Презентація книги — це насправді подія значно більша, ніж просто вихід ще одного наукового видання. Бо Чорнівське городище — одна з тих пам’яток, які буквально змінюють наше уявлення про середньовічну Буковину. І водночас — місце, де історія ще не закінчилася: її продовжують відкривати просто зараз.

Професор Сергій Пивоваров — один із найвідоміших дослідників середньовічної археології Буковини. Саме він із 1999 року відновив систематичні дослідження Чорнівського городища після попередніх експедицій Чернівецького університету.
Його роботи важливі тим, що він не просто описує знахідки, а намагається відтворити життя людей XIII століття: як вони оборонялися, торгували, воювали, чим користувалися у щоденному житті.

Чорнівське городище — унікальна пам’ятка. Це не просто «давнє поселення». Це укріплений комплекс часів Київської Русі та Галицько-Волинської держави, одне з небагатьох городищ XII–XIII століть, яке досліджене археологами настільки повно.

Чорнівське городище добре зберегло систему оборони, археологи знайшли там сліди реального життя середньовічного прикордонного укріплення, виявлено прикраси, кераміку, елементи побуту, знайдені предмети свідчать про зв’язки Буковини з іншими землями Русі та Європи.

Особливо інтригує те, що Чорнівське городище існувало у дуже драматичний період — напередодні монгольської навали.

Коли археолог бере до рук наконечник стріли XIII століття, це вже не просто музейний експонат. Це слід конкретної людини, яка стояла на валу й дивилася в бік небезпеки в той час, коли змінювалася історія всієї Східної Європи.

Чорнівське городище важливе ще й тому, що доводить: Буковина не була глибинкою, «окраїною». Вона була частиною великого європейського історичного простору. Через цей регіон проходили торговельні, військові й культурні контакти.

На зустрічі в бібліотеці були історики, археологи, краєзнавці, активісти й ті, хто любить і досліджує наш край. Під час презентації Сергій Пивоваров декілька разів звертав увагу на креслення та ескізи Ярослава Волощука — чернівецького архітектора, інженера, письменника й  краєзнавця, який також був присутній на зустрічі.

Сучасна археологія — це вже не лише лопата й пензлик. Це геофізика, аерофотозйомка, GIS-картографія, цифрове моделювання, аналіз металів і органічних залишків.

Суспільний інтерес до археології зараз великий: люди дивляться історичні відео, читають про розкопки, ходять на лекції та презентації. Але паралельно існує проблема нелегальних копачів, які шукають артефакти металошукачами заради продажу. При неконтрольованих розкопках руйнується контекст знахідки — а саме він є найціннішим для науки. На зустрічі було питання і про «чорних археологів».

Археологія — це не просто щось знайти, знайти якусь річ. Для науки важливо де саме вона лежала – у якому шарі, поруч із чим, що було над і під нею.

Тому такі книги й публічні презентації надзвичайно важливі. Вони повертають археологію людям як спосіб зрозуміти себе й своє минуле.

Чорнівське городище — це не лише земляний вал і уламки кераміки. Це місце пам’яті про людей, які жили тут сотні років тому. І поки археологи продовжують дослідження, середньовічна Буковина продовжує говорити.

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис Чорнівське городище як історичний детектив: нова книга Сергія Пивоварова… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Історична наука якось цнотливо обминає сімейно-сексуальні аспекти житія людської популяції Буковини минулого. Внутрішньо-сімейні стосунки якось не прийнято виносити на загальний розголос чи осуд. Не ваша, мовляв, свиняча справа! Та круть чи верть, усе життя оточене цим замкненим колом. І коли масштаби колізій сімейного фронту виринають на поверхню, то вони логічно й кінцево стають справами архівного ремесла.

Відкриваємо справу №119 з Фонду 3, опис 1 Чернівецького обласного державного архіву за 1853–1854 роки «Листування з Чернівецькою дирекцією поліції на прохання чернівецького жителя Сороки Йоганна (Івана) про відправлення дружини, яка віддалася п’янству і била дітей, до табору примусових робіт».
Як це треба було допекти людину, щоб у неї урвався чоловічий терпець і він розпустив гіркі нюні аж у самому поліцейському відділку!
1855 року у справі №637 йдеться про розшук Берти Клузіц – дружини ганноверського судді з Пруссії, яка втекла до Австрійської Буковини з учителем Генріхом Боде. На голову не налазить, як це можна – проміняти чоловіка престижної й грошової посади на якогось рядового вчителя – реально козла на барана. Ось любов що виробляє!
А 1862 року у справі №2092 ми бачимо слізне благання якоїсь Антоніни Кноль, яка втекла від чоловіка з Кракова до Чернівців, про скасування рішення щодо примусового повернення до чоловіка. Видко, чоловік вирішив даремно не витрачати власні кошти на круїз до Чернівців, а зробити це виключно державним коштом. Жінку можна зрозуміти: жити з таким скнарою – ліпше застрелитися.
В іншої персони – такого собі Іполита Дугіловича –1864–1865 року постала проблема з розшуком дружини, яка викрала його майно й зникла в невідомому напрямку, залишивши чоловіка в самій спідній білизні. І таке трапляється у цьому світі!
Чернівці та Буковина не були осереддям пуританства. Хоч влада стояла на варті пристойності. У серпні 1871-го чернівецький бургомістр отримав «згори» цінну вказівку про закриття будинків розпусти (справа №3484). Вказівка дійсно була цінною, та стабільний попит, як відомо, породжує пропозиції: за 30 років лише у крайовій столиці офіційно функціонувало кілька десятків борделів різного кшталту. Дам «зі зниженою соціальною відповідальністю» вистачало і для внутрішнього вжитку, і на експорт. Так, у справі №5730 від вересня 1891 – листопада 1892 років наведена переписка с дипломатичними представництвами Австрії про розшук неповнолітньої мешканки м.Чернівці Йозефіни Янушевської, вивезеної до будинку терпимості у Калькутті. Ось куди занесло бідолашну дівчину у прагненні індійського пригодницько-сексуального туризму.

Тоді влада пішла іншим шляхом: у справі №6256 від червня – вересня 1904 року наводиться листування з повітовими управліннями та православною консисторією Буковини про заборону позашлюбного співжиття. Як ця заборона діяла – знає лише Господь, бо в чуже ліжко не залізеш і свічку не потримаєш.
Привертає увагу листування з Чернівецьким міським магістратом та повітовим управлінням за статтею в чернівецькій газеті «Буковінер рундшау» про непристойну поведінку відвідувачів міського пляжу Чернівців (справа 8812 від 1.07-3.08.1903 р.). Про що саме йшлося в цих документах, нині важко второпати, адже критична планка дозволеного зазнавала історичної динаміки. Може, п’яні голі чоловіки ломилися до жіночих купалень, густо розташованих на правобережжі Прута? Або пані дозволяли собі занадто вільні вчинки? А, може, то журналісти шукали захопливу «полуничку» для своїх опусів?
Письменник Петер Демант у книзі «Моє перше життя» пізніше згадував, що якось через відвідини пляжу з коханою дівчиною він ледь не запізнився на екзамен. «О десятій ранку ми з Алісою зустрілися біля автобуса. Їй було спекотно їхати, не дивлячись на легку квітчасту сукню і сандалії босоніж. На пляжі я швидко роздягнувся і став біля жіночої роздягальні. Як вона виглядає в купальнику?.. Я підвів очі, й серце моє підскочило: на ній було вузьке бікіні, набагато сміливіше, ніж те, що колись на нашому пляжі зважилися б одягнути…». Запам’яталася юному Петеру і «Вальпургієва ніч», коли дівчата стрибали з гімназистами у воду з урвища «в чому мати народила». То й що тут справді екстравагантного?
Украй колоритно виглядає «Листування з Чернівецькою дирекцією поліції про розслідування доносів капельмейстера Соломона Грінберга на власника театру-вар’єте Якоба Фурмана щодо утримання повій» (справа №19345 від 3-15.04.1908 р.). Що саме спричинило образу Шломи на свого одновірця Яшу, якщо справа вихлюпнулася на загальний розсуд сторонніх до цього гоїв? Дівок не поділили? Чи Яша користувався послугами задарма, а заздрісному капельмейстеру Шломі доводилося платити з власної кишені?
Бували справи й серйозніші. 1896 року ректор Чернівецького університету повідомив про підлягання суду швейцара ботанічного інституту Теодора Сандуловича за зґвалтування (справа 16927). Так йому і треба: в робочий час слід неухильно пазити, а не перевищувати службові обов’язки! Зовсім ганебно виглядає справа №10529 від 2-23 листопада 1909 року «Листування із Заставнівським повітовим управлінням за скаргою Георгія Красняка на службовця повітового управління Самуїла Грубера про зґвалтування його дружини». Дурко ти, Дьордію! Був би справжнім мужиком, то добряче, але мовчки, натовк би пику отому сексопату Сьомі чи відірвав у нього все, що вартує до ситуації, а не скиглив би на весь повіт! Ото вже рогоносець-невдаха!
А в середині ХІХ століття Буковиною пройшлася якась сексуальна пошесть. Так, упродовж аж 15 років, від 1841-го до 1856-го, тривало листування з повітовим судом про позбавлення дворянського звання мешканця Чернівців Франца Корчишевського за зґвалтування неповнолітньої вкупі із шахрайством та іншими злочинами (справа №1516). Високородний злодій ще легко відбувся, бо сидіти би цьому лиходїві й сидіти!
Потягнуло на «свіжину» і такого собі стражденного Сербинського, про що свідчить справа №328 від 1854 року: «Донесення камерального мандатора громади Кучурмаре (себто Великого Кучурова) про розслідування факту зґвалтування учениць початкової школи громади Молодія вчителем Сербінським». Свої педагогічні таланти згаданий учитель саме в такий спосіб спрямував на підготовку молоді до реального дорослого життя. Мабуть, він був не один такий, бо у справі №4020 за 1862 рік – «Повідомлення державного міністерства про зняття з посади вчителів за розтління малолітніх» – визнаються факти поширення цих індивідуальних «просвітницьких» методів. Міністерство культів і освіти Австро-Угорщини ще раз повчально помахало пальчиком 1867-го в спеціальному циркулярі про звільнення з роботи та притягнення до кримінальної відповідальності вчителів за розбещення неповнолітніх учениць. Це вам не по-путінському цілувати в пупок! Утім, залишається питаннячко: тож повнолітніх учениць гвалтувати, виходить, можна?
Легкою безневинною розвагою слід вважати спеціальне повідомлення аж цілого державного міністерства 1865 року про зняття з роботи вчителя громади Ланцендорф (тобто Ленківців) Яна Франца за проведення абортів (справа №57126). Ну, трохи підробляв хлопець у вільний від основної роботи час на клопотах необережних… Кому що до того?!

Віталій КОРЖИК, краєзнавець

Запис Стара Буковина крізь сімейно-сексуальну призму спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Як наслідок, численна група абонентів із Сторожинеччини чернівецького Інтернет-провайдера  «Інтелект» (ТОВ «Інтелект груп»), протягом двох діб була без мережі. Погодьтеся, що у воєнний час це спричинило чималий стрес у людей: вони були позбавлені зв’язку зі своїми рідними на фронті, з тими, хто виїхав за межі України  тощо. Адже недарма підприємства, які забезпечують населення телекомунікаційними послугами на відповідних територіях, у тому числі й «Інтелект», згідно постанови Кабміну України від 09.10.2020 №1109 віднесені до об’єктів критичної інфраструктури.

