Професію лісівника зазвичай пов’язують з міцними чоловіками, адже вона потребує значних фізичних навантажень. Утім, на Чернівеччині представниці слабшої половини людства доводять протилежне. У наших лісах та в цехах переробки деревини жінки виконують обов’язки нарівні з чоловіками. 

Загалом на 14 державних лісогосподарських підприємствах Буковини працює 2554 особи, з яких 390 – представниці прекрасної статі. З  настанням сезону догляду за лісовими культурами чисельність жінок на роботах у лісах збільшується ще на кілька десятків. Переважно жінки опанували професії бухгалтера та економіста, однак чимало з них виконують і важку, суто чоловічу роботу. 

Традиційно найбільше жінок у лісовій галузі працює у гірській місцевості. Так, у Берегометському лісомисливському господарстві фахово виконують свої професійні обов’язки – 89 дівчат, у Путильському лісгоспі – 50, а у Карпатському держспецлісгоспі – 45. Найменше працівниць у Герцаївському та Новоселицькому держспецлісництвах АПК – по 1, відповідно.

У лісовій галузі Буковини 49 жінок обіймають керівні посади. З них головних економісток – 7, головних бухгалтерок – 13, є одна ліснича і 4 помічниці лісничих, 5-ро майстринь цеху переробки, а також є начальниці відділу лісового господарства, лісорозсадника та нижнього складу.

Крім того, у лісгоспах краю працює інженерка з лісозаготівель, інженерка з охорони та захисту лісу, інженерка з переробки деревини,  інженерка з охорони праці, 6 економісток, 38 бухгалтерок, 106 фахівців та 164 робітниці.

Дорогі наші жінки, напередодні найніжнішого, світлого і прекрасного дня у році – 8 Березня всі чоловіки, лісівники, щиро і сердечно вітають вас зі святом! Хай весняне тепло оселиться в ваших будинках і душах, а краса природи надихає. Щастя Вам, здоров’я і добра, родинної злагоди та затишку, відданості близьких і найдорожчих Вам людей! Хай завжди на Ваших обличчях сяють щасливі усмішки.

Удачі Вам у всьому і завжди!

Пресслужба Чернівецького обласного управління лісомисливського господарства

Запис Роль жінок лісової галузі краю – вагома і особлива! спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Компанії, засновані виключно жінками, становлять лише 3% через 330 найбільших за виручкою в Україні, водночас жінки відкрили на 5% більше ФОПів минулоріч. Про це йдеться у дослідженні Youcontrol.

Зазначається, що за динамікою з 2010 року кількість відкритих жінками ФОПів перевищує на 25 тисяч кількох відкритих чоловіками. Лише минулоріч частка відкритих ФОПів жінками становить на 5% більше від підприємств, відкритих чоловіками. 

Однак сумарно за десять років чоловіки майже втричі випереджають жінок у відкритті компаній: 320 тисяч проти 129 тисяч. Розрив між кількістю відкритих компаній не надто змінювався з 2010 року, проте дещо скоротився – з 40% до 36% у 2020 році.

За останні три роки у найбільших містах України спостерігається скорочення ґендерного розриву. Найпомітніші зміни відбулися у Києві: станом на кінець лютого 2018 року відсоток жінок-власниць компаній тут дорівнював 23%, а зараз сягає 26%. 

У Дніпрі й Одесі три роки тому жінок-бенефіціарів було по 25%, а станом на 2021 рік маємо по 27%. Збільшилася кількість підприємиць і у Львові: було 24% стало 26%. А от у Харкові лише на 1% зросла кількість жінок-власниць бізнесу: з 25% до 26%. 

Серед 330 найбільших за обсягом виручки компаній, лише 11 мають єдиного бенефіціарного власника жінку. З них 3 мають лише номінальну власницю, тобто вона не бере безпосередньої участі у процесі прийняття рішень.

Ще в 24 компаніях із 330-ти серед власників є одночасно і жінки, і чоловіки. Та 185 найбільших бізнесів належать виключно чоловікам. Серед основних видів діяльності компаній – роздрібна та оптова торгівля. У п’яти компаніях – це торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами. Окрім торгівлі серед основних сфер – виробництво чавуну, сталі та феросплавів, розподілення електроенергії та виробництво залізничних локомотивів, – наголошує Економічна правда.

Запис Жінки є власницями лише 3% найбільших компаній в Україні – дослідження спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Про це вона написала на своїй сторінці у Фейсбук.

“Наближається 8 березня та біля мого робочого місця з’являється все більше букетів з квітами й привітань зі святом. Хочу попросити не вітати мене в цей день. Не дарувати квітів та інших подарунків. Бо не сприймаю 8 березня чи будь-яке інше свято, як привід вітати жінку з тим, що вона є жінка. А якщо в такий спосіб ви хочете підтримати мої, як жінки, права та свободи – квіти та особливий день для цього також не потрібні. Боротьба проти гендерної дискримінації – важливий і відповідальний процес, котрий необхідно підтримувати не подарунками раз на рік, а активною громадянською позицією. Якщо знаєте про випадки насильства чи дискримінації над жінками – підтримуйте цих жінок! Повідомляйте відповідні державні структури та організації, які захищають права жінок.

Зараз ЮНЕСКО та Вікіпедія запустили кампанію #Wiki4Women. Вона направлена на ширше представлення жінок в інформаційному середовищі. До прикладу, з 25 тисяч статей, які публікуються у Вікіпедії щодня, лише 17% про жінок. Організатори кампанії заохочують більше писати про досягнення та внесок жінок на сторінках Вікіпедії. Долучайтеся, деталі тут: https://goo.gl/zprjVf Це добрий приклад реальної користі, яку може зробити кожен, заради захисту прав жінок. А квіти нехай ще поростуть”.

Запис Уляна Супрун просить, аби її не вітали з 8 Березня спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Наближається жіночий день і багато хто вже готуються до позапланового вихідного. Якщо чоловіки все ще не визначилися з подарунками для своїх дорогих жінок, то напередодні свята ми підкажемо, що можна подарувати дівчині чи мамі, або дружині на 8 березня.

Подарунковий сертифікат

Напевно, це універсальний подарунок для тих, хто не знає, що подарувати, а ображати не хочеться. Сертифікат дасть можливість жінкам самим визначитися, чого ж вони хочуть – масаж, похід до салону краси, стрибок з парашута, прогулянка на конях та інше. Такий подарунок підійде і для тих, у кого обмежений бюджет, і тим, хто хоче зробити свято з розмахом.

Браслет з натурального каменю ручної роботи

Природно, можна купити золоті прикраси і срібні прикраси. Але можна підійти до подарунка оригінально – купити натуральних каменів, фенечек і зробити браслет своїми рукам. 

Парфуми 

Ароматний парфум, напевно, один з найтрадиційніших подарунків на 8 березня. Проте, всі раді такому подарунку навесні. Головне, правильно вгадати смаки дівчини чи мами або дружини. В крайньому випадку, можна просто запитати у коханої жінки.

Ідеальні гаманець/сумка/рюкзак

Доведеться попітніти, поспостерігати за жінкою і вибрати гідний подарунок. Тим більше, що жінкам вічно нікуди і нема чого складати і брати з собою.

Іграшка-подушка під шию

Така річ стане в нагоді і в подорожі, і просто, якщо жінка працює багато за комп’ютером. Таким подарунком ви покажете і свою турботу, і проявите оригінальність. Доповнити такий подарунок можна букетом польових квітів (особливо зараз – в мороз і снігопад).

Ідеальний гаджет

Це може бути гаджет її мрії: айфончик, айпадик, смартфончик, електронна книжечка або навіть електронний тонометр (а що, раптом бабуся замовила тонометр останньої моделі!). Тут доведеться розкошелитися, але прекрасний вечеря 8 березня і весь березень вам забезпечений.

