– Обличчям тижня є депутат Верховної Ради України від Партії регіонів Олег Царьов.

Цитата: “Было бы правильно, для того, чтобы уйти от языковой проблемы на Украине, выбрать язык, на котором говорит большинство населения, и сделать его государственным. В Украине это суржик. И два диалекта (русский и украинский) от суржика утвердить тоже на государственном уровне”.

Вважаю, що ця цитата заслуговує на те, щоб той, хто це висловив, був оголошений нашою людиною тижня. Нарешті на рівні принаймні законодавчої влади було визнано, що головною мовою, щонайменше альтернативою українській мові, бо сподіваюся, що я тут розмовляю українською мовою, – є суржик. Суржик, не російська мова. А російська мова – це діалект суржику. Нехай на совісті пана Царьова буде те, що українська мова – діалект суржику. Хоча я завжди вважав, що суржик – це щось похідне від мови, а не навпаки. Але це вже питання освіти.

Нарешті на рівні принаймні законодавчої влади було визнано, що головною мовою, щонайменше альтернативою українській мові – є суржик

Проте це правда: російська мова в Україні – це я як філолог можу засвідчити – насправді є суржикоподібною. Більшість людей, які захищають російську мову в нашій країні, захищає її не російською мовою, а суржиком, суржиком, суржиком! Коли вони починають російською мовою розмовляти – вуха в’януть у того, хто цю мову знає, шанує, хто хотів би читати ввечері вірші Анни Ахматової, а не Ганни Ахметової! Бо Ганна Ахметова – це поетеса суржикоподібного суспільства, а Анна Ахматова – великий русский поэт. Тільки хто із захисників російської культури і мови знає про це в Україні?! Немає майже таких.

Отже, маємо зробити простий вибір: або ми з вами намагаємося все зробити для того, щоби тут розвивалася мова тієї країни, або всі, разом із шановним паном депутатом, скочуємося в суржик, у безкультур’я, в насилля над російською мовою, яку ми, як мені здається, всі ми поважаємо і бажаємо, щоб вона розвивалася там, де для цього є всі можливості, там, де є її справжні носії, які її не знищують, не насміхаються з неї з незрозумілими наголосами, із дуже обмеженим словниковим запасом і з усім тим, що стало елементами російського слововживання тут, в Україні.

Це простий вибір. І, до речі, можна подякувати панові Царьову за те, що він нарешті сказав, яка мова є притаманна тим, хто сидить під куполом: суржик, суржик, суржик.