Як і чому могло статися подібне? Тим паче, у такий складний для держави та її громадян час. Спробуємо розібратися і назвати речі своїми іменами.

Ще торік Національна Комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації, включила товариство з обмеженою відповідальністю «Інтелект груп», яке діє у сфері проводового електрозв’язку, забезпечуючи з’єднання кінцевого обладнання споживача з Інтернетом у Чернівецькій, Тернопільській, Хмельницькій та Івано-Франківській областях, до реєстру операторів і провайдерів телекомунікацій.

Як розповів про деталі конфлікту Дмитро Гавриш, представник «Інтелекту», їхнє підприємство прокладає кабелі для інтернету на опорах обленерго. І це має назву сумісний підвіс. «Маємо відповідний договір з «Чернівціобленерго» та являємося найбільшим платником по сумісному підвісу, – наголосив він. – Тим часом, енергетики, виконуючи певні роботи, зокрема, чистку дерев, перенесення опор, заміну свого електричного кабелю тощо просто зрізають кабелі інтернет-провайдерів, бо їм ліньки, мабуть, нас попередити. Ми хочемо, щоби це відбувалося якось цивілізовано, згідно договору.»

Прикметно, що умови Договору, серед іншого, передбачають право Власника на самостійний демонтаж ВОЛЗ (волоконно-оптичної ліній зв’язку) у разі невиконання Замовником умов Договору. Підкреслимо, йдеться про демонтаж, тобто зняття з опори оптично-волоконного кабелю, який належить інтернет-провайдеру,  а зовсім не про його зрізання. Іншими словами – пошкодження. Натомість енергетики – принаймні так вважають інтелектівці – навмисно порізали волоконно-оптичну лінію зв’язку на опорах в окремих населених пунктах Сторожинецького району. Навіщо? А. мабуть, щоби не морочити собі голову із демонтажем. Хоча працюють вони, як відомо, не під свит куль та розриви снарядів, як, приміром, київські, дніпровські, херсонські та інші українські електрики.

Таким чином, як написано у заяві ТОВ «Інтелект груп» до редакції, «Своїми протиправними діями останні (електрики Обленерго – Версії), порізавши волоконно-оптичні лінії зв’язку, пошкодили телекомунікаційну мережу, що спричинило тривале припинення телекомунікаційних послуг для абонентів. Більше того, пошкодження майна призвело до значних матеріальних втрат Товариства, пов’язаних із заміною волоконно-оптичних ліній, виїздом бригад для виконання робіт, транспортними витратами та тривалим часом для відновлення мережі.

Оскільки подібний інцидент стався не вперше, ба більше, за твердженням «Інтелекту» подібні дії носять систематичний характер, потерпілі звернулися по захист до поліції, подавши заяву про вчинення кримінального правопорушення до Сторожинецького РВ УМВС України в Чернівецькій області.  Адже умисне пошкодження або руйнування телекомунікаційної мережі чи технічних засобів телекомунікації передбачає кримінальну  відповідальність. Отож за наслідками розгляду заяви до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 360 КК України.

Чи можна ставити крапку у й цій не вельми гарній історії? Аж ніяк. «Чернівціобленерго» відхилило звинувачення і не взяло на себе відповідальність за зроблене.

На жаль, «Версії» знають з власного досвіду (редакція, підтримана громадськістю, понад рік судилася з Обленерго через  нібито образу їхньої честі та гідності, тоді як вони просто неякісно та недобросовісно виконували свої зобов’язання щодо споживачів, тому «Версії» врешті-решт і виграли справу), що монополіст добровільно ніколи не визнає свої помилки. Зокрема, Пресслужба підприємства пояснила, що в області працює 33 провайдери, з якими існують договірні відносини щодо сумісного підвісу до мереж Обленерго. І ці договори передбачають маркування власних мереж провайдера, а немарковані лінії під час проведення оглядів мереж персоналом АТ «Чернівціобленерго» просто демонтуються.

За словами інтелектуалівців, не промаркованими були півтора метри їхнього кабелю. Та чи може це слугувати причиною його псування – питання риторичне. Адже поняття «демонтувати» і «різати» не є ідентичними. А в договорах йдеться саме про демонтаж!

Пресслужба Обленерго стверджує, що підприємство тричі зверталося до власника провайдера п. Олексія Тихенького з листами, в яких пропонували йому привести власні мережі у відповідність із договором, однак цього не було зроблено.

Таким чином, у протистоянні Інтелекту й Обленерго хтось із них каже неправду. Хто саме? На це питання дати відповідь може лише суд, тому “Інтелект” переводить цю справу в юридичну площину. Та, виходячи з того, що власник, як правило, все робить для того, щоби захистити власне майно (на те він і власник!), тоді як керівництву Обленерго майно підприємства не належить, шальки терезів згідно здорового глузду схиляються на бік «Інтелекту».

Та у цій історії чи не найбільше зачіпає моральний, а точніше – антиморальний аспект. Не розумію, як узагалі у воєнний час міг виникнути подібний конфлікт?!  Адже зв’язок зі світом нині для українців така ж нагальна потреба, як і світло в оселі. Натомість буковинські  енергетики продемонстрували повну неповагу і байдужість до чужих людських потреб. Тоді як лише співчуття, об’єднання, взаєморозуміння можуть врятувати нас від страшної біди, що нависла домокловим мечем над державою і над нацією. І це зовсім не високі слова, а нагальна вимога часу.

Людмила Чередарик    

Запис Електрики порізали волоконно-оптичний кабель інтернет-провайдера, щоби не заморочуватися його демонтажем спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Ім’я знаменитої єврейської актриси Сіді Таль  нинішнього року згадується нерідко: нещодавно минуло 110 років від дня її народження. Зокрема Легенда чернівецьких підмостків постала на сцені обласного академічного музично-драматичного театру ім. О.Кобилянської. Спричинився до цього один із родичів артистки. А свого часу  на сцену її привів двоюрідний брат …

Родинні зв’язки знаменитості досліджувала авторка серії книг «Євреї Буковини» Софія БЕРЕЗІНА.

Кузен допоміг «створити» Сіді Таль

Чернівчанин Адольф Тефнер відіграв вирішальну роль у долі двоюрідної сестри Сореле Біркенталь (справжнє ім’я зірки), яка стала знаменитою актрисою.

І це не випадково, адже сам Адольф був актором єврейського театру. Народився він у Чернівцах 13  лютого 1908 р.  у сім’ї пекаря. Ще в ранньому дитинстві проявив артистичні і музичні здібності. Співав у синагозі разом із кантором і в синагогальному хорі під керівництвом Йосесе Тавтшая. Тавтшай водночас був керівником хору і в театрі Авраама Аксельрода (1858-1925). За рекомендацією Тавтшая Аксельрод запросив Адольфа на дитячі ролі в п’єсах для дорослих. Відтак театр став головною справою життя Тефнера, хоча йому випало  «грати» різні ролі не на сценічних підмостках.

Ще юним він влаштувався на роботу у Відні на лікеро-горілчаному заводі,  але з театром не розлучався: був дублером і помічником по декораціях у німецькому музичному театрі у віденському районі Леопольдштадт.  Відтак був призваний до австрійської армії. Демобілізувавшись, приїхав до Чернівців, грав у єврейській трупі Аксельрода. Одного разу він узяв свою двоюрідну сестру Сореле з собою в театр, що вирішило її долю – дівчинка багато часу проводила за кулісами, стала улюбленицею артистів. Поки театр був на гастролях, Сореле створила «свій театр», де була одночасно авторкою, режисеркою і виконавицею головної ролі. Коли Тефнер повернулся з гастролей, він був вражений творчістю своєї юної кузини і показав її «театр» колегам. Маленькій Сореле запропонували зіграти свою першу роль у справжньому театрі в спектаклі «Сліпа любов» із Сарою Канер в головній ролі.

Згодом Адольф виступав у Польщі, в Бухаресті,  де грав у трупі театру «Рокси». У 1927 р. запросив і Сореле на амплуа травесті. Спільно із партнером Леоном Бергером Тефнер керував трупою в Яссах, а згодом разом із Віленською трупою (вона була організована у Вільні (нині – Вільнюс) в 1916 р. як гурток аматорів, що виступали у п’єсах на ідиш) перебрався до Варшави. Гастролював  Польщею, Чехословаччиною, Румунією, Англією і Францією. А коли Віленська трупа розпалась, Адольф Тефнер і Натан Брайтман організували свій театр, який у часи Першої світової війни й після неї з великим успіхом гастролював у Південній Африці, де  до того не побувала жодна закордонна трупа.

У січні 1930 р. наш земляк, поет, драматург, театральний режисер Яків Штернберг створив у єврейському районі Бухареста –  Вакарешти – знаменитый театр-студію БІТС (Букарештер ідише театер-студіе), яка відіграла важливу роль у розвитку модерністських тенденцій сучасного європейського театру. Тут грали Сіді Таль і Адольф Тефнер. А коли через кілька років  Штернберг очолив Літний театр Ізбанда і створив трупу оперети в Бухаресті, Тефнер і Сіді Таль стали й тут улюбленцями публіки.

З великим успіхом пройшли гастролі театру в литовських містах – Каунасі, Шяуляї, Клайпеді. Місцеві газети не шкодували компліментів на адресу провідних артистів Камерного театру з Бухареста – художнього ансамблю на чолі з молодою талановитою артисткою Сіді Таль за участю Адольфа Тефнера і під особистим керівництвом відомого режисера Якова Штернберга.

У 1940 р. Адольф Тефнер і Сіді Таль переїхали до Кишинева, працювали в єврейському театрі.

На жаль, про подальшу долю Адольфа Тефнера  не вдалося дізнатися. Відомо, що в 1957 році він приїздив до Чернівців, щоби  побачитися зі своїми родичами.

Спогади про Сіді Таль зібрав племінник

Свого часу уродженець Омська Давид Гутман – племінник знаменитої артистки (батько Давида Якоб Лейбович і Сіді Лейбівна – рідні брат і сестра) жив у Чернівцях, навчався в чернівецькій середній школі № 6, закінчив музичну школу при Будинку офіцерів по класу акордеона. Згодом, працюючи на Чернівецькому заводі напівпровідників (ВО «Електронмаш»), навчався на вечірньому відділенні загальнотехнічного факультету Чернівецького державного університету, відтак заочно у Львівському політехнічному інституті отримав кваліфікацію інженера-електрика. На «Електронмаші» Давид Гутман  пройшов шлях від наладника радіоапаратури, інженера, начальника конструкторського бюро до начальника  виробничого комплексу об’єднання.

Минуло вже  чимало часу, як він разом із сім’єю виїхав до Німеччини, до столиці землі Баден-Вюртемберг – Штутгарту, де згодом заснував власну фірму, яка поставляла в Україну обладнання для  залізниць і  аеродромів. У 90-х роках разом із партнерами і співвласниками німецького автобудівельного і авіамоторного концерну BMW провів у Чернівцях кілька доброчинних акцій.

