Презентація книги — це насправді подія значно більша, ніж просто вихід ще одного наукового видання. Бо Чорнівське городище — одна з тих пам’яток, які буквально змінюють наше уявлення про середньовічну Буковину. І водночас — місце, де історія ще не закінчилася: її продовжують відкривати просто зараз.

Професор Сергій Пивоваров — один із найвідоміших дослідників середньовічної археології Буковини. Саме він із 1999 року відновив систематичні дослідження Чорнівського городища після попередніх експедицій Чернівецького університету.
Його роботи важливі тим, що він не просто описує знахідки, а намагається відтворити життя людей XIII століття: як вони оборонялися, торгували, воювали, чим користувалися у щоденному житті.

Чорнівське городище — унікальна пам’ятка. Це не просто «давнє поселення». Це укріплений комплекс часів Київської Русі та Галицько-Волинської держави, одне з небагатьох городищ XII–XIII століть, яке досліджене археологами настільки повно.

Чорнівське городище добре зберегло систему оборони, археологи знайшли там сліди реального життя середньовічного прикордонного укріплення, виявлено прикраси, кераміку, елементи побуту, знайдені предмети свідчать про зв’язки Буковини з іншими землями Русі та Європи.

Особливо інтригує те, що Чорнівське городище існувало у дуже драматичний період — напередодні монгольської навали.

Коли археолог бере до рук наконечник стріли XIII століття, це вже не просто музейний експонат. Це слід конкретної людини, яка стояла на валу й дивилася в бік небезпеки в той час, коли змінювалася історія всієї Східної Європи.

Чорнівське городище важливе ще й тому, що доводить: Буковина не була глибинкою, «окраїною». Вона була частиною великого європейського історичного простору. Через цей регіон проходили торговельні, військові й культурні контакти.

На зустрічі в бібліотеці були історики, археологи, краєзнавці, активісти й ті, хто любить і досліджує наш край. Під час презентації Сергій Пивоваров декілька разів звертав увагу на креслення та ескізи Ярослава Волощука — чернівецького архітектора, інженера, письменника й  краєзнавця, який також був присутній на зустрічі.

Сучасна археологія — це вже не лише лопата й пензлик. Це геофізика, аерофотозйомка, GIS-картографія, цифрове моделювання, аналіз металів і органічних залишків.

Суспільний інтерес до археології зараз великий: люди дивляться історичні відео, читають про розкопки, ходять на лекції та презентації. Але паралельно існує проблема нелегальних копачів, які шукають артефакти металошукачами заради продажу. При неконтрольованих розкопках руйнується контекст знахідки — а саме він є найціннішим для науки. На зустрічі було питання і про «чорних археологів».

Археологія — це не просто щось знайти, знайти якусь річ. Для науки важливо де саме вона лежала – у якому шарі, поруч із чим, що було над і під нею.

Тому такі книги й публічні презентації надзвичайно важливі. Вони повертають археологію людям як спосіб зрозуміти себе й своє минуле.

Чорнівське городище — це не лише земляний вал і уламки кераміки. Це місце пам’яті про людей, які жили тут сотні років тому. І поки археологи продовжують дослідження, середньовічна Буковина продовжує говорити.

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис Чорнівське городище як історичний детектив: нова книга Сергія Пивоварова… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Кожен відвідувач отримав справжній Cinema Ticket — із зазначеним місцем за столиком, прикрашеним маленькою новорічною ялинкою, та зі святковими смаколиками. Такі деталі з перших хвилин створили  атмосферу затишку й очікування дива…

У своїй презентації Катерина Теленько розповіла про те, як і чому кіно стає важливою складовою зимових свят, як змінювалося відображення тем Різдва й Нового року на екрані з плином часу, та які асоціації викликають ті чи ті стрічки. Лекція була побудована так, щоб не лише занурити слухачів у історію кіномистецтва, а й спонукати до особистих роздумів про світло, сенси й внутрішнє тепло, які ми шукаємо у святкові дні.

Учасники заходу активно ділилися власними враженнями та культурними асоціаціями, і це стало важливою частиною живого діалогу. Адже навіть добре знані сюжети можуть звучати по-різному для кожного — і саме в цьому полягає багатство мистецького сприйняття.

Особливу різдвяну атмосферу зустрічі творила також і Леся Щербанюк, директорка Муніципальної бібліотеки імені Анатолія Добрянського. Завдяки таким подіям бібліотека постає не лише місцем для читання, а справжнім культурним осередком, де народжуються нові знайомства, думки й святкові враження.

Ця кінолекція стала ще одним прикладом того, як мистецтво кіно здатне зігрівати серце й надихати у передсвяткові дні, створюючи атмосферу очікування тепла, добра й людяності.

З прийдешніми святами!
Нехай світ наповнюється тишею Різдва, теплом зустрічей і щасливими дивами…
Дякуємо ЗСУ за мирне небо над Чернівцями!

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис Різдвяно-новорічне кіно: тепло думки й святковий настрій у бібліотеці ім. Анатолія Добрянського спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Основними локаціями фестивалю стали Літературний целанівський центр та РК «Бартка». Окремі події транслюватимуться онлайн, що дозволить долучитися до фестивалю й тим, хто не зможе відвідати Чернівці особисто.

Під час ХVІ Meridian Czernowitz традиційно відбуватиметься благодійний збірдонатів на 2-й корпус Національної гвардії України «Хартія». Повна програма заходів: https://www.meridiancz.com/prohrama-2025/.  Вхід на всі літературні події фестивалю є безкоштовним.

Офіційне відкриття поетичних читань відбулося у Літературному целанівському центрі. Організаторка, CEO Міжнародної літературної корпорації Meridian Czernowitz Євгенія Лопата зазначила: «У фестивалі беруть участь ті люди, яких варто почути. Це письменники, які творять в умовах війни. Є й поети з Німеччини, а також учасниця зі Швейцарії. Деякі українські автори їхали з далекого Харкова, щоб презентувати тут свою поетичну книжку, хтось випрошував відпустку з фронту. Тож я думаю, що цих авторів справді варто почути». На відкритті виступив президент літературної корпорації Meridian Czernowitz Святослав Померанцев: «Поети Meridian Czernowitz часто виступають у бомбосховищах різних міст України. І я особисто знаю, що вірші допомагають вижити. Жити. Поети в усі часи знали: поезія існує, бо не може не існувати. На уроках хімії нам пояснювали, що кисень становить лише п’яту частину повітря, але саме завдяки йому ми дихаємо. Поезія – це кисень мови. Без неї вона всохне, втратить дух. Війна – суворий редактор. Я мрію про день, коли на відкритті фестивалю скажу: «Поезіє, дякую. Ми врятували тебе, а ти врятувала нас»».

Поетичні читання: Німеччина
Учасники: Вера Форневеґ, Мікаель Фоґель
Модерація та переклад – Петро Рихло

Вера Форневеґ (Vera Vorneweg). Вера Форневеґ зосереджує свою творчість на поетиці урбаністичного простору, ним вона переосмислює міські контексти, пам’ятники, історію — все це через призму поезії, що в діалозі з публічним середовищем. Від 2020-го активно працює з текстом у публічному просторі, створюючи твори на стінах, каменях, рулонних шторах, контейнерах тощо. У 2022 році вийшла її дебютна поетична книжка Kein Wort zurück («Ні слова назад»).

