан (сопрано), Володимир Фісюк (тенор), Ігор Раца (баритон), Василь Мельничук (бас). Диригент – заслужений діяч мистецтв України Андрій Савчук.
Тетяна СПОРИНІНА, фото авторки та SergyiS

Завдяки журналісту Наталії Фещук після концерту ми зробили спільну фотографію із головним диригентом Національної хорової капели “Думка”, Героєм України, професором Національної музичної академії у Києві Євгеном Савчуком і диригентом концерту, заслуженим діячем мистецтв України Андрієм Савчуком.

Запис Українська музика +слова ШЕВЧЕНКА = шедевр спершу з'явиться на Медіа-Версії.

«Слова його лились, текли і в серце падали глибоко!…»

sporynina — Thu, 07 Mar 2013 20:24:03 +0000

7 березня у Залі органної та камерної музики відбувся літературно-музичний вечір «Наодинці з Кобзарем».

Тарас Шевченко

ПРОРОК

Неначе праведних дітей,
Господь, любя отих людей,
Послав на землю їм пророка;
Свою любов благовістить,
Святую правду возвістить!
Неначе наш Дніпро широкий,
Слова його лились, текли
І в серце падали глибоко!
Огнем невидимим пекли
Замерзлі душі. Полюбили
Того пророка, скрізь ходили
За ним і сльози, знай, лили
Навчені люди. І лукаві!
Господнюю святую славу
Розтлили… І чужим богам
Пожерли жертву! Омерзились!
І мужа свята… горе вам!
На стогнах каменем побили.
І праведно господь великий,
Мов на звірей тих лютих, диких,
Кайдани повелів кувать,
Глибокі тюрми покопать.
І роде лютий і жестокий!
Вомісто кроткого пророка…
Царя вам повелів надать!

У програмі: хорові та вокальні твори на тексти Тараса Шевченка у виконанні артистів Академічного камерного хору “Чернівці”.
Художній керівник і головний диригент Надія СЕЛЕЗНЬОВА, диригент-хормейстер Володимир ШНАЙДЕР, концертмейстер – Лілія ХОЛОМЕНЮК.
Солісти: Тетяна КИШКАН, Тетяна ШПОРТА, Іван КУЄК.
Поему “Пророк, або Остання ніч Тараса” читав автор: лауреат літературних премій, Член Національної спілки письменників України, поет Микола БУЧКО.
На вечері виступили журналіст Жанна Одинська, поет, доктор філології Борис Бунчук, голова Чернівецького обласного об’єднання Всеукраїнського товариства “Просвіта” імені Тараса Шевченка Остап Савчук.

Фрагмент концерту – http://youtu.be/05PuNkKjPLE

Фрагмент концерту – http://youtu.be/zqRgxolHb2I

Тетяна Стрільчик, “Версії”,
фото автора

Запис «Слова його лились, текли і в серце падали глибоко!…» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

«Душу міста, її сподівання і сни, і тривоги любитиму більше, ніж нині…»

sporynina — Mon, 03 Dec 2012 20:16:38 +0000

3 грудня в палаці “Академічний” відбувся творчий вечір поета Миколи Бучка “Якби Ви знали, як я Вас люблю”. Вечір відбувся за участі Академічного камерного хору «Чернівці», композитора та співачки Лариси Бережан, а ведучою вечора була диктор Буковинської державної телерадіокомпанії, Заслужений журналіст України Жанна Одинська.
Головний інформаційний спонсор – газета “Версії”.

Бучко Микола Іванович народився 19 серпня 1948 р. в селищі Удич Теплицького району Вінницької області. Закінчив філологічний факультет Чернівецького університету. Автор збірок віршів «Сонячні сходи», «Назустріч літу», «Після десяти заповідей або Вірші для сина». Лауреат премії імені П.Усенка.
Пісні на вірші Миколи Бучка виконували Софія Ротару, Лілія Сандулеса, Іво Бобул, Назарій Яремчук, Павло Дворський. І ще Павло Дворський написав музику до близько 20 віршів поета, є твори у виконанні камерного хору, романси, балади.

Життя уголос

як діти
замурзані
болісною родинною пам’яттю
спотикаємось
стернею
пересохлих приголосних
вітрами
гривастих голосних
вчимося
говорити
як діти
умиті
терпкими родинними надіями
хочемо
дорости до високої миті
життя
уголос

Синові

Лиш на декілька митей втечу од зіниць
Сього древнього міста, каміннього древа
На самісіньке дно негучних таємниць –
В лабіринти забуті підземного мрева…

Наді мною двигтітиме згорблений день
З молодими й старими тугими горбами,
З голосами авто незнайомих людей
І з важкими од хмар дощових небесами.

І – немовби тектиме аж синій гудрон,
А бруківка світитиме всім наготою, –
І висітиме журно завмерлий балкон,
Попрощатись хотітиме він з висотою…

Лиш на декілька митей уперше втечу
Від буденних утіх і невтіх небуденних.
В підземеллях легенд засвічу я свічу –
І вони не сховають нічого від мене…

Проведуть крутосходами праглибини
Від пракоренів строгих, пречистої глини…
Душу міста, її сподівання і сни,
І тривоги любитиму більше, ніж нині…

І – поважно пливтиме Університет
Із минулих сторіч у майбутні сторіччя…
І якийсь ще незнаний хлопчисько-поет
Зазиратиме місту моєму у вічі.

Тетяна Стрільчик, “Версії”,
фото автора

Запис «Душу міста, її сподівання і сни, і тривоги любитиму більше, ніж нині…» спершу з'явиться на Медіа-Версії.