Давид багато зробив для  увіковічення пам’яті Сіді Таль і Пінкуса Фалика. Ще 1993 року він видав книгу «Сіді Таль у спогадах сучасників», в якій зібрані спогади про знамениту єврейську актрису і співачку  багатьох відомих людей: Леоніда Утьосова, Аркадія Райкина, Дмитра Гнатюка, Валентина Плучека, Едіти П’єхи, Софії Ротару і багатьох інших, а також рецензії на вистави,  відгуки у вітчизняній і зарубіжній пресі.

Гутман заснував фонд та премію імені Сіді Таль «За успіхи в галузі розвитку національної культури і зміцнення дружби між народами». Цієї премії свого часу були, зокрема, удостоєні народний артист України Богдан Ступка, композитор Олександр Злотник, сценарист, актор Микола Засєєв-Руденко,  а також чернівчани – акордеоніст-віртуоз Ян Табачник, поет, прозаїк, імпресаріо Семен Цидельковський, мистецтвознавець, поет Анатолій Добрянський.

Старожили Чернівців, певно, пригадують концерти пам’яті Сіді Таль у Чернівецькому театрі й філармонії, в яких брали участь Богдан Ступка, Ада Роговцева, Ян Табачник, Василь Зінкевич, Роман Віктюк, Микола Гнатюк, а також за участі провідних буковинських артистів, що їх у різний час організовував Гутман. Зокрема й з нагоди 100-річчя від дня народження зірки.  До цієї дати була приурочена книга «Сіді Таль і Фалик у спогадах сучасників» –  доповнене видання збірки, укладеної 1993 року.

Два роки  тому завдяки Давиду Гутману побачив світ компакт-диск «Sidi Thal in Yiddish» з піснями, комічними, драматичними, сатиричними сценами, монологами і скетчами у виконанні Сіді Таль на ідиші. А цьогоріч  він виступив у ролі продюсера вистави «Сіді Таль. Єврейська душа», поставленій на сцені Чернівецького муздрамтеатру ім. О. Кобилянської  (авторка сценарію – Неда Неждана, режисерка Людмила Скрипка).

Як істинний продовжувач традицій сім’ї Сіді Таль і Пінкуса Фалика, Давид Гутман не раз  допомагав  молодим талантам.  Про це могла би розповісти нинішня зірка української естради Катерина Бужинська. Почувши одного разу в ресторані  голос 14-річної дівчини, він запропонував свою допомогу: сприяв вступу до Чернівецького музучилища ім. С.Воробкевича, зняв її перший кліп і відправив до Києва, і це стало добрим стартом до майбутніх  перемог співачки на конкурсах і фестивалях.

Подібна історія трапилася і з львів’янкою Оксаною Мочерад. Нині вона – провідна артистка Львівського національного театру опери і балету ім. С.Крушельницької, лауреатка престижних міждународних музичних конкурсів. Досі  Мочерад і Гутман зберігають дружні стосунки.

З початком російсько-української війни Давид Гутман  надає допомогу й підтримку українським біженцям. У травні-червні 2022-го він організував у Ройтлінгені громадську організацію «Ukrainisches Haus in Reutlingen. Deutsch-Ukrainischer Verein e.V.», яка допомагає українцям у  Німеччині інтегруватися в нові умови і при цьому не втратити українську ідентичність,  діючи під девізом «Кілька мостів між старою і новою батьківщиною».  Організація пропонує допомогу в забезпеченні житлом, одягом, взуттям, харчами, у працевлаштуванні і влаштуванні дітей в дитсадки, школи, відкриває мовні курси, забезпечує літературою українською мовою, проводить різноманітні культурні заходи. А тим, хто бажає повернутися в Україну, всіляко сприяє.

Отак будуються мости між минулим і сьогоденням.

     Підготувала Валентина МАЦЕРУК.

P.S. До 100-річчя від дня народження Сіді Таль у газеті «Версії» була опублікована стаття «Сіді Таль: неосяжний талант тендітної жінки значно більший за «Райкіна в спідниці»       https://versii.cv.ua/kultura/sidi-tal-neosyazhnij-talant-tenditnoyi-zhinki-znachno-bil-shij-za-rajkina-v-spidnitsi/18643.html

Як відзначали 105-у річницю Зірки сцени, теж можна прочитати і… побачити у “Версіях” за посиланням:

https://versiits1.wordpress.com/2017/09/07/%D0%B7%D1%96%D1%80%D0%BA%D0%B8-%D0%BD%D0%B5-%D0%B3%D0%B0%D1%81%D0%BD%D1%83%D1%82%D1%8C-%D0%B4%D0%BE-105-%D1%97-%D1%80%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%96-%D0%B2%D1%96%D0%B4-%D0%B4%D0%BD%D1%8F-%D0%BD/

Запис Сіді Таль і родичі спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Що повідомляє «Чернівціобленерго» і що кажуть буковинці 

В умовах жорстких обмежень дозволеного навантаження для області – 145 МВт, –  вкрай важко працювати за графіками стабілізаційних відключень і суворо їх дотримуватися. Наданих Укренерго для нашого краю лімітів споживання (в межах 40 відсотків від потреби) вкрай мало, щоби сформувати графіки погодинних відключень і дотримуватися їх виконання.

Запроваджено також із 8 грудня екстрені відключення по Чернівецькій області

1. З технічних причин не можна гарантувати відкл/вкл рівно о зазначеній годині, оскільки бригада має доїхати до енергооб’єкту і виконати дії з техніки безпеки. Тому відключення можуть відхилятися на 20-40 хввід години, зазначеної у графіку.
2. Через різке непрогнозоване збільшення навантаження на мережі диспетчер зобов’язаний негайно вжити заходів, щоб його знизити. Такі аварійні відключення застосовуються незалежно від складених графіків.

Дізнатися, до якої групи споживачів увійшла ваша адреса, ви можете: у файлі Excel – для міста Чернівці; у файлі Excel – для районів області.

Важливо! Електроенергія може бути відсутня також і з інших причин, наприклад через аварійні або планові роботи в мережах.

Що кажуть чернівчани

Вони розуміють усю складність ситуації та необхідність  економії. Втім, дехто каже, що через відключення нині використовує більше електроенергії, ніж зазвичай. Бо постійно використовує  посудомийну машину, включає опалення, коли навіть цього не треба тощо.

А дехто надсилає до редакції знімки центру міста Чернівців (учорашній вечір, 9 грудня), які ми й опублікували, обурюючись при цьому яскравим освітленням. «Складається враження, що існує два різних міста. Одні Чернівці яскраво «палають», інші – занурені у постійну темряву», – кажуть вони. Подібне спостерігається і в Новоселиці та деяких інших районних центрах, центри яких ніколи не відключаються. А людям хочеться справедливості. А ще вони вболівають за справжню економії електроенергії.

Вл. інф.

Запис Електроенергія: область забезпечена на 40%, але реклама у центрі Чернівців світиться… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

…Відтоді збігло майже три роки. І нині пані Дугаєва запропонувала поціновувачам живопису нові результати дослідження творчості художника та його життєвої долі. Низка нових встановлених нею фактів, – а вона працює, як справжній детектив-нишпорка, тільки в царині мистецтва, – збагачують наші знання про цього визнаного свого часу  портретиста і жанрового художника, який, на жаль, помер у безвісти.

Жоден відвідувач Чернівецького художнього музею не оминув увагою прижиттєвий парадний портрет імператора Франца Йосифа І, який, до слова, є не копією, а оригінальним твором – реплікою (варіантом) численних портретів монарха, які існували на той час. Виконав його австрійський художник, випускник Віденської Академії мистецтв Карл Йосиф Леммермаєр (Carl Joseph Lemmermayer, 1817-1865).

Відомо про нього вкрай мало. У доробку митця низка замовних представницьких портретів імператора Франца Йосифа І та інших осіб. Деякі з них стали відомі тільки в наші дні. Саме завдяки цим творам в історії залишилися ім’я і дати життя Карла Леммермаєра. Адже митець помер у забутті. Відтоді його практично не згадують…

Але експонат Чернівецького художнього музею став саме тим твором Карла Леммермаєра, який і спонукав дізнатися про мистецьку долю й життя його автора.

Карл Леммермаєр (1817-1865).

Портрет Франца Йосифа І в молодому віці.

1851-1853 роки. Полотно, олія.

Чернівецький художній музей

За життя імператора було створено чимало його зображень, які, за встановленим правилом відповідали офіційно затвердженим зразкам. Відтак чернівецький портрет молодого монарха гармонійно поєднує урочисту й звучну біло-червону гаму з жовтими та зеленими кольорами. Приваблюють у ньому як урочистий лад й академічна ретельність передачі портретних рис, так і точність малюнка, й майстерне відтворення деталей та їхньої фактури (шовку, оксамиту, металу, пір’я тощо).  Постать молодого монарха зображена поколінно на терасі з видом на гірський пейзаж.

На цьому великоформатному  портреті Франц Йосиф зображений на тлі краєвиду. Лівою рукою він спирається на ефес шаблі, а у правій тримає головний убір з пишним плюмажем з кольорового пір’я. Як і належить, монарх представлений у військовій формі фельдмаршала з хрестом «За військові заслуги» і численними орденами (Золотого Руна, Залізної корони, військовий орден Марії Терезії, королівський угорський орден Святого Стефана, австрійський орден Леопольда).

Відомі ще два майже ідентичні офіційні портрети австрійського імператора Франца Йосифа I.  На надзвичайно близькому до чернівецького портреті Моравської картинної галереї (м. Брно, Чехія) він зображений у віці 21 року – у військовій формі з шаблею на повний зріст на просторій терасі з вазою та колоною на тлі того ж гірського ландшафту. Цей портрет 1851 року має авторський підпис «Lemermayer Wien» (з одним «M»).

Можна побачити ще один твір Карла Леммермаєра. Це зображення імператора 1853 року практично повторює портрет з Чернівецького художнього музею. Різниця в тому, що на портреті імператор зображений з легким пушком над верхньою губою.

Карл Леммермаєр.

Франц Йосиф І. 1851 рік. Полотно, олія.

Моравська галерея. Дата придбання: 1919 рік

Карл Леммермаєр

Портрет Франца Йосифа І. 1853 рік. Полотно, олія.

 Архів Віденського університету 

Більше дізнаємося про цей твір на сайті Віденського університету, де сказано, що 12 березня 1853 року о 12 годині дня  відбулося урочисте відкриття портрета імператора, який був замовлений  академічному художнику Карлу Леммермаєру для Консисторської зали університету.

Важливо зауважити, що подібні твори мають певні особливості, оскільки зображують монаршу особу в парадному військовому мундирі. Незвична, на сьогоднішній погляд, підкреслена стрункість монаршої статури має своє пояснення, якщо згадати історичний факт, що молоді й франтуваті офіцери більшості європейських армій носили під парадним мундиром корсети, а сам мундир шився аж занадто щільно до фігури.

Наведені датовані твори К. Леммермаєра дозволяють визначити час створення портрета з Чернівецького музею. Вочевидь, можемо датувати його 1851-1853 роками.

Це урочисто-представницьке зображення постаті імператора Франца Йосифа І знайомить нас із особливостями парадних портретів першої половини ХІХ століття,  представлених у в державних установах Буковини та Чернівців зокрема.

Художник Карл Леммермаєр неодноразово повертався до роботи над  офіційними портретами Франца Йосифа. Приміром, 1856-го року він зобразив молодого імператора  вже з легко позначеними борідкою та вусами. Цього разу велична й динамічна фігура австрійського кайзера зображена поколінно у ¾ повороті на тлі військового табору. 2016 року цей твір з’явився на аукціоні Dorotheum.

