Парк Федьковича став головним астрономічним майданчиком спостереження за сонячним затемненням.

21:01 | Епілог. Сутінки над Резиденцією

Космічне шоу завершилося, а Чернівці остаточно поринули у фазу навігаційних сутінків. На згадку про цей вечір залишається фантастичний графічний силует Резиденції митрополитів, що завмерла на тлі ніжно-рожевого згасаючого неба.

На виході з університетського парку о 21:01:05 об’єктив фіксує останній кадр цієї дивовижної ночі — підсвічений знизу пам’ятник Сидору Воробкевичу…

Багато хто уявляє сонячне затемнення виключно як чіткий контур Місяця на білому диску Сонця. Проте на заході світила, коли наша зірка перебуває гранично низько над обрієм, пряме спостереження чистого диска часто стає неможливим через колосальну товщу повітря й особливості міського ландшафту. Те, що зафіксувала камера в парку імені Федьковича — раптове коливання яскравості світла, зміну його інтенсивності та глибоке теракотове забарвлення — і є реальним, чистим проявом часткового затемнення в умовах земної атмосфери. Місяць фізично зменшив кількість сонячних фотонів, що долітали до Землі, а густе листя дерев спрацювало як природний фотометр. Це фіксація космічного процесу через динаміку світлового потоку.

©Тетяна Спориніна,
фото автора

p.s.

Краєзнавець Леся Щербанюк у своєму дослідженні «Школа з благословення митрополита Євгена Гакмана», зазначає, що в 1956 році середній школі № 2 було присвоєно ім’я Юрія Федьковича. Існує припущення, що саме десь впродовж 1879–1888 років, коли він відійшов від громадської-культурної діяльності і захопився астрологією, то відвідував обсерваторію в приміщенні вищої реальної школи.

У 1892  на цей дах перенесли оновлену метеорологічну та астрономічну станцію, перетворивши купольну вежу  на розі тогочасних вулиць Гауптштрассе та Арманієргассе (сучасних Головної та Вірменської)  на справжній науковий магніт.  Керувати нею доручили директору закладу, доктору Францу Байєру.

Запис Хроніка затемнення в Чернівцях: похвилинний аналіз світла… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

З погляду астрофізики, затемнення 12 серпня 2026 року унікальне ефектом «Золотої години». Через низьку висоту над землею (всього 2 градуси), сонячне світло пройде крізь найтовстіший шар атмосфери. Блакитний спектр розсіється, і ми побачимо не сірий, а насичено-червоний або криваво-помаранчевий серп, що тоне в пагорбах Хотинської височини. Бонусом вечора (завдяки повному оновленню Місяця і темному небу) стане пік метеорного потоку Персеїди — до 100 «падаючих зірок» на годину одразу після затемнення!

Свій погляд на подію мають і представники символічних систем, зокрема, в астрології вважається, що затемнення у знаку Лева, який традиційно пов’язують із лідерством, волею та творчим проявом особистості, акцентує увагу на внутрішніх змінах. Оскільки явище збігається із заходом сонця, цей час розглядають не як період зовнішньої активності, а як момент для аналізу, переосмислення старих програм та внутрішнього налаштування на новий тривалий етап — адже затемнення повторюються через певні астрономічні цикли (Сарос), що тривають понад 18 років.

[ С О Н Ц Е ]   =======>  [ МІСЯЦЬ]  =======>  [ ЗЕМЛЯ] (Чернівці в напівтіні)

Поки планетарію немає, нашим куполом стає відкрите небо над річкою Прут. Три небесні тіла — Земля, Місяць та Сонце — вишикувалися в ідеальну лінію (сизигію). Місяць у фазі молодика наздоганяє Землю і перетинає площину екліптики, кидаючи напівтінь (penumbra) на Західну Україну.

У Чернівцях усе відбудеться в ультракороткому часовому вікні на самому обрії:

• 20:19 (Перший контакт): Місяць торкається правого верхнього краю Сонця.
• 20:32 (Максимальна фаза): Пік затемнення! Місяць закриє ~15% сонячного диска.
• 20:35–20:38 (Космічний захід): Сонце заходить за обрій Чернівців, залишаючись вогняним серпом. Ми побачимо рідкісний фінал — захід уже затемненого світила.

Чернівецький хронограф: Як ми ловили сонце раніше…

Гортаючи архіви, можна згадати, як це було:

Жовтень 2022 року: осіннє сонце, закрите майже наполовину, яке ми знімали просто посеред навчального дня, ділячись емоціями з усім містом.

Авторський ракурс: Де зустрінемося?

Натомість парк імені Федьковича розташований на значно вищій географічній точці поруч із резиденцією, що й забезпечить чудовий відкритий огляд прямо на лінію обрію.

І не забудьте сертифіковані захисні окуляри стандарту ISO 12312-2 — бережіть очі для нових відкриттів!

• Верхній блок (E, C): Кільцеподібне затемнення. Місяць перебуває на максимальній відстані від Землі (в апогеї) і через менший видимий розмір не може повністю перекрити Сонце, залишаючи яскраве «кільце вогню».
• Середній блок (L, I): Глибока часткова фаза. Момент, коли місячний диск закриває більшу частину нашої зірки.
• Нижній блок (P, S, E): Тонкий сонячний серп. Саме такий вигляд матиме Сонце на вечірньому обрії Чернівців у момент максимальної фази.

Всім, хто буде спостерігати за затемненням, бажаємо чистого неба!

Парк Федьковича став головним астрономічним майданчиком спостереження за сонячним затемненням. Репортаж спостереження можна подивитися за посиланням – Хроніка затемнення в Чернівцях: похвилинний аналіз світла…

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис Зустріч світил та закриті горизонти: Чернівці зустрічають величне затемнення і чекають на власні планетарій та обсерваторію… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Під час зустрічі звучала і важлива думка про вибір мови та культурної ідентичності буковинських письменників. У ХІХ столітті німецька мова відкривала значно ширші можливості для кар’єри, публікацій і визнання в Австро-Угорській імперії. Однак і Юрій Федькович, і Сидір Воробкевич свідомо обрали українську мову — попри те, що могли б стати успішними німецькомовними авторами. Саме тому їхня творчість — це не лише література, а й культурний вибір та праця для формування українського середовища Буковини. Вони писали мовою народу, серед якого жили, і фактично творили український культурний простір у регіоні, де перетиналися різні мови та традиції. Олександр Попович також показав присутнім унікальний тритомник творів Сидора Воробкевича. Старовинне видання справляло особливе враження — до нього навіть було страшно торкатися руками, настільки цінними й  музейними здавалися ці книга. Мені випала честь потримати цю книгу і переглянути її сторінки.

Прозвучало і цікаве спостереження від присутнього священника, який звернув увагу на один із портретів Сидора Воробкевича. Йшлося про хрест на грудях письменника-священника. Як пояснив Отець, право носити такий нагрудний хрест у церковній традиції отримували далеко не всі священники — це було знаком особливої пошани та визнання заслуг.  Від 1875 -го, з часу відкриття Чернівецького університету, Сидір Воробкевич викладав співи на богословському факультеті. Його заслуги були відзначені наданням почесних титулів протоієрея (1881) та архіпресвітера-ставрофора (хрестоносця, 1890). Таким він зображений на фото, опублікованому в 1901 році. Ця деталь стала ще одним нагадуванням про багатогранність постаті Воробкевича. Він був не лише письменником і композитором, а й духовною особою, яка мала великий авторитет у церковному середовищі.

Також Сидір Воробкевич отримав і найвищу державну нагороду Австро-Угорської імперії за цивільні та культурні заслуги. Отримання такого хреста українським православним священником на Буковині свідчило про визнання його культурно-освітньої праці на загальнодержавному імперському рівні. Це була оцінка його роботи як професора Чернівецького університету, автора десятків підручників та засновника української хорової школи в регіоні. Нагорода має вигляд золотого чотирикінечного хреста, покритого червоною емаллю. Позаду хреста розміщений двоголовий австрійський орел. У центрі — білий медальйон із золотими ініціалами імператора «FJ».

Особливо емоційною стала мить, коли Олександр Попович зачитав два вірші Сидора Воробкевича — «Збудилась Русь» та «То моя Буковина». Другий твір звучав під пронизливий звук повітряної тривоги, яка кілька разів переривала зустріч.

Наш світ великий, кажуть,
Повнісінький краси:
Тут Альпи, а там море,
Міста тут, там ліси…
Я край один лиш знаю,
Одну лише ріку,
Для них б’є серце в грудях,
Для них я лиш жию.
Для них із мого серця
Усі пісні пливуть, –
То моя Буковина,
Мій милий, синій Прут!..

Сидір Воробкевич, 1879

У цей момент поезія ХІХ століття сприймалася особливо гостро й сучасно. Особливо відчувалося, що розмови про літературу й культуру сьогодні — це не лише про минуле. Це про пам’ять, ідентичність і про здатність суспільства триматися за власну культуру навіть тоді, коли над містом звучать сирени…

…Вісти усім просторам,
Що братняя любов
Нас разом поєднала,
Щоб слава-доля знов
До нас назад вернули;
Щоб цвів наш рідний край,
Як цвів в часах минулих
Красою, мов той рай!..

Сидір Воробкевич, 1869

©Тетяна Спориніна,
фото автора

p.s.

Під час зустрічі Олександр Попович згадав і Семінарську церкву Трьох Святителів у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича — колишній Резиденції митрополитів, де свого часу Сидір Воробкевич викладав церковний спів і музику. Цей сакральний простір пережив різні епохи — від австрійського богословського центру до радянського обчислювального осередку та сучасного українського відродження.

Для мене ця згадка була особливою ще й тому, що я належу до покоління студентів математичного факультету, яким свого часу передали приміщення храму під обчислювальний центр. У церковній залі тоді розмістили перші ЕОМ, а саме Мінськ -4,  і не одну задачу довелося розв’язувати саме в цьому просторі під старовинними склепіннями.

І хоч епохи змінювали призначення храму, надзвичайно важливо, що завдяки науковій інтелігенції вдалося зберегти унікальний іконостас, настінні розписи та фрески. Вони залишилися майже у первинному вигляді. А вже у 1991 році в університеті відновили теологічне відділення.