Вона «…пише на деревах, каменях, контейнерах, роллшайдах… намагаючись зафіксувати миттєвісність і минущість словами, щоб відібрати їх у плинності».  «Текст із вулиці — для вулиці».

Мікаель Фоґель (Mikael Vogel). Має шість поетичних збірок, серед яких Dodos auf der Flucht. Requiem für ein verlorenes Bestiarium (2018) — важлива робота про трагічне вимірювання біорізноманіття й зникнення видів. Його творчість глибоко етична: зокрема, вбачає своє завдання в голосі для зниклих, екологічній свідомості, поєднанні поезії й науково-архівного дослідження. Його стиль — це фактична поезія, яка через образ і факт змушує переживати страждання природи. Він отримав численні літературні відзнаки: Hermann-Lenz-Stipendium (2002), Medienpreis RAI Südtirol (2016), резиденції та стипендії між 2015 та 2022 роками

Фоґель працює з архівними джерелами та науковими фактами, водночас витончено формуючи поетичний ефект, що наближає читача до теми зникнення видів, екстинкції та кліматичної катастрофи.  Вірші з збірки «Dodos auf der Flucht. Requiem für ein verlorenes Bestiarium» вражають уявою й емоційним тягарем. Він описує і зникнення видів й застерігає про культурні втрати й кризу цивілізації, через призму «Homo destructivus» — людини-руйнівника.

Ця поетична зустріч об’єднала два полярні, але діалогічні підходи до мови й світу:
Вера Форневеґ — урбаністична поетка, що з поезією входить у простір міста, робить його «текстом», звертаючи увагу на красу та плинність буденного через свої емоційні інтервенції у візуальний ландшафт.
Мікаель Фоґель — еко-поет, що звертається до теми кінця біологічних і культурних світів, через поезію ставлячи людину перед її відповідальністю — аби не втратити і пам’ять, і саму можливість бути.

Чернівці знову стали містом-майданчиком, де перетинаються голоси та традиції з різних куточків світу. На фестивальних локаціях звучать різні мови— кожна з них несе власний ритм, образи та досвід. Поезія тут виходить за межі книжкових сторінок: вона зараз живе у залі Целанівського центру, двориках і просто на вулицях, творить діалог між культурами й поколіннями. Гості та містяни слухають, сперечаються, знаходять несподівані перегуки у словах, що подолали кордони.

Фестиваль триває, і кожен його день — це нагода стати свідком народження нових сенсів і зустріти світ у живому слові. Попереду — ще багато відкриттів.

На фото Місяць сяє над нічними Чернівцями, над сценами й вулицями, де звучало поетичне слово, а разом із ним — голоси війни й свободи.

Сьогодні, 7 вересня, фестиваль завершується, але у віршах, у зустрічах, у пам’ятних вечорах лишається його міць і ніжність — як сяйво цього Місяця, що бачив і нашу втому, і нашу надію.

Далі буде…

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис У Чернівцях тривають XVІ міжнародні поетичні читання Meridian Czernowitz… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Леся Щербанюк, директор Муніципальної бібліотеки імені Анатолія Добрянського на початку зустрічі зазначила, що у серпні 2025-го виповнюється 90 років від дня народження літературознавця, педагога, громадського діяча, публіциста, Почесного громадянина міста Чернівці Анатолія Миколайовича Добрянського.

Анатолій Добрянський зібрав книгозбірню (32296 книг та періодичних видань) та унікальну фонотеку (понад 1500 грамплатівок і касет), на основі яких 2005 року у Чернівцях відкрито Муніципальну бібліотеку його імені.

Микола Рачук.

Читати давніх поетів –
Залишати право за собою бути поруч.
Читати талановитих забутих –
Наближатися до них.
Та найбільший привілей –
Заздрити їм
Без каменя за пазухою.
Заздрити не тільки їм,
Заздрити самому собі,
Що можеш із ним поспілкуватись.

Ми вчилися в старих поетів,
Ми вчимось в поетів ще ненароджених
І залишаємось водночас
Як попереду, так і позаду.
А вони посеред нас.
Так створюється атмосфера
Гармонії.
І той священик,
Що перебирає чотки,
Вірить нам.

Хто читає – той пише,
Хто пише – той читає…
Прочитане – написане –
Стелить шлях до тих незнайомих місць,
Об які раняться неофіти.

«З уламків відбулого», Чернівці, 2019

Кожне літературне покоління ХХ століття в Україні відображало не тільки нові мистецькі течії, але деякі українські митці часто боролися за саме право творити та жити, інші уже встигли адаптуватися до радянської реальності, ставши частиною офіційної культури. Лекція Світлани Кирилюк розкривала важливість поетичного слова як дзеркала епохи, інструменту опору та джерела натхнення для наступних поколінь. Максим Рильський, Павло Тичина, Іван Дзюба, Володимир Сосюра, Іван Драч – поети, які зображені на афіші лекції, проте на заході йшлося не лише про них, а й про інших поетів цього періоду.

Василь Стус. «Декларація поета і громадянина». 1960

Право — то слово дрібне.
От обов’язок — слово!

М. Рильський.

Гріх римувати горе.
Гріх римувати гнів.
У тюремному коридорі —
тільки пострілів ритми. І рими— нівечені.

У тюремному коридорі —
під’яремних мета —
збивши в кулак всі пориви —
ув атаку.
Де свободи чортма —
там музи — бранки.

«Хрущовська відлига» дала певну свободу слова, дозволила поетам-шістдесятникам відкрито висловлювати громадянську позицію. Система не залишала великих виборів: або пристосовуватися, або замовкнути, або стати вигнанцем. І кожний обирав свій шлях. Рання поезія М. Бажана, як сверджують літературні критики, має метафоричний стиль, складні образи у віршах збірки «Різьблене сонце», а вже пізніше – колективний пафос, прославляння революції, соціалістичного будівництва, ода Сталіну.

Для деяких поетів, на мою думку, як М. Бажан, поняття «хрущовської відлиги» видається доволі умовним, адже їхній власний творчий простір не мав чітких меж лібералізації чи її згортання. Однак цей простір уявної свободи – радше виняток, ніж правило. Поряд із ним жили й творили поети, для яких «відлига» стала лише короткою ілюзією, а реальність – це суворе протистояння.
Весною 1960-го у Києві було засновано Клуб творчої молоді, до якого долучилися Алла Горська, Ліна Костенко, Іван Драч, Іван Світличний, Василь Стус, Микола Вінграновський, Євген Сверстюк та інші. Їхній простір – не уявна культурна втеча, а жива боротьба, за яку доводилося платити свобою, а інколи й життям.

Леонід Первомайський не був відвертим опозиціонером до радянської системи. Однак у його пізній творчості відчувається певне розчарування та відхід від ідеологічної спрямованості. Однією з найцікавіших його збірок є «Спомин про блискавку», як зазначила лектор Світлана Кирилюк.

Дмитро Павличко – одна з найсуперечливіших фігур в українській літературі. Його творчість поєднувала два полюси: офіційно схвалену радянську поезію та національну лірику. І цей внутрішній конфлікт відчувається в його спадщині. Ця подвійність поета справді впливає на сприйняття його творчості.

Ліна Костенко – символ незалежної думки. Вона була частиною дисидентського руху, хоча не зазнала арештів, як Стус чи Світличний. Відмовилася співпрацювати з владою, через що понад 15 років її не друкували, підписала «Лист 139» на захист українських діячів…

Ірина Жиленко брала активну участь і у діяльності Клубу творчої молоді.