Карл Леммермаєр.

Імператор Австрії Франц Йосиф

у формі фельдмаршала,  на задньому

плані табір. Підпис, дата Леммермаєр, 1856.

Аукціон Dorotheum. 2016

А найбільш раннім портретом імператора роботи Карла Леммермаєра є портрет 1850 року. Це зображення 20-річного Франца Йосифа зберігається у палаці Гофбург у Відні.

Карл Леммермаєр

Портрет Франца Йосифа І. 1850 рік. Полотно, олія.

Відень, Палац Гофбург

Парадні портрети імператора, як відомо, були присутні  в різних установах і громадських місцях у найвіддаленіших куточках Австро-Угорщини. Зазвичай їх замовляли не лише придворним художникам, а й іншим відомим митцям, і такі замовлення вважалися дуже престижними. (Для порівняння: в радянську епоху художники, навіть об’єднані у спілку, повинні були мати дозвіл на створення портретів керівників партії та уряду, щоби отримати відповідне замовлення).

Автори численних портретів мали дотримуватися офіційно встановленого зразка. Тобто такі твори були репліками (варіантами) офіційно затверджених зображень імператора. Зазвичай то були портрети монарха у військовій формі, імператорських шатах або у мисливському вбранні.

Відтак зазначимо, що численні, майже ідентичні, версії портретів Франца Йосифа у молодому віці роботи різних художників мають авторські підписи, але ці портретні твори подекуди дуже схожі між собою. Легко простежується подібність у портретних зображеннях роботи Карла Леммермаєра і в роботах, наприклад, Едуарда Клібера (Eduard Klieber), Антона Ейнсле (Anton Einsle), Йогана Ранці (Johann Ranzi) тощо.

Адже митці повинні були, створюючи власні варіанти портретів Франца Йосифа, дотримуватися обов’язкових деталей композиції (представницький вигляд монарха, його вбрання та атрибути). Більш вільно автори обирали такі важливі елементи іконографії імператора Франца Йосифа, як навколишнє середовище  – у вигляді краєвидів, архітектурних деталей (колон, ваз) або пишних драпірувань тощо.

Серед авторів можна назвати відомих майстрів придворних портретів  Франца Ксавера Вінтергальтера (F. K. Winterhalter), Генріха фон Анжелі (H. von Angeli), Франца Русса (Franz Russ), Франца Шротберга (Franz Schrothberg) тощо.

До такого виду портретів належить і твір з Чернівецького художнього музею з авторським підписом. Він є власною малярською реплікою Карла Леммермаєра і створений відповідно до встановленого зразка майже 170 років тому.

Цей парадний портрет передав Чернівецькому художньому музею в рік його створення  Краєзнавчий музей. Вочевидь, твір було знайдено в одному з владних кабінетів Чернівців австро-угорського періоду.

У процесі дослідження цього твору і творчості Карла Йосифа Леммермаєра стало відомо про інший портрет, який митець виконав для Торгово-промислової палати Королевської землі Буковини.  Йдеться про портрет міністра торгівлі. Часопис  «Zeitschrift des Niederösterreichischen Gewerbe-Vereins» (Журнал Нижньоавстрійської торгівельної асоціації) від 10 травня 1851 року повідомляв, що портрет Карла Леммермаєра: «не залишає бажати кращого щодо задуму та виконання, тож ми не можемо не рекомендувати пана Леммермаєра для створення таких портретів».

Палата ремесел і торгівлі була заснована у Чернівцях влітку 1850 року. Буковинська торгово-промислова палата розташовувалася спочатку в ратуші, а пізніше в будинку Промислового музею.

“Zeitschrift des Niederösterreichischen Gewerbe-Vereins”  від 10 травня 1851 року. (Фрагмент)

…Так історія поступово привідкриває свою таємничу завісу: знайомство з раніше невідомим портретом, створеним для Чернівців, відбулося. Його репродукція без імені автора  розміщена на сайті Wien Geschichte Wiki. Існують вагомі підстави вважати, що цей портрет створив Карл Леммермаєр, оскільки пластична манера його виконання ідентична портретним творам митця 1850-х років. Порівняння із кольоровим відтворенням портрета К. Брука красномовно це підтверджує. А наведене повідомлення  в австрійській хроніці є документальним свідченням факту появи цього  твору.

Карл Леммермаєр (?).

Портрет К. Брука. Поч. 1850-х років.

Фото твору: Wien Geschichte Wiki. 

Довідково: Карл Людвіг фон Брук (1798-1860) — австрійський державний діяч, дипломат, міністр торгівлі. З комерційною політикою і реформами Брука почався новий комерційний період у житті країні, отже й Буковини. Повсюдно створювалися комерційні суди, торгово-промислові  та біржові палати, Центральна дирекція залізниць тощо. Пізніше Брук отримав призначення до Лондона.

Новина в часописі 1851 року стосовно виконання Леммермаєром портретного твору для Чернівців свідчить про те, що митець  був доволі популярним й отримував замовлення як у столиці Австро-Угорщини, так і на околицях імперії. Тому й залишається не з’ясованою практична відсутність у довідкових виданнях відомостей про його життєвий і творчий шлях.

Утім, зрозуміло, що кілька десятиліть професійної творчої роботи митця — це створення мистецьких творів. Віриться, що до нашого часу майже за два століття збереглося чимало його композицій.

Відомості про творчість Карла Леммермаєра  надзвичайно обмежені. Тому кожна згадка про митця і його творчість є важливою. Здебільшого інформація зводиться до років життя митця – 1817-1865,  із наведенням прізвища, імені або ініціалів: «Carl Lemmermayer» або «Lemmermayer C. J.» і назв кількох парадних портретів імператора Франца Йосифа.

Прослідкувати його творчий шлях вдається за такими першоджерелами, як каталоги, що їх знаходимо у виданнях початку ХІХ століття.

Надзвичайно цінними є списки учасників виставок, які регулярно відбувалися у Віденській Академії мистецтв.

Подається алфавітний список митців, чиї роботи виставлені на загальний огляд, разом із відомостями про місця їхнього проживання та посиланнями на предмети мистецтва, що містяться в каталозі. Перегляд списків учасників цих виставок дозволяє дізнатися про участь у них  Карла Леммермаєра. Твори автора експоната Чернівецького художнього музею експонувалися на виставках Академії мистецтв 1838-1846 років. Йдеться про портрети та деякі жанрові композиції. Є повідомлення і про участь митця у виставках

1856-го і Ювілейної виставки у Відні 1889 року. Знаходимо твори Л. Й. Леммермаєра  в матеріалах видань «Werke der Kunstausstellung, welche die Oesterreichisch = kaiserliche Akademie der vereinigten bildenden Künste im Gebäude des k. k. polytechnischen Institutes».

У переліку творів учасників виставки переважно зазначені лише короткі назви: «Портрет» або «Портрети». Наприклад, читаємо про те, що 21-річний митець подав на виставку 1838 року «Портрет». Такі записи в каталогах є доволі численними.

Зустрічається повідомлення про прізвище портретованого. Наприклад, «Портрет поліцейського районного лікаря Еммеррінга».

Карл Леммермаєр звертався і до жанрових композицій.

Дізнаємося про це з кількох назв тих, що експонувалися в різні роки. Йдеться, наприклад, про роботу  «Дівчинка шукає пташку, яка вилетіла».

Надзвичайно інформаційною є публікація 1841 року у виданні «Bohemia ein Unterhaltungsblatt  Prag», в якій автор професор Антон Мюллер подає огляд мистецької виставки. Він зупиняється і на творах Карла Леммермаєра, серед яких називає жанрову сцену: «Леммермаєр з Відня показує голландських селян у хаті й підкреслює, що в цій картині менше фігур, але більшу цінність складає гротескна образність зображення».

Особливу увагу Мюллера привернули портрети: «Із портретів, написаних олією, найкращими є створені Леммермаєром з Відня… Вони є особливо цікавими через пластичну досконалість… Фігури ніби не намальовані, а живі. Здається, що вони  звернуться до нас… Ілюзорність зображення вражає. Складно уявити, що цей витвір мистецтва не рельєфне, а плоске  зображення».

Загалом оглядачі віденських виставок зауважували, що портрети, виконані  Карлом Леммермаєром є «старанно опрацьовані!» Читаємо про це, наприклад, в «Illustrirte Theaterzeitung», 1845, 19 травня.

Наступна знахідка двох творів Карла Йосифа Леммермаєра додала ентузіазму.

Карл Йосиф Леммермаєр.

Портрет Георга Адама Ліста. 1820-ті роки

Один із них є експонатом Меморіального музею Ференца Ліста в Будапешті — портрет дідуся композитора Георга Адама Ліста (1755–1844),  виконаного, ймовірно, у 1820-х роках. Там автор названий його середнім (другим) ім’ям —  Йосиф, отриманим на честь батька.

Інший — репрезентативний портрет Франца Йосифа роботи віденського художника Леммермаєра  розміром 270×190 см, виконаний наприкінці життя, 1862 року, для ратуші м. Сáбадка, угор. Szabadka, (тепер  Суботиця, серб. Суботица, Сербія).

Австрійський імператор зображений на терасі з колонами, звідки відкривається краєвид.  Ліворуч — зелене драпірування. Тримаючи в правій руці рукавичку, кайзер спирається на столик,  на якому червона шапка з плюмажем, австрійський герб, золоте мереживо, хутряна оздоба та угорські коронаційні коштовності на червоній оксамитовій подушці. Імператор стоїть в угорському червоному,  позолоченому військовому мундирі,  на шиї знак ордена Золотого руна, а на грудях — ордени за заслуги.  Поруч стоїть крісло, прикрашене різьбленим угорським гербом.

Карл Леммермаєр. Парадний портрет Франца Йосифа І. 1862 р.

                       Міський музей, Суботиця, Сербія

Окрім рідкісних даних про  мистецьку діяльність Карла Леммермаєра, до наших днів дійшли вкрай уривчасті та фрагментарні відомості про його життя та родину. Тому надзвичайну ціну мають найменші відомісті.

Списки виставок є тим важливим матеріалом, який дає уявлення не лише  про творчість митця, а й зазначає, що митець здобув освіту в Академії мистецтв: іноді разом з його прізвищем зазначено: «академічний художник».

Проставлені адреси учасника виставки також є вкрай потрібною деталлю, що дає можливість простежити місця проживання Карла Леммермаєра у Відні. Адреси портретиста Карла Леммермаєра, знаходимо також у виданні «Handels- und Gewerbs-Schematismus von Wien und dessen nächster Umgebung».

Протягом років він мешкав на різних вулицях у столичному передмісті  Mariahilf. Це, зокрема, й допомогло встановити важливу біографічну деталь митця, яка стосується того, з якої родини він походить.

На початку 19 століття Mariahilfer Strasse була першою приміською вулицею, яка отримала публічне освітлення. Це була одна з найважливіших торгових вулиць Відня, якою курсував кінний трамвай.

Одна з адрес Карла (Mariahilf, 45), яку знаходимо у списках учасників виставок, збігається з адресою його батька Йосифа Леммермаєра, який 1827 року, а також 1837 року проживав за тією ж адресою — Mariahilf, 45. А у книзі за 1840 рік вказана й професія батька Леммермаєра.