Мотиваційний скретч-постер

Подарунок може відмінно вписатися в інтер’єр квартири і зможе дати додаткову мотивацію. Він дозволяє почати з маленьких кроків і йти до поставленої мети. Врешті-решт, можна разом мотивуватися.

Абонемент до спортзалу/уроки танців/уроки манікюру

Навіть якщо панночці віддалено це цікаво, то це і нові знайомства, і нові емоції, і нові покупки.

Електронна сигарета

А що? Сильним жінкам, які можуть побалувати себе шкідливою звичкою, можна подарувати електронну сигарету. Це буде свого роду родзинкою жінки.

Набір для кулінара

Якщо жінка любить готувати віртуозні страви, то цей набір повинен бути у неї. А найголовніше, такий набір ви можете зібрати саме під неї, враховуючи її інтереси. Туди можна увійти натуральні і рідкісні прянощі і приправи, різні пристосування для самого процесу приготування. Також можна підібрати прилади, фартух і шапочку кухаря.

Нагадаємо, ми пропонували ідеї, як зробити вироби на 8 березня своїми руками на подарунок коханим жінкам або просто, щоб порадувати себе у вільний час.

Запис Що подарувати на 8 березня: оригінальні ідеї для коханих жінок спершу з'явиться на Медіа-Версії.

На свято 8 Березня цього року українці матимуть чотири вихідних дні поспіль – 8, 9, 10 та 11 березня. Так, відповідно до розпорядження, прийнятого на засіданні уряду 11 січня, робочий день із п’ятниці 9 березня переноситься на суботу 3 березня.

Загалом в Україні в 2018 році на відпрацювання по суботах перенесуть п’ять робочих днів.

Робочі дні, які переносяться:

з п’ятниці 9 березня переноситься на суботу 3 березня;

понеділка 30 квітня – на суботу 5 травня;

п’ятниці 29 червня – на суботу 23 червня;

понеділка 24 грудня – на суботу 22 грудня;

понеділка 31 грудня – на суботу 29 грудня.

Нагадаємо, в Україні святковими днями є: 1 січня – Новий рік 7 січня і 25 грудня – Різдво 8 березня – Міжнародний жіночий день 1 травня – День праці 9 травня – День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 28 червня – День Конституції України 24 серпня – День незалежності України 14 жовтня – День захисника України. Вихідними днями також будуть Великдень (8 квітня) та Трійця (27 травня).

Запис На 8 Березня матимемо 4 вихідні спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Уже завтра вулицями українських міст і сіл снуватимуть безліч чоловіків з букетами і пакунками подарунків у руках. Переддень 8 Березня – Міжнародного, як стверджували в СРСР, Жіночого дня. Згодом, коли «радянські» свята стали вже не такими актуальними – 8 Березня залишилося. Коли ж іще, як не цього дня, жінки чують стільки компліментів і отримують стільки квітів і подарунків. І хоча ідея свята була аж ніяк не в разовому обдаровуванні, обукетненні і опарфумленні, хто про це зараз пам’ятає…

А виявляється, пам’ятають! Про справжню суть 8 Березня, про проблеми жінок, які вартують розв’язання, а першим кроком до цього є усвідомлення і обговорення – Марія ДМИТРІЄВА, спеціалістка з гендерної і феміністської проблематики, яка входить до складу Національної гендерної платформи (експертної групи з питань прав жінок).

– Пані Маріє, багато хто впевнений, що не існує проблеми прав жінок у сучасній Україні. Аргументують так: маємо досить багато жінок-високопосадовців, маємо задекларовані права жінок, ратифіковану «Конвенцію про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок»… Чи не надумана ця проблема? Можливо, порушення прав жінок – це порушення прав людей загалом?

– Кількість жінок на рівні прийняття рішень в Україні приблизно така, як в Саудівській Аравії. Тож пишатися особливо нічим – надто, коли зважити, що жіноче населення в нас на 100% письменне, а серед людей з вищою освітою жінок більше половини – 54%. Як відомо, «сталінська» конституція була і лишається однією з найкращих в історії. Але як в СССР за часів Сталіна було із дотриманням прав людини, сподіваюся, розповідати не треба. Отже, наявність гарної конституції жодним чином не гарантує дотримання прописаних у ній прав. Порушення прав жінок є окремою групою порушень прав людини, і корекція такої ситуації потребує спеціальних, послідовних, тривалих заходів. А найбільше вона потребує зміни ставлення до неї.

– Опоненти фемінізму вважають, що заклики до гендерної рівності насправді є спробою жінок здобути більше прав, ніж у чоловіків. Тобто посісти якесь особливе місце у суспільстві.

– Це звичайний страх будь-якого рабовласника: коли раб звільниться, він зробить із рабовласником те, що рабовласник робив із ним. Чимало чоловіків чомусь вважають, що коли жінки починають користуватися тими ж правами, що й вони самі, то це їх дискримінує. Як той, хто довго тебе грабував, починає обурюватися, коли ти більше не дозволяєш йому цього робити. Особливе місце в нашому суспільстві займають чоловіки: їх тримають за «норму людини», їх хочуть брати на роботу – а жінок не хочуть.  Чоловічі потреби – чи те, що вони вважають своїми потребами – оголошуються нормою. В результаті ми бачимо повсюдно рекламу з оголеними жінками, хоча вже давно доведено, що така реклама є вкрай неефективною. Досягнення феміністських рухів поліпшують життя для всіх пригноблених груп – жінок, інвалідів, лесбійок і геїв, багатодітних родин, етнічних меншин, бо забезпечують ефективнішу роботу з розподілу ресурсів і послуг, більш повне задоволення потреб, не кажучи вже про механізми захисту від дискримінації – і, як наслідок, також для чоловіків.

– У дореволюційній Росії права жінок відстоювали свідомі жінки рухів лівого спрямування. Сучасні феміністичні рухи – «ліві» чи «праві»?

Сучасні феміністські рухи дуже розмаїті. У країнах третього світу вони ліві. В тих самих Штатах, скажімо, є й такі, й такі. В Україні власне феміністського руху нема. Але це –питання часу J.

– Більшовики «розглядали потенціал організованого і свідомого жіноцтва інструментально» – чи зараз не так само? Маю на увазі жіночі громадські організації при партіях тощо.

– Так, абсолютно. На парламентських виборах 2002 року в партії «Жінки за майбутнє» в прохідній частині списку з 8 осіб усі восьмеро були чоловіки. В Україні сформувалося чимало громадських жіночих організацій, однак вони досі не об’єднуються в спільний жіночий рух. Коли вони це зроблять, зможуть висувати своїх представниць, спроможних формулювати потреби жіноцтва в політичній сфері – і обстоювати інтереси жіноцтва на рівні прийняття рішень.

– Найвпливовіша жінка в Україні Юлія Тимошенко, на Ваш погляд, – феміністка чи ні?

– Феміністка – це людина, яка декларує феміністські погляди і діє відповідно до них. Відтак – ні, Тимошенко не є феміністкою. Вона не підтримувала і не підтримує жіночого руху в Україні.

– Крайнощі сучасності: жінки звільнилися від «кухонного рабства», але іноді перетворюються на такі собі «сувеніри», «прикраси», на «болонок». Але! Це ж, зрештою, їхній вибір? Чи все ж таки це гендерна проблема?

– Це якщо вони звільнилися. За дослідженнями соціологів, жінки в Україні й досі щоденно витрачають на хатню роботу і догляд за дітьми в середньому на 3-4 години більше, ніж чоловіки. Я б не сказала, що це вони «звільнилися». Якщо суспільство послідовно розповідає жінкам, що єдина їхня цінність в тому, щоби бути гарними, сексуально привабливими, «вдувабельними», – не дивно, що жінки на це ведуться. При цьому суспільство підтримує панування чоловіків над жінками, але втрачає величезний людський потенціал половини населення. Це злочинно й несправедливо.