Іван Світличний (20.09.1929 – 25.10.1993) – поет, перекладач, літературознавець, лідер руху шістдесятників. Він – автор перших розвідок про Василя Симоненка, Ігоря Калинця, Нью-Йоркську групу поетів.

Провина
Великий гріх на серці я ношу.
В. Стус

Я винен, браття. Всі ми винні.
Наш гріх судитимуть віки
За беріїв, за Соловки,
За чорні, зганьблені, злочинні.
Перегвалтовані роки,
За куці істини нізчимні,
За те, що унтери причинні
Нам кастрували язики,

За довбані в катівнях ребра,
За реабілітанські жебри,
За небо, гратами рябе, –

Судіть мене. Судіть без знижки,
Судіть – я винен – хоч до «вишки»,
Мене, а заодно й себе.

Зеновій Красівський, поет, фотограф, політв’язень радянських таборів, член Української Гельсінської групи, усе життя присвятив боротьбі за вільну і справедливу Україну. Двадцятирічним виніс 21 день допитів у застінках НКВС, загалом відбув 26 років неволі – у радянських тюрмах, таборах, психлікарнях, на засланні.

Михайло Осадчий (1936–1994) – поет, прозаїк, публіцист, один із представників «шістдесятників» та дисидентського руху.

У праці Чорновола «Лихо з розуму» (1967) згадується і поет Михайло Осадчий, який також зазнав цього «лиха» – покарання за думку, за право бути собою.

Щиро дякуємо пані Світлані Кирилюк за надзвичайно цікаву та змістовну лекцію «Поезія шістдесятих як дзеркало часу». Дякуємо за можливість по-новому поглянути на творчість шістдесятників, відчути їхній внутрішній драматизм, силу слова та зв’язок із сьогоденням. Дякуємо колективу Муніципальної бібліотеки імені Анатолія Добрянського за організацію заходу.

Хочу зазначити, що лекція Світлани Кирилюк, присвячена поезії шістдесятих, є логічною вшанувальною подією пам’яті Анатолія Добрянського, адже він був носієм тих самих ідей, що й поети-шістдесятники – вільнодумства, правди, краси слова.  Також варто згадати, що через Чернівці проходили багато митців цього покоління – тут бували Іван Драч, Микола Вінграновський, Василь Симоненко, Ліна Костенко… Хоча вони не були уродженцями міста, їхні візити, виступи та зустрічі з місцевою інтелігенцією, зокрема з Добрянським, залишили помітний слід у літературному житті Чернівців того періоду.

Більше фото з заходу за посиланням – «…Заздрити не тільки їм, заздрити самому собі, що можеш із ним поспілкуватись»…

©Тетяна Спориніна, фото автора

Запис «Поезія шістдесятих як дзеркало часу» – лекція від Світлани Кирилюк у Муніципальній бібліотеці імені Анатолія Добрянського спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Музика — єдиний безтілесний вхід у вищий світ знання, який осягає людство, але який людство не може осягнути, – Людвіг ван Бетховен

На зустрічі звучали арії з різних опер:  арія «Чіо-Чіо-сан» з опери Джакомо Пуччіні «Мадам Баттерфляй», арія Флорії Тоски з опери Джакомо Пуччіні «Тоска», арія Адріани Лекуврер з опери Франческо Чілеа «Адріана Лекуврер», арії Наталки Полтавки з опери «Наталка Полтавка» Миколи Лисенка.

Інга Міцан виконала арію Флорії Тоски з опери Джакомо Пуччіні «Тоска». Пуччіні, який помер століття тому 29 листопада 1924 року, був названий найпопулярнішим автором  у світі, незважаючи на його сучасних спадкоємців і наступників. Композитор якось сказав, що «Всевишній торкнувся мене мізинцем і сказав: «Пиши для театру — розум, тільки для театру». І я підкорився вищому наказу».

Опера виникла наприкінці XVI сторіччя в Італії, як спроба групи вчених-гуманістів, літераторів і музикантів відродити давньогрецьку трагедію у вигляді dramma per musica. Першим операм передували з одного боку, форми ренесансного театру, в яких музика відігравала поступово все більше значення, з іншого — розвитком сольного співу з інструментальним супроводом.

За основу опери  Франческо Чілеа «Адріана Лекуврер» взято життя французької актриси Адрієни Лекуврер. Прем’єра опери відбулася в театрі Ліріко, Мілан, 6 листопада 1902 року.

Інга Міцан ще зовсім молодою артисткою виконувала одну з головних ролей  опери «Запорожець за Дунаєм» Оксани  українського композитора Семена Гулака-Артемовського у 1990 році у Чернівцях, у театрі «Тайстра» Обласного будинку вчителя.

Леся Іларівна пригадала, що «особливо сильно Анатолій Добрянський любив українську оперу. Його студенти часто згадували, як він ходив коридорами гуртожитку і своїм магічним тенором виспівував партію Карася із «Запорожця за Дунаєм» Семена Гулака-Артемовського».

У залі були глядачі, які пригадали цю оперу «Запорожець за Дунаєм»  Гулака-Артемовського театру «Тайстра» Обласного будинку вчителя  у далекому 1990 році.

Подарунком для присутніх була і арія Наталки Полтавки з опери «Наталка Полтавка» Миколи Лисенка.

Завершився різдвяний вечір різдвяною колядкою «Тиха ніч, свята ніч». 

Дякуємо за чудову зустріч, спів, спогади, які подарувала нам на цій зустрічі пані Інга Міцан. Дякуємо Муніципальній бібліотеці імені Анатолія Добрянського, присутнім глядачам за можливість поринути в надзвичайний світ оперної музики. Дякуємо пані Лесі Щербанюк за організацію і модерацію зустрічі.
Дякуємор ЗСУ за мирне небо над Чернівцями.

Слова: Fr. Joseph Mohr Музика: Franz X. Gruber

Тиха ніч, свята ніч!
Ясність б’є від зірниць.
Дитинонька Пресвята,
Така ясна, мов зоря,
Спочиває в тихім сні.

Тиха ніч, свята ніч!
Ой, зітри сльози з віч,
Бо Син Божий йде до нас,
Цілий світ любов’ю спас,
Вітай нам, святе Дитя!

Свята ніч настає,
Ясний блиск з неба б’є,
В людськім тілі Божий Син
Прийшо нині в Вифлеєм
Щоб спасти цілий світ.

Тиха ніч, свята ніч!
Зірка сяє ясна,
Потішає серця,
Величає Христа.
Дитя святе, як зоря,
Нам світи, зоря ясна!

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис «Мрію про оперний театр у Чернівцях…», – Інга Міцан на зустрічі «Різдвяний вечір у колі високої Музики» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Іван Монолатій – український історик, політолог, публіцист і журналіст, член Національної спілки письменників України, доктор політичних наук. Він є професором Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, доктором філософії Українського вільного університету в Мюнхені, дійсним членом Наукового товариства імені Шевченка.

Книжка «Макогін псевдо Розумовський» Івана Монолатія — 8 місце в номінації «Минувшина. Біографії/мемуари» Книжка року 2023. Також  «Макогін псевдо Розумовський. Уявлена українська людина» була номінована на Національну премію України імені Тараса Шевченка 2024 року.

