Громадські ради при Вижницькій та Путильській районних державних адміністраціях написали спільне звернення до голови Чернівецької ОДА, президента, Верховної Ради, Кабінету Міністрів України щодо адміністративного поділу Чернівецької області.

Як повідомили у Вижницькій РДА, на засіданні 20 листопада представники громадськості районів виступили за те, щоб об’єднати Вижниччину і Путильщину у спільний Карпатський округ. Йдеться про те, що пропозиції Мінрегіону з приводу віднесення території та населення Путильського і Вижницького районів до Західного округу з центром у місті Сторожинець або ж у місті Вижниця неприйнятні для населення обох районів.

Присутні на зустрічі жителі Путильського району одностайно вирішили, що наполягатимуть на залишенні Путильського району як окремої адміністративно-територіальної одиниці, бо мають на це законне право як високогірний район. Представники Вижницького району поставилися до цього з повагою, однак у випадку поділу територій на округи без урахування думки жителів Путильщини, вирішили підтримати пропозицію та керуючись наведеними законодавчими актами, усвідомлюючи важливість моменту, відповідальність за правильність вибору, обмеженість у часі, об’єднують зусилля, щоби спільно виступити в інтересах громад Вижницького та Путильського районів, і вимагають утворення Карпатського (Черемошського) округу – шляхом об’єднання Вижницького та Путильського районів з центром у м. Вижниця.

Запис Путильщина і Вижниччина хочуть об’єднатися у Карпатський округ спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Вітчизняна система місцевого самоврядування і територіальної організації влади донедавна існувала за «радянською моделлю». Все вирішував умовний Центр – столиця, що самостійно вирішувала, кого й куди призначити, які програми реалізовувати, які галузі просувати, які інфраструктурні проблеми вирішувати тощо. Якщо місцеві чиновники не погоджувалися з тими чи іншими рішеннями, їх викликали «на килим» або місто чи село не отримувало ні копійки, поки не погодиться на умови Центру. Часто ці умови носили не тільки політичний характер, але й корупційний. Але все змінилося з децентралізацією.

Більше влади – на місця!

Із набуттям незалежності українці все частіше підіймали тему розвитку місцевих громад і надання більших повноважень регіонам: не лише повернути звичну для поколінь українців модель, а й наблизитися до цивілізованої європейської системи, яка за десятиліття зробила тамтешнє життя одним з найякісніших у світі. Приміром, 1997-го наша країна ратифікувала Європейську хартію місцевого самоврядування і згодом прийняла декілька законопроектів, які передбачали перерозподіл повноважень. Хоча йшлося лише про «косметичні» зміни, а не глибинні реформи. І якщо якісь кроки з реорганізації публічної влади в державі здійснювалися, то виключно у перерозподілі повноважень між Президентом, Парламентом та Урядом.

Все змінилося 2014-го, коли реформа децентралізації стала однією з ключових для нової влади: її озвучували депутати, політики, прості люди і кандидати на вищу посаду в державі. Зокрема, ще у статусі кандидата у Президенти України Петро Порошенко пообіцяв цю реформу у випадку своєї перемоги. І сьогодні, після 4,5 року з того моменту, саме ця реформа вважається вітчизняними та західними експертами однією з найуспішніших за всі часи незалежності України.

Довгий шлях і швидка реалізація

Улітку 2015-го Президент презентував проект змін до Конституції України в частині децентралізації. «Всякому городу нрав і права, всяка імєєт свой ум голова…», – почав він свій виступ з цитування вірша великого Григорія Сковороди. Він наголосив, що на це рішення українці чекали дуже довго: «Децентралізації українські громади чекають довгі двадцять три роки. Це те, що їм обіцяють, і це те, на що не вистачало рішучості в української влади. Рішучості наблизити владу до народу. Надзвичайно скоротити ту відстань, яка є між громадянином України і містом, де приймаються найважливіші рішення, для того, щоб забезпечити ефективне і комфортне існування української громади». Парламент того дня  підтримав 4 закони, розроблені Міністерством юстиції разом з громадськими активістами. Реформа стала результатом співпраці всіх гілок влади і експертного середовища. Суть децентралізації полягає в тому, що громади отримують можливість самостійно ухвалювати рішення і відповідати за їх реалізацію. Все це відбувається за рахунок відповідної передачі повноважень і фінансів на місця. Відтак люди самі вирішують подальшу долю своїх населених пунктів і мають для цього ресурси, замість того, щоб усе віддавати центральній владі, а потім просити гроші на свої потреби. Не можна сказати, що Україна наслідує якийсь конкретний приклад, бо така організація влади є давньою нормою для багатьох провідних країн світу. Вітчизняні урядові реформатори поєднали українські напрацювання та врахували досвід успішних держав, які йшли до децентралізації століттями.

Результатом стала складна й глибинна перебудова всієї системи  управління країною, позбавляючи її радянського «адмінспадку». Навіть більше. Наш «рецепт» виявився настільки вдалим, що сьогодні саме Україну ставлять за приклад тим, хто тільки-но збирається йти аналогічним шляхом. Місяць тому до Києва приїздив глава представництва Євросоюзу в Україні Гюґ Мінгареллі, який заявив: «Реформа децентралізації в Україні дійсно вражає своїми успіхами. Завдяки реформі децентралізації, яка здійснювалася за останні три роки в Україні, можна сказати без жодних сумнівів, що життя мільйонів конкретних українців покращилося». Він наголосив, що досвід України у питаннях децентралізації є «досить цікавим і прикладом для інших країн регіону».

Що отримують люди

Мешканець будь-якого населеного пункту – чи то далекого села, чи мегаполіса – має право на якісну медицину, освіту, адміністративні та соціальні послуги, гідну інфраструктуру тощо. Та вимагати реальну якість усього цього він може, тільки «достукавшись» до тих, хто приймає рішення. Якщо вони сидять у Києві, це складно – фактично неможливо. Якщо ці люди живуть поруч з тобою, їздять по тих же дорогах, ходять до тих же поліклінік, впливати на них значно простіше. Адже й вони зацікавлені у покращенні якості життя свого населеного пункту. Децентралізація дає таку можливість.

Як наслідок, люди отримали можливість у реальному часі впливати на витрати коштів свого населеного пункту: на нову школу, амбулаторію, дорогу, снігоприбиральні машини. Звісно, багато місцевих чиновників ще живуть за правилами минулого часу і вважають, що не обов’язково ділитися зі співгромадянами планами на майбутнє. Та на це є дієві механізми контролю, в тому числі й із залученням центральної влади – наприклад, телефон довіри уряду – 1545.

Звісно, неможливо за короткий час реалізувати всі завдання децентралізації – та рік від року змін більшає: з’явилися нові дороги, відремонтовані площі, школи, висаджені дерева.

Водночас важливо розуміти, що далеко не всі повноваження передані на місця. Центральна влада залишила за собою принципові для цілої країни питання: оборона, зовнішня політика, національна безпека, верховенство права, дотримання громадянських свобод. До того ж, Президент має право розпустити органи місцевого самоврядування у випадку, якщо ті порушуватимуть суверенітет і територіальну цілісність України.

Перші успіхи реформи

Про ефективність ініційованих Президентом та громадськістю змін свідчать цифри. Якщо 2014-го власні доходи місцевих бюджетів складали 68,6 млрд грн, то вже торік цей показник виріс майже утричі – до 170,7 млрд грн. Це відремонтовані чи побудовані дороги, нові школи та дитячі садочки, соціальні об’єкти та інженерні мережі тощо. До того ж державна підтримка на розвиток територіальних громад і розбудову їхньої інфраструктури за цей період зросла у 30 разів, від 0,5 млрд грн до 14,9 млрд грн.

Децентралізація передбачає створення нової ланки в системі територіального устрою – об’єднаної територіальної громади (ОТГ). ОТГ утворюються шляхом добровільного об’єднання суміжних територіальних громад, сіл, селищ, міст, відповідно до Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад». Мета – уніфікація послуг і можливостей для більш ефективного використання коштів. Станом на жовтень 2018 року в країні вже створено понад 830 ОТГ. Вони об’єднали 7,1 млн чоловік – майже 20% населення України. 479 ОТГ уже отримали у комунальну власність землі за межами населених пунктів (938,7 тисяч гектарів).

ОТГ наділяються не тільки повноваженнями, а й відповідними фінансовими ресурсами. Скажімо, тут залишається 60% податку на доходи фізичних осіб, 100% єдиного податку і податку на майно тощо. Тобто громади отримують реальні кошти, які можуть витрачати на власний розсуд. За підтримки донорських програм в ОТГ відкриваються сучасні центри надання адміністративних послуг (ЦНАПи), де за принципом «єдиного вікна» можна отримати необхідні адміністративні послуги.

Люди доволі активно підтримують децентралізацію. 2015-го, за даними опитування Київського міжнародного інституту соціології, більшість населення сприймала можливі наслідки децентралізації позитивно. Опитування швейцарського проекту DESPRO 2016-го підтвердило: українці усвідомлюють позитивне значення реформи для місцевого розвитку й бажають брати участь у господарюванні на місцевому рівні.

На що очікувати далі

Вже нині зрозуміло, що кількісні показники змінюються доволі швидко. Тож на часі покращення якісних показників: нові послуги, нові заклади, нова якість життя. Йдеться про відповідні зміни в освіті, медицині, сфері безпеки, земельних відносинах. До речі, про перші дві вже можна говорити, як про факт: Нова українська школа та модель «гроші йдуть за пацієнтом» запрацювали вже цьогоріч.

Українська влада, спільно з міжнародними партнерами, відкрила Центри розвитку місцевого самоврядування. У Києві відкрито Центральний офіс реформ, до якого входять 24 відділення – на кожну з областей. Ці центри координуватимуть здійснення реформи на регіональному рівні.

Не забуваймо й про ще один інструмент державної підтримки місцевих громад – Державний фонд регіонального розвитку (ДФРР). Минулого року його коштом було реалізовано понад 700 проектів. Завдяки відповідним інструментам децентралізації, з’являться або будуть модернізовані сотні закладів освіти, медицини, соціального захисту. Є дорожні проекти, спортивні об’єкти тощо. Україна – на початкові складного але дуже важливого для нас шляху.

«За чотири роки ми з вами спільно зробили колосальний перерозподіл – на користь громадян України, на користь громад… Це наше спільне досягнення і ми маємо донести, внаслідок чого у нас з’явилися дороги, освітлення, дитячі садки, престиж роботи в органах місцевого самоврядування… Тепер органи місцевого самоврядування є мозковим центром, де планується і забезпечується стратегія розвитку», – заявив Петро Порошенко під час виступу на XIV Українському муніципальному форумі. І це, мабуть, найточніша оцінка перших результатів реформи децентралізації.

Олександр САМЧУК

Запис Коли громада вирішує сама… Як реформа децентралізації змінює українське суспільство спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Про це голова Чернівецької облдержадміністрації Олександр Фищук повідомив Надзвичайному і Повноважному послу Швеції в Україні Мартіну Хагстрьому під час зустрічі з ним, відповідаючи на запитання гостя.

Амбасадор Швеції висловив зацікавленість у співпраці з Чернівецькою областю, особливо з об’єднаними територіальними громадами в рамках пілотного проекту з облаштування центрів надання адміністративних послуг (ЦНАПів) за фінансової підтримки Шведського Уряду та при координації посольством Швеції в Україні. Мартін Хагстрьом повідомив також, що він має 20 заявок від громад Буковини на облаштування ЦНАПів, але в роботі наразі поки що 12 громад, із якими він і зустрінеться. Натомість голова ОДА зауважив, що в минулому сільські ради надавали всі послуги селянам, але потім ці послуги забрали, так би мовити, «нагору». Нині ж усе повертається до простішої схеми, та для стабілізації потрібен час.

Олександр Фищук звернув також увагу Надзвичайного і Повноважного посла Швеції в Україні на те, що Чернівецька область є прикордонною і в контексті  євроінтеграційних процесів в Україні для області є нагальними питання будівництва сучасної дорожньої інфраструктури та розбудови інфраструктури кордону, які є підґрунтям для розвитку економіки та міжнародної торгівлі. Натомість Мартін Хагстрьом проінформував про напрямки діяльності посольства та намір у майбутньому провести більше зустрічей з керівництвом області в рамках співпраці в економічних та гуманітарних сферах.

Прес-служба ОДА

Запис На Буковині, згідно з перспективним планом, буде 47 громад – ФИЩУК спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Здавалося б, чого ще бажати селу, чи не найбагатшому в Україні? До якого щодня приїздять на роботу сотні майстринь з обласного центру. Яке нагадує елітний район Києва. Назва якого майорить у заголовках навіть світової преси. Яке називають «міні-імперією з виробництва весільних суконь».

Та виявилося, що… багаті теж плачуть. І до розкішних будинків із басейнами, де мало не в кожному третьому – весільний салон, у негоду можна діставатися хіба що позашляховиками. Та й не в негоду – теж…

Тож кілька поважних ґазд цього села, разом із головою громади, вийшли в базарний день на дорогу, що веде до села, й зустрічали волочан, що поверталися додому з чернівецького ринку, де торгує практично весь місцевий люд. Зустрічали з пропозицією: разом зробити дорогу. Бо дорога – це більше покупців-замовників, значить – розвиток бізнесу. Більше заробітків – більше відрахувань до місцевого бюджету (адже завдяки реформі децентралізації, 60% податку на дохід фізосіб залишаються в громаді). Багатший бюджет – кращі дитсадок, амбулаторія, школа… І мудрі волоцькі ґазди підхопили ідею. Скинулися, хто скільки міг: хтось кілька сотень, а хтось і кілька (чи й кількадесят) тисяч. І два кілометри дороги до села тепер нагадують злітну смугу на летовищі, а громада від цього лише багатіє. Бо мислила на перспективу, стратегічно.  

Стратегія змушує владу спуститися «з-за хмар на ґрунт»

Зрозуміло, кожна робота починається з планування. І кожна об’єднана тергромада (власне, як і не об’єднана) має свій план соціально-економічного розвитку. А тепер ще й стратегію матиме! Чому потрібний цей документ, чи обов’язковий він для ОТГ, чим різниться від плану соцекономрозвитку, цікавимося в експерта, голови правління Центру Громадянських Ініціатив Віталія ЗАГАЙНОГО:

– План соціально-економічного розвитку громади затверджується перед прийняттям бюджету і є однорічним. На відміну від нього, стратегія має середньотерміновий характер: може бути розрахована на 3-5-7 років. І це справді потрібне громадам, бо за один рік неможливо реалізувати якісь серйозні, великі ідеї. План – це тактичні кроки на втілення стратегії. Стратегія передбачає визначення чітких пріоритетів, щоби зосередити на них зусилля (в тому числі, ресурси та фінанси). І ці пріоритети зазвичай тягнуть за собою інші. Як приклад, можу навести прийняту з десяток років тому стратегію Львова. У ній були визначені два пріоритети: туристичний і сфера ІТ. Наслідком втілення туристичного пріоритету стало те, що туризм тягне за собою інші галузі (логістику, екскурсійну діяльність, перепрофілювання навчальних закладів на ресторанно-готельний бізнес, переорієнтація вишів на ту ж ІТ-сферу)…

Закон вимагає сьогодні стратегії розвитку від органів виконавчої влади. Натомість для органів місцевого самоврядування такої вимоги немає. Але є стимулювання до її прийняття. Низка фінансових інструментів на рівні держави стає доступною для ОТГ, тільки якщо в неї прийнятий стратегічний план розвитку. Це дуже справедливо, бо держава мусить розуміти, на що вона дає гроші: на будівництво школи у зростаючому селі – чи в селі, яке вимирає, і де школа в найближчому майбутньому взагалі буде зайвою, на життєво потрібний міст – чи краще на об’їзний шлях, який дозволить обійтися без моста й буде дешевшим і надійнішим.  

Стратегію не пише голова ОТГ в кабінеті. До її створення мають бути залучені люди: фахівці, представники громади, бенефіціари, ті, хто користуватимуться результатами цієї стратегії, хто буде долучений до її реалізації, представники бізнесу, дотичного до цього… Стратегія змушує місцеву владу спуститися «з-за хмар на ґрунт» і почати спілкуватися з громадою. Якісь ідеї можуть не сприйматися одразу або взагалі будуть відкинуті – і владі треба витратити час на роз’яснення переваг і перспектив. А громада має зрозуміти: депутатів переобирають, а стратегії залишаються. І наступна владна команда продовжуватиме розпочате нинішньою, навіть якщо вноситиме певні зміни – не зможе повернути її на 180 градусів, адже це документ, написаний громадою, – бо на те й існує стратегія. А згодом з’являються цілі галузеві програми, пов’язані з нею, а під них підключається бюджетне фінансування: з туризмом, наприклад, – відновлення архітектурних пам’яток, установлення двомовних табличок тощо…

ОТГ міркують стратегічно

Серед 29 ОТГ Чернівецької області кілька вже мають свої стратегії, ще кілька – у процесі творення. Частина з них написана за сприяння Чернівецького Центру місцевого самоврядування. Як розповів радник з питань регіонального розвитку цього центру Олексій ГРУШКО, торік вони долучилися до розробки стратегій трьох громад, цьогоріч на черзі – створення стратегій ще для 5-ти. «З Чернівців не видно проблем громади, її потенціалу… Тому я попередньо об’їхав кожну громаду. На засіданнях робочої групи був дуже добрий зворотний зв’язок, особливо активними були старости, подекуди вступали в дискусію між собою, і часто моя робота полягала лише в узагальненні, – каже Олексій Грушко. – Звідки брати кошти на реалізацію стратегії? Насамперед, це місцевий бюджет. Що це мають бути донорські кошти, – стереотип. У цілому світі головним джерелом є все-таки бюджет. Лише коли йдеться про великі суми – мільйонні – варто звертатися до коштів внутрішньоукраїнських донорів, деякі проекти можливі за кошти посольств. А деякі можна здійснювати «методом толоки»…

Етапи стратегування – аналіз, визначення пріоритетів, реалізація. Серед проблем – відсутність статистичних даних.

За Вижницею закріпилася слава «воріт у Карпати», це лягло в основу стратегії, а ще тут зробили акцент на екологічну складову. Тож на Вижниччині розвиватимуть туризм і інтегруватимуть сільські території в місто, бо існує певний розрив у їхньому розвитку, а треба збалансувати розвиток громади як єдиного організму.

Мамалигівська громада теж є «воротами», але в іншому напрямку. Це «ворота до Молдови». Це «громада на двох річках», і після завершення будівництва моста у с. Маршинці і КПП «Дяківці» громада забезпечить транспортний коридор до Румунії. Є ще КПП на кордоні з Молдовою, і це буде ще одним шляхом для румунських та українських підприємців. Розвитку транспортної інфраструктури й сільського господарства сприятиме й наявна там залізнична станція.

Рукшинська громада має сади й Дністер – потужний потенціал для зеленого туризму. Перше розвивається дещо хаотично, а друге взагалі не використовується. Тож наразі визначені три стратегічні цілі: економіка, туризм (і нині не йдеться про негайне будівництво там туристичних комплексів – лише про те, щоби найближчими роками закласти фундамент) і інфраструктура з акцентом на здоровий спосіб життя.

Дати громадам вудку, а не рибку

Громади, які лише працюють над створенням стратегії, наразі самі ще не уявляють чітко ні самого документу, ні його кінцевих результатів. Для них усе це – вперше. Вони бачать попереду процвітання, та поки дещо пробуксовують – в тому числі, й через брак інформації, а також через певний кадровий голод і відсутність досвіду. Водночас вони переконані в необхідності цього, адже для великих досягнень спочатку треба поставити велику мету.

У Волоківській ОТГ наприкінці лютого зібрався актив для обговорення свого майбутнього. Голова ОТГ Валентин ГЛОПІНА переконаний, що «не треба боятися громади». Адже він добре знає, що саме силами громади тут зроблена дорога, відремонтовані міст, кухня у школі, покладений асфальт перед школою…

«До кінця сам ще не знаю, у що виллється ця стратегія, – зізнається Валентин Глопіна. – Справді, ми ж мали досі план соціально-економічного розвитку. Та зі стратегією маємо перейти на інший рівень не тільки можливостей, а й бажань!.. У нас є потенціал, який ми не сповна ще оцінили – і стратегія покликана його розкрити. Центр розвитку місцевого самоврядування нам допомагає у розробці стратегії, є група фахівців з економічного факультету… Поки що ми лише надаємо їм інформацію, далі проведемо громадське обговорення, вислухаємо всі побажання. На цьому будуватимемо стратегію».

Подібно міркує і заступник голови Недобоївської ОТГ Андрій БАРАНЧУК: «Напевно, ми ще до кінця не усвідомили, наскільки важливим є цей документ. Звісно, важко порівнювати сільські території з міськими громадами. Але ми намагалися максимально активізувати людей. Хочемо бути конкурентними на цьому полі. Очікуємо значних результатів».

І наостанок – трохи емоцій. Які насправді є в цьому випадку серйозним рушієм децентралізації. Тетяна ТАТАРЧУК, директор Чернівецького ЦРМС закликає всіх – і громади, і їхніх голів – долучатися до створення стратегій. «Бо це «зшиває» громаду», – каже пані Тетяна. І досвід тих, хто вже пройшов цей шлях, є підтвердженням: громади стають конкурентними у поданні інвестиційних пропозицій, вони отримують, кажучи метафорично, «вудку», а не «рибку», вони спільно приймають рішення і спільно беруть на себе відповідальність. Очевидно? Можливо. Та зазвичай очевидне — те, чого ніхто не помічає, поки хтось врешті не висловить це простими словами.

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис Своя стратегія в ОТГ: щоби не залежати від чужої тактики спершу з'явиться на Медіа-Версії.

«Реформа децентралізації спрямована на створення сервісної держави, іншими словами,  на наближення адмінпослуг до людей. У 10 хвилинах ходу будуть усі ЦНАПи».

Саме про це йшлося на нараді з питань реформи децентралізації та удосконалення діяльності центрів надання адміністративних послуг Чернівецької області і на цьому наголосив голова облдержадміністрації Олександр Фищук.

Губернатор нагадав також, що перші об’єднані територіальні громади (ОТГ) були створені ще 2015 року – і тоді їх було тільки 10. Але за три роки їхня кількість зросла майже утричі. «Нині маємо 26 ОТГ, до яких увійшли 95 місцевих рад і 148 населених пунктів. І якщо 2015-2017 роки були періодом активного утворення ОТГ, то 2018-й стане часом нарощування потужностей громад», – сказав очільник виконавчої влади .

Децентралізацію недарма називають реформою місцевого самоврядування. «І це правильно, – відзначив голова, – бо людям видніше, які послуги та потреби має громада, в якій вони живуть».

Нині в області функціонує 17 ЦНАПів. Зокрема 11 –  при усіх районних державних  адміністраціях,  2  –  у містах  обласного значення (м. Чернівці  та м. Новодністровськ), 4 уже діють в об’єднаних територіальних громадах, а саме: Глибоцькій, Сокирянській, Недобоївській та Великокучурівській ОТГ. Найближчим часом центри надання адміністративних послуг з’являться у Мамаївцях і Лужанах, до речі, в кожному селі окремо, хоча вони і належать до однієї ОТГ, а також у Вашківцях. І після розширення мережі центрів надання адміністративних послуг (ЦНАП),  у  Чернівецькій області функціонуватимуть 29 ЦНАПів, що, відповідно, дозволить забезпечити 95,5% мешканців краю якісними адміністративними послугами й доступністю до них у межах 10 хвилин.

Довідково: Коли в області завершиться період утворення ЦНАПів, усі вони будуть під’єднані до веб-порталу, на створення якого виділяється 600 тисяч гривень. Саме там буде зібрана вся обласна база даних. Таким чином, не виходячи з квартири, можна буде отримати через Інтернет будь-яку довідку. Відтак обласна база інтегрується до Єдиного державного порталу з надання адміністративних послуг. 

 Відділ інформаційних зв’язків ОДА

Запис Зручне й комфортне життя буковинців – у пріоритетах  виконавчої влади спершу з'явиться на Медіа-Версії.