– У повоєнному СРСР і аж до його останніх років протиставлялися образи «справжнього чоловіка» (мужнього, захисника) і «справжньої жінки» (жіночної, матері, ніжної). Для Вас особисто яка вона – справжня жінка?

– Не існує несправжніх жінок, як і несправжніх чоловіків. Всі, хто існують – вони справжні. А уявлення про так званих «справжніх» жінок чи чоловіків – це фікція, як лінія горизонту, бо жодна людина не може відповідати такому ідеалові. Образ «справжньої» жінки, поширений в нашому суспільстві, – це така пастка, до якої жінок заганяють, аби вони були максимально зручними в користуванні: сексуально привабливими, все господарство тягнули б на собі, дбаюли про дітей та батьків, своїх і чоловікових, і при цьому надають чоловікові повний спектр побутово-емоційно-сексуальних послуг. За це вони не мають ані поваги, ані підтримки, лише наївну віру в те, що от тепер вони, мабуть, справжні жінки і їх за це любитимуть. На жаль, такий обсяг роботи для однієї людини непідйомний, в результаті вони постійно виснажені і втомлені. Я вже не кажу про те, щоби вкладати час і ресурси в розвиток своїх талантів і умінь. А «справжній» чоловік – це фікція ще гірша, бо єдине, в чому згідні всі, хто про це говорить – що він «не баба». Висновки з цього розмитого формулювання можуть бути якими завгодно: або що він не мусить займатися господарством, або що йому «западло» дбати про дітей, або він не мусить перейматися почуттями інших, або що він має право змушувати інших виконувати свої забаганки. Коли починають говорити про «справжніх» людей – це завжди ознака того, що тобою намагаються маніпулювати.

– Як би Ви порадили святкувати чи відзначати День 8 Березня?

– Для мене вже багато років цей день – не «свято весни й краси», а день солідарності жінок у боротьбі за свої права. Справжнє професійне свято феміністок. Цього дня можна віддати данину пошани жінкам, які на нас вплинули – вчителькам, наставницям, тим, хто навчили нас бути такими, якими ми є, провести акції на вулицях, названих іменами жінок.

– Ідеальне привітання з 8 Березня – які слова мають бути в ньому?

– Свободи від дискримінації, дотримання прав, розуміння і солідарності з іншими жінками. Мені було б приємно почути таке – але мої друзі мене так зазвичай і вітають J.

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Емма Антонюк, феміністка: З Восьмим березня є одна проблема: всі чомусь вирішили, шо це «свято  тюльпанів і поштівок». Насправді ж цей день був вигаданий для іншого і, на жаль, ще й досі суспільство потребує того, щоби його використовували за призначенням.

Звісно, кожний має право дарувати тюльпани і поштівки. Але забийте в пошук, скільки жінок в Україні страждає від домашнього насилля і згвалтувань, порівняйте, наскільки цей показник вищий за середньоєвропейський. І чи знайдеться після цього виправдання, чому єдиний день в році, призначений для обговорення і систематизації «жіночих» проблем, ми профукуємо на цукерки і банальні тости?

Коли я жила в Україні, я жорстко реагувала на телефонні дзвіночки на кшталт: «Вітаю, краса – то ваша зброя» і іншу «лабуду». (До речі, тости зазвичай теж сексистські). Слухаючи мої обурення, мужчини ірончно розводили руками – мовляв, «фіміністка», шо з неї взяти. А насправді, коли починаєш, як ментально хворому, «на пальцях» роз’яснювати, шо квіти мамі ти можеш коли завгодно подарувати, а сьогодні – час для інтелектуального дискурсу і демонстрацій…

Залишається лише додати, що в Європі з цим значно простіше.

Чернівці – гендерно помірковане місто

Як повідомила головний спеціаліст відділу у справах сім’ї та молоді Чернівецької міської ради Світлана ОЛЕКСІЙЧУК, у міськраді станом на кінець січня працювали 323 особи, з них 210 жінок і 113 чоловіків. На керівних посадах – 125 осіб, з яких 82 жінки і 43 чоловіки. Депутатський корпус Чернівецької міськради VI скликання складається з 10 жінок і 50 чоловіків.

Станом на середину 2012 року, cеред 899 посадових осіб органів місцевого самоврядування майже кожна друга – жінка. Серед тих, хто обіймають керівні посади – 54,5% жінок. Проте, на відміну від жінок, чоловіки посідають керівні посади вищих категорій (І та ІІ).

Держава дбає про рівність прав чоловіків і жінок

В облдержадміністраціях структурним підрозділом, на який покладене завдання із забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків у всіх сферах життя суспільства, є управління у справах сім’ї, молоді та спорту відповідної облдержадміністрації.

У райдержадміністраціях подібні завдання покладені на відділи у справах сім’ї, молоді та спорту.

На обласному рівні працюють спеціальні програми із забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків. Так, у Чернівецькій області діє комплексна Програма реалізації державної політики з питань сім’ї, дітей та молоді, оздоровлення та відпочинку, протидії торгівлі людьми та забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків на 2013-15 рр., затверджена рішенням сесії облради 14 березня 2013 року.

Запис Жіночий день? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

День сержанта в Україні відзначається згідно з наказом Міністра оборони від 10 лютого 2009 року. Це професійне свято введене на підтримку й підвищення престижу військової служби за контрактом на посаді сержантського і старшинського складу, а також подальшого патріотичного виховання військових кадрів України.

День професійного сержанта у Збройних Силах України, згідно з відповідним наказом, прийнято відзначати першої п’ятниці березня.

Цього року День професійного сержанта в Україні припадає на завтра, 7 березня.

«Снайпер по венах»

Старшу медсестру відділення реанімації, анестезії та інтенсивної терапії Чернівецького військового госпіталю Марію Василівну Лощук знайшли на робочому місці. Зараз вона старшина, і як жартують колеги – «снайпер по венах»: ніхто з персоналу госпіталю не зрівняється з нею в майстерності пошуку «глибоких вен». А далекого 1994-го, коли пішла миротворцем на розв’язання Югославського конфлікту, була старшим сержантом. Про ті події згадує спокійно. Але стримано:

– Як потрапила на війну? Мобілізувалася. Так, сама захотіла. Просто пішла до військкомату і зголосилася служити по контракту. Принесла нотаріально завірений дозвіл чоловіка. У нас на той час уже був син. Чому хотіла потрапити в «гарячу точку»? Я завжди хотіла бути військовою. Дуже мені подобалося, коли жінка – в формі. Тому після закінчення в рідному Снятині школи з відзнакою, поїхала вчитися далі аж під Пітер – до військового училища у Виборг. Після його закінчення з вільним дипломом приїхала до Чернівців. Тут знайшла й роботу, призвалася 1986-го через військкомат, і чоловіка – теж військового, з батальйону зв’язку. Звідси вирушила до Югославії, яку роздирали міжетнічні і міжрелігійні сутички – в медсестринському батальйоні у складі 66-ї дивізії. У блакитній касці миротворця ООН.

Півроку ми рятували поранених обох конфліктуючих сторін. 18 кг важив бронежилет. А ще спорядження, зброя – нам видали автомати. Але застосовувати їх мали право лише у крайніх випадках – загрози життю. Хоча ворогуючі сторони ставилися до нас, миротворців, загалом добре: іноді то одні, то другі приходили просити кави. Тож мені стріляти не довелося. Але досі пам’ятаю, як одного разу під нещадним обстрілом хорватів, замінованою дорогою везли до лікарні важко поранену сербку, яка стікала кров’ю. І довезли! Або ж ті часи, коли в наших медичних контейнерах доводилося і нам, і пораненим спати на підлозі, а не на ліжку – аби не влучила куля під час перестрілок. По низу контейнери обкладали мішками з піском, тож на підлозі було відносно безпечно.

Я бачила, як розпадається держава. Це страшно, не дай Боже таке пережити. Коли безжально нищаться архітектурні пам’ятки, церкви, коли люди поспішно тікають з осель, рятуючи свої життя, покидають свої господарства, коли домашні свині бігають, здичавілі… Ще раз кажу – не дай Боже це пережити. Тому якщо треба буде такому протистояти – піду. І синів так навчаю – коли треба, то йти.

Старшина Лощук, яка відслужила 23 календарних роки в лавах армії і мешкає з чоловіком – військовим пенсіонером – та двома синами в однокімнатній квартирі –  готова бути під кулями заради порятунку життя  інших людей і збереження цілісності держави. Вважає себе простим екс-військовослужбовцем, який просто любить свою роботу.

З речовим мішком біля дверей…

У Чернівецькому військовому госпіталі служать 38 жінок-сержантів і ще 9 чоловіків. Це медсестри, фельдшери, операційні сестри, сестри-анестезіологи. Усі – віком до 45 років, адже в 45 військові йдуть на пенсію. Військовиками ставали за бажанням: зазвичай після медучилища проходили тримісячні сержантські курси, призивалися через військкомат.

Йдемо коридорами одного з корпусів госпіталю. Медики, які зголосилися проводити «екскурсію» для журналістів, привертають нашу увагу до місцевих «визначних пам’яток». Демонструють картини на стінах і наголошують, що вони намальовані однією з колишніх лікарок. Зазначають, що свого часу приймали міністра оборони в стінах госпіталю – саме коли почалася війна Росії з Грузією, і в одній з сестринських (тобто «сержантських») кімнат тодішній міністр Єхануров усамітнювався для секретної розмови з тодішнім президентом Ющенком…

У семи лікувальних відділеннях військового госпіталю (хірургічному, травматологічному, анестезіології й реанімації, терапевтичному, неврологічному, інфекційному і поліклінічному) працюють мешканки з усіх куточків області: дехто доїжджає до місця роботи 30-40 км. Попри те, що речовий, так званий тривожний, мішок з ліхтариком, щітками, сірниками, нитками, одягом, конвертами, рушниками та іншими предметами першої необхідності в усіх готовий, – тривоги немає, працюють у звичному режимі.

Жанна ПЕРНАЙ з Новоселиччини – молодий сержант. Працює в об’єднаному відділенні хірургії і травматології, де лікуються і ветерани, і відставники, і нинішні контрактники. Не вважає свою роботу якоюсь особливою – працює як звичайна медсестра, чергує добу через три. І навіть періодичні навчання й тривоги не здаються їй ознакою «військовості». Маленький син Жанни Стас, якому 3,5 роки, також не усвідомлює, що мама військова. Знає, що вона «лікує дядь і тьоть».

Серед семи сержантів хірургії-травматології – Надія КУЧЕР. Вона на Буковину приїхала аж з Рівненщини. Зараз мешкає на Хотинщині. Каже, що просто допомагає офіцерам-лікарям. І бути військовою – неважко. «Всі призивалися  – і ми призвалися. Речовий мішок складений і завжди готовий стоїть біля дверей. Будемо сподіватися, так і стоятиме».

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Редакція висловлює вдячність за сприяння у підготовці матеріалу т.в.о. начальника Чернівецького госпіталю полковнику медичної служби Олексію Барбазюку. І вітає всіх сержантів військового госпіталю з Днем сержанта, а сержанток – ще й з 8 Березня!

Запис Сержант(к)и спершу з'явиться на Медіа-Версії.