Таким чином з’ясовується, що батько художника Карла Леммермаєра  Йосиф Леммермайєр був золотарем (Vergolder) — ювеліром, золотих справ майстром. А запис про те, що його мати Розалія мала ураження легень (Lungenlähmung) є важливим фактом біографії художника.

Про митця й про членів родини Карла Леммермаєра дізнаємося з біографії сина художника Фріца Леммермаєра та коротких газетних повідомлень з приводу смерті членів родини, в яких наводяться їхні імена та рід занять.

Збереглися фотографії дружини художника Анни Леммермаєр (1822-1886)  та його сина Фріца.

Дружина Карла Леммермаєра Анна. 1886. Фото

На жаль, не маємо зображень самого художника. Не трапився нам і некролог митця. Втім, ім’я Карла Леммермаєра є у загальному списку померлих віденців. У час епідемії такі списки публікувалися щодня.

Повідомлення про смерть художника Карла Леммермайєра від туберкульозу легень. Фрагмент списку померлих мешканців Відня  24 травня 1865 року, який опублікували часописи «Wiener Zeitung», «Neues Fremden-Blatt», «Die Presse», «Fremden-Blatt»

Можна припустити, що художник тривалий час страждав від хронічного захворювання легень. Як стало відомо з тексту про адресу його батьків, мати митця також мала захворювання легень.

Тоді в австрійській столиці лютувала епідемія туберкульозу. У 1867 році від «віденської хвороби», як називали туберкульоз, помер  кожний четвертий віденець (26,5% мешканців столиці). 40-50% усіх ліжок у медичних відділеннях віденських лікарень займали хворі на туберкульоз. Адже на той час ще не існувало методів діагностики і не було відомо, що хвороба передається повітряно-крапельним шляхом. На той час Роберт Кох, який працював у Берліні, ще не відкрив туберкульозну паличку.

Ця недуга не оминула й Габсбургів. Син і єдиний законний нащадок Наполеона I та його дружини Марії-Луїзи Австрійської, Наполеон II помер від туберкульозу 1832 року. Сухоти були причиною смерті імператриці Марії Людовіки Моденської, онуки Марії Терезії. Імператриця Єлизавета («Сісі»), дружина імператора Франца Йосифа І 1859 року, ймовірно, також захворіла на туберкульоз.

Про сім’ю художника відомо небагато. У Карла та Анни Леммермаєрів було четверо дітей. Анна, до слова, була піаністкою. Коли не стало чоловіка, жінка заробляла на життя уроками музики, щоб утримувати сім’ю. Вона спромоглася дати освіту сину Фріцу. Крім нього був син Карл і дві дочки: Анна, яка померла, коли їй виповнився 1 рік, та Марія (померла 1884 року).

Фріц став відомим журналістом, письменником і поетом (1857-1932).

Голландський літературний журнал Den Gulden Winckel, (2, 1903) розмістив текст, у якому читаємо про сина художника: «Леммермаєр — це той, хто, варто лише прочитати кілька сторінок його останньої збірки, знає бідність і нещастя на власному сумному досвіді з ранніх років. У дитинстві він втратив батька, художника-портретиста, а його мати, яка залишилася без жодних засобів, отримала важкий обов’язок щодня заробляти на життя своїх маленьких дітей, даючи уроки гри на фортепіано….”.

Фріц Леммермаєр. Журналіст, письменник.

Син художника Карла Леммермаєра

Фріц пристрасно захоплювався музикою та живописом. Він підтримував тісні стосунки з композиторами Густавом Малером і Ріхардом Вагнером.

Найближчий друг його дитинства, німецький філософ-містик, засновник антропософії Рудольф Штайнер (1861-1925) згадував: «Фріц був пристрасним антиматеріалістом, він хотів присвятити своє життя створенню та підтримці духовних цінностей…».

Друзі були завсідниками віденських кав’ярень, де в мистецьких колах вирували творчі настрої  та зароджувалися найрізноманітніші творчі ідеї. Неможливо оминути яскраву цитату про ту інтелектуальну атмосферу, яку творили відомі літератори, митці та художники: «Ця культура кав’ярні – ви навіть не можете собі уявити її зараз. Певною мірою кав’ярні були місцем проживання багатьох письменників і художників. До кав’ярень надсилали листи – листівки до Рудольфа Штайнера також адресувалися «Café Griensteidl». Грінштайдль був, так би мовити, духовним центром Відня в невеликому масштабі. У політиків, письменників, музикантів і журналістів були постійні столики. Там розвивалися нові літературні течії, …  заводилося багато важливих знайомств» (Peter Selg. “Rudolf Steiner, Life and Work”. 2014).

Дочка художника Карла та Анни Леммермаєрів Марія, із якою був дуже дружним Фріц, вийшла заміж за композитора Карла Уделя, музиканта і педагога, відомого в Австро-Угорщині та багатьох країнах світу. Іменем К. Уделя 1938 р. названо вулицю у Відні (Udelweg).

Знайомство з членами родини художника Карла Леммермаєра відкриває цікаву сторінку інтелектуального життя творчих кіл Австро-Угорщини, дозволяє скласти уявлення про одного з представників мистецьких кіл країни першої половини 19 століття і додає більше знань про його твір, який зберігає Чернівецький художній музей.

Тетяна ДУГАЄВА, мистецтвознавиця

Запис Мистецький детектив: Музейне відлуння австрійських часів спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Запроваджені НЕК «Укренерго» екстрені вимикання електроенергії перекреслили графіки погодинних відключень: енергетики кажуть, що тимчасово.

 «Наразі всі маємо розуміти, що зима буде складна. Зробіть запаси води, теплого одягу, альтернативних джерел енергії і заспокійливих засобів» – так радить буковинцям пресцентр АТ «Чернівціобленерго», пояснюючи при цьому, чому екстрені вимикання неможливо застосовувати за графіком.

Зрештою, буковинці – люди, як відомо, толерантні й ставляться до всього з розумінням. Однак було важко усвідомити, чому вимикають електрику на 13-18 годин, хоча йшлося спочатку про 4 години, та ще й – і це чи не головне! – в одних і тих самих будинках.

Як пояснив пресцентр Обленерго, 15 листопада Укренерго запровадив в Україні екстреннні відключення, які й відмінили погодинні. Наразі, до цього люди теж поставилися з розумінням. Війну ніхто не відміняв. Та дивна вибірковість у відключеннях, коли без світла залишаються по кілька днів поспіль одні й ті самі будинки, тоді як інших ця ситуація не стосується, нарешті їх таки обурила. Тим паче, що саме тоді ще яскраво світилися вітрини магазинів. Це вже з сьогоднішнього дня, тобто аж із 18 листопада, голова ОВА зобов’язав підприємців вимикати вивіски, білборди та інші рекламні конструкції. Інакше будуть застосовуватися штрафні санкції.

Думаю, саме це всіх і непокоїть, що вітрини світилися, та цього ніхто не помічав, окрім людей, які сиділи в темряві. А так хочеться, щоби мудра влада все бачила, все помічала та ще й приймала відповідні грамотні рішення, упереджуючи виникнення проблеми. Натомість ця ситуація має ще один нюанс:  саме за наполяганням журналістів різних ЗМІ, з ними, на вимогу їхніх глядачів і читачів, учора зустрілися начальник військової адміністрації Руслан Запаранюк, міський голова Чернівців Роман Клічук та перший заступник керівника правління АТ «Чернівціобленерго» Павло Світайло. Зрозуміти очільників можна: занадто довго Бог тримав над головами буковинців парасольку й усі розслабилися, забувши, що все хороше, як і погане, має здатність колись закінчуватися. Тому проблема виокремлює ще одне, не менш серйозне питання, змушуючи нас замислитися…про воду, без якої – це аксіома! – і ні туди, і ні сюди! Бо навряд, щоби тривале сидіння без світла стало найбільшим нашим випробуванням. Проблеми з подачею води для мешканців  з багатоповерхівок – ось справжня бомба уповільненої дії. Щоби її детонація не стала катастрофою для чернівчан, необхідно забезпечити їх доступом до води. Як це зробити? Вихід, здається, лише один: у кожному мікрорайоні мають з’явитися свердловини; і то не одна. Як на мене, мерія мала би про це подбати заздалегідь, або ж бодай паралельно з облаштуванням скверів та доріг. Для цього були і час, і гроші. Можливо, і зараз ще не пізно. Хоча, як кажуть спеціалісти, це справа марудна і нелегка. Щоби добратися до чистої питної води, треба «вгризтися» в землю на 80 метрів углиб. Але ж іншого виходу в нас просто немає. Бо тоді доведеться мешканцю Проспекту Незалежності чи вул. Героїв Майдану йти на Прут за відром води… Коли певний час жити без їжі можна, то без води не проживеш і дня.

Та це, так би мовити, відступ, але зовсім не ліричний, а з натяком. Адже нині, за словами представника Обленерго, Чернівці та область забезпечені електроенергією лише на 56% й основний ресурс витрачається на роботу об’єктів критичної інфраструктури – медичних закладів, комунальних підприємств тощо. Тому маємо такі населені пункти, де світло вмикалося (!) протягом останніх днів лише на 2 години за добу. Тому що, як наголосив п. Світайло, Укренерго обмежило Чернівецьку область у використанні електрики цифрою в 112 МВт. Місцеві ж енергетики сподівалися на скорочення до 60 МВт. Для прикладу: за попередні роки за таких же умов буковинці споживали 240-270 МВт. 16 листопада, після ракетних обстрілів та руйнувань, область використала 170 МВт, тож її в екстренному порядку від’єднали від живлення.

Натомість поталанило тим мешканцям, чиї будинки живляться з лінії, на якій перебувають заклади критичної інфраструктури, тобто лікарні та підприємства, які забезпечують життєдіяльність міста. Водночас обленерего намагається перепідключити всі об’єкти критичної інфраструктури на пряму лінію. Разом із цим відновиться й  справедливість. Нині ж такої технічної можливості ще немає. Та з часом, як наголошувалося під час брифінгу, область поступово повернеться до 2-3-годинних вимикань. А поки що врегулювати графік екстрених відключень не можливо. Бо «Чернівціобленерго» наразі керує лише однією групою споживачів із 12-ти, які є на Буковині.

Шкода лише, що наперед про ймовірність такої ситуації ніхто не подумав…

Щодо роботи підприємств, то за словами заступника начальника АТ «Чернівціобленерго» Павла Світайла, вони зустрічалися з керівництвом ТОП-30 підприємств краю. Як наслідок, домовилися з ними, що ті самотужки обмежать своє використання електрики. Водночас 5 підприємств краю, що мають певні технологічні особливості, працюють постійно  і без вимикань.

Прикладом того, що все це дуже непросто, є вчорашня відсутність хліба у багатьох  магазинах і магазинчиках Чернівців. Мабуть, це результат того, що міні-пекарні потрапили під екстрене вимикання світла.

На запитання, коли ж  оприлюднять бодай приблизні графіки відключень, п. Світайло сказав, що ще вранці обленерго готувало стабілізаційні графіки відключень, де були рівномірно розподілені години вимикання світла між групами споживачів. Та, як відомо, все пішло шкереберть. «Тому ми не хочемо обманювати людей. Якщо буде можливість управляти графіком – ми це робитимемо. А говорити про те, чого не можемо передбачити зараз, я не буду», – додав енергетик.

Одне слово, ситуація дуже складна і з неї треба шукати пристойний вихід. Тим паче, що, як наголосив голова правління «Укренерго» Володимир Кудрицький, готуватися треба завжди до найгіршого. Але варто і пам’ятати: війна списує не все. І, ймовірно, я чогось не розумію, та мене почуте з вуст представника обленерго якось не переконало. Невже відключення чернівецьких будинків від світла відбуваються в Києві? А якщо це робиться тут, то і рішення – кого вимикати – приймається теж тут.  І як загалом можна вимкнути будинки на проспекті Незалежності №№ 70, 72, 74 і не вимкнути 76, 78 і т.д.  Або ж вимкнути на вул. Небесної Сотнібудинки №№ 13-А, 15, 17 і залишити зі світлом будинок №19-А і решту. Те саме спостерігалося й на інших вулицях.  Водночас, щоби не виглядати упередженою, нижче друкуємо офіційні роз’яснення ситуації пресслужбою Обленерго, з якими “Версії” не змогли напередодні ознайомити читачів через відсутність світла майже  протягом трьох діб.

Людмила Чередарик

Довідково:

 Ставимо наступну інформацію під рубрикою «Довідково», бо, як уже підкреслювалося, не змогли раніше ознайомити з нею читачів через відключення електроенергії.

Запроваджено екстренні відключення по Чернівецькій області

У зв’язку із масованими обстрілами України 15 листопада були пошкоджені чимало об’єктів енергетичної інфраструктури, в тому числі й сусідніх з Буковиною областей. Внаслідок цього сталося аварійне знеструмлення на підстанції Чернівецька 330 кВ, тому місто й значна частина області упродовж вечора перебували без електропостачання. Проте, завдяки злагодженій й оперативній роботі наших енергетиків вже до опівночі вдалося перезаживити усіх споживачів області.

Ця терористична атака російських окупантів була розрахована саме на момент пікового споживання, щоб завдати якнайбільшої шкоди і, щоб енергетикам було важче впоратися з навантаженням. Враховуючи обсяги руйнувань, наступні декілька днів будуть важкими: наближається похолодання і споживання електроенергії зростатиме, відповідно навантаження на мережі теж.

Тому, по Чернівецькій області та багатьох інших регіонах НЕК Укренерго запроваджує ЕКСТРЕННІ відключення.

Складені раніше графіки погодинних відключень тимчасово не діють.

Шановні краяни! Просимо з розумінням ставитися до таких відключень, які будуть запроваджуватися за крайньою необхідністю. Зробіть запаси води, теплого одягу, альтернативних джерел енергії. Також закликаємо намагатися і надалі економно використовувати електроенергію.

Ця ситуація є надзвичайною. Але запевняємо, це – тимчасово.

Дякуємо за ваше терпіння і розуміння ситуації, що склалася.

Довіряйте енергетикам. Ми працюємо цілодобово, докладаємо усіх можливих зусиль, щоб якомога швидше відновити усі електромережі.

Пресцентр АТ «Чернівціобленерго»

Чому екстренні відключення неможливо застосовувати за графіком?  

У зв’язку із масованими обстрілами України упродовж кількох останніх тижнів і до тепер, пошкоджено чимало об’єктів енергетичної інфраструктури по всій країні. Руйнації енергооб’єктів сягають до 40%, для відновлення такої кількості енергоустаткування потрібно чимало часу, можливо кілька місяців. Але, на жаль, обстріли продовжуються. Тому варто набратися терпіння усім нам, бо ці та наступні декілька днів будуть важкими: температура повітря поступово знижується, відповідно споживання електроенергії зростає, тож і навантаження на мережі теж.

Тому, по Чернівецькій області та багатьох інших регіонах НЕК Укренерго запроваджує погодинні відключення разом з аварійними, іншими словами –екстренні. Тобто, як і раніше відключення споживачів відбуваються за сформованими групами, проте гарантувати дотримання конкретного погодинного графіку відключень наразі немає змоги. Оскільки ситуація на сьогодні в енергосистемі – надзвичайна. Диспетчери Укренерго в режимі реального часу реагують на роботу енергосистеми: якщо у конкретному регіоні виникає дисбаланс, він віддає команду обленерго застосувати конкретні обсяги потужностей. Обленерго у свою чергу мають до 15 хвилин, щоб відключити одну-дві чи більше груп споживачів, щоб знизити потрібні обсяги споживання. За таких умов неможливо передбачити, які саме групи і як довго будуть відключені, тобто запланувати графіки відключень і їх дотриматися фізично неможливо.

Ще одне питання, яке дуже турбує буковинців: чому відключили електроенергію у мене, а в сусіда є світло? Це залежить від того, від яких ліній живляться ваші оселі (приміщення). Електромережа побудована так, що два сусідні будинки можуть живитися від різних ліній, відповідно й потрапляють вони у різний час на відключення. Або одна з них взагалі не потрапляє під відключення, бо на цій лінії живиться об’єкт критичної інфраструктури: лікарня, пожежна служба, водоканал, тепломережа, сервера зв’язку, органи правопорядку, МНС та інші важливі об’єкти, які забезпечують життєдіяльність регіону.

Крім того, світло може бути і там, де суб’єкти господарювання (магазини, ресторани, житлові комплекси) або приватні особи мають особисті генератори, які забезпечують автономну подачу електроенергії.

Шановні краяни! Просимо з розумінням ставитися до таких відключень, які зараз запроваджуються, бо в цьому є крайня необхідність. Зараз взагалі не можна говорити про якусь справедливість відключень, бо кожен бачить тільки свою проблему і не знає достеменно причин, як відключають (чому не відключають) інших, – у кожному конкретному випадку є своє логічне пояснення.

Наразі до 60% абонентів Чернівецької області знеструмлені, можливо так буде і в наступні кілька днів. Тому усі групи споживачів доводиться відключати подовгу і по кілька разів на добу. У цій ситуації ніхто не має преференцій.

Наразі всі маємо розуміти, що зима буде складна. Зробіть запаси води, теплого одягу, альтернативних джерел енергії і заспокійливих засобів.

Довіряйте енергетикам. Наші оселі також потрапляють під відключення, ми також живемо, як і ви, подовгу без електроживлення.

Але ми продовжуємо працювати, щоб якомога швидше відновити усі електромережі.

Дякуємо за ваше терпіння і розуміння ситуації, що склалася.

Пресцентр АТ «Чернівціобленерго»

Запис Доки дали світло, треба писати про воду і… бурити свердловини спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Із таким запитанням звернулися до редакції читачі. Тим паче, дехто розповів що бачив на вулицях Чернівців машину з написом «Шериф». Отож, за допомоги пресслужби Нацполіції в Чернівецькій області, спробуємо задовольнити цікавість буковинців.

Як стало відомо, назву «Шериф» має одне із охоронних агентств на Буковині. Натомість із минулого року в краї реалізується програма впровадження у громади поліцейських офіцерів. Поліцейський офіцер громади покликаний забезпечувати порядок, запобігати правопорушенням і злочинам у межах своєї громади. Якщо їх щось і ріднить із шерифами, так це те, що правоохоронці мешкають у громадах, за якими вони закріплені, та звітують перед людьми. На жаль, на відміну від шерифів, поліцейських офіцерів не обирають самі громадяни – їх призначають у Головному управлінні Нацполіції України в Чернівецькій області. Тому вони звітують не тільки перед громадою, а й перед своїм поліцейським начальством. Воно й зрозуміло, бо проєкт реалізується на умовах співфінансування: поліція сплачує своєму працівнику заробітну плату та надає спорядження, громада ж виділяє кошти на облаштування поліцейської станції та купує службове авто.

Щоправда, офіцер громади володіє більшими повноваженнями за дільничного. Він має право перевіряти документи на зброю, оформляти аварії та інші порушення правил дорожнього руху, розслідувати дрібне хуліганство та без залучення слідчих скеровувати справи різних порушень до суду. А ще місцевий полісмен попереджає вчинення правопорушень як з боку дітей, так і щодо них. А це вже профілактична робота.

Крім того, Поліцейський офіцер громади виконує й не типові для поліцейського завдання. Скажімо, за умови негоди він, не чекаючи на приїзд рятувальників, повинен допомогти прибрати або й розпилити дерево, що впало на дорогу. Для цього у нього в машині є інструмент.

Громади, в яких мешкає до 7 тис. людей, обслуговує один офіцер. Але є громади, що потребують значно більшої кількості спеціалістів.

Як зауважують у ГУ НПУ в Чернівецькій області, в селах, де працюють офіцери, знизився рівень злочинності. Бо людей дисциплінує постійна присутність поліції. Водночас зменшилася і кількість звернень до поліції – офіцер на місці вирішує левову частку питань.

Нині із 52 громад області поліцейських офіцерів мають 30 громад. До кінця року їх отримають також Клішковецька, Мамалигівська та Недобоївська громади.

Вл. інф.

Запис Поліцейський офіцер громади чи шериф? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

20 млн грн – на заміну найбільш дірявих мереж

Що робить нова влада зі старим дірявим комунальним господарством? Це питання чи не найбільше цікавить чернівчан. Адже мало не щодня водоканал повідомляє про чергові прориви. Приміром, учора була відсутня вода на вул. Канюка. Тож постачання міста водою – чи не головна халепа в житті містян. І не лише тому, що їм набридли часті аварії та ремонти на водогоні, а ще й з кількох інших суттєвих причин. Серед них – якість води та плата за втрати, допущені комунальним підприємством «Чернівціводоканал». Адже через дірявий водогін протягом кількох десятків років мешканці обласного центру зі своїх не таких уже й розкішних сімейних бюджетів покривають своєю платнею понад 60 %(!!!) втрат води на водогоні. Іншими словами, про такий стан речей можна сказати так: усі чернівчани вкупі споживають менше води, ніж її йде у ґрунт у процесі транспортування до кранів чернівецьких помешкань.

Тому ця проблема й не пройшла непоміченою під час чергової пресконференції міського голови. Наразі Роман Клічук наголосив, що міська влада, враховуючи критичну ситуацію на водоканалі, виділила близько 20 млн грн із міського бюджету на заміну найбільш дірявих ділянок  водогінної мережі.  Хоча, зрозуміло, ця крапля в морі не врятує ситуацію.

Сама ж ця ситуація є історією з довгою бородою, започаткованою і не сьогодні, і не вчора.

Проблема з бородою

Понад сорок років працюю на медійному ринку Буковини і упродовж усіх цих десятиліть (!!!)  доводилося систематично звертатися до тематики чернівецького водного господарства через проблеми, які там виникали. Нарешті аж 2015-го нібито знайшовся вихід. І на початку 2016 року Верховна Рада України ратифікувала Угоду між Кабінетом Міністрів України та урядом Федеративної Республіки Німеччина про фінансове співробітництво, який називався «Проєкт муніципального водного господарства міста Чернівці, стадія 1» і мав підтримуватися Урядом Німеччини та Кредитною установою для відбудови (KfW).

Пригадую, скільки за ті два роки було дебатів, брифінгів, громадських обговорень, різного кшталту паперів, відео, графіків, пресрелізів тощо. До Чернівців постійно приїжджали різні поважні делегації, серед яких були і німці, і спеціалісти та науковці із Києва…
А тим часом у боротьбі різних міських кланів – саме це і стояло постійно на заваді розвитку міста – збігло практично шість років. І тільки в грудні 2021-го Чернівецька міська рада надала дозвіл комунальному підприємству «Чернівціводоканал» узяти кредит на модернізацію старих аварійних мереж міста у розмірі 21 мільйон євро. Йшлося про заміну найбільш аварійних ділянок: 7-ми кілометрів водогону між Шубранцем і Попова, понад 27-ми км водопровідної мережі у Чернівцях, а також 25-ти км мережі водовідведення.

