Видовища замість хліба: український сценарій

Україну поступово накриває друга хвиля кризи. Як відомо, перша, що піднялася 2008 року, змела уряд Юлії Тимошенко.

Нинішні правителі країни розповідають про економічне зростання, називають якісь цифри росту ВВП і середніх зарплат. Щоправда, прості люди відчувають лише стрибок цін і постійне падіння свого життєвого рівня. Це викликає протест, який виливається у конкретні дії.

Підприємці, афганці, чорнобильці, селяни, студенти раз у раз виходять до стін парламенту і Кабміну, висловлюючи свої претензії можновладцям. І все гостріше: селяни вже продемонстрували під урядовою будівлею вила і коси. Наразі бутафорські. А чорнобильці й афганці показали своє уміння штурмувати оплот корупції та беззаконня. Натомість влада намагається заборонити акції протесту, як сталося це 7 листопада в Києві.

Та революційні настрої в суспільстві піднімаються, мов на дріжджах. Навіть президент вимушений був визнати, що «йому доповідають» про масову закупівлю зброї в країні й підготовку до збройного повстання. Опозиція ж вимагає конкретики: хто закуповує зброю, скільки, в яких регіонах.

Особливе розчарування нинішньою владою відчувається на Сході країні – де її, власне, й обрали. Ці настрої правителі прагнуть збити. Чим?

Здавна управляють плебсом за допомогою нехитрого механізму – хліба та видовищ. Утім, з хлібом у нинішніх владців не склалося, тому ставку вони роблять не на «їдло», а на «дивидло». Один за одним відкриваються розкішні стадіони, на яких проходитимуть матчі Євро-2012. Кожне відкриття супроводжується феєричними видовищами, покликаними вразити глядачів. Справжня учта під час чуми.

Мільярди гривень з державного бюджету знайшлися на будівництво майбутніх руїн Колізею у країні, заселеній мільйонами справжніх злидарів. А грошей на нормальні зарплати, пенсії та стипендії пересічним українцям влада «знайти у бюджеті не може».

Тож енергію знедоленого люду планує випускати на футбольних матчах – хай кричать і скачуть на трибунах, аби тільки не виходили на барикади. І на підготовку футболістів коштів не шкодуватимуть.

Не випадково ж найвідоміші в історії зірки футболу Пеле і Марадона робили спортивну кар’єру в Латинській Америці, коли там панували диктаторські режими. Бо давно відома технологія випускання пари без запобіжного клапану – демократії. Інакше зростання тиску в соціальному котлі неминуче зірве кришку разом з тими, хто на ній сидить.

Та не лише футболом відволікають увагу народу від справжніх проблем. Кількість розважальних програм у «зомбоящику» зростає небаченими темпами. Вже й танцюють всі, й співають всі, й дружин міняють та худнуть…

Танці на Майдані покликані збити з нього революційну ауру, замінити її примітивним блюзнірством. А слово «революційний» у назвах розважальних телепрограм має дискредитувати цей термін у суспільній свідомості, стерти його як старий п’ятак. Політтехнологій власті застосовують все більше, але життя невдовзі все розставить на свої місця. Момент істини наближається.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *