Коментарі до: У Чернівецькому театрі лютує Барабас Карабас?

Від: коментар з Букінфо

коментар з Букінфо — Tue, 01 Nov 2011 11:12:52 +0000

Спостерігаючи збоку за ситуацією, що склалась в нашому театрі, хочеться висловитись. Може деякі думки допоможуть Івану в суді. Отже…
Переатестація в театрі відбулась вперше за багато років. І у мене складається враження, що саме за для звільнення Даниліна. Оскільки Данилін не мав порушень дисциплінарного характеру, то вибрали саме таку тактику боротьби з неугодним. Оскільки досвіду атестування в адміністрації не було, то і зробили, як змогли – з багатьма порушеннями. Який був розрахунок? Актори емоційні люди, в своїй більшості юридично малообізнані і нездатні себе захистити.
Далі виникає справедливе запитання класика: « А судді хто?».
1.Хто члени комісії?
2.Як створювалась комісія?
3.За якими критеріями оцінювалась професійність акторів?
4.Як проходило обговорення?
5.Як голосувалось рішення?
6.А саме головне: чи однакова процедура була застосована до Івана та інших членів колективу?
Я вже не кажу про те, чи хотіли би ви, щоб і до вас застосовувалась подібна процедура атестації?
Спробую відповісти на ці запитання по черзі.
1. В комісію увійшли. Із сторонніх членів комісії: чотири представники обласного відділу культури, три хореографа, диригент оркестру . … З представників професії як такої один. До того ж в комісію увійшли безпосередні організатори акції: директор театру – голова комісії з двома голосами, кишенькова голова профкому театру, худрук та адміністратор. В таку поважну комісію чомусь не увійшли незалежні представники з інших міст, а також незалежні від театру особи з нашого міста, які дійсно мають пряме відношення до акторської професії. А саме Агеєв, Колісник, Циганок, Андрусяк. Чому?
Навіть при такій невідповідності, якби в комісії були принципові люди, то така комісія мала б саморозпуститись, коли стало питання про долю людини.
2.Подейкують, що склад комісії був затверджений в Києві. Велике питання, як можна було затвердити таку комісію для оцінки акторської майстерності?! За таку халатність ці люди з Києва мали б понести відповідальність. Можливо, вони не зрозуміли, з якою метою організовується атестація. Але це вже їхня профнепридатність.
3. При атестації Даниліна не йшла мова про його творчу професійність, а винятково про дисципліну. Організатори дійства зкористувлись необізнаністю комісії і здійснили підміну понять. Говорилося, що Данилін, буцім-то, зриває вистави і т.ін.
Комісія чомусь дозволила собою маніпулювати, і, замість творчих питань, увійшла в сферу, яка регулюється виключно кодексом законів про працю, перевищуючи свої повноваження. Якби Данилін дійсно зривав вистави, його вже давно б звільнили за статтею, а не організовували таку громіздку процедуру.
4. На членів комісії здійснювався психологічний тиск – місто у нас мале і так чи інакше всі залежать одне від одного. Саме по цій причині всьому загалу і стало відомо, як все відбувалося. Окремі члени комісії піддавали сумніву компетентність рішення, але їхні аргументи грубо приcікалися адміністрацією театру.
5. В загальному голосування не здійснювалось бюлетенями і таємно. Тобто, для членів колективу воно було відкрите, а для Даниліна начебто таємне.
6. Атестація для всіх була поверхнева і формальна. Вона не давала в принципі можливості визначити професійність актора. Директор зачитував коротку характеристику (ну зіграв такі-то ролі, ну можеш іти). А от справжнє дійство розгорнулось з Даниліним. Говорити про вибірковість навіть не смішно. Вирішуючи долю актора, комісія себе навіть не обтяжила переглядом репертуару з його участю. А навіщо, все і так вирішено. О це так міра формальності!
Останнє питання риторичне і кожен його може задати собі: він хоче працювати в таких умовах? він хоче жити в такій країні, де таке можливо? Питання далеко виходить за межі якогось там театру… І якийсь там Іван – це просто ім’я «нарицательноє».

http://www.bukinfo.com.ua/show/news?lid=20220

Від: Глядач

Глядач — Mon, 31 Oct 2011 15:21:56 +0000

Жаль мені Вас!!!Шановна “свита” пані Скрипки. Запам’ятайте…..керівники приходять і відходять..А стосунки між вам – акторами залишаться назавжди в історії цього нещасного театру,де панує крахоборство і приниженість людської гідности! Як же ви,ті хто ВИЖИВАВ СВОЇХ ЖЕ КОЛЕГ, БУДЕТЕ ДИВИТИСЯ ЇМ В ОЧІ? ЦЕ ВАМ МІСЦЕ НА ВУЛИЦІ..А ВТІМ СКОРО ТАМ І БУДЕТЕ!!!!

Від: 13

13 — Mon, 31 Oct 2011 10:44:49 +0000

Івано-Франківск респект!!! чому ж М.Матіос не вибрала виставу чернівецкого театра, театра свого рідного міста, якщо Скрипка такий гарний режисер? вот вам відповідь, дорогі фанати пані скрипки!!!

Від: отакої!

отакої! — Sun, 30 Oct 2011 15:09:31 +0000

Квитки на “Солодку Дарусю” коштували дорожче ніж на концерт Елтона Джона

Із двотижневих гастролей Сполученими Штатами Америки повернувся Івано-Франківський обласний академічний музично-драматичний театр імені Івана Франка.

Українські актори показали виставу “Солодка Даруся” за однойменним твором відомої української письменниці, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка Марії Матіос.

Спектаклі відбулися у Філадельфії, Клівленді, Чикаго, Нью-Джерсі, Нью-Йорку.

Це вже третя велика поїздка акторів за межі України. Вистава викликала зацікавлення в американської громадськості, пише Gazeta.ua.

На думку глядачів, молодим акторам театру вдалося відтворити на сцені всю глибину й трагізм твору.

Разом з акторами в поїздці була і сама авторка. Серед численних глядачів було багато діаспорців, які колись самі пережили події, описані в “Солодкій Дарусі”. В знак подяки актори отримали схвальні відгуки про виставу.

У США їх визнали європейським театром, який репрезентує сучасну Україну, такою яка вона є насправді.

“Найважливішим є те, що Івано-Франківський академічний український музично-драматичний театр ім. І. Франка вже здобув світову славу. Марія Матіос разом режисером-постановником Ростиславом Держипільським міцно тримають її у долонях. Їхні два серця б’ються в унісон. Від українців Америки щодня надходять чудові відгуки, і всі єдині у своїй думці: “Це треба побачити і пережити”. Марія Матіос та режисер Ростислав Держипільський – два серця у одній виставі”, – так написала україномовна газета Чикаго “Час і події”.

Квитки на “Солодку Дарусю” коштували у США по 45 доларів: дорожче, ніж концерти Елтона Джона.

Марія Матіос пообіцяла українцям Америки, що незабаром привезе з прикарпатським театром ще одну свою виставу “Нація”.

http://www.unian.net/ukr/news/news-465378.html

Від: др левченка

др левченка — Sun, 30 Oct 2011 11:16:35 +0000

абсолютно с тобою погоджуюся, колего!!!!!!!!

Від: Denys Levchenko

Denys Levchenko — Sat, 29 Oct 2011 13:18:38 +0000

Шановна, Олена. Незнаю хто Ви, але дуже дякую що згадали про мене.
Все це сумно, що робітся зараз в театрі. Я в цому театрі практично народився. З самого дитинства дивився всі вистави за кулісами. Їздив на гастролі, а тоді гастролі були по місяцю, два. Колектив був інший, добріший, один одного підтримували. Тому що керевництво було інше, і насам перед думало про театр. Шкода що зараз люди котрі керують нашим театром, так нічому і не навчились у своїх попередників. А риба гниє з голови. В нашому театрі є проблема яку треба вирішувати, але нажаль поки немає кому це робити. І що головне, трупа мовчить, в театрі мовчить, на зборах мовчить, а поза театром жаліються як все погано. Художній керівник добилась свого. Одним пообіцяла звання та ролі і вони вселяко потокають їй, іншим пригрозила звільненям і вони бояться. Щкода їх всіх, дуже шкода.
В таких умовах про мистецтво, про храм, неможе бути і мови. Нажаль з Чернівецкого театру роблять клуб. А ті кому подобаються постановки Скрипки, я підкреслюю саме постановки, а не матеріал який вона вибирає, гадаю їм немае з чим порівняти. В інституті студенти роблять краше.