«Козацьке мітотворення здатне на диво. Козацькі полковник Іван Богун, гетьмани Петро Конашевич-Сагайдачний, Іван Мазепа, Павло Полуботок і Кирило Розумовський ніколи б не здогадалися, як можна використати їхні прізвища у міжнародній політиці ХХ сторіччя. Це історія спершу закоренілого бурлаки, шахрая, воєнного авіатора і морського піхотинця, коханця заміжньої жінки, а відтак – авантюриста-бонвівана, вправного спекулянта національною ідеєю, а ще – пристрасного автомобіліста. І все було б чудово, якби не його народження на Підавстрійській Галичині, еміґрація до США, військова кар’єра як чужинця і громадянина, удаваний лобізм українського питання, бажання стати новим володарем України. Він досі фігурує у таємних досьє ФБР, ЦРУ, МІ5 та МІ6, а ще – НКВД, Сиґуранци і ґестапо. Це історія американця українського походження Якова Макогона (1880–1956), яка ще не дочекалася ані фільму, ані роману, а біографії – й поготів».

Презентована книга «Макогін псевдо Розумовський. Уявлена українська людина» Івана Монолатія – ретельна за хронологією різних документів, з різних джерел, захоплююча розповідь про життя і пригоди американського розвідника українського походження Якова Макогона.  Це інтригуюча розповідь про приватного шпигуна, сержанта, що був на службі Корпусу морської піхоти США, який разом із не менш авантюрною дружиною ймовірно працював на декілька розвідувальних інституцій Заходу… Авантюрист, містифікатор…

«У книжці «Макогін псевдо Розумовський. Уявлена українська людина» представлено галерею видатних українців першої половини XX ст. (Олена Кисілевська, Євген Коновалець, Арнольд Марґолін, Василь Мудрий, Євген Онацький, Мілена Рудницька, Павло Скоропадський, Андрей Шептицький та ін.) та іноземців (Василь Вишиваний, Ґарет Джонс, Енріко Інсабато, Роял Коупленд, Ріхард Ярий та ін.), що стали творцями непересічних історичних подій. Розкриває діалектику еволюції картини світу людини під тиском зовнішніх факторів (воєн, зміни політичних режимів), увиразнює здатність особистості містифікувати власне життя й опинятися у полі зору спецслужб, правоохоронних і зовнішньополітичних відомств, аналізує український авантюризм як спільну ментальну характеристику політичних еліт», – з подання ГО «Івано-Франківський осередок Наукового товариства ім.Шевченка» – Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка.

Зустріч із автором була  цікавою, жвавою, дискусійною, насиченою подробицями з життя не тільки героя самої книги Якова Макогона, але й цікавими деталями співпраці з різними архівами, бібліотеками, службами. Зацікавив присутніх і етап життя Макогона, що пов’язаний із Чернівцями. Естетика самої книги, як і всі книги Івана Монолатія, також посідає особливе місце.

І на останок: автограф- сесія із Іваном Монолатієм.

Дякуємо Муніципальній бібліотеці імені Анатолія Добрянського, присутнім науковцям, читачам, колегам за  зустріч з автором сорока книг – Іваном Монолатієм.

Дякуємо Івану Монолатію за унікальну книгу, за інтелектуальну працю. Нових творчих успіхів, нових книг, зустрічей. Миру Україні і перемоги!

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис Іван Монолатій презентував у Чернівцях книгу «Макогін псевдо Розумовський. Уявлена українська людина» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

.

Організатори: Управління освіти Чернівецької міської ради, Міський центр юних техніків ім. Леоніда Каденюка за сприяння Міжнародної асоціації позашкільної освіти (МАПО) та Чернівецького міського центру Молодіжного аерокосмічного об‘єднання «Сузір’я» (УМАКО «Сузір’я»). У Конференції взяли участь 105 доповідачів із 7 країн та 13 регіонів України.

.

21 лютого 2024-го у Науковій бібліотеці Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича відбулося урочисте закриття конференції. Закриття відбулося у змішаному форматі. В режимі онлайн – для всіх учасників конференції з різних населенних пунктів і очно – для юних дослідників з Чернівців і Чернівецької області

.

Працюючи тривалий час в Державному космічному агентсві України, Едуард Іванович Кузнєцов зазначив:
«За роки незалежності у нас в країні, зокрема в космічній сфері, з’явилися нові дати, свята, події, які підкреслюють значні досягнення в сфері високих технологій, деякі з них увійшли в історію нашої країни назавжди. Кожний такий захід має надзвичайно важливе значення для виховання молоді, адже саме їм будувати майбутнє нашої країни, яка має бути промисловою, високорозвиненою країною з високоосвіченим населенням. Особливе місце в нашій історії зайняв політ Леоніда Каденюка на шатлі Columbia місії STS-87 у 1997 році…
21 століття, в якому нам випала доля жити, це час інтенсивного розвитку високих та космічних технологій, мікроелектроніки, інформаційних технологій та науково-технічного прогресу в цілому. Багато вчених у світі підкреслюють, що тільки та країна має майбутнє, яка займається космічною діяльністю. Адже космічна діяльність – це зосередження і розвиток найбільш сучасних технологій, різних галузей промисловості, науки, які потребують працівників з надзвичайно високою освітою, інноваційного мислення, пошуком нових форм і методів досягнення високих результатів роботи».

Конференція проводилася за 8-ми напрямами:
Астрономія,
Наукові дослідження в Космосі,
Екологія Космосу,
Космічна медицина та біологія,
Людина. Земля. Всесвіт,
Історія розвитку авіації та космонавтики,
Ракетно-космічна техніка,
Міні-Всесвіт.

З архіву конференції: 14.02.2024 – Було космічно-фантастично!  «Всесвіт 2024». 14.02.2024

15.02.2024 – І Місяць проходить на північ від Юпітера…  «Всесвіт 2024». 15.02.2024

Привітав учасників конференції і модерував зустріч Сергій Сергійович Кізіма, директор Чернівецького ліцею №14. На закритті конференції виступила Ткачук Ірина Ярославівна, начальниця Управління освіти Чернівецької міської ради. Привітав учасників конференції з успішним її завершенням Кузнецов Едуард Іванович, голова Громадської ради Державного космічного агентства України. З побажаннями подальших успіхів виступили Тамара Володимирівна Марусик, проректор ЧНУ ім. Ю.Федьковича, Хуторной Віктор Васильович, завідувач методичного сектору навчально-методичного відділу Національного центру аерокосмічної освіти молоді ім. О.М. Макарова, з міста Дніпра, Яцков Сергій Васильович, секретар Ради Асоціації «Космос», місто Київ, Яценко Віталій Васильович, директор Чернівецького центру юних техніків ім. Л. Каденюка, Яна Юркова, член журі, університет Ексетер, Великобританія, Евеліна Драгомерецька, учасниця конференції, університет Страсклайд, місто Глазго, Великобританія.

Після урочистих привітань дипломами, грамотами, сертифікатами, подарунками були нагороджені учні закладів освіти Чернівецької громади. Відзнаки вручали І.Я. Ткачук, начальник управління освіти, Н.Д. Шевченко, заступник начальника управління освіти з виховної та позашкільної роботи закладів освіти, Т.В. Марусик, проректор ЧНУ ім. Ю.Федьковича, Т.В. Сендульська, завідувач відділу документів з економічних, технічних та природничих наук ЧОУНБ ім. М. Івасюка

Книга  «Астрономія для допитливих малюків» Ольги Шибки, керівника гуртка Астрономії та інформаційних технологій у Дніпрі, стала призом для учнів, які виборали перше місце. Книги передали в Чернівці в якості призового фонду для переможців – це проект від Ольги Шибки і Сергія Даниленка, голови   Марсіанського товариства України. Вдячні за подаровані книги. Ця книга є у вільному продажі. Всі кошти йдуть на підтримку ЗСУ.