Щоправда, нині чернівчанам пояснюють, що то, мовляв, повномасштабне російське вторгнення завадило водоканалу підписати угоду на кредит з німецьким державним банком.

Зробимо вигляд, що повірили? Та з іншого боку треба визнати, що гіпохлоридна станція, яку привезли ще в липні, досі перебуває на митному складі через зміни, внесені у законодавство через війну.

Та є й хороша новина: міський голова повідомив, що кошти на ремонт найбільш аварійної ділянки водогону в Чернівцях нібито можуть виділити місту на початку наступного року, бо вже є погодження Мінрегіонбуду та німецького державного банку розвитку (KfW) на продовження кредитування.

Півмільйона – на позашляховик

Водночас, за умови такої критичної ситуації, до якої потрапили як споживачі водоканалу, так і саме комунальне підприємство, важко зрозуміти придбання останнім за півмільйона гривень позашляховика CHERY Tiggo 4 2021 року випуску, на якому їздить генеральний директор КП «Чернівціводоканал» Андрій Колесник. Тоді як саме очільник КП  скаржився, що у Чернівцях приблизно 65% водопровідних мереж потребують заміни і це є причиною як періодичних поривів труб, так і відключень  міста від води.

А чи поліпшить якось роботу водоканалу новенький позашляховик? А як же! Адже комфортні умови праці керівника – запорука високої якості роботи очолюваного ним підприємства! Владаря ж оцінюють за каретою?

Людмила Чередарик

Запис «Чернівціводоканал» і чернівчани… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Середа, 9 листопада 2022 р., 15:00, Чернівецький художній музей

Буковинці пишаються, що наша країна є домівкою Григорія Сковороди – одного з найвпливовіших філософів Східної Європи.

«Мандрівна академія», «людина-університет» своєї епохи, яка майже все життя уникала тенет матеріального світу. Він мав значний вплив на сучасників і подальші покоління своїми байками, піснями, філософськими творами.

З метою поглиблення інтересу до феноменальної спадщини українського педагога й мислителя, ми організували виставку творів образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва, рідкісних книг і сучасної літератури спільними зусиллями Чернівецького художнього музею разом із поважними чернівецькими книгозбірнями – Науковою бібліотекою ЧНУ ім. Ю. Федьковича та Муніципальною бібліотекою ім. А. Добрянського.

 Лариса Курущак, Чернівецький художній музей

Запис Виставка «ЛОВИТВА НЕВЛОВНОГО ПТАХА» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

5 листопада 2022 року, субота, 16:30

Літературний целанівський центр, вул. Кобилянської 51

Зустріч з українським письменником і публіцистом з Івано-Франківська Тарасом Прохаськом.

Сьогоднішній гість Чернівців Тарас ПРОХАСЬКО виступатиме в рамках  проєкту «Підтримка внутрішнього культурного діалогу в Україні».

Свого часу тридцятирічний на ту пору автор став відомим 1998 року, коли дебютував книгою «Інші дні Анни», яка отримала премію видавництва «Смолоскип». Уже тоді  читачі та   критики  звернули увагу на особливий, можна сказати навіть – інтимний, авторський стиль споглядання за життям у різних його проявах.

2013 року книга «Одної і тої самої» Тараса Прохаська вийшла друком у видавництві «Меридіан Черновіц» – і за неї він отримав Премію імені Юрія Шевельова. 2019 року збірка есеїстики Тараса Прохаська стала Книгою року ВВС. А вже наступного, 2020-го, з цією ж книгою Тарас Богданович став лауреатом Шевченківської премії.

2021 року книга вибраних творів «Бо є так» увібрала кращі з текстів, які автор створював упродовж 10-ти років.

Варто зауважити що від 2013 року Тарас Прохасько перебуває, умовно кажучи, у складі спільноти авторів видавництва і літературного фестивалю «Meridian Czernowitz». Тож цілком закономірно, що модераторкою нинішнього вечора буде  чернівецька культуртреґерка Євгенія Лопата, а сам літературний діалог з ним відбудеться за ініціативи того ж «Meridian Czernowitz» як міжнародної літературної корпорації.

І не зайвою буде вдячність організаторів за щиру підтримку американського народу, надану через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID).

Вхід – вільний.

Запис Сьогодні у Чернівцях – творчий вечір Тараса Прохаська спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Нічого особливого. Просто перша жінка, яка очолила артилерійський підрозділ ЗСУ, стоїть на руїнах техніки окупанта, що була зруйнована силами її підрозділу.

Ми мабуть ніколи не перестанемо дивуватись та захоплюватись нашими людьми. Дівчина-артилеристка за покликанням, яка з перших днів відстоює нашу з вами свободу.

До 2016 року Любов працювала вчителькою історії, а ще вона – мати. Коли ми зустрілись, вона показала нам цілу підбірку фотографій світанків та заходів сонця, зроблених нею на телефон. Нас це по-справді зворушило, адже навіть на фронті, в окопах, вона продовжує помічати красу навколо себе.

Подивіться в її очі. Жінка, мати, воїн. В її погляді – уся рішучість нашої землі.

Текст та фото Костянтина Ліберова

Джерело: Генеральний штаб ЗСУ

Запис Перша жінка, яка очолила артилерійський підрозділ ЗСУ спершу з'явиться на Медіа-Версії.

ITU Public Talks стартує новий цикл у новому місті – Чернівцях. У фокусі першого заходу – ІТ-освіта. Разом з партнерами EPAM Ukraine зберемося, щоби подискутувати про пріоритетні завдання розвитку освітньої галузі для держави та бізнесу. Захід розпочнеться 3 листопада о 17:00 у форматі онлайн

Реєстрація за посиланням: https://itukraineassociation.typeform.com/to/fNwb4KZK

Ключова панельна дискусія зосереджена на пріоритетних завдання розвитку освітньої галузі. Учасники поговорять про нові перспективні напрями співпраці бізнесу, влади та освіти, освіту під час війни, баланс між офлайн та онлайн навчанням для якісної підготовки студентів, найбільш ефективні моделі навчання у майбутньому.

Серед спікерів:

• Руслан Запаранюк, голова Чернівецької обласної військової адміністрації.
• Андрій Дулуб, старший директор з розробки, ЕРАМ.
• Андрій Саміла, проректор з наукової роботи, ЧНУ ім. Юрія Федьковича.
• Дмитро Шкільнюк, Technical Project Manager, Valtech; Голова правління Chernivtsi IT Cluster.
• Наталія Кінащук, директорка Чернівецького ліцею №1.

Модеруватиме дискусію Костянтин Васюк, виконавчий директор Асоціації  «IT Ukraine».

Також програмою заходу передбачений case study від EPAM University на тему «Як бізнес підтримує освіту в умовах війни?». Олександр Ткаченко, керівник освітніх програм компанії EPAM в західному та південному регіоні, PhD розповість про перенесення критичної інфраструктури університетів у «хмари», масштабні навчальні проєкти для українців у часи війни та проєкти для школярів, молодих ІТ-спеціалістів та освітньої сфери від EPAM University.

Програма події:
17:00-17:15 – Офіційне відкриття.
17:15-18:30 – Панельна дискусія з Q&A сесією на тему: “Пріоритетні завдання розвитку освітньої галузі: синергія держави та бізнесу”.
18:30-19:00 – Case Study від EPAM University Programs на тему: “Як бізнес підтримує освіту в умовах війни?”.

Захід проводиться Асоціацією “IT Ukraine” у партнерстві з компанією EPAM.

Інформаційні партнери – Happy Monday та сайт Версії.

Запис IT – освіта у фокусі: ITU Public Talks #Chernivtsi спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Уже традиційно щороку в серці Буковини стартує фестиваль класичної музики «Буковинський листопад». Як правило, він стає основною мистецькою подією осені.

Цього воєнного року фестиваль розпочав чудовий колектив із Тернополя – академічний симфонічний оркестр Тернопільської філармонії під орудою диригента народного артиста України Мирослава Кріля.

Колектив разом із солістами Наталією Присіч, лауреатом всеукраїнських та міжнародних конкурсів Андрієм Олениним та заслуженою артисткою України Оксаною Малецькою швидко «розігріли» публіку. Майже після кожного номера із залу чулися вигуки «браво»!

Завтра на чернівчан чекає концерт органістки із Одеси  Олени Удрас.

Вл. інф.  Фото Богдана Ластівки

Програма фестивалю:

2 листопада о 18:30 — концерт органної музики Олени Удрас з Одеси. 18.30

6 листопада о 17:00 — концерт класичної музики. Солісти: Микола Гакман, Богдана Зайцева-Чебан, Володимир Фісюк. Органний зал 17.00

9 листопада о 18:30 — органний концерт Світлани Позднишевої зі Львова. 18.30

10 листопада о 18:30 — фортепіанний дует «Світлотінь» за участи Ольги Стрілецької та Світлани Позднишевої зі Львова. Зал філармоніх. 18.30

12 листопада о 17:00 — органний концерт Світлани Бардаус із Чернівців. 17.00

13 листопада о 17:00 — закриття фестивалю. Ювілейний концерт академічного симфонічного оркестру Чернівецької філармонії. Зал філармонії 17.00

Запис Сьогодні, 1 листопада, у Чернівцях розпочався… «Буковинський листопад 2022» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Багато хто з людей похилого віку, хворих на серцево-судинні недуги, вагітних і навіть немовлят відчувають дискомфорт у періоди геомагнітних бурь. Магнітні бурі можуть посилювати мігрені, пригнічений настрій, тривожність та загострення хронічних захворювань. Не дивуйтеся, але навіть ваші домашні улюбленці можуть відчувати на собі геомагнітний вплив.

Разом із розкладом цього природного явища  від фахівців-науковців подаємо кілька порад від лікарів і психологів, як упоратися з таким станом.

 У листопаді ми відчуватимемо на собі дію Сонця та його активність сумарно майже половину місяця. Перша з геомагнітних бур, 1-2 листопада, буде середньої інтенсивності.

Друга геомагнітна буря, більш потужна, прогнозується на період від 10 до 12 листопада. Магнітна буря, яка досягне земної атмосфери 18-19 листопада, матиме найбільшу за весь місяць потужність, Вона триватиме кілька днів і вплине навіть на тварин.

Від 25 до 28 листопада нашої планети знову сягнуть магнітні бурі середньої потужності. Люди вразливі можуть відчувати сонливість, дратівливість та поганий настрій.

Оскільки магнітні бурі можуть негативно впливати на здоров’я людей, важливо вже напередодні контролювати в ці дні чинники ризику інфарктів та інсультів.

Лікарі рекомендують дотримуватися деяких правил.

Правильне харчування, дозована фізична активність, повноцінні відпочинок та сон – це ваш захист від геомагнітного впливу. І звісно ж, варто відмовлятися в такі дні від кави та алкоголю.

