У 1860-х роках у Відні спалахнув справжній бум на фото у форматі «візитівки» — портрети, які ставали візуальними автографами доби. У ті самі роки в Чернівцях з’являються перші фотографічні ательє, і світлини поступово перетворюються на невід’ємний елемент культури міського середовища. Фотографія стала не лише відображенням реальності, а способом створення «особистої міфології» — збереження образу, стилю, родинної гордості.

Лекторка також звернула увагу на смисловий шар кабінетних фото та на еволюцію міського простору у фотографіях межі століть.

На лекцію зібралися справжні поціновувачі старої фотографії. Атмосфера була живою, натхненною. Наприкінці заходу учасники жартома відтворили пози, характерні для фото початку ХХ століття, і навіть провели невелику ретрофотосесію.

Фотоательє у Чернівцях відігравали помітну роль у житті мешканців міста — тут фіксували родинні історії, важливі події, модні тенденції та формували уявлення про себе і про епоху. Завдяки світлинам, зробленим у цих салонах, ми сьогодні можемо краще зрозуміти, як виглядали чернівчани, як одягалися, що цінували і чим пишалися.

Щиро дякуємо пані Катерині Валявській за цікаву, глибоку і натхненну розповідь, що відкрила нові горизонти у сприйнятті фотографії як джерела історичної пам’яті.

Більше фото з заходу за покликанням – Про фотографію у повсякденному житті чернівчан (друга половина ХІХ – початок ХХ століття) у лекції Катерини Валявської.

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис Лекція Катерини Валявської про фотографію у повсякденному житті чернівчан… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

«Ніч у музеї» припала на п’ятницю 13-го. І справді, було в цьому вечорі щось особливе: суміш інтелектуального, іронії, світлотіні і поєднання історії, мистецтва і технології. Атмосфера створювалась не лише людьми, але й самою архітектурою, світлом, полум’ям ліхтариків, звуком і тишею. Старовинна брама, що вела до внутрішнього подвір’я, здавалася наче порталом у інший вимір – у простір, де мистецтво перестає бути об’єктом і стає дійством.

Цей візуальний і просторовий настрій гармонійно поєднувався з тим, що і як говорив Тарас Полатайко. Тексти Тараса Полатайка (є відео презентації на сторінці музею у фб) – водночас лаконічні й виразні – звучали як продовження простору, як ще один вимір інсталяції

Меморіальна дошка в пам’ять про Емський указ. Проєкт «Київська класична» (2008) описує розслідування художником зникнення меморіальної дошки, що позначає місце в Бад-Емсі (Німеччина), де російський цар Олександр II підписав таємний указ про заборону використання української мови в 1876 році.

Полатайко звернув увагу на відсутність дошки, покривши її місце невидимою неоновою фарбою, яка яскраво світилася вночі – і завдяки його втручанню дошку зрештою було відновлено. І у Бад Емсі з підвалу після 18:00 лунав спів київського канарика.

Проєкт перетворився на розслідування акту вандалізму, який стався в ніч встановлення пам’ятника Олександру ІІ російським монархічним товариством неподалік від меморіальної дошки.

Слова не пояснювали, а вели – до роздумів, до внутрішнього естетичного досвіду. Здавалося, що час у цьому дворику уповільнився, щоб дати змогу відчути кожен образ – і візуальний, і словесний. Занурення в інсталяції, у світ метафор і рухомих форм. Тут оживали алюзії на Едісона, Марселя Дюшана, на обертові барабани й зоотропи, на ранні спроби людства вловити й зафіксувати рух, образ, час.

Проєкт Тараса Полатайка «Спляча красуня» (2012), що відбувся у Національному художньому музеї України, став однією з найгучніших мистецьких подій цього періоду. Його ідея базувалася на знайомому з дитинства сюжеті, вперше записаному Шарлем Перро: принцеса, проклята заснути на сто років, може прокинутися лише від щирого поцілунку того, хто справді її любить.

Але Полатайко переосмислює казку через призму сучасного мистецтва.У його проєкті реальна жінка лежала у стані «сну» у виставковому просторі – не макет, не відео, а жива людина, що ставала частиною експозиції. Глядачі могли увійти в залу, побачити «сплячу красуню» і… поцілувати її – якщо мали на це сміливість. Але лише якщо дівчина у відповідь відкривала очі, це означало, що поцілунок вона прийняла. Якщо ж ні – вона продовжувала спати. Красуні та відвідувачі підписували юридичні контракти про те, що зобов’язуються одружитися, якщо красуня розплющить очі під час поцілунку.

