«За моє жито мене й бито» або Правосуддя по-чернівецьки

Коли  пара сотень активістів чернівецького Майдану цими днями навідалася до Апеляційного суду з вимогою люстрації, з боку суддівських «барикад» пролунало несміливе «А судді вам чим завинили?» І подумалося – а й справді, чим? Відповідь надійшла негайно. До редакції звернулася просто чернівецька вчителька зі своєю історією.

Competition

Понад 5 років чернівецька вчителька Ніна Григорівна Пілат в одній упряжці з Шевченківською районною в місті та Чернівецькою міською радою судиться з нотаріусом п. Мойсеєнко, яку, на нещастя, має за сусідку. П’ять років п. Мойсеєнко, яка придбала житло поруч і запровадила там нотаріальну контору, намагається довести, що сусіди мають щезнути з околиць її нотаріального офісу тільки тому, що вони не входять до її планів. І п’ять років цим безпідставним забаганкам потакають місцеві суди. Всупереч рішенням двох вищих судів – Верховного і Вищого арбітражного – місцевий Шевченківський районний суд виносить рішення на користь нотаріуса, адвокатом якої виступає невістка судді суду Апеляційного.

Чи не занадто тісні родинні сплетіння між судами різних інстанцій та іншими законодавчо уповноваженими особами в маленькому місті? Чи не є вони прямою ознакою того, що фахівці звуть корупцією? І чи не є це підставою для люстрації, якої вимагає народ, але про яку немає закону?

Поблизу кінотеатру ім. Миколайчука у дворі помешкання по вул. Головній, 144 уже понад 5 років тому якісь люди придбали сарай – як житловий будинок. Адреса помешкання значилася по вул. Брянській, вхід до нього пролягав саме з двору. Згодом нові господарі почали розбудовуватися: самовільно, без проектів та погоджень відповідних органів. Більше того – на чужих землях: приватизованій ділянці сусідів і землях міської ради. Природно, що сусідам це не сподобалося, вони звернулися до Шевченківської райради і відповідний департамент вживав заходів та наклав штрафи. 2008 року Шевченківська райрада винесла постанову про знесення самовільної добудови, 2010-го це підтвердив своєю ухвалою Шевченківський районний суд.

Натомість Апеляційний суд у Чернівецькій області згодом відмовляє у позові в частині знесення самовільної забудови. Прикметно, що адвокатом нотаріуса-відповідачки є невістка заступника голови чернівецького апеляційного суду.

І тоді вже, за логікою «кращий захист – це напад», судитися починає сама пані нотаріус. Вона вимагає знесення однієї з будівель помешкання сусідів, яке було зведене за кількадесят років до появи тут скандальної сусідки. Для цього оскаржує в суді законність їхніх документів на житло та землю: погодження різноманітних структур – архітектури, пожежників, санепідемстанції, висновки різних експертиз тощо. Шевченківський районний суд визнає законність усіх документів. І разом з тим постановляє: одну з будівель вчительки знести. За здоровим глуздом, це означає те саме, що визнати, що за документами людина жива, і водночас постановити її знищити.

2010-го Чернівецький апеляційний суд підтвердив рішення районного – і будівлю знесли. Нотаріус йде далі і судиться, без відома сусідів, аби оплату знесення і вивіз будівельного сміття поклали саме на них. Суд підтримує її вимогу, і про це сусідка дізнається лише тоді, коли бухгалтерія починає відраховувати стягнення з зарплати (загальна сума становить 7 тис. грн.).

Але й це ще не межа апетитів пані нотаріуски. Від 2008 року вона почала ще й судитися за скасування наявного в сусідів державного акту на землю. Тут виявилося дещо складніше. Відтак законність отриманого сусідами акту на землю була підтверджена Шевченківським районним, Чернівецьким апеляційним і нарешті Верховним судом України.

Остаточна, здавалось би, відповідь, не стала остаточною для пані нотаріуски. Вона подає позов до чернівецького адміністративного суду. Відповідачі у справі – Чернівецька міська рада і сусіди нотаріуса. Суд (суддя Ватаманюк) виносить рішення визнати акт недійсним. Апеляційний суд у Вінниці  скасовує рішення Адміністративного суду в особі судді Ватаманюка. Згодом Вищий Адміністративний суд України (суддя Леонтович – суддя вищого класу) також визнає, що цей державний акт дійсний.

І, попри ухвали двох вищих судів України, пані нотаріус знову позивається! І не дарма! Шевченківський районний суд скасовує державний акт на землю.

Які мотиви були в судді? Можливо, він, як подейкують, збирався перейти на нове місце роботи – а саме, до Апеляційного суду? І хотів догодити одному з майбутніх керівників, дозволивши виграти адвокату – родичці цього керівника?  А чи з невідомих мотивів ішов назустріч нотаріусу, яка, коли б не відкрила собі шлях до розширення за рахунок чужої землі, не забезпечила б дотримання вимог до утримання нотаріальної контори? Мабуть, ці вимоги таки грають серйозну роль у справі, якщо після прийому в тодішнього голови ОДА Папієва, замість відповіді по суті проблеми, вчительці Ніні Пілат прийшла відповідь про те, що розташована поруч з її житлом нотаріальна контора відповідає всім нормам: у неї, мовляв, є сейф, грати на вікнах, дотримується протипожежна безпека. Вочевидь, у Папієва вважали, що сусіди нотаріуса мали б бути щасливі від того, що робоче місце нотаріуса, який намагається позбавити їх права на житло, сертифіковане.

І з радістю забути про безліч клієнтів нотаріуса під власними вікнами, про конфлікти з власниками нотаріальної контори, образи, побиття вікон і самих сусідів, погрози та інші зафіксовані міліцейськими протоколами дії.

Спроба Ніни Пілат потрапити на прийом до Голови Апеляційного суду, де зараз вкотре перебуває справа «нотаріуска проти вчительки», з Н-ного разу увінчалася успіхом. Суддя, вислухавши її, був емоційним, дивувався з самої лише можливості скасування районним судом постанов двох вищих судів держави. За кілька днів, глибше вникнувши в суть справи, він спромігся пообіцяти лише одне: що адвокатом нотаріуса у цій справі вже не буде невістка заступника голови Апеляційного суду. Офіційно.

Ось така неймовірна історія про те, що Верховний суд і Вищий Адміністративний суд України в цій країні ще не остаточні суди (і над ними – ні, не Божий, як міг подумати читач, а лише суд Шевченківський районний в м. Чернівцях).

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

 

P.S. Якщо пані Мойсеєнко захоче виправдатися та висловити свою позицію у цьому конфлікті, «Версії» нададуть їй слово.

А поки що коментар юриста міської ради:

Сергій ШКВАРЧУК, головний спеціаліст юридичного управління Чернівецької міської ради:

Описана ситуація насправді існує і є доволі дивною. Нотаріус, яка придбала приміщення за вказаною адресою, здійснила самовільну забудову. Більше того, ця забудова поширилася на чужу ділянку. Але домогтися знесення цієї забудови, попри позитивні судові рішення, досі не вдалося. Тим часом пані нотаріус шукає різних приводів позиватися до своїх сусідів щодо скасування їхнього акту на землю. Незрозумілими є мотиви нотаріуса – адже, навіть за умови визнання держакту недійсним, земельна ділянка, яка в ньому фігурує, не буде передана нотаріусу, оскільки це земля, прилегла до будинковолодіння і вона не може бути вилученою для інших потреб і на користь власників інших будинковолодінь. Разом з тим, нотаріусу пропонувалися інші можливості розширення її земельної ділянки, але вона не зверталася до департаменту міськради з наміром урегулювати ці питання в запропонований спосіб.

На судові засідання щодо земельних питань по вул. Головній, 144 та Брянській, 1A викликаються і представники міської ради. Ми доводимо до відома суду нашу позицію щодо надання громадянам Пілат державного акту на землю у цілковитій відповідності до вимог законодавства. Наразі очікуємо рішення Апеляційного суду – і після ухвали це рішення одразу вступить в силу. Якщо сторони будуть з ним незгідні – є можливість подавати на касацію. Але процес касації тривалий, а рішення Апеляційного суду вступить в дію одразу.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *