Мітингувальники стверджують, що умови лікування тут щороку дедалі гірші: годують погано, лікувати нічим, воду – й ту вимикають… Афганці дивуються: куди у Чернівцях зникають гроші, яка держава дає на підтримку їхнього здоров’я?

– Найпаршивіший госпіталь – це чернівецький, – каже ветеран-афганець Василь Ганзій. –  Я спілкувався з людьми з усієї України, які лежали в різних госпіталях. От чоловік тут вже відлежав 14 днів – отримав 4 системи. Лікарка каже: «Це і так ще дохрєна».

– На все є кінець терпіння, – каже кіцманчанин Віктор Ісар, який в Афганістані підірвався на гранаті. – Харчування тут, порівняно з попередніми роками, суттєво погіршилося. Колись були фрукти, печиво, соки… Зараз це на свята, і то – рідко. Якщо раз на тиждень дадуть якусь рибну котлету – то це для нас уже свято.

А ліки? Тут треба знати, коли лягти в госпіталь! Якщо в тебе якесь погіршення здоров’я, приходиш сюди і питаєш: «Є ліки?» – «Ні, немає!» То чого тоді лягати сюди і чим лікуватися? Щоби чергові, як колись нас в армії, лікували всіх зеленкою та маззю Вишневського? Вона в наші роки ефекту не дасть, нам уже не по 18, – каже Віктор Ісар.

Ініціатори – обласна спілка ветеранів Афганістану та ГО «Ніхто крім нас» – заявляють про систематичні порушення та зловживання в стінах госпіталю та вимагають від обласної влади вжити необхідних заходів і створити слідчу комісію.

– Щодня відключають воду! – каже ветеран-афганець Анатолій Філіпчук. – У мене завжди кілька пляшок води зберігається, бо навіть руки помити нема як. Ви уявіть: відкриють  душ вам увечері… Від 19-ї до 21-ї сімдесят чоловік можуть помитися?!

– Не вистачає грошей, – виправдовується Манолій Мігайчук, головний лікар Чернівецького обласного госпіталю ветеранів війни. За його словами, два роки тому на харчування кожного пацієнта область виділяла 35 гривень на добу, а на ліки – 40. Цього ж року фінансування врізали чи не вполовину – по 25 гривень на харчування та ліки. За останні п’ять років удалося перекрити дахи, проведені поточні ремонти в кожному відділенні…

Проте його пояснення учасників мітингу не задовольнило. Люди звернулися до облдержадміністрації з вимогою втрутитися в ситуацію та замінити керівника медичної установи. А також створити робочу групу для перевірки та ревізії шпиталю, повернути до установи звільнених працівників, збільшити фінансування госпіталю.

Окреме питання у ветеранів – хабарництво у медичній установі. Протестувальники кажуть: хабарі вимагають, особливо за підтвердження інвалідності. Проте, за їхніми словами, замість справжніх корупціонерів у госпіталі часто підставляють невинних лікарів-професіоналів.

Ігор КОНСТАНТИНЮК, «Версії», фото автора

«Наші побратими помирають від того, що їх неякісно лікують!» – переконані афганці. Якщо на війні померло понад півсотні буковинців, то після неї – в 4 рази більше!

Запис «Ми не загинули там – то не даймо поховати себе тут!» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

За словами працівників відділу культури, національностей та релігій Сторожинецької РДА, в історико-етнографічному музеї Костинців існує Куток вшанування пам’яті воїнів-«афганців». Про це працівники культури повідомили під час круглого столу, який відбувся у Сторожинці на відзначення Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав.

Але ще у серпні журналісти нашої редакції намагалися з’ясувати, чому в будинку культури Костинців зняли стенд з фотографіями чорнобильців та «афганців». Директор закладу Валентина Струтинська пояснила, що це, мовляв, тимчасово і невдовзі вони підготують нову експозицію. Та самі чорнобильці й «афганці» іншої думки. Тому дехто й позабирав навіть свої фото – нема, мовляв, чого їм там пилитися під стінами. А стенд зняли ще 2 серпня за розпорядженням сільського голови Віктора Масіяна. Подейкують, тому, що на одному зі знімків був учасник ліквідації аварії на ЧАЕС Валерій Крушніцький разом з колишнім президентом Віктором Ющенком, який вручає йому нагороду. Ймовірно, напередодні виборів місцева влада навіть на знімках не хотіла бачити конкурента на знімках? Хто зна. Але людям рот не закриєш.

Щоби якось зняти напругу, редакція хотіла надрукувати пояснення костинецького сільського голови. Та зв’язатися з Віктором Масіяном не вдалося, хоча я особисто протягом тижня телефонувала керівнику щодня. У сільраді його не було. Тому вирішила поспілкуватися на цю тему із заступником голови РДА паном Пожогою. Кілька разів набирала його мобілку, просила передзвонити, коли звільниться. Та «віз» із місця не зрушив. Щоправда, останній дзвінок до нього зробила ще у листопаді. Свідома того, що голова РДА Франц Федорович одразу розставив би крапки над «і». Та якось не хотілося турбувати керівника, в якого доволі проблем стосовно життєдіяльності району, питаннями, що мають вирішувати інші.

Взялася за перо, коли прочитала у газеті «Рідний край» за 8 лютого, на сторінці, присвяченій 25-річчю  Сторожинецької районної організації воїнів-«афганців», що у Великому Кучурові, Годилові та Красноїльську створюватимуться кутки для розміщення світлин і документів та інших пам’яток, а у Костинцях та Великих Бросківцях ці кутки пам’яті діють.

Проблема, яку порушили афганці, не другорядна. Коли держава хоче, щоби її захищали, їй треба мати серед своїх громадян патріотів. А патріотів треба плекати, на їхньому прикладі показувати, як суспільство шанує тих, хто не шкодує свого життя задля батьківщини. У Костинцях стенд, де були фото «афганців», які загинули або вже померли, просто зняли зі стіни. Тож хіба це не переконує, що не варто віддавати своє єдине життя за наказом згори? Жоден генерал не лишився без доброї пенсії та відзнак. А солдати та ліквідатори,  які виконали свій патріотичний обов’язок перед державою, – хоч і тієї, – нехай як знають…

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»

Запис Патріотів за день не виховаєш спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Кінець минулого року ознаменувався для Чернівецької обласної організації воїнів-«афганців» скандалом. Звітно-виборна конференція, попри спроби зробити її якомога закритішою, продемонструвала загалові речі не просто прикрі, а ганебні. Та ще й, вочевидь, не цілком законні.

«Афганці», яким зазвичай притаманні солідарність і єдність позицій, раптом усвідомили, що їхній багаторічний і незмінний ватажок банально дурить їх. На конференції були оприлюднені матеріали прокурорської перевірки, які це підтверджували.

Згідно з інформацією прокуратури, голова обласної спілки воїнів Афганістану Станіслав Козак  ще 1992-го року отримав 4-кімнатну квартиру в Хотині. Згодом його родина знялася з квартирного обліку в райцентрі і зареєструвалася в Чернівцях. Вочевидь, фіктивно, адже за жодною з трьох адрес, за якими Козаки були зареєстровані, вони насправді не жили, за комунпослуги не платили, із сусідами не знайомилися. Та це не завадило їм 2011-го отримати, відповідно до рішення міськвиконкому, ордер на квартиру в центрі Чернівців. Цю  квартиру лідер обласної УСВА дуже швидко передав синові, який її згодом продав. Тобто реальної потреби отримати це житло в родини Козаків не було. Тим  часом, 2010-го родина спритного «афганця» отримала дозвіл на приватизацію ще однієї кватири в Хотині – в ОСББ, де пан Козак був одним із членів і, увага, де також жив. Тобто, за наданими до органів влади довідками, він одночасно жив і в Хотині, і в Чернівцях. До того ж, із різними складами сім’ї: в Хотині лише з дружиною, а в Чернівцях – лише з дітьми. Хотинський міськвиконком уже вдруге «пішов назустріч» пільговикові – всупереч закону.

Жодним чином не обмежуючи право громадянина жити де завгодно, прокуратура лише зазначає, що «Статтею 59 Житлового кодексу визначено, що ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні порядку і умов надання жилих приміщень».  І правом оскаржити видачу ордера своєму ватажкові мають намір скористатися воїни-«афганці». Як повідомив учасник бойових дій, заступник голови Чернівецької міської організації УСВА Ільдус Муслюмов, наразі готується позов до суду щодо визнання незаконним рішення міськвиконкому про надання житла Козаку С.В. на пільгових умовах.

Йдеться в цій доволі нечистій ситуації навіть не лише про пристосуванство на межі (чи – за межею) закону. І навіть не про спекуляції на спільній біді 160-ти тис. українців, які пройшли через радянсько-афганську війну. Йдеться про речі значно конкретніші.

Зокрема, про родину такого ж «афганця», інваліда 2-ї групи Георгія Спіжавки, який з дружиною й чотирма дітьми мешкає у квартирі площею 34,3 кв.м та з 1997-го року (року народження другої дитини) стоїть у черзі на отримання житла. Він не такий спритник, тож за 15 років квартири так і не отримав.

Питання перебування на посаді нинішнього голови обласної спілки воїнів Афганістану Станіслава Козака залишається відкритим. Звітно-виборна конференція, на якій була спроба його усунути, визнана недійсною і перенесена на березень. Суд  розставить крапки над «і» у квартирному питанні, яке, за твердженням класика,  так псує людей. А тим часом пан Козак, позичивши в Сірка очі, «захищає інтереси афганців» на різноманітних зустрічах та круглих столах, організованих владою до 24-ї річниці виведення радянських військ з Афганістану та до Дня захисника Вітчизни.

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

P.S. Редакція запрошує другу сторону конфлікту – пана Станіслава Козака – до висвітлення його позиції.

Запис По афганцях «стріляють» чергами… Квартирними спершу з'явиться на Медіа-Версії.