Перші два місяці сідав з ним і роз’яснював, показував, тлумачив. Але бачу, що це йому дуже подобається – нічого робити не треба, задачі будуть вирішені, відмітка назавтра буде достойна!

Е-е думаю, так не піде. Кажу, що тільки тоді буду з ним займатись, коли посидить мінімум 2 години над задачками. Ги, дурнем виявився я – хлопака сів за комп’ютер з інтернетом і через пів-години усі задачі розв’язані! Його радість була не підробною – а мені було прикро за себе, що так і не зумів примусити працювати хлопця власним розумом…