Особливо символічно згадується 29 квітня 2018 року, коли мені довелося побувати у цій церкві разом із бійцями АТО — тоді захисників офіційно називали учасниками Антитерористичної операції. І тоді це був простір, де поєдналися історія, віра, наука й пам’ять різних поколінь…

Запис «То моя Буковина» під звук сирени: у Чернівцях говорили про Сидора Воробкевича… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У час, коли Україна виборює не лише свою свободу, а й майбутнє, особливого значення набуває розвиток технічної освіти. Саме вона формує покоління, здатне відбудовувати державу, створювати інновації та забезпечувати її технологічну незалежність. Історія участі керівника радіотехнічного гуртка Олександра Глевка разом із вихованцями Романом Факасом, ученем 9-го класу Луковицького ОЗЗСО та Олександром Піцулом, учнем 8-го класу Молодійського ліцею у міжнародному конкурсі з радіоелектроніки в латвійському місті Вентспілс — яскравий приклад того, як такі поїздки стають потужним освітнім і життєвим імпульсом. З України у конкурсі брали участь дві команди: з Рівного і Чернівців.

Олександр Глевко — не просто педагог, а людина, яка пройшла шлях від вихованця гуртка до його керівника. Свого часу він навчався у Чернівецькому обласному центрі науково-технічної творчості учнівської молоді, де здобував перші практичні навички з радіоелектроніки у керівника гуртка Василя Георгійовича Нікуліци, а сьогодні передає цей досвід своїм учням, відкриваючи їм значно ширші можливості. Участь у міжнародному конкурсі стала для його вихованців першим серйозним випробуванням і водночас вагомим досягненням: команда змогла посісти п’яте місце у молодшій віковій групі та шосте — у загальному рейтингу серед шістнадцяти команд з різних країн Європи. Це результат, який переконливо свідчить: навіть учні з невеликої громади можуть гідно представляти Україну на міжнародному рівні.

Сам формат конкурсу вимагав не лише знань, а й уміння діяти швидко та точно. Теоретична частина передбачала виконання тестів і розрахунків, тоді як практичне завдання полягало у збиранні електронного пристрою за схемою — і все це в обмежений час.

Втім, справжня цінність цієї поїздки виходить далеко за межі конкурсних результатів. Учасники мали змогу відвідати сучасні лабораторії, познайомитися з роботою європейських гуртків, взяти участь у майстер-класах та поспілкуватися з фахівцями у сфері радіоінженерії. Такий обмін досвідом відкриває нові горизонти як для учнів, так і для педагогів, адже дозволяє побачити інші підходи до навчання, інші освітні культури та інші стандарти.

Особливе враження справило саме місто Вентспілс — простір, де сучасність гармонійно поєднується з традиціями. А близькість до Балтійського моря надає цьому простору особливої сили. Море, навіть холодне і вітряне, вражає своїм масштабом і викликає відчуття свободи, яке важко передати словами.

Не менш важливими стали й людські зустрічі. Відкрите спілкування з колегами, підтримка інших українських команд, нові знайомства і теплі розмови формують відчуття спільності і взаємної підтримки. Особливого значення набувають моменти єднання з українцями за кордоном, коли навіть у невеликому латвійському місті відчувається, що ти частина великої спільноти.

Сьогодні як ніколи очевидно, що розвиток технічних спеціальностей є основою сильної держави. Саме інженерія, електроніка, програмування формують потенціал, який визначає обороноздатність, економічну стійкість і технологічний рівень країни. І дуже часто перші кроки у цьому напрямку починаються саме з таких гуртків — із зацікавленості, підтриманої наставником, і можливості спробувати себе у справжній справі.

Дорога до Вентспілс була довгою і виснажливою — майже дві доби в дорозі, понад півтори тисячі кілометрів. Але цей шлях став частиною досвіду, який неможливо виміряти лише кілометрами. Ця історія — значно ширша, ніж розповідь про один конкурс. Вона про те, як формується майбутнє України — через людей, які вчать, і тих, хто готовий вчитися, відкривати світ і повертатися додому сильнішими.

Більше фото та відео з поїздки можна переглянути на сторінці Олександра Глевка у Facebook.

©Тетяна Спориніна,
фото з архіку Олександра Глевка

Запис Інженерне майбутнє України починається тут: досвід міжнародної співпраці спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Тема фестивалю цього року була особливою — 50 років компанії Apple. Її історія розпочалася у 1976 році, коли Стів Джобс, Стів Возняк і Рональд Вейн заснували компанію для продажу створених ними комп’ютерів Apple I. Від невеликого гаражного проєкту до однієї з найвпливовіших технологічних компаній світу — ця історія стала символом інновацій, сміливості мислення і віри в ідею.

Саме ця ідея — почати з малого, але мислити масштабно — стала наскрізною для робіт учасників фестивалю. Учні не просто відтворювали відомі факти чи образи, а переосмислювали спадщину Apple через сучасні цифрові інструменти: створювали анімації, 2D- та 3D-графіку, інтерактивні проєкти, комп’ютерні програми та навіть власні інтерпретації історії розвитку технологій.

Як і на етапі відкриття, про який ми вже писали, фестиваль залишився простором творчості та експерименту. Але тепер — це ще й простір результату. За кожною роботою — десятки годин пошуку, навчання, випробувань і вдосконалення. І це відчувається: рівень виконання, продуманість ідей, технічна якість і художнє бачення свідчать про серйозну підготовку та справжню зацікавленість учнів.

Особливо вражає те, що для багатьох учасників це вже не просто навчальні роботи, а перші кроки у професійному світі. Програмування, дизайн, анімація, робота з цифровим контентом — це ті навички, які сьогодні формують майбутнє. І фестиваль дає можливість не лише їх продемонструвати, а й усвідомити власний потенціал.

Обласний фестиваль комп’ютерних програм вкотре довів: сучасні учні — це покоління, яке не просто користується технологіями, а творить їхній зміст. І, можливо, серед сьогоднішніх учасників — ті, хто завтра створюватиме нові «Apple» у світі цифрових інновацій.

Публікуємо абсолютних переможців Фестивалю:

У номінації «Комп’ютерна 2D графіка, графічний редактор Paint, формат А5»:

молодша вікова категорія:

за І місце – Олександру СЛАСТЕНКО, ученицю 3 класу опорного закладу «Романковецький ліцей імені академіка Костянтина Федоровича Поповича» Сокирянської територіальної громади Дністровського району (керівник – Юрій КУВІЛА);

середня вікова категорія, дизайн і композиція:

за І місце – Ульяну ПОПОВИЧ, ученицю 6 класу Банилівського опорного ліцею імені Івана Діяконюка Банилівської територіальної громади Вижницького району (керівник – Олександра ВОЛОШИН);

середня вікова категорія, креатив:

за І місце:

– Софію БОРИСЕВИЧ, ученицю 6 класу Новодністровського опорного закладу загальної середньої освіти «Новодністровська гімназія» Новодністровської територіальної громади Дністровського району (керівник – Вікторія БОНДАРЧУК);

– Іванну ПОПОВИЧ, ученицю 5 класу Вашковецького ліцею Вашковецької територіальної громади Дністровського району (керівник –    Анатолій БАНДАЛАК);

середня вікова категорія, портрет:

за І місце – Анну ПОПОВИЧ, ученицю 6 класу опорного закладу «Вашківецький заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів» Вашківецької територіальної громади Вижницького району (керівник –   Наталія ГИРШВЕЛЬД);

старша вікова категорія, портрет:

за І місце:

– Надію ЛІЩУК, вихованку гуртка «Сучасна інформатика» Чернівецького центру юних техніків імені Леоніда Костянтиновича Каденюка Чернівецької територіальної громади Чернівецького району (керівник –                               Катерина БРОЗИНСЬКА);

старша вікова категорія, естетика:

за І місце: – Єлизавету ШЕРЕПЕРУ, ученицю 8 класу Чернівецького багатопрофільного ліцею № 11 «Престиж» Чернівецької міської ради Чернівецької територіальної громади Чернівецького району (керівник –       Тетяна СПОРИНІНА);

– Оксану ПАЛІЙ, ученицю 9 класу Банилівського опорного ліцею імені Івана Діяконюка Банилівської територіальної громади Вижницького району (керівник – Олександра ВОЛОШИН);

1.2. У номінації «Комп’ютерна 3D графіка (тінкеркад)»: 

середня вікова категорія:

за ІІ місце – Артема ЧЕРВАТЮКА, учня 7 класу Новодністровського опорного закладу загальної середньої освіти «Новодністровська гімназія» Новодністровської територіальної громади Дністровського району (керівник – Зоя МУЛЯР).

старша вікова категорія:

за І місце – Дениса ГРАБА, учня 9 класу Вижницького опорного ліцею імені Юрія Федьковича Вижницької територіальної громади Вижницького району (керівник – Артур ДУДЯК);

1.3. У номінації «Комп’ютерна 3D графіка (блендер)»:

середня вікова категорія:

за І місце – Тимофія ПІНЬКОВСЬКОГО, учня 7 класу Новопільського ліцею Новопільської сільської ради Криворізький район Дніпропетровської області (керівник – Галина ШАЛІНА);

старша вікова категорія:

за І місце – Олександра КОРЖА, учня 8 класу Шипинецького ліцею Кіцманської територіальної громади Чернівецького району (керівник –                                Інна ГРЕКУЛ);

1.4. У номінації «Комп’ютерна графіка – інфографіка Canva»:

молодша вікова категорія:

за І місце – Еліну КУДРИНЕЦЬКУ, ученицю 4 класу Вашковецького ліцею Вашковецької територіальної громади Дністровського району (керівник – Анатолій БАНДАЛАК);

середня вікова категорія:

за І місце – Даніїла КУЦМЕДОВА, учня 7 класу опорного закладу «Сторожинецький ліцей» Сторожинецької територіальної громади Чернівецького району (керівник – Михайло СУМАРЮК);

старша вікова категорія:

за І місце:

– Яна АНДРЮК, ученицю 8 класу Новодністровського закладу загальної середньої освіти ІІ-ІІІ ступенів Новодністровської територіальної громади Дністровського району (керівник – Юлія ФРИЦАК);

У номінації «Буклет»:

молодша вікова категорія:

за І місце:

– Максима ШВЕЦЯ, учня 2 опорного закладу «Романковецький ліцей імені академіка Костянтина Федоровича Поповича» Сокирянської територіальної громади Дністровського району (керівник – Діана ШВЕЦЬ).

середня вікова категорія:

за І місце:

– Ярему КОВАЛЮКА, вихованця гуртка комунального закладу «Чернівецький обласний центр науково-технічної творчості учнівської молоді», ученицю 7 класу Чернівецького багатопрофільного ліцею № 11 «Престиж», Чернівецької територіальної громади Чернівецького району (керівник –       Тетяна СПОРИНІНА);

старша вікова категорія:

за І місце:

– Вадима КАЛУЦЬКОГО, вихованця гуртка «Основи комп’ютерної графіки» Чернівецького центру юних техніків імені Леоніда Каденюка, учня 11 класу Чернівецький ліцей № 19 імені Ольги Кобилянської Чернівецької міської ради Чернівецького району (керівник – Катерина БРОЗИНСЬКА);

– Злату ТОЧЕНЮК, ученицю 10 класу Вижницького опорного ліцею імені Юрія Федьковича Вижницької територіальної громади Вижницького району (керівник – Артур ДУДЯК);

– Єгора МЕЛЬНИЧУКА, вихованця гуртка «Сучасна інформатика» Чернівецького центру юних техніків імені Леоніда Каденюка, учня 10 класу Чернівецький ліцей № 19 імені Ольги Кобилянської Чернівецької міської ради Чернівецького району (керівник – Катерина БРОЗИНСЬКА);

Трансляцію  про обласний фестиваль комп’ютерних програм учнівської молодіпро та результати конкурсу дивіться за посиланням   – Відкритий обласний фестиваль комп’ютерних програм серед учнівської молоді 2026

©Тетяна Спориніна,
фото автора, Світлани Мурзенко і з архіву ОЦНТТУМ

Запис Від ідеї — до результату: підсумки фестивалю комп’ютерних програм спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Програма візиту була насиченою та змістовною. У центрі уваги — знайомство з діяльністю Івано-Франківського обласного центру, обговорення сучасних підходів до організації гурткової роботи, проведення конкурсів і змагань технічного спрямування. Особливий інтерес викликала можливість побачити фрагмент змагань із радіоелектронного конструювання — напрямку, який сьогодні набуває особливої ваги.

Під час круглого столу учасники ділилися власним досвідом організації роботи гуртків, проведенням змагань з інженерно-технічних наприямків,  а також із зацікавленням перейняли напрацювання колег. Обговорили сучасні підходи до навчання, обмінялися ідеями щодо проведення конкурсів і змагань технічного спрямування. В обговоренні взяли участь Інна Плотнікова,  методист ОЦНТТУМ, керівник ГО «Медіастудія «АІДА»; Олександр Глевко — керівник радіотехнічного гуртка ОЦНТТУМ на базі Молодійського ліцею Чагорської територіальної громади, вчитель фізики; Дмитро Старинський,   керівник гуртка «Цікаві механізми» Чернівецького ЦЮТ ім. Леоніда Каденюка; Тетяна Спориніна, керівник гуртка ОЦНТТУМ, учитель  ліцею №11 «Престиж» м. Чернівці. Кульмінацією зустрічі стало підписання меморандуму про співпрацю. Це не лише формальний крок, а передусім — основа для майбутніх спільних проєктів, освітніх ініціатив і розширення можливостей для учнівської молоді обох регіонів.

Важливою складовою візиту стала екскурсія Івано-Франківськом. Місто приємно вразило гостей своєю чистотою, впорядкованістю, рівними дорогами, зеленими доглянутими скверами. Атмосфера охайності, вишуканості й особливої шляхетності створює відчуття гармонійного поєднання сучасності та культурної глибини.

Щиро вдячні краєзнавиці та чудовому екскурсоводу Кристині Тимошів за надзвичайно цікаву й насичену розповідь про Станіславів, архітектурні особливості Івано-Франківська та його австро-угорську спадщину, а також про унікальні ковальські традиції міста. У її оповіді оживали постаті засновника міста Анджея Потоцького, митрополита Андрея Шептицького, Івана Франка, художника Осипа Труша та інших визначних діячів, пов’язаних із цим краєм. Особливим враженням стала екскурсія підземеллям міської ратуші, під час якої звучали містичні історії та легенди, відкриваючи ще одну, глибшу грань міста.

Подібні зустрічі мають значно ширший зміст, ніж просто обмін досвідом. У час, коли Україна утверджує свою силу і майбутнє, розвиток технічної освіти стає стратегічним завданням. Саме у гуртках, лабораторіях і творчих майстернях формується інженерне мислення, здатність до інновацій, практичні навички, які визначатимуть конкурентоспроможність держави. Саме в співпраці народжуються рішення, що формують майбутнє.

І цей візит — ще одне переконливе свідчення того, що українська освіта має силу єднання, глибокий зміст і впевнену віру в завтрашній день.

©Тетяна Спориніна,
фото автора і з архіву ОЦНТТУМ

Запис Обмін, що творить майбутнє: зустріч позашкільників Чернівців та Івано-Франківська спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Тема фестивалю цього року особлива — 50 років компанії Apple. Її історія розпочалася у 1976 році, коли Стів Джобс, Стів Возняк і Рональд Вейн заснували компанію для продажу створених ними комп’ютерів Apple I. Водночас ця дата дає привід говорити і про ширший культурний контекст: у біографіях співзасновників простежуються європейські, зокрема й східноєвропейські корені, що вкотре підкреслює глобальність науково-технічного прогресу. Особливої символічності темі фестивалю додає постать Стіва Возняка — інженера і винахідника, чиє коріння пов’язане з Центрально-Східною Європою, зокрема українським культурним простором. Він неодноразово підкреслював свою ідентифікацію з українським походженням, а також послідовно демонструє підтримку України на міжнародному рівні: відкрито заявляє про солідарність, відмовляється від участі в заходах, пов’язаних із росією, реагує на трагічні події в Україні та використовує свій авторитет у глобальній ІТ-спільноті для привернення уваги до українського технологічного потенціалу. Така позиція робить його не лише новатором у сфері технологій, а й важливим моральним голосом сучасності.

У межах фестивалю учні створюють творчі проєкти з використанням різних цифрових інструментів. Серед номінацій — комп’ютерна графіка 2D (листівка у Paint, формат А5), інфографіка (Canva), буклет та 3D-графіка. Таким чином, конкурс охоплює як базові навички роботи з графічними редакторами, так і сучасні напрямки цифрового моделювання.

Відкриття фестивалю відбулося 16 квітня. Голова оргкомітету, завідувач методичного відділу ОЦНТТУМ Любов Рибалка ознайомила учасників із регламентом, номінаціями та представила склад журі. Технічний супровід конкурсу забезпечує Денис Кондрюк — кандидат фізико-математичних наук, завідувач організаційно-масового відділу центру.

Фестиваль комп’ютерних програм — це не лише конкурс, а й своєрідна лабораторія ідей, де поєднуються творчість, інженерне мислення та цифрова культура. Сучасна STEM-освіта ґрунтується на міждисциплінарному підході, де програмування, математика, дизайн і навіть історія технологій взаємодіють, формуючи новий тип мислення — аналітичний, системний і водночас креативний.

Саме такі ініціативи створюють підґрунтя для майбутніх науковців і інженерів, адже великі відкриття починаються з дитячої цікавості, підтриманої якісною освітою. І, можливо, серед нинішніх учасників — ті, хто вже завтра формуватиме нову сторінку історії світових технологій.

Результати фестивалю буде оголошено 27 квітня.

Дякуємо ЗСУ за можливість вчитися і працювати.

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис 97 проєктів і одна тема: фестиваль комп’ютерних програм об’єднав юних розробників… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Ці заходи об’єднала важлива нагода — 40-річчя шкільного музею історії та розвитку космонавтики, а також відзначення Дня працівників ракетно-космічної галузі України.

Це не просто ювілей — це ціла епоха відкриттів, знань і натхнення, що сформувала не одне покоління учнів.

Протягом десятиліть музей став справжнім осередком пізнання, де оживає історія підкорення космосу, де наука набуває людського виміру, а мрії — конкретних обрисів. Його експозиції зберігають унікальні матеріали, знайомлять із досягненнями людства у космічній галузі та надихають юних дослідників дивитися далі — за межі Землі.

До святкування долучилися давні друзі школи імені Корольова: Національний центр аерокосмічної освіти молоді імені О.М. Макарова; Чернівецький центр юних техніків імені Леоніда Костянтиновича Каденюка, Чернівецький музей авіації та космонавтики, Чернівецький багатопрофільний ліцей №11 «Престиж», Буковинська Мала академія наук учнівської молоді, музей «Буковина – край космічний» у школі Л.К. Каденюка в Клішківцях.

7 квітня конференція «Діалог із Всесвітом» об’єднала учнів, педагогів і науковців у спільному прагненні осмислити сучасні виклики космічної науки. Учасники презентували власні розробки: макети планерів і ракет, прилади для моделювання польотів і системи безпеки. Особливий інтерес викликали дискусії про космічне сміття та перспективи місій, зокрема Artemis II. Сергій Вакарін, голова правління Ukraine Relief Foundation та інтелектуального клубу Islands of Reason,  акцентував увагу на розвитку STEM-технологій, які є традиційно сильним напрямком для закладу, що носить ім’я Сергія Павловича Корольова. Адже важливо поєднання інженерного мислення, сучасних технологій та освітнього середовища, що формує майбутніх дослідників і винахідників.

Від учасників-учнів офлайн виступив Микола Солонар, учень 7 класу Чернівецького багатопрофільного ліцею №11 «Престиж» та Матвій Пастушак, учень 7 класу Клішковецького опорного закладу освіти імені Леоніда Каденюка.

8 квітня естафету продовжив форум «Школа майбутнього: Всесвіт можливостей», який розширив горизонти розмови — від космосу як науки до космосу як метафори освіти майбутнього. Йшлося про нові підходи до навчання, міждисциплінарність, розвиток інженерного мислення та роль школи у формуванні дослідника.

Особливою подією стало спілкування з Едуардом Івановичем Кузнєцовим, головою Громадської ради при ДКАУ, першим віце-президентом Аерокосмічного товариства України, — людиною, яка відповідала за підготовку польоту Леоніда Каденюка. Його виступ став живим містком між історією та сучасністю української космонавтики.

Модератором обох днів була Олена Борисівна Агєєва — натхненниця і хранителька музейного простору. Музей у школі працює,  розвивається і надихає.

Ці два дні стали не просто низкою заходів — вони перетворилися на справжній простір діалогу: між поколіннями, між наукою і освітою, між мрією і її втіленням.

Від геніальних ідей Сергія Корольова до польоту Леоніда Каденюка й сучасних планів створення космічних сил — українська космонавтика завжди була частиною глобального шляху до зірок, наповненого інноваціями, мужністю й натхненням.

Ці події відбулися напередодні 12 квітня — дня, коли світ відзначає Міжнародний день польоту людини в космос та День працівників ракетно-космічної галузі України. Це свято людей, завдяки яким мрія про космос стала реальністю.
Щира вдячність і вітання всім працівникам ракетно-космічної галузі України — інженерам, науковцям, дослідникам — тим, хто щоденно працює заради майбутнього, заради руху вперед, заради зірок.

Попри всі виклики, українські інженери, науковці, конструктори продовжують працювати, брати участь у міжнародних проєктах, розвивати технології, які мають значення для всього світу. Цьогорічні події ще раз нагадали: космос — це не лише про ракети і станції. Це про людей. Про мрію. Про освіту. Про відповідальність і майбутнє.

Дякуємо ЗСУ за можливість вчитися і працювати.

©Тетяна Спориніна, член правління Чернівецького міського центру УМАКО «Сузiр’я»,
фото автора та з архіву шкільного музею історії та розвитку космонавтики школи  №36 імені Сергія Павловича Корольова (м. Київ)

Запис Діалог із Всесвітом і школа майбутнього: космічні горизонти освіти… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

6 березня 2026-го у Центрі культури «Вернісаж» у Чернівцях відкрилася виставка пам’яті заслуженого художника України Івана Дмитровича Балана,  присвяченої 212-й річниці від дня народження Т. Г. Шевченка.

Іван Балан народився 2 серпня 1941 року в селі Стрілківці на Тернопільщині. Художню освіту здобув у Чернівцях, а згодом навчався на факультеті графіки Український поліграфічний інститут імені Івана Федорова у Львові. Багато десятиліть його життя було пов’язане з Буковиною, де він сформувався як художник, графік і книжковий ілюстратор. З 1992 року був членом Національна спілка художників України, брав участь у численних обласних, всеукраїнських та міжнародних виставках.

Творчість Івана Балана вирізнялася багатогранністю. Він працював у галузі станкової графіки, живопису, книжкової ілюстрації, створював плакати, листівки та екслібриси. Митець є автором понад трьохсот книжкових знаків і численних ілюстрацій до літературних видань. Його роботи супроводжують книги українських письменників — від класиків до сучасних буковинських авторів.

На відкриття виставки у «Вернісажі» прийшло багато людей: художники, друзі, учні, науковці, шанувальники мистецтва. Приїхали і родичі митця з Тернопільської області, його малої батьківщини. Атмосфера була одночасно світлою і зворушливою: люди згадували Івана Балана як талановитого художника, мудру й доброзичливу людину, яка все своє життя присвятила українській культурі.

Думи мої, думи мої,
Лихо мені з вами!
Нащо стали на папері
Сумними рядами?..
Чом вас вітер не розвіяв
В степу, як пилину?
Чом вас лихо не приспало,
Як свою дитину?..
Тарас Шевченко, «Думи мої, думи мої», 1840

У видавництві «АНТ ЛТД» вийшла  книга Корнелії Товстюк “Радість поруч із нами” (Іван Балан: життя і творчість (з архіву родини Товстюк), яка  базується на матеріалах з приватного архіву родини Товстюк.

Важливою сторінкою творчості Івана Балана була його багаторічна співпраця з істориком і дослідником визвольного руху Нестором Мизаком. Художник став постійним оформлювачем його книг, присвячених складним і драматичним сторінкам української історії — боротьбі за незалежність, долям учасників підпілля, пам’яті про національний спротив. Саме графічні роботи Івана Балана — обкладинки, ілюстрації, символічні композиції — створювали особливу візуальну атмосферу цих видань.

Завдяки такій співпраці книги Нестора Мизака стали не лише історичними дослідженнями, а й цілісними культурними явищами, де слово і зображення працювали разом.

Під час відкриття виставки історик Нестор Мизак також згадав, що пам’ять про митця варто увічнити і в міському просторі Чернівців. Він висловив думку, що одну з вулиць міста можна було б назвати ім’ям художника — адже саме тут, на теперішній вулиця Княгині Ольги, де колись була вулиця Маршала Рибалка, жив і працював Іван Балан. На думку Нестора Мизака, така назва стала б символічним знаком вдячності місту художникові, який багато років творив у Чернівцях, оформлював книги, працював у сакральному мистецтві й залишив помітний слід у культурному житті Буковини.

Знову повертаюся в минуле… 11 вересня 2015-го у чернівецькому центрі культури «Вернісаж» можна було переглянути виставку «Підпільна графіка ОУН, УПА» , повстанські світлини, графіка заслуженого художника України Івана Балана у книгах Нестора Мизака «За тебе, свята Україно». Я була на цій виставці і тоді зробила невеликий (чи не зовсім невеликий) фоторепортаж, можна подивитися за цим покликанням – «Нам пора для України жить!»…

Художник працював і в сакральному мистецтві. Однією з його останніх робіт став розпис храму Різдва Івана Хрестителя, де він працював разом із художником Миколою Пелешуком. Цей храмовий живопис став своєрідним духовним підсумком творчого шляху митця — поєднанням майстерності, віри та глибокого відчуття української традиції.

Для Івана Балана екслібрис був не просто декоративним знаком. Це була особлива форма діалогу з книгою, з її автором і читачем. Саме тому його книжкові знаки вирізняються індивідуальністю і часто пов’язані з українською історією, культурою та літературою, зокрема з творчістю Тараса Шевченка.

Видавничий дім «Букрек» (Чернівці) здійснив перше за часів незалежності повне академічне видання
творів Ольги Кобилянської у 10 томах. Оформленням обкладинки та художнім наповненням серії
займався заслужений художник України Іван Балан.

Друзі, художники, колеги, з якими він працював і спілкувався багато років, ділилися теплими спогадами, говорили про його людяність, доброзичливість і відданість мистецтву.

На завершення виступила дружина художника. Вона подякувала всім, хто прийшов на виставку, хто пам’ятає і цінує творчість Івана Балана, підтримує добру пам’ять про нього і зберігає його мистецьку спадщину.

Після завершення урочистої частини учасники виставки зробили спільну світлину на пам’ять. Щира вдячність  пану Юрію Грунтовському за це фото, адже й мені дуже хотілося бути разом з усіма, серед людей, які прийшли вшанувати пам’ять художника.

Після офіційної частини відвідувачі ще довго не розходилися: розглядали роботи, спілкувалися, ділилися спогадами про Івана Балана. Його графіка, книжкові ілюстрації, екслібриси й сакральний живопис ще раз нагадали, наскільки багатогранним був талант митця і наскільки глибоко він відчував українську культуру.

Щира вдячність усім, хто долучився до організації цієї виставки, хто зберігає і популяризує творчу спадщину художника. Такі події допомагають нам відчути живий зв’язок поколінь і силу українського мистецтва.

Світла пам’ять Іванові Балану…

Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине…
От де, люде, наша слава,
Слава України!
Тарас Шевченко

©Тетяна Спориніна,
фото автора

p.s. Пам’ять у світлинах…  Пропоную переглянути світлини Івана Балана  із виставок у «Вернісажі» та Художньому музеї. Усі світлини з особистого архіву: Світлій пам’яті Івана Балана присвячено…

Запис Наша дума не вмре… Пам’яті художника Івана Балана спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Що таке «Мрія»

Ан-225 «Мрія» — найбільший транспортний літак у світі.
Створений для перевезення космічного корабля «Буран» і надважких вантажів.

Шість двигунів.
88 метрів розмаху крила.
84 метри довжини.
Понад 240 світових рекордів.
Єдиний у світі завершений екземпляр.

Його створило конструкторське бюро, засноване видатним авіаконструктором Олегом Антоновим, людиною, яка дала українській авіації крила. Цьогоріч виповнилося 120 років від дня його народження.
27 лютого 2022 року, під час боїв за Аеропорт Гостомель, «Мрію» було знищено.
Але чи можна знищити мрію?
І коли зараз діти створюють її моделі — це не просто технічна творчість. Це пам’ять. Це відновлення символу. Це віра.

Ось що розповідає про конкурс «Мрія, що злітає знову» Ольга Косило,  його організаторка, заступниця директора з навчально-виховної роботи Чернівецького центру юних техніків, віце-президент МАПО з технічної творчості та керівниця авіамодельного гуртка:

– В конкурсі взяли участь 78 дітей із 9 областей України. Учні створили 78 моделей «Мрії»: 40 метальних копій, 30 паперових напівкопій, чотири стендові копії, по одній радіокерованій, кордовій, з електродвигуном та на гумомоторі. Коли ми оголошували початок онлайн-акції, то навіть не розраховували, що стільки дітей візьмуть участь. Вразила також варіативність поданих робіт. Обрати переможців серед такої кількості конкурсантів буде непросто. Для нас дуже важливо, щоб молодь не просто знала про «Мрію», але й мріяла створити щось подібне, величне, що прославить Україну у світі.

– До акції долучилися учні авіамодельних, автомодельних, політехнічних гуртків, а також радіоелектронного конструювання. Вік учасників – від 6 до 18 років. При цьому приблизно половина – це діти 6-11 років. В конкурсі взяли участь 20 дівчат. Нагадаємо, в межах онлайн-акції «Мрія, що злітає знову» учні закладів позашкільної освіти, технічних гуртків, STEM-студій та студенти професійних училищ мали створити власні макети легендарної «Мрії» і готові моделі опублікувати окремим дописом у Facebook.

На нагородженні в музеї маленькі руки школярів  тримають моделі найбільшого літака у світі.  Акціонерне товариство «АНТОНОВ» за підтримав конкурс і і передали  чудові призи для учасників і переможців.

З вітальним словом до учасників звернулися заступниця начальника управління освіти Чернівецької міської ради Надія Шевченко, директор  Чернівецького центру юних техніків імені Леоніда Костянтиновича Каденюка Віталій Яценко. Почесними грамотами були нагородженні і керівники авіамодельних гуртків Солонецький Олександр, Олійник Ігор та оргкомітет конкурсу.

Віталій Яценко пригадав епізод, який відбувся  25 років назад.

25 листопада 2001 року. Київ. Холодний, вологий, майже зимовий день. У повітрі — сніг. І ми — делегація УМАКО «Сузір’я» — стоїмо під крилом найбільшого літака у світі. Тоді відзначали 10-річчя УМАКО «Сузір’я». І нам випала честь побачити справжню «Мрію» — Ан-225. Не на екрані. Не на фото. А живу. Гігантську. Нереальну. Ми стоїмо на аеродромі у Гостомелі, базі підприємства «Антонов». Саме там базувався Ан-225. Ми стояли під двигунами, які здавалися будівлями. 27 лютого  2022 року під час боїв за Гостомель «Мрію» було знищено.

Але чи можна знищити мрію?
Сьогодні ми дивимося на моделі «Мрії».
Навколо — діти з дипломами, медалями, сяючими очима.
Вони не бачили справжній Ан-225.
Але вони його відтворюють.
І в цьому — продовження.
Маленькі руки тримають модель найбільшого літака у світі.
Маленькі серця носять великі мрії.

«Мрія» вона живе в пам’яті, у дитячих роботах, у світових рекордах, у фотографіях, у наших серцях.

Час довів: мрії не зникають.
І поки є діти, які будують літаки, Україна має небо.

Особливі слова вдячності — організаторці конкурсу Ользі Косило. Саме завдяки її енергії, наполегливості та любові до справи «Мрія» знову злетіла — у дитячих руках, у дитячих очах, у дитячих серцях.
Дякуємо всій команді організаторів, педагогам позашкілля, керівникам гуртків, партнерам і Акціонерному товариству «АНТОНОВ» за підтримку конкурсу. Дякуємо кожному наставнику, який навчає дітей не лише креслити й конструювати, а й мислити масштабно.
Для мене ця подія має ще й особистий вимір. У дитинстві я також займалася в авіамодельному гуртку. Пам’ятаю запах бальзи, креслення, перші запуски моделей і те особливе хвилювання, коли твій літак піднімається в небо. Саме тоді народжується віра в можливість польоту.
Тож сьогодні вітаю всіх й як авіамоделіст у душі.
Бо час довів: мрії не зникають.
Вони злітають знову.

©Тетяна Спориніна, член правління Чернівецького міського центру УМАКО«Сузiр’я»

Запис Час довів: МРІЇ не зникають… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

28 січня 2026-го у Чернівецькій обласній універсальній науковій бібліотеці ім. М. Івасюка відбувся захід «Космічна зірка Леоніда Каденюка над Буковиною», присвячений 75-річчю з дня народження першого космонавта незалежної України.

Організатором події став відділ документів із економічних, технічних та природничих наук. Модераторкою заходу була Тамара Сендульська, завідувачка ВДЕТПН ЧОУНБ ім. М. Івасюка.

З цієї нагоди з вітальним словом, яке зачитала Тамара Василівна,  до буковинців звернувся Едуард Іванович Кузнєцов — ветеран ракетно-космічної галузі, один із фундаторів Державного космічного агентства України, багаторічний заступник керівників НКАУ, радник голів ДКА, голова Громадської ради при агентстві, перший віцепрезидент Аерокосмічного товариства України.

Едуард Кузнєцов наголосив на винятковому значенні польоту Леоніда Каденюка для України — не лише як символу державності, а як поштовху до розвитку вітчизняної науки та аерокосмічних досліджень.

Едуард Кузнєцов підкреслив, що саме точні науки, інженерна думка та космічні розробки формують основу сучасної сильної держави, а постать Леоніда Каденюка стала важливим орієнтиром для молодого покоління українців — прикладом того, як мрія, знання і наполеглива праця відкривають шлях до зірок.

У залі бібліотеки у день народження Л.К. Каденюка  зібралися чернівчани, журналісти газети «Буковина», освітяни, науковці, представники громадськості та влади — серед них і ті, хто особисто знав Леоніда Каденюка. Лунали щирі спогади про його людяність, скромність і глибоку любов до рідної землі.  Участь у заході взяли представники Чернівецької обласної ради та екологічного сектору, які наголосили на важливості збереження наукової, громадянської й духовної спадщини космонавта.

Відбулася і  презентація другого доповненого видання книги Юрія Корнєва «Захистимо наш дім – планету Земля», що побачила світ цими днями у ВД «Букрек». Юрій Геннадійович Корнєв, член Національної спілки журналістів України, земляк Леоніда Каденюка й дослідник його діяльності, презентував нову книгу.

Про цю нову книгу, присвячену Леоніду Каденюку, його науковим поглядам, досягненням та космічній місії, розповіла і Дарина Степанівна Максимець, директорка видавництва «Букрек». Вона підготувала невеликий подарунковий тираж цього видання для кожного учасника заходу.

Серед запрошених гостей був також отець Валерій Сиротюк, священник Чернівецької єпархії УГКЦ. Він нагадав про різдвяний період, запросив присутніх до виконання традиційної української колядки та здійснив короткий екскурс в історію осмислення створення Всесвіту, зупинившись на темі впливу Вищого Розуму на науковців різних епох і народів. Цей виступ став приводом для спокійного роздуму про складні й неоднозначні історичні взаємини науки й церкви.

Серед виступів особливо запам’яталися розповіді Тамари Володимирівни Марусик та Віталія Володимировича Яценка — саме тому, що вони ґрунтувалися на особистому досвіді живого спілкування з Леонідом Костянтиновичем Каденюком. Це були не загальні міркування про значущість його польоту, а щирі історії реальних зустрічей, розмов, вражень.

Тамара Марусик, доктор історичних наук, керуюча Центром ЮНЕСКО ЧНУ ім. Ю. Федьковича  наголосила на історичному значенні постаті космонавта у формуванні сучасної української ідентичності.

Віталій Яценко, директор Чернівецького центру юних техніків імені Леоніда Каденюка, звернув увагу на виховний вимір цих зустрічей: колись учні не просто читали про космонавта — вони бачили його наживо, слухали, ставили запитання, зберігали автографи. Про ці зустрічі переповідали в школах, і вони ставали частиною особистої історії покоління. Сьогодні ж ми згадуємо, що серед колишніх учнів — тепер уже випускників — є ті, хто тримав у руках календарик з автографом першого космонавта незалежної України і переровідають про враження вже наступним поколінням.

Зворушливим моментом стали читання учнями сторінок із книги Сергія Каденюка, брата космонавта, що символізувало живу передачу пам’яті наступним поколінням.

З особливою теплотою згадували матір Леоніда Каденюка, її роль у формуванні характеру майбутнього космонавта, а також Музей Леоніда Каденюка у Клішківцях, який очолює Наталія Мельничук (вона не змогла бути присутньою на заході). Емоційнм був виступ співачки, лавреатки міжнародних конкурсів Лариси Володимирівни Бєлової та тріо «Матіола».

Документальне дослідження англомовних друкованих видань 1996–1997 років, пов’язаних із польотом Леоніда Каденюка та його космічною місією, презентувала Вікторія Волощук, магістр філософії, культурологиня. У межах заходу також були продемонстровані фрагменти документальних стрічок, присвячених підготовці космонавта до польоту, зокрема фільму «Місія – космос. Мрія».

Захід у бібліотеці засвідчив: космічна зірка Леоніда Каденюка й сьогодні світить над Буковиною — як знак пам’яті, відповідальності та сміливого погляду в небо.

Говорили і про складний шлях науки — від Коперника й Галілея до сучасності. Про те, як не завжди істина була зручною. І як важливо мати сміливість мислити. Недарма історія знає моменти, коли навіть через століття доводиться просити вибачення за помилки минулого.

Адже ще Микола Коперник запропонував геліоцентричну модель світу, що докорінно змінила уявлення людства про Всесвіт, а у 1633 році інквізиція судила Галілео Галілея за підтримку цих наукових поглядів. Лише через століття церква визнала цю помилку: 24 вересня 1989 рок Папа Римський Іван Павло ІІ офіційно реабілітував Галілея, визнавши рішення інквізиції хибним.

Ця історія — не докір, а нагадування: шлях науки часто вимагає сміливості мислити, ставити запитання і дивитися далі за усталені межі.

Саме тому постать Леоніда Каденюка так органічно звучить у стінах бібліотеки — як символ вільної думки, відповідального знання й служіння науці.

Щира подяка організаторам заходу — відділу документів із економічних, технічних та природничих наук Чернівецької обласної універсальної наукової бібліотеки ім. М. Івасюка, модераторці Тамарі Сендульській, усім учасникам і гостям зустрічі — за простір пам’яті, живого слова й осмисленої розмови. За можливість не лише згадати, а й відчути.

Дякую Вам, Леоніде Каденюку,

за приклад,

за шлях,

за світло, яке й досі веде.

Ваша зірка над Буковиною — жива    

©Тетяна Спориніна,
фото автора і з ахіву Чернівецького міського центру УМАКО «Сузір’я»

https://youtube.com/shorts/vgy-4lK2wR0

Запис Космічна зірка Леоніда Каденюка над Буковиною… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Цьогорічна конференція мала особливу атмосферу. Вона проходила в умовах воєнного часу — за відсутності стабільного електропостачання, під час повітряних тривог, але попри всі виклики не була зупинена. Учасники з різних регіонів України, зокрема з Чернівецької, Дніпропетровської, Кіровоградської, Вінницької, Житомирської, Полтавської та Івано-Франківської областей, демонстрували не лише високий рівень наукової підготовки, а й надзвичайну витримку, відповідальність і внутрішню зібраність.

До участі в конференції долучилися учні різних вікових категорій — від наймолодших дослідників до старшокласників із ґрунтовними, добре структурованими науковими проєктами. Тематика робіт була надзвичайно широкою: планетологія, дослідження супутників Сонячної системи, історія космонавтики, сучасні аерокосмічні технології, моделювання, обробка даних, а також міждисциплінарні напрями, що поєднують фізику та астрономію.

Конкурсна програма конференції передбачала роботу за дев’ятьма номінаціями, які охоплювали основні напрями сучасних космічних і природничих досліджень: астрономію та астрофізику, планетологію, дослідження супутників і малих тіл Сонячної системи, історію космонавтики, сучасні аерокосмічні технології, експериментальні та теоретичні дослідження, моделювання й аналіз даних, міждисциплінарні наукові проєкти, а також роботи, спрямовані на популяризацію науки. Така структура дала змогу кожному учаснику реалізувати власний дослідницький інтерес і представити результати у відповідній фаховій секції.

Особливо зворушливими були виступи наймолодших учасників — щирі, емоційні, сповнені справжнього захоплення наукою. Їх підтримували батьки, вчителі, керівники робіт, створюючи атмосферу спільності та довіри. Старші учасники вражали глибиною аналізу, умінням аргументовано відповідати на запитання фахового журі та чітко презентувати результати власних досліджень.

Роботу конкурсних секцій оцінювало компетентне журі, до складу якого увійшли науковці, викладачі, досвідчені педагоги, представники аерокосмічної спільноти з НЦАОМ ім. О. М. Макарова та Дніпровського національного університету ім. О. Гончара, Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича, Чернівецького центру юних техніків ім. Л. К. Каденюка. Саме фаховість журі, доброзичлива, але вимоглива атмосфера обговорення є однією з головних цінностей конференції «Всесвіт», адже для учнів це перший серйозний досвід наукового діалогу.

Важливою складовою заходу стала робота керівників учнівських проєктів — учителів, які не лише допомагали з підготовкою досліджень, а й підтримували своїх вихованців морально. Конференція вкотре показала: сучасна українська школа має потужний інтелектуальний потенціал і педагогів, здатних виховувати майбутніх науковців навіть у надскладних умовах.

Окремо варто зазначити, що частина робіт була присвячена знаковим постатям української космонавтики. Зокрема, прозвучали дослідження, приурочені до 75-річчя від дня народження першого космонавта незалежної України Леоніда Каденюка — символу української присутності в космосі та наукової мрії, яка продовжує жити в нових поколіннях.

Всеукраїнська конференція-конкурс «Всесвіт – 2026» переконливо довела: українська наука починається зі шкільної лави, а прагнення пізнавати Всесвіт сильніше за темряву й тривоги.

Щира подяка всім учасникам, керівникам робіт, членам журі, організаторам та Збройним Силам України — за можливість вчитися, вчити й дивитися в небо з вірою в майбутнє.

©Тетяна Спориніна, член правління Чернівецького міського центру УМАКО«Сузiр’я»,
фото Ольги Косило, Світлани Мурзенко, автора та з ахіву Чернівецького міського центру УМАКО «Сузір’я»

Запис Конференція-конкурс «Всесвіт – 2026»: досвід, знання, майбутнє… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Цьогорічна зустріч була особливо зворушливою, адже пройшла напередодні роковин польоту Леоніда Каденюка — першого космонавта незалежної України. Ми знову згадали той історичний момент, коли і український прапор з’явився на борту американського шатла Columbia.

Політ Леоніда Каденюка — це окрема сторінка нашої національної гордості.
Він відбувся 19 листопада — 5 грудня 1997 року в межах місії STS-87. Екіпаж був міжнародним — до нього входили астронавти США, Японії та представник України. Разом творили місію командир Кевін Кілленс, пілот Кевін Крейгель, спеціалісти польоту Винстон Скотт, Калпана Чавла, Такео Доі та Леонід Каденюк.
Український космонавт виконував наукову програму з біології, досліджуючи ріст рослин у невагомості. Його присутність у екіпажі стала можливою завдяки багаторічній і дуже складній дипломатичній та науковій роботі.

Важливу роль у підготовці польоту відіграв Едуард Іванович Кузнєцов, голова Громадської ради Державного космічного агентства України. організатор космічних досліджень, який безпосередньо координував українську наукову програму та сприяв участі України у міжнародних космічних проєктах. Його фаховість, наполегливість і віра в український космічний потенціал стали вагомими чинниками того, що Каденюк посів місце у складі місії STS-87.

Політ 1997 року — це символ нашої державної гідності, наукової сили й здатності долати земні межі.

Учні та вчителі різних навчальних закладіав  Чернівців, Клішківців і Великої Буди радісно спілкувалися між собою, обмінювалися враженнями та відкриттями, ділилися своїми науковими і творчими мріями.
Вони відвідали експозицію музею — місце, де оживають авіаційні легенди, де кожен експонат нагадує: небо — ближче, ніж здається.

Виступила й Наталія Мельничук, директор музею в Клішківцях, яка вже працює над третьою книгою спогадів про Леоніда Каденюка — земляка, яким пишається не одне покоління. Її слова були теплими, щирими й дуже особистими — як розмова з людиною, чия тиша досі звучить у серцях.

Директор БМАНУ Сергій Кізіма підкреслив важливу роль, яку відіграє НЦАОМ ім. Макарова у проведенні конкурсу «Мирний космос». Саме завдяки співпраці цих наукових інституцій сотні дітей щороку отримують шанс відчути себе частиною великої космічної родини.
Він також відзначив надзвичайну активність учасників цього року — і в роботах, і в їхньому щирому бажанні пізнавати світ.

Одним із найяскравіших моментів став перегляд американського документального фільму про політ шатла, де разом з екіпажем летів і Каденюк. Стрічку представив Віталій Яценко — директор Чернівецького центру юних техніків ім. Каденюка, кандидат фізико-математичних наук.

Він поділився унікальними деталями, маловідомими фактами й особистими враженнями про підготовку тієї історичної місії, що зробило перегляд справді проникливим і незабутнім.

Прозвучала й новина про майбутню 17-ту конференцію «Всесвіт», яка традиційно відбудеться у січні 2026 року — конференцію, що дарує школярам і педагогам простір для відкриттів, досліджень і великих ідей.

На завершення всіх учнів і їхніх наставників урочисто нагородили грамотами, а потім зробили спільне фото — тепле, живе, сповнене посмішок.
Хотілося ще залишитися, поспілкуватися, поділитися думками, але обмеження світла нагадують про реальність, у якій ми живемо.

І все ж — ми тут. Ми працюємо, творимо, навчаємося й надихаємо одне одного.
Дякуємо ЗСУ за можливість жити, вчитися, мріяти й рухатися вперед навіть у темні часи.

Мирний космос починається всередині нас — і в очах наших учнів він світиться найяскравіше.
А всім, хто любить небо, хто піднімає погляд до зірок і хто вірить у силу людської думки, — бажаємо ясної висоти, натхнення, чистої мрії та дороговказного світла, яке завжди веде вперед.

©Тетяна Спориніна, фото автора і з архіву ЧЦЮТ імені Леоніда Костянтиновича Каденюка

Запис Мирний космос починається всередині нас — і в очах наших учнів він світиться найяскравіше… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У конкурсі цього року беруть участь 125 учасників, які представили 111 наукових і творчих доповідей. Географія учасників охоплює 18 населених пунктів України з 9 областей: Рівненської, Кіровоградської, Житомирської, Черкаської, Дніпропетровської, Одеської, Полтавської, Чернівецької областей та міста Києва.

Спершу через пандемією COVID-19, а потім повномасштабним вторгненням Росії, «Мирний космос» знову об’єднав юних дослідників і мрійників про зорі саме у Чернівцях. Захід проходить у змішаному форматі — на базі Чернівецького міського центру юних техніків імені Леоніда Каденюка, де панує атмосфера творчості, наукового пошуку та єднання.

Урочисте відкриття провели Віталій Яценко, директор Чернівецького міського центру юних техніків ім. Л.К. Каденюка, та Віктор Хуторний, заслужений працівник освіти України, кандидат технічних наук, завідувач методичного сектору навчально-методичного відділу НЦАОМ ім. О.М. Макарова. З вітальними словами на відкритті виступили Сергій Кізіма, директор Буковинської Малої академії наук учнівської молоді, та Ірина Яровенчук, завідувачка конструкторського відділу Одеського обласного центру позашкільної освіти та виховання.

Метою конкурсу є виявлення, розвиток і підтримка творчо обдарованої учнівської молоді незалежної України в аерокосмічній галузі, формування інтересу до науки, техніки, програмування, екології та дослідження космосу.

До складу суддівської колегії увійшли науково-педагогічні працівники Національного центру аерокосмічної освіти молоді ім. О.М. Макарова (м. Дніпро), Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, а також педагоги закладів загальної середньої та позашкільної освіти Чернівців.

До Чернівців прибудуть й представники Національного центру аерокосмічної освіти молоді імені О.М. Макарова (м. Дніпро) — незмінні співорганізатори конкурсу.

Учасники конкурсу мають можливість не лише представити свої дослідження, а й поспілкуватися з однодумцями, обговорити проблеми, пов’язані з розвитком аерокосмічної галузі, познайомитися з новими технологічними розробками, а можливо — визначитися зі своєю майбутньою професією.

Сьогодні вже працювали  такі секції:

• Історія розвитку авіації та космонавтики — тут юні дослідники згадують видатних винахідників, конструкторів і перших космонавтів, аналізують історичні події, що відкрили людству шлях до зірок.
• Ракетно-космічна техніка — учасники презентують власні моделі, розробки, ідеї майбутніх апаратів, діляться досвідом у проєктуванні та моделюванні.
• Екологія та космонавтика — обговорюються шляхи збереження довкілля, вплив космічних досліджень на екологію Землі, ідеї екологічно безпечних технологій.
• Астрономія — секція для тих, хто спостерігає зоряне небо, досліджує планети, комети, метеорні потоки та явища космосу.
• Програмування та обчислювальна техніка — молоді програмісти створюють цифрові симуляції, візуалізації польотів, розробляють застосунки для досліджень і навчання.
• Людина. Земля. Всесвіт. — секція філософських і гуманітарних роздумів про місце людини у Всесвіті, про гармонію між наукою, природою та миром.

Організатори та журі побажали всім учасникам творчого натхнення, цікавих наукових дискусій, яскравих ідей та нових відкриттів.

Цьогорічна тема конкурсу звучить особливо символічно — «Мирний космос», адже в багатьох доповідях юні науковці говорили саме про мирне освоєння космосу — як про шлях людства до гармонії, співпраці й збереження життя на нашій планеті.

©Тетяна Спориніна, фото автора і з архіву УМАКО «Сузiр’я»

Запис Всеукраїнський конкурс молодіжної творчості «Мирний космос-2025» стартував у Чернівцях… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Зйомки Бліц-конкурсу (фото, відео)

• Перегляд конкурсних фільмів
• Презентація фотовиставки
• Творчі зустрічі
• Майстер-класи
• Відвідування музеїв у Верховині і Криворівні
• Робота творчих студій

10.10.2025.  Результати Бліц-конкурсу. Фотографія. Кіно. Підведення підсумків і нагородження переможців!