І традиційний подарунок: «Місія – космос», книга-роздум Леоніда Костянтиновича Каденюка про космонавтику, про всествіт, про відповідальність людини за життя і за майбутнє. Редактор книги: Руденко Галина Борисівна

Вітаємо учасників, їх керівників та наставників. Дякуємо за цікаві дослідження і виступи. Велика подяка організаторам конференції. Дякуємо ЗСУ за можливість вчитися і працювати.

Бажаємо всім учасникам подальших творчих успіхів, нових відкриттів і здобутків!

Більше фото з закриття конференції за покликанням – Підведення підсумків Міжнародної освітньо-наукової конференції «Всесвіт 2024»

©Тетяна Спориніна, член правління Чернівецького міського центру УМАКО «Сузiр’я», фото автора та з архіву УМАКО «Сузiр’я»

Запис Підсумки І Міжнародної освітньо-наукової конференції «ВСЕСВІТ 2024» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Щиро вдячні родині Л.К.Каденюка за календер 2024 року.

Відбулася презентація щойно виданих книг про Л.Каденюка: «Захистимо свій дім – планету Земля» (автор Юрій Корнєв) та «Перервана місія» (упорядник – академік НАН України Юрій Туниця).

Організаторами заходу стали обласна наукова бібліотека ім. М.Івасюка, ЧНУ ім. Ю. Федьковича, громадська організація «Чернівці і чернівчани. Крізь призму часу».  Захід перервала повітряна тривога. Певний час  перебували в укритті, але ворогу не вдалося зіпсувати урочистості вечора пам`яті Л.К. Каденюка.

Запис «У вічному злеті» – вечір пам’яті Леоніда Костянтиновича Каденюка у Чернівцях спершу з'явиться на Медіа-Версії.

«Це зараз не на часі», – казала я собі, коли в моєму ювілейному листопаді почався новий спалах ковіду, і мій настрій абсолютно не підлаштовувався під пропозицію провести презентацію збірки «Мій заримований настрій». Хоча вихід у світ першої поетичної «ластівки» був для мене неймовірним святом і подарунком, життєві сюрпризи зі знаком «мінус», зокрема й пандемія, розмальовували мій настрій невеселими строфами й римами.
«Це зараз не на часі», – казала я собі по двох роках мого поетичного дебюту, коли з’явилася ще одна «ластівка» під назвою «…Бо так звучить моє серце». Пропозиції запланувати презентацію уже двох книг спричиняли в мені не те що спротив, а якесь неймовірне хвилювання. Коли щодня лунають тривоги й ворог робить свою чорну справу, коли серед ночі читаєш новини з «гарячих точок» і бачиш на знімках, як руйнують нашу мальовничу країну й зустрічають навколішках наших молодих героїв, що ще не встигли повною мірою насолодитися життям, зрештою, коли кардіограма нагадує, що «ще не зима», але й не літо, то, здається, таки варто відмовитися від велелюдних зібрань.
Але я так і не навчилася говорити «ні», надто тоді, коли пропонують добру справу. А в тому, що презентація книги, у якій велика частина поезій присвячена «воєнним мотивам», у яких власний біль помножений на наш спільний, український біль, – то мить єднання, яке нам так потрібне для перемоги (хай як пафосно це звучить), немає сумніву. Зрештою, мій досвід далеко не унікальний: нині світ сколихує потужна хвиля прози й поезії, пісенної лірики, що підсилює патріотизм, віру в те, що добро таки отримає перевагу над злом – і ці слова, ці мелодії мають бути почуті. Не тільки через соцмережі. Культурний фронт – це дуже важливо!
Отже, на пропозицію провідної бібліотекарки Чернівецької обласної наукової бібліотеки ім. Михайла Івасюка Ольги Серебріян таки погодилася. Зрештою, це важливо передусім мені: «вийти в люди», поспілкуватися, поділитися сокровенним на відстані очей і руки, а не через посередництво друга-комп’ютера, відчути унісон серцевих ритмів – що може бути більш помічним у ситуації, коли «біль налягає на плечі»? Зрештою, саме тут, у книгозбірні, де завдяки Ользі Дмитрівні ось уже майже 10 років діє клуб «Дебют-Читання», я, як і друзі-«дебютівці» знаходжу відраду, ділячись своєю творчістю. А це дорогого вартує! Про це говорила не раз і не втомлюся повторювати: саме «Дебют» спонукав мене до нового амплуа, віддавши перевагу поетичному слову перед журналістськими жанрами. Хоча, звісно, мені дорогі ці обидві музи.

Модератор зустрічі Ольга Серебріян (на передньому плані)
«Серце шифрує кардіограму» – так рядками мого вірша назвали ми нашу зустріч, яку чудово модерувала пані Ольга. Та й загалом все було чудово завдяки друзям, серця яких, певно ж, не помиляюся, налаштовані на одну хвилю з моїм. Емоцій – через край! Ціную й вдячна кожному, хто був цього дня зі мною в ошатній залі книгозбірні. Друзям студентської пори, юності, колегам-журналістам, з якими десятки років розділяла творчі будні і свята, моїм «дебютівцям» (хто сказав, що у зрілому віці важко знаходити друзів?). І дуже важливою й цінною для мене була присутність сина Артема – далеко не кожного дня йому вдається присвятити себе домашнім справам: служба!..

Син вітає маму…
Спасибі за добрі слова, за співзвуччя, за підтримку Орисі Лазарук, Раї Рязановій, Миколі Максимцю (і в його особі «Букреку» на чолі з Дариною Туз-Максимець), Сергію Гакману, Антоніні Тарасовій, Тамарі Мінченко, Олені Чайці, Олені Пономаренко, Тетяні Смолдиревій. Дякую за пісні на мої вірші народному артистові України, в.о голови обласного об’єднання ВУТ ім.Т.Шевченка Іванові Дерді, лауреатці міжнародних пісенних конкурсів Ларисі Бєловій, а також володарці унікального голосу, «дебютівці» Діні Канюченко-Пугачовій за «пані любила каву» (текст Іванни Стеф’юк). Спасибі за квіти, подарунки, за неймовірні емоції всім, чиї очі, усмішку поглядом шукала в залі (складно тут перелічити всі імена), хто аплодував мені за озвучені поезії, зокрема й ті, що самій мені співаються, незважаючи на захриплий голос. Я не соромилася цієї недосконалості, бо почувалася не як на сцені, а як «в домашньому інтер’єрі» (таку авторську рубрику свого часу вела в газеті «Буковина»). Дякую ще раз Ользі Серебріян, її колегам з відділу краєзнавства бібліотеки, які підготували зворушливий відеоряд – миті мого життя, спогади про найрідніших, які, знаю, благословляли мене з недосяжної відстані.
«Не на часі?», – запитую зараз себе, коли знову за вікном гуде ця противна сирена. І відповідаю собі словами нашої улюблениці Ліни Костенко: «А треба жити, треба якось жити…». І поберегти наші серця до тієї миті, коли пролунає найбажаніше: «Ми перемогли!».
Я слухаю серце, як музики ритми,
Як ноти, озвучені з партитури,
Уловлюю барв розмаїття з палітри
В пейзажах, написаних із натури.
Вгамовую болі серцеві й сердечні
В колючках зі зради і нелюбові.
Вимірюю кроки свої статечні,
Йдучи у стежки листопадові.
А паростки квітів – любові розсаду –
Поллю, щоб вони розцвіли на весну,
Чекатиму цвіту в веснянім саду,
Як в краї моїм знов Великдень воскресне…

У колі колег і друзів – знімок на память

Валентина Мацерук
Світлини друзів, які поділилися своїми враженнями в соцмережах.

Запис Думки вголос: РИТМИ СЕРЦЕВІ З ДРУЗЯМИ В УНІСОН спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Програма
ІІІ обласного книжкового фестивалю «БукФест»

18 жовтня, середа

13.00- 14.30 Чарівний та дивовижний світ книг Дари Корній. Літературна зустріч з письменницею та журналісткою, лауреаткою літературних премій
Локація: відділ обслуговування юнацтва обласної універсальної наукової бібліотеки ім. М. Івасюка, (вул. Головна,128)
13.30 – 14.30 – презентація спільного проєкту «Спадщина» за участю представників Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України та Буковинського центру культури і мистецтва

Локація: Наукова бібліотека Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича (вул. Лесі Українки, 23)
14.40 – 16.00 – «Пошепки. В голос» – поетичні читання письменниці, літературознавиці, етнографині, кандидатки філологічних наук Іванни Стеф’юк

Локація: відділ обслуговування користувачів Чернівецької обласної універсальної наукової бібліотеки ім. М. Івасюка (вул. Вірменська, 14, ІІ поверх)

14.00 – 15.30 – презентація «Self-Harm: сім блоків самотності» та творча зустріч з автором книги «Self-Harm. Самопошкодження» Ярославом Карпцем, письменником, журналістом, видавцем, блогером, автором проєкту «Книжкові сили України»

Локація: відділ інформаційних технологій та електронних ресурсів Чернівецької обласної універсальної наукової бібліотеки ім. М. Івасюка (вул. О. Кобилянської, 47, ІІ поверх)

16.00 – 17.30 – лекція-презентація книг «Дерево життя літературного роду» та «Сага мистецької родини» Ігоря Набитовича, літературознавця, перекладача, доктора філологічних наук, професора Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І. Франка

Локація: Муніципальна бібліотека ім. А. Добрянського (вул. Українська, 22)

15.00 – 17.00 – «Економічна модель розвитку» – публічна лекція та презентація книги «Як підняти українську економіку» Андрія Новака, відомого українського економіста, ученого, громадського діяча

Локація: Чернівецький торговельно-економічний інститут Київського державного торговельно-економічного університету, конференц-зал, (Центральна площа, 7)

15.00 – 16.30 – «Сховане мистецтво» – публічна розмова з Діаною Клочко, мистецтвознавицею, кураторкою виставок, редакторкою, перекладачкою, лауреаткою літературної премії ім. Ю. Шевельова 

Локація: Центр культури «Вернісаж» (вул. О. Кобилянської, 53)

15.00 – 17.00 – Війна і творчість: Галина Крук, творча зустріч з поеткою, літературознавицею, перекладачкою

Локація: Наукова бібліотека Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича (вул. Лесі Українки, 23)

15.00 – 16.30 – «Щоденник вдови» – презентація книги та творча зустріч з журналісткою Оксаною Дудар  

Локація: бібліотека філія №21 КБУ «Чернівецька ЦБС» (проспект Незалежності,115)

16.00 – 18.00 – «Розмова про «Сонети» – творча зустріч з Вірою Китайгородською, письменницею, громадською діячкою

Локація: Центральна міська бібліотека КБУ «Чернівецька ЦБС» (вул. Головна, 162)

16.00 – 18.00 – НеСпоДіВаНі ЗуСтРіЧі: Анастасія Нікуліна та Дара Корній – презентація книжок українських письменниць, лауреаток літературних премій
Локація: Молодіжний центр Чернівців “Резиденція молоді”, (вул. Головна,41)
16.00 – 18.00 – літературний клуб «Дебют» на фестивалі

Локація: відділ інформаційних технологій та електронних ресурсів Чернівецької обласної універсальної наукової бібліотеки ім. М. Івасюка (вул. О. Кобилянської, 47, ІІ поверх)

17.00 – 18.30 – «Мами» – прем’єра нової книги Марії Матіос, української письменниці, лауреатки Національної премії України ім. Т. Шевченка

Локація: Зал органної та камерної музики Чернівецької обласної філармонії ім. Д. Гнатюка (вул. Українська, 30)

18.00 – 20.00 – «Вечірні Чернівці» – літературно-мистецька екскурсія для гостей фестивалю

19.00 – 20.00 – екскурс фотовиставкою «Слідами Букової землі» Марії Матіос
та неформальне спілкування з учасниками та учасницями ІІІ книжкового фестивалю «БукФест»

Локація для дітей:
Чернівецька обласна бібліотека для дітей (вул. Т. Шевченка, 29)

18 жовтня

10.00-16.00 Виставка-знайомство «Письменники Буковини – дітям»
12.00-13.00 Майстерка зі створення коміксів за участі арт-менеджера Тетяни Курдило «Створи комікс»
13.30-14.30 Майстерка добра «Читаємо з чотирилапими»
14.30- 15. 30 Літературна зустріч з авторкою бестселера «Сіль для моря, або Білий Кит» Анастасією Нікуліною

19 жовтня

11.00 – 13.00 – Невипадкові зустрічі: Родіка Зегря, поетка, бібліотекарка публічної бібліотеки с. Просіка Сучевенської ТГ
Локація: обласне товариство румунської культури ім. Емінеску, площа Центральна, буд.

12.00 – 13.30 – презентація спільного проєкту «Спадщина» за участю представників Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України та Буковинського центру культури і мистецтва

Локація: відділ документів з економічних, технічних та природничих наук Чернівецької обласної універсальної наукової бібліотеки ім. М. Івасюка (вул. О. Кобилянської, 47, ІІІ поверх)

12.00 – 13.30 – презентація «Self-Harm: сім блоків самотності» та творча зустріч з автором книги «Self-Harm. Самопошкодження» Ярославом Карпцем, письменником, журналістом, видавцем, блогером, автором проєкту «Книжкові сили України»

Локація: Глибоцький ліцей (смт Глибока, вул. Т. Шевченка, 4)

12.00 – 13.30 – Літературна зустріч з Анастасією Нікуліною та Дарою Корній, презентація книжок українських письменниць, лауреаток літературних премій
Локація: Сторожинецька центральна бібліотека (м.Сторожинець,вул. Федьковича, 15 )

13.45 – 14.30 – «Між літературою та історією: книжки та люди» – лекція Ігоря Набитовича, літературознавця, перекладача, доктора філологічних наук, професора Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І. Франка

Локація: філологічний факультет Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича (вул. М. Коцюбинського, 2)

14.30 – 16.00 – «Економічна модель розвитку» – публічна лекція та презентація книги «Як підняти українську економіку» Андрія Новака, відомого українського економіста, ученого, громадського діяча
Локація: Наукова бібліотека Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича (вул. Лесі Українки, 23)

14.35 – 15.00 – Презентація 9-го тому 10-ти томного зібрання творів Ольги Кобилянської та нових книг, виданих у видавничому домі «Букрек»

Локація: відділ інформаційних технологій та електронних ресурсів Чернівецької обласної універсальної наукової бібліотеки ім. М. Івасюка (вул. О. Кобилянської, 47, ІІ поверх)

14.00- 15.30 – «Щоденник вдови», презентація книги та творча зустріч з журналісткою Оксаною Дудар
Локація: Бібліотека-філія №1 КБУ “Чернівецька ЦБС” Чернівецької міської ради (м. Чернівці, вул. 28 червня, 57)
14.00-15.30 Війна і творчість: Галина Крук, творча зустріч з поеткою літературознавчинею, перекладачкою
Локація: Центральна міська бібліотека КБУ «Чернівецька ЦБС», вул.. Головна, 162

15.00 – 16.30 – «Місто із спогадів-снів» – літературна зустріч та презентація нової книги Марини Провоторової, письменниці, мисткині

Локація: відділ обслуговування юнацтва Чернівецької обласної універсальної наукової бібліотеки ім. М. Івасюка (вул. Головна, 128)

15.00 – 16.30 – Творча зустріч з поеткою, літературознавицею, етнографинею Іванною Стеф’юк

Локація: Хотинська міська публічна бібліотека (м.Хотин, вул. І. Франка,2)

16.00 – 17.30 – «Дотик до світу віртуальної реальності» – презентація VR-сцени з книги Максима Дупешка «Історія, варта цілого яблуневого саду»

Локація: відділ інформаційних технологій та електронних ресурсів Чернівецької обласної універсальної наукової бібліотеки ім. М. Івасюка (вул. О. Кобилянської, 47, ІІ поверх)

16.00 – 17.30 «Як втручання робить нас сильнішими?» – творча зустріч з Тамарою Горіха Зерня, українською письменницею, перекладачкою, волонтеркою, лауреаткою Національної премії України ім. Т. Шевченка

Локація: Буковинський медіа-центр «Belle Vue» (вул. О. Кобилянської, 2)

19.00 – 20.30 – Світи Ігоря Сіліври – презентація книг письменника-фантаста Ігоря Сіліври

Локація: Книгарня Є (вул. О. Кобилянської, 38)

16.00 – закриття фестивалю

Локація для дітей:
Чернівецька обласна бібліотека для дітей (вул. Т. Шевченка, 29)

19 жовтня
10.00-16.00 Виставка-знайомство «Письменники Буковини – дітям»
10.00-11.00 Хіт-парад читацьких думок «Бібліотека моєї мрії»
11.00-12.00 Творча зустріч з художником-ілюстратором Світланою Трошиною «Творимо героя разом»

Запис Книжковий фестиваль «БукФест» повертається спершу з'явиться на Медіа-Версії.

«Інтелектуальне життя Чернівців триває» –  у рамках цього проєкту Чернівецької муніципальної бібліотеки ім. А. Добрянського відбувся небуденний захід, який відкрив непересічну сторінку з минувшини столиці Буковини. Про це – журналістка Олена Чайка.

  Валентина Чолкан 

«З однієї вулканічної породи, як і її вчитель – Анатолій Миколайович Добрянський» – почула коментар колеги Лариси Хомич щодо лекції науковиці ЧНУ Валентини Чолкан, яка відбулася в Чернівецькій муніципальній бібліотеці ім. А. Добрянського. Лариса Дмитрівна, до слова, також вчилася в Анатолія Добрянського. Тому її враження від лекції науковиці ЧНУ Валентини Чолкан «озвучили» відчуття всіх присутніх на цій імпрезі.

Байдужих не було

Чергова зустріч у контексті бібліотечного проєкту «Інтелектуальне життя Чернівців триває», що відбулася саме у 88-й день народження Анатолія Миколайовича Добрянського, була присвячена творчості Миколи Віталійовича Лисенка. Під кутом зору на внесок основоположника української класичної музики у світову культурну спадщину, збереження української ідентичності. З акцентом на 120-річчя першого приїзду М. В. Лисенка до Чернівців і ту хвилю організації музичного й культурного життя української громади Буковини, яку збурив приїзд маестро.

Хочеться вірити, що до 10 грудня – дня, коли Микола Лисенко виступив ув Українському народному домі, Буковина підготує гідний концерт на пошанування визначної дати. І буде встановлено пам’ятну таблицю на Українському народному домі. Адже тут діяла перша музична школа Українського товариства сприяння музики, ініційована композитором Модестом Левицьким, на запрошення якого Микола Лисенко приїхав до Чернівців, відтак допомагав школі, передавши половину своєї нотної бібліотеки.

Емоційну експресивну розповідь Валентини Чолкан доповнили науковиця ЧНУ Ярина Вишпінська, художня керівниця Чернівецької обласної філармонії ім.Д.Гнатюка Руслана Косар та співачка Лариса Бєлова – з її новим твором на слова А. Добрянського.

Лариса Бєлова 

Олена ЧАЙКА, фото авторки

Запис Музика і Слово в одній імпрезі спершу з'явиться на Медіа-Версії.

 Микола Бучко – Світло і Слово були його сутністю. До 75-річчя з дня народження

 Світло і Слово сплелися в його душі так магічно і тонко, що золотими ниточками цього дивотвору простягнулися в безмежність…
«При світлі Слова» – за назвою збірки поезій Миколи Бучка – пройшов неймовірно теплий вечір у Муніципальній бібліотеці імені А. Добрянського з нагоди 75-х роковин від дня народження Поета (1948-2017).

У стінах, де він завжди був дорогим бажаним гостем і де йому самому бажалося бути, звучали вірші, пісні і пахнули яблука. Це він, поцілований небесами, зачаровував присутніх своїм неосяжним талантом. Це він, той, що прийшов у цей світ на свято Яблучного Спаса, пригощав солодкими яблуками – плодами, що були для нього сакральними. Це він промовляв своїм мистецьким Серцем… Через рідних, творчих друзів, колег, людей, яким він довіряв, яких любив… і які люблять і цінують його досі й назавжди.

Маленькими, зовсім дрібнесенькими літерами викарбовувала на папері рука Поета Великі Слова, аби залишити їх нам. Його людська вдача не залишала байдужою нікого, а його творіння зачіпали струни душ композиторів, художників, друзів-поетів. Вірші Миколи Бучка ми, на щастя, маємо можливість читати в книжках, а безліч прекрасних пісень, якими сьогодні насолоджуємось у концертних залах, почали свою історію саме з його поезії.

Вшанувати пам’ять світлої талановитої Людини зібралося шляхетне інтелектуальне товариство: літератори, журналісти, композитори, викладачі, поети, художники, етнографи… І всі вони – люди, які можуть сказати про свого товариша, колегу – Миколу Івановича – найвищі слова. Для когось він був і залишається взірцем, наставником, для когось – назавжди творчим товаришем… Але всі вони йому близькі, споріднені з ним душею…

Модерувала захід авторка цієї оповіді. А присутні упродовж зустрічі пригадували приємні моменти знайомства і спілкування з ним, ділилися спогадами про Миколу Івановича, враженнями від його поезій, згадували його добрі справи, спільні зустрічі, літературні та музичні проєкти, творчі імпрези, які часто ініціював натхненний Митець. Кожен з гостей озивався про нього доброзичливим, нелукавим словом. Ця душевна щирість була відчутною навіть в немовленому, в очах. А все тому, що сам Микола Іванович був справді щирою людиною.