Проєкт «Спляча красуня» – це був живий діалог між художником, об’єктом мистецтва і публікою – провокативний і чесний. Проєкт викликав гучний резонанс у пресі: про нього писали впливові видання, виходили телесюжети та дискусії в культурному середовищі.

Говирили і про заснування Центру сучасного мистецтва «Bunker». Пригадали проєкт «Хода Довіри» Роберта Саллера, де Тарас Полатайко – куратор від Bunker за підтримки Zenko Foundation. 2021… Міжнародна мистецька резиденція «Frontera Frustrata».  Акція «Паспортизація Австро-Греції» . «Діамантовий пес» — мультимедійна акція у громадському просторі Чернівців. Видання артбуку «Дух та Історія Австро-Греції»…

Друга частина презентації Тараса Полатайка у дворику Чернівецького краєзнавчого музею залишила по собі не тільки образи й слова, а враження, що зберігається ще довго після події. Думаю, у кожного, хто був на презентації, залишилися свої акценти і враження. Напевно і в цьому теж сила живої зустрічі з мистецтвом і митцем.

Щиро дякую автору проєкту, Тарасу Полатайку, за цю зустріч, за розмову, за довіру… Хай буде натхнення, свобода для творчості і такий необхідний — мир.

Більше фото з заходу за покликанням – Повернення до діалогу: друга частина презентації Тараса Полатайка

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис Тарас Полатайко: повернення до розмови про ідентичність і мистецтво… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Хочете дізнатися, що таке Священна Ліга? Чому в селі Волока є криниця Собєського і про що розповідає надмогильний кам’яний хрест із села Василів? Або ж про те, як складалися передумови анексії території нашого краю монархією?
Тоді завітайте до Чернівецького обласного краєзнавчого музею на публічну лекцію “НАШ КРАЙ В ГЕОПОЛІТИЦІ ВЕЛИКИХ ДЕРЖАВ ЄВРОПИ (ДО 340-РІЧЧЯ З ЧАСУ СТВОРЕННЯ СВЯЩЕННОЇ ЛІГИ)” кандидата історичних наук, провідного наукового співробітника науково-дослідного експозиційного відділу археології, історії середніх віків і нової історії краю ЧОКМ Андрія Федорука. Він вам розкриє чимало невідомих сторінок з історії краю.
Захід відбудеться у вівторок, 26 березня 2024 року об 11:30.
Про це повідомив відділ науково-освітньої роботи ЧОКМ.

Запис Про Священну Лігу, криницю Собєського та інші маловідомі факти з історії Буковини спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У суботу, 3 лютого о 15.00, у Чернівецькому обласному краєзнавчому музеї відбудеться презентація проєкту, який уже встиг завоювати серця буковинців.
Іван Мудрак, автор фотопроєкту «Бабин бучок». присвяченого розмаїттю давніх криниць, представить фотовиставку свого етнографічного дослідження «Світ, що зникає. Автентичне оздоблення в архітектурі та побуті буковинського села».
Дослідник і митець поставив собі за мету популяризувати народну культуру Буковини та відновити згаслі історії, знайшовши сліди минулого серед руїн.
Завдяки світлинам та записам оповідачів, ви побачите на виставці справжню, правдиву Буковину, з її унікальним світом, що закарбувався в давніх хатах, церквах, капличках, традиціях, на старих світлинах і в родинних історіях. Серцем доторкнетеся до Світу, що у плині часу поволі зникає…

Джерело: Відділ науково-освітньої роботи ЧОКМ

Запис Світ, що зникає: Іван Мудрак, фотовиставка спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Метою заходу є розвінчання радянських міфів про діяльність ОУН на Буковині мовою історичних документів.
Під час імпрези звучатимуть стрілецькі пісні у виконанні Народної аматорської чоловічої хорової капели «Дзвін» ім. Т. Стінкового.
Обласний краєзнавчий музей запрошує всіх небайдужих, зацікавлених та охочих долучитись до обговорення!
Джерело: Відділ науково-освітньої роботи ЧОКМ

Запис Діяльність ОУН на Буковині мовою історичних документів спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Запис Виставка пам”яті Рудольфа Лекалова спершу з'явиться на Медіа-Версії.