Комунальний заклад позашкільної освіти “Центр позашкільної освіти “Зміна” Криворізької міської ради опублікував на сторінці у ФБ: “Юні кіномитці творчого об’єднання «Телерадіостудія «Зміна» на чолі з керівником Наталією Володимирівною Охрімчук знову заявили про себе гучно й яскраво! У час, коли війна забирає спокій, діти продовжують знімати, творити, мріяти… Працюємо, продовжуємо творити і рухатися далі! Ми, українці – талановита нація!“

Запис Дякуємо, Барви – 2025… До зустрічі, «Осінні барви Буковини» – 2026! спершу з'явиться на Медіа-Версії.

4 жовтня 2025-го у музеї авіації і космонавтики Чернівецького центру юних техніків імені Л.К. Каденюка відбулася зустріч з Головою Громадської ради Державного космічного агентства України Едуардом Івановичем Кузнєцовим. Подія була приурочена до початку Всесвітнього тижня космосу — міжнародного свята науки, натхнення і відкриттів.

Едуард Іванович Кузнєцов — постать, добре знана в українській космічній галузі. Як один із засновників та активних членів Державного (ДКАУ) і Національного космічного агентства України (НКАУ), він упродовж багатьох років був безпосереднім учасником формування державної космічної політики, підтримував міжнародні програми співпраці, сприяв розвитку вітчизняного космічного машинобудування.

Його діяльність поєднує наукову глибину, управлінський досвід і просвітницьку місію. Він багато років популяризує космічні знання серед молоді, організовує зустрічі, виставки, публічні лекції, допомагає музеям і навчальним закладам. Е.І.Кузнєцова  називають людиною, яка уміє говорити про складні речі просто і з натхненням, і саме завдяки таким фахівцям космос перестає бути абстрактним — він стає близьким, зрозумілим і надихає на дії.

Едуард Іванович Кузнєцов — голова Громадської ради Державного космічного агентства України, перший віце-президент Аерокосмічного товариства України, почесний громадянин Чернівців, Почесний доктор Honoris causa Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.

Люди різних професій, віку й уподобань зібралися разом 4 жовтня у Чернівецькому музеї авіації і космонавтики, бо їх об’єднало спільне захоплення і прагнення — космос, сильна Україна, космічна держава, точні науки як пріоритет.

На зустрічі Едуард Іванович розповідав про українську космічну галузь: про підприємства у Дніпрі, Харкові, Києві, які створюють супутники і складні технічні системи, про ті наукові школи, що зберігають традиції ще з часів запуску перших ракет. Особливо емоційно пролунала розповідь про підготовку польоту першого українського астронавта Леоніда Каденюка — спільну працю сотень фахівців, де кожен мав свій внесок у велику місію.

«Україна має все, щоб повернути статус космічної держави. Для цього потрібно розвивати технічну освіту, підтримувати молодих науковців і вірити у власні сили», – Едуард Кузнєцов.

На згадку про зустріч Едуард Іванович подарував музею книгу Леоніда Каденюка «Місія — Космос» — як символ єдності поколінь і продовження великої справи.

Саме Едуард Кузнєцов стояв біля витоків створення Чернівецького музею авіації і космонавтики, який сьогодні є унікальним осередком пам’яті, науки й натхнення. Едуард Іванович завжди наголошував, що космос — це не лише про технології, а й про виховання мислення, мрії, віри в можливості людини.

Серед учасників заходу — гості з Клішківців, рідного села Леоніда Каденюка,  делегації з ліцею №22 та ліцею №11, вихованці Чернівецького центру юних техніків імені Леоніда Каденюка, представники наукових та освітніх спільнот. У залі панувала особлива атмосфера — зустріч поколінь, яких поєднує любов до неба і науки.

Особливим гостем події став Олександр Кошовий, командир мотопіхотного взводу 128-ї закарпатської гірсько-штурмової бригади. Уродженець Запоріжжя, він разом із родиною переїхав на Буковину після початку повномасштабного вторгнення. Попри втрату дому і поранення, Олександр повернувся до мирного життя і праці — приклад незламності та гідності, який так перегукується з духом космічних першопрохідців. І додала цій зустрічі глибокого людського виміру: про космос говорили не лише як про далеку орбіту, а як про символ сили, витривалості та віри в майбутнє України.

Зустріч 4 жовтня у музеї – це була не просто розповідь про космос — це був урок віри у власні сили, урок поваги до науки, до історії і до людей, які творять майбутнє.

Дякуємо ЗСУ за можливість вчитися і працювати.

Ще світлини з заходу є за покликанням – Тиждень космосу у Чернівцях: зустріч з Едуардом Кузнєцовим, яка надихає…

©Тетяна Спориніна, член правління Чернівецького міського центру УМАКО «Сузiр’я», фото автора і з архіву музею.

Запис Всесвітній тиждень космосу у Чернівцях: зустріч з Едуардом Кузнєцовим спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Екскурсію про архітектуру будівлі провела доцент кафедри архітектури, урбаністики і збереження об’єктів ЮНЕСКО Юліана Баланюк. А про сучасний освітній простір факультету математики та інформатики розповіла доцент кафедри алгебри та інформатики Віра Сікора, кандидат фізико-математичних наук.

У стінах корпусу №1 працювали й навчалися відомі вчені та викладачі, які закладали основи університетської освіти в Чернівцях. Саме тут почалася діяльність першого ректора Костянтина Томащука, відомого своїм внеском у розвиток університету й науки.

Архітектура корпусу відображає стиль епохи Австро-Угорської монархії: це триповерхова будівля з симетричним фасадом, виконана в традиціях пізнього класицизму з елементами неоренесансу. Характерними є стриманий декор, рустовані стіни першого поверху, чіткий ритм вікон, високі аудиторії та просторі коридори. В інтер’єрах збереглися окремі автентичні елементи: сходи з оригінальними металевими балясинами, стельові балки, класичні пропорції навчальних залів. Збереглася касетонна стеля з декоративним розписом, що додає залам урочистості й витонченості.

Варто зазначити, що університет мав багатомовний характер: німецька, румунська, українська й інші мови присутні в його історії — це відображало мультикультурну природу Буковини у ХІХ–XX століттях.

Юліана Баланюк звернула увагу, що будівля не мала зайвої розкоші. Проте саме її лаконічна архітектура, пропорційність і функціональність стали прикладом якісної освітньої архітектури другої половини ХІХ століття. Корпус гармонійно вписувався в архітектурне середовище тодішніх Чернівців, де поряд постійно виростали будівлі громадських закладів, шкіл, гімназій.

У 1875 році корпус передали новоствореному університету. Перші лекції з права, богослов’я та філософії читалися саме тут. Будівля мала бібліотеку, аудиторії, адміністративні кабінети — фактично забезпечила університету базу для початку роботи. Згодом виникли інші корпуси й факультети, але корпус №1 назавжди залишився символом «точки відліку» університетської історії.

Сьогодні корпус №1 — це простір факультету математики та інформатики. Тут навчаються студенти, які здобувають професію вчителя математики та інформатики, а також спеціалісти з сучасних інформаційних технологій. Як зазначила доцент Віра Сікора, корпус поєднує історичну спадщину з новітнім навчальним процесом: у старовинних аудиторіях працюють комп’ютерні класи, лабораторії з програмування й сучасного програмного забезпечення.

Сьогодні, коли Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича готується відзначити своє 150-ліття (4 жовтня 2025 року), корпус №1 постає як символ спадкоємності: від вчительської семінарії — до сучасного центру математичних і комп’ютерних наук. Це не лише архітектурна пам’ятка, а й жива частина історії міста, де минуле і сучасність взаємодіють щодня.

Щира подяка пані Юліані Баланюк та пані Вірі Сікорі за змістовну й захопливу екскурсію. Факультету математики та інформатики бажаю процвітання й розвитку, адже саме точні науки є основою міцності країни.

Віват, матфак! Дякую ЗСУ за можливість навчати і навчатися.

Більше світлин з лекції за покликанням – Корпус 1 ЧНУ ім. Юрія Федьковича – факультет математики та інформатики.

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис Корпус 1 ЧНУ ім. Юрія Федьковича – екскурсія до Днів європейської спадщини… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Що відбувається в небі в червні? Червень повністю присвячений Сонцю, оскільки змінюються пори року під час червневого сонцестояння. У Північній півкулі це означає більше світла та початок літа, а тепліші вечори чудово підходять для комфортного спостереження за зірками. У Південній півкулі це зимове сонцестояння, що означає довші та темніші вечори для дослідження нічного неба.

Особливу атмосферу створювали два телескопи, крізь які гості вечора мали змогу роздивитися спочатку листочки на деревах, бо була димка, а потім і сам Місяць. Один з телескопів — новоприбулий із далекої Канади — ніби символізував, що допитливість і любов до науки не мають кордонів. Ім’я Андрія Бірєва, який в якості любителя-астронома продовжує свій шлях у світі астрономічних спостережень також, лунало серед спогадів — як згадка про натхнення, яке не згасає з роками. Дякуємо Андрію за Celestron Powerseeker 127EQ – Повернення до зірок: історія одного телескопа…

Що варто побачити в червні 2025 року?
Яскраві планети.
Венера: Сяє яскраво на західному горизонті після заходу Сонця.
Сатурн: З’являється в другій половині ночі на південному сході.
Юпітер: Піднімається ближче до світанку, блискуче світло на сході.

Наукова цікавість — це іскра, яка змінює світ. Вона приводить до відкриттів, змушує дивитися вгору, ставити запитання й шукати відповіді. Астрономія — це не лише про зорі та планети. Це наука, яка вчить мріяти, мислити глибше, розуміти своє місце у Всесвіті. Саме така цікавість колись підштовхнула людство вийти за межі земного тяжіння — і хто знає, можливо, серед тих, хто цієї ночі дивився в телескоп, росте майбутній дослідник космосу.

Цей вечір залишиться в серці кожного як спогад про єднання з небом, з наукою, з один одним. Бо дивитися в небо — значить шукати сенс. А астрономія — це мова цього пошуку.