«Він писав до останнього. І ось це Світло було присутнє в його Поезії завжди», – перегортала сторіночки життєпису і творчості поетеса, журналістка і бібліотекарка Лариса Хомич. З глибоким щемом в душі і неймовірною теплотою озивалася вона про дорогу серцю людину. Поділилася спогадами про те, як літературна студія зріднила їх, зазначила, як він сам шанував людей, скільки в нього народилося за життя віршів-присвят – літераторам, поетам, художникам… Мені він подарував вірш «Турецький міст» – із вдячністю зазначила Лариса Дмитрівна. Пригадувала безкінечні творчі ідеї та імпрези митця: «всі, хто брав участь в його імпрезах, знають, скільки праці він вкладав у все це»…

«Людина, що дійсно мала Місію від Бога… Він любив велелюддя і збирав біля себе творчих людей… Поет, який справді гідно прожив своє життя… Він завжди допомагав молоді, яка до нього тяглася і прислухалася… Його притишений голос так уважно слухали у великих залах… Людина надзвичайної ідейності, заповзятості, наполегливості… Він творив для людей, бо знав, що це їм потрібно… До всіх справ підходив з величезною натхненністю та відповідальністю… Він справді особливий, якийсь неземний… Він тихо виконував свою роль»… – такі слова про Поета лунали та повторювалися упродовж цілого вечора…

Кожен вважає шляхи перетинання з поетом важливою сторінкою у своєму житті. Присутні поринули у спогади, адже кожного з них пов’язувала та чи інша співпраця з митцем, журналістська чи то будь-яка творча. Говорили про його поетичні кроки, про життя і діяльність як поета та талановитого організатора. Про порівняно мало вивчену діяльність Миколи Бучка як перекладача розповів Василь Карлащук.

А про особливий, надзвичайно вартісний внесок у культурну скарбницю Миколи Івановича і безкорисливу важливу роботу, що залишається належно недооціненою – активну жертовну працю у першому в  Чернівцях культурологічному товаристві «Оберіг», розповідали етнограф, дизайнер, журналіст і директор Буковинського Центру культури і мистецтва Микола Шкрібляк і перекладач, художник, мистецтвознавець Юрій Якимчук.

Дуже зворушливим був спогад Валентини Мацерук, яка читала поезії Миколи Бучка.

Історією  знайомства з Поетом і спільними творчими досягненнями поділилися виконавиці музичних творів Лариса Белова та Лариса Бережан. Присутні мали можливість насолодитися поєднаннями поетичного і музичного.

Потішила музичним виконанням і диригентка камерного хору Чернівецької обласної філармонії Надія Селезньова, яка «мала за честь бути молодшим творчим другом Миколи Бучка впродовж 15-ти років».

Сама вона не змогла бути на заході, але надіслала надзвичайно світлі вісточки-відгуки про поета, спогади про миті спілкування – «моменти, даровані небом» і чарівні неперевершені музичні композиції, які, як і інші з десятків вокальних та хорових творів з’явилися «завдяки наполегливій завзятій натхненності» Людини Пера. Музику писала Олена Чмут «спеціально до того чи іншого заходу, організованого Миколою Івановичем. У цих піснях Слово і часточка душі Миколи Івановича, які назавжди залишаться тут на землі з людьми»…

Можна тільки уявити, наскільки важливою і дорогою людиною був Поет Микола Іванович Бучко для кожного, хто його знав, при житті.

І дійсно, його душа, його талант не згасає – продовжується у віршах і піснях… І свідченням цього є те, що гості бібліотеки чи то Миколи Івановича багато говорили про майбутнє, про творчі плани, видання книг його поезій… Юрій Якимчук представив макет книги, який ще при житті схвалив Микола Бучко.

Його, звісно, не вистачає кожному. Але Слово Поета – Живе. Тож, і він повсякчас з нами.
Напевне, він мав і справді Високу Місію від неба. Тому і «завжди спішив поділитися щойно написаними рядками». Тому і народився на Спаса, аби бути в цьому світі Спасінням – мистецьким, духовним – для творчої молоді, для близьких людей, для всіх шанувальників його безмірного Таланту.

А ми пишаємось тим, що маємо такого славного Митця, цінуємо і радіємо кожному рядочку, як він радів кожній миті:

       Радуюсь! Сонячно радуюсь
Кожній хвилині несхитливій,
Вічності знадливим висям,
Щастю незмінному людському
Радуватися!

І трішки атмосфери цього теплого вечора Світлої Пам’яті Поета хочемо передати Вам, шанові читачі…

Лариса Українець, працівниця бібліотеки імені А.Добрянського

Запис При світлі Слова спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Заключний презентаційний захід за книжкою “Дика ягода” відбувся, так би мовити, “на десерт” – як висловилась її авторка Іванна Стеф’юк. І був цей поетичний “десерт” терпким і духмяним, густим і пахучис.  Спеції, що додала Авторка до текстів-десертів з перчинкою та запахом меду, наче  кава з кардамоном або шоколад із сіллю. Було дуже затишно та вишукано.

Час поетичного десерту, що став соковитим  від наповнення, спалахував текстами, наче  надтріснута виноградина спалахує смаком соку,  згодом стікає у свідомість відчуттям із закритими очима та наповнюває блаженством.

…Задоволення, як воно є!

Насолоду в поєднанні з «чудовим десертом» отримали слухачі від затишного бібліотечного дворику, в якому відбулась ця подія : літнє сонце перейшло у стадію тепла, а не горіння, вітерець, що рухав волосся, був на нашому боці і, доповнюючи враження, наче грався в cхованку.

“…. Крішку гуцульської сугестії, поетичних передбачень і атмосфера літнього чернівецького надвечір’я…”

Вдалося на хвильку забути про….  адже авторка влаштувала імпровізований рандомний вибір поетичних рядків за номерами сторінок у книзі. Названа мною сторінка, сторінка 71, відкрила всім такі рядки:

“Відпусти мене, –  каже, –  в небо”…

І в зіницях хитнулись зорі,

Скаламучений світ притихнув,

Як то завше після грози.

І стояв розпашілий серпень

У пшеничному диво-морі,

Не пускав, не тримав –

Не втримав,

Все сміявся: ” І не проси”.

Пахне соком і пшеницями,

І згортає крик до зойку,

І зривається в небо пташка.

І за обрій дивиться Спас…

–  Відпусти мене, –  каже…Треба…

І життя розправило крила.

А по небі стікають зорі. Щось минає.

Останній раз.

От такий гуцульський світ зазирнув до мого серця. З  загадками, заборонами і навпаки –  із спонуканнями, наче додатковими смислами. І мій світ, такий скаламучений, притих.

Розпашілий серпень пахне соком, пшеницями і життя розправляє крила…

Наче особистий тотемний знак гайнув галявиною, лісом  та махнув рукою. – “Йди зі мною!” – звучить – “тут спокійно…”  – промовляють-шепчуть голоси  – лісу, річки, птахів, звірів  та розкішних серпневих трав.

Отримаєте трохи медитативного читання, якщо матимете книгу “Дика ягода” у своїй бібліотеці.

  Авторка тексту з поетесою.

Любов ШИЛЮК, завідувачка відділу мистецтв Чернівецької обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Михайла Івасюка

Запис «Дика ягода» Іванни Стеф’юк – медитативне чтиво з гуцульського світу спершу з'явиться на Медіа-Версії.