Від: olena

olena — Fri, 28 Oct 2011 17:19:52 +0000

“У мистецтві ж, на жаль, компромісів не може бути” – Важко не погодитися з посадовцем.Проте, на жаль, то лише красиві слова,аби ж вони були наповнені сенсом. О, тоді б петрусяків зі скрипками, марчуками etc. не підпустили б до сцени й на гарматний постріл.Хоча, як на мене,ця гоп-компашка скоро матиме не надто сприятливий фініш.Ви, шановний авторе, забули про Дениса Левченка.Молодий, талановитий актор, на нього ходили… Але він також став занадто професійним для бездарного керівництва театру, котре давно уже штампує ерзац-мистецтво.Хороша стаття і начасі. Мій пошанівок пані Людмилі, котра друкує такі актуальні матеріали. P.S. Можливо варто подумати над муніципальним театром?

Від: Melpomena

Melpomena — Fri, 28 Oct 2011 14:19:11 +0000

Так,це жахливо що робиться в чернівецкому театрі. Надзвичайно багато талановитої молоді за останні роки пішло, (або їх попросили піти), з театру. Що стосуеться підробітку акторів – ця практика існує в усьому світі. Іван Данілін не зірвав жодної вистави, і навпоки вводився на всі ролі де по різних причинах небуло актора. Для тебе Іван відповідь, чому в характеристиці не виписані всі твої ролі, просто тому що на них немає відповідного наказу. Питання: а чи може актор грати роль без наказу назначення на роль? І не просто зіграти один раз пятого парубка за тином, а вводитись на головні ролі і грати їх не один театральний сезон? Добре, що пан директор не забуває назначити себе на роль,(він же тут граючий директор), і підписати відповідний наказ, і не один. Цікаво скільки таких наказів де пан Марчак назначений на роль, в основному на другий склад, тому що він людина зайнята, (треба ж встигнути і конячку випити, і до молодих жінок позагравати), він не грав і навіть не репетирував, але які потім відправляв в Київ, за що, напевно, і получив звання заслуженого працівника культури. Більше того в виставі “Маска” де Юрій Михайлович все таки грав епізодну роль, він просто одного разу забув вийти на сцену. А “остограмеца” доречі не забув. Що стосуеться пані Скрипки Людмили Іванівни, нашого хуйдожнього керівника, це взагалі окрема тема. Є в памяті у мене історія коли вона взагалі не зявилася на виставу “Квітка Кактуса”, аргоментуючи це хворобою, і виставу зіграли без її персонажа, і роль була не маленька, але в той самий час пані Скрипка працювала ТАМАДОЮ в ресторані Черемош, на весіллі мого товарища. (це не важко перевірити, взяти відіо запис з весілля, і репертуар театру за те саме число). Доречи витягнув тоді виставу заслуженний артист України Мирослав Маковийчук, якого наша ТАМАДА і викинула з театру коли стала художньою ТАМАДОЮ, за рік до пенсії.
Куди тільки дивиться влада! Пане Петрусяк, в шию треба гнати це керевництво театру! А, вибачте, я забув, ви ж їм на баяне підігруете(((((((((((((

Від: Тетяна

Тетяна — Fri, 28 Oct 2011 09:19:10 +0000

Життя — театр, а ми актори в нім…
Але професія актора – не тільки цікава, але і достатньо складна.
В ній, як і в житті, є багато удаваного.
На спектаклі глядач вже бачить готовий твір, спектакль, виставу, а як все це робиться – лишається поза нас. Але звичайно зрозуміло, що у акторів представлення про образ п’єси, героїв або героїнь, як грати, досить часто протилежне до бачення режисера.
А поняття «атестація актора» є принизливим для талановитої людини.
Це те саме, як є літературний твір і є критик до нього, є картина художника і …є критик.
Талановита людина завжди є унікальною, несподіваною для інших, і, що прикро, незрозумілою для багатьох. Особливо критиків…
Виставу Олега Мельничука «Пісок з урн» я бачила на фестивалі у вересні.
Зараз такий успіх у Санкт-Петербурзі. Президент Фестивалю – Олександр Галибін, Голова журі – Георгій Тараторкін. З сайту фестивалю: «Лавры победителя жюри присудило спектаклю “Песок из урн» по мотивам поэзии Пауля Целана («Независимая театральная лаборатория”, город Черновцы, Украина). Омская трактовка истории о музыканте заняла второе место в номинации “Лучший спектакль”. Третье место получила постановка студии “Elk Dance Theatre” из Польши за спектакль “Утопленница”.»
…Дійсно, дивна ситуація із звільненнями, як профнепридатний.