Діти й дорослі, які піднімають погляд до неба, здаються мовчазними романтиками. І хтозна — може, саме той хлопчик чи дівчинка, що сьогодні дивиться в телескоп у Чернівцях, завтра відкриє нову зірку. У Чернівцях немає планетарію чи обсерваторії, але тут є серця, які горять бажанням пізнати космос. Не всім судилося відкривати кав’ярні чи крамнички — комусь призначено відкривати нові зірки.

І не пропустіть Повний місяць — Полуничний Місяць (11 червня). У середу, 11 червня 2025 року, о 10:44 за київським часом настане повний місяць, відомий як «Полуничний Місяць». Ця назва походить від традиційних назв племен Північної Америки, які асоціювали цей період з сезоном збору полуниці. У Європі його також називають «Медовим» або «Трояндовим» Місяцем. Цього року повний місяць буде найнижчим над горизонтом з 2007 року, що створить оптичну ілюзію більшого та червонуватого місяця через атмосферне розсіювання світла. Найкращий час для спостереження — вечір 10 червня, приблизно з 20:00 до 21:00.

Бажаємо всім ясного неба та незабутніх вражень від спостережень!

©Тетяна Спориніна, фото автора і з архіву ЧЦЮТ імені Л.К.Каденюка

Запис Комусь призначено відкривати нові зірки… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

𝗠𝗮𝗸𝗮𝗹𝘂 𝟮𝟬𝟮𝟱: 𝗔 𝗦𝘂𝗺𝗺𝗶𝘁 𝗼𝗳 𝗚𝗿𝗶𝘁 𝗮𝗻𝗱 𝗚𝗹𝗼𝗿𝘆 
 Huge congratulations to the Satori Makalu Expedition – Spring 2025 team for the safe and successful summit of Mt. Makalu (8,485m) on May 11, 2025!  Your strength, determination, and teamwork took you to the top of the world’s 5th-highest peak – an extraordinary achievement!  Massive respect to every climber and support member who made this dream a reality. Here’s to reaching new heights together!

Щиро вітаємо команду експедиції Саторі Макалу – Весна 2025 року з безпечним та успішним сходженням на вершину гори Макалу (8485 м) 11 травня 2025 року!Ваша сила, рішучість та командна робота привели вас на вершину 5-ї за висотою вершини світу – надзвичайне досягнення!Величезна повага кожному альпіністу та члену команди підтримки, які втілили цю мрію в реальність. За спільне досягнення нових висот!

Експедиція Макалу (8485 м/27 838 футів)

П’ята за висотою гора у світі, Макалу, розташована в Махалангурських Гімалаях, за 19 км на південний схід від гори Еверест. На межі між Непалом та Китаєм, одна з восьмитисячників, Макалу — це розрізнена вершина, форма якої нагадує чотиригранну піраміду. Гору Макалу  (8485 м/27 838 футів) вперше підкорила американська команда під керівництвом Вільяма Сірі навесні 1954 року. Експедиція на гору Макалу  складалася з членів клубу Сьєрра, включаючи Аллена Стека, Вільяма Е. Лонга, і називалася Каліфорнійською гімалайською експедицією до Макалу.

Південно-східний та Північно-західний хребет – основні маршрути для скелелазіння на горі Макалу. Підйом на вершину висотою 8485 м зазвичай займає близько 54 днів. Більшість альпіністів можуть піднятися на Макалу як навесні, так і восени. Однак весна більше підходить для гарної погоди та снігових умов. Гора розташована за координатами 27°53’21” пн.ш. та 87°05’27” сх.

Олена Карлова- професор Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, фахівець з математичного аналізу, знана у міжнародному науковому середовищі. Вона не лише викладає й досліджує, а й формує покоління молодих вчених.

11 травня 2025 року Олена Карлова підкорила Макалу — п’яту за висотою вершину світу (8485 м). Її сходження — це гімн волі, витривалості та глибокого розуміння себе. Вона пише у ФБ на своїй сторінці:

“Піді мною — хмари, наді мною — сонце, поруч зі мною — Пемба. Чому немає відчуття щастя? Бо треба спуститися…”

Олена — людина виняткова. Вона вміє поєднувати серйозну математику з тонким відчуттям краси світу, романтику та силу духу, яку формує, напевно, і гори… Життя Олени зараз, останні роки, – це шлях, де рівняння переплітаються з романтикою, а вершини гір – з вершинами людських можливостей.

Вершина — це лише половина дороги. Її розповіді у ФБ, які у ці травневі дні ми шукали, чекали, перечитували — це спокійна правда людини, яка не прагне тріумфу, а цінує шлях, партнерство, дотик до величного. Вершини — не лише у географічному сенсі, а справжня цінність, напевно, — у шляху.

Окремо хочу звернути увагу на світлини, зроблені Оленою під час перебування в таборах: це унікальні кадри з повсякденного життя шерпів, носіїв і гірських гідів, зображення місцевих дітей, а також несподівані відкриття — як-от Gorkha Extra Strong Beer від Makalu Traders (країна виробник — Непал). Дехто, можливо, чекав на фото кошика з гімалайськими писанками, а ще — чарівні світлини котиків, курей, песиків, місцевих музикантів, шахістів, картярів — і не лише з-поміж місцевих. І, звісно ж, справжній гарбуз — як у пісні: “Ходить гарбуз по городу, питається свого роду…” Десь читала, що гарбуз вважається сильним талісманом, здатним вбирати в себе всю негативну енергію та захищати людину. Я не публікую ці світлини з фотоальбому Олени тут — краще побачити їх у Facebook і зануритися у світ образів, природи й побуту таборів напередодні сходження на Макалу.

Мені дуже хочеться зустріти Олену Карлову — або на наступному засіданні клубу «Брама», або на кафедрі математичного аналізу, або у парку на ранішній пробіжці. Хочу потиснути руку людині, яка є для мене справжнім супергероєм.

“А за хмарою – чисте… Для інших – неможливе… Тихо сонце пухнасте Піді мною підніметься…”
(1996)

Це не просто вірш — це передчуття майбутнього. Наче про її сходження на Макалу майже 30 років потому.

Дякую, Олено! І за інтелектуальний прапор на вершині світу.

©Тетяна Спориніна

Запис Олена Карлова підкорила Макалу. Вершини – не лише у географічному сенсі, а справжня цінність, напевно, – у шляху… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Фестиваль став платформою для демонстрації оригінальних творчих проєктів, створених учнями з використанням сучасних комп’ютерних технологій. Програмне забезпечення, інтерактивні презентації, цифрові анімації та мультимедійні композиції були присвячені тематиці краси українського неба, духовності пісні та культурної спадщини.

Автори: Олександра Фратовчан і Марія Пертен, 8 клас. Пісня «Черемшина»

Від 5 до 12 травня 2025-го на базі комунального закладу «Чернівецький обласний центр науково-технічної творчості учнівської молоді» проведено відкритий обласний фестиваль комп’ютерних програм учнівської молоді  у форматі «онлайн». 95 учасників виборювали призові місця у 6 номінаціях Фестивалю. Номінації:  комп’ютерна графіка 2D, Інфографіка (Canva); комп’ютерна анімація в Power Point; 3 D графіка; комп’ютерний мультфільм; анімація в Scratch.

Модерувала зустріч Любов Анатоліївна Рабалка, завідувач методичним відділом ОЦНТТУМ. Технічний супровід: Денис Васильович Кондрюк, канд. фіз.-мат. наук, завідувач організаційно-масовим відділом Чернівецького ОЦНТТУМ.

Автор: Володимир Солодюк, 6 клас

Дмитро Михайлович Гнатюк (1925–2016) — справжній титан української культури, баритон світового рівня, чия творча спадщина й донині надихає молодь. Його ім’я нерозривно пов’язане з розквітом української опери та народної пісні. Як соліст Національної опери України, він виконував головні партії в класичних творах, передаючи через музику глибину національного духу.

Фестиваль, присвячений постаті Дмитра Гнатюка, — це спроба сучасного покоління переосмислити спадок митця через призму цифрових технологій та внести свій вклад у продовження його великої культурної місії.

Публікуємо прізвища учасників, які стали абсолютними переможцями і посіли 1 місце.

Комп’ютерна графіка 2D

Старша група: Надія Ліщук, 8 клас; Валерія Мизак, 10 клас;

Середня група: Уляна Попович, 5 клас;

Молодша  група: Єва Баблюк, 4 клас;

Інфографіка (Canva)

Старша група: Дар’я Попович, 10 клас; Анна Паращіна, 10 клас;

Середня група: Алевтина Матвійчук, 6 клас; Анна Котик, 7 клас;

Молодша група: Максим Швець, 1 клас;

Комп’ютерна анімація в Power Point

Старша група: Анастасія Кілешка, 11 клас; Еліна Пінтілей, 10 клас;

Середня група: Даніела Козачук, 6 клас; Софія Кучурка, 7 клас;

3 D графіка

Старша група: Ярослав Журавель, 8 клас; Катерина Дерев’янчук, 8 клас;

Середня група: Володимир Солодюк, 6 клас;

Комп’ютерний мультфільм

Старша група: Анастасія Кілешка, 11 клас;

Середня група: Дар’я Пономарьова, 7 клас;

Молодша група: Олександра Сластенко, 2 клас;

Анімація в Scratch і Python

Старша група: Сергій Пулинець, 8 клас;  Сергій Соломон, 9 клас;

Середня група: Сюзанна Ковблик, 6 клас;

Репортаж про закриття і підсумки Фестивалю:

Дмитро Гнатюк — голос нації, що звучить крізь час

Дякуємо ЗСУ за можливість творити і працювати. Велика шана й підтримка всім юним учасникам, які презентували свої творчі проєкти! Ви довели, що сучасна молодь має глибоке почуття патріотизму, здатна мислити креативно, працювати з новітніми технологіями та водночас зберігати повагу до культурної спадщини. Ваші роботи — це не лише програмні продукти, а справжні мистецькі висловлювання, що з’єднують минуле з майбутнім. Організатори висловлюють подяку всім учасникам фестивалю за креативні й змістовні роботи, керівникам гуртків, вчителям за натхненну педагогічну підтримку, а також усім, хто долучився до організації події.

Продовжуйте мріяти, творити та вірити у свої сили! Нехай цей фестиваль стане лише першим кроком у вашій блискучій інноваційній дорозі.

©Тетяна Спориніна, Любов Рибалка, члени оргкомітету Фестивалю

Запис Відкритий обласний фестиваль комп’ютерних програм учнівської молоді – 2025 спершу з'явиться на Медіа-Версії.