Запис Листопадові магнітні бурі починаються вже від сьогодні спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Щомісячні зустрічі Романа Клічука з пресою – традиційні. Тож наприкінці минулого тижня міський голова розповів журналістам про головні, на його думку, події, що сталися в Чернівцях упродовж жовтня.

 * Перейменування вулиць. На сесії міської ради, що відбулася минулого четверга,  депутати підтримали рішення про перейменування і повернення історичних назв для 57 вулиць обласного центру. Оновлювати місце прописки жителям відповідних вулиць можна буде після того, як рішення сесії опублікують  на сайті міської ради. Змінити місце прописки можна у ЦНАПі. Власникам нерухомості на перейменованих вулицях також варто буде в перспективі зайнятися реєстраційними документами. Оскільки ж зараз у бюджеті немає коштів на заміну табличок, це зроблять наступного року. Тоді ж продовжать і перейменування вулиць, бо, за даними топонімічної комісії, маємо ще майже 200 вулиць із назвами, пов’язаними з комуністичним режимом або з російськими містами тощо. Відтак громадські слухання, обговорення та дискусії фахівців щодо перейменування цих вулиць триватимуть і далі.

 * Заощадження електроенергії. Перші відключення світла у помешканнях містян робилися за вказівкою з Києва, тому не було можливості попередити про це чернівчан. Нині вирішено відключати електроенергію на 4 години в усіх мікрорайонах почергово.   

Рух тролейбусів у зв’язку із необхідністю заощаджувати електроенергію також скорочується і триватиме від 8-ї ранку до 21-ої години вечора. Крім того, є обмеження за кількістю машин на маршруті також для заощадження електроенергії

Вуличне освітлення вимикається від 20.00. Це незручно, але ж у країні війна.

*Опалювальний сезон. До нього Чернівці готові. Та він розпочнеться тільки тоді, коли середньодобова температура протягом 3-х діб поспіль становитиме не більше +8 градусів.

Нині опалюються лише ті лікарні й дитячі садки, які мають автономні котельні, натомість заклади, що обігріваються міськими котельнями, поки що без тепла.

На закупівлю мобільних котелень виділено 15 млн грн. Оголошено конкурс.

* Чернівецькі комунальники відбудовують Миколаїв. У відповідь на звернення міського голови Миколаєва Олега Сєнкевича, його чернівецький колега  доручив керівникам комунальних підприємств Чернівецької громади сформувати відповідну команду добровольців та відрядити їх на 10 днів до Миколаєва. Отже, від 27 жовтня група з 21 працівника житлово-комунального господарства Чернівців працює на відновленні пошкоджених об’єктів критичної інфраструктури Миколаєва.

*Внутрішньо переміщені особи. Для них відремонтували 8 комунальних приміщень та готують до відкриття Центр для ВПО в п’ятиповерхівці на вул. Головній, де раніше були авіакаси та Водоканал. Для цього залучали меценатів, європейські фонди тощо.

Центр «Маріуполь», відкритий у приміщенні міської ради, фінансується за кошти Маріуполя. На запитання редактора БукІнфо Сергія Зарайського, чому тоді на табличці Центру «Маріуполь» зазначається, що його відкрито за сприяння Фонду Ахметова, міський голова відповісти не зміг.

Далі перейшли до запитань від різних ЗМІ. Про те, що цікавило пресу, – у наступних публікаціях.  

Людмила Чередарик, Фото Ігоря Константинюка

Запис Міський голова про головні події жовтня у Чернівцях спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Лілія Шутяк демонструє Олені Зеленській нашого “Зайчика…”

Книга, видана в рамках обласної програми підтримки книговидання Чернівецької ОВА і представлена на Франкфуртському книжковому ярмарку, зацікавила Олену Зеленську.

«Сьогодні на Франкфурському книжковому ярмарку українські видавці мали нагоду зустрітися з Оленою Зеленською. Розповіли першій леді про нашу книжку «Зайчик-нестрибайчик та його смілива мама» Оксани Драчковської – автобіографічну казку, що висвітлює тему інклюзії», – розповіла на своїй сторінці в Facebook комунікаційна менеджерка дитячого арт-видавництва «Чорні вівці» Лілія Шутяк.

Стенд з книгами українських видавництв був представлений на ярмарку у Франкфурті в рамках «Special Programme for publishers from Ukraine and neighboring countries» від Goethe-Institut та «Книжковий Арсенал».

Запис Франкфурський книжковий ярмарок: Олену Зеленську зацікавив «Зайчик-нестрибайчик та його смілива мама» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

З початку військових дій до Чернівецької обласної служби зайнятості звернулися 2420 внутрішньо переміщених осіб. Фахівці служби зайнятості допомогли знайти роботу для 443 осіб.  Продовжують отримувати послуги обласної служби зайнятості  3380 безробітних осіб цієї категорії.

Від 24 лютого 2022 року  у філіях обласного центру зайнятості отримали статус безробітного 1340 осіб, перереєструвалися з областей, в яких йдуть бойові дії – 907, також  300 переселенців зареєструвалися та отримали статус безробітного через додаток Дія. Фахівці служби зайнятості допомогли розірвати трудові відносини  для понад сотні осіб цієї категорії, – зазначає директорка Чернівецького обласного центру зайнятості  Любов Кожолянко.

Найбільше внутрішньо переміщених осіб знайшли роботу у Чернівцях – 328 осіб, 19 – на Новоселиччині, 17 – на Хотинщині, 15 – на Сторожинеччині, по 11 осіб на Вижниччині та у м.Новодністровськ,  решта –  в  інших громадах області.

Вимушено переміщені особи працевлаштовані у медичні заклади області,  комунальні підприємства та підприємства, які займаються виробництвом. Також  працюють у навчальних закладах, на підприємствах малого та середнього бізнесу, які займаються оптовою та роздрібною торгівлею, виробництвом хліба та хлібобулочних виробів, виробництвом текстильних виробів технічного та промислового призначення, а також у закладах сфери послуг.

З актуальною базою вакансій Чернівецької області можна ознайомитися на сайті Чернівецького обласного центру зайнятості https://bit.ly/3Il7JmV.

У разі виникнення запитань фахівці служби зайнятості оперативно допоможуть у Telegram-каналі онлайн-підтримки https://t.me/+Ywd0Jm4NytkzNDcy.

Джерело: Сектор інформаційної роботи Чернівецького обласного центру зайнятості

Запис 443 переселенці знайшли роботу на Буковині спершу з'явиться на Медіа-Версії.

І сталося це в один день. Спочатку відкрили інтервенційну кардіологію та кардіохірургію в ОКНП «Чернівецька Обласна Клінічна Лікарня», а за годину – оновлений Центр невідкладної неврології у Чернівецькій лікарні швидкої медичної допомоги.

Інтервенційна кардіологія – це галузь медицини, що належить до області кардіології, яка використовує спеціалізовані методи візуалізації й інші діагностичні методи для оцінки кровотоку і тиску в коронарних артеріях і камерах серця, а також технічні процедури і ліки для лікування порушень, які порушують функцію .

Новий кардіологічний підрозділ створили цьогоріч на початку вересня. Тут працюють досвідчені фахівці, які можуть надати ургентну допомогу хворим із гострим інфарктом міокарда. У підрозділі, завдяки державній програмі «Розвиток системи екстреної медичної допомоги та модернізація і оновлення матеріально-технічної бази закладів охорони здоров’я», встановили сучасну ангіографічну систему Siemens Artis One. Вона допоможе виявляти і лікувати патології судин різних органів і систем.

Наразі у підрозділі проводять коронарографію, імплантацію кардіостимуляторів, кардіовертерів-дефібриляторів й CRT-систем, стентування аорти, коронарних та сонних артерій. Прикметно, що все раніше виконували буковинцям в інших областях.

А у Чернівецькій лікарні швидкої медичної допомоги того ж дня відчинив двері оновлений Центр невідкладної неврології. Відділення реконструювали та придбали для нього нове обладнання.  Капітальну реконструкцію відділення розпочали у жовтні 2021 року. Для цього управлінню капітального будівництва Чернівецької ОВА виділили 2, 9 млн грн. Також медзаклад залучив власні кошти  у сумі 4,1 млн грн. Не обійшлося і без підтримки благодійників.

У оновленому Центрі невідкладної неврології цілодобово надаватимуть допомогу хворим з інсультом, розсіяним склерозом та іншими невідкладними неврологічними станами. Повний спектр діагностичних і лікувальних маніпуляцій фахівці проводять у межах національних протоколів безоплатно.

«Попри війну ми продовжуємо покращувати якість надання медичних послуг у нашому краї», – зауважили очільники краю.

Вл.інф.

Запис Два нових підрозділи – кардіології та неврології – з’явилися на Буковині спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У жовтні 2022 року в рамках проекту ««Покращення транспортної інфраструктури у транскордонному регіоні Чернівці – Сучава (Шепіт – Ізвоареле-Сучевей)» 1HARD/3.1/27 розпочались роботи із відновлення 2 км дороги від села Шепіт до КПП «Шепіт»,  що знизить логістичну напругу на КПП «Порубне-Сірет» і  дозволить зменшити фінансові та часові витрати  для жителів західних районів Чернівецької та південних районів Івано-Франківської областей і Сучавського повіту.

У рамках проєкту також буде організована та проведена міжнародна конференція з питань транспорту та екологічної стійкості. За результатами конференції розроблять спільну стратегію екологічно чистого транспорту в прикордонному регіоні та механізм майбутніх транспортних ініціатив, екологічні вимоги та параметри, що дозволять реалізувати Спільну стратегію.

Проєкт фінансується у рамках Спільної операційної програми транскордонного співробітництва Європейського інструменту сусідства «Румунія – Україна 2014 – 2020» (для отримання додаткової інформації про програму відвідайте: http://www.ro-ua.net/ua/).

Тривалість реалізації проєкту складає 24 місяці (04 вересня 2021 – 03 вересня 2023).

Головним бенефіціаром проекту є Чернівецька обласна рада.  Партнерами проекту виступають Сучавська повітова рада, Служба автомобільних доріг у Чернівецькій області, ГО «Буковинський центр реконструкції і розвитку».

Сума бюджету проєкту дорівнює 2 195 895.50 євро (77 939 973 грн за курсом InforEuro rate станом на жовтень 2022 року), з яких Європейським Союзом фінансується 1 975 866.77 євро (70 130 387.68 грн за курсом InforEuro rate станом на жовтень 2022 року), що складає 89.98% загальної вартості проекту.

Основною метою проєкту є сприяння регіональному розвитку та співпраці на румунсько-українському кордоні шляхом розширення транзитних можливостей. Конкретними цілями проекту є покращення та підтримка транскордонного співробітництва між Румунією та Україною у сфері транзитних можливостей, транспортної інфраструктури та туризму шляхом проведення будівельних робіт на дорозі до пункту пропуску «Шепіт-Ізвоареле Сучевей». Конкретною метою проєкту є також  розробка спільної транскордонної основи для екологічно чистих перевезень шляхом проведення міжнародної конференції та формування Спільної стратегії екологічно сталого розвитку транспорту в транскордонному регіоні.

Антоніна Гошовська, Буковинський центр реконструкції і розвитку

Спільна Операційна Програма Румунія-Україна 2014-2020 фінансується Європейським Союзом через Європейський Інструмент Сусідства і співфінансується країнами, які беруть участь у Програмі

Запис Розпочато будівництво дороги до КПП «Шепіт» спершу з'явиться на Медіа-Версії.