Дешево та ефективно: ліки для тих, кому за 50

На зламі тисячоліть у Гарварді були підбиті підсумки незвичайного дослідження: протягом майже 70 років п’ять поколінь учених вели спостереження за групою з 800 людей. Фахівці намагалися збагнути, з чого конкретно складаються поняття щастя й радості життя.

Ще до початку Другої світової війни відібрали кілька сотень школярів і студентів, психічно й фізично здорових і не схильних до порушення закону. Серед них були і вихідці із заможних  родин і мешканці міських нетрів, обдаровані діти й скромні трійочники. Усі вони, як могли, облаштовували своє життя, а через кілька років заповнювали анкети та проходили медичне обстеження. Результати унікального дослідження склали бестселер останнього керівника проекту – Джорджа Вейланта.    
Порівнюючи життя із мінним полем, він пропонує рухатися слідами тих, хто успішно пройшов ним і радо ділиться чужим досвідом щасливого й тривалого життя.
1. Хворіти можна, та не можна відчувати себе хворим. Наша власна оцінка свого фізичного стану набагато важливіша, ніж об’єктивні показники. Жодні погані аналізи, кардіо-, ехо-, та інші грами, перенесені інсульти, інфаркти тощо не здатні зіпсувати старість, поки людина сприймає їх як дорожні пригоди, невідворотні в тривалій мандрівці поломки, а не як головний сенс маршруту.  Оптимісти в більш важкому стані виглядають  і почуваються значно бадьорішими за ровесників і навіть молодших песимістів.
2.Кохання є життя у буквальному сенсі. Коли до 50 років відданий супутник життя є, неважливо, від першої чи п’ятої спроби, – це вірна ознака того, що ви відсвяткуєте 80-річчя у світлому розумі й доброму здоров’ї. Більше того, з’ясовано, що стабільний шлюб – набагато надійніша прикмета довголіття, ніж низький рівень холестерину в ті ж 50. Лікарі запевняють: триваліше й щасливіше живуть ті, хто кохають і кого кохають, хто вміє вислухати й поспівчувати, хто відкритий до людей і доброзичливий.

Уміння прощати – один з найвірніших ключів до щасливого довголіття. А накопичені образи – чи на увесь всесвіт, чи на найближче оточення – з’їдають розум і тіло, як ракові клітини, забираючи роки та вміння відчувати радість. Світлі сторони життя заслуговують більше уваги, ніж темні.

До речі, нещодавно науковці виявили, що властивий деяким людям похилого віку ворожий настрій – сам по собі чинник ризику розвитку коронарної недостатності, до того ж незмірно більший, ніж високий холестерин, надлишкова вага гіпертонія та куріння.

З. А як там душа? Як передає Гарвард, дослідження відкрили закономірність: люди, що звертаються за допомогою до психоаналітика, на 33% менше відвідують інших лікарів, на 75% менше потрапляють до лікарні, пропускають наполовину менше робочих днів і приймають на третину менше ліків. І цей ефект зберігається протягом 2,5 року після завершення курсу психотерапії. Уміння долати життєві бурі убезпечує організм від довчасного руйнування. Мало того, за статистикою США, мало не найбільша тривалість життя відрізняє психоаналітиків, які, як відомо, зобов’язані регулярно самі піддаватися психоаналізу.

4. Вчитися ніколи не пізно і завжди є чого. Люди, що отримали хоча б неповну вищу освіту, живуть в середньому на 6 років триваліше, ніж ті, хто не скористався такою можливістю. Мабуть, секрет у тому, що у людей освічених ширші інтереси та більш висока культура, більш відповідальне ставлення до свого здоров’я. 

5. Вік не виправдує небажання вчитися. Навпаки, люди похилого віку позбавлені божевільного темпу робочих буднів і зобов’язань перед домашніми й можуть повною мірою отримати задоволення від нових знань та навичок.

Психологи помітили, що готовність до освоєння нових сфер і занять творчістю додають пенсіонерам набагато більше бадьорості та впевненості в собі, ніж стабільний матеріальний стан.

Недаремно ж мудрі китайці кажуть, що особисте життя починається лише